Аутоімунні захворювання щитовидної залози

Аутоімунна хвороба щитовидної залози є багатофакторним, генетичним захворюванням, що викликана порушенням регуляції імунної системи. Вона охоплює хвороби щитоподібної залози, що мають єдину природу виникнення.

Хронічний аутоімунний тиреоїдит (хвороба Хашимото, лімфоцитарний тиреоїдит) може тривалий час проходити без симптомів, але завжди призводить до первинного гіпотиреозу, коли антитіла руйнують тканини власної ендокринної залози і вона вже не може виробляти гормони в необхідному обсязі. Це хронічна запальна хвороба.

Післяродовий тиреоїдит  пов'язаний із занадто сильною активацією імунної системи організму після зниження в період носіння плоду. Він може виникнути тільки у разі спадкової схильності.

Хвороба Грейвса є аутоімунним захворюванням, при якому утворюються антитіла до рецептора тиреотропного гормону (ТТГ). Антитіла вражають клітини щитовидної залози, в кров починають активно потрапляти гормони і продукти руйнування тканини, викликаючи тиреотоксикоз. Це негативно впливає на всі системи організму, особливо на статеві гормони, в результаті чого виникають серйозні порушення в менструальному циклі жінок і репродуктивній функції.

Цитокинин-індукований тиреоїдит може виникнути у пацієнтів, які проходять лікування від гепатиту С і захворювань крові, пов'язане з прийомом препаратами інтерферону.

Фактори виникнення

Дуже довгий час вважалося, що проблеми з щитовидкою пов'язані з нестачею йоду в організмі. Але пізніше було достовірно встановлено, що це не так. Найбільший ризик виникнення аутоімунної патології щитовидки пов'язаний з генетичною схильністю. Він досягає 80%. Залежність від чинників навколишнього середовища зовсім невелика. А дефіцит або надлишок мікроелемента може лише спровокувати початок розвитку хвороби. Згідно зі статистичними даними, порушеннями ендокринної системи жінки страждають в 10-17 разів частіше, ніж чоловіки. А віковий діапазон хворих – приблизно 40-50 років, хоча за останні роки все частіше зустрічаються випадки подібних порушень у молодих людей і навіть дітей.

Головною причиною виникнення аутоімунних захворювань є збої в роботі імунної системи людини.

Вони можуть проявлятися в частих респіраторних захворюваннях в гострій формі, ангінах, інфекціях горла і носа. Через мутації поліпептидів соматичних лімфоцитів імунітет починає неправильно розпізнавати власні білки, олігополісахаріди. Виробляється велика кількість антитіл, які атакують клітини свого ж організму.

Симптоми захворювання щитоподібної залози

Багато років захворювання щитовидки може проходити без конкретних симптомів. І тільки коли, збільшення щитовидної залози вже занадто велике, людина звертається за медичною допомогою. Але є ряд ранніх ознак, на які слід звернути увагу:

• Швидкий набір ваги;
• Швидка втомлюваність;
• Випадіння волосся;
• Ламкість нігтів;
• Уповільнений ритм серця;
• Депресивний стан;
• Припухлість обличчя та шиї;
• Порушення менструального циклу;
• Сухість ока;
• М'язові болі незрозумілого походження;
• Труднощі з випорожненням кишечника;
• Проблеми із зачаттям дитини.

Всі ці явища є наслідком гіпотиреозу, коли в організм не поступає достатня кількість гормонів.

Діагностика

Для діагностики хвороби щитовидки необхідні наступні дослідження:

• Аналіз крові (визначення кількості лімфоцитів, ТТГ, Т4 вільного, АТТГ, ТГ);
• УЗД щитовидної залози покаже зміну розмірів органу і структуру його тканин;
• Біопсія щитоподібної залози. Через взяття тонкоголкового взяття матеріалу з пухлини можна точно діагностувати рак щитовидної залози.

Лікування щитовидної залози

На сьогоднішній день лікування аутоімунних захворювань щитовидки, на жаль, не існує. Лікарі можуть запропонувати лише довічне вживання синтетичних гормонів левотироксину. Це штучні аналоги гормонів людини. Вони допоможуть підтримувати оптимальний стан здоров'я пацієнта, знизити запальні процеси та відшкодувати дефіцит власних гормонів. При одночасному протіканні аутоімунного тиреоїдиту і підгострого тиреоїдиту лікарем можуть бути призначені нестероїдні протизапальні медикаменти, наприклад індометацин та диклофенак, для зниження кількості аутоантитіл.

Якщо вузловий зоб збільшується занадто швидкими темпами або пацієнт звернувся із запущеною формою захворювання, то йому буде запропонована операція з видалення частини або всього органу.

Після оперативного втручання вживати гормони щитовидної залози буде необхідно протягом усього життя.

Видалення щитовидки в деяких випадках можна замінити опроміненням радіоактивним йодом. Вплив радіації швидко атрофує все клітини щитовидки. Вважається, що такий метод впливу безпечніше, ніж оперативне втручання. Однак, довічний гіпотиреоз після цієї процедури також буде забезпечений на все життя, адже щитоподібна залоза вже не в змозі виконувати свої функції.

Моя Аптека – з любов'ю і турботою.

САМОЛІКУВАННЯ МОЖЕ БУТИ ШКІДЛИВИМ ДЛЯ ВАШОГО ЗДОРОВ'Я  Інформація у статті має виключно ознайомлювальний характер. Адміністрація сайту mypharmacy.com.ua не несе відповідальності за будь-які прямі чи опосередковані наслідки, що виникли в результаті використання інформації на сайті.