Бетфер 1А Плюс пор. д/р-ра д/ин. 6000000 МЕ фл., С раств. в амп. 1 мл №4

діюча речовина: interferon beta-1а;

1 флакон містить 30 мкг (6 000 000 МО) рекомбінантного інтерферону бета-1а людини;

допоміжні речовини: альбумін людський 20 %, динатрію гідрофосфат гептагідрат, натрію дигідрофосфат моногідрат, натрію хлорид;

розчинник: вода для ін’єкцій стерильна.

Лікарська форма

Порошок для розчину для ін'єкцій.

Основні фізико-хімічні властивості: білого або злегка кремового кольору порошок, не містить сторонніх твердих часток.

Фармакотерапевтична група

Імуностимулятори. Інтерферони. Інтерферон бета-1а.

Код АТХ L03A B07.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка.

Інтерферони є природними білками, що продукуються еукаріотичними клітинами у відповідь на вірусну інфекцію і дію інших біологічних факторів. Інтерферони є цитокінами, що являються медіаторами антивірусної, антипроліферативної та імуномодулюючої системи організму.

Бета-інтерферон синтезується різними видами клітин, включаючи фібробласти і макрофаги. Натуральний інтерферон і препарат Бетфер 1а ПЛЮС (інтерферон бета-1а) існують у глікозильованому стані та мають у своєму складі єдиний комплексний вуглеводневий фрагмент, зв’язаний з атомом N. Глікозилювання білків впливає на їх стабільність, активність, розподіл і період напіввиведення.

Біологічні властивості препарату Бетфер 1а ПЛЮС визначаються здатністю інтерферону бета-1а зв’язуватися зі специфічними рецепторами на поверхні клітин. У результаті цього зв’язування запускається складний каскад міжклітинних взаємодій, що призводить до інтерферон-зумовленої експресії багаточисельних генних продуктів і маркерів, до яких належать основний комплекс гістосумісності І класу, білок Мх, 2'/5'- олігоаденілатсинтетаза, бета₂-мікроглобулін і неоптерин.

Взаємозв’язок механізму дії препарату Бетфер 1а ПЛЮС при лікуванні розсіяного склерозу із запуском біологічних взаємодій, що описані вище, невідомий, оскільки недостатньо вивчена патофізіологія розсіяного склерозу.

Фармакокінетика.

Фармакокінетичні характеристики інтерферону бета-1а досліджувалися за результатами вимірювань антивірусної активності інтерферону.

Після одноразового внутрішньом’язового введення інтерферону бета-1а пікових рівнів антивірусної активності досягає у період від 5 до 15 годин. Період напіввиведення становить приблизно 10 годин. Біодоступність становить приблизно 40 %. Біодоступність при внутрішньом’язовому введенні інтерферону бета-1а у 3 рази вища, ніж при підшкірному введенні.

• Рецидивний множинний (розсіяний) склероз, що характеризується не менше, ніж двома рецидивами протягом попередніх трьох років і відсутністю ознак його безперервного прогресуючого перебігу між рецидивами.
• У випадку демієлінізації внаслідок активного запального процесу, що потребував внутрішньовенного введення кортикостероїдів, за винятком іншого, ніж розсіяний склероз, діагнозу, а також при наявності високого ступеня ризику розвитку клінічно вираженого множинного склерозу.

Підвищена чутливість до природного або рекомбінантного інтерферону бета, сироваткового альбуміну людини або до будь-яких компонентів препарату, тяжка депресія, суїцидальні тенденції, епілепсія при відсутності ефективної адекватної терапії.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Відомо, що інтерферони мають властивість знижувати активність ферментів системи цитохром Р450. Необхідно з обережністю застосувати Бетфер 1а ПЛЮС з препаратами, що мають вузький терапевтичний індекс і кліренс котрих значно залежить від цитохрому Р450, наприклад, протиепілептичними препаратами та антидепресантами.

Застосування препарату разом з кортикостероїдами або препаратами адренокортикотропного гормону (АКТГ) не вивчали, проте результати клінічних досліджень свідчать, що хворі на розсіяний склероз можуть під час рецидивів захворювання отримувати препарат у поєднанні з глюкокортикостероїдами (ГКС) або АКТГ.

Препарат несумісний з мієлосупресивними препаратами.

Особливості застосування

Бетфер 1а ПЛЮС необхідно з обережністю застосовувати пацієнтам з депресією або депресивними розладами в анамнезі. Відомо, що при застосуванні інтерферонів можливе виникнення депресивного стану та поява суїцидальних думок, у пацієнтів з розсіяним склерозом частота цих явищ зростає. У поодиноких випадках ці стани можуть призвести до спроб самогубства. Пацієнтів необхідно про це попередити та при виникненні будь-яких проявів депресії та/або суїцидальних думок негайно звернутися до лікаря. За такими хворими необхідно встановити ретельне спостереження протягом лікування і при необхідності застосовувати відповідні лікувальні заходи. У деяких випадках може виникнути необхідність припинити прийом препарату Бетфер 1а ПЛЮС.

Слід з обережністю застосовувати препарат хворим, у яких раніше спостерігалися судомні напади, і хворим, які застосовують протиепілептичні препарати. Якщо епілептичні напади вперше з’явилися під час лікування препаратом, потрібно з’ясувати їх етіологію і призначити протисудомну терапію перед тим, як відновити лікування інтерфероном бета-1а.

Пацієнтам із серцево-судинними захворюваннями, такими як ішемічна хвороба серця або стенокардія, застійна серцева недостатність або аритмія, необхідно ретельно контролювати клінічні лабораторні показники та слідкувати за перебігом захворювання під час терапії Бетфер 1а ПЛЮС. Прояви грипоподібного симптому, зумовленого застосуванням препарату, можуть призвести до стресового стану у таких хворих.

Пацієнтам з тяжкою формою ниркової або печінкової недостатності, а також у випадках вираженого пригнічення кровотворення у кістковому мозку необхідно з обережністю та під ретельним наглядом лікаря застосовувати препарат.

До призначення препарату і на тлі лікування варто регулярно визначати активність АСТ, АЛТ і гамма-глутамілтрансферази. У випадку підвищення активності трансаміназ у сироватці крові слід проводити ретельний огляд та обстеження хворого. Препарат необхідно відмінити при значному підвищенні активності печінкових ферментів чи появі симптомів гепатиту. При відсутності клінічних ознак ушкодження печінки після нормалізації активності печінкових ферментів можна спробувати відновити терапію під ретельним контролем функції печінки. Клінічних даних про застосування препарату хворим з порушеною функцією печінки або нирок немає. Найбільш серйозні випадки часто спостерігалися при одночасному застосуванні інших препаратів або речовин, що асоціюються з розвитком гепатотоксичності або при наявності у пацієнта супутніх станів або захворювань (наприклад, злоякісних пухлин з метастазами, важких інфекційних захворювань або сепсису, алкогольної залежності).

З обережністю слід розпочинати лікування препаратом пацієнтів із серйозними захворюваннями печінки в анамнезі, з клінічно підтвердженими гострими печінковими захворюваннями та при підтвердженні надмірного вживання алкоголю або підвищення сироваткових рівнів АЛТ (більш ніж у 2,5 раза порівняно з ВМН). Лікування препаратом слід припинити у випадку розвитку жовтяниці або інших клінічних симптомів печінкових розладів.

Препарат може спричинити серйозні ушкодження печінки, включаючи гостру печінкову недостатність.

Під час лікування препаратами інтерферону бета-1а повідомлялося про випадки нефротичного синдрому, які були наслідком різних нефропатій, включаючи колапсуючий фокальний сегментарний гломерусклероз, нефропатію з мінімальними змінами, мембранопроліферативний гломерулонефрит та мембранозну нефропатію. Ці випадки траплялися через різні проміжки часу під час лікування, навіть через кілька років після початку терапії.

Під час лікування препаратом рекомендується проведення регулярного моніторингу ранніх ознак та симптомів, таких як набряк, протеїнурія та ураження функцій нирок, особливо у пацієнтів з високим ризиком розвитку хвороби нирок. У разі розвитку нефротичного синдрому необхідно негайно розпочати відповідне лікування з розглядом доцільності припинення лікування препаратом. З обережністю застосовувати пацієнтам з нирковою недостатністю, а також із тяжкою мієлосупресією.

Пацієнтам із захворюванням щитовидної залози в анамнезі рекомендується регулярно перевіряти функцію щитовидної залози, в інших випадках – за клінічними показаннями.

Існують лише поодинокі дані про безпечність та ефективність застосування препарату неамбулаторним пацієнтам з розсіяним склерозом. Застосування препарату не вивчали у пацієнтів з первинно прогресуючим перебігом розсіяного склерозу, тому його не слід застосовувати для лікування таких пацієнтів.

Можуть спостерігатися серйозні реакції гіперчутливості (поодинокі, проте в гострій і тяжкій формі, такі як бронхоспазм, анафілаксія та кропив’янка).

Існують повідомлення про випадки розвитку тромботичної мікроангіопатії, що проявлялась у вигляді тромботичної тромбоцитопенічної пурпури (ТТП) або гемоліко-уремічного синдрому (ГУС), причому деякі з цих випадків мали летальні наслідки. Тому під час лікування препаратом рекомендується уважно стежити за появою ранніх симптомів цих патологій, а саме – за розвитком гіпертензії та тромбоцитопенії, а також за ураженням функції нирок. У разі розвитку ТТП або ГУС потрібно негайно розпочати їх лікування і припинити застосування препарату.

Під час застосування препарату у місці ін’єкцій може виникнути некроз. Для зниження ризику його розвитку слід кожен раз змінювати місце ін’єкції та ретельно дотримуватись правил асептики. Процедуру введення препарату самими хворими необхідно періодично контролювати, особливо якщо розвиваються місцеві реакції. При чисельних шкірних ушкодженнях застосування препарату слід припинити до їхнього загоєння. Пацієнти, які мають поодинокі ушкодження, можуть продовжувати лікування за умови, що розмір некрозу незначний.

Хворих слід попередити про здатність інтерферону бета-1а викликати аборти. Під час лікування необхідна ретельна контрацепція.

Під час лікування рекомендується визначати кількість лейкоцитів і тромбоцитів у периферичній крові, лейкоцитарну формулу, біохімічні показники, зокрема функціональні печінкові тести на 1-му, 3-му та 6-му місяці лікування.

При тривалому (понад 12 місяців) застосуванні препарату Бетфер 1а ПЛЮС у 4–8 % пацієнтів у сироватці крові можуть з’являтися антитіла, що знижують активність інтерферону бета-1а, а отже – зменшують клінічну ефективність препарату.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Вплив Бетфер 1а ПЛЮС на швидкість при керуванні автотранспортом та роботі зі складними механізмами не досліджувався. Деякі побічні реакції з боку центральної нервової системи можуть впливати на здатність керувати автотранспортом або працювати зі складними механізмами.

Початок терапії препаратом проводити під ретельним спостереженням лікаря, який має досвід лікування подібних захворювань.

Дорослі. Рекомендована доза становить 30 мкг (1 мл готового розчину) 1 раз на тиждень. Препарат вводити внутрішньом’язово.

Збільшення терапевтичного ефекту у разі введення препарату у збільшених дозах (60 мкг) 1 раз на тиждень не підтверджено.

Місце внутрішньом’язового введення препарату необхідно міняти кожний тиждень.

Перед введенням препарату і протягом наступних 24 годин після його введення пацієнтам рекомендується застосовувати анальгетик-антипіретик для зниження проявів грипоподібного симптому, зумовленого введенням препарату Бетфер 1а ПЛЮС. Дані симптоми зазвичай спостерігаються протягом перших місяців терапії.

Тривалість курсу лікування достовірно не встановлена і визначається індивідуально.

Після 2-х років лікування пацієнт повинен пройти клінічне обстеження та продовжувати курс терапії за індивідуальним призначенням лікаря.

Слід припинити терапію у випадку розвитку хронічного прогресуючого розсіяного склерозу.

По можливості ін’єкції рекомендовано проводити в один і той самий час і день тижня.

Не допускається використання іншого розчинника.

Після приготування проводити перевірку зовнішнього вигляду відновленого розчину. Препарат не підлягає використанню у разі виникнення нерозчинного осаду або зміни кольору (допускається слабо-жовте забарвлення).

Після приготування відновлений розчин одразу вводять внутрішньом’язово шприцом (1 мл).

Якщо пацієнту введена не повна доза, залишки препарату необхідно знищити.

Діти.

Ефективність і безпеку застосування дітям не вивчали, у зв’язку з цим препарат не слід призначати пацієнтам даної вікової групи.

Найчастішим проявом побічної реакції інтерферонів є грипоподібний синдром.

Симптоми: гарячка, підвищена нічна пітливість, астенія, головний біль². Ці симптоми зазвичай більш виражені на початку лікування, їх частота зменшується при подовженні терапії препаратом.

Для полегшення вказаних симптомів рекомендовано призначити анальгетик-антипіретик, який слід приймати до введення препарату і додатково через 24 години після кожної ін’єкції.

Протягом лікування можливе виникнення неврологічних симптомів, що схожі на загострення множинного склерозу: епізоди м’язових спазмів та/або м’язової слабкості, що обмежують можливість довільних рухів. Ці епізоди тимчасово зв’язані з ін’єкціями і можуть повторюватися при наступних введеннях.

З боку серцево-судинної системи. Вазодилатація, кардіоміопатія, застійна серцева недостатність, пальпітації, аритмія, тахікардія, артеріальна гіпертензія, синдром підвищеної проникності капілярів при моноклональній гаммопатії в анамнезі.

З боку нервової системи. Тимчасові неврологічні симптоми (такі як гіпертензія, парестезії, труднощі з пересуванням, м’язово-скелетна скутість), які можуть бути схожі на загострення розсіяного склерозу; депресія, інсомнія, емоціональна лабільність, невротичні симптоми, синкопе³, запаморочення, парестезії, судоми, мігрень, суїцидальні тенденції, відчуття тривожності, безсоння, психоз, неспокій, деперсоналізація, порушення координації.

З боку дихальної системи. Інфекції верхніх дихальних шляхів, кашель, диспное, біль у грудях, бронхоспазм.

З боку травного тракту. Запор, діарея, блювання, нудота², втрата апетиту, біль у животі, гепатит з або без жовтяниці, печінкова недостатність, аутоімунний гепатит. Інтерферон-бета потенційно може спричинити серйозні ураження печінки. Механізм розвитку цієї рідкісної дисфункції, яка супроводжується клінічними проявами, поки ще не вивчена. Більшість випадків важкого ураження печінки спостерігалося протягом перших 6 місяців лікування. Специфічні чинники ризику розвитку цього стану не встановлені. У разі розвитку жовтяниці або інших клінічних проявів розладів функції печінки лікування препаратом слід припинити.

З боку шкіри. Висипання, алопеція, свербіж, пухирчасті висипання, мультиформна еритема, поліморфна ексудативна еритема, синдром Стівенса-Джонсона, порушення пігментації або гіперемія шкіри, атрофія шкіри, блідість шкіри, загострення псоріазу.

Порушення у місці введення. Біль/еритема/синець або реакції запалення/некрозу у місці ін’єкції, припухлість, затвердіння чи відчуття печіння у місці введення, абсцес у місці введення¹

З боку опорно-рухового апарата. М’язові судоми, біль у шиї та спині, міалгія², артралгія, больові відчуття у кінцівках, ригідність м’язів, системний червоний вовчак, біль у м’язах, артрити.

З боку ендокринної системи. Гіпотиреоз, гіпертиреоз.

Порушення метаболізму. Анорексія, збільшення/зменшення маси тіла.

З боку імунної системи. Анафілактичні реакції, анафілактичний шок, реакції гіперчутливості (ангіоневротичний набряк, утруднене дихання, кропив’янка, свербіж).

З боку органів зору. Ретинальні судинні порушення (наприклад ретинопатія, «ватні» плями на сітківці та обструкція ретинальной артерії або вени), порушення зору, кон'юнктивіт.

З боку сечостатевої системи. Гемолітичний уремічний синдром, нефротичний склероз, гломерулосклероз, дисменорея, менорагії, метрорагії, затримка/нетримання сечі, протеїнурія, імперативні позиви до сечовипускання, імпотенція, периферичні набряки.

З боку органів слуху. Біль у вухах, синусит.

Загальні розлади. Грипоподібні симптоми, відчуття жару, підвищення температури², озноб², підвищене потовиділення², слабкість², підвищена втомлюваність², нездужання.

З боку крові та лімфатичної системи (лабораторних показників). Нейтропенія, анемія, підвищене утворення аутоантитіл, збільшення рівня калію, азоту сечовини в крові, зниження гематокриту, кількості лімфоцитів, лейкоцитів, нейтрофілів у крові, тромбоцитопенія, тромботична мікроангіопатія, включаючи тромботичну, тромбоцитопенічну пурпуру, панцитопенія, тромбоемболічні ускладнення, збільшення рівня білірубіну крові, гіпоглікемія. Можливі зміни показників лабораторних досліджень (підвищення АсАТ, АлАТ, гамма-глутамілтрансферази і ЛФ).

Примітка.

¹Реакції у місці введення препарату, у т. ч. больові відчуття, запалення, дуже рідко – абсцеси або панікуліт, що потребують хірургічного втручання.

²Частота проявів на початку лікування більш висока.

³Після введення препарату можливе знепритомнення, зазвичай одноразово на початку лікування і не повторюється при наступних уведеннях препарату.

Випадки передозування невідомі. У випадку передозування необхідно звернутися до лікаря для спостереження і своєчасного проведення симптоматичної терапії.

Протипоказане.

Термін придатності

2 роки.

Умови зберігання

Зберігати в оригінальній упаковці для захисту від дії світла при температурі від 2 °С до 8 °С.

Зберігати в недоступному для дітей місці.

Упаковка

По 30 мкг (6 000 000 МО) препарату у флаконі в комплекті з розчинником: вода для ін’єкцій по 1 мл в ампулі. По 1 або по 4 комплекти у картонній коробці.

Категорія відпуску

За рецептом.

Инструкция для: Бетфер 1А Плюс пор. д/р-ра д/ин. 6000000 МЕ фл., С раств. в амп. 1 мл №4

Производитель: Биофарма, ЗАО / Биофарма ФЗ, ООО, Украина

Фарм. группа: Иммуностимуляторы. Интерфероны. Интерферон бета-1а.

Регистрация: UA/15462/01/01

МНН: Iinterferon beta-1b

Код АТХ:

(L) Противоопухолевые лекарственные средства и иммуномодуляторы

(L03) Иммуностимуляторы

(L03A) Иммуностимуляторы

(L03AB) Интерфероны

(L03AB07) Интерферон бета-1a