Октрин раствор д / ин., 0,1 мг / мл по 1 мл в амп. №5

діюча речовина: octreotide;

1 мл препарату містить 100 мкг октреотиду (у вигляді октреотиду ацетату) у перерахуванні на безводний;

допоміжні речовини: кислота молочна, маніт (Е 421), натрію гідрокарбонат, вода для ін'єкцій.

Лікарська форма

Розчин для ін'єкцій.

Фармакотерапевтична група

Препарати гормонів для системного застосування. Гіпоталамічні гормони. Гормони, що гальмують ріст. Октреотид. Код АТС Н01С В02.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка. Октреотид – синтетичний октапептид, який є похідним природного гормона соматостатину і чинить схожу з ним фармакологічну дію при значно більшій її тривалості. Препарат пригнічує патологічно підвищену секрецію гормона росту, а також пептидів та серотоніну, які продукуються в гастро-ентеро-панкреатичній ендокринній системі.

У здорових осіб октреотид пригнічує:

• секрецію гормона росту, яка викликається аргініном, фізичним навантаженням та інсуліновою гіпоглікемією;
• секрецію інсуліна, глюкагону, гастрину та інших пептидів гастро-ентеро-панкреотичної ендокринної системи, що викликається прийомом їжі, а також секрецію інсуліну та глюкагону, що стимулюється аргініном;
• секрецію тиреотропіну, що спричиняється тиреоліберином;
• у хворих на акромегалію знижує концентрацію гормона росту та/або соматомедину С у плазмі крові. Клінічно значуще зниження концентрації гормона росту (на 50 % і більше) відзначається майже у всіх хворих, а нормалізація рівня у плазмі (менше 5 нг/мл) – приблизно у половини хворих. При цьому у більшості хворих знижується вираженість симптомів: головного болю, набряку шкіри та м´яких тканин, підвищеного потовиділення, болю у суглобах і парестезій. У хворих з великими аденомами гіпофіза октреотид може привести до деякого зменшення розмірів пухлини.

При карциноїдних пухлинах зменшує вираженість таких симптомів, як припливи та діарея, що в багатьох випадках супроводжується зниженням концентрації серотоніну у плазмі та екскреції 5-гідроксііндолоцтової кислоти з сечею.

При пухлинах, що гіперпродукують вазоактивний інтестинальний пептид (віпоми), зменшує тяжку секреторну діарею і знижує супутні порушення електролітного балансу; може обумовити сповільнення або зупинку прогресування пухлини (особливо метастазів у печінку) і навіть зменшення її розмірів. Клінічне покращення зазвичай супроводжується зниженням (майже до нормального значення) концентрації вазоактивного інтестинального пептиду (ВІП) у плазмі.

При глюканомах зменшує некротизуючий мігруючий висип, не впливаючи при цьому на вираженість цукрового діабету і не призводячи до зниження потреби в інсуліні або пероральних цукрознижувальних препаратах.

При гастриномах, синдромі Золлінгера-Еллісона (при монотерапії або в комбінації з блокаторами Н2-рецепторів) знижує кислотопродукцію в шлунку, концентрацію гастрину в плазмі, зменшує вираженість клінічної симптоматики, у тому числі припливів та діареї.

При інсуліномах зменшує рівень імунореактивного інсуліну в крові (на період до 2 годин), при операбельних пухлинах забезпечує відновлення і підтримку нормоглікемії в передопераційному періоді; при неоперабельних доброякісних та злоякісних пухлинах забезпечує контроль глікемії без одночасного тривалого зниження рівня інсуліну в крові.

При рефрактерній діареї у випадку СНІДу приводить до повної або часткової нормалізації випорожнень приблизно у 1/3 хворих.

При операціях на підшлунковій залозі знижує частоту післяопераційних ускладнень (панкреатичних свищів, абсцесів, сепсису, післяопераційного гострого панкреатиту).

При кровотечах з варикозно розширених вен стравоходу та шлунка у хворих на цироз печінки в комбінації зі специфічним лікуванням (наприклад, склерозуючою терапією) призводить до більш ефективної зупинки кровотечі та ранньої повторної кровотечі, зменшення об´єму трансфузій і покращення 5-денного виживання. 

У хворих з функціональними ендокринними пухлинами ШКТ і підшлункової залози Октрін внаслідок його різноманітних ендокринних ефектів впливає на ряд клінічних ознак хвороби. Клінічне та симптоматичне покращання спостерігається у пацієнтів, які все ще мають симптоми, пов’язані з пухлинами, незважаючи на попереднє лікування, що може включати хірургію, емболізацію печінкових артерій та різноманітну хіміотерапію, наприклад, застосування стрептозотоцину та 5-фторурацилу.

У хворих з пухлинами, які гіперпродукують рилізинг-фактор гормона росту (соматолібериномами), Октрін зменшує вираженість симптомів акромегалії. Це, очевидно, пов’язано з пригніченням секреції рилізинг-фактора гормона росту і самого гормона росту. У подальшому може зменшитися гіпертрофія гіпофіза.

Фармакокінетика. Після підшкірного введення препарат швидко і повністю всмоктується. Максимальна концентрація в плазмі досягається в межах 30 хв. Зв´язування з білками плазми становить 65 %. Зв´язування з форменими елементами крові - дуже незначне. Об´єм розподілу становить 0,27 л/кг. Загальний кліренс – 160 мл/хв. Період напіввиведення після підшкірної ін´єкції становить 100 хв. Після внутрішньовенного введення препарат виводиться в дві фази (з періодами напіввиведення 10 та 90 хв). Більша частина введеної дози пептиду виводиться з калом, приблизно 32% виводиться у незміненому вигляді із сечею. Порушена функція нирок не впливає на загальну експозицію (AVC) октреотиду, введеного підшкірно. Здатність до елімінації може бути знижена у хворих на цироз печінки.

Основні фізико-хімічні властивості

прозора, безбарвна рідина.

Акромегалія – для контролю основних проявів захворювання і зниження рівня гормона росту (ГР) у плазмі у тих випадках, коли відсутній достатній ефект від хірургічного лікування і променевої терапії. Октрін показаний також для лікування хворих на акромегалію, які відмовилися від операції або мають протипоказання до неї, а також для короткочасного лікування у проміжках між курсами променевої терапії до тих пір, доки повністю не розвинеться ефект.

Полегшення симптомів, пов’язаних з ендокринними пухлинами шлунково-кишкового тракту (ШКТ) і підшлункової залози:

• карциноїдні пухлини з наявністю карциноїдного синдрому;
• ВІПоми (пухлини, що характеризуються гіперпродукцією вазоактивного інтестинального пептиду);
• глюкагономи;
• гастриноми/синдром Золлінгера-Еллісона;
• інсуліноми (для контролю гіпоглікемії у передопераційний період, а також для підтримуючої терапії);
• соматолібериноми (пухлини, що характеризуються гіперпродукцією рилізинг-фактора гормона росту).

Октрін не є протипухлинним препаратом і його застосування не може привести до виліковування даної категорії хворих.

Рефрактерна діарея у хворих на СНІД.

Профілактика ускладнень після операцій на підшлунковій залозі.

Припинення кровотеч і профілактика рецидивів кровотеч із варикозно розширених вен стравоходу у хворих на цироз печінки.

Дитячий вік. Підвищена чутливість до октреотиду або інших компонентів препарату.

Діти

Дослідження щодо застосування препарату в педіатричній практиці не проводились. Тому застосування Октріну для дітей протипоказане.

Особливості застосування.

Препарат застосовують при ретельному нагляді лікаря, з проведенням відповідних лабораторних досліджень.

При лікуванні хворих з пухлинами гіпофіза, у випадку збільшення розміру пухлини і пов‘язаного з ним порушення зору слід розглянути питання про використання інших методів лікування.

При лікуванні хворих з інсуломами виявлені суттєві коливання концентрації глюкози в крові можна знижувати шляхом частіших введень препарату.

Частоту побічних ефектів з боку ШКТ можна зменшити, збільшивши проміжки часу між введеннями препарату і прийомами їжі.

Підшкірні введення.

Пацієнти, які самостійно вводять препарат за допомогою підшкірної ін’єкції, повинні отримати точні інструкції від лікаря.

Для того, щоб зменшити дискомфорт у місці введення, рекомендується перед ін’єкцією довести температуру розчину до кімнатної. Необхідно уникати введення повторних ін’єкцій в те ж саме місце через короткий проміжок часу.

Ампули слід відкривати тільки перед введенням, залишки препарату слід утилізувати.

Внутрішньовенні інфузії.

Розведений розчин залишається фізично та хімічно стабільним протягом щонайменше 24 годин при температурі не вище 25 0С.

Загальні.

Оскільки пухлини гіпофіза, що секретують гормон росту, іноді можуть збільшуватися, спричиняючи серйозні ускладнення (наприклад, звуження поля зору), суттєвим є ретельний моніторинг стану всіх пацієнтів. У випадку появи ознак збільшення пухлини слід розглянути необхідність застосування альтернативних видів лікування.

Терапевтична користь зниження рівня гормона росту і нормалізація концентрації інсуліноподібного фактора може відновити фертильність у жінок з акромегалією. Жінкам дітородного віку під час лікування октреотидом слід застосовувати адекватні методи контрацепції (див. також розділ «Застосування у період вагітності або годування груддю»).

У пацієнтів, які отримують тривалу терапію октреотидом, слід контролювати функцію щитовидної залози.

Явища, пов’язані з серцево-судинною системою.

Нечасто повідомляли про випадки брадикардії. Може знадобитися коригування дози таких препаратів, як бета-блокатори, блокатори кальцієвих каналів, препарати, що контролюють баланс рідини або електролітний баланс.

Явища, пов’язані з жовчним міхуром.

Перед початком терапії необхідне проведення ультразвукового обстеження жовчного міхура пацієнта. У процесі лікування ультразвукове дослідження слід проводити кожні 6 – 12 місяців.

У випадку виявлення каменів питання призначення препарату необхідно вирішувати з урахуванням співвідношення користь/ризик.

Пухлини гастро-ентеро-панкреатичної ендокринної системи.

Під час лікування пухлин гастро-ентеро-панкреатичної системи зрідка може відбуватись раптова втрата симптоматичного контролю з боку Октріну, яка супроводжується швидким поверненням тяжких симптомів.

Метаболізм глюкози.

Зважаючи на гальмівну дію на гормон росту, глюкагон та інсулін, Октрін може порушити регуляцію рівня глюкози. Може порушуватись переносимість глюкози після прийому їжі; в деяких випадках внаслідок хронічного введення препарату може виникнути персистуюча гіперглікемія.

У пацієнтів з інсуліномами октреотид внаслідок його сильнішої (порівняно з інсуліном) відносної спроможності пригнічувати секрецію гормона росту та глюкагону, а також внаслідок короткої тривалості його інгібіторної дії на інсулін може підвищитися інтенсивність та подовжитися тривалість гіпоглікемії. Ці пацієнти повинні бути під ретельним наглядом на початку терапії Октріном та під час кожної зміни дозування. Очевидні коливання концентрації глюкози у крові можуть бути знижені завдяки частішому введенню менших доз.

Залежність пацієнтів з цукровим діабетом типу І від інсуліну може бути знижена шляхом введення Октріну. У пацієнтів без діабету та з діабетом типу ІІ з частково інтактним резервом інсуліну введення Октріну може призвести до підвищення глікемії після їди. Рекомендується ретельний контроль толерантності до глюкози та антидіабетичне лікування.

Варикоз вен стравоходу.

Оскільки епізоди кровотечі з варикозних вен стравоходу супроводжуються підвищеним ризиком розвитку інсулінозалежного діабету та зміною потреби в інсуліні для пацієнтів з раніше існуючим діабетом, необхідно проводити належний моніторинг рівнів глюкози у крові.

Трофіка.

Октреотид може порушувати у деяких хворих всмоктуваня дієтичних жирів.

У деяких пацієнтів з авітамінозом вітаміну В12 в анамнезі слід контролювати рівень цього вітаміну під час терапії Октріном.

Застосування у людей літнього віку.

Відсутні докази зниження переносимості та необхідності коригування доз препарату для пацієнтів літнього віку.

Застосування у пацієнтів з порушенням функції печінки.

У пацієнтів з цирозом печінки період напіввиведення препарату може збільшитися, що потребує коригування підтримуючої дози.

Застосування у пацієнтів з порушенням функції нирок.

Порушення функції нирок не впливає на загальну експозицію (AVC) октреотиду, який вводиться шляхом підшкірної ін’єкції. Тому коригування дози Октріну не потребується.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

Враховуючи, що при застосуванні препарату можуть виникнути побічні реакції (запаморочення та інші), під час прийому його слід утримуватися від керування автотранспортом та виконання інших робіт, що потребують концентрації уваги.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

При одночасному прийомі з препаратом слід враховувати:

• можливість зниження всмоктування циклоспорину і сповільнення всмоктування циметидину;
• можливість підвищення біодоступності бромокриптину;
• необхідність корекції доз застосовуваних сечогінних, бета-адреноблокаторів, антагоністів кальцію, інсуліну, пероральних гіпоглікемічних препаратів;
• аналоги соматостатину можуть знижувати метаболічний кліренс речовин, які метаболізують за участю ферментів цитохрому Р450, що, можливо, зумовлено пригніченням гормона росту. Оскільки не можна виключити можливість такого впливу октреотиду, слід обережно застосовувати інші препарати, які метаболізуються, головним чином, за участі CYP- 3A4, а також препарати з вузьким терапевтичним індексом (наприклад, хінідин, терфенадин).

Несумісність

Октреотиду ацетат є нестабільним у розчинах для повного парентерального харчування. Не застосовувати розчинники, які не вказані в розділі «Спосіб застосування та дози».

Препарат зазвичай вводять підшкірно (ін´єкції хворобливі). В окремих випадках використовують внутрішньовенне краплинне введення.

При акромегалії спочатку препарат вводять підшкірно по 0,05-0,1 мг з інтервалом 8 – 12 годин. Далі дозу уточнюють на основі визначення концентрації гормона росту, інсуліноподібного фактора росту 1 (ІФР-1), клінічної симптоматики і переносимості препарату. Зазвичай оптимальна добова доза становить 0,2 – 0,3 мг. Максимальна добова доза – 1,5 мг.

Якщо протягом 3-х місяців лікування немає позитивної динаміки, лікування припиняють.

При ендокринних пухлинах ШКТ і підшлункової залози вводять підшкірно в початковій дозі по 0,05 мг 1-2 рази на добу. Далі, враховуючи клінічний ефект (рівень пухлинопродукуючих гормонів, при карциноїдних пухлинах – рівень виділень з сечею 5-гідроксііндолоцтової кислоти), а також враховуючи переносимість препарату, дозу можна поступово збільшити до 0,1-0,2 мг 3 рази на добу. У виняткових випадках можуть бути потрібні більш високі дози. Підтримуючу дозу встановлюють індивідуально. Якщо протягом одного тижня лікування у максимально переносимій дозі поліпшення не настає (зниження вираженості припливів та діареї, концентрації серотоніну в плазмі та екскреції 5-гідроксііндолоцтової кислоти з сечею), терапію слід припинити.

Для профілактики ускладнень після операції на підшлунковій залозі препарат вводять підшкірно в дозі 0,1 мг за 1 годину до лапаротомії, потім після операції вводять підшкірно по 0,1 мг 3 рази на добу протягом 7 днів. Добова доза зазвичай не повинна перевищувати 0,75 мг для дорослих. Для зупинки кровотечі з варикозно розширених вен стравоходу препарат вводять внутрішньовенно у вигляді тривалої неперервної інфузії в дозі 0,025 мг/год протягом 5 діб. Препарат розводять 0,9 % ізотонічним розчином натрію хлориду.

При рефрактерній діареї у хворих на СНІД препарат вводять підшкірно в початковій дозі 0,1 мг 3 рази на добу. Якщо після одного тижня лікування діарея не стихає, дозу слід збільшити індивідуально, майже до 0.25 мг 3 рази на добу. Корекцію дози проводять з урахуванням динаміки випорожнень і переносимості препарату. Якщо протягом тижня лікування в дозі 0,25 мг 3 рази на добу покращення не спостерігається, терапію слід припинити.

На сьогодні немає даних, які свідчили б про те, що в осіб літнього віку знижена сприйнятливість Октріну і для них потрібна зміна режиму дозування.

У хворих на цироз печінки була відмічена добра сприйнятливість Октріну, який застосовувався протягом 5 днів до 50 мкг/год у вигляді безперервної внутрішньовенної інфузії у зв’язку з кровотечею із варикозно розширених вен стравоходу.

Застосування у пацієнтів з порушенням функції печінки.

У пацієнтів з цирозом печінки період напіввиведення препарату може збільшитися, що потребує коригування підтримуючої дози.

Застосування у пацієнтів з порушенням функції нирок.

Порушення функції нирок не впливає на загальну експозицію (площа під кривою «концентрація-час» (AVC)) октреотиду, який вводиться шляхом підшкірної ін’єкції. Тому, коригування дози Октріну не потребується.

До найчастіших побічних реакцій при лікуванні октреотидом належать порушення з боку ШКТ, нервової системи, печінки та жовчного міхура, метаболізму і трофіки.

Діарея, біль у животі, нудота, метеоризм, головний біль, холелітіаз, гіперглікемія, запор, запаморочення, локальний біль, жовчні конкременти, дисфункція щитовидної залози (наприклад, знижений рівень тиреостимулюючого гормона, знижений рівень загального Т4 і знижений рівень вільного Т4), рідкі випорожнення, порушена переносимість глюкози, блювання, астенія і гіпоглікемія.

У поодиноких випадках побічні реакції з боку ШКТ можуть нагадувати гостру кишкову непрохідність – прогресуюче здуття живота, виражений біль в епігастральній ділянці, болісність живота і м’язова «напруга».

Біль або відчуття гострого болю, поколювання або печіння у місці підшкірної ін’єкції, з почервонінням та набряком, рідко триває довше 15 хвилин. Місцевий дискомфорт може бути знижений за допомогою доведення температури розчину до кімнатної перед ін’єкцією або шляхом введення меншого об’єму більш концентрованого розчину.

Хоча виведення жиру з калом може збільшуватися, відсутні дані про те, що тривале лікування Октріном може призводити до розвитку дефіциту трофіки внаслідок порушень всмоктування (мальабсорбція).

Побічні ефекти з боку ШКТ можна зменшити, якщо не вживати їжу до або зразу після підшкірного введення Октріну; вводити препарат рекомендується між прийманням їжі або перед сном.

Рідко повідомляли про розвиток гострого панкреатиту. Це явище зазвичай відмічається у перші години або дні підшкірного введення Октріну і зникає після відміни препарату. Крім того, у хворих, які тривало підшкірно отримують Октрін, можливий розвиток панкреатиту, що обумовлено жовчнокам’яною хворобою.

У пацієнтів з акромегалією і карциноїдним синдромом спостерігали такі зміни на ЕКГ: подовження інтервалу QT, зсуви осі, рання реполяризація, низький вольтаж, R/S - перехід, раннє збільшення хвилі R, неспецифічні зміни хвилі ST-T. Взаємозв’язок між цими явищами та октреотиду ацетатом не встановлено, оскільки багато з цих пацієнтів мали основним кардіологічне захворювання (див. розділ «Особливості застосування»).

Побічні реакції на препарат розміщені з урахуванням проявів їх частоти: дуже часті (≥ 1/10); часті (≥ 1/100, <1/10); нечасті (≥ 1/1000, <1/100), поодинокі (≥ 1/10 000, <1/1000), рідкісні (<1/10 000), включаючи одиничні повідомлення. В кожній частотній групі побічні реакції розташовані у порядку зниження серйозності.

Таблиця 1

Побічні реакції на препарат, описані в окремих повідомленнях

Таблиця 2

Можливі наступні симптоми: зменшення частоти серцевих скорочень, спастичний біль у животі, відчуття пустоти в шлунку, припливи крові до обличчя. Повідомляли про такі побічні явища: аритмія, артеріальна гіпотензія, зупинка серця, гіпоксія мозку, панкреатит, гепатитний стеатоз, діарея, слабкість, сонливість, втрата маси тіла, гепатомегалія та молочний ацидоз. Лікування симптоматичне.

Досвід застосування препарату для вагітних жінок і матерів, що годують груддю, відсутній. Октрін можна призначати вагітним жінкам тільки за життєвими показаннями. Не відомо, чи потрапляє октреотид у материнське молоко людини. У разі необхідності застосування препарату в період лактації годування груддю слід припинити.

Термін придатності

3 роки.

Умови зберігання

Зберігати в захищеному від світла місці при температурі від 2 0С до 8 0С.

Зберігати в недоступному для дітей місці.

Приготований розчин залишається фізично та хімічно стабільним протягом 24 годин при температурі не вище 25 0С.

Упаковка

По 1 мл в ампулі. По 5 ампул в картонній пачці.

Категорія відпуску

За рецептом.

Инструкция для: Октрин раствор д / ин., 0,1 мг / мл по 1 мл в амп. №5

Производитель: Биофарма, ЗАО, Киев, Украина

Регистрация: № UA/10778/01/01 від 22.06.2010. Наказ № 500 від 22.06.2010

МНН: Octreotide

Код АТХ:

(H) Гормональные лекарственные средства для системного использования (исключая половые гормоны)

(H01) Гормоны гипофиза, гипоталамуса и их аналоги

(H01C) Гормоны гипоталамуса

(H01CB) Соматостатин и его аналоги

(H01CB02) Октреотид