Фентавера 75 Мкг/Час пластырь трансдерм. 75 мкг/ч саше №5

діюча речовина: fentanyl;

Фентавера 12 мкг/год:

1 пластир трансдермальний розміром 4,25 см² містить фентанілу 2,55 мг з вивільненням 12,5 мкг фентанілу за годину;

Фентавера 25 мкг/год:

1 пластир трансдермальний розміром 8,5 см² містить фентанілу 5,1 мг з вивільненням 25 мкг фентанілу за годину;

Фентавера 50 мкг/год:

1 пластир трансдермальний розміром 17 см² містить фентанілу 10,2 мг з вивільненням 50 мкг фентанілу за годину;

Фентавера 75 мкг/год:

1 пластир трансдермальний розміром 25,5 см² містить фентанілу 15,3 мг з вивільненням 75 мкг фентанілу за годину;

Фентавера 100 мкг/год:

1 пластир трансдермальний розміром 34 см² містить фентанілу 20,4 мг з вивільненням 100 мкг фентанілу за годину;

допоміжні речовини: полі (2-етилгексил-акрилат, вінілацетат), масляний екстракт листя алое вера (олія соєва, альфа-токоферол), ефір каніфолі гідрогенізованої, поліефірна плівка, поліетилентерефталатна (ПЕТ) плівка з написом чорнилом.

Лікарська форма

Пластир трансдермальний.

Основні фізико-хімічні властивості:

непрозорий безбарвний прямокутний пластир з округлими кутами і відбитком на фользі основи:

«Fentanyl 12 µg/h» для Фентавери 12 мкг/год;

«Fentanyl 25 µg/h» для Фентавери 25 мкг/год;

«Fentanyl 50 µg/h» для Фентавери 50 мкг/год;

«Fentanyl 75 µg/h» для Фентавери 75 мкг/год;

«Fentanyl 100 µg/h» для Фентавери 100 мкг/год.

Фармакотерапевтична група

Аналгетики. Опіоїди. Похідні фенілпіперидину.

Код ATХ N02A B03.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка.

Фентаніл – опіоїдний аналгетик, який взаємодіє переважно з m-рецепторами. Найголовніші терапевтичні ефекти – аналгезія і седація. Сироваткові концентрації фентанілу, що спричиняють мінімальний аналгетичний ефект у пацієнтів, раніше не лікованих опіоїдами, коливаються у діапазоні 0,3-1,5 нг/мл; частота небажаних ефектів зростає у разі сироваткових рівнів вище 2 нг/мл.

Концентрація, що спричиняє опіоїдіндуковані небажані ефекти, підвищується при тривалому застосуванні фентанілу. Схильність до розвитку толерантності коливається індивідуально.

Фармакокінетика.

Всмоктування

Фентаніл безперервно всмоктується через шкіру протягом 72 годин після нанесення пластиру Фентавера. Швидкість вивільнення відносно постійна, що зумовлюють полімерна матриця і дифузія фентанілу через шари шкіри. Градієнт концентрації, що існує між матрицею і нижчою концентрацією в шкірі, стимулює вивільнення активної речовини. Після початкового прикріплення Фентавери сироваткова концентрація фентанілу збільшується поступово, досягаючи стаціонарного стану між 12 і 24 годинами після прикріплення пластиру, і залишається відносно постійною протягом усього періоду 72 годин. Досягнута концентрація в сироватці пропорційна розміру трансдермального пластиру з фентанілом. Після повторного застосування пластиру протягом 72 годин концентрація в сироватці досягає стаціонарного стану, який підтримується на постійному рівні до подальшого прикріплення пластиру того ж розміру.

Фармакокінетична модель припускає, що сироваткові концентрації фентанілу можуть зростати на 14 % (діапазон 0-26 %), якщо новий пластир застосовують через 24 години замість рекомендованого інтервалу 72 години.

Розподіл

Зв’язування фентанілу з білками плазми крові становить близько 84 %.

Біотрансформація

Фентаніл є препаратом з високим кліренсом, він швидко і інтенсивно метаболізується, переважно CYP3A4 в печінці. Головний метаболіт – норфентаніл – неактивний. У шкірі фентаніл, доставлений трансдермально, не метаболізується. Це було визначено в експерименті з кератиноцитами людини, а також у клінічних дослідженнях, в яких 92 % дози, що потрапило із пластиру трансдермального, у вигляді незміненого фентанілу виявлялося в системному кровообігу.

Виведення

Після видалення трансдермального пластиру, що містить фентаніл, сироваткові концентрації фентанілу знижуються поступово з періодом напіввиведення близько 17 годин (діапазон 13?22) для дорослих і 22-25 годин для дітей після 24-годинного прикріплення пластиру. В іншому дослідженні середній період напіввиведення дорівнював 20?27 годин після 72-годинного прикріплення пластиру. Безперервне всмоктування фентанілу зі шкіри зумовлює повільніше виведення препарату із сироватки, ніж при внутрішньовенній інфузії, де видимий період напіввиведення становить приблизно 7 годин (діапазон 3-12). Впродовж 72 годин внутрішньовенної інфузії фентанілу приблизно 75 % дози фентанілу виділяється з сечею, здебільшого у вигляді метаболітів, а менш ніж 10 % − як незмінена активна речовина. Близько 9 % дози виводиться з калом, переважно у вигляді метаболітів.

Спеціальні групи

Пацієнти літнього віку

Дані досліджень внутрішньовенного застосування фентанілу свідчать, що у літніх пацієнтів відбувається зменшення кліренсу, подовження періоду напіввиведення, і вони можуть бути чутливіші до препарату, ніж молодші пацієнти. У дослідженні, що проводилося з трансдермальними пластирами з фентанілом, у здорових літніх добровольців фармакокінетика фентанілу значно не відрізнялася від такої у здорових молодих добровольців, хоча пікові сироваткові концентрації мали тенденцію бути нижчими, а середній період напіввиведення подовжувався приблизно до 34 годин. За пацієнтами літнього віку слід ретельно спостерігати щодо ознак токсичності фентанілу і у разі потреби зменшувати дозу (див. розділ «Особливості застосування»).

Діти

Безпека трансдермальних пластирів з фентанілом була оцінена у 289 дітей (<18 років), які брали участь у 3 клінічних дослідженнях лікування хронічного або безперервного болю при злоякісних та незлоякісних новоутвореннях. Ці пацієнти застосовували щонайменше одну дозу фентанілу, що надало дані з безпеки. Хоча критерії відбору для педіатричних досліджень обмежують вік пацієнтів мінімумом 2 роками, 2 дитини в цих дослідженнях отримали свою першу дозу фентанілу у віці 23 місяців.

Фентавера не була вивчена у дітей віком до 2 років. Дослідження у старших дітей з підбором дози згідно з масою тіла продемонстрували, що кліренс у педіатричних пацієнтів приблизно на 20 % вищий порівняно з дорослими. Ці дані були взяті до уваги при визначенні дозування для педіатричних пацієнтів. Фентаверу слід застосовувати дітям (2-16 років) тільки при наявності толерантності до опіоїдів (див. розділи «Спосіб застосування та дози» і «Особливості застосування»).

Порушення функції печінки

У дослідженні, що проводилося за участю хворих на цироз печінки, оцінювали фармакокінетику одноразового застосування 50 мкг/год фентанілу. Хоча t_max і t_1/2 не були змінені, середні плазмові C_max і AUC у цих пацієнтів були підвищені приблизно на 35 % і 73 % відповідно. За хворими з порушенням функції печінки потрібно ретельно спостерігати щодо ознак токсичності фентанілу і у разі потреби зменшувати дозу (див. розділ «Особливості застосування»).

Порушення функції нирок

Дані, отримані у дослідженні внутрішньовенного застосування фентанілу пацієнтам після трансплантації нирки, свідчать, що кліренс фентанілу у цій популяції пацієнтів може бути зменшеним. За хворими з порушенням функції нирки, які застосовують трансдермальний пластир з фентанілом, потрібно ретельно спостерігати щодо ознак токсичності фентанілу і у разі потреби зменшувати дозу (див. розділ «Особливості застосування»).

Трансдермальний пластир – це лікарська форма фентанілу для системного застосування, яка гарантує, що адекватний сироватковий рівень фентанілу підтримуватиметься впродовж 72 годин з постійним рівнем вивільнення активної речовини.

Трансдермальний пластир складається з двох функціональних шарів: верхня частина складається з водонепроникної плівки-основи з самоадгезивним матричним шаром, що містить фентаніл. Цей матричний шар вкритий фольгою, яка знімається, вона, завдяки розрізам, може бути легко видалена перед застосуванням.

Відповідно до різних розмірів поверхонь з п’яти пластирів трансдермальних площею 4,25; 8,5; 17; 25,5 і 34 см² вивільняються у шкіру приблизно 12,5, 25, 50, 75 або 100 мкг/год фентанілу. Це досягається за допомогою полімерної матриці: градієнт концентрації створюється між полімерною матрицею з високими концентраціями активної речовини – фентанілу – і шкірою з низькою концентрацією фентанілу. За період 72 годин фентаніл дифундує у напрямку до нижчої концентрації, тобто до шкіри.

Відносна біодоступність фентанілу з пластиру становить 92 %. Сироваткові концентрації фентанілу пропорційні розміру пластиру.

Доклінічні дані з безпеки

Доклінічні дані традиційних досліджень фармакології безпеки, токсичності, повторної дози, генотоксичності і канцерогенного потенціалу не вказують на особливий ризик для людей.

У дослідженнях на щурах не спостерігали жодного впливу на фертильність самців. В іншому дослідженні впливу на фертильність і ранній ембріональний розвиток після високих доз (300 мкг/кг/день підшкірно) у самців щурів спостерігався вплив, який, ймовірно, пов’язаний із седативними ефектами фентанілу. Дослідження показали зниження фертильності і ембріональну смертність у самиць щурів. Новіші дослідження продемонстрували, що ембріотоксичні ефекти опосередковано індуковані токсичним впливом на материнський організм і не грунтуються на прямому впливі активної речовини на розвиток ембріона. Дослідження на двох видах тварин не продемонстрували тератогенних ефектів. У пре- і постнатальних дослідженнях частота виживання потомства була значно нижча на день 4 періоду лактації, коли були введені дози, що спричиняли незначне зниження маси тіла самиці. У дослідженні токсичності щодо розвитку і репродукції у щурів, яким вводили токсичні для матерів дози фентанілу, спостерігалася затримка фізичного розвитку, розвитку сенсорних функцій, рефлексів і поведінки потомства. Ці ефекти, ймовірно, виникали внаслідок змін у піклуванні самиць за виводком або непрямого впливу фентанілу на потомство.

У дворічному дослідженні канцерогенності, що проводилося на щурах, застосування фентанілу не було пов’язано з підвищеною частотою виникнення пухлин при підшкірному введенні доз до 33 мкг/кг/добу у самців або 100 мкг/кг/добу у самиць (відповідає 0,16- і 0,39-разовим добовим дозам у людини, досягнутим при застосуванні пластирів 100 мкг/год, на підставі порівняння AUC_0-24год).

Дорослі

Тривале лікування при тяжкому хронічному болю, який можна адекватно контролювати тільки при застосуванні опіоїдних аналгетиків.

Діти

Тривале лікування при тяжкому хронічному болю, який можна адекватно контролювати тільки при застосуванні опіоїдних аналгетиків, у дітей з толерантністю до опіоїдів, які застосовують терапію опіоїдами з 2 років.

Надмірна чутливість до активної речовини, сої, арахісу або до будь-якої з допоміжних речовин.

Фентаверу не слід застосовувати у таких випадках:

• гострий або післяопераційний біль, оскільки титрування дози не можливе впродовж короткострокового застосування, а також може виникнути серйозна або небезпечна для життя гіповентиляція,
• тяжке порушення центральної нервової системи,
• тяжка депресія дихання.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Седативні ефекти можуть підсилюватися при одночасному застосуванні з іншими депресантами центральної дії, наприклад опіоїдами, седативними або снодійними препаратами, засобами для наркозу і міорелаксантами, фенотіазинами, транквілізаторами, антигістамінними засобами із седативним ефектом або алгокольними напоями. Можуть виникати гіповентиляція, гіпотензія і глибока седація, кома або смерть. Тому застосування будь-якого з вищезгаданих супутніх засобів вимагає особливого догляду і спостереження, а доза одного або обох з препаратів має бути зменшена.

Інгібітори CYP3A4

Фентаніл – речовина з високим кліренсом, що швидко і екстенсивно метаболізується, головним чином цитохромом P450 (CYP) 3A4.

Одночасне застосування трансдермальних пластирів з фентанілом і інгібіторів цитохрому P450 3A4 (CYP3A4) (наприклад ритонавіру, кетоконазолу, ітраконазолу, флуконазолу, вориконазолу, тролеандоміцину, кларитроміцину, нелфінавіру, нефазодону, верапамілу, дилтіазему і аміодарону) може призводити до зростання концентрації фентанілу у плазмі, що може підсилювати або продовжувати як терапевтичний, так і небажані ефекти та спричинити серйозну депресію дихання.

У цій ситуації потрібен спеціальний догляд за пацієнтом і спостереження. Одночасне застосування інгібіторів CYP3A4 і трансдермального пластиру з фентанілом не рекомендоване, за винятком випадків, коли за пацієнтом ведеться ретельне спостереження.

Пацієнти, особливо ті, хто застосовує Фентаверу і інгібітори CYP3A4, повинні знаходитися під наглядом щодо ознак депресії дихання. За потреби дозу слід скоригувати (див. розділ «Особливості застосування»).

Індуктори CYP3A4

Одночасне застосування індукторів CYP3A4 (наприклад рифампіцину, карбамазепіну, фенобарбіталу, фенітоїну) може спричинити зниження концентрацій фентанілу у плазмі і зменшення терапевтичної ефективності. Це може потребувати коригування дози трансдермального пластиру з фентанілом. Після припинення лікування індуктором CYP3A4 його ефекти поступово зменшуються. Це може призводити до зростання концентрацій фентанілу у плазми і до посилення та подовження тривалості його терапевтичних ефектів і небажаних реакцій. Можлива тяжка депресія дихання. У цій ситуації потрібен особливий нагляд за пацієнтом і коригування дози.

Інгібітори моноаміноксидази (ІMAO)

Фентавера не рекомендована для застосування пацієнтам, які потребують одночасного лікування ІMAO. Повідомляли про тяжкі і непередбачувані взаємодії з ІMAO, включаючи потенціювання снодійних або серотонінергічних ефектів. Тому Фентаверу не слід застосовувати впродовж 14 днів після припинення лікування ІMAO.

Серотонінергічні препарати

Одночасне застосування фентанілу з іншими серотонінергічними препаратами, наприклад селективними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС) або інгібіторами зворотного захоплення серотоніну і норадреналіну (ІЗЗСіН), або інгібіторами моноаміноксидази (ІМАО), може підвищувати ризик серотонінового синдрому, потенційно небезпечного для життя стану.

Змішані агоністи/антагоністи

Одночасне застосування бупренорфіну, налбуфіну або пентазоцину не рекомендоване. Вони мають високу спорідненість з опіоїдними рецепторами з відносно низькою внутрішньою активністю і тому частково антагонізують аналгетичний ефект фентанілу і можуть спричинити симптоми відміни у опіоїдзалежних пацієнтів.

Особливості застосування

За пацієнтами, у яких виникли серйозні небажані реакції, після видалення пластиру слід спостерігати щонайменше впродовж 24 годин або довше залежно від клінічних симптомів. Сироваткова концентрація фентанілу знижується поступово і досягає близько 50 % в межах 17 годин (діапазон 13-22).

Фентаверу слід зберігати поза досяжністю дітей як до, так і після застосування.

Не розрізати. Пластир, який був поділений, розрізаний або пошкоджений у будь-який спосіб не слід застосовувати.

Цей лікарський засіб слід застосовувати тільки під наглядом лікаря, який обізнаний з фармакокінетикою трансдермальних фентанілових пластирів і ризиком тяжкої гіповентиляції.

У разі зміни лікарської форми фентанілу для підтримки безперервного зменшення болю рекомендують додаткове медичне спостереження і інформування пацієнта (за потреби, в той же спосіб, як і при початковій корекції).

Депресія дихання

Оскільки при застосуванні Фентавери, як і будь-яких потужних опіоїдів, у деяких пацієнтів може виникати значна дихальна депресія, за пацієнтами слід спостерігати щодо виникнення цього ефекту. Депресія дихання може зберігатися після видалення пластиру. Частота дихальної депресії зростає зі збільшенням дози фентанілу (див. розділ «Передозування»). Препарати, що активно впливають на ЦНС, можуть збільшувати дихальну депресію (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Хронічна хвороба легень

У хворих на хронічну обструктивну або іншу хворобу легень Фентавера може спричинити більш тяжкі несприятливі реакції. У таких пацієнтів опіоїди можуть зменшувати активність дихального центру і збільшувати опір дихальних шляхів.

Лікарська залежність і можливість зловживання

При повторному застосуванні опіоїдів може розвинутися толерантність, фізична залежність і психологічна залежність (див. розділ «Побічні реакції»). Ятрогенна наркоманія, що виникає при застосуванні опіоїдів, − рідкісний випадок. Зловживання фентанілом можливе у спосіб, подібний для інших агоністів опіоїдів. Зловживання або навмисне неправильне застосування Фентавери може призводити до передозування і/або смерті. Хворі з анамнезом наркотичної залежності/зловживання алкоголем мають більший ризик розвитку залежності і зловживання при лікуванні опіоїдами. Пацієнти з підвищеним ризиком зловживання опіоїдами все ж таки можуть отримувати належне лікування препаратами опіоїдів модифікованого вивільнення; однак ці пацієнти вимагатимуть контролю щодо ознак неправильного вживання, зловживання або залежності.

Підвищений внутрішньочерепний тиск

Фентаверу слід застосовувати з обережністю пацієнтам, які можуть мати підвищену чутливість до внутрішньочерепних ефектів гіперкапнії, наприклад у разі підвищеного внутрішньочерепного тиску, порушення свідомості або коми. Хворим з пухлинами мозку Фентаверу слід застосовувати з обережністю.

Серцева патологія

Фентаніл може спричинити брадикардію, тому хворим з брадіаритмією Фентаверу слід застосовувати з обережністю.

Опіоїди можуть спричинити гіпотензію, особливо у хворих з гострою гіповолемією. Враховуючи це, перед тим як розпочати лікування трансдермальним пластирем з фентанілом, слід провести корекцію симптоматичної гіпотензії і/або гіповолемії.

Порушення функції печінки

Оскільки фентаніл метаболізується до неактивних метаболітів в печінці, порушення функції печінки може спричинити уповільнення їх елімінації. Якщо хворі з порушенням функції печінки застосовують Фентаверу, за ними слід ретельно спостерігати для виявлення ознак токсичності фентанілу і у разі потреби зменшувати дозу.

Порушення функції нирок

Менш ніж 10 % фентанілу екскретується у незміненому вигляді нирками. На відміну від морфію, не відомі активні метаболіти, що виводяться нирками. Якщо хворі з порушенням функції нирок застосовують Фентаверу, за ними слід ретельно спостерігати для виявлення ознак токсичності фентанілу і у разі потреби зменшувати дозу.

Гарячка/застосування зовнішнього тепла

На фармакокінетичній моделі отримані докази, що концентрація фентанілу в крові може зростати на третину, коли температура шкіри піднімається до 40 °C. Тому за пацієнтами з гарячкою слід ретельно спостерігати щодо небажаних ефектів. Дозу Фентавери у разі потреби слід скоригувати. Можливе залежне від температури збільшення вивільнення фентанілу з пластиру, що може спричинити передозування і смерть. Дослідження клінічної фармакології, що проводилося за участю здорових дорослих добровольців, показало, що прикладання тепла на ділянці з трансдермальним пластирем з фентанілом збільшує середнє значення AUC фентанілу на 120 % і середнє значення C_max на 61 %. Усім пацієнтам потрібно уникати впливу зовнішнього джерела тепла, наприклад електрогрілки, електричної ковдри, ліжка з матрацом з гарячою водою, лампи для зігрівання або загоряння, інтенсивних сонячних ванн, гарячої водяної грілки, сауни, тривалої гарячої ванни або гарячого джакузі, на місце прикріплення Фентавери, оскільки існує можливість температурозалежного зростання вивільнення фентанілу з пластиру.

Серотоніновий синдром

Рекомендовано дотримуватися обережності, коли Фентаверу застосовують одночасно з препаратами, які впливають на серотонінергічну нейротрансмітерну систему.

Розвиток потенційно загрозливого для життя серотонінового синдрому можливий у разі одночасного застосування серотонінергічних препаратів, наприклад селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС), інгібіторів зворотного захоплення серотоніну і норадреналіну (ІЗЗСіН), і препаратів, які порушують метаболізм серотоніну (зокрема інгібітори моноаміноксидази [ІMAO]), у т.ч. у разі застосування в межах рекомендованої дози.

Серотоніновий синдром може характеризуватись одним або кількома з таких проявів: зміни психічного стану (наприклад ажитація, галюцинації, кома), автономна нестабільність (наприклад тахікардія, лабільний артеріальний тиск, гіпертермія), нейром’язові порушення (наприклад гіперрефлексія, дискоординація, ригідність) і/або симптоми з боку шлунково-кишкового тракту (наприклад нудота, блювання, понос).

Якщо підозрюється розвиток серотонінового синдрому потрібно вирішити питання про швидке припинення застосування трансдермального пластиру Фентавера.

Випадкове перенесення пластиру

Випадкове перенесення пластиру з фентанілом на особу, якій він не призначений (особливо на дитину), під час спільного перебування у ліжку або у разі тісного фізичного контакту з носієм пластиру може спричинити передозування опіоїдами. У разі випадкового перенесення пластиру слід негайно видалити його зі шкіри (див. розділ «Передозування»).

Проривний біль

Дослідження показали, що більшість пацієнтів, незважаючи на лікування трансдермальним пластирем з фентанілом, додатково потребує потужного препарату швидкої дії у разі виникнення проривного болю.

Діти

Фентаверу не слід застосовувати раніше не лікованим опіоїдами дітям (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). Існує можливість серйозної або небезпечної для життя гіповентиляції, незважаючи на призначену дозу трансдермального пластиру Фентавера.

Фентавера не була досліджена у дітей віком до 2 років. Фентаверу слід призначати тільки дітям з толерантністю до опіоїдів віком від 2 років (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). Фентаверу не слід застосовувати дітям віком до 2 років.

Щоб унеможливити випадкове проковтування дітьми, слід дотримуватися обережності, обираючи місце для прикріплення Фентавери, і ретельно контролювати прикріплення пластиру.

Пацієнти літнього віку

Дані досліджень внутрішньовенного застосування фентанілу свідчать, що пацієнти літнього віку можуть бути чутливішими до препарату, ніж молодші пацієнти. У пацієнтів літнього віку кліренс фентанілу нижчий, а період напіввиведення триваліший. Якщо пацієнти літнього віку застосовують Фентаверу, слід ретельно спостерігати за ними щодо ознак токсичності фентанілу, за потреби доза препарату має бути знижена.

Шлунково-кишковий тракт

Опіоїди підвищують тонус і знижують пропульсивну перистальтику гладких м’язів шлунково-кишкового тракту. Наслідком є подовжений час пасажу шлунково-кишковим трактом, що може пояснити виникнення запорів при застосуванні фентанілу. Пацієнтів потрібно інформувати про заходи, щоб запобігти запору, і рекомендувати профілактичне застосування проносних засобів. Особливої обережності слід дотримуватись у хворих на хронічний запор. У разі підозри на паралітичну непрохідність застосування Фентавери слід припинити.

Хворі на міастенію гравіс

Можуть виникати неепілептичні (міо)клонічні реакції. Хворим на міастенію гравіс слід дотримуватись обережності.

Застосування не за призначенням як допінгу

Застосування Фентавери може спричинити позитивні результати допінг-тесту. Застосування Фентавери як допінгу може нести загрозу для здоров’я.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами

Фентавера може порушувати розумові і/або фізичні здібності, потрібні для виконання потенційно ризикованих завдань, таких як, наприклад, керування автомобілем або іншими механізмами.

У хворих зі стабільною підібраною дозою фентанілу (без подальшого впливу інших активних інгредієнтів) істотного погіршення здатності керувати автотранспортом і використовувати інші механізми не очікують. Однак на початку лікування, під час підвищення дози або у разі комбінації з іншими лікарськими засобами в індивідуальних випадках можливий вплив на реактивність, що веде до погіршення здатності керувати автотранспортом або використовувати інші механізми. Поводитися у таких випадках слід з обережністю.

Належну дозу препарату Фентавера і потребу у безперервному лікуванні слід оцінювати регулярно.

Трансдермальні пластирі Фентавера вивільняють фентаніл впродовж 72 годин (відповідна швидкість вивільнення 12,5, 25, 50, 75 і 100 мкг/год для поверхні вивільнення 4,25, 8,5, 17, 25,5 і 34 см²).

Дозування

Дорослі

Початковий вибір дози

Для визначення відповідної дози для лікування хронічного болю потрібно брати до уваги, який аналгетик, особливо опіоїдний аналгетик, був раніше призначений. Доза, ефективність і можливий розвиток толерантності уважно вивчаються для визначення потрібної дози фентанілу. Інші чинники, які беруться до уваги, – поточний загальний стан і медичний статус пацієнта, у тому числі розмір тіла, вік і ступінь виснаження, а також рівень опіоїдної толерантності.

Початкове коригування дози пацієнтам, які раніше не застосовували опіоїди

Клінічний досвід застосування препарату Фентавера пацієнтам, які раніше не лікувалися опіоїдами, обмежений. В обставинах, в яких терапія Фентаверою розглядається як адекватна у пацієнтів, які раніше не лікувалися опіоїдами, рекомендовано титрувати дозу низькими дозами аналгетиків короткої дії. Тільки потім пацієнти можуть бути переведені на лікування трансдермальними пластирами з фентанілом. Для початкового коригування слід застосовувати пластирі зі швидкістю вивільнення 12,5 мкг/год. Після початкового періоду оцінки пацієнтів можна перевести на лікування трансдермальними пластирами зі швидкістю вивільнення 25 мкг/год. Дозу згодом можна титрувати в бік підвищення або зниження з кроком 12 або 25 мкг/год, щоб досягти найнижчої ефективної дози Фентавери залежно від відповіді і додаткових потреб у зменшені інтенсивності болю (див. також розділ «Особливості застосування»).

У літніх або в ослаблених пацієнтів, які раніше не отримували опіоїдів і особливо чутливі до лікування опіоїдами, не рекомендовано починати лікування опіоїдами з Фентавери. У цих випадках лікування краще починати з низьких доз препаратів морфіну негайного вивільнення і призначити Фентаверу після визначення оптимального дозування.

Перехід з іншого сильного опіоїду

У разі переходу з опіоїду для перорального або парентерального застосування на Фентаверу початкову дозу потрібно розрахувати як зазначено нижче.

1. Визначити кількість аналгетику, прийнятого за останні 24 години, і перевести в еквіпотенціальну дозу препарату морфіну для перорального застосування.

2. Відповідну дозу фентанілу визначають таким чином:

а)  за таблицею 1 – для пацієнтів, які потребують переходу або переходять на опіоїди (конверсійне співвідношення при переході з препарату морфіну для перорального застосування на фентаніл для трансдермального застосування дорівнює 150:1)

б)  за таблицею 2 – для пацієнтів, які отримують стабільну і добре переносиму терапію опіоїдами (конверсійне співвідношення при переході з препарату морфіну для перорального застосування до фентанілу для трансдермального застосування дорівнює 100:1).

Таблиця 1. Рекомендована початкова доза Фентавери на підставі добової дози морфіну для перорального застосування (для пацієнтів, які потребують переходу з одного препарату опіоїду на інший внаслідок несприятливих лікарських реакцій), конверсійне співвідношення 150:1

Таблиця 2. Рекомендована початкова доза Фентавери на підставі добової дози морфіну для перорального застосування (для пацієнтів, які отримують стабільну і добре переносиму терапію опіоїдами), конверсійне співвідношення 100:1

У разі початкового коригування і при переході з іншого аналгетику максимальний аналгетичний ефект можна оцінити через 24 години у зв’язку з поступовим зростанням сироваткової концентрації фентанілу впродовж цього періоду.

Попередню аналгетичну терапію слід припиняти поступово з моменту аплікації першого пластиру до досягнення аналгетичного ефекту Фентавери.

Комбінацією декількох трансдермальних пластирів можна досягти швидкості вивільнення фентанілу більше ніж 100 мкг/год.

Титрування дози і підтримуюча терапія

Для титрування дози Фентавери доступний пластир з найнижчим дозуванням 12 мкг/год.

Пластирі Фентавера слід замінювати кожні 72 години. Дозу потрібно титрувати індивідуально до досягнення аналгетичного ефекту. Якщо знеболення недостатнє у кінці початкового періоду застосування, дозу можна підвищити через три дні. У подальшому коригування дози можна проводити кожні три дні. Після початку терапії у деяких пацієнтів може виникнути потреба у заміні пластиру через 48 годин замість 72 годин, оскільки знеболення може бути недостатнім на день 3. Заміна раніше ніж через 72 години може призводити до зростання сироваткової концентрації фентанілу. Коригування дози слід проводити підвищенням дози з 12 мкг/год до 25 мкг/год, враховуючи потребу в додатковій аналгезії (45-90 мг морфіну/добу перорально ≈ Фентавера 12-25 мкг/год) і больовий статус пацієнта. Щоб досягти бажаної дози, можна застосовувати більш ніж один пластир Фентавери. У пацієнтів може виникнути потреба у періодичному застосуванні додаткових доз аналгетиків короткої дії для усунення проривного болю. Коли доза Фентавери перевищить 300 мкг/год, слід розглянути можливість застосування додаткових або альтернативних методів знеболення.

Зміна або закінчення лікування

У разі припинення застосування Фентавери будь-яку заміну на інший опіоїд потрбіно проводити поступово, починаючи з низької дози і повільно збільшуючи її. Це зумовлено тим, що після видалення пластиру зниження концентрації фентанілу відбувається поступово. Потрібно щонайменше 17 годин, щоб сироваткова концентрація фентанілу зменшилася на 50 %. Як правило, припинення застосування опіоїдних аналгетиків має бути поступовим, для того щоб запобігти симптомам відміни.

Симптоми відміни опіоїдів можливі у деяких пацієнтів після конверсії або коригування дози (див. розділ «Побічні реакції»). Таблиці 1 і 2 не слід використовувати для перерахунку дози при зміні Фентавери на інший засіб, щоб уникнути перевищення дози нового аналгетику і потенційного передозування.

Пацієнти літнього віку

Слід ретельно спостерігати за пацієнтами літнього віку і у разі потреби зменшити дозу (див. розділ «Особливості застосування»).

Порушення функції печінки і нирок

Слід ретельно спостерігати за пацієнтами з порушенням функції печінки і нирок і у разі потреби зменшити дозу (див. розділ «Особливості застосування»).

Діти

Дітям віком від 16 років слід дотримуватися дозування як для дорослих.

Діти віком 2-16 років

Фентаверу слід призначати тільки дітям з толерантністю до опіоїдів (віком від 2 до 16 років), які вже отримують щонайменше еквівалент 30 мг на добу препарату морфіну для перорального застосування.

Початок лікування / перехід на Фентаверу

Щоб змінити опіоїд для перорального або парентерального застосування на Фентаверу, потрібно визначити початкову дозу залежно від попередніх потреб і больового статусу (див. таблицю 3).

Таблиця 3. Рекомендована доза Фентавери на підставі добової дози морфіну для перорального застосування¹

¹ У клінічних дослідженнях ці діапазони добових доз морфіну для перорального застосування були використані як основа для переходу на Фентаверу

² Перехід на Фентаверу для доз понад 25 мкг/год подібний для дорослих і дітей.

Щодо дітей, які отримують еквівалент понад 90 мг на добу препарату морфіну для перорального застосування, зараз доступна тільки обмежена інформація з клінічних досліджень з трансдермальними препаратами фентанілу. У цих педіатричних дослідженнях необхідна сила трансдермального пластиру фентанілу була вирахувана консервативно: 30-44 мг морфіну для перорального застосування на добу або еквівалентна доза опіоїду замінювалася одним пластирем Фентавера 12 мкг/год. Слід зазначити, що ця конверсійна таблиця для дітей застосовна тільки у разі переходу з морфіну для перорального застосування (чи його еквівалента) на Фентаверу. Конверсійну таблицю не слід використовувати, щоб перейти з Фентавери на інший аналгетик, оскільки можливе передозування.

Аналгетичний ефект першої дози Фентавери не буде оптимальним впродовж перших 24 годин. Тому протягом перших 12 годин після переходу на Фентаверу пацієнт має застосовувати звичайні дози попередніх аналгетиків. У наступні 12 годин попередні аналгетики слід застосовувати залежно від клінічної потреби.

Оскільки пікові рівні фентанілу досягаються після 12-24 годин лікування, рекомендований моніторинг стану пацієнта щодо несприятливих подій, наприклад гіповентиляції, щонайменше впродовж 48 годин після початку терапії фентанілом або титрування дози (див. також розділ «Особливості застосування»).

Титрування дози і підтримуюча доза

Якщо аналгетичний ефект Фентавери недостатній, дітям слід призначити додатковий препарат морфіну або інший опіоїд короткої дії. Залежно від додаткових потреб у аналгезії і больового статусу дитини можна збільшувати дозу. Коригування дози слід проводити кроком 12 мкг/год фентанілу.

Метод застосування

Для трансдермального застосування.

Одразу після того, як трансдермальний пластир був вийнятий з упаковки, а обидві частини фольги, що видаляється, були відокремлені від плівки-основи, трансдермальний пластир прикріплюють на верхню частину тіла (груди, спина, плече) до безволосої ділянки шкіри або у разі потреби волосся на ділянці застосування пластиру слід постригти (не голити) перед прикріпленням пластиру. У дітей молодшого віку верхня частина спини – найкраща ділянка для прикріплення пластиру, щоб мінімізувати можливість видалення пластиру дитиною.

Шкіру потрібно ретельно очистити чистою водою і повністю просушити перед тим, як трансдермальний пластир буде застосований (не використовувати миючі засоби!). Потім трансдермальний пластир фіксують до шкіри легким натискуванням руки (близько 30 секунд). Потрібно впевнитися, що на ділянці прикріплення пластиру немає будь-яких мікропошкоджень (наприклад внаслідок опромінення або гоління) або подразнення.

Оскільки ззовні трансдермальний пластир захищений водонепроникною фольгою, пластир не потрібно знімати, щоб прийняти душ.

Не слід застосовувати на ділянці прикріплення пластиру креми, олії, лосьйони або порошки, оскільки вони можуть порушити ефективне прикріплення трансдермального пластиру до шкіри.

Тривалість застосування

Трансдермальний пластир слід змінити через 72 години. За потреби, в індивідуальних випадках, трансдермальний пластир можна змінити раніше, але не менше ніж через 48 годин після прикріплення, оскільки це може спричинити зростання середньої концентрації фентанілу в сироватці. Для кожного застосування має бути вибрана нова ділянка шкіри. Проте ділянка шкіри може бути використана знову через 7 днів після видалення з неї трансдермального пластиру. Аналгетичний ефект може зберігатися впродовж деякого часу після видалення трансдермального пластиру.

Якщо залишки пластиру зберігаються на шкірі після його видалення, їх можна змити милом і водою. Не слід користуватися спиртом або іншими розчинниками, оскільки вони можуть проникати через шкіру через особливі властивості трансдермального пластиру.

Якщо використовувалося прогресивне збільшення дози, на потрібній активній ділянці поверхні шкіри можна досягти стану, коли подальше зростання дози неможливе.

Діти.

Препарат застосовують дітям віком від 2 років.

На підставі об’єднаної бази даних з безпеки найчастіше (≥10 % випадків) повідомляли про такі небажані лікарські реакції (НЛР) (з % частоти): нудота (35,7 %), блювання (23,2 %), запор (23,1 %), сонливість (15,0 %), запаморочення (13,1 %), головний біль (11,8 %).

Найсерйозніший небажаний ефект фентанілу – депресія дихання.

В таблиці 4 представлені НЛР, про які повідомляли у клінічних дослідженнях із застосуванням пластирів з фентанілом, у тому числі наведені вище НЛР, а також дані постмаркетингового спостереження.

Відображені категорії частоти з урахуванням таких умовних позначень:

дуже часті: ≥1/10

часті: ≥1/100 до <1/10

нечасті: ≥1/1000 до <1/100

рідкісні: ≥1/10 000 до <1/1000

дуже рідкісні: <1/10 000

частота невідома: не можна оцінити за наявними даними.

Таблиця 4. Небажані ефекти пластирів з фентанілом за результатами клінічних досліджень і досвіду післяреєстраційного застосування

¹ Див. підрозділ «Діти» нижче.

² Див. підрозділ «Опис окремих побічних реакцій» нижче.

У дуже рідкісних випадках соєва олія може спричинити алергічні реакції.

Опис окремих побічних реакцій

Характерна для інших опіоїдних аналгетиків толерантність, фізична залежність і психологічна залежність може розвинутися у разі повторного застосування Фентавери (див. розділ «Особливості застосування»).

Симптоми відміни опіоїдів (наприклад нудота, блювання, понос, тривожність і тремтіння) можливі у деяких пацієнтів після переходу з попереднього опіоїдного аналгетику на Фентаверу або у разі раптового припинення терапії (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Надходили повідомленнями про новонароджених, в яких виникав синдром відміни, якщо їх матері тривало застосовували Фентаверу впродовж вагітності (див. розділ «Застосування в період вагітності або годування груддю»).

Діти

Профіль небажаних явищ у дітей і підлітків, які застосовували трансдермальні пластирі з фентанілом, був подібний такому у дорослих. Не виявлено ризиків у дітей, окрім тих, які очікувалися у разі застосування опіоїдів для зменшення болю, пов’язаного з тяжкою хворобою. Не виявили жодного характерного для дітей ризику, що асоціюється з Фентаверою, при застосуванні дітям віком від 2 років за показаннями. Дуже частими небажаними явищами, про які повідомляли в педіатричних клінічних дослідженнях, були гарячка, головний біль, блювання, нудота, запор, діарея і свербіж.

Повідомлення про підозрювані небажані реакції

Важливо повідомляти про підозрювані небажані реакції після реєстрації лікарського засобу. Це дає змогу проводити тривалий моніторинг балансу користь/ризик лікарського засобу. Спеціалістів охорони здоров’я просять повідомляти про будь-які підозрювані небажані реакції за національною системою повідомлень.

Симптоми

Проявами передозування фентанілом є продовження його фармакологічних дій, найсерйозніший ефект – це депресія дихання.

Лікування

У разі депресії дихання Фентаверу слід негайно видалити, а пацієнта потрібно вербальним або фізичним шляхом заохочувати до дихання. Специфічний антагоніст, наприклад налоксон, можна застосовувати, але депресія дихання може зберігатися довше, ніж ефект антагоніста. Інтервал між внутрішньовенними введеннями доз антагоніста потрібно ретельно вибирати через можливість повторної наркотизації після видалення пластиру; може бути потрібне повторне застосування або безперервна інфузія налоксону. Раптовий біль і вивільнення катехоламінів може бути наслідком введення антагоніста.

Якщо це виправдано клінічною ситуацією, потрібно встановити і підтримувати вільну прохідність дихальних шляхів, можливо, введенням орофарингеальної або ендотрахеальної трубки. За потреби слід застосовувати кисень і перевести пацієнта на асистоване чи кероване дихання. Потрібно підтримувати належну температуру тіла і споживання рідини.

Якщо виникає тяжка або постійна гіпотензія, слід врахувати можливість гіповолемії і лікувати цей стан відповідною інфузійною терапією.

Вагітність

Немає адекватних даних застосування фентанілу вагітними жінками. Дослідження на тваринах показали деяку репродуктивну токсичність. Потенційний ризик для людини невідомий. Фентаніл проникає через плаценту. У новонароджених, матері яких впродовж тривалого часу протягом вагітності застосовували трансдермальні пластирі з фентанілом, повідомляли про синдром відміни. Фентаверу не слід застосовувати впродовж вагітності, за винятком випадків нагальної потреби.

Застосування Фентавери під час пологів (у тому числі у разі кесарева розтину) не рекомендоване, тому що препарат не слід застосовувати для лікування гострого або післяопераційного болю (див. розділ «Протипоказання»). Окрім того, оскільки фентаніл проникає через плаценту, застосування Фентавери впродовж пологів може призводити до дихальної депресії у новонародженого.

Годування груддю

Фентаніл екскретується у грудне молоко і може спричинити седацію і/або депресію дихання у немовляти, якого годують груддю. Отже, годування груддю слід припинити впродовж лікування Фентаверою щонайменше протягом 72 годин після видалення пластиру.

Фертильність

У дослідженнях на тваринах порушення фертильності спостерігали у разі застосування високих доз.

Не потребує спеціальних умов зберігання. Зберігати у недоступному для дітей місці.

Термін придатності

2 роки.

Несумісність

Щоб запобігти погіршенню адгезивних властивостей пластиру, не слід застосовувати на ділянку шкіри, куди буде прикріплятися пластир, креми, олії, лосьйони або пудри.

Упаковка

По 1 пластиру трансдермальному у саше з функцією захисту від відкривання дітьми; по 5 саше у картонній коробці з контролем першого відкриття.

Категорія відпуску

За рецептом.

Инструкция для: Фентавера 75 Мкг/Час пластырь трансдерм. 75 мкг/ч саше №5

Производитель: Ацино АГ, Германия

Фарм. группа: Анальгетики. Опиоиды. Производные фенилпиперидина. Фентанил.

Регистрация: UA/15831/01/04

МНН: Fentanyl

Код АТХ:

(N) Средства, действующие на нервную систему

(N02) Анальгетики

(N02A) Опиоиды

(N02AB) Производные фенилпиперидинов

(N02AB03) Фентанил