Октагам р-р д/ин. 50 мл бутылка №1

діюча  речовина: immunoglobulins normal human;

1 мл розчину для ін’єкцій містить загального білка 50 мг (в тому числі імуноглобуліну G (IgG)* не менше 95 %);

допоміжні речовини: мальтоза, октоксинол (тритон Х-100), три-н-бутил фосфат, імуноглобулін А (IgA), вода для ін’єкцій.

*Розподіл підкласів імуноглобуліну G (IgG):

IgG₁ - прибл. 60 % IgG₂ - прибл. 32 % IgG₃ - прибл. 7 % IgG₄ - прибл. 1 %

Лікарська форма

Розчин для ін’єкцій.

Основні фізико-хімічні властивості: рідкий, прозорий, безбарвний або злегка опалесцентний розчин.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка.

Нормальний імуноглобулін людини містить переважно імуноглобулін G (IgG) із широким спектром антитіл до інфекційних агентів.

Нормальний імуноглобулін людини містить антитіла IgG, присутні в здоровому організмі.

Його отримують з об’єднаного матеріалу не менше ніж 3500 донорів. Розподілення G-підкласів імуноглобуліну приблизно пропорційне такому розподіленню у нативній плазмі людини. Відповідні дози цього медичного препарату можуть відновити патологічно низький рівень імуноглобуліну G до нормального значення.

Механізм дії при показаннях, окрім замісної терапії, визначений не повністю, однак включає імуномодулюючі ефекти.

Фармакокінетика.

Після внутрішньовенного введення біодоступність нормального імуноглобуліну людини у кровообігу реципієнта є негайною та повною. Він швидко розподіляється між плазмою та екстраваскулярною рідиною, після приблизно 3-5 днів досягається рівновага між інтра- та екстраваскулярним просторами.

Нормальний імуноглобулін людини має період напіввиведення приблизно 40 днів. Цей період напіввиведення може відрізнятися у кожного окремого пацієнта, особливо при первинному імунодефіциті. IgG та IgG-комплекси розпадаються у клітинах ретикулоендотеліальної системи.

Замісна терапія:

• Синдроми первинного імунодефіциту, такі як:
• вроджена агаммаглобулінемія і гіпогаммаглобулінемія;
• загальний варіабельний імунодефіцит;
• тяжкий комбінований імунодефіцит;
• синдром Віскота-Олдрича.
• Мієлома або хронічна лімфатична лейкемія з тяжкою вторинною гіпогаммаглобулінемією та рецидивуючими інфекціями.
• Вроджений СНІД у дітей, які мають рецидивуючі інфекції.

Імуномодулююча терапія

• Ідіопатична тромбоцитопенічна пурпура (ІТП) у дітей або дорослих при високому ризику кровотечі або перед операцією, для коригування числа тромбоцитів.
• Синдром Гієна-Барре.
• Хвороба Кавасакі.

Алогенетична трансплантація кісткового мозку.

Гіперчутливість до будь-якого з компонентів препарату Октагам.

Гіперчутливість до гомологічних імуноглобулінів, особливо у дуже рідкісних випадках дефіциту IgA, коли пацієнт має антитіла до IgA.

Гіперчутливість до кукурудзи. Октагам містить мальтозу, цукор-дисахарид, який отримують з кукурудзи. Пацієнтам, які мають алергію до кукурудзи, слід уникати застосування Октагаму.

Особливості щодо застосування

Перед застосуванням препарат повинен набути кімнатної температури або температури тіла. Розчин має бути прозорий, безбарвний або злегка опалесцентний розчин. Не використовувати мутні розчини або такі, що мають осад.

Гіперчутливість

Можуть виникнути серйозні алергічні реакції (див. Протипоказання). У разі виникнення таких реакцій введення препарату Октагам шляхом інфузії слід негайно припинити та застосовувати відповідне лікування. Для лікування гострої алергічної реакції слід негайно застосувати епінефрин. У пацієнтів з дефіцитом імуноглобуліну А та наявними антитілами до імуноглобуліну А існує значний ризик розвитку серйозних алергічних та анафілактоїдних реакцій, які можуть виникнути у зв’язку з введенням препарату Октагам (див. Протипоказання). Пацієнтам з відомою алергією на кукурудзу не рекомендується застосовувати Октагам (див. Протипоказання).

Ниркова недостатність

Перед початком введення препарату Октагам шляхом інфузії слід переконатися, що у пацієнта відсутні ознаки дегідратації.

У пацієнтів з потенційним ризиком розвитку гострої ниркової недостатності слід здійснювати періодичний моніторинг функції нирок та діурезу. Показники функції нирок, включаючи рівень азоту сечовини крові (АСК)/креатиніну сироватки крові, слід оцінювати до першого введення препарату Октагам та після цього через певні проміжки часу. При погіршенні функціонування нирок слід припинити застосування препарату.

Для пацієнтів з потенційним ризиком розвитку порушення функціонування нирок та/або розвитку тромботичних ускладнень слід обережно зменшувати кількість препарату Октагам, введенного за одиницю часу, максимальне значення якого становить 0,07 мл/кг (3,3 мг/кг/хвилину, 200 мг/кг/годину) (див. «Спосіб застосування та дози»).

Контроль рівня глюкози у крові

Системи деяких типів для аналізу рівня глюкози у крові (наприклад ті, що ґрунтуються на методах з використанням глюкозо-дегідрогеназо-піролохінолінхінону (GDH-PQQ) або глюкозо-барвник-оксидоредуктази) помилково визначають мальтозу, яка міститься у препараті Октагам, як глюкозу. В результаті отримуємо хибний підвищений рівень глюкози та хибні показники для введення інсуліну, що може спричинити небезпечну для життя гіпоглікемію. Також випадки справжньої гіпоглікемії можуть не лікуватися, якщо гіпоглікемічний стан замасковано під хибний підвищений рівень глюкози. У зв’язку з цим при введенні препарату Октагам рівень глюкози у крові слід вимірювати із використанням глюкозоспецифічних методів. Інформацію про системи для аналізу рівня глюкози у крові, включаючи тест-смужки, потрібно переглянути, щоб визначити, чи підходить така система для використання з препаратами для парентерального введення, які містять мальтозу. У разі будь-яких сумнівів слід звертатися до виробника систем для аналізу, щоб з’ясувати, чи підходить така система для використання з препаратами для парентерального введення, які містять мальтозу.

Гіперпротеїнемія

Гіперпротеїнемія, підвищення в’язкості сироватки та гіпонатріємія можуть виникнути у пацієнтів, які отримують лікування імуноглобуліном. Гіпонатріємія може виявитися псевдогіпонатріємією, що проявляється зменшеною обчисленою осмоляльністю плазми або збільшенням осмолярного інтервалу. Клінічно важливо відрізнити справжню гіпонатріємію від псевдогіпонатріємії, оскільки при зменшенні вільної води у сироватці цільове лікування пацієнтів із псевдогіпонатріємією може призвести до дегідратації, у зв’язку з чим підвищується в’язкість сироватки та може виникнути тромбоемболічне ускладнення.

Тромбоемболічні ускладнення

Внаслідок лікування препаратами імуноглобуліну, включаючи Октагам, може виникнути тромбоз. Фактори ризику: літній вік, тривала іммобілізація, стани гіперкоагуляції, венозний чи артеріальний тромбоз в анамнезі, застосування естрогенів, використання постійних центральних катетерів у судинах, підвищена в’язкість крові та ризик серцево-судинних захворювань. Тромбоз також може виникнути навіть за відсутності відомих факторів ризику.

Слід здійснити загальну оцінку в’язкості крові у пацієнтів з ризиком підвищеної в’язкості, включаючи пов’язану з кріоглобулінами, хіломікронемією голодування/помітно високим рівнем тригліцеролів (тригліцеридів) або моноклональною гамопатією. Для пацієнтів з ризиком виникнення тромбозу практикується введення препарату Октагам у мінімальних дозах та з мінімальною швидкістю інфузії. Перед застосуванням препарату слід переконатися у належному рівні гідратації пацієнта. У пацієнтів з ризиком виникнення підвищеної в’язкості слід здійснювати контроль симптомів тромбозу та оцінку в’язкості крові (див. «Спосіб застосування та дози»).

Синдром асептичного менінгіту

Як повідомлялося, синдром асептичного менінгіту (САМ) може рідко виникати у зв’язку з лікуванням препаратами імуноглобуліну. Припинення лікування такими препаратами сприяє ремісії САМ без ускладнень протягом кількох днів. Цей синдром зазвичай з’являється протягом періоду від кількох годин до двох днів після лікування препаратами імуноглобуліну та їх швидкого введення. Це характеризується симптомами, що включають сильний головний біль, ригідність м’язів потилиці, сонливість, гарячку, фотофобію, больові відчуття під час руху очей, нудоту та блювання. Результати досліджень цереброспінальної рідини (ЦСР) часто є позитивними на плеоцитоз до кількох тисяч клітин на 1 мм², переважно гранулоцитарного ряду, та підвищення рівнів білків до кількох сотень мг/дл. Пацієнти, у яких наявні такі симптоми, повинні пройти неврологічне обстеження, включаючи дослідження ЦСР, для виключення інших причин менінгіту. Пацієнти, які мають в анамнезі мігрень, є більш схильними до нього.

Гемоліз

Препарати імуноглобуліну можуть містити антитіла груп крові, що можуть діяти як гемолізини та сприяти in vivo покриттю еритроцитів оболонкою з імуноглобуліну, що спричиняє пряму позитивну реакцію імуноглобуліну та зрідка гемоліз. Гемолітична анемія може виникнути у зв’язку з лікуванням імуноглобулінами, внаслідок збільшення секвестрації еритроцитів (див. «Побічні реакції»). Пацієнтів, які отримують лікування імуноглобулінами, слід контролювати на наявність клінічних симптомів гемолізу. За появи таких симптомів після введення імуноглобуліну шляхом інфузії слід здійснити лабораторні аналізи для підтвердження гемолізу.

Синдром гострого посттрансфузійного ушкодження легень

Повідомлялося про некардіогенний набряк легень (синдром гострого посттрансфузійного ушкодження легень (СГПУЛ)) у пацієнтів, яким вводили імуноглобулін. СГПУЛ характеризується тяжким ускладненням дихання, набряком легень, гіпоксемією, нормальною функцією лівого шлуночка та горячкою, що зазвичай виникає протягом 1-6 годин після трансфузії. Пацієнтам з СГПУЛ можна застосовувати кисневу терапію з належною додатковою вентиляцією легень.

Пацієнтів, які приймають імуноглобулін, слід контролювати щодо побічних реакцій з боку дихальної системи. Якщо підозрюється наявність СГПУЛ, необхідно провести відповідні аналізи на наявність антинейтрофільних антитіл як у препараті, так і в сироватці пацієнта.

Загальна інформація

Оскільки препарат виготовлено з крові людини, може виникнути ризик передачі збудників інфекцій, наприклад вірусів та, теоретично, збудника захворювання Крейцфельда-Якоба. Терапевт або інший дільничний лікар повинні повідомити компанію-заявника «Октафарма» про усі типи інфекцій, які передавалися через цей препарат. До призначення або введення препарату лікар повинен обговорити з пацієнтом усі ризики та користь від такого лікування.

Лабораторні дослідження

За появи симптомів гемолізу після введення імуноглобуліну шляхом інфузії слід провести відповідні лабораторні аналізи для їх підтвердження.

Якщо є підозри стосовно СГПУЛ, то слід виконати відповідні аналізи на наявність антинейтрофільних антитіл як у препараті, так і в сироватці пацієнта.

У зв’язку з потенційним підвищенням ризику тромбозу слід оцінити в’язкість крові у пацієнтів з ризиком підвищеної в’язкості, включаючи кріоглобуліни, хіломікронемію голодування/помітно високий рівень тригліцеролів (тригліцеридів) або моноклональну гамопатію.

Пацієнти літнього віку

У пацієнтів віком понад 65 років можливий ризик розвитку деяких побічних реакцій, таких як тромбоемболічні ускладнення та гостра ниркова недостатність. У клінічному дослідженні брали участь тільки 4 пацієнти літнього віку (понад 65 років). Цього недостатньо для з’ясування, чи відрізняється відповідь на лікування препаратом у пацієнтів літнього віку та молодших. У цих 4-х пацієнтів не спостерігалося жодних особливостей.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодії

До та після введення препарату Октагам система для інфузії повинна бути промита фізіологічним розчином або 5 % розчином декстрози у воді.

Живі ослаблені вірусні вакцини

Введення імуноглобулінів може зменшувати протягом періоду від 6 тижнів та до 3 місяців ефективність живих ослаблених (атенуйрованих) вірусних вакцин проти кору, краснухи, епідемічного паротиту та вітряної віспи. Після введення даного препарату перед вакцинацією живими ослабленими вірусними вакцинами має пройти 3 місяці. У разі кору це ослаблення ефективності вакцини може тривати до 1 року. Тому, у пацієнтів, яким вводять вакцину проти кору, слід перевіряти статус антитіл.

Вплив на результати серологічних тестів

Після ін’єкції імуноглобуліну тимчасове підвищення у крові рівня різних антитіл, які передаються пасивно, може призвести до помилкових позитивних результатів серологічних аналізів.

Пасивна передача антитіл до еритроцитарних антигенів, наприклад A, B або D, може впливати на деякі серологічні тести визначення алоантитіл до еритроцитів (наприклад на тест Кумбса), число ретикулоцитів та гаптоглобін.

Визначення глюкози у крові

Деякі типи систем для визначення глюкози у крові (наприклад такі, що грунтуються на глюкозо-дегідрогеназо-піролохінолінхіноновому (GDH-PQQ) або глюкозо-оксидоредуктазовому методах) помилково інтерпретують мальтозу, яка міститься в препараті Октагам, як глюкозу. Це може призводити до помилкового визначення підвищених рівнів глюкози та, отже, до невірного призначення інсуліну, в результаті чого можлива загрозлива для життя гіпоглікемія. Окрім цього, справжня гіпоглікемія, що потребує терапії, може залишитися без лікування у разі, якщо гіпоглікемічний стан замаскований помилково визначеним підвищеним рівнем глюкози.

Таким чином, при введенні препарату Октагам або інших препаратів для парентерального введення, які містять мальтозу, вимірювання глюкози крові потрібно проводити глюкозо-специфічним методом.

Інформацію щодо використання систем для визначення рівня глюкози в крові, включаючи тест-смужки, слід ретельно аналізувати щодо відповідності системи препаратам для парентерального введення, які містять мальтозу. У разі існування будь-якої невпевненості слід звернутися до виробника тест-систем за інформацією про відповідність системи парентеральними препаратам, які містять мальтозу.

Дози

Доза та режим дозування залежать від показань.  При замісній терапії доза може бути індивідуальна для кожного пацієнта залежно від фармакокінетичної та клінічної відповіді. Нижче наведено режими дозування відповідно до показань.

Замісна терапія при синдромах первинного імунодефіциту:

Схема ведення повинна досягати мінімального рівня IgG принаймні 4,0-6,0 г/л (рівень вимірюється перед наступним внутрішньовенним введенням). Після початку терапії для встановлення рівноваги потрібно від трьох до шести місяців. Рекомендована початкова доза становить 0,4-0,8 г/кг, потім кожні 3-4 тижні 0,3-0,6 г/кг.

Доза, яка потрібна для досягнення рівня понад 6,0 г/л, становить близько 0,2-0,8 г/кг/місяць.

Інтервал введення доз при досягненні стійкого стану варіює від 3 до 4 тижнів.

Рівні імуноглобуліну потрібно вимірюватися для коригування дози та інтервалу введення.

Замісна терапія при мієломі або хронічній лімфатичній лейкемії з тяжкою вторинною гіпогаммаглобулінемією та рецидивуючими інфекціями; замісна терапія дітей зі СНІДом та рецидивуючими інфекціями

Рекомендована доза становить 0,2-0,4 г/кг кожні 3-4 тижні. Ідіопатична тромбоцитопенічна пурпура

Для лікування гострого епізоду у перший день доза 0,8-1,0 г/кг, що може бути застосована  1 раз у 3 дні або 0,4 г/кг у день протягом від 2 до 5 днів.

Лікування можна повторити при рецидиві.

Синдром Гієна-Барре 

0,4 г/кг/добу протягом 3-7 днів. Досвід застосування у дітей обмежений.

Хвороба Кавасакі

1,6-2,0 г/кг слід вводити за кілька прийомів протягом 2-5 днів або 2,0 г/кг як однократну дозу. Пацієнтам слід приймати супутнє лікування ацетилсаліциловою кислотою.

Алогенетична трансплантація кісткового мозку:

Нормальний імуноглобулін людини можна застосовувати як частину режиму одужання та після трансплантації. Для лікування інфекцій та профілактики захворювання «трансплантат проти хазяїна» дозування підбирають індивідуально.

Початкова доза зазвичай становить 0,5 г/кг/тиждень; застосування починають за сім днів до трансплантації та продовжують протягом періоду до 3 місяців після трансплантації.

У разі постійної недостатності продукування антитіл доза 0,5 г/кг/місяць рекомендована до повернення рівня антитіл до нормальних значень.

Рекомендації з дозування препарату узагальнені в таблиці 1.

Таблиця 1

Спосіб введення

Нормальний імуноглобулін людини слід вводити шляхом внутрішньовенної інфузії при первинному введенні зі швидкістю 0,01 мл/кг/хвилина протягом 30 хвилин. При хорошій переносимості швидкість введення можна поступово збільшувати до максимальної 0,08 мл/кг/хвилина.

Фільтрації препарат Октагам не потребує.

Діти

Застосовують в педіатрічній практиці (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Іноді можливі незначні алергічні реакції, реакції гіперчутливості та головний біль, озноб, біль у спині, біль у грудях, гарячка, нудота, реакції з боку шкіри, артралгія та блювання. Реакції на внутрішньовенне введення імуноглобулінів мають тенденцію залежності від дози та швидкості інфузії.

Таблиця 2.

Дуже рідко препарат Октагам може спричинити раптове зниження артеріального кров’яного тиску та в окремих випадках - анафілактичний шок, навіть коли у пацієнта була відсутня гіперчутливість при попередньому введенні препарату.

Постмаркетингові дослідження препарату Октагам

Під час використання препарату Октагам після його затвердження було виявлено нижченаведені побічні реакції. Оскільки повідомлення про такі реакції здійснюється на добровільній основі та кількість пацієнтів визначити неможливо, не завжди вдається провести належне оцінювання їхньої частотності або встановити причинно-наслідковий зв’язок з впливом препарату Октагам.

Порушення з боку системи крові та лімфатичної системи

Лейкопенія, гемолітична анемія.

Порушення з боку імунної системи

Гіперчутливість, анафілактичний шок, анафілактичні реакції, анафілактоїдні реакції, ангіоневротичний набряк, набряк обличчя.

Порушення з боку обміну речовин

Гіперволемія.

Психічні порушення

Збудження.

Порушення з боку нервової системи

Головний біль, інсульт, асептичний менінгіт, мігрень, запаморочення, парестезія.

Порушення з боку серця

Інфаркт міокарда, тахікардія, пришвидшене серцебиття, ціаноз.

Порушення з боку судинної системи

Гіпотензія, тромбоз, недостатність периферійного кровообігу, артеріальна гіпертензія.

Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння

Порушення дихання, емболія легень, набряк легень, бронхоспазми, задишка, кашель.

Порушення з боку шлунково-кишкового тракту

Нудота, блювання, діарея, біль у животі.

Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин

Екзема, кропив’янка, висип, еритематозний висип, дерматит, свербіж, алопеція.

Порушення з боку скелетно-м’язової системи та сполучної тканини

Біль у спині, артралгія, міалгія, біль у кінцівках.

Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів

Гостра ниркова недостатність.

Ускладнення загального характеру та реакції у місці введення

Втомлюваність, реакція у місці ін’єкції, гарячка, озноб, біль у грудях, гіперемія, посилене потовиділення, відчуття дискомфорту.

Лабораторні дослідження

Збільшення ферментів печінки, хибний позитивний рівень глюкози в крові.

Нижче наведено побічні реакції, які було визначено при застосуванні препаратів імуноглобуліну після їх затвердження.

Порушення з боку дихальної системи

Тимчасова зупинка дихання, синдром гострої дихальної недостатності (СГДН), синдром гострого посттрансфузійного ушкодження легень (СГПУЛ), ціаноз, гіпоксемія, набряк легень, задишка, бронхоспазми.

Порушення з боку серцево-судинної системи

Зупинка серця, тромбоемболія, судинний колапс, артеріальна гіпотензія.

Порушення з боку нервової системи

Кома, втрата свідомості, пароксизм, тремор.

Порушення з боку шкіри

Синдром Стівена-Джонсона, епідермоліз, поліморфна еритема, пухирчастий дерматит.

Гематологічні порушення

Панцитопенія, лейкопенія, гемоліз, пряма тривала антиглобулінова реакція (реакція Кумбса).

Загальні порушення

Пірексія, ригідність.

Порушення з боку скелетно-м’язової системи

Біль у спині.

Порушення з боку шлунково-кишкового тракту

Порушення функціонування печінки, біль у животі.

Для запобігання інфекціям у результаті застосування лікарських засобів, виготовлених з крові або плазми людини, проводяться стандартні заходи. Незважаючи на це, при введенні препаратів, виготовлених з плазми або крові людини, можливість передачі інфекційних агентів не може бути виключена. Це також стосується невідомих або нових вірусів та інших патогенов. Безпека щодо переносимих організмів описана в розділі «Особливості застосування».

Досвід застосування у дітей обмежений.

Передозування може призвести до перевантаження рідиною та підвищення її в’язкості, особливо у пацієнтів з цими ризиками, включаючи пацієнтів літнього віку або пацієнтів з порушенням ниркової функції.

Дослідження на тваринах препарату Октагам стосовно впливу на репродуктивну функцію не здійснювалися. Також невідомо, чи завдає препарат Октагам шкоди плоду, якщо вводиться вагітній жінці, та чи впливає він на репродуктивність. Октагам можна застосовувати вагітним тільки за умови нагальної потреби.

Оцінка впливу препарату Октагам при лікуванні жінок, які годують груддю, не проводилась.

Фертильність

Клінічний досвід лікування імуноглобулінами дає змогу зробити припущення, що будь-якого шкідливого впливу на фертильність не очікується.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами

Не спостерігалась впливу на здатність керувати автомобілем та працювати з іншими механізмами.

Термін придатності

2 роки для пляшок по 50 мл, 100 мл, 200 мл. 

18 місяців для пляшок по 20 мл.

Не застосовувати після закінчення терміну придатності.

Умови зберігання

Зберігати при температурі від 2 до 25 ºC. Не заморожувати. Зберігати у недоступному для дітей місці. Захищати від світла. Через можливість бактеріальної контамінації будь-яку кількість залишку препарату потрібно утилізувати.

Упаковка

По 20 мл розчину для ін’єкцій у пляшці зі скла типу ІІ ємністю 30 мл або по 50 мл розчину у пляшці ємністю 70 мл, або по 100 мл розчину у пляшці ємністю 100 мл, або 200 мл розчину у пляшці ємністю 250 мл з пробкою з бромотилової гуми. По 1 пляшці у картонній коробці.

Компоненти, які використовуються в упаковці Октагаму, не містять латексу.

Категорія відпуску

за рецептом.

Инструкция для: Октагам р-р д/ин. 50 мл бутылка №1

Производитель: Октафарма Фармацевтика Продуктионсгес м.б.Х, Австрия

Фарм. группа: Иммуноглобулин человека нормальный для внутривенного введения.

Регистрация: UA/13905/01/01

МНН: Immunoglobulins, normal human, for extravascular a

Код АТХ:

(J) Противомикробные лекарственные средства для системного использования

(J06) Иммунные сыворотки и иммуноглобулины

(J06B) Иммуноглобулины

(J06BA) Иммуноглобулин, нормальный человеческая

(J06BA02) Иммуноглобулины, нормальные человеческие, для внутрисосудистого введения