Амлопресс табл. 5 мг + 4 мг блистер №30

таблетки 5 мг/4 мг

діючі речовини: амлодипін, периндоприл;

1 таблетка містить 5 мг амлодипіну (еквівалентно 6,935 мг амлодипіну безилату) та 4 мг периндоприлу (у формі периндоприлу трет-бутиламіну);

допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна (тип 112), целюлоза мікрокристалічна (тип 14), калію полакрилін, кремнію діоксид колоїдний, магнію стеарат;

таблетки 5 мг/8 мг

діючі речовини: амлодипін, периндоприл;

1 таблетка містить 5 мг амлодипіну (еквівалентно 6,935 мг амлодипіну безилату) та 8 мг периндоприлу (у формі периндоприлу трет-бутиламіну);

допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна (тип 112), целюлоза мікрокристалічна (тип 14), калію полакрилін, кремнію діоксид колоїдний, магнію стеарат;

таблетки 10 мг/4 мг

діючі речовини: амлодипін, периндоприл;

1 таблетка містить 10 мг амлодипіну (еквівалентно 13,870 мг амлодипіну безилату) та 4 мг периндоприлу (у формі периндоприлу трет-бутиламіну);

допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна (тип 112), целюлоза мікрокристалічна (тип 14), калію полакрилін, кремнію діоксид колоїдний, магнію стеарат;

таблетки 10 мг/8 мг

діючі речовини: амлодипін, периндоприл;

1 таблетка містить 10 мг амлодипіну (еквівалентно 13,870 мг амлодипіну безилату) та 8 мг периндоприлу (у формі периндоприлу трет-бутиламіну);

допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна (тип 112), целюлоза мікрокристалічна (тип 14), калію полакрилін, кремнію діоксид колоїдний, магнію стеарат.

Лікарська форма

Таблетки.

Фармакотерапевтична група

Інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ) в комбінації з антагоністами кальцію.

Код АТС C09B B04.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка.

Амлодипін-Периндоприл-Ріхтер – комбінація периндоприлу, інгібітору ангіотензинперетворюючого ферменту, і амлодипіну, блокатора кальцієвих каналів дигідропіридинової групи.

Периндоприл – інгібітор АПФ або екзопептидази, що перетворює ангіотензин I в судинозвужувальний ангіотензин II і спричинює розпад судинорозширювальної сполуки брадикініну до неактивних гептапептидів. Інгібування АПФ призводить до зниження рівня ангіотензину II, що спричинює підвищення активності реніну в плазмі (за принципом зворотного зв'язку) та зниження секреції альдостерону. У зв'язку з тим, що АПФ блокує активність брадикініну, інгібування АПФ призводить також до активації калікреїн-кінінової системи і системи простагландину. Дія периндоприлу обумовлена активністю його метаболіту – периндоприлату.

Периндоприл ефективний при будь-якій стадії артеріальної гіпертензії: м'якій, помірній і тяжкій. Зниження систолічного і діастолічного артеріального тиску настає як у положенні пацієнта лежачи, так і стоячи.

Периндоприл зменшує опір периферичних судин, що призводить до зниження артеріального тиску. Внаслідок цього збільшується периферичний кровообіг, не впливаючи на частоту серцевих скорочень (ЧСС). Нирковий кровотік підсилюється, тоді як швидкість клубочкової фільтрації не змінюється.

Максимальний антигіпертензивний ефект спостерігається через 4-6 годин після одноразового прийому і зберігається протягом 24 годин. Відмічається високий ступінь залишкового інгібування активності АПФ через 24 години після прийому препарату –

87-100 %.

Зниження артеріального тиску настає швидко. У пацієнтів, які відповідають на лікування, нормалізація досягається в межах місяця і зберігається без розвитку тахіфілаксії.

Відміна препарату не призводить до розвитку гіпертензивної реакції.

Периндоприл зменшує гіпертрофію лівого шлуночка.

Периндоприл чинить судинорозширювальну дію, відновлює еластичність великих артерій і знижує співвідношення товщини стінки до просвіту у дрібних артерій.

Периндоприл достовірно знижує серцево-судинну смертність і частоту розвитку ускладнень.

Амлодипін – блокатор повільних кальцієвих каналів, похідне дигідропіридину, який блокує надходження іонів кальцію через мембрани в гладку мускулатуру міокарда і судин.

Механізм антигіпертензивної дії амлодипіну зумовлений прямим розслаблюючим ефектом на гладкі м'язи судин.

Амлодипін розширює периферичні артеріоли і, таким чином, знижує загальний периферичний опір судин (ЗПОС), тобто постнавантаження. Оскільки ЧСС залишається стабільною, зменшення постнавантаження призводить до зниження потреби міокарда в енергії та кисні.

Амлодипін розширює основні коронарні артерії та артеріоли, у т. ч. в ішемізованих зонах міокарда, що призводить до збільшення надходження кисню в міокард у хворих з вазоспастичною стенокардією (стенокардією Принцметала або варіантною стенокардією).

У пацієнтів з артеріальною гіпертензією разова добова доза амлодипіну забезпечує клінічно значуще зниження артеріального тиску протягом 24 годин як у положенні пацієнта лежачи, так і стоячи. Завдяки повільному початку дії амлодипін не спричинює різкого зниження артеріального тиску.

У пацієнтів зі стенокардією прийом разової добової дози амлодипіну збільшує загальний час виконання фізичного навантаження, затримує час настання нападу стенокардії та розвиток депресії сегмента ST (на 1 мм), знижує частоту нападів стенокардії та застосування нітрогліцерину.

Амлодипін не виявляє несприятливого впливу на обмін речовин і рівень ліпідів плазми крові і може призначатися пацієнтам з бронхіальною астмою, цукровим діабетом і подагрою.

Амлодипін в комбінації з периндоприлом достовірно знижує частоту нападів стенокардії, ризик розвитку інфаркту міокарда та інсульту, а також серцево-судинну смертність.

Фармакокінетика.

Фармакокінетичні властивості периндоприлу та амлодипіну не змінюються порівняно з їх окремим застосуванням.

Периндоприл

Всмоктування і метаболізм. Після внутрішнього застосування периндоприл швидко абсорбується. Максимальна концентрація в крові (C_max) досягається протягом 1 години. Період напіввиведення T_1/2 периндоприлу в плазмі становить 1 годину. 27 % прийнятої дози периндоприлу гідролізується з утворенням активного метаболіту периндоприлату. Інші продукти метаболізму неактивні. C_max периндоприлату в плазмі крові досягається через 3-4 години. Прийом їжі знижує перетворення периндоприлу в периндоприлат і, отже, його біодоступність. Зв'язок між дозою периндоприлу та його експозицією в плазмі є лінійним.

Розподіл. Об'єм розподілу вільного периндоприлату становить 0,2 л/кг. Зв'язування периндоприлату з білками плазми крові (в основному з АПФ) становить 20 % і залежить від концентрації препарату.

Виведення. Периндоприлат виводиться з організму нирками. Період напіввиведення (T_1/2) його вільної фракції становить близько 17 годин, що дозволяє досягти рівноважного стану за 4 дні.

Фармакокінетика в особливих групах пацієнтів. У пацієнтів літнього віку, а також у хворих з нирковою та серцевою недостатністю, виведення периндоприлату сповільнюється. При діалізі кліренс периндоприлату становить 70 мл/хв.

У хворих з цирозом печінки печінковий кліренс вихідної речовини периндоприлу сповільнюється вдвічі. Однак кількість периндоприлату, що утворюється, не знижується, тому підбирати дозу не потрібно.

Амлодипін

Всмоктування і метаболізм. Амлодипін добре всмоктується зі шлунково-кишкового тракту, досягаючи C_max в крові приблизно через 6-12 годин після прийому. Абсолютна біодоступність препарату становить 64-80 %. Прийом їжі не впливає на біодоступність амлодипіну. Амлодипін значною мірою метаболізується в печінці до утворення неактивних метаболітів.

Розподіл. Зв'язування з білками плазми становить приблизно 97,5 %.

Виведення. T_1/2 становить 35-50 годин. 60 % прийнятої дози виводиться з сечею у вигляді метаболітів, 10 % – у вигляді незміненого амлодипіну.

Фармакокінетика в особливих групах пацієнтів. У пацієнтів літнього віку кліренс амлодипіну знижується, що супроводжується збільшенням площі під кривою «концентрація – час» (AUC) і T_1/2.

У хворих з нирковою недостатністю та порушеннями функції печінки виведення амлодипіну сповільнюється.

Основні фізико-хімічні властивості

таблетки 5 мг/4 мг: білі або майже білі, круглі, пласкі таблетки, з гравіюванням “CH3” з одного боку;

таблетки 5 мг/8 мг: білі або майже білі, круглі, пласкі таблетки, з гравіюванням “CH4” з одного боку;

таблетки 10 мг/4 мг: білі або майже білі, круглі, пласкі таблетки, з гравіюванням “CH5” з одного боку;

таблетки 10 мг/8 мг: білі або майже білі, круглі, пласкі таблетки, з гравіюванням “CH6” з одного боку.

Артеріальна гіпертензія та/або стабільна ішемічна хвороба серця – для заміни терапії у пацієнтів, стан яких піддається адекватному контролю за допомогою амлодипіну та периндоприлу, що приймаються одночасно у тих же дозах.

• Підвищена чутливість до периндоприлу, амлодипіну, інших інгібіторів АПФ, похідних дигідропіридину, а також до будь-якої з допоміжних речовин препарату;
• ангіоневротичний набряк на тлі попередньої терапії інгібіторами АПФ в анамнезі;
• спадковий або ідіопатичний ангіоневротичний набряк;
• тяжка артеріальна гіпотензія;
• шок (у т. ч. кардіогенний);
• обструкція вихідного тракту лівого шлуночка (наприклад стеноз аортального клапана тяжкого ступеня);
• нестабільна стенокардія (за винятком стенокардії Принцметала);
• серцева недостатність після гострого інфаркту міокарда (протягом перших 28 днів);
• вагітність;
• період годування груддю.

Особливості застосування

Усі застережні заходи, які стосуються окремих компонентів, також стосуються і комбінації препаратів амлодипін і периндоприл.

Для периндоприлу

Гіперчутливість/ ангіоневротичний набряк

• Ангіоневротичний набряк обличчя, кінцівок, губ, слизових оболонок, язика, голосової щілини та/або гортані у рідкісних випадках спостерігалися у пацієнтів, які отримували лікування інгібіторами АПФ, включаючи периндоприл (див. розділ «Побічні реакції»). Такі стани можуть розвиватися в будь-який час у ході терапії. У такій ситуації прийом препарату Амлодипін-Периндоприл-Ріхтер слід негайно припинити і здійснювати відповідний нагляд до повного зникнення симптомів. У тих випадках, коли набряк обмежений ділянкою обличчя та губ, такі стани зазвичай минають без лікування, хоча при застосуванні антигістамінних препаратів спостерігалося полегшення симптомів.

Ангіоневротичний набряк, який включає набряк гортані, може призвести до летального наслідку. При поширенні набряку на ділянку язика, голосової щілини або гортані можлива обструкція дихальних шляхів, при цьому необхідно терміново застосувати інтенсивну терапію. Така терапія може включати введення адреналіну та/або підтримання вільної прохідності дихальних шляхів. Пацієнт повинен перебувати під пильним медичним наглядом до повного і стійкого зникнення симптомів.

Пацієнти з наявністю ангіоневротичного набряку в анамнезі, не пов'язаного з терапією інгібіторами АПФ, мають підвищений ризик розвитку ангіоневротичного набряку при прийомі інгібітору АПФ (див. розділ «Протипоказання»).

Є окремі повідомлення про ангіоневротичний набряк кишечнику з болем у животі, нудотою, блюванням або без них. Симптоми припинялися після відміни прийому інгібітору АПФ. Цей набряк слід диференціювати з болями іншої етіології (див. розділ «Побічні реакції»).

• Анафілактоїдні реакції під час ЛНЩ-аферезу.

У рідкісних випадках спостерігалися загрозливі для життя анафілактоїдні реакції у пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ під час аферезу ліпопротеїнів низької щільності (ЛНЩ-аферез) з декстрану сульфатом. Цих реакцій можна було уникнути шляхом тимчасової перерви в прийомі інгібітору АПФ перед кожною процедурою аферезу.

• Анафілактоїдні реакції при десенситізації.

У пацієнтів, які отримували інгібітори АПФ під час десенситізації (наприклад, до отрути перетинчастокрилих), спостерігалися анафілактоїдні реакції. У цих пацієнтів спостерігалося зникнення симптомів при тимчасовому припиненні прийому інгібіторів АПФ; симптоми з'являлися знову при випадковій провокації.

Нейтропенія/агранулоцитоз/тромбоцитопенія/анемія

Повідомлялося про випадки розвитку нейтропенії/агранулоцитозу, тромбоцитопенії та анемії у пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ. У пацієнтів з нормальною функцією нирок і відсутністю інших ускладнюючих факторів нейтропенія спостерігається рідко. Периндоприл слід застосовувати з обережністю пацієнтам з колагенозом, при супутній терапії імунодепресантами, при терапії алопуринолом або прокаїнамідом або при поєднанні цих ускладнюючих факторів, особливо при наявності попереднього порушення функції нирок. У деяких з цих пацієнтів розвинулися серйозні інфекції, які в окремих випадках не відповідали на інтенсивну терапію антибіотиками. Якщо периндоприл застосовують для лікування таких пацієнтів, рекомендується проводити періодичний моніторинг числа лейкоцитів; також пацієнтів потрібно проінструктувати про те, що слід повідомляти про будь-які ознаки інфекції.

Вагітність

Терапію інгібітором АПФ не слід починати під час вагітності. Якщо продовження терапії інгібітором АПФ не вважається необхідним, пацієнтки, які планують вагітність, повинні перейти на альтернативну антигіпертензивну терапію зі встановленими характеристиками безпеки застосування під час вагітності (див. розділ «Протипоказання»).

Артеріальна гіпотензія

Інгібітори АПФ можуть спричинити падіння артеріального тиску, частіше у пацієнтів зі зниженим об'ємом циркулюючої крові (ОЦК) (які приймають діуретики, перебувають на дієті з обмеженим вмістом солі, проходять діаліз, страждають блюванням або діареєю) або у пацієнтів з тяжкою ренінзалежною артеріальною гіпертензією. У таких пацієнтів слід ретельно контролювати артеріальний тиск, вміст калію в сироватці крові та функцію нирок.

У пацієнтів з ішемічною хворобою серця або цереброваскулярною хворобою надмірне зниження артеріального тиску може призвести до інфаркту міокарда або інсульту. У разі розвитку артеріальної гіпотензії необхідно покласти пацієнта на спину і, при необхідності, поповнити ОЦК шляхом внутрішньовенного введення 0,9 % розчину хлориду натрію.

Стеноз аортального та мітрального клапанів/гіпертрофічна кардіоміопатія

Як і інші інгібітори АПФ, периндоприл слід з особливою обережністю призначати пацієнтам зі стенозом мітрального клапана і обструкцією вихідного тракту лівого шлуночка (стенозом аорти або гіпертрофічною кардіоміопатією).

Порушення функції нирок

У літніх пацієнтів і пацієнтів з нирковою недостатністю у зв'язку з уповільненням виведення препарату слід часто проводити контроль вмісту калію та креатиніну в сироватці крові.

При наявності ниркової недостатності (КК <60 мл/хв) рекомендується індивідуальне титрування доз окремих компонентів.

У деяких пацієнтів із двостороннім стенозом ниркової артерії або зі стенозом артерії єдиної нирки, які приймають інгібітори АПФ, відмічені випадки минущого підвищення концентрації сечовини в крові і креатиніну в сироватці. При реноваскулярній гіпертензії також існує ризик розвитку тяжкої артеріальної гіпотензії та ниркової недостатності. При необхідності призначення препарату цій категорії пацієнтів слід регулярно контролювати вміст калію і креатиніну в сироватці крові.

Порушення функції печінки

Слід з обережністю призначати препарат пацієнтам з порушеннями функції печінки. У рідкісних випадках прийом інгібіторів АПФ супроводжувався розвитком холестатичної жовтяниці з прогресуванням до фульмінантного некрозу печінки, іноді летальним наслідком. Механізм цього синдрому неясний. Пацієнти, у яких розвивається жовтяниця або підвищується активність печінкових ферментів, повинні припинити прийом інгібітору АПФ.

Расова приналежність

У пацієнтів негроїдної раси при прийомі інгібіторів АПФ відмічається більша частота розвитку ангіоневротичного набряку, ніж у пацієнтів іншої раси.

У пацієнтів негроїдної раси антигіпертензивна дія периндоприлу може бути менш виражена, ніж у пацієнтів іншої раси (можливо, це пов'язано з тим, що артеріальна гіпертензія у пацієнтів негроїдної раси дуже часто протікає на тлі низької активності реніну).

Кашель

Під час лікування інгібіторами АПФ у пацієнта може виникнути сухий непродуктивний кашель, який припиняється після відміни препарату.

Хірургічна операція/анестезія

При планованому хірургічному втручанні з анестезією слід припинити лікування препаратом Амлодипін-Периндоприл-Ріхтер за 1 добу до операції.

Гіперкаліємія

Підвищення вмісту калію в сироватці крові спостерігалося у деяких пацієнтів з нирковою недостатністю, пацієнтів літнього віку (більше 70 років), пацієнтів з цукровим діабетом, гіповолемією, декомпенсацією серцевої діяльності, метаболічним ацидозом, які приймають калійзберігаючі діуретики (спіронолактон, еплеренон, триамтерен або амілорид), калієві добавки або замінники солі, які містять калій, а також інші препарати, що підвищують вміст калію (гепарин), особливо при наявності порушень функції печінки. Гіперкаліємія може спричинити тяжку, загрозливу для життя аритмію. Супутнє застосування периндоприлу із зазначеними препаратами слід проводити з обережністю і при регулярному моніторингу вмісту калію в сироватці крові (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Пацієнти з цукровим діабетом

У пацієнтів з цукровим діабетом, які приймають пероральні цукрознижувальні препарати та інсулін, необхідно регулярно проводити моніторинг рівня глікемії (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Для амлодипіну

Пацієнти з порушенням функції печінки

Подібно до всіх блокаторів кальцієвих каналів, період напіввиведення амлодипіну збільшується у пацієнтів з порушенням функції печінки. Пацієнтам з порушенням функції печінки необхідно дотримуватися обережності і проводити ретельний моніторинг рівня печінкових ферментів.

Пацієнти із серцевою недостатністю

Амлодипін з обережністю призначають при серцевій недостатності в зв'язку з можливим ризиком розвитку набряку легенів.

Лікарські взаємодії

Не рекомендується одночасний прийом препарату Амлодипін-Периндоприл-Ріхтер з літієм, калійзберігаючими діуретичними препаратами, харчовими добавками, які містять калій, або дантроленом (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Усі застереження щодо взаємодій, які пов'язані з кожним з компонентів препарату, стосуються також препарату Амлодипін-Периндоприл-Ріхтер.

Для периндоприлу

Одночасний прийом не рекомендований

• Калійзберігаючі діуретичні препарати, харчові добавки на основі калію або замінники солі, які містять калій.

Інгібітори АПФ зменшують втрату калію, спричинену діуретиками. Калійзберігаючі діуретики (наприклад спіронолактон, триамтерен або амілорид), харчові добавки на основі калію або замінники солі, які містять калій, можуть призвести до значного збільшення вмісту калію в сироватці крові; одночасний прийом не рекомендується (див. розділ «Особливості застосування»).

Якщо показано супутнє застосування з огляду на виражену гіпокаліємію, препарати слід застосовувати з особливою обережністю і з частим моніторингом вмісту калію в сироватці крові та ЕКГ.

• Препарати літію.

При одночасному прийомі препаратів літію та інгібіторів АПФ відмічені випадки підвищення концентрації літію в сироватці крові та розвиток токсичної дії літію. Одночасний прийом периндоприлу і препаратів літію не рекомендується, але при необхідності слід ретельно контролювати концентрацію літію в сироватці крові (див. розділ «Особливості застосування»).

• Естрамустин.

Одночасний прийом з естрамустином може призвести до підвищення ризику розвитку ангіоневротичного набряку.

Одночасний прийом, який вимагає особливої уваги

• Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП), в т. ч. ацетилсаліцилова кислота

≥3 г/добу.

Прийом НПЗП може супроводжуватися підвищеним ризиком погіршення функції нирок, включаючи можливість розвитку гострої ниркової недостатності та підвищення вмісту калію в плазмі, особливо у пацієнтів з попереднім порушенням функції нирок. Комбінація повинна застосовуватися з обережністю, особливо у пацієнтів похилого віку. Пацієнтам необхідно забезпечити достатню гідратацію організму, також необхідно проводити моніторинг функції нирок при ініціації супутньої терапії і регулярний моніторинг при проведенні цієї терапії.

• Протидіабетичні препарати (інсулін, гіпоглікемічні сульфонаміди).

Одночасний прийом інгібіторів АПФ і протидіабетичних препаратів (інсуліни, гіпоглікемічні сульфонаміди) може призвести до посилення гіпоглікемічного ефекту. Розвиток епізодів гіпоглікемії спостерігається дуже рідко (можливо, відбувається поліпшення переносимості глюкози зі зниженням потреби в інсуліні).

Прийом супутніх препаратів, на які слід звернути увагу

• Діуретичні препарати.

У пацієнтів, які приймають діуретики, особливо у пацієнтів зі зниженням ОЦК і/або електролітними порушеннями, після початку терапії інгібітором АПФ може спостерігатися виражене зниження артеріального тиску. Відміна діуретика, поповнення ОЦК або корекція електролітного балансу перед початком лікування, а також призначення низьких початкових доз периндоприлу та їх поступове підвищення знижують ризик розвитку артеріальної гіпотензії.

• Симпатоміметичні препарати.

Симпатоміметичні препарати можуть знижувати антигіпертензивний ефект інгібіторів АПФ.

• Золото.

Одночасна терапія інгібіторами АПФ і ін'єкційними препаратами золота (ауротіомалат натрію) може призвести до розвитку нітритоїдних реакцій (почервоніння обличчя, нудота, блювання, зниження артеріального тиску).

Для амлодипіну

Одночасний прийом не рекомендований

Слід уникати комбінованого призначення амлодипіну та дантролену у зв'язку з ризиком розвитку фібриляції шлуночків з можливим летальним наслідком.

Одночасний прийом, який вимагає особливої уваги

Індуктори цитохрому СYРЗА4 (рифампіцин, препарати звіробою звичайного (Hypericum perforatum), карбамазепін, фенобарбітал, фенітоїн, фосфенітоїн, примідон) призводять до зниження плазмової концентрації амлодипіну. Слід дотримуватися обережності при одночасному застосуванні амлодипіну з індукторами СYРЗА4, при необхідності дозу амлодипіну можна скоригувати.

Одночасний прийом амлодипіну з інгібіторами цитохрому СYРЗА4 (ітраконазол, кетоконазол) може призвести до збільшення плазмової концентрації амлодипіну та розвитку побічних реакцій. Слід дотримуватися обережності при одночасному застосуванні амлодипіну з інгібіторами СYРЗА4, при необхідності слід коригувати дозу амлодипіну.

Прийом супутніх препаратів, на які слід звернути увагу

У зв'язку з ризиком розвитку артеріальної гіпотензії та погіршення функції міокарда у пацієнтів з латентною або неконтрольованою серцевою недостатністю необхідна обережність при призначенні бета-адреноблокаторів (бісопролол, карведилол, метопролол) з препаратом Амлодипін-Периндоприл-Ріхтер. Крім того, бета-адреноблокатори можуть мінімізувати рефлекторні симпатичні механізми у разі гемодинамічного перевантаження.

Інші комбінації

Амлодипін у монотерапії можна безпечно застосовувати разом з тіазидними діуретиками, бета-адреноблокаторами, інгібіторами АПФ, нітратами тривалої дії, нітрогліцерином для сублінгвального застосування, дигоксином, варфарином, аторвастатином, силденафілом, антацидними препаратами (гідроксид алюмінію, гідроксид магнію, симетикон), циметидином, НПЗП, антибіотиками та пероральними гіпоглікемічними препаратами.

При цьому цільові дослідження, проведені для деяких препаратів, не показали впливу на амлодипін:

• при одночасному прийомі амлодипіну з циметидином фармакокінетичні властивості амлодипіну не змінюються;
• при одночасному прийомі силденафілу та амлодипіну обидва лікарські засоби незалежно один від одного знижують артеріальний тиск;
• грейпфрутовий сік: при одночасному прийомі 240 мл грейпфрутового соку і одноразової пероральної дози 10 мг амлодипіну у 20 здорових добровольців не спостерігалося значного впливу на фармакокінетичні властивості амлодипіну.

Крім того, цільові дослідження, проведені для деяких лікарських препаратів, показали, що амлодипін не впливає на фармакокінетичні властивості цих препаратів:

• аторвастатин: при одночасному прийомі багаторазової дози 10 мг амлодипіну з 80 мг аторвастатину не спостерігалося значної зміни фармакокінетичних параметрів аторвастатину в рівноважній концентрації;
• дигоксин: при одночасному прийомі амлодипіну з дигоксином у здорових добровольців не спостерігалося зміни рівня дигоксину в плазмі або ниркового кліренсу дигоксину;
• варфарин: при одночасному прийомі з амлодипіном у здорових добровольців не

спостерігалось істотної зміни впливу варфарину на протромбіновий час. При одночасному прийомі амлодипіну з варфарином протромбіновий час не змінювався;

• циклоспорин: фармакокінетичні дослідження циклоспорину показали, що амлодипін не впливає на фармакокінетичні параметри циклоспорину.

Одночасний прийом, який вимагає особливої уваги

Баклофен посилює антигіпертензивний ефект препарату Амлодипін-Периндоприл-Ріхтер (необхідно проводити контроль артеріального тиску, функції нирок і коригувати дозу препарату Амлодипін-Периндоприл-Ріхтер).

Прийом супутніх препаратів, на які слід звернути увагу

Одночасний прийом препарату Амлодипін-Периндоприл-Ріхтер з гіпотензивними препаратами інших груп (наприклад бета-адреноблокаторами, вазодилататорами, нітрогліцерином, іншими нітратами) може призвести до посилення антигіпертензивного ефекту.

Кортикостероїди та тетракозактид знижують антигіпертензивну дію препарату Амлодипін-Периндоприл-Ріхтер (затримка води і солі, спричинена дією кортикостероїдів).

Комбінований прийом з альфа-блокаторами (празозин, алфузозин, доксазозин, тамсулозин, теразозин), анестезуючими препаратами, трициклічними антидепресантами, антипсихотичними препаратами може призвести до посилення антигіпертензивного ефекту і підвищення ризику розвитку ортостатичної гіпотензії.

Аміфостин посилює антигіпертензивну дію амлодипіну.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами

Пацієнтам слід дотримуватися обережності при керуванні автотранспортом і роботі з іншими механізмами, оскільки під час лікування може виникати запаморочення і спостерігатися підвищена стомлюваність (див. розділ «Побічні реакції»).

Амлодипін-Периндоприл-Ріхтер слід приймати внутрішньо по 1 таблетці 1 раз на добу, бажано вранці, перед їдою.

Амлодипін-Периндоприл-Ріхтер із фіксованою дозою компонентів не підходить для початкової терапії.

При необхідності коригування дози, її можна змінити або підібрати шляхом індивідуального титрування окремих компонентів з урахуванням показань для застосування, перебігу захворювання та показників артеріального тиску.

Максимальна добова доза – 1 таблетка Амлодипін-Периндоприл-Ріхтер 10 мг/8 мг на добу.

Пацієнти з порушенням функції нирок і пацієнти літнього віку

Амлодипін-Периндоприл-Ріхтер можна призначати пацієнтам із кліренсом креатиніну (КК) ≥ 60 мл/хв.

Для пацієнтів з КК <60 мл/хв рекомендується індивідуальне титрування дози окремих компонентів. Між зміною плазмової концентрації амлодипіну і ступенем порушення ниркової функції кореляції не спостерігається.

Пацієнти з порушенням функції печінки

Режим дозування для пацієнтів з порушенням функції печінки не встановлений. У зв'язку з цим слід дотримуватися обережності при прийомі препарату Амлодипін-Периндоприл-Ріхтер.

Діти

Ефективність та безпека застосування препарату Амлодипін-Периндоприл-Ріхтер дітям (віком до 18 років) вивчена недостатньо, тому застосування препарату даній категорії пацієнтів не рекомендується.

Частота побічних реакцій приведена окремо для периндоприлу і амлодипіну.

Побічні реакції, зазначені нижче, представлені за класами систем органів відповідно до класифікації MedDRA та за частотою виникнення: дуже часто (>1/10); часто (від >1/100 до <1/10); нечасто (від >1/1000 до <1/100); рідко (від >1/10000 до <1/1000); дуже рідко (<1/10000); невідомо (неможливо оцінити на підставі наявних даних).

Немає інформації про передозування комбінації амлодипін/ периндоприл.

Є обмежені дані щодо навмисного передозування амлодипіну у людини. Велике передозування може призвести до надмірної периферичної вазодилатації з подальшою вираженою і, можливо, тривалою системною артеріальною гіпотензією. Артеріальна гіпотензія, спричинена передозуванням амлодипіну, вимагає моніторингу в кардіологічному відділенні інтенсивної терапії. Застосування судинозвужувальних препаратів може сприяти відновленню тонусу судин і артеріального тиску при відсутності протипоказань до застосування таких препаратів. Внутрішньовенне введення кальцію глюконату може сприяти полегшенню симптомів блокади кальцієвих каналів.

Амлодипін не виводиться з системного кровотоку шляхом діалізу.

Є обмежені відомості щодо навмисною передозування периндоприлу у людини. Симптоми, асоційовані з передозуванням інгібіторів АПФ, можуть включати артеріальну гіпотензію, циркуляторний шок, порушення балансу електролітів, ниркову недостатність, гіпервентиляцію легень, тахікардію, відчуття серцебиття, брадикардію, запаморочення, тривожність і кашель.

При передозуванні рекомендується проведення внутрішньовенної інфузії з фізіологічним розчином. При артеріальній гіпотензії, яка триває, слід перевести пацієнта в горизонтальне положення. Також рекомендується інфузія з ангіотензином II і/або внутрішньовенне введення катехоламінів. Периндоприл можна вивести із системного кровотоку шляхом гемодіалізу. У випадку розвитку брадикардії, рефрактерної до проведеної терапії, слід застосувати електрокардіостимуляцію. Необхідно проводити постійний моніторинг життєво важливих функцій, рівня електролітів у плазмі та концентрації креатиніну.

Протипоказано (див. розділ «Протипоказання»).

Термін придатності

2 роки.

Умови зберігання

Зберігати в оригінальній упаковці для захисту від впливу світла та вологи. Для лікарського засобу не потрібні спеціальні температурні умови зберігання.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Упаковка

По 10 таблеток у блістері; по 3 блістери в картонній упаковці.

Категорія відпуску

За рецептом.

Інструкція для: Амлопресс табл. 5 мг + 4 мг блистер №30

Виробник: Гедеон Ріхтер, ВАТ, Угорщина

Фарм. група: Інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ) в комбінації з антагоністами кальцію.

Реєстрація: UA/13159/01/01

МНН: Perindopril and amlodipine

Код АТХ:

(C) Лікарські засоби для лікування захворювань серцево-судинної системи

(C09) Препарати, які вливають на ренін-ангіотензинову систему

(C09B) Інгібітори АПФ, комбінації

(C09BB) Інгібітори АПФ та блокатори кальцієвих каналів

(C09BB04) Периндоприл та амлодипін