Буторфанола Тартрат р-р д/ин. 0,2% шприц-тюбик 1 мл №5

діюча речовина: буторфанолу тартрат;

1 мл розчину містить буторфанолу тартрату у перерахуванні на безводну речовину 2 мг;

допоміжні речовини: кислота лимонна, моногідрат; натрію цитрат 5.5 водний; натрію хлорид; вода для ін’єкцій.

Лікарська форма

Розчин для ін’єкцій.

Фармакотерапевтична група

Опіоїдні аналгетики. Код АТС N02A F01.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка.

Буторфанол – опіоїдний анальгетик, діє як агоніст капа-опіоїдних рецепторів і як змішаний агоніст/антагоніст мю-опіоїдних рецепторів, змінюючи сприйняття больових відчуттів на рівні центральної нервової системи.

Буторфанолу тартрат має активність антагоніста опіоїдів, що приблизно еквівалентна активності налорфіну, у 30 разів перевищує активність пентазоцину і становить 1/40 активності налоксону. Щодо пригнічення дихання внутрішньовенне введення 2 мг буторфанолу можна порівняти з дією 10 мг морфіну; при введенні 4 мг буторфанолу посилення цього ефекту не відзначалося, однак тривалість ефекту залежить від введеної дози.

Пригнічення функції дихання, що спричиняє буторфанол, усувається налоксоном.

Буторфанол, як і інші змішані агоністи/антагоністи з високою спорідненістю до капа-рецепторів, може іноді спричиняти неприємні психоміметичні ефекти.

Настання знеболювального ефекту буторфанолу залежить від способу його введення: через кілька хвилин після внутрішньовенного введення і через 10-15 хвилин після внутрішньом’язової ін'єкції. Максимальна аналгетична дія настає через 1-2 години.

Тривалість знеболювання залежить від характеру болю і від способу введення препарату, однак зазвичай вона становить 3-4 години при внутрішньом’язовому введенні і внутрішньовенному.

Фармакокінетика.

Буторфанол швидко всмоктується після внутрішньом’язової ін'єкції. Після введення 1 мг максимальна концентрація буторфанолу у плазмі крові досягається через 20-40 хвилин.

Середні фармакокінетичні показники у різних вікових групах ^а)

препарату 2 мг/мл, розчин для ін'єкцій

Зв'язування буторфанолу з білками сироватки крові не залежить від його концентрації і становить приблизно 80 %, якщо препарат застосовується у тому ж дозовому інтервалі, що і в клінічній практиці, до 7 нг/мл. Препарат проникає крізь гематоенцефалічний і плацентарний бар'єри і в грудне молоко.

Буторфанол піддається глибокому метаболізму у печінці і виділяється з організму у вигляді окислених і зв'язаних метаболітів.

Буторфанол виділяється з організму з сечею і калом. Основним метаболітом буторфанолу, що міститься у сечі, є гідроксибуторфанол (49 % введеної дози). З сечею також виділяється невелика кількість нор-буторфанолу (менше 5 %).

Основні фізико-хімічні властивості

прозора безбарвна рідина.

Симптоматичне лікування помірного і сильного болю, включаючи біль у післяопераційний період, для знеболювання у щелепно-лицьовій хірургії, при мігрені, для премедикації перед хірургічною операцією або наркозом як доповнення до збалансованої анестезії, а також для знеболювання пологів.

Підвищена чутливість до буторфанолу або до будь-якого іншого компонента препарату, тяжкі порушення функції печінки та/або нирок.

Діти

Застосування препарату протипоказано дітям.

Особливості застосування

Залежність від наркотичних препаратів. Препарат не рекомендується для застосування хворим із наркотичною залежністю. Як антагоніст опіоїдів препарат може спричиняти синдром відміни опіоїдів. Перед початком застосування препарату цим хворим слід пройти спеціальний курс лікування.

Слід дотримуватися обережності при призначенні препарату хворим, які щодавно неодноразово застосовували наркотичні аналгетики, оскільки оцінити стійкість хворих до дії опіоїдів досить важко.

Зловживання препаратом і залежність. Відомі окремі випадки зловживання і звикання до буторфанолу тартрату, що трапляються під час лікування хронічних хворобливих станів в амбулаторних хворих. У цілому хворі, які знаходяться на лікуванні опіоїдами протягом тривалого часу, піддаються великому ризику потрапити у залежність від препарату.

Алкоголь. Під час лікування препаратом не слід вживати алкоголь. Одночасне вживання алкоголю і застосування препарату буторфанолу тартрат або препаратів, що чинять пригнічувальну дію на центральну нервову систему (ЦНС), включаючи барбітурати, транквілізатори та антигістамінні препарати, може посилювати цей ефект.

Черепно-мозкові травми і внутрішньочерепний тиск. Застосовують з крайньою обережністю та за умов ретельного контролю з боку медичного персоналу. Серед хворих із черепно-мозковою травмою буторфанолу тартрат, як і інші опіоїди, може підвищувати рівень двоокису вуглецю в організмі, підвищувати тиск спинномозкової рідини, звужувати зіницю, спричиняти психічні порушення і в такий спосіб маскувати динаміку клінічної картини черепно-мозкової травми.

Пригнічення функції дихання. Застосовують з крайньою обережністю та за умов ретельного контролю з боку медичного персоналу. Препарати класу змішаних агоністів/антагоністів опіоїдних рецепторів можуть пригнічувати функцію дихання, особливо у хворих, які застосовують препарати, що впливають на ЦНС, або тих, які мають захворювання ЦНС або порушення функції дихання.

Захворювання печінки або нирок. Буторфанолу тартрат слід застосовувати з обережністю при захворюваннях печінки або нирок, хоча лабораторні дослідження не виявили будь-яких відхилень в аналізах при застосуванні препарату. У разі порушення функції нирок або печінки необхідно внести зміни у схему прийому препарату.

Період напіввиведення препарату з організму більш тривалий у хворих зі значеннями кліренсу креатиніну менше 30 мл/хв (10,5 г порівняно зі значенням 5,8 г для здорової людини). Тяжкі порушення функції печінки можуть призводити до розвитку більш серйозних побічних ефектів і підвищення клінічної активності препарату.

Вплив на серцево-судинну систему. Буторфанолу тартрат підвищує рівень серцевої діяльності, особливо у легеневому колі кровообігу, тому при гострому інфаркті міокарда, при порушеній функції шлуночка або при коронарній недостатності препарат слід призначати хворим тільки у випадках, коли очікувані позитивні результати значно переважають можливий ризик.

Після введення препарату тяжка артеріальна гіпертензія відзначалася лише у рідких випадках. При розвитку артеріальної гіпертензії застосування препарату необхідно припинити і провести лікування антигіпертензивними препаратами. Повідомлялося також про ефективність застосування налоксону хворим у разі відсутності у них залежності від опіоїдів.

Збалансована анестезія. Сукупна дія на пригнічення функції дихання завдяки всім препаратам, що застосовуються при загальній анестезії і вводяться внутрішньовенно, може призводити до зниження вентиляції легенів або задишки. Тому у разі збалансованої анестезії буторфанолу тартрат слід застосовувати тільки в особливих випадках, і як додатковий препарат – за умови підтримки функції дихання хворого.

Введення перед операцією або перед наркозом. Слід дотримуватися обережності під час введення препарату хворим з артеріальною гіпертензією.

Пологи. Повідомлялося про випадки розвитку дистрес-респіраторного синдрому/асфіксії у новонароджених, що пов'язані з введенням препарату менш ніж за 2 години до пологів, а також із багаторазовим введенням у поєднанні з іншими аналгетиками або седативними препаратами або при передчасних пологах.

Пацієнти літнього віку. Крім деякого зниження виведення препарату з організму пацієнти літнього віку можуть бути більш чутливими до його побічних ефектів, зокрема до розвитку запаморочення.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі  з іншими механізмами.

Сонливість і запаморочення, пов'язані із застосуванням препарату, можуть впливати на здатність керувати транспортними засобами, машинами або іншими механізмами.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

При застосуванні буторфанолу з чистими агоністами опіатних рецепторів (наприклад з морфіном) можливе зменшення ступеня аналгезії або виникнення стану абстиненції.

Буторфанол посилює дію препаратів, що пригнічують центральну нервову систему (барбітурати, транквілізатори, блокатори гістамінових Н₁-рецепторів, етанол і етанолвмісні препарати).

Одночасний прийом з антипсихотичними засобами спричиняє посилення седативної дії та серцево-судинних ефектів.

Слід дотримуватися обережності при одночасному застосуванні препарату та інгібіторів моноамінооксидази (МАО) через високу частоту гіперпірексичної коми та артеріальної гіпертензії.

Застосування при збалансованій анестезії. Сукупна дія на пригнічення функції дихання завдяки всім препаратам, що застосовуються при загальній анестезії і вводяться внутрішньовенно, може призводити до зниження вентиляції легенів або задишки. Тому у разі збалансованої анестезії препарат слід застосовувати тільки в особливих випадках, і як додатковий препарат – за умови підтримки функції дихання хворого.

Несумісність

Фармацевтично несумісний з діазепамом, барбітуратами.

Дія препарату, як і інших сильнодіючих аналгетиків, настає швидко, тому дозу препарату слід підбирати індивідуально, залежно від клінічного результату.

Спосіб застосування

Перед застосуванням розкрити контурну упаковку. Не знімаючи ковпачка з голки-насадки, нагвинтити її на шприц-тюбик до упору, щоб проколоти корпус і забезпечити вільне надходження розчину в голку. Зняти ковпачок з голки, притримуючи шприц-тюбик за насадку. Видалити повітря, злегка стиснувши пальцями шприц-тюбик, і, не розтискаючи пальців, ввести голку. Видавлювати вміст шприц-тюбика, і, не розтискаючи пальців, видалити голку.

Знеболювання

При внутрішньом’язовому введенні зазвичай рекомендована доза становить 2 мг одноразово, якщо хворий має можливість знаходитись у лежачому положенні у разі появи сонливості або запаморочення. Якщо необхідно, цю дозу можна повторювати з інтервалом 3 або 4 години. Залежно від тяжкості болю лікування ефективне в інтервалі доз від 1 до 4 мг кожні 3-4 години.

При внутрішньовенному введенні зазвичай рекомендована доза становить 1 мг одноразово, з інтервалом 3 або 4 години у разі необхідності. Залежно від тяжкості больового синдрому лікування ефективне в інтервалі доз від 0,5 до 2 мг кожні 3-4 години.

Анестезія

Введення перед операцією/наркозом. Дозу препарату слід підбирати індивідуально. Зазвичай доза становить 2 мг внутрішньом’язово, за 30-60 хвилин до початку хірургічної операції. У хворих з печінковою та нирковою дисфункцією при наявності больового синдрому дозування препарату зменшується вдвічі. Призначення буторфанолу тартрату потрібно уникати після інфаркту міокарда.

У разі проведення збалансованої анестезії звичайна доза препарату становить 2 мг внутрішньовенно, незадовго до введення наркозу і/або по 0,5 мг внутрішньовенно – під час операції. При такому дробному введенні загальну дозу можна збільшити до 0,06 мг/кг (4 мг/70 кг), залежно від раніше введених седативних, аналгетичних або снодійних препаратів. Загальна доза препарату може варіювати, однак хворим лише іноді потрібне введення менше 4 мг або більше 12,5 мг препарату (зазвичай від 0,6 до 0,18 мг/кг). 

Пологи

Вагітним жінкам із нормальним терміном виношування плода на початку пологової діяльності можна ввести внутрішньовенно або внутрішньом’язово 1-2 мг препарату і повторити цю ж дозу через 4 години. Під час пологів або якщо пологи очікуються у межах 4 годин, слід застосовувати інші засоби знеболювання. Препарат слід застосовувати з обережністю у випадку передчасних пологів.

Корекція дози. Хворим із порушеною функцією печінки або нирок (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв) може знадобитися корекція дози. Початкова доза препарату для хворих літнього віку становить половину звичайної дози.

Практично в усіх випадках характер і частота побічних ефектів, що спостерігалися після введення препарату, відповідають тим, що зазвичай спостерігаються при застосуванні опіоїдних аналгетиків. Не повідомлялося про будь-які ефекти несподіваної або незвичної токсичності.

Найчастішими побічними ефектами були сонливість, нудота і/або блювання, пітливість/вологість шкіри.

Побічні ефекти, що виникають досить часто (в 1-10 % хворих). Нижче наведені симптоми, що спостерігалися при введенні препарату серед 1-10 % хворих і вважалися пов'язаними або, можливо, пов'язаними із застосуванням буторфанолу тартрату.

Загальний стан. Астенія/сонливість, головний біль, відчуття жару.

Травний тракт. Сухість у роті.

Нервова система. Сплутаність свідомості, відчуття легкості/ейфорія, запаморочення.

Серцево-судинна система. Підвищення/зниження артеріального тиску.

Побічні ефекти, що іноді виникають. Нижче наведені симптоми, що відзначалися менш ніж у 1 % хворих.

Серцево-судинна система. Тахікардія, відчуття серцебиття.

Нервова система. Сновидіння, хвилювання, депресія, тривога, дизартрія, дисфорія, галюцинації, парез, відчуття холоду, ейфорія, знервованість.

Зір. Диплопія.

Шкіра і підшкірні тканини. Алергічні реакції, у тому числі висипання, кропив’янка.

Кістково-м'язова система. Міалгія.

Дихальна система. Уповільнення дихання, обструкція дихальних шляхів, поверхневе дихання.

Зловживання препаратом і залежність. Хоча аналгетики, що належать до класу змішаних агоністів/антагоністів опіоїдів, мають набагато менший потенціал щодо розвитку звикання порівняно з морфіном, все ж повідомлялося про випадки зловживання. Слід дотримуватися особливої обережності у разі призначення препарату емоційно нестійким хворим, а також хворим, в історії хвороби яких відзначено зловживання лікарськими препаратами.

Клінічні прояви передозування препарату такі ж, як і у випадку передозування інших опіоїдних препаратів. Найбільш тяжкими з них є гіповентиляція легенів, а також серцево-судинна недостатність і/або кома.

Симптоми: пригнічення дихання, симптоми серцево-судинної недостатності (особливо серед хворих, які до цього схильні), пригнічення центральної нервової системи.

Випадки летального передозування через застосування препарату відзначалися вкрай рідко. Причому не встановлений вплив препарату, що застосовувався зазвичай у поєднанні з іншими лікарськими засобами, на результат передозування.

Лікування: при підозрі на передозування препарату специфічним засобом лікування є негайне створення достатньої вентиляції дихальних шляхів, після чого (при необхідності) призначається антагоніст опіоїдів, наприклад налоксон, у дозі 0,4-0,8 мг внутрішньовенно, при необхідності – повторно.

Не проводилися добре контрольовані дослідження впливу препарату на жінок із терміном вагітності до 37 тижнів.

У період підготовки до пологів слід застосовувати з обережністю і за умов ретельного контролю лікаря.

Після введення препарат у малих концентраціях проникає у грудне молоко. Однак клінічне значення цього факту не було всебічно проаналізоване.

Термін придатності

3 роки.

Не застосовувати препарат після закінчення терміну придатності, зазначеного на упаковці.

Умови зберігання

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С у недоступному для дітей місці.

Упаковка

По 1 мл у шприцу-тюбику; по 1 шприцу-тюбику в пакеті; по 5 пакетів у пачці.

Категорія відпуску

За рецептом.

Инструкция для: Буторфанола Тартрат р-р д/ин. 0,2% шприц-тюбик 1 мл №5

Производитель: Стиролбиофарм, ООО, Донецкая обл., Г. Горловка, Украина

Регистрация: UA/5087/01/01

МНН: Butorphanol

Код АТХ:

(N) Средства, действующие на нервную систему

(N02) Анальгетики

(N02A) Опиоиды

(N02AF) Производные морфинанов

(N02AF01) Буторфанол