Люксотил табл. в/плів. оболонкою 40 мг блістер №20

діюча речовина: paroxetine;

1 таблетка містить 20 або 40 мг пароксетину у формі пароксетину гідрохлориду безводного;

допоміжні речовини: маніт (Е 421), целюлоза мікрокристалічна, коповідон, натрію крохмальгліколят (тип А), кремнію діоксид колоїдний безводний, магнію стеарат, гіпромелоза, тальк, титану діоксид (Е 171). 

Лікарська форма

Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Фармакотерапевтична група

Антидепресанти. Код АТС N06A B05.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка.

Пароксетин – потужний селективний інгібітор зворотного захоплення 5-гідрокситриптаміну (5-НТ, серотонін). Його антидепресивна дія та ефективність при лікуванні обсесивно-компульсивних і панічних розладів зумовлені специфічним гальмуванням захоплення 5-НТ нейронами мозку. За своєю хімічною структурою пароксетин відрізняється від трициклічних, тетрациклічних та інших відомих антидепресантів.

Пароксетин має низьку спорідненість з мускариновими холінергічними рецепторами; на відміну від трициклічних антидепресантів має незначну спорідненість з α₁-, α₂- і β-адренорецепторами, допаміновими (D₂-), 5-НТ₁- і 5-НТ₂- та гістаміновими (Н₁-) рецепторами. Пароксетин не впливає на психомоторну функцію і не посилює депресивну дію етанолу.

Пароксетин не змінює діяльність серцево-судинної системи та не спричиняє клінічно значущих змін артеріального тиску, частоти серцевих скорочень і параметрів ЕКГ.

Пароксетин, на відміну від антидепресантів, які гальмують захоплення норадреналіну, значно меншою мірою впливає на гіпотензивний ефект гуанетидину.

Фармакокінетика.

Після перорального прийому пароксетин швидко всмоктується і перетворюється у печінці. Основними метаболітами пароксетину є полярні та кон’юговані продукти окиснення і метилювання, які швидко виводяться з організму. Виведення метаболітів пароксетину здійснюється за два етапи – спочатку через метаболізм першого проходження через печінку, а потім шляхом системного виведення препарату.

Період напіввиведення коливається, але в середньому становить приблизно 1 добу.

Приблизно 64 % від введеної дози препарату виводиться разом із сечею, при цьому кількість екскретованого пароксетину у незміненому вигляді становить менше 2 %. Приблизно 36 % від введеної дози пароксетину виводиться разом з фекаліями, найшвидше – через жовчні шляхи у вигляді метаболітів.

Постійна концентрація в крові досягається через 7-14 днів після початку лікування. Завдяки розпаду у печінці кількість препарату, що циркулює в крові, менша за ту, яка всмокталась у шлунково-кишковому тракті. При збільшенні одноразової дози або багаторазовому дозуванні виникає ефект часткового насичення метаболічного шляху першого проходження через печінку і спостерігається зниження плазмового кліренсу. Це призводить до непропорційного збільшення концентрації препарату у плазмі крові і зміни фармакокінетичних параметрів з появою нелінійної залежності. Проте така нелінійність здебільшого незначна і спостерігається тільки у пацієнтів, у яких при введенні низьких доз досягається невелика концентрація препарату у плазмі крові.

Пароксетин широко розподіляється у тканинах організму. У плазмі крові залишається лише 1 % від введеної дози. При введенні у терапевтичних концентраціях приблизно 95 % препарату зв’язується з білками плазми крові.

У людей літнього віку і хворих із нирковою або печінковою недостатністю спостерігається збільшення концентрації пароксетину у плазмі крові, але воно не виходить за межі коливань концентрації у здорових людей середнього віку.

Основні фізико-хімічні властивості

таблетки по 20 мг: білого кольору круглі таблетки, вкриті плівковою оболонкою, опуклі, з маркуванням «PX 20» з одного боку, з рискою – з іншого;

таблетки по 40 мг: білого кольору круглі таблетки, вкриті плівковою оболонкою, опуклі, з маркуванням «РХ 40» з одного боку, з двома перпендикулярно пересічними рисками – з іншого.

Дорослі

Депресія. Лікування депресії будь-якого типу, включаючи реактивну і тяжку депресію, а також депресію, що супроводжується тривогою. У разі задовільної відповіді на лікування продовження терапії є ефективним для профілактики рецидивів депресії.

Обсесивно-компульсивний розлад. Лікування симптомів та профілактика рецидивів обсесивно-компульсивного розладу.

Панічний розлад. Лікування симптомів та профілактика рецидивів панічного розладу із супутньою агорафобією або без неї.

Соціальні фобії/соціально-тривожні розлади. Лікування соціальних фобій/соціально-тривожних станів.

Генералізований тривожний розлад. Лікування симптомів та профілактика рецидивів генералізованого тривожного розладу.

Посттравматичний стресовий розлад. Лікування посттравматичного стресового розладу.

Підвищена чутливість до пароксетину або до будь-якого іншого інгредієнта препарату. Люксотил не слід призначати одночасно з інгібіторами моноамінооксидази (МАО), включаючи моклобемід, лінезолід (антибіотик, що є зворотним неселективним інгібітором МАО) та метилтіоніну хлорид (метиленовий синій), та раніше ніж через 2 тижні після припинення лікування інгібіторами МАО.

Не слід застосовувати інгібітори МАО раніше ніж через 2 тижні після припинення лікування Люксотилом.

Препарат не можна призначати у поєднанні з тіоридазином, оскільки пароксетин може підвищувати рівень його плазмової концентрації, що може призвести до тяжкої шлуночкової аритмії (torsade de pointes) та летального наслідку.

Препарат не можна призначати у комбінації з пімозидом.

Особливості застосування

Люксотил, застосований вранці, не впливає негативно на якість або тривалість сну. Крім того, у хворих з відповідною реакцією на лікування спостерігається поліпшення сну.

При поєднаному застосуванні короткодіючих снодійних засобів разом з антидепресантами не відзначаються додаткові негативні реакції.

Люксотил запобігає загостренню захворювання і ризик повторного виникнення симптомів депресії.

Погіршення клінічного стану та ризик суїциду у дорослих. У пацієнтів із депресивними розладами можуть загострюватися симптоми депресії та/або формуватися суїцидальне мислення та поведінка незалежно від того, приймають вони антидепресанти чи ні. Цей ризик зберігається до суттєвої ремісії. Загальний клінічний досвід лікування будь-якими антидепресантами свідчить про зростання ризику суїциду на ранніх етапах одужання.

Інші психічні розлади, для лікування яких призначається Люксотил, можуть асоціюватися зі збільшенням ризику суїцидальної поведінки, і ці розлади можуть поєднуватися з великими депресивними порушеннями. Додатково пацієнти із суїцидальною поведінкою та намірами у минулому, молоді хворі та хворі з постійним суїцидальним настроєм до початку курсу лікування є групою підвищеного ризику щодо спроб самогубства і суїцидальних думок. Усім пацієнтам слід перебувати під ретельним наглядом для виявлення погіршення клінічного стану (включаючи розвиток нових симптомів) і суїцидальної поведінки під час лікування, особливо на початку курсу лікування або під час зміни дозування.

Пацієнтів (та осіб, які за ними доглядають) слід попереджати про необхідність постійного спостереження за будь-яким загостренням стану хворого (включаючи розвиток нових симптомів) та/або появою суїцидальних думок і поведінки або думок про заподіяння собі шкоди і негайно звертатися за медичною допомогою у разі їх появи. Слід розуміти, що поява деяких симптомів, таких як ажитація, акатизія або манія, може бути пов‘язана як з перебігом захворювання, так і з курсом лікування.

Слід розглядати можливість зміни режиму терапевтичного лікування, включаючи відміну препарату, у хворих з клінічним погіршенням стану (включаючи розвиток нових симптомів) та/або появою суїцидальних думок/поведінки, особливо якщо ці симптоми є тяжкими, виникають раптово або раніше у хворого не спостерігались.

Акатизія. Застосування пароксетину може асоціюватися з розвитком акатизії – станом, що характеризується відчуттям внутрішнього неспокою та психомоторним збудженням, таким як неможливість сидіти чи стояти у поєднанні з суб’єктивним відчуттям болю. Імовірність виникнення цього найбільша протягом перших тижнів лікування. Пацієнтам з такими симптомами збільшення дози може бути протипоказане.

Серотоніновий синдром/нейролептичний злоякісний синдром. У поодиноких випадках лікування пароксетином може асоціюватися з розвитком серотонінового або нейролептичного злоякісного синдрому, особливо при сумісному застосуванні з іншими серотонінергічними та/або нейролептичними препаратами. Оскільки ці синдроми є життєво небезпечними станами, лікування препаратом слід припинити у разі появи таких явищ (що характеризуються сукупністю таких симптомів як гіпертермія, ригідність, міоклонус, вегетативна нестабільність з можливим швидким коливанням основних показників функціонального стану організму, зміни психічного статусу, включаючи сплутаність свідомості, дратівливість, ажитацію з прогресуванням до делірію та коми) та призначити підтримуючу симптоматичну терапію. Люксотил не слід застосовувати у комбінації з серотоніновими прекурсорами (такими як L-триптофан, окситриптан) через ризик розвитку серотонінергічного синдрому.

Манія. Як і інші антидепресанти, пароксетин слід застосовувати з обережністю для лікування хворих з маніакальним синдромом в анамнезі. Якщо у пацієнта розвивається маніакальна фаза, прийом препарату необхідно припинити.

Біполярні розлади. Великий депресивний епізод може бути початковим проявом біполярного розладу. Є загальноприйнятим (хоча не підтвердженим даними контрольованих клінічних досліджень), що лікування антидепресантами таких епізодів як монотерапія може збільшувати ймовірність прискорення появи змішаних/маніакальних епізодів у хворих з підвищеним ризиком біполярного розладу. Перед початком лікування антидепресантами хворі повинні бути ретельно обстежені з метою виявлення у них будь-якого ризику виникнення біполярного розладу. Таке обстеження повинно включати в себе детальне вивчення історії хвороби пацієнта, в тому числі наявність суїцидальних спроб, біполярних розладів і депресії у членів сім’ї. Слід враховувати, що пароксетин не затверджений для лікування біполярного розладу.

Тамоксифен. За даними деяких досліджень було виявлено, що ефективність тамоксифену, вимірювана ризиком появи рецидиву раку молочної залози або летальних випадків, може бути зменшена при сумісному застосуванні з пароксетином як необоротним інгібітором CYP2D6 (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). Цей ризик збільшується зі збільшенням тривалості сумісного застосування. Тому при лікуванні раку молочної залози тамоксифеном пацієнту слід призначати альтернативний антидепресант, який не вливає на CYP2D6.

Переломи кісток. За даними епідеміологічних досліджень із вивчення ризику виникнення переломів кісток при застосуванні деяких антидепресантів, включаючи селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну, повідомлялося про асоціативний зв’язок з переломами. Ризик виникає під час лікування і є найбільшим на початкових стадіях терапії. При лікуванні хворих пароксетином слід зважувати на можливість виникнення переломів кісток.

Інгібітори моноаміноксидази. Лікування пароксетином слід розпочинати з обережністю, не раніше ніж через 2 тижні після припинення застосування інгібіторів МАО; дозу підвищувати поступово до досягнення оптимальної реакції.

Ниркова/печінкова недостатність. Препарат рекомендується застосовувати з обережністю для лікування пацієнтів з тяжкою нирковою або печінковою недостатністю.

Епілепсія. Пароксетин, як і інші антидепресанти, слід застосовувати з обережністю при лікуванні хворих на епілепсію.

Напади. У хворих, яких лікують пароксетином, загальна частота нападів становить менше 0,1 %.

У разі виникнення у хворого нападів застосування Люксотилу слід припинити.

Електроконвульсивна терапія. Накопичено незначний клінічний досвід застосування пароксетину у поєднанні з електроконвульсивною терапією.

Глаукома. Пакроксетин, як і інші інгібітори зворотного захоплення серотоніну, може спричиняти мідріаз, тому його слід застосовувати з обережністю для лікування хворих на закритокутову глаукому або з глаукомою в анамнезі.

Гіпонатріємія. Іноді відзначалися випадки розвитку гіпонатріємії, здебільшого у хворих літнього віку. Після припинення застосування Люксотилу ознаки гіпонатріємії здебільшого минали.

Геморагії. Після лікування пароксетином спостерігалися крововиливи у шкіру і слизові оболонки (включаючи шлунково-кишкові кровотечі). Тому Люксотил слід застосовувати з обережністю при лікуванні хворих, яким одночасно призначені препарати з підвищеним ризиком появи кровотечі, а також хворих із частими кровотечами або зі схильністю до них.

Захворювання серця. При лікуванні пацієнтів із супутніми захворюваннями серця слід дотримуватись звичайних застережних заходів.

Симптоми відміни. При раптовому припиненні лікування пароксетином повідомлялося про такі побічні реакції як запаморочення, розлади чутливості (включаючи парестезії та відчуття електрошоку), порушення сну (включаючи інтенсивні сновидіння), ажитація або тривога, нудота, тремор, конвульсії, підвищена пітливість, головний біль, діарея. Загалом ці симптоми легкі або помірні, хоча у деяких пацієнтів можуть бути інтенсивнішими; виникають вони протягом перших кількох днів після відміни препарату, але мали місце поодинокі випадки їх виникнення після ненавмисного пропуску чергового прийому препарату. Зазвичай ці симптоми оборотні і зникають протягом 2 тижнів, хоча у деяких пацієнтів цей процес може бути тривалішим (2-3 місяці і довше). Тому рекомендується при відміні пароксетину дозу зменшувати поступово, протягом кількох тижнів або місяців, залежно від індивідуальних особливостей хворого.

Фертильність. За даними окремих клінічних досліджень селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну, включаючи пароксетин, можуть мати вплив на якість сперми. Вважається, що ці явища минають після припинення лікування. Зміна якісних характеристик сперми може впливати на фертильність деяких чоловіків.

Пароксетин не посилює порушення розумових функцій і психомоторних реакцій, спричинених дією алкоголю, проте вживати алкогольні напої під час лікування Люксотилом не рекомендується.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Серотонінергічні препарати. Сумісне застосування пароксетину із серотонінергічними препаратами може призводити до 5-НТ-асоційованого ефекту (серотонінового синдрому).

Застосовувати Люксотил з такими серотонінергічними препаратами як L-триптофан, триптани, трамадол, інші інгібітори зворотного захоплення серотоніну, літій, фентаніл, петидин, препарати звіробою Hypericum perforatum слід з обережністю та з обов’язковим ретельним контролем клінічного стану пацієнта. Сумісне застосування пароксетину з інгібіторами МАО (включаючи антибіотик лінезолід та метилтіоніну хлорид (метиленовий синій) протипоказано.

Пімозид. При сумісному застосуванні разової низької дози пімозиду (2 мг) і пароксетину було зафіксовано збільшення рівня пімозиду. Це поясненюється відомими CYPD26 інгібіторними властивостями пароксетину. У зв’язку з вузьким терапевтичним індексом пімозиду та його здатністю подовжувати інтервал QT їх сумісне застосування протипоказано.

Препарати з впливом на метаболізм ферментів печінки. Метаболізм і фармакокінетичні параметри пароксетину можуть змінюватися при одночасному застосуванні препаратів, що індукують або пригнічують метаболізм ферментів печінки.

При одночасному застосуванні пароксетину з препаратами, що інгібують ферменти, рекомендується призначати найменші ефективні дози. При сумісному застосуванні з препаратами, що індукують ферменти (карбамазепін, рифампіцин, фенобарбітал, фенітоїн), потреби у зміні початкової дози пароксетину немає. Змінювати дозу протягом подальшого лікування необхідно відповідно до клінічного ефекту (переносимість та ефективність).

Фосампренавір/ритонавір. Сумісне застосування фосампренавіру/ритонавіру з пароксетином істотно зменшує плазмовий рівень пароксетину. Змінювати дозу протягом подальшого лікування необхідно залежно від клінічного ефекту (переносимість і ефективність).

Проциклідин. При щоденному застосуванні пароксетину значно підвищується рівень проциклідину у сироватці крові. У разі появи антихолінергічних ефектів доза проциклідину має бути зменшена.

Антиконвульсанти. При сумісному застосуванні з карбамазепіном, фенітоїном, вальпроатом натрію не спостерігається будь-якого впливу на їх фармакокінетику/фармакодинаміку у хворих на епілепсію.

CYP2D6. Пароксетин є необоротним інгібітором ферменту CYP2D6. Пригнічення CYP2D6 може призводити до збільшення у плазмі крові концентрації одночасно введених препаратів, розпад яких каталізує цей фермент. До таких препаратів належать деякі трициклічні антидепресанти (кломіпрамін, амітриптилін, нортриптилін, іміпрамін, дезипрамін), фенотіазинові нейролептики (перфеназин і тіоридазин), рисперидон, атомоксетин, протиаритмічні засоби (пропафенон і флекаїнід) і метопролол.

Тамоксифен має важливий активний метаболіт ендоксифен, що продукується CYP2D6, і є важливою складовою частиною ефективності тамоксифену. Необоротне пригнічення CYP2D6 пароксетином спричиняє зниження концентрації ендоксифену у плазмі крові і відповідно зменшення ефективності тамоксифену.

CYP3A4. Сумісне застосування пароксетину і терфенадину – субстрату для цитохрому CYP3A4 –не супроводжувалось впливом на фармакокінетику терфенадину. Аналогічно не було виявлено будь-якого впливу на фармакокінетику альпразоламу.

Пероральні антикоагулянти. Можлива фармакодинамічна взаємодія між пароксетином та пероральними антикоагулянтами. Їх сумісний прийом може призвести до посилення антикоагулянтної активності та збільшити ризик кровотечі.

Нестероїдні протизапальні засоби (НПЗЗ), ацетилсаліцилова кислота. Сумісне застосування пароксетину із НПЗЗ або ацетилсаліциловою кислотою може підвищити ризик кровотечі. Тому необхідна обережність при призначенні селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну хворим, які вже приймають пероральні антикоагулянти, препарати з відомим впливом на функцію тромбоцитів або інші ліки, що можуть збільшувати ризик кровотеч (наприклад атипові нейролептики, зокрема клозапін, фенотіазин, більшість трициклічних антидепресантів, ацетилсаліцилова кислота, НПЗЗ, інгібітори ЦОГ-2), а також пацієнтам з кровотечами в анамнезі та зі станами, що можуть посилювати схильність до них.

На всмоктування або фармакокінетику пароксетину не впливають або майже не впливають такі фактори: їжа, антациди, дигоксин, пропранолол.

Загальні рекомендації.

Препарат призначений для перорального застосування, його рекомендується приймати 1 раз на день – вранці під час їди. Таблетку слід ковтати, не розжовуючи.

Як і для всіх інших антидепресивних засобів, дозу необхідно ретельно добирати індивідуально протягом перших 2-3 тижнів лікування, а потім коригувати її залежно від клінічних проявів.

Курс лікування має бути досить тривалим, достатнім для того, щоб забезпечити усунення симптомів. Цей період може тривати кілька місяців при лікуванні депресії, а при обсесивно-компульсивному та панічному розладах – ще довше. Як і при застосуванні інших засобів для лікування психічних розладів, слід уникати раптової відміни препарату.

Депресія. Рекомендованою дозою є 20 мг на добу. Для лікування деяких хворих може знадобитись збільшення дози аж до 50 мг на добу. Дозу слід збільшувати поступово на 10 мг залежно від клінічної ефективності лікування.

Обсесивно-компульсивні розлади. Рекомендованою дозою є 40 мг на добу. Лікування необхідно розпочинати з введення дози 20 мг на добу, а потім поступово збільшувати її на 10 мг. У деяких хворих покращання стану спостерігається тільки при застосуванні максимальної дози 60 мг.

Панічний розлад. Рекомендованою дозою є 40 мг на добу. Лікування необхідно розпочинати з дози 10 мг на добу, а потім щотижня збільшувати її на 10 мг залежно від клінічного ефекту. У деяких хворих поліпшення стану спостерігається тільки при застосуванні максимальної дози 60 мг.

Для зменшення ризику можливого посилення симптоматики панічного розладу, що часто спостерігається на початку лікування цього захворювання, рекомендується розпочинати лікування з менших доз препарату.

Соціальні фобії/соціально-тривожні розлади. Рекомендованою дозою є 20 мг на добу. Для деяких хворих дозу можна поступово збільшувати на 10 мг залежно від клінічного ефекту аж до 50 мг на добу. Інтервал між збільшенням доз має бути не менше 1 тижня.

Генералізований тривожний розлад. Рекомендованою дозою є 20 мг на добу. Залежно від клінічного ефекту дозу можна поступово збільшувати на 10 мг до 50 мг на добу.

Посттравматичний стресовий розлад. Рекомендованою дозою є 20 мг на добу. Залежно від клінічного ефекту дозу можна поступово збільшувати на 10 мг до 50 мг на добу.

Відміна препарату.

Слід уникати раптової відміни препарату. Рекомендується поступове зменшення добової дози на 10 мг з інтервалом 1 тиждень. Після досягнення добової дози 20 мг препарат слід приймати у такій дозі ще 1 тиждень перед повною його відміною. У разі появи виражених симптомів відміни під час зменшення дози або після припинення лікування необхідно вирішувати питання про його відновлення у попередній дозі. Пізніше можна продовжувати зменшувати дозу, але у повільнішому темпі.

Пацієнти літнього віку. Лікування розпочинати із застосування звичайної початкової дози для дорослих, яку потім можна поступово збільшити до 40 мг на добу.

Діти. Препарат протипоказаний для лікування дітей.

Ниркова та печінкова недостатність. У хворих із вираженою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв) або печінковою недостатністю спостерігається підвищення концентрації пароксетину у плазмі крові. Тому для таких хворих дозу необхідно зменшувати до нижньої межі діапазону дозування.

Побічні ефекти класифіковані за органами і системами.

З боку крові і лімфатичної системи: підвищена кровоточивість шкіри та слизових оболонок (екхімози), тромбоцитопенія.

З боку імунної системи: алергічні реакції (включаючи кропив’янку та ангіонабряк).

З боку ендокринної системи: синдром, зумовлений недостатньою секрецією антидіуретичного гормона.

З боку метаболізму і розлади травлення: збільшення рівня холестерину, зниження апетиту, гіпонатріємія. Гіпонатріємія головним чином спостерігається у пацієнтів літнього віку та інколи пов’язана із синдромом, зумовленим недостатньою секрецією антидіуретичного гормона.

Психічні розлади: сонливість, безсоння, ажитація, аномальні сни (включаючи кошмарні сновидіння), сплутаність свідомості, галюцинації, маніакальні реакції, неспокій, деперсоналізація, панічні атаки, суїцидальні ідеї та суїцидальна поведінка.

Симптоми, що можуть бути зумовлені основною хворобою.

З боку нервової системи: погіршення концентрації уваги, запаморочення, тремор, головний біль, екстрапірамідні розлади, конвульсії, акатизія, синдром неспокійних ніг, серотоніновий синдром (може включати в себе ажитацію, сплутаність свідомості, діафорез, галюцинації, гіперрефлексію, міоклонус, тремтіння, тахікардію і тремор). Екстрапірамідні розлади, включаючи орофаціальну дистонію, спостерігаються у пацієнтів з руховими порушеннями або у хворих, які лікуються нейролептиками.

З боку органів зору: нечіткість зору, мідріаз, гостра глаукома.

З боку органів слуху: дзвін у вухах.

З боку серцево-судинної системи: синусова тахікардія, постуральна гіпотензія, транзиторне підвищення або зниження артеріального тиску, брадикардія.

З боку дихальної системи: позіхання.

З боку травного тракту: нудота, запори, діарея, блювання, сухість у роті, шлунково-кишкові кровотечі.

З боку гепатобіліарної системи: підвищення рівня печінкових ферментів, розлади з боку печінки (такі як гепатити, інколи з жовтяницею та/або печінковою недостатністю).

З боку шкіри та підшкірної тканини: підвищена пітливість, шкірні висипання, свербіж, тяжкі шкірні побічні реакції (включаючи поліморфну еритему, синдром Стівенса-Джонсона та токсичний епідермальний некроліз), реакції фоточутливості.

З боку сечовидільної системи: затримка сечовиділення, нетримання сечі.

З боку репродуктивної системи: статева дисфункція, гіперпролактинемія/галакторея, пріапізм.

З боку скелетно-м’язової системи: артралгія, міалгія.

Загальні розлади: астенія, збільшення маси тіла, периферичні набряки.

Симтоми, зумовлені відміною препарату: запаморочення, розлади чутливості, розлади сну, тривога, головний біль, ажитація, нудота, тремор, сплутаність свідомості, підвищена пітливість, емоційна нестабільність, порушення зору, пальпітація, діарея, дратівливість.

Крім того можливі парестезії, відчуття електрошоку та дзвін у вухах, інтенсивні сновидіння.

Як і при застосуванні інших препаратів для лікування психічних розладів, відміна Люксотилу (особливо раптова) може призвести до виникнення вищезазначених симптомів. У більшості пацієнтів ці симптоми є легкого або помірного ступеня та минають без лікування. Особливої групи ризику з виникнення цих симптомів не існує, тому у разі необхідності відміни лікування препаратом дозу слід зменшувати поступово.

У разі передозування, крім симптомів, зазначених у розділі «Побічні реакції», спостерігалися підвищення температури тіла, зміна артеріального тиску, мимовільні скорочення м'язів, тривожність і тахікардія. Зазначені ефекти здебільшого минали без тяжких наслідків навіть після застосування дози 2000 мг.

Іноді спостерігалися кома або зміни параметрів ЕКГ, дуже рідко відзначалися летальні випадки, але в таких випадках пароксетин приймали, в основному, разом з іншими психотропними засобами та іноді з алкоголем.

Специфічний антидот невідомий.

Лікування: промивання шлунка, застосування активованого вугілля по 20-30 г кожні 4-6 годин, підтримуюча терапія з контролем життєво важливих функцій і ретельним наглядом за станом хворого.

Безпека застосування препарату не була доведена, тому його не слід застосовувати у період вагітності, крім випадків, коли очікувана користь перевищує можливий ризик.

При застосуванні пароксетину у І триместрі вагітності зростає ризик вроджених патологій, зокрема серцево-судинної системи. При прийомі препарату у ІІІ триместрі вагітності повідомлялося про такі ефекти у новонароджених: можливі респіраторний дистрес синдром, ціаноз, апное, судоми, коливання температури, труднощі при годуванні, блювання, гіпоглікемія, гіпертонія, гіпотонія, гіперрефлексія, тремор, збудливість, загальмованість, постійний плач і сонливість.

Лікар повинен зважити на можливість застосування альтернативного лікування вагітної або жінки, яка планує завагітніти, і призначати пароксетин лише тоді, коли очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. Не можна раптово припиняти прийом пароксетину. У разі прийняття рішення про припинення лікування вагітної слід за додатковою інформацією звернутись до відповідних розділів Інструкції, де описано дози та симптоми, що виникають при припиненні лікування пароксетином.

За даними епідеміологічних досліджень, застосування селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну (включаючи пароксетин) у вагітних, особливо у пізніх термінах вагітності, асоціювалось зі збільшеним ризиком розвитку стійкої легеневої гіпертензії у новонароджених. У жінок, які застосовували інгібітори зворотного захоплення серотоніну у пізніх термінах вагітності, такий ризик збільшувався у 4-5 разів, порівняно з загальною групою пацієнтів (1-2 випадки на 1000 вагітних у загальній групі пацієнтів).

Невелика кількість пароксетину екскретується у грудне молоко, тому препарат не слід застосовувати у період годування груддю.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами

Досвід застосування Люксотилу у клінічній практиці свідчить, що препарат не впливає на когнітивні або психомоторні реакції. Проте, як і у разі застосування інших психоактивних препаратів, пацієнтів слід попередити про можливе порушення здатності керувати автомобілем або працювати зі складними механізмами під час лікування.

Термін придатності

5 років. 

Умови зберігання

Зберігати при температурі не вище 30 °С.

Зберігати у недоступному для дітей місці. 

Упаковка

По 10 таблеток у блістері; по 2 блістери (10 ´ 2) у картонній коробці. 

Категорія відпуску

За рецептом.

Інструкція для: Люксотил табл. в/плів. оболонкою 40 мг блістер №20

Виробник: Салютас Фарма ГмбХ для "Сандоз Фармасьютікалз д.д.", Німеччина/Словенія

Фарм. група: Антидепресанти

Реєстрація: UA/6828/01/02

МНН: Paroxetine

Код АТХ:

(N) Засоби, що діють на нервову систему

(N06) Психоаналептики (психостимулятори)

(N06A) Антидепресант

(N06AB) Селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну

(N06AB05) Пароксетин