Ендометріоз: чим небезпечний і як лікувати?

У нашому організмі часто відбуваються зміни, непомітні на перший погляд, але дуже небезпечні для здоров'я. А симптоми якщо і є, то дуже загальні, щоб запідозрити конкретне захворювання. Одним з таких підступних порушень в жіночій статевій системі є ендометріоз.

Кожна 10-та жінка дітородного віку страждає від порушень, пов'язаних з надмірним розростанням маткових тканин. На жаль, не ясно, чому у деяких жінок спостерігається тенденція до розвитку цього гінекологічного захворювання, а у інших – ні. Також деякі жінки відчувають сильні симптоми, а деякі – незначні. У цій публікації розглянемо, що таке ендометріоз? Як він проявляється? Якими методами діагностується ендометріоз? Які способи лікування може запропонувати сучасна медицина?

     ЗМІСТ:

Що таке ендометріоз?

Почати слід з нагадування про те, що являють собою тканини ендометрія і їх функцій в жіночому організмі. Отже, «ендометрій» – це слизова оболонка, що вистилає внутрішню порожнину матки. Вона складається з декількох видів клітин, які виконують свою певну роль, і рясно забезпечена кровоносними судинами. Верхній функціональний шар ендометрію у жінок репродуктивного віку постійно зазнає змін під впливом гормонів у зв'язку з менструальним циклом. У фазу, сприятливу для запліднення, тканина наростає і потовщується для підготовки до виношування ембріона. І якщо зачаття не відбулося, то велика частина ендометрію відмирає та видаляється разом з виділеннями при менструації. Але іноді тканини слизової оболонки матки починають розростатися поза маткою та вкорінюватися в інші структури. Це викликає локальний запальний процес та захворювання.

Едометріоз – це доброякісне, хронічне захворювання, що вражає жінок репродуктивного віку.

Захворювання вражає найчастіше органи малого тазу, області навколо яєчників, маткових труб, апендициту, область між піхвою та прямою кишкою. Зустрічається тканина також в післяопераційних шрамах на кишечнику, сечовому міхурі, піхві, шийці матки або на зовнішніх статевих органах. У рідкісних випадках вогнища також можуть бути виявлені за межами черевної порожнини, наприклад легких, діафрагми та головному мозку.

Що відбувається в організмі при ендометріозі? Активність клітин ендометрія залежить від гормону естрогену, що циклічно виділяється з яєчників. Він стимулює ріст слизової тканини матки в період фертильності жінки, викликаючи кровотечу на початку менструації. При ендометріозі тканини, які виходять за межі матки, також продовжують реагувати на гормональні зміни в організмі та кровоточити в певні періоди циклу. Це викликає подразнення та запалення тканин черевної порожнини і тазу, що супроводжується сильним болем.

Класифікація ендометріозу:

• Внутрішній генітальний ендометріоз – вростання в м'язову тканину матки;
• Зовнішній генітальний ендометріоз – вростання в області зовнішніх статевих органів, піхви, шийки матки, яєчників, маткових труб, тканин малого таза.
• Екстрагенітальний ендометріоз – вростання в області кишечнику, сечового міхура, післяопераційних рубців, легенів, плеври, діафрагми.

Ендометріоз: причини

На сьогоднішній день у медицини немає відповіді на питання «Чому виникає ендометріоз?». Існує кілька широко поширених гіпотез, але більшість дослідників сходяться на думці, що даний стан є результатом безлічі обставин, серед яких:

• Спадковість. Встановлено, що наявність близьких родичок з подібною проблемою збільшує ризик розвитку захворювання.
• Порушення імунної системи може сприяти розвитку захворювання, коли організм не може виявити та атакувати клітини ендометрія, які розташовані за межами матки.
• Зворотний менструальний потік є найбільш ймовірним поясненням. Менструальна кров з клітинами ендометрія не виділяється з організму належним чином через піхву, а тече через маткові труби в порожнину таз. Ці клітини прилипають до тазових або інших органів і продовжують там розростатися, реагуючи на гормональні зміни в перебігу місяця.
• Міграція клітин ендометрія через кровоносну систему або через лімфатичну систему в інші області тіла. Це пояснює їх виявлення у віддалених органах, наприклад очах та головному мозку.
• Метаплазія. В стадії ембріона певний тип клітин може переродитися потім в інший тип в процесі, званому метаплазією. На думку деяких дослідників, існують клітини, які зберігають цю здатність у плода і можуть стати ендометріальними клітинами в зрілому віці.

Симптоми ендометріозу

Патологія маткової тканини може проявлятися в широкому розмаїтті симптомів, які варіюються від жінки до жінки, але не обов'язково відповідає ступеню тяжкості захворювання. Найбільш загальні ознаки ендометріозу включають:

• Болі в нижній частині живота на початку менструального циклу;
• Біль в попереку на початку менструального циклу;
• Біль під час сечовипускання;
• Рясні менструальні кровотечі, згустки крові;
• Складнощі з зачаттям;
• Біль під час та після статевого акту;
• Діарея або запор на початку менструального циклу;
• Почуття втоми.

Ці прояви часто залежать від місця розташування уражених органів. У деяких випадках захворювання може взагалі не проявлятися в клінічних симптомах, в інших біль є настільки сильною, що навіть рецептурні знеболюючі препарати виявляються неефективними. Деякі жінки повідомляють про постійне почуття болю в області тазу, в той час як інші повідомляють про біль, який виникає тільки під час менструальної кровотечі. Спастичний біль в області таза – це визначальний симптом ендометріозу, який часто ігнорується жінками.

Крім цього, спостереження за повторюваним болем щомісяця обмежує нормальну активність жінки, розвиває почуття занепокоєння, стрес і навіть депресію, що вимагає лікування.

Ендометріоз є прогресуючим захворюванням і без лікування посилюватиметься.

Стадії ендометріозу

Багато жінок не відразу звертаються за допомогою до гінеколога при больових відчуттях під час менструації, вважаючи, що це спадкова особливість або через переохолодження напередодні. При цьому захворювання прогресує з кожним циклом. Виділяють кілька стадій ендометріозу:

• Поверхневий – характеризує дві ранні стадії захворювання, коли вростання тканин матки розподілено по внутрішньому шару черевної порожнини та малого тазу;
• Ендометріоми – кіста яєчника, що виникає в результаті більш широкого поширення тканин;
• Глибокий ендометріоз – занедбаний стан, коли тканини досягли стінки тазу, тонкого та товстого кишечника, сечового міхура і нервових волокон.

Як діагностується ендометріоз?

Підозра на ендометріоз в більшості випадків заснована на одному або декількох симптомах, що описані вище. Просте гінекологічне обстеження може визначити вогнища ендометріозу лише на прогресуючій стадії, коли порушені тканини піхви, шийки матки або яєчників. На ранніх стадіях з невеликими вогнищами діагноз може бути поставлений тільки за допомогою методу діагностичної лапароскопії. Метод передбачає малоінвазивне втручання в черевну порожнину за допомогою тонкого інструменту з джерелом світла. Він дозволяє дізнатися місце розташування ураження та їх розміри, допомогти лікарю і пацієнтці прийняти рішення про подальше лікування ендометріозу та планування вагітності.

Іноді використовуються додаткові інструменти візуалізації, такі як УЗД, МРТ та КТ. УЗД піхви ефективно для виявлення кісти яєчника, але не виявляє дрібні вогнища вростання маткової тканини. МРТ може виявити ураження сечового міхура та тонкого кишечника.

Оскільки ендометріоз пов'язаний з новоутвореннями в організмі, то для виключення їх злоякісності під час діагностичної лапароскопії беруть проби тканин для біопсії, а також кров на онкомаркери. Ризик розвитку онкології оцінюється в 2,5% і збільшує на більш пізніх стадіях захворювання.

Пізнє звернення та діагностика ендометріозу є поширеним явищем. Деякі жінки роками страждають, перш, ніж звернутися за допомогою.

Варіанти лікування ендометріозу

Лікування ендометріозу зазвичай проводиться за допомогою лікарської терапії та, за необхідності, хірургічним шляхом. Конкретний спосіб лікування буде адаптований до стану здоров'я пацієнтки та планів на вагітність.

Медикаментозне лікування

Медикаментозна терапія спрямована на пригнічення роботи гормональної системи, яка є основним стимулятором активності тканин матки. Вона ефективна при лікуванні болю та полегшення симптомів, але не виліковує хворобу. Тому після припинення прийому медикаментів ознаки захворювання повертаються до передопераційного стану.

Найбільш ефективним лікуванням ендометріозу є гормональна терапії. Її мета полягає в якомога тривалішому призупиненні процесу овуляції і вироблення власних статевих гормонів. Вона включає прийом оральних контрацептивів, прогестерону (включаючи внутрішньоматкові засоби), тестостерону, антагоністів ГнРГ (гонадореліну), даназола та деяких прогестинів.

Протизаплідні таблетки (КОК). Оральна контрацепція є гарним вибору для молодих жінок з ендометріозом. Таке лікування є успішним у 75% пацієнток. Воно дозволяє полегшити біль під час менструації і статевого акту, зупиняючи процес поширення ендометрія за межі матки. Протизаплідні препарати зазвичай містять два гормони – естроген та прогестерон – в різних дозуваннях. Рівень гормонів в таблетках значно вище, ніж в організмі. Вони перехоплюють управління природними механізмами організму, усуваючи патологічний вплив природних гормонів на ріст маткових тканин. Перевага цього методу лікування полягає в простоті й ефективності, але має побічні ефекти і ускладнення, які іноді не дозволяють продовжити лікування.

Слід зазначити, що після припинення гормональної терапії спостерігається швидке повернення симптомів. Гормони необхідно приймати безперервно, щоб зменшити тривалість і рясність менструальних кровотеч.

Дієногест. Цей гормон є синтетичним прогестином, похідним нортестостерону без андрогенних властивостей та мінімально впливає на ліпіди і вуглеводи. Дієногест поєднує в собі переваги норапрогестіну та прогестерону. Впливає на розростання тканин ендометрію за допомогою помірного придушення вироблення секреції гонадотропіну, що приводить до зниження вироблення естрогену. Крім того, викликає менше змін мінеральної щільності кісткової тканини (остеопороз) в порівнянні з антагоністами ГнРГ. Рекомендований в якості монотерапії в країнах Європи і Японії.

Прийом гормональних препаратів повинен здійснюватися строго під наглядом лікаря.

Нестерїодні протизапальні препарати (Імет, Німесил, Таміпул, Нурофен). Це, безсумнівно, найпоширеніша група препаратів для лікування болю при ендометріозі. Незважаючи на їх широке застосування, препарати мають побічні ефекти, включаючи відсутність овуляції при застосуванні в середині менструального циклу, і вимагають подальшого спостереження у лікаря. Немає ніяких доказів того, що один лікарський засіб з цієї групи більш ефективний, ніж інший.

Хірургічне лікування

Для жінок, зацікавлених в збереженні фертильності найближчим часом, пропонують оперативне втручання для максимального видалення тканини ендометрію. З усіх можливих хірургічних втручань лапароскопічний метод є ефективним і привабливим способом лікування, а також методом точної діагностики. Він являє собою малоінвазивну операцію без розтину черевної порожнини. У черевній стінці роблять кілька невеликих розрізів для впровадження тонкого інструменту лапароскопа, за допомогою якого більш точно виявляють і видаляють вогнища ендометріозу.

Зазвичай тривалість закритої операції коротше, ризик кровотечі менше, одужання відбувається швидше, супроводжується меншим болем і меншою ймовірністю післяопераційних внутрішньочеревних інфекцій.

Гістеректомія. Цей варіант підходить для жінок, які не хочуть мати дітей і вичерпали інші терапевтичні можливості. В результаті відкритої операції під загальним наркозом буде повністю вилучена матка. При цьому, якщо яєчники теж не будуть видалені, існує ймовірність рецидиву проблеми.

Оскільки вагітність зазвичай викликає тимчасову ремісію симптомів і оскільки ймовірність виникнення безпліддя зростає в міру прогресування захворювання, жінкам з ендометріозом рекомендується не відкладати вагітність.

Здоров'я безцінне – бережіть себе!
Моя Аптека – з любов'ю і турботою.