Розамакс кап. глаз., р-р фл. 2,5 мл №1

діюча речовина: латанопрост; тимолол;

1 мл розчину містить  латанопросту – 0,05 мг  та тимололу малеат – 6,83 мг еквівалентний тимололу – 5,00 мг;

допоміжні речовини: бензалконію хлорид, натрію хлорид, натрію дигідрофосфат моногідрат, натрію гідрофосфат безводний, натрію гідроксид та/або кислота хлористоводнева розведена, вода для ін’єкцій.

Лікарська форма. Краплі очні, розчин.

Основні фізико-хімічні властивості: прозорий безбарвний водний розчин.

Фармакотерапевтична група. Протиглаукомні препарати та міотичні засоби.

Код АТХ S01E D51.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Розамакс^® містить латанопрост та тимололу малеат. Вони  знижують внутрішньоочний тиск внаслідок різних механізмів дії, а їх сумісне застосування  більш ефективно знижує внутрішньоочний тиск  порівняно з дією кожної речовини окремо. Латанопрост  є аналогом простагландину F_2α, селективного простаноїдного агоніста рецепторів FР, що знижують внутрішньоочний тиск шляхом збільшення кількості водянистої рідини, яка виводиться. Головний механізм дії – збільшення увеосклерального відтоку, але у людей спостерігається також деяке полегшення відтоку (зменшення опору відтоку через трабекулярну сітку). Латанопрост значно не впливає на продукування водянистої рідини, на бар’єр «кров – водяниста рідина» та внутрішньоочну циркуляцію крові. Під час короткотривалого лікування пацієнтів з псевдофакією латанопрост також не викликав протікання флюоресцину у тильну частину ока.

Тимолол - неселективний бета-адренолітик, що впливає на адренорецептори β₁ та β₂,  не має внутрішньої симпатикоміметичної активності та неспецифічної функції мембрани. Він не гальмує безпосередньо функцію серцевого м’яза. Тимолол знижує підвищений внутрішньоочний тиск шляхом зменшення кількості вироблення водянистої рідини в миготливому епітелії. Механізм його дії чітко не визначений, але ймовірно, що він має гальмівний вплив на надмірне вироблення циклічного аденозинмонофосфату, що викликає ендогенна бета-адреностимуляція. Немає підтвердження  суттєвого впливу тимололу на пропускну здатність бар’єру «кров – водяниста рідина» у білках плазми.

У дослідженнях застосування препарату, що містить латанопрост і тимолол, призводило до  більш значного зниження середньодобового внутрішньоочного тиску у порівнянні з монотерапією тимололом або латанопростом, що застосовувались раз на добу.

Застосування препарату ввечері спричиняє  більше зниження внутрішньоочного тиску у порівнянні із застосуванням препарату зранку. Призначаючи препарат зранку або увечері необхідно проаналізувати спосіб життя пацієнта та ймовірність виконання ним рекомендацій.

У випадку недостатньої ефективності комбінованого препарату може бути ефективним  застосування окремих складових – тимололу і латанопросту раз на добу.

Дія препарату Розамакс^® починається через годину після прийому, а концентрація досягає максимального рівня протягом 6 - 8 годин. Після багаторазового повторення схеми лікування досягалось зниження внутрішньоочного тиску протягом 24 годин після застосування препарату.

Фармакокінетика.

Латанопрост – це ізопропіловий ефір латанопростової кислоти, який після гідролізу в  латанопростову кислоту, що відбувається в рогівці за участі естерази, набуває біологічної активності. Неактивний препарат добре всмоктується рогівкою та повністю гідролізується під час проникання крізь неї. Дослідження, проведені на людях, доводять, що максимальна концентрація препарату в водянистій рідині (15-30 нг/мл) досягається приблизно через 2 години після місцевого застосування латанопросту окремо. Кліренс латанопросту у плазмі складає 0,40 л/год/кг маси тіла, натомість коефіцієнт об’єму дистрибуції незначний (0,16 л/кг), до того в нього короткий період напіврозпаду в плазмі, що складає 17 хвилин. Після місцевого застосування препарату загальносистемна біодоступність латанопростової кислоти складає 45%. Латанопростова кислота зв’язується з білками плазми у 87% та практично не метаболізується у межах ока. Метаболізм відбувається головним чином у печінці. У дослідженнях на тваринах доведено, що   основні    метаболіти, а саме 1,2-динор та 1,2,3,4-тетранор, не мають або мають слабку біологічну активність та видаляються головним чином із сечею.

Тимолол – максимальна концентрація тимололу у водянистій рідині досягається приблизно через 1 годину після місцевого застосування препарату. Частина дози проникає у кровотік, а максимальна концентрація у плазмі на рівні 1 нг/мл досягається через 10-20 хвилин після місцевого застосування 1 краплі препарату в кожне око 1 раз на добу (300 мкг/добу). Період напіврозпаду тимололу у плазмі складає близько 6 годин. Метаболізм тимололу відбувається головним чином у печінці. Метаболіти тимололу видаляються із сечею разом з незміненим тимололом.

Розамакс (латанопрост і тимолол) – не спостерігалися жодні фармакокінетичні взаємодії поміж латанопростом та тимололом, хоча концентрація латанопростової кислоти у водянистій рідині через 1-4 години після застосування препарату Розамакс^® була вдвічі більша у порівнянні з монотерапією.

Зниження  внутрішньоочного тиску у пацієнтів з відкритокутовою глаукомою та підвищеним внутрішньоочним тиском, які недостатньо реагують на місцеве застосування бета-адренолітиків або аналогів простагландинів місцевої дії.

Препарат протипоказаний пацієнтам з:

- хворобами, які супроводжуються підвищеною реактивністю дихальних шляхів, зокрема з бронхіальною астмою ( у тому числі в анамнезі) та  з тяжкою хронічною обструктивною хворобою легенів;

- синусовою брадикардією, синоатріальною блокадою внаслідок синдрому слабкості синусового вузла, атріовентрикулярною блокадою другого або третього ступеня, яка не контролюється за допомогою кардіостимулятора, відкритою серцевою недостатністю, кардіогенним шоком;

- гіперчутливістю до будь-якої з діючих або  допоміжних речовин.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій. 

Не проводилися детальні дослідження взаємодії препарату Розамакс^® з іншими препаратами. Згадувалося про парадоксальне збільшення внутрішньоочного тиску після одночасного застосування двох аналогів простагландинів, тому не рекомендується застосування двох або більшої кількості простагландинів, аналогів простагландинів або похідних простагландинів. При застосуванні разом з пероральним бета-адренолітиком Розамакс^® може посилювати зниження внутрішньочного тиску або блокувати бета-адренорецептори. Тому не рекомендується одночасне застосування двох або більше місцевих препаратів, що блокують бета-адренорецептори. З’являлися повідомлення про розширення зіниць після одночасного застосування тимололу та епінефрину. Не проводилися специфічні дослідження стосовно взаємодії тимололу. Можливий адитивний ефект, що призводить до появи гіпотонії та (або) значної брадикардії під час одночасного застосування очних крапель, що містять бета-адренолітики, з пероральними препаратами, які блокують кальцієві канали, або бета-адренолітичними препаратами проти аритмії (у тому числі з аміодароном), глікозидами дигіталісу, парасимпатоміметиками, гуанетидином. Підвищення тиску внаслідок раптової відмови від застосування клонідину може посилитися під час застосування бета-адренолітиків. Бета-адренолітичні препарати можуть посилювати гіпоглікемічну дію препаратів проти діабету. Вони можуть приховувати суб’єктивні та об’єктивні симптоми гіпоглікемії. Під час одночасного застосування тимололу з інгібіторами цитохрому CYP2D6 (хінідіном, флуоксетином, пароксетином) повідомлялось про посилену системну бета-адренолітичну дію (брадикардію, депресію).

Увага! Дослідження in vitro довели, що при змішуванні латанопросту з очними краплями, що містять тіомерсал, відбувалося випадіння осаду. При одночасному застосуванні таких препаратів з препаратом Розамакс^® слід робити  як мінімум 5-ти хвилинний інтервал між їх закапуванням.

Особливості застосування. 

Загальна дія

Як і інші місцеві офтальмологічні препарати, тимолол потрапляє до загального кровообігу. Бета-адренолітик тимолол може викликати такі ж види серцево-судинних порушень, порушень роботи дихальних шляхів та іншу побічну дію, як бета-адреноблокатори із системною дією. Побічна дія при місцевому застосуванні з’являється рідше, ніж у випадку системного застосування.

Порушення роботи серця

У пацієнтів з хворобами кровоносної системи (ішемічною хворобою серця, стенокардією Принцметала, серцевою недостатністю) та гіпотонією слід оцінити необхідність лікування бета-адренолітиками, можливе лікування із застосуванням інших речовин. Стан пацієнтів із серцевими захворюваннями необхідно контролювати для виявлення можливих побічних реакцій. З огляду на негативний вплив на час проводимості бета-адренолітики необхідно застосовувати з особливою обережністю  пацієнтам з блокадою серця першого ступеня.

Судинні порушення

Пацієнти з тяжкими порушеннями/хворобами периферичного кровообігу (тяжкі форми хвороби Рейно або синдрому Рейно) потребують особливою обережності.

Порушення роботи дихальної системи

Після застосування деяких бета-адренолітичних препаратів траплялися випадки порушень з боку дихальної системи, у тому числі з летальним наслідком в результаті раптового бронхоспазму у пацієнтів з астмою. Розамакс^® необхідно застосовувати обережно  пацієнтам з легкою та помірною хронічною обструктивною хворобою легенів (ХОХЛ) та лише у випадку, коли потенційна користь більша, ніж можливий ризик.

Гіпоглікемія/діабет

Бета-адренолітики слід застосовувати обережно пацієнтам з ризиком появи спонтанної гіпоглікемії або  пацієнтам з нестійким діабетом, тому що бета-адреналітики  можуть приховувати симптоми гострої гіпоглікемії. Бета-адренолітики можуть також приховати симптоми гіпертиреозу щитовидної залози.

Порушення рогівки

Бета-адренолітики при застосуванні в очі можуть спричинити сухість очей. Пацієнтів з порушеннями рогівки слід лікувати з обережністю.

Інші бета-адренолітичні препарати

У разі застосування з іншим бета-адренолітиком з системною дією тимолол  може  посилювати зниження внутрішньочного тиску або блокувати бета-адренорецептори.  Необхідно уважно спостерігати за реакцією пацієнта на таке лікування. Не рекомендується застосовувати два бета-адренолітики місцевої дії.

Реакції підвищеної чутливості

Під час застосування бета-блокаторів  пацієнтам, у яких в анамнезі є атопія або тяжкі анафілактичні реакції на багато алергенів, можуть проявляти більшу чутливість при повторюваній експозиції на алергени  або не реагувати на дози адреналіну, які звичайно застосовуються при лікуванні анафілактичної реакції.

Відшарування судинної оболонки  ока

Траплялися випадки відшарування судинної оболонки ока під час лікування, що гальмує вироблення водянистої рідини (наприклад за допомогою тимололу, ацетазоламіду) після фільтраційних заходів.

Анестезія під час хірургічних операцій

Бета-адренолітики у вигляді очних крапель  можуть блокувати  загальносистемну бета-агоністичну дію, наприклад,  адреналіну. Лікар-анестезіолог  повинен  знати, що пацієнт приймає тимолол.

Комбінована терапія 

Тимолол може вступати у взаємодію з іншими препаратами.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Розамакс^® має значний вплив на здатність керувати автомобілем та працювати з іншими механізмами. Після застосування може наступати короткотривалий період розмитого бачення. Не слід керувати автомобілем або працювати з іншими механізмами до зникнення цих симптомів.

Дорослі

Рекомендоване дозування для дорослих пацієнтів (у тому числі пацієнтів похилого віку): по           1 краплі у хворе око один раз на добу. Якщо пропущено застосування однієї дози, слід продовжувати лікування, застосовуючи чергову дозу. Не слід застосовувати препарат  частіше ніж по 1 краплі у хворе око один раз на добу. Заблокування слізного каналу або закриття повік на 2 хвилини після закапування  обмежує системну дію та збільшує місцеву активність лікувального препарату.

Діти та підлітки

Відсутні дані про безпеку та ефективність застосування лікувального препарату Розамакс^® для дітей та підлітків.

Діти.

Даних стосовно безпеки та ефективності застосування препарату Розамакс^® для дітей немає. Не рекомендується застосовувати його  дітям.

Частоту виявлення визначено таким чином: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100 до <1/10), нечасто (≥1/1000 до <1/100), рідко (≥1/10 000 до <1/1000), дуже рідко (<1/1000), частота невідома. Частіше за все спостерігалась побічна дія на зоровий орган. У випадку застосування тимололу найчастіше спостерігалася системна побічна дія, а саме: брадикардія, порушення серцевого ритму, застійна серцева недостатність, бронхоспазм та алергічні реакції. Як і інші препарати для застосування в очі, Розамакс^® системно абсорбується. Це може спричиняти побічну дію, як у випадку застосування системних бета-адренолітиків. Частота прояву побічної дії після місцевого застосування менша, ніж у випадку системного застосування. Деякі побічні дії стосуються всього класу бета-адренолітиків. Нижче наведені побічні дії, які спостерігали у клінічних дослідженнях латанопросту і тимололу.

Порушення з боку нервової системи: нечасто: головний біль.

Порушення з боку очей: дуже часто: посилення пігментації райдужної оболонки;               

часто: подразнення ока (в тому числі відчуття поколювання, печіння та свербежу), біль у оці;

нечасто: крововилив в око, кон’юнктивіт, нечітке бачення, збільшена сльозотеча, блефарит, порушення рогівки.

Порушення з боку шкіри та підшкірної тканини: нечасто: шкірні висипання, свербіж.

Побічна дія, пов’язана із застосуванням окремих складових препарату

Латанопрост

Інфекції, в тому числі паразитарні: герпетичний кератит.

Порушення нервової системи: запаморочення.

Порушення з боку очей: зміни вигляду вій (потемніння, збільшення об’єму, кількості, подовження), крапкові епітеліальні ерозії, періорбітальній набряк, запалення райдужної оболонки або судинної оболонки ока, макулярний набряк (у пацієнтів з афакією, псевдофакією з розірваною задньою капсулою кришталика або у пацієнтів з групи ризику появи набряку макули), сухість в очах, кератит, набряк та ерозія рогівки, зміна напрямку росту вій, що може призвести до подразнення ока, кіста райдужної оболонки. 

Порушення роботи серця: погіршення перебігу стенокардії у пацієнтів із стенокардією, прискорене серцебиття.

Порушення дихальної системи, грудної клітки та середостіння: астма, посилення астми, задишка.

Порушення з боку шкіри та підшкірної тканини: посилення пігментації шкіри повік.

Порушення з боку м’язів, скелета та сполучної тканини: біль у суглобах, біль у м’язах.

Загальні порушення:  біль у грудній клітці.

Тимолол

Порушення імунної системи: системні алергічні реакції, у тому числі ангіоневротичний набряк, кропивниця, місцеві та загальні висипання, свербіж, анафілактична реакція.

Порушення метаболізму та харчування: гіпоглікемія.

Психічні порушення: безсоння, депресія, нічні кошмари, втрата пам’яті.

Порушення нервової системи: втрата свідомості, ішемія головного мозку, інсульт, посилення об’єктивних та суб’єктивних симптомів міастенії, запаморочення, парестезія, головний біль.

Порушення з боку очей: посилення об’єктивних та суб’єктивних симптомів подразнення очей (печіння, поколювання, свербіж, сльозотеча, почервоніння), блефарит та кератит, порушення зору та відшарування судинної оболонки внаслідок хірургічних фільтраційних заходів, зниження чутливості рогівки, сухість в очах, ерозія рогівки, птоз, подвійне бачення.

Порушення з боку органів слуху та лабіринту: шум у вухах.

Порушення з боку серця: брадикардія, біль у грудній клітині, прискорене серцебиття, набряк, порушення серцевого ритму, застійна серцева недостатність, зупинка серця, атріовентрикулярна блокада, серцева недостатність.

Порушення з боку судин: зниження тиску, симптом Рейно, холодні долоні та ступні.

Порушення дихальної системи, грудної клітки та середостіння: бронхоспазм (зокрема у пацієнтів із раніше відміченими спастичними станами бронхів), задишка, кашель.

Порушення системи травлення: зміни у відчутті смаку, нудота, диспепсія, пронос, сухість у роті, біль в животі, блювання.

Порушення з боку шкіри та підшкірної тканини: алопеція, псоріазоподібні висипання або загострення псоріазу, шкірні висипання.

Порушення з боку м’язів, скелету та сполучної тканини:  біль у м’язах.

Порушення статевої системи: сексуальні порушення, зниження лібідо.

Загальні порушення: астенія/втома.

Відсутні дані щодо передозування препарату Розамакс^® у людей. Системні симптоми передозування тимололу: брадикардія, зниження артеріального тиску, бронхоспазм та зупинка серця. У випадку прояву цих симптомів необхідно застосовувати симптоматичну та підтримувальну терапію. Тимолол не видаляється з організму за допомогою діалізу. Окрім подразнення та гіперемії кон’юнктиви не спостерігались інші очні або системні симптоми передозування латанопросту. У разі випадкового внутрішнього прийому латанопросту промити шлунок, якщо це необхідно. Симптоматичне лікування. Латанопрост значною мірою метаболізується при первинному проходженні через печінку. Внутрішньовенна інфузія  мкг/кг здоровим добровольцям не викликала ніяких симптомів, натомість доза 5,5-10 мкг/кг ваги тіла викликала нудоту, біль у животі, запаморочення, втому, раптовий жар та потовиділення. Ці симптоми були слабо або помірно виражені та проходили без лікування через 4 години після закінчення інфузії.      

Вагітність

Латанопрост: відсутні відповідні дані щодо застосування латанопросту  жінками під час вагітності. Потенційна загроза для людини невідома.

Тимолол: немає достатньої кількості даних щодо застосування тимололу жінками під час вагітності. Тимолол не слід застосовувати  вагітним жінкам, за винятком випадків, коли це безсумнівно необхідно. Епідеміологічні дослідження із застосуванням бета-адренолітичних препаратів, що застосовуються перорально, не виявили появи вад розвитку, однак спостерігалося внутрішньоматочне уповільнення росту. Крім того, спостерігалися симптоми бета-адреноблокади (брадикардія, гіпотензія, порушення дихання, гіпоглікемія) у новонароджених, якщо під час вагітності застосовувались бета-адренолітики. Якщо Розамакс^® застосовувався під час вагітності, за станом новонародженого необхідно уважно спостерігати у перші дні життя. Препарат Розамакс^® не слід застосовувати під час вагітності.

Лактація

Латанопрост та його метаболіти можуть проникати у грудне молоко Після застосування препарату Розамакс^® в терапевтичних дозах малоймовірно, що до материнського молока потрапить кількість препарату, достатня щоб викликати бета-адреноблокаду у новонародженого. Не слід застосовувати препарат Розамакс^® у жінок, що годують груддю.

Зберігати в оригінальній упаковці для захисту від світла, в холодильнику (2-8 ^оС). Після першого розкриття зберігати в оригінальній упаковці для захисту від світла, при температурі нижче 25 ^оС. Зберігати у недоступному для дітей місці. Не використовувати після закінчення терміну придатності, вказаного на упаковці.

Термін придатності

2 роки. Термін придатності після першого розкриття: 4 тижні.

Инструкция для: Розамакс кап. глаз., р-р фл. 2,5 мл №1

Производитель: Польфа АО, Пабьяницький ФЗ для "ООО« Адамед »" (Польша)

Фарм. группа: Гиполипидемические средства. Ингибиторы ГМГ-КоА редуктазы.

Регистрация: UA/15147/01/01

МНН: Timolol

Код АТХ:

(S) Лекарственные средства для лечения заболеваний органов чувств

(S01) Препараты для лечения заболеваний глаз (офтальмологические препараты)

(S01E) Препараты для лечения глаукомы и миоза

(S01ED) Бета-блокатор

(S01ED51) Тимолол, комбинации