Помалидомид-Виста капсулы тв. по 4 мг №21 (7х3)

діюча речовина: помалідомід;

1 капсула містить по 2 мг, 3 мг або 4 мг помалідоміду;

допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, мальтодекстрин, натрію стеарилфумарат, тверда желатинова капсула (желатин, титану діоксид (Е 171), заліза оксид червоний (Е 172), заліза оксид жовтий (Е 172), індиготин (Е 132), еритрозин (Е 127).

Лікарська форма

Капсули тверді.

Основні фізико-хімічні властивості:

2 мг: тверді желатинові капсули, тіло капсули помаранчевого кольору, кришечка – червоного. «PLM 2» нанесено білим кольором по осі тіла капсули. Розмір капсули 2.

3 мг: тверді желатинові капсули, тіло капсули бірюзового кольору, кришечка – червоного. «PLM 3» нанесено білим кольором по осі тіла капсули. Розмір капсули 2.

4 мг: тверді желатинові капсули, тіло капсули темно-синього кольору, кришечка – червоного. «PLM 4» нанесено білим кольором по осі тіла капсули. Розмір капсули 2.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка.

Помалідомід чинить пряму протимієломно-протипухлинну й імуномодулюючу дію та пригнічує живлення стромальних клітин, які допомагають зростанню клітинам множинної мієломи. Зокрема помалідомід пригнічує проліферацію та індукує апоптоз пухлинних клітин гематопоетичних клітин. Крім того, помалідомід інгібує проліферацію клітин множинної мієломи, резистентних до леналідоміду, та синергезує з дексаметазоном як у чутливих до леналідоміду, так і в стійких до леналідоміду клітин, щоб індукувати апоптоз пухлинних клітин. Помалідомід підсилює клітинний імунітет, опосередкований Т-клітинами та природними кілерами (ПК) та інгібує вироблення протизапальних цитокінів (наприклад, TNF-a та IL-6) моноцитами. Помалідомід також інгібує ангіогенез, блокуючи міграцію та адгезію клітин ендотелію.

Помалідомід зв’язується безпосередньо з білком цереблона (CRBN), який є частиною комплексу E3-лігази, який включає в себе білок, що зв’язує пошкодження дезоксирибонуклеїнової кислоти (ДНК) (DDB1), Куллін 4 (CUL4) та регулятор Куллін-1 (Roc1) і може пригнічувати аутоубіквітинування CRBN у комплексі. Лігази E3 убіквітину відповідають за поліубіквітинування різних субстратних білків і можуть частково пояснити плейотропні клітинні ефекти, що спостерігаються при лікуванні помалідомідом. При наявності помалідоміду in vitro субстратні білки Aiolos та Ikaros впливають на убіквітинування та подальшу деградацію, що призводить до прямого цитотоксичного та імуномодулюючого ефекту. In vivo терапія помалідомідом призвела до зниження рівня Aiolos у пацієнтів з рецидивуючою множинною мієломою, резистентною до леналідоміду.

Фармакокінетика.

Всмоктування

Помалідомід абсорбується з максимальною концентрацією у плазмі крові (C_max), що виникає між 2 та 3 годинами, принаймні 73 % препарату абсорбується після прийому разової пероральної дози. Площа під фармакокінетичною кривою «концентрація-час» (AUC) помалідоміду збільшується приблизно лінійно та пропорційно дозі. Після застосування декількох доз помалідомід має коефіцієнт накопичення від 27 до 31 % на AUC.

Одночасне застосування препарату з високожирною та висококалорійною їжею уповільнює швидкість всмоктування, зменшуючи середній рівень C_max у плазмі крові приблизно на 27 %, але має мінімальний вплив на загальний ступінь всмоктування при 8 % зниженні середнього системного впливу. Тому помалідомід можна застосовувати, незважаючи на вживання їжі.

Розподіл

Помалідомід має середній видимий об’єм розподілу (Vd/F) між 62 і 138 л при стаціонарному застосуванні. Помалідомід розподіляється у сім’яній рідині здорових добровольців у концентрації приблизно 67 % від рівня плазми крові через 4 години після введення дози (приблизне значення T_max) через 4 дні одноразового введення 2 мг. Зв’язування енантіомерів помалідоміду іn vitro з білками в плазмі крові людини становить від 12 % до 44 % і не залежить від концентрації.

Метаболізм

Помалідомід є основним циркулюючим компонентом (приблизно 70 % радіоактивності плазми) in vivo у здорових добровольців, які отримували разову пероральну дозу [¹⁴С] -помалідоміду (2 мг). Жодних метаболітів у плазмі крові з концентрацією >10 щодо вихідної або загальної радіоактивності виявлено не було.

Переважаючими метаболічними шляхами виділеної радіоактивності є гідроксилювання з подальшою глюкуронідацією або гідролізом. In vitro CYP1A2 і CYP3A4 були визначені як основні ферменти, що беруть участь у CYP-опосередкованому гідроксилюванні помалідоміду, з додатковими незначними внесками від CYP2C19 та CYP2D6. Помалідомід також є субстратом P-глікопротеїну (P-gp) in vitro. Одночасне введення помалідоміду зі сильним інгібітором CYP3A4/5 і P-gp кетоконазолом або сильним індуктором CYP3A4/5 карбамазепіном клінічно не впливало на ефекти помалідоміду. Одночасне застосування сильного інгібітора CYP1A2 фувоксаміну з помалідомідом при наявності кетоконазолу збільшило середню експозицію помалідоміду на 107 % з 90 % ДІ [від 91 % до 124 %] порівняно з терапією помалідомідом і кетоконазолом. У другому дослідженні для оцінки впливу інгібітора CYP1A2 на зміни обміну речовин одночасно застосовували фувоксамін та помалідомід, в результаті чого було підвищено середню концентрацію помалідоміду в крові на 125 % з 90 % ДІ [від 98 % до 157 %], порівняно із застосуванням лише помалідоміду. У разі необхідності одночасного застосування сильних інгібіторів CYP1A2 (наприклад, ципрофлоксацин, еноксацин і флувоксамін) разом із помалідомідом слід знизити дозу помалідоміду на 50 %. Застосування помалідоміду пацієнтам, які палять, має клінічно значущий вплив на концентрацію помалідоміду в крові порівняно із впливом помалідоміду, який застосовували пацієнти, що не палять, оскільки тютюн, як відомо, індукує ізоформи СУР1А2.

На підставі даних in vitro помалідомід не є інгібітором або індуктором ізоферментів цитохрому Р-450 і не пригнічує жодних транспортерів лікарських засобів, які були вивчені. Клінічно важливі взаємодії лікарських засобів не передбачаються, коли помалідомід одночасно застосовується із субстратами цього шляху метаболізму.

Виведення

Середній період напіввиведення помалідоміду складає приблизно 9,5 годин у здорових пацієнтів та приблизно 7,5 годин у пацієнтів із множинною мієломою. Середній загальний кліренс помалідоміду (CL/F) становить приблизно 7-10 л/годину.

Після одноразового перорального застосування [¹⁴C] - помалідоміду (2 мг) здоровим добровольцям приблизно 73 % та 15 % дози виводиться із сечею та фекаліями відповідно, приблизно 2 % та 8 % дози радіовуглецю виводиться у вигляді помалідоміду зі сечею та фекаліями відповідно.

До екскреції помалідомід інтенсивно метаболізуєт ься, при цьому метаболіти виводяться головним чином із сечею. Три метаболіти, що переважають у сечі (утворені шляхом гідролізу або гідроксилювання з подальшим глюкуруванням), становлять приблизно 23 %, 17 % та 12 % дози відповідно.

На метаболіти, що залежать від CYP, припадає приблизно 43 % загальної виведеної дози, тоді як незалежні від CYP гідролізовані метаболіти становлять 25 %, а екскреція незміненого помалідоміду становить 10 % (2 % із сечею та 8 % із фекаліями).

Фармакокінетика в окремих популяціях.

На підставі аналізу фармакокінетики в популяціях з використанням моделі з двома відділеннями, здорові суб'єкти та пацієнти з множинною мієломою мали порівнянний видимий кліренс (CL/F) та видимий центральний об'єм розподілу (V2/F). У периферичних тканинах помалідомід переважно поглинався пухлинами із очевидним периферичним кліренсом розподілу (Q/F) та видимим периферичним об'ємом розподілу (V3/F) відповідно в 3,7 та 8 разів більше, ніж у здорових суб'єктів.

Педіатрична популяція

Після прийому одноразової пероральної дози помалідоміду у дітей та молодих людей з рецидивуючою або прогресуючою первинною пухлиною головного мозку медіана T_max становила 2?4 години після введення дози і відповідала середнім геометричним значенням C_max (CV %) 74,8 (59,4 %), 79,2 (51,7 %) та 104 (18,3 %) нг/мл при дозах 1,9, 2,6 та 3,4 мг/м² відповідно. AUC0-₂₄ та AUC0-_inf слідували подібним тенденціям, загальна експозиція становила приблизно від 700 до 800 год • нг/мл при нижчих 2 дозах та приблизно 1200 год • нг/мл при високій дозі. Оцінка періоду напіввиведення становила приблизно від 5 до 7 годин.

Не було чітких тенденцій, пов’язаних із розшаруванням за віком та вживанням стероїдів при мінімальній топологічній різниці (MTD).

Загалом, дані свідчать, що AUC збільшувалось майже пропорційно збільшенню дози помалідоміду, тоді як збільшення C_max, як правило, було меньш пропорційне.

Фармакокінетика помалідоміду після перорального прийому у дозах від 1,9 мг/м²/добу до 3,4 мг/м²/добу визначали у 70 пацієнтів у віці від 4 до 20 років у комплексному аналізі дослідження фази 1 та фази 2 при повторних або прогресуючих дитячих пухлинах головного мозку. Профілі концентрації та часу помалідоміду були адекватно описані за допомогою однокамерної ФК-моделі з абсорбцією та елімінацією першого порядку. Помалідомід демонстрував лінійну та інваріантну до часу фармакокінетичну модель з помірною мінливістю. Типові значення CL/F, Vc/F, Ka, час затримки помалідоміду становили 3,94 л/год, 43,0 л, 1,45 год та 0,454 год відповідно. Кінцевий період напіввиведення помалідомиду становив 7,33 години. За винятком площі поверхні тіла (ППТ), жоден із випробуваних коваріатів, включаючи вік та стать, не впливав на фармакокінетику помалідоміду. Хоча ППТ було визначено як статистично значущий коваріат помалідоміду CL/F та Vc/F, вплив ППТ на параметри впливу не вважався клінічно значущим.

Загалом, суттєвої різниці у фармакокінетичних показниках помалідоміду між дітьми та дорослими немає.

Пацієнти літнього віку.

На підставі аналізів фармакокінетики у здорових добровольців та пацієнтів з множинною мієломою не було виявлено значного впливу віку (19?83 роки) на кліренс помалідоміду. У клінічних дослідженнях не потрібно було коригувати дозу у пацієнтів літнього віку (> 65 років), які застосовували помалідомид.

Ниркова недостатність

Популяційний фармакокінетичний аналіз показав, що фармакокінетичні параметри помалідоміду не зазнали значного впливу на пацієнтів із порушеннями функції нирок (що визначається кліренсом креатиніну або оціненою швидкістю клубочкової фільтрації [ШКФ]) порівняно з пацієнтами з нормальною функцією нирок (CrCl ≥60 мл/хвилину). Середня нормалізована експозиція AUC помалідомиду становила 98,2 % із 90 % довірчим інтервалом [77,4 % до 120,6 %] у пацієнтів з помірною нирковою недостатністю (ШКФ ≥30 до ≤45 мл/хв/1,73 м²) порівняно з пацієнтами з нормальною функцією нирок. Середня нормалізована експозиція AUC помалідоміду становила 100,2 % із 90 % довірчим інтервалом [79,7 % до 127,0 %] у пацієнтів із тяжкими порушеннями функції нирок, які не потребують діалізу (CrCl <30 або ШКФ <30 мл/хв/1,73 м²), порівняно з пацієнтами з нормальним функція нирок. Середня нормалізована експозиція AUC помалідоміду зросла на 35,8 % із 90 % ДІ [7,5 % до 70,0 %] у пацієнтів із тяжкими порушеннями функції нирок, які потребують діалізу (CrCl <30 мл / хв, що потребують діалізу), порівняно з пацієнтами з нормальною функцією нирок. Середні зміни експозиції помалідоміду в кожній із цих груп ниркової недостатності не мають такої величини, яка вимагає коригування дози.

Порушення функції печінки

Фармакокінетичні параметри помірно змінювались у пацієнтів з порушеннями функції печінки (визначені критеріями Чайлд-П'ю) порівняно зі здоровими суб'єктами. Середня експозиція помалідоміду зросла на 51 % із 90 % довірчим інтервалом [від 9 % до 110 %] у пацієнтів із легкою печінковою недостатністю порівняно зі здоровими суб’єктами. Середній вплив помалідоміду збільшився на 58 % із 90 % довірчим інтервалом [13 % до 119 %] у пацієнтів з помірною печінковою недостатністю порівняно зі здоровими суб'єктами. Середній вплив помалідоміду збільшився на 72 % із 90 % довірчим інтервалом [від 24 % до 138 %] у пацієнтів з важкими порушеннями функції печінки порівняно зі здоровими суб'єктами. Середнє збільшення експозиції помалідоміду у кожній із цих груп не спричиняли порушень такої величини, для якої потрібні корекції графіка або дози лікарського засобу.

• Вагітність.
• Жінки дітородного віку, якщо не виконані всі умови Програми із запобігання вагітності.
• Пацієнти чоловічої статі, які не в змозі виконувати необхідні контрацептивні заходи.
• Підвищена чутливість до діючої речовини або до будь-якої з допоміжних речовин препарату.

Особливі заходи безпеки

Капсули не слід відкривати або подрібнювати. Якщо порошок помалідоміду контактував зі шкірою або слизовими оболонками, їх слід негайно і ретельно промити водою з милом. Медичні працівники та обслуговуючий персонал, повинні носити одноразові рукавички під час роботи з блістером або капсулою. Після завершення робіт з помалідомідом слід обережно зняти рукавички, щоб запобігти потраплянню на шкіру, помістити їх у герметичний пластиковий поліетиленовий пакет та утилізувати відповідно до місцевих вимог. Потім слід ретельно вимити руки водою з милом.

Жінки, які вагітні або мають підозру, що можуть бути вагітними, не повинні працювати з блістером або капсулою помалідоміда (див. розділ Особливості застосування).

Будь-який невикористаний лікарський засіб або відходи слід утилізувати відповідно до місцевих вимог.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Вплив помалідоміду на інші лікарські засоби

Передбачається, що помалідомід не спричинить клінічно значущих фармакокінетичних взаємодій між лікарськими засобами шляхом інгібування або індукції цитохрому Р450 або інгібування транспортера при одночасному застосуванні зі субстратами цих ферментів або транспортерами. Потенціал між такими лікарськими взаємодіями, включаючи потенційний вплив помалідоміду на фармакокінетику комбінованих оральних контрацептивів, клінічно не оцінювався.

Вплив інших лікарських засобів на помалідомід

Помалідомід частково метаболізується CYP1A2 та CYP3A4/5. Помалідомід також є субстратом P-глікопротеїну (P-gp). Одночасне введення помалідоміду зі сильним інгібітором CYP3A4/5 і P-gp кетоконазолом або сильним індуктором CYP3A4/5 карбамазепіном клінічно не впливало на ефекти помалідоміду. Одночасне застосування сильного інгібітора CYP1A2 фувоксаміну з помалідомідом при наявності кетоконазолу збільшило середню експозицію помалідоміду на 107 % з 90 % ДІ [від 91 % до 124 %] порівняно з терапією помалідомідом і кетоконазолом. У другому дослідженні для оцінки впливу інгібітора CYP1A2 на зміни обміну речовин одночасно застосовували фувоксамін та помалідомід, в результаті чого було підвищено середню концентрацію помалідоміду в крові на 125 % з 90 % ДІ [від 98 % до 157 %], порівняно із застосуванням лише помалідоміду. У разі необхідності одночасного застосування сильних інгібіторів CYP1A2 (наприклад, ципрофлоксацин, еноксацин і флувоксамін) разом із помалідомідом слід знизити дозу помалідоміду на 50 %.

Дексаметазон

Одночасне багаторазове введення доз помалідоміду до 4 мг разом із дексаметазоном від 20 до 40 мг (який вважається слабким або помірним індуктором декількох ферментів CYP, у тому числі CYP3A) пацієнтам із множинною мієломою не вплинуло на фармакокінетику помалідоміду порівняно із введенням лише помалідоміду.

Вплив дексаметазону на варфарин невідомий. Під час лікування рекомендується стежити за концентрацією варфарину в крові.

Інформацію про інші лікарські засоби, які застосовуються у комбінації з Помалідомідом-Вістою, наведено у відповідних інструкціях для медичного застосування.

Особливості застосування.

Тератогенність

Помалідомід не слід приймати під час вагітності, оскільки він виявляє тератогенний ефект. Помалідомід структурно пов’язаний із талідомідом. Талідомід - відомий лікарський засіб із тератогенним для людини впливом, який спричиняє тяжкі вроджені вади. Було встановлено, що помалідомід є тератогенним при введенні у період основного органогенезу як для щурів, так і для кроликів.

Умови Програми профілактики вагітності повинні бути виконані для всіх пацієнтів, якщо немає надійних доказів того, що пацієнт не має репродуктивного потенціалу.

Критерії для жінок, які не мають репродуктивного потенціалу:

Жінки або партнери чоловічої статі вважаються такими, що не мають репродуктивного потенціалу, якщо вони відповідають принаймні одному з нижчезазначених критеріїв:

• Вік ≥ 50 років та природна аменорея протягом ≥1 року (аменорея після терапії раку або під час грудного вигодовування не виключає дітородний вік).
• Передчасне згасання функції яєчників підтверджене фахівцем гінекологом.
• Попередня двобічна сальпінгооваріектомія або гістероектомія.
• Генотип XY, синдром Тернера, агенезія матки.

Консультування

Жінкам, які мають дітородний потенціал, застосування помалідоміду протипоказано, якщо не виконано всі наступні умови:

• Жінка усвідомлює очікуваний тератогенний ризик для ненародженої дитини.
• Жінка усвідомлює необхідність ефективної контрацепції, щонайменше за 4 тижні до початку лікування, протягом усієї тривалості лікування та принаймні протягом 4-х тижнів після закінчення терапії.
• Навіть якщо у жінки дітородного віку є аменорея, необхідно дотримуватися всіх порад щодо ефективної контрацепції.
• Жінка повинна бути здатною застосовувати ефективні засоби контрацепції.
• Жінка проінформована та усвідомлює можливі наслідки вагітності та необхідність швидкої консультації у разі ризику вагітності.
• Жінка усвідомлює необхідність розпочати лікування якнайшвидше, як тільки Помалідомід відпускається за рецептом після негативного тесту на вагітність.
• Жінка усвідомлює необхідність та погоджується проходити тестування на вагітність принаймні кожні 4 тижні, за винятком випадків, коли є підтвердження стерилізації фалопієвих труб.
• Жінка визнає, що вона усвідомлює небезпеку та необхідність запобіжних заходів, пов’язаних із застосуванням помалідоміду.

Лікар, який призначає лікування, повинен забезпечити дотримання жінками дітородного віку таких умов:

• Пацієнтка відповідає умовам Програми профілактики вагітності, включаючи підтвердження того, що вона має достатній рівень усвідомлення необхідності даних дій.
• Пацієнтка визнає вищезазначені умови.

Для пацієнтів чоловічої статі, які приймають помалідомід, фармакокінетичні дані показали, що лікарський засіб потрапляє у сім’яну рідину під час лікування. Як запобіжний захід, а також враховуючи особливі групи населення з потенційно тривалим періодом виведення лікарського засобу через порушення функції печінки, всі пацієнти чоловічої статі, які приймають помалідомід, повинні виконувати такі умови:

• Чоловік усвідомлює очікуваний тератогенний ризик від статевої активності для вагітної жінки або жінки дітородного потенціалу.
• Чоловік усвідомлює необхідність використання презерватива у разі сексуальної активності з вагітною жінкою або жінкою дітородного віку, не використовуючи ефективну контрацепцію, протягом періоду лікування, під час перерви у терапії та протягом 7 днів після того, як терапія була перервана та/або припинена. Це стосується також і чоловіків з вазектомією, які повинні використовувати презерватив, якщо вони вступають у статевий контакт із вагітною жінкою або жінкою, яка має дітородний потенціал, оскільки сім’яна рідина все ще може містити помалідомід за відсутності сперматозоїдів.
• Він усвідомлює, що у разі, якщо його партнерка завагітніє, в той час, коли він приймає помалідомід або через 7 днів після того, як він перестав приймати помалідомід, потрібно негайно повідомити про це свого лікуючого лікаря, також рекомендується направити партнерку до спеціалізованого лікаря або спеціаліста, досвідченого в тератології, для надання оцінки та рекомендацій.

Контрацепція

Жінки з дітородним потенціалом повинні застосовувати принаймні один ефективний метод контрацепції протягом щонайменш 4-х тижнів до терапії, під час терапії та принаймні протягом 4-х тижнів після терапії помалідомідом, навіть у разі переривання дози, якщо пацієнт не зобов’язується підтвердити абсолютне та тривале стримування щомісяця. Якщо ефективна контрацепція не використовується, пацієнта необхідно направити до відповідного кваліфікованого медичного працівника для отримання консультацій щодо протизаплідних засобів, для того щоб розпочати контрацепцію. Приклади ефективних методів контрацепції:

• Імплантат.
• Внутрішньоматкова система, що вивільняє левоноргестрел.
• Депо медроксипрогестерону ацетату.
• Трубна стерилізація.
• Статевий акт лише з партнером, якому провели вазектомію; вазектомія повинна бути підтверджена двома негативними аналізами сім’яної рідини.
• Таблетки, що інгібують овуляцію з прогестероном (тобто дезогестрел).

Через підвищений ризик венозної тромбоемболії у пацієнтів із множинною мієломою, які приймають помалідомід та дексаметазон, застосування пероральних комбінованих таблеток для контрацепції не рекомендується. Якщо в даний час пацієнт застосовує комбіновану оральну контрацепцію, пацієнту необхідно перейти до одного з перелічених вище ефективних методів. Ризик венозної тромбоемболії зберігається протягом 4?6 тижнів після припинення застосування комбінованих оральних контрацептивів. Ефективність контрацептивних стероїдів може бути знижена під час прийому препарату разом із дексаметазоном.

Імплантати та внутрішньоматкові системи, що вивільняють левоноргестрел, підвищують ризик інфікування під час введення та під час нерегулярної вагінальної кровотечі. Профілактичне застосування антибіотиків слід враховувати для пацієнтів з нейтропенією. Введення внутрішньоматкових систем, що вивільняють мідь, не рекомендується через потенційні ризики інфікування під час введення та втрати крові протягом менструації, що може поставити під загрозу пацієнтів із сильною нейтропенією або вираженою тромбоцитопенією.

Діагностика вагітності

Згідно з місцевою практикою, жінкам із дітородним потенціалом, як зазначено вище, необхідно проводити медичні контрольовані тести на вагітність з мінімальною чутливістю 25 мМО/мл. Дана вимога стосується також жінок із дітородним потенціалом, які практикують абсолютне та постійне стримування. В ідеалі діагностика вагітності, видача рецепта та відпуск лікарського засобу повинні проводитися в один і той же день. Видача помалідоміду жінкам дітородного віку має відбутися протягом 7 днів після призначення даного лікарського засобу.

До початку лікування

Тест на вагітність під наглядом лікаря повинен проводитись під час консультації, коли призначається помалідомід, або за 3 дні до візиту після того, як пацієнт використовував ефективні протизаплідні засоби протягом щонайменше 4-х тижнів. Тест повинен підтвердити, що пацієнтка не вагітна перед початком терапії помалідомідом.

Спостереження та закінчення лікування

Тест на вагітність під наглядом лікаря слід повторювати щонайменше кожні 4 тижні, включаючи принаймні 4 тижні після закінчення лікування, за винятком випадків підтвердженої стерилізації. Тест на вагітність слід проводити в день візиту до лікаря або за 3 дні до відвідування лікаря.

Додаткові заходи безпеки

Пацієнтів слід проінструктувати про те, що не можна давати цей лікарський засіб іншим особам та про необхідність повернути невикористані капсули своєму фармацевту в кінці лікування.

Пацієнти, які застосовують помалідомід, не повинні бути донорами крові, сім’яної рідини або сперматозоїдів під час лікування (у тому числі під час переривання дози) і протягом 7 днів після припинення терапії помалідомідом.

Гематологічні ускладнення

Найчастіше у пацієнтів спостерігається нейтропенія, гематологічна побічна реакція 3-го або 4-го ступеня з рецидивуючою/рефрактерною множинною мієломою, після чого виникає анемія та тромбоцитопенія. Пацієнтів слід контролювати на наявність гематологічних побічних реакцій, особливо на виникнення нейтропенії. Також пацієнтів потрібно попередити про необхідність повідомляти про виникнення епізодів гарячки в найкоротші терміни. Лікарі повинні спостерігати за пацієнтами на предмет виникнення кровотеч, включаючи кровотечі з носа, особливо при застосуванні супутніх лікарських засобів, які, як відомо, підвищують ризик виникнення кровотеч. Повний аналіз крові слід робити на початку терапії, щотижня протягом перших 8 тижнів терапії та надалі щомісяця. Може знадобитися зміна дози. Пацієнтам може знадобитися підтримувальна терапія препаратами крові та/або факторами росту.

Тромбоемболічне ускладнення

У пацієнтів, які отримують помалідомід у комбінації з бортезомібом та дексаметазоном або в поєднанні з дексаметазоном, можливе виникнення венозної тромбоемболії (переважно тромбоз глибоких вен та легенева емболія) та артеріальних тромбоемболічних ускладнень (інфаркт міокарда та порушення мозкового кровообігу). Пацієнти з відомими факторами ризику виникнення тромбоемболії, включаючи попередній тромбоз, повинні перебувати під ретельним контролем. Слід вжити заходів, щоб мінімізувати всі фактори ризику, які можна усунути (наприклад, куріння, гіпертензія та гіперліпідемія). Пацієнти та лікарі мають бути уважними до ознак та симптомів тромбоемболії. Пацієнти повинні звернутися за медичною допомогою у разі виникнення таких симптомів як задишка, біль у грудях, набряк руки або ноги. Рекомендується застосування антикоагулянтної терапії (якщо вона не протипоказана) (наприклад, ацетилсаліцилова кислота, варфарин, гепарин або клопідогрель), особливо у пацієнтів із додатковими факторами ризику тромботичних ускладнень. Рішення про проведення профілактичних заходів повинно бути прийнято після ретельної оцінки окремих факторів ризику для пацієнта. У клінічних дослідженнях пацієнти отримували для профілактики ацетилсаліцилову кислоту або альтернативну антитромботичну терапію. Застосування еритропоетичних засобів несе ризик виникнення тромботичних ускладнень, включаючи тромбоемболію. Тому еритропоетичні засоби, а також інші засоби, які можуть підвищити ризик виникнення тромбоемболічних ускладнень, слід застосовувати з обережністю.

Розлади щитовидної залози

Повідомлялося про випадки гіпотиреозу. Перед початком лікування необхідно здійснити контроль коморбідних станів, що впливають на функцію щитовидної залози. Рекомендується проводити моніторинг функції щитовидної залози до початку та під час лікування помалідомідом.

Периферична нейропатія

Пацієнти, які мали перебіг периферичної нейропатії ≥ 2 ступеня, були виключені з клінічних досліджень із помалідомідом. Слід бути обережними при вирішенні питання щодо призначення терапії помалідомідом таким пацієнтам.

Виражена серцева дисфункція

Пацієнти зі значною серцевою дисфункцією (застійна серцева недостатність III або IV ступеня за класифікацією Нью-Йоркської Асоціації Кардіологів; випадок інфаркту міокарда протягом 12 місяців після початку дослідження; нестабільна або погано контрольована стенокардія) були виключені з клінічних досліджень терапії помалідомідом. Повідомлялося про побічні реакції з боку серцевої системи, включаючи застійну серцеву недостатність, набряк легень та фібриляцію передсердь, головним чином у пацієнтів із наявними серцевими захворюваннями або серцевими факторами ризику. Слід дотримуватися належної обережності при призначенні помалідоміду таким пацієнтам, включаючи періодичний контроль за ознаками чи симптомами серцево-судинної системи.

Синдром лізису пухлин

Пацієнти, які мають найбільший ризик виникнення синдрому лізису пухлини, – це пацієнти з високим навантаженням на пухлину до початку лікування. У цьому випадку за пацієнтами слід ретельно спостерігати та вживати відповідних запобіжних заходів при виникненні ризику.

Інше первинне злоякісне новоутворення

Повідомлялося про виникнення інших первинних злоякісних новоутворень, таких як немеланомний рак шкіри, у пацієнтів, які отримували помалідомід. Лікарі повинні ретельно слідкувати за пацієнтами до та під час лікування, використовуючи стандартне обстеження з виявлення онкологічних захворювань на наявність інших первинних злоякісних новоутворень та розпочати лікування, як зазначено.

Алергічні реакції та тяжкі шкірні реакції

Зафіксовано ангіоневротичний набряк та тяжкі дерматологічні реакції, включаючи синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз та лікарську реакцію з еозинофілією й системними симптомами після застосування помалідоміду. Пацієнти мають бути поінформовані про ознаки та симптоми цих реакцій їхнім лікарем та про те, що у разі виникнення будь-яких симптомів слід негайно звернутися до лікаря. Застосування помалідоміду необхідно припинити при ексфоліативному або бульозному висипанні або при підозрі на синдром Стівенса-Джонсона, токсичному епідермальному некролізі або лікарській реакції з еозинофілією та системними симптомами. Не слід відновлювати терапію після усунення реакцій. Пацієнти із серйозними алергічними реакціями на талідомід або леналідомід в анамнезі були виключені з клінічних досліджень. Такі пацієнти мають високий ризик виникнення реакцій гіперчутливості та не повинні приймати помалідомід. При виникненні висипання 2?3-го ступеня слід розглянути відміну лікарського засобу. Необхідно назавжди припинити терапію помалідомідом при виникненні ангіоневротичного набряку.

Запаморочення та дезорієнтація

Після застосування помалідоміду були зареєстровані випадки запаморочення та сплутаності свідомості. Пацієнти повинні уникати станів, за яких запаморочення або сплутаність свідомості можуть стати проблемою, та не застосовувати інших лікарських засобів, які можуть спричинити запаморочення або сплутаність свідомості, без консультації лікаря.

Інтерстиціальне захворювання легень (ІЗЛ)

Після застосування помалідоміду були зареєстровані випадки ІЗЛ та пов’язані з ним випадки, включаючи пневмонію. Необхідно проводити ретельну оцінку хворих із гострим початком або необгрунтованим погіршенням симптомів легеневих захворювань для того, щоб виключити ІЗЛ. Терапія помалідомідом необхідно припинити на час дослідження цих симптомів, і, якщо ІЗЛ буде підтверджено, розпочати відповідне лікування. Терапію помалідомідом слід відновити лише після ретельної оцінки співвідношення користі та ризиків.

Порушення з боку печінки

У пацієнтів, які застосовували помалідомід, спостерігалося помітне підвищення рівня аланінамінотрансферази (АЛТ) та білірубіну. Також повідомлялося про випадки виникнення гепатиту, через що довелося припинити терапію помалідомідом. Рекомендовано постійно стежити за клінічними показниками роботи печінки протягом перших 6 місяців лікування та після припинення терапії.

Інфекції

Про повторне виникнення гепатиту В після терапії помалідомідом у поєднанні з дексаметазоном у пацієнтів, які раніше були заражені вірусом гепатиту В (ВГВ), повідомлялося рідко. Деякі з цих випадків спричинили гостру печінкову недостатність, через що довелося припинити терапію помалідомідом. Наявність вірусу гепатиту В слід встановити до початку терапії помалідомідом. Пацієнтам, які мають позитивний тест на ВІЛ-інфекцію, рекомендується проконсультуватися з лікарем, який має досвід у лікуванні гепатиту В. Слід проявляти обережність при терапії помалідомідом у комбінації з дексаметазоном для пацієнтів, які раніше мали вірус гепатиту В, включаючи пацієнтів, які мають позитивний анти-HBc, але негативний HBsAg. Ці пацієнти повинні проходити контроль на наявність ознак і симптомів активної форми ВГВ протягом всієї терапії.

Прогресуюча мультифокальна лейкоенцефалопатія (ПМЛ)

Повідомлялося про випадки прогресуючої мультифокальної лейкоенцефалопатії, включаючи летальні випадки, при застосуванні помалідоміду. Повідомлялося про випадки ПМЛ, які виникли від декількох місяців до декількох років після початку лікування помалідомидом. Як правило, реєструвались випадки ПМЛ у пацієнтів, які одночасно приймали дексаметазон або попереднє лікування іншою імунодепресивною хіміотерапією. Лікарі повинні регулярно спостерігати за пацієнтами та враховувати ПМЛ при диференціальному діагнозі у пацієнтів з новими або прогресуючими неврологічними симптомами, когнітивними або поведінковими ознаками чи симптомами. Також пацієнтам слід рекомендувати інформувати свого партнера або опікунів про своє лікування, оскільки вони можуть помітити симптоми, про які пацієнт не знає.

Оцінка ПМЛ повинна базуватися на неврологічному обстеженні, магнітно-резонансній томографії мозку та аналізі ліквору на ДНК вірусу JC (JCV) методом полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР) або біопсії мозку з тестуванням на JCV. Негативна ПЛР JCV не виключає ПМЛ. Якщо не вдається встановити альтернативний діагноз, може бути потрібне додаткове спостереження та оцінка.

Якщо є підозра на ПМЛ, подальше дозування слід призупинити, поки ПМЛ не буде виключено. Якщо ПМЛ підтверджено, помалідомід слід назавжди припинити.

Вміст натрію

Цей лікарський засіб містить менше 1 ммоль натрію (0,24 мг, 0,36 мг, 0,48 мг) на капсулу, тобто можна вважати, що даний засіб вільний від натрію.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодії

Вплив помалідоміду на інші лікарські засоби

Передбачається, що помалідомід не спричинить клінічно значущих фармакокінетичних взаємодій між лікарськими засобами шляхом інгібування або індукції цитохрому Р450 або інгібування транспортера при одночасному застосуванні зі субстратами цих ферментів або транспортерами. Потенціал між такими лікарськими взаємодіями, включаючи потенційний вплив помалідоміду на фармакокінетику комбінованих оральних контрацептивів, клінічно не оцінювався.

Вплив інших лікарських засобів на помалідомід

Див. розділ «Фармакокінетика»

Дексаметазон

Одночасне багаторазове введення доз помалідоміду до 4 мг разом із дексаметазоном від 20 до 40 мг (який вважається слабким або помірним індуктором декількох ферментів CYP, у тому числі CYP3A) пацієнтам із множинною мієломою не вплинуло на фармакокінетику помалідоміду порівняно із введенням лише помалідоміду.

Вплив дексаметазону на варфарин невідомий. Під час лікування рекомендується стежити за концентрацією варфарину в крові.

Особливості щодо застосування

Тератогенність

Помалідомід не слід приймати під час вагітності, оскільки він виявляє тератогенний ефект. Помалідомід структурно пов’язаний із талідомідом. Талідомід - відомий лікарський засіб із тератогенним для людини впливом, який спричиняє тяжкі вроджені вади. Було встановлено, що помалідомід є тератогенним при введенні у період основного органогенезу як для щурів, так і для кроликів.

Умови Програми профілактики вагітності повинні бути виконані для всіх пацієнтів, якщо немає надійних доказів того, що пацієнт не має репродуктивного потенціалу.

Критерії для жінок, які не мають репродуктивного потенціалу:

Жінки або партнери чоловічої статі вважаються такими, що не мають репродуктивного потенціалу, якщо вони відповідають принаймні одному з нижчезазначених критеріїв:

• Вік ≥ 50 років та природна аменорея протягом ≥1 року (аменорея після терапії раку або під час грудного вигодовування не виключає дітородний вік).
• Передчасне згасання функції яєчників підтверджене фахівцем гінекологом.
• Попередня двобічна сальпінгооваріектомія або гістероектомія.
• Генотип XY, синдром Тернера, агенезія матки.

Консультування

Жінкам, які мають дітородний потенціал, застосування помалідоміду протипоказано, якщо не виконано всі наступні умови:

• Жінка усвідомлює очікуваний тератогенний ризик для ненародженої дитини.
• Жінка усвідомлює необхідність ефективної контрацепції, щонайменше за 4 тижні до початку лікування, протягом усієї тривалості лікування та принаймні протягом 4-х тижнів після закінчення терапії.
• Навіть якщо у жінки дітородного віку є аменорея, необхідно дотримуватися всіх порад щодо ефективної контрацепції.
• Жінка повинна бути здатною застосовувати ефективні засоби контрацепції.
• Жінка проінформована та усвідомлює можливі наслідки вагітності та необхідність швидкої консультації у разі ризику вагітності.
• Жінка усвідомлює необхідність розпочати лікування якнайшвидше, як тільки Помалідомід відпускається за рецептом після негативного тесту на вагітність.
• Жінка усвідомлює необхідність та погоджується проходити тестування на вагітність принаймні кожні 4 тижні, за винятком випадків, коли є підтвердження стерилізації фалопієвих труб.
• Жінка визнає, що вона усвідомлює небезпеку та необхідність запобіжних заходів, пов’язаних із застосуванням помалідоміду.

Лікар, який призначає лікування, повинен забезпечити дотримання жінками дітородного віку таких умов:

• Пацієнтка відповідає умовам Програми профілактики вагітності, включаючи підтвердження того, що вона має достатній рівень усвідомлення необхідності даних дій.
• Пацієнтка визнає вищезазначені умови.

Для пацієнтів чоловічої статі, які приймають помалідомід, фармакокінетичні дані показали, що лікарський засіб потрапляє у сім’яну рідину під час лікування. Як запобіжний захід, а також враховуючи особливі групи населення з потенційно тривалим періодом виведення лікарського засобу через порушення функції печінки, всі пацієнти чоловічої статі, які приймають помалідомід, повинні виконувати такі умови:

• Чоловік усвідомлює очікуваний тератогенний ризик від статевої активності для вагітної жінки або жінки дітородного потенціалу.
• Чоловік усвідомлює необхідність використання презерватива у разі сексуальної активності з вагітною жінкою або жінкою дітородного віку, не використовуючи ефективну контрацепцію, протягом періоду лікування, під час перерви у терапії та протягом 7 днів після того, як терапія була перервана та/або припинена. Це стосується також і чоловіків з вазектомією, які повинні використовувати презерватив, якщо вони вступають у статевий контакт із вагітною жінкою або жінкою, яка має дітородний потенціал, оскільки сім’яна рідина все ще може містити помалідомід за відсутності сперматозоїдів.
• Він усвідомлює, що у разі, якщо його партнерка завагітніє, в той час, коли він приймає помалідомід або через 7 днів після того, як він перестав приймати помалідомід, потрібно негайно повідомити про це свого лікуючого лікаря, також рекомендується направити партнерку до спеціалізованого лікаря або спеціаліста, досвідченого в тератології, для надання оцінки та рекомендацій.

Контрацепція

Жінки з дітородним потенціалом повинні застосовувати принаймні один ефективний метод контрацепції протягом щонайменш 4-х тижнів до терапії, під час терапії та принаймні протягом 4-х тижнів після терапії помалідомідом, навіть у разі переривання дози, якщо пацієнт не зобов’язується підтвердити абсолютне та тривале стримування щомісяця. Якщо ефективна контрацепція не використовується, пацієнта необхідно направити до відповідного кваліфікованого медичного працівника для отримання консультацій щодо протизаплідних засобів, для того щоб розпочати контрацепцію.

Приклади ефективних методів контрацепції:

• Імплантат.
• Внутрішньоматкова система, що вивільняє левоноргестрел.
• Депо медроксипрогестерону ацетату.
• Трубна стерилізація.
• Статевий акт лише з партнером, якому провели вазектомію; вазектомія повинна бути підтверджена двома негативними аналізами сім’яної рідини.
• Таблетки, що інгібують овуляцію з прогестероном (тобто дезогестрел).

Через підвищений ризик венозної тромбоемболії у пацієнтів із множинною мієломою, які приймають помалідомід та дексаметазон, застосування пероральних комбінованих таблеток для контрацепції не рекомендується. Якщо в даний час пацієнт застосовує комбіновану оральну контрацепцію, пацієнту необхідно перейти до одного з перелічених вище ефективних методів. Ризик венозної тромбоемболії зберігається протягом 4-6 тижнів після припинення застосування комбінованих оральних контрацептивів. Ефективність контрацептивних стероїдів може бути знижена під час прийому препарату разом із дексаметазоном.

Імплантати та внутрішньоматкові системи, що вивільняють левоноргестрел, підвищують ризик інфікування під час введення та під час нерегулярної вагінальної кровотечі. Профілактичне застосування антибіотиків слід враховувати для пацієнтів з нейтропенією.

Введення внутрішньоматкових систем, що вивільняють мідь, не рекомендується через потенційні ризики інфікування під час введення та втрати крові протягом менструації, що може поставити під загрозу пацієнтів із сильною нейтропенією або вираженою тромбоцитопенією.

Діагностика вагітності

Згідно з місцевою практикою, жінкам із дітородним потенціалом, як зазначено вище, необхідно проводити медичні контрольовані тести на вагітність з мінімальною чутливістю 25 мМО/мл. Дана вимога стосується також жінок із дітородним потенціалом, які практикують абсолютне та постійне стримування. В ідеалі діагностика вагітності, видача рецепта та відпуск лікарського засобу повинні проводитися в один і той же день. Видача помалідоміду жінкам дітородного віку має відбутися протягом 7 днів після призначення даного лікарського засобу.

До початку лікування

Тест на вагітність під наглядом лікаря повинен проводитись під час консультації, коли призначається помалідомід, або за 3 дні до візиту після того, як пацієнт використовував ефективні протизаплідні засоби протягом щонайменше 4-х тижнів. Тест повинен підтвердити, що пацієнтка не вагітна перед початком терапії помалідомідом.

Спостереження та закінчення лікування

Тест на вагітність під наглядом лікаря слід повторювати щонайменше кожні 4 тижні, включаючи принаймні 4 тижні після закінчення лікування, за винятком випадків підтвердженої стерилізації. Тест на вагітність слід проводити в день візиту до лікаря або за 3 дні до відвідування лікаря.

Додаткові заходи безпеки

Пацієнтів слід проінструктувати про те, що не можна давати цей лікарський засіб іншим особам та про необхідність повернути невикористані капсули своєму фармацевту в кінці лікування.

Пацієнти, які застосовують помалідомід, не повинні бути донорами крові, сім’яної рідини або сперматозоїдів під час лікування (у тому числі під час переривання дози) і протягом 7 днів після припинення терапії помалідомідом.

Гематологічні ускладнення

Найчастіше у пацієнтів спостерігається нейтропенія, гематологічна побічна реакція 3-го або 4-го ступеня з рецидивуючою/рефрактерною множинною мієломою, після чого виникає анемія та тромбоцитопенія. Пацієнтів слід контролювати на наявність гематологічних побічних реакцій, особливо на виникнення нейтропенії. Також пацієнтів потрібно попередити про необхідність повідомляти про виникнення епізодів гарячки в найкоротші терміни. Лікарі повинні спостерігати за пацієнтами на предмет виникнення кровотеч, включаючи кровотечі з носа, особливо при застосуванні супутніх лікарських засобів, які, як відомо, підвищують ризик виникнення кровотеч. Повний аналіз крові слід робити на початку терапії, щотижня протягом перших 8 тижнів терапії та надалі щомісяця. Може знадобитися зміна дози. Пацієнтам може знадобитися підтримувальна терапія препаратами крові та/або факторами росту.

Тромбоемболічне ускладнення

У пацієнтів, які отримують помалідомід у комбінації з бортезомібом та дексаметазоном або в поєднанні з дексаметазоном, можливе виникнення венозної тромбоемболії (переважно тромбоз глибоких вен та легенева емболія) та артеріальних тромбоемболічних ускладнень (інфаркт міокарда та порушення мозкового кровообігу). Пацієнти з відомими факторами ризику виникнення тромбоемболії, включаючи попередній тромбоз, повинні перебувати під ретельним контролем. Слід вжити заходів, щоб мінімізувати всі фактори ризику, які можна усунути (наприклад, куріння, гіпертензія та гіперліпідемія). Пацієнти та лікарі мають бути уважними до ознак та симптомів тромбоемболії. Пацієнти повинні звернутися за медичною допомогою у разі виникнення таких симптомів як задишка, біль у грудях, набряк руки або ноги. Рекомендується застосування антикоагулянтної терапії (якщо вона не протипоказана) (наприклад, ацетилсаліцилова кислота, варфарин, гепарин або клопідогрель), особливо у пацієнтів із додатковими факторами ризику тромботичних ускладнень. Рішення про проведення профілактичних заходів повинно бути прийнято після ретельної оцінки окремих факторів ризику для пацієнта. У клінічних дослідженнях пацієнти отримували для профілактики ацетилсаліцилову кислоту або альтернативну антитромботичну терапію. Застосування еритропоетичних засобів несе ризик виникнення тромботичних ускладнень, включаючи тромбоемболію. Тому еритропоетичні засоби, а також інші засоби, які можуть підвищити ризик виникнення тромбоемболічних ускладнень, слід застосовувати з обережністю.

Розлади щитовидної залози

Повідомлялося про випадки гіпотиреозу. Перед початком лікування необхідно здійснити контроль коморбідних станів, що впливають на функцію щитовидної залози. Рекомендується проводити моніторинг функції щитовидної залози до початку та під час лікування помалідомідом.

Периферична нейропатія

Пацієнти, які мали перебіг периферичної нейропатії ≥ 2 ступеня, були виключені з клінічних досліджень із помалідомідом. Слід бути обережними при вирішенні питання щодо призначення терапії помалідомідом таким пацієнтам.

Виражена серцева дисфункція

Пацієнти зі значною серцевою дисфункцією (застійна серцева недостатність III або IV ступеня за класифікацією Нью-Йоркської Асоціації Кардіологів; випадок інфаркту міокарда протягом 12 місяців після початку дослідження; нестабільна або погано контрольована стенокардія) були виключені з клінічних досліджень терапії помалідомідом. Повідомлялося про побічні реакції з боку серцевої системи, включаючи застійну серцеву недостатність, набряк легень та фібриляцію передсердь, головним чином у пацієнтів із наявними серцевими захворюваннями або серцевими факторами ризику. Слід дотримуватися належної обережності при призначенні помалідоміду таким пацієнтам, включаючи періодичний контроль за ознаками чи симптомами серцево-судинної системи.

Синдром лізису пухлин

Пацієнти, які мають найбільший ризик виникнення синдрому лізису пухлини, – це пацієнти з високим навантаженням на пухлину до початку лікування. У цьому випадку за пацієнтами слід ретельно спостерігати та вживати відповідних запобіжних заходів при виникненні ризику.

Вторинне первинне злоякісне новоутворення

Повідомлялося про виникнення других первинних злоякісних новоутворень, таких як немеланомний рак шкіри, у пацієнтів, які отримували помалідомід. Лікарі повинні ретельно слідкувати за пацієнтами до та під час лікування, використовуючи стандартне обстеження з виявлення онкологічних захворювань на наявність інших первинних злоякісних новоутворень та розпочати лікування, як зазначено.

Алергічні реакції та тяжкі шкірні реакції

Зафіксовано ангіоневротичний набряк та тяжкі дерматологічні реакції, включаючи синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз та лікарську реакцію з еозинофілією й системними симптомами після застосування помалідоміду. Пацієнти мають бути поінформовані про ознаки та симптоми цих реакцій їхнім лікарем та про те, що у разі виникнення будь-яких симптомів слід негайно звернутися до лікаря. Застосування помалідоміду необхідно припинити при ексфоліативному або бульозному висипанні або при підозрі на синдром Стівенса-Джонсона, токсичному епідермальному некролізі або лікарській реакції з еозинофілією та системними симптомами. Не слід відновлювати терапію після усунення реакцій. Пацієнти із серйозними алергічними реакціями на талідомід або леналідомід в анамнезі були виключені з клінічних досліджень. Такі пацієнти мають високий ризик виникнення реакцій гіперчутливості та не повинні приймати помалідомід. При виникненні висипання 2-3-го ступеня слід розглянути відміну лікарського засобу. Необхідно назавжди припинити терапію помалідомідом при виникненні ангіоневротичного набряку.

Запаморочення та дезорієнтація

Після застосування помалідоміду були зареєстровані випадки запаморочення та сплутаності свідомості. Пацієнти повинні уникати станів, за яких запаморочення або сплутаність свідомості можуть стати проблемою, та не застосовувати інших лікарських засобів, які можуть спричинити запаморочення або сплутаність свідомості, без консультації лікаря.

Інтерстиціальне захворювання легень (ІЗЛ)

Після застосування помалідоміду були зареєстровані випадки ІЗЛ та пов’язані з ним випадки, включаючи пневмонію. Необхідно проводити ретельну оцінку хворих із гострим початком або необгрунтованим погіршенням симптомів легеневих захворювань для того, щоб виключити ІЗЛ. Терапія помалідомідом необхідно припинити на час дослідження цих симптомів, і, якщо ІЗЛ буде підтверджено, розпочати відповідне лікування. Терапію помалідомідом слід відновити лише після ретельної оцінки співвідношення користі та ризиків.

Порушення з боку печінки

У пацієнтів, які застосовували помалідомід, спостерігалося помітне підвищення рівня аланінамінотрансферази (АЛТ) та білірубіну. Також повідомлялося про випадки виникнення гепатиту, через що довелося припинити терапію помалідомідом. Рекомендовано постійно стежити за клінічними показниками роботи печінки протягом перших 6 місяців лікування та після припинення терапії.

Інфекції

Про повторне виникнення гепатиту В після терапії помалідомідом у поєднанні з дексаметазоном у пацієнтів, які раніше були заражені вірусом гепатиту В (ВГВ), повідомлялося рідко. Деякі з цих випадків спричинили гостру печінкову недостатність, через що довелося припинити терапію помалідомідом. Наявність вірусу гепатиту В слід встановити до початку терапії помалідомідом. Пацієнтам, які мають позитивний тест на ВІЛ-інфекцію, рекомендується проконсультуватися з лікарем, який має досвід у лікуванні гепатиту В. Слід проявляти обережність при терапії помалідомідом у комбінації з дексаметазоном для пацієнтів, які раніше мали вірус гепатиту В, включаючи пацієнтів, які 

мають позитивний анти-HBc, але негативний HBsAg. Ці пацієнти повинні проходити контроль на наявність ознак і симптомів активної форми ВГВ протягом всієї терапії.

Вміст натрію

Цей лікарський засіб містить менше 1 ммоль натрію (0,24 мг, 0,36 мг, 0,48 мг) на капсулу, тобто можна вважати, що даний засіб вільний від натрію.

Умови зберігання

Не потребує спеціальних умов зберігання. Зберігати у недоступному для дітей місці.

Упаковка

Флакони з поліетилену високої щільності (HDPE) з поліпропіленовою кришкою, що забезпечує захист від відкривання дітьми. По 21 капсулі у флаконі, по 1 флакону в картонній коробці.

По 7 капсул у блістері; по 3 блістери в картонній коробці.

Категорія відпуску

За рецептом.