Гастроезофагеальна рефлюксна хвороба (ГЕРХ)

Це захворювання дуже поширене серед населення: від немовлят до дорослих. Воно може розвинутися в будь-якому віці, але більшість хворих перебуває у віковій групі старше 40 років. Чоловіки та жінки страждають від рефлюксу в рівній мірі, але у чоловіка, як правило, ускладнення розвиваються частіше.

Підраховано, що кожна п'ята людина буде відчувати принаймні один напад рефлюксу в тиждень, в той час як кожна десята людина буде страждати від нього щодня. Якщо почуття печії виникають 2 рази на тиждень або частіше, то це може свідчити про захворювання, відомоме як гастроезофагеальна рефлюксна хвороба. Які ще симптоми супроводжують ГЕРХ? Чому вона виникає і як її лікувати? Чи можливі ускладнення при відсутності лікування?

     ЗМІСТ:

Що таке ГЕРХ?

Гастроезофагеальна рефлюксна хвороба (ГЕРХ) – це захворювання травної системи, яке вражає нижній сфінктер стравоходу, що представляє собою м'язову кільце між стравоходом і шлунком.

В здоровому організмі нижній сфінктер стравоходу відкривається, дозволяючи їжі потрапити в шлунок, а потім закривається, щоб запобігти зворотньому руху їжі або травних соків в стравохід. Але коли нижній сфінктер стравоходу не функціонує належним чином, то шлункова кислота потрапляє в стравохід і подразнює слизову оболонку.

Тяжкість ГЕРХ залежить від ступеня функціонального порушення сфінктера, кислотності рідини, що надходить назад в стравохід, і ступеня нейтралізуючого дії слини.

Гастроезофагеальна рефлюксна хвороба: симптоми

Кожен з нас час від часу може відчути симптоми рефлюксу, наприклад відрижку або відчуття кислоти в роті. Коли нижній сфінктер стравоходу розслабляється в невідповідний час, то виникає неприємний присмак у роті або легке короткочасне відчуття печії. Іноді вміст шлунка може так сильно піднятися по стравоходу, що викличе блювоту. В інших випадках вміст шлунка проходить тільки частина шляху вгору по стравоходу, викликаючи почуття печії.

Печія є найбільш частим симптомом у хворих на рефлюкс та описується як пекучий біль у грудях, що починається за грудиною і піднімається до шиї, горла або рота. Неприємне відчуття може тривати близько години і часто погіршується після їди, в положенні лежачи або при нахилах. Багато хто повідомляє про відчуття повернення їжі назад в рот, залишаючи гіркий або кислий смак.

Іноді можуть виникати менш часті симптоми ГЕРХ, викликані подразненням та пошкодженням слизової оболонки стравоходу. До них відносяться:

• Нудота;
• Відрижка;
• Гикавка;
• Задуха;
• Кашель, що посилюється вночі;
• Біль у грудях;
• Карієс;
• Стрептококова інфекція в горлі;
• Біль в горлі та охриплість голосу.

Більшість дітей у віці до 12 років, у яких діагностовано ГЕРХ, будуть відчувати сухий кашель або проблеми з ковтанням. У немовлят і маленьких дітей з рефлюксом часто буває блювота, можуть розвинутися проблеми з вагою та ростом. У пацієнтів астмою може спостерігатися загострення симптомів через подразнення дихальних шляхів шлунковим соком.

Причини виникнення ГЕРХ

Гастроезофагеальна рефлюксна хвороба виникає при поєднанні декількох чинників, що призводять до порушення м'язової функції нижнього сфінктера стравоходу.

Спосіб життя та харчування

Певні продукти, такі як шоколад, м'ята, кава, алкоголь та жирна їжа впливають на м'язовий тонус сфінктера і стимулюють його залишатися більш відкритим, ніж зазвичай. Інші продукти, такі як цитрусові та помідори, збільшують вироблення кислоти в шлунку, сприяючи більш сильній печії. Крім цього, доведено, що куріння також викликає розслаблення нижнього сфінктера стравоходу.

Прийом певних ліків

Деякі лікарські препарати можуть викликати розслаблення нижнього сфінктера стравоходу і, отже, розвиток симптомів рефлюксной хвороби:

• Блокатори кальцієвих каналів – препарати для лікування підвищеного артеріального тиску;
• Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП) – клас знеболюючих засобів, таких як ібупрофен, парацетамол, напроксен;
• Антидепресанти з сімейства селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС);
• Кортикостероїди – гормональні препарати з сильною протизапальною дією;
• Бісфосфонати – препарати для лікування остеопорозу;
• Нітрати – препарати, що застосовуються для лікування стенокардії.

До інших чинників, що сприяють виникненню рефлюксу, відносяться:

• Надмірна вага або ожиріння – через збільшення тиску на шлунок послаблюється нижній сфінктер стравоходу;
• Вагітність – гормональні зміни можуть послабити нижній сфінктер стравоходу і збільшити тиск на шлунок;
• Затримка з прийомом їжі через діабет;
• Затримка випорожнення вмісту стравоходу через слабку перистальтику або через зменшення кількості слини;
• Раціон з високим вмістом жирів і солі – швидкість виведення шлункового соку після прийому їжі з високим вмістом жиру знижується;
• Діафрагмальна грижа – стан, що виникає, коли частина шлунка просувається вгору через діафрагму;
• Стрес.

Ускладнення ГЕРХ

ГЕРХ іноді викликає серйозні ускладнення. Більш ранній початок терапії допоможе запобігти погіршенню стану здоров'я і збільшує шанси на успішне позбавлення від хвороби.

• Виразка стравоходу. Коли стравохід часто піддається впливу шлункових кислот, то викликає пошкодження і запалення слизової оболонки стравоходу і навіть розвиток виразок. Виразки можуть кровоточити, викликати біль та ускладнювати ковтання.
• Стриктура стравоходу. Регулярне пошкодження слизової оболонки стравоходу може викликати рубцювання його тканин та звуження проходу. Цей стан супроводжується болем і утрудненням ковтання.
• Синдром Барретта. Регулярні рефлюксні атаки можуть призвести до змін клітин слизової оболонки нижнього відділу стравоходу. Це захворювання відоме як синдром Барретта або стравохід Барретта. Як правило, воно не супроводжується симптомами, але клітини при цьому з роками стають злоякісними. Підраховано, що приблизно у 10% людей з рефлюксом розвивається синдром Барретта, більшість з них у віці 50-70 років.
• Рак стравоходу. В середньому у одного з 200 пацієнтів з синдромом Барретта розвивається рак стравоходу. Найчастіше це чоловіки, які страждають рефлюксом більше 10 років, курці та люди з надмірною вагою.

Як діагностується ГЕРХ?

При виникненні печії або інших симптомів рефлюксної хвороби частіше двох разів на тиждень необхідно звернутися до лікаря гастроентеролога. Після збору анамнезу захворювання пацієнта, доктор порекомендує ряд інструментальних діагностичних досліджень, які допоможуть поставити діагноз.

Ендоскопія. Під час процедури в стравохід буде введена трубка з відеокамерою та джерелом світла, яка досягне шлунка. Це дозволить побачити візуальну картину стану тканин стравоходу та шлунка, а також зробити біопсію тканин для перевірки їх злоякісності. Метод рекомендований при збереженні симптомів тривалий час (кілька років) або при підозрі на синдром Барретта.

24-годинна рН-метрія. Метою моніторингу є вимір рівня кислотності шлункового соку в області стравоходу. Під час дослідження невелика трубка з датчиком вводиться через ніс або рот в задню частину стравоходу. Прилад періодично реєструє рівень рН. Якщо результати підтверджують раптове підвищення рівня кислотності після їжі, то ставиться діагноз ГЕРХ. Процедура не викликає болю, але може бути неприємною. Перед проведенням цього дослідження необхідно припинити прийом ліків від рефлюксу за 7 днів, адже вони можуть порушити його результати.

Монометрія. Застосовується для оцінки перистальтики стравоходу перед хірургічним лікуванням або у випадку, коли при ендоскопії не було виявлено жодних доказів пошкодження стравоходу. Як і при ендоскопії, через стравохід вводять гнучку трубку, щоб виміряти силу м'язів сфінктера та скорочення м'язів стравоходу при ковтанні. Процедура займає близько 20-30 хвилин.

Рентген з використанням барію. Метод використовується досить рідко. При ковтанні рідини з барієм на рентгенівському знімку можна оцінити здібності ковтання і місцезнаходження проблеми, а також виявити проблеми з м'язами, які беруть участь в ковтанні.

Гастроезофагеальна рефлюксна хвороба: лікування

Лікування ГЕРХ, як правило, вимагає комплексного підходу. Воно включає рекомендації щодо зміни способу життя, включаючи коригування дієти, та прийом лікарських засобів. У важких ситуаціях, коли медикаменти не допомагають, іноді потрібно хірургічне втручання.

Спосіб життя при ГЕРХ

Початок лікування буде полягати в дотриманні правильної дієти та відмові від шкідливих звичок. У більшості випадків це демонструє хороші результати і виключає необхідність прийому медикаментів.

Загальні рекомендації виглядають наступним чином:

• Рекомендується зменшувати розмір порції під час прийому їжі, не переїдати;
• Останній прийом їжі повинен бути не пізніше ніж за 2-3 години до сну;
• Після їжі слід уникати нахилів і не лягати протягом трьох годин;
• Бажано уникати вживання продуктів, що розслаблюють сфінктер стравоходу: шоколад, м'ята, жирна їжа, кава, чай, кола, алкогольні напої;
• Бажано уникати вживання продуктів, які можуть подразнювати уражену стінку стравоходу: цитруси, помідори, гострі приправи;
• Введення в раціон лікувальних трав: ромашка, солодка, в'яз;
• Нормалізація ваги;
• Відмова від куріння та вживання алкоголю;
• Сон з піднятою головою;
• Уникайте тісного одягу;
• Боротьба зі стресом.

Дієта для хворих гастроезофагеальною рефлюксною хворобою

Фармакологічне лікування ГЕРХ

Медикаментозне лікування рефлюксу потрібно в наступних випадках:

• Симптоми з'являються постійно більше ніж двічі в тиждень;
• Збереження симптомів після прийому безрецептурних препаратів;
• Утруднене ковтання їжі;
• Нудота та блювання;
• Схуднення через постійну нудоти або відсутність апетиту.

У більшості випадків лікування рефлюксної хвороби буде складатися з рецептурних препаратів, антацидів для нейтралізації шлункового соку, блокаторів H2, інгібіторів протонної помпи, прокінетиків та антибіотиків.

Антациди. Ця група препаратів нейтралізує кислоту шлункового соку, підвищуючи його pH. Антациди полегшують печію, подразнення шлунка та пептичні виразки, але діють нетривалий час, тому їх роль в лікуванні рефлюксу обмежена. Деякі побічні ефекти включають метеоризм, відрижку, запор та діарею. Коли виникає необхідність застосування антацидів більше трьох тижнів, слід проконсультуватися з лікарем. Найбільш популярними препаратами є Алмагель, Маалокс, Фосфалюгель, Ренні,

Антациди не слід приймати з іншими ліками, оскільки вони можуть погіршити їх абсорбцію та викликати пошкодження захисної оболонки деяких таблеток.

Антибіотики. Використовуються для боротьби з бактеріальними інфекціями шлунка.

Н2-блокатори. Група препаратів, які знижують кількість кислоти, що виробляється шлунком. Вони виліковують стравохід та можуть забезпечити короткострокове або довгострокове полегшення для людей з симптомами ГЕРХ. Блокатори H2 блокують дію гістаміну, речовини, що використовується організмом для вироблення кислих травних соків в шлунку, і, таким чином, допомагають знизити кількість кислоти в шлунку. Люди, які приймають блокатори H2, можуть відчувати запор, діарею, проблеми зі сном, сухість шкіри та головні болі. До цієї категорії відносяться ранітидин та фамотидин. Деякі препарати з цього сімейства продаються без рецепта лікаря, але їх дозування мале в порівнянні з дозуванням рецептурних препаратів.
 
Інгібітори протонної помпи (ІПП). Це найсильніший клас ліків, доступних для лікування рефлюксу. Блокатори H2 не настільки ефективні в придушенні вироблення кислоти в шлунку, як ІПП. Препарати цієї категорії включають до складу омепразол, лансопразол, езомепразол, пантопразол, декслансопразол. Такі ліки зв'язуються з протонними насосами в шлунку і блокують вироблення кислоти. Приймають їх зазвичай 1 або 2 рази на день перед їжею протягом місяця або менше. У деяких випадках симптоми можуть поновитися після закінчення лікування інгібіторами водневої помпи, тому може знадобитися постійне лікування.

Більшість пацієнтів добре адаптуються до цих ліків, але можуть мати місце такі побічні ефекти: головний біль, діарея, нудота, біль в животі, запор, запаморочення, висипання на шкірі. Тривале застосування ІПП може призвести до остеопорозу та переломів кісток.

Прокінетики. Це препарати, які підвищують перистальтику шлунково-кишкового тракту та контролюють кислотний рефлюкс. Використовуються в більш серйозних випадках ГЕРХ. Вони допомагають зміцнити нижній відділ стравоходу, примушуючи шлунок опорожняться швидше і залишаючи менше часу для виникнення кислотного рефлюксу. Єдиною зареєстрованою речовиною для лікування ГЕРХ є ітопрід. Призначається він на короткий період часу. Побічні ефекти включають занепокоєння, депресію, м'язові спазми, сонливість та стомлюваність. Прокінетичні препарати не рекомендується застосовувати людям у віці до 20 років через підвищений ризик побічних ефектів.

Хірургічне лікування ГЕРХ

Оперативне втручання розглядається у людей зі значним рефлюксом, які не переносять ліки та продовжують страждати від серйозних симптомів, незважаючи на спроби лікування. У цьому випадку найчастіше виконують операцію під назвою фундоплікація по Ніссену. В ході операції верхня частина шлунка обертається навколо стравоходу, утворюючи «комір», і фіксується на місці. Це звужує нижній сфінктер стравоходу і, як передбачається, запобігає витоку травного соку зі шлунка в стравохід. Діафрагмальна грижа, якщо така є, лікується шляхом накладення швів на нижній кінець стравоходу, щоб зміцнити бар'єр між стравоходом і шлунком. Виконується процедура лапароскопічно, тобто закритим способом через невеликі розрізи.

Близько 50% прооперованих хворих через деякий час, як і раніше потребують медикаментозного лікування.

Здоров'я безцінне – бережіть себе!
Моя Аптека – з любов'ю і турботою.