Гіпергідроз: причини та лікування підвищеної пітливості

З явищем потовиділення знайомий кожен з нас, особливо в теплу пору року. Крім цього, підвищену вологість у пахвовій западині відчувають багато хто з нас, коли доводиться виступати перед аудиторією, справляти враження на побаченні або долати інші складні соціальні ситуації. Хоча, виділення поту – це природній і неймовірно важливий механізм, що допомагає запобігти перегріву тіла і навіть врятувати життя, але часто він викликає певне збентеження. При нервозності та занепокоєнні цей механізм переходить у режим підвищеної активності, що тільки посилює ці неприємні відчуття. Вологі долоні при рукостисканні та мокрі кола на одязі також завжди сильно впливають на емоційний стан, викликаючи не лише зниження впевненості у собі, а й навіть деякі психологічні проблеми.

У чому ж причина? Що таке гіпергідроз? Які його симптоми та різновиди? Чому він виникає? І головне – як позбутися гіпергідрозу? Відповіді на багато питань ви знайдете у цій публікації.

     ЗМІСТ:

Що таке гіпергідроз?

Гіпергідроз – це поширений стан, при якому потовиділення непропорційно до фізичного навантаження, температури навколишнього середовища або психічної напруги. Потові залози працюють активніше, ніж це потрібно для контролювання температури тіла. Найчастіше проблема локалізується в пахвових западинах (73% випадків), на долонях (46% випадків), стопах (41%), обличчі (23%), у паху (9%), грудях. У стресовій ситуації людина з гіпергідрозом може втрачати до 10 літрів рідини на добу замість звичайних 1-2 літрів.

Це явище не загрожує здоров'ю, але викликає психологічний дискомфорт у багатьох соціальних ситуаціях. Пітливість може бути настільки значною, що людина не може тримати ручку або листок паперу в руках, ходити в шльопанцях через виникнення ковзання, а інша людина під час рукостискання відчує неприємну липкість її руки. Такі незручності часто погіршують якість життя, сприяють соціальній ізоляції та розвитку психологічних розладів.

Насправді, не існує точного кількісного критерію, за допомогою якого можна було б оцінити, чи кількість поту є нормальною чи ні. Якщо надмірна пітливість викликає серйозний дискомфорт у повсякденному житті, це привід звернутися до лікаря. Багато людей, які страждають на гіпергідроз, утримуються від медичної допомоги через збентеження або недостатню поінформованість про існування успішних методів боротьби з проблемою. Сьогодні існує кілька способів лікування гіпергідрозу з доведеною ефективністю, які дозволяють контролювати симптоми та покращити соціальне життя пацієнта.

Гіпергідроз зустрічається приблизно у 1-5% населення світу і зазвичай він розвивається у дитинстві або підлітковому віці, але може виникнути у будь-якому віці. Чоловіки частіше страждають на підвищену пітливості, порівняно з жінками.

Види гіпергідрозу

Інтенсивність потовиділення умовно поділяють на 3 ступені:

• Нормальна пітливість – утворюється переважно у пахвової западині, вона непомітна та не заважає повсякденній діяльності;
• Помірна – пітливість іноді приносить дискомфорт, але виявляється лише за підвищеної фізичної активності чи емоційної напруги;
• Надмірна пітливість (гіпергідроз) – викликає порушення повсякденного функціонування і трапляється частіше одного разу на тиждень, понад півроку поспіль.

Розрізняють два види гіпергідрозу:

• Первинний – коли підвищена пітливість не пов'язана з іншими захворюваннями. Зазвичай проявляється вже у дитячому чи підлітковому віці;
• Вторинний гіпергідроз – виникає на фоні інших порушень в організмі, наприклад гормонального дисбалансу.

По локалізації виділяють:

• Локальний – обмежений певними ділянками тіла (пахви, долоні, стопи, обличчя);
• Генералізований – підвищене потовиділення відзначається по всій поверхні тіла, але найпомітніше в місцях найбільшого скупчення потових залоз.

Симптоми гіпергідрозу

Ознаками гіпергідрозу є надмірне виділення поту у певних частинах тіла або по всьому тілу одночасно. Як правило, він проявляється симетрично, тобто на обох долонях або на обох сторонах обличчя. Не турбує у нічний час.

Якщо спостерігаються такі ситуації в житті людини, це може вказувати на гіпергідроз:

• Уникнення рукостискання або іншого фізичного контакту через надмірну вологість шкіри;
• Уникнення участі в активних та спортивних заходах через небезпеку посилення потовиділення;
• Потовиділення заважає робочому процесу, наприклад, важко утримати в руках інструменти або користуватися клавіатурою;
• Важко керувати автомобілем через ковзання керма у руках;
• Щоденні дії, спрямовані на боротьбу із проблемою пітливості, забирають багато часу. Наприклад, доводиться приймати душ і переодягатися кілька разів на день;
• Соціальна відстороненість, уникнення контактів із людьми.

Причини гіпергідрозу

Приблизно у підлітковому віці починається непропорційне потовиділення внаслідок гормональних змін, що відбуваються в організмі. У літньому віці більшість людей відчувають зменшення цього процесу. Точний механізм надмірної пітливості досі не розкрито. Існували теорії, які стверджували, що це пов'язано з кількістю потових залоз, але сьогодні поширена думка про вплив симпатичних нервів на їхню діяльність.

Причини первинного гіпергідрозу

Більшість фахівців у цій галузі вважають, що цей тип надмірного потовиділення виникає внаслідок порушення функціонування симпатичної нервової системи. Симпатична нервова система відповідає за більшість мимовільних рухів тіла, включаючи рух їжі в травному тракті та рух сечі з нирок у сечовий міхур, а також реагування на загрозливі ситуації. Коли ця система порушується, потові залози активізуються навіть тоді, коли в цьому немає реальної потреби та результатом є надмірне потовиділення. У ситуаціях тривоги це може бути особливо сильним.

У багатьох випадках надмірна пітливість первинного типу пов'язана зі спадковою схильністю. Кожна четверта людина, яка страждає на гіпергідроз, повідомляє про наявність родича, який страждає таким же захворюванням. Це означає, що є порушення в генетичній структурі.

Причини вторинного гіпергідрозу

Виникнути раптове надмірне потовиділення може у будь-якому віці внаслідок появи певних порушень в організмі чи інших причин. До них відносяться:

• Менопауза – зміна гормонального фону у жінки, яка пов'язана із закінченням репродуктивних функцій;
• Гіпертиреоз – стан, за якого щитовидна залоза виробляє надмірну кількість гормонів;
• Вірусні захворювання, такі як ВІЛ чи туберкульоз;
• Хвороба Паркінсона, яка вражає механізм руху тіла;
• Цукровий діабет;
• Захворювання кісткового мозку чи крові, такі як лейкемія чи лімфома;
• Алкоголізм та залежність від наркотиків, особливо стимуляторів, таких як кокаїн;
• Лікування алкогольної та наркотичної залежності;
• Побічні ефекти деяких ліків, наприклад бета-адреноблокаторів, антидепресанту венлафаксину, ліків від раку молочної залози тамоксифену, препаратів з групи антагоністів ГнРГ для лікування безпліддя у жінок та раку передміхурової залози у чоловіків;
• Тимчасове посилення виділення поту може викликати вживання великої кількості солодощів та напоїв із кофеїном.

Ускладнення гіпергідрозу

Грибкова інфекція

Люди, які страждають на гіпергідроз, схильні до високого ризику розвитку інфекцій, викликаних грибковими мікроорганізмами. При цьому стопи є найбільш схильними до цієї проблеми. Надмірна кількість поту в поєднанні зі шкарпетками і взуттям, що не дихає, створює вологе та тепле середовище, яке є найбільш сприятливим для росту грибків. При гіпергідрозі стоп часто виникає грибкова інфекція нігтів, що руйнує нігтьову пластину, або шкіри між пальцями ніг, що викликає почервоніння та свербіж ніг.

Захворювання шкіри

У випадках підвищеного потовиділення шкіра схильна до травм, у тому числі:

• Бородавки – опуклі утворення на шкірі, спричинені вірусом папіломи людини (ВПЛ);
• Екзема – червона, свербляча, суха і потріскана шкіра. Надмірне потовиділення не викликає це захворювання саме по собы, але може посилити його;
• Фурункули – гнійні шишки, що виникають у результаті інфікування волосяного фолікула.

Неприємний запах тіла

У випадках гіпергідрозу джерело проблеми знаходиться в екринних потових залозах, які не мають запаху. Однак, коли піт залишається на тілі протягом певного періоду часу, то в результаті діяльності природної мікрофлори на шкірі він починає набувати неприємного запаху. Рекомендується щодня приймати душ з антибактеріальним милом та ретельно висушувати шкіру рушником.

Психо-емоційні проблеми

Психологічні наслідки гіпергідрозу можуть бути серйозними. Це порушує їхнє професійне та особисте життя. Більше половини людей, які страждають на цю проблему, повідомляють про депресію та сильні переживання, які змушують їх відсторонюватися від суспільства та вести замкнутий спосіб життя.

Діагностика гіпергідрозу

За наявності активного потовиділення, яке значно ускладнює повсякденне життя, слід звернутися до сімейного лікаря. Після докладного опитування пацієнта про його симптоми, фахівець звертає увагу на сліди від поту на одязі, їх масштаб та локалізацію. Це може вказати на рівень гіпергідрозу. При фізичному навантаженні діаметр плями від поту може становити до 5 см, що вважається нормою. Область діаметром від 10 см свідчить про легкий ступінь захворювання, а діаметром понад 20 см – говорить про тяжкий ступінь.

Одним із спеціалізованих тестів при діагностиці гіпергідрозу є проба Мінора або йод-крохмальний тест. Найчастіше його проводять перед лікуванням ін'єкціями ботоксу для визначення дозування. Проходить дослідження безболісно та не вимагає спеціальної підготовки. Спочатку на висушену ділянку шкіри з підвищеною пітливістю наносять розчин Люголя або йода, дають йому повністю висохнути. Після цього посипають ділянку крохмалем. Піт, що виступає, призводить до фарбування крохмалю в темний колір. За інтенсивністю та площею забарвлення визначається схема подальшого лікування.

Лікар також може направити на загальні аналізи крові та сечі, які допоможуть визначити причину явища. У випадках локального гіпергідрозу причину проблеми зазвичай не виявляють. Також сімейний лікар може порадити консультацію у ендокринолога, дерматлога чи невролога.

Лікування гіпергідрозу

Позбутися гіпергідрозу в більшості випадків можливо. Успіх лікування вторинного виду цього захворювання залежатиме від правильного виявлення причини та можливості її усунення.

Зміна способу життя

Повністю позбавитися проблеми надмірної пітливості за допомогою зміни способу життя або повсякденної діяльності, на жаль, неможливо, проте наступні зміни можуть полегшити і зменшити симптоми:

• Уникайте гострої та гарячої їжі, алкоголю, кофеїнових напоїв;
• Використовуйте дезодорант або антиперспірант кілька разів на день: вранці та ввечері;
• Уникайте тісного одягу, що не дихає, і віддавайте перевагу вільному одягу з вологовідвідних тканин;
• Спеціальні вкладиші для одягу в область пахв допоможуть захистити одяг від проявів симптомів гіпергідрозу;
• Носіть вологовідвідні шкарпетки та міняйте їх двічі на день;
• Приймайте душ 2 рази на день, добре висушуючи шкіру тіла та особливо ніг.

Антиперспірант за призначенням лікаря

У тих випадках, коли використання звичайного дезодоранту недостатньо, рекомендується проконсультуватися з сімейним лікарем або дерматологом про необхідність використання засобу від гіпергідрозу з вмістом хлориду алюмінію, наприклад із серії продуктів Драй-Драй. Хлорид алюмінію є активним інгредієнтом, який надає антиперспіранту його ефективність, блокуючи активність потових залоз. Слід зазначити, що такі засоби можуть спричинити побічні ефекти у вигляді сверблячки.

Препарат слід наносити перед сном, коли оброблювана область чиста та суха. Вранці змийте залишки засобу зі шкіри. Продукт можна використовувати в будь-якій області, яка страждає від надмірного потовиділення, але найчастіше використовується в області пахв.

Медикаментозна терапія

Як правило, для лікування гіпергідрозу застосовують неврологічні лікарські препарати. Існує ряд препаратів, які блокують хімічні речовини, що дозволяють певним нервам взаємодіяти один з одним, тим самим зменшуючи потовиділення. Одним із них є глікопіролат із групи антихолінергічних препаратів. Він зазвичай не використовується як терапія першої лінії, оскільки часто викликає побічні ефекти, такі як сухість у роті, нечіткість зору та затримку сечовипускання. Призначають ці ліки людям, для котрих інші методи терапії виявилися неуспішними.

Деякі препарати групи антидепресантів також можуть зменшити потовиділення. Крім того, вони також можуть допомогти впоратися з занепокоєнням, що посилює надмірну пітливість та посилює депресивні розлади.

Іонофорез

Терапія електричним струмом називається іонофорезом і особливо ефективна, коли йдеться про гіпергідроз рук та ніг. Менш ефективний він для області пахв. Під час лікування долоні або стопи занурюють у ванну з водою, через яку проходить слабкий електричний струм. Струм тимчасово блокує потові залози. Для лікування пахв, на них прикріплюють вологі подушечки та пропускають струм. Процедура безболісна, проте струм може викликати дискомфорт та легке подразнення шкіри, що швидко проходять. Сеанс іоноторезу триває 20-30 хвилин і для досягнення оптимальних результатів потрібно від 2 до 4 процедур на тиждень. Відчути покращення симптомів можна приблизно через тиждень. Як тільки бажаного ефекту буде досягнуто, частота лікування буде зменшуватися до 1 сеансу на тиждень або на місяць. Доведено, що іонофорез ефективний у 80-90% випадків.

Ін'єкції ботоксу

Ін'єкції ботулотоксину (ботоксу) є відносно новою терапевтичною альтернативою і вважається кращим методом лікування через його високу ефективність та безпеку. Ботокс – це білок, витягнутий із ботулінічної бактерії Clostridium botulinum. Багатьом він відомий як засіб для боротьби зі зморшками та віковими змінами шкіри.

Невелика кількість токсину паралізує нервові закінчення, що стимулюють потовиділення. При введенні в м'яз, що відповідає за скорочення потових залоз, людина одразу перестає потіти. В рамках лікування гіпергідрозу ботокс вводять в область, яка має надмірну пітливість, наприклад, пахви, обличчя, руки або ноги. Лікування містить від 12 до 20 ін'єкцій, які роблять під місцевою анестезією. Тривалість процедури становить від 30 до 45 хвилин і може бути досить болючою. Ефект лікування зберігається протягом 4-8 місяців, після чого необхідно повторити процедуру.

Хірургічне лікування: симпатектомія

Найбільш поширена операція, що використовується для лікування гіпергідрозу, називається симпатектомія. Операція рекомендується людям, які перенесли різні види лікування гіпергідрозу та їх стан не покращився в бажаному ступені.

Хірургічна маніпуляція виконується ендоскопічним способом. Через невеликі розрізи у грудній клітці вводиться між ребрами камера та хірургічний інструмент. Весь хід операції проектується на монітор в операційній для контролю маніпуляцій. Метою є відсікання або кліпування (пережимання) нервових гангліїв сипматичної нервової системи, які відповідають за активацію потових залоз рук, ніг та пахв.

Симпатектомія позбавляє пацієнта від потовиділення назавжди.

Література вказує на 98% успіху у цих типах операцій. У 2% випадків можливі побічні ефекти та ризики у вигляді компенсаторного потовиділення в інших частинах тіла та пошкодження нервів у нижній частині спини, ніг чи геніталій. Можливими ускладненнями цієї операції також можуть бути задишка, біль у грудях, кровотеча в плевральну порожнину або повітря в грудній клітці. Вони зустрічаються рідко і зазвичай обмежуються найближчим післяопераційним періодом, часто вимагаючи дренування плевральної порожнини.

Отже, гіпергідроз – це неприємне явище, що погіршує якість життя людини, яка страждає на нього, у різних аспектах: медичному, соціальному, психічному. Сьогодні існують різні методи лікування, завданням яких є тимчасова чи стала нейтралізація явища.

Здоров'я безцінно – бережіть себе!
Моя Аптека – з любов'ю та турботою.