Лептоспіроз: смертельна небезпека купання у водоймах

В Україні почастішали випадки захворювання на лептоспіроз із летальними наслідками. Сезонність спалахів спостерігається у літньо-осінній період, коли населення рятується від спеки у водоймах, часто не призначених для купання. Лептоспіроз (або хвороба Вейля) відносно рідко зустрічається в Європі, але поширений у районах з поганими санітарно-гігієнічними умовами. Спалахи захворювання можуть спостерігатися після паводків, коли стічні води поєднуються з паводковими. Річна захворюваність оцінюється в 1 випадок на сто тисяч жителів, проте не всі випадки захворювання правильно діагностуються, тому фактична захворюваність може бути вищою. За оцінками вчених, захворюваність на лептоспіроз у людей збільшиться через зміну клімату. У країнах із помірним кліматом ризик передачі лептоспірозу збільшує торгівля екзотичними тваринами.

     ЗМІСТ:

Що таке лептоспіроз та хто збудник?

Лептоспіроз – це зоонозне інфекційне захворювання, яке передається від тварин до людини.

Тяжка форма лептоспірозу має ще одну назву на прізвища дослідників, що вивчали його, – хвороба Васильєва-Вейля. Перші згадки про лептоспіроз з'явилися 1886 року. Адольф Вейль описав типові симптоми жовтяниці, до яких належать лихоманка та поліорганна недостатність (ураження легень, нирок та печінки).

Збудником хвороби є бактерія спірохета Leptospira. Вона поширена у всьому світі, крім полярних областей. Існує більше 19 видів спірохет Leptospira, з яких найбільш поширеними у людини є L. interrogans, L. kirschneri та L. borgpeterseni. Переносниками лептоспіри є різноманітні ссавці, птахи, рептилії та амфібії. Особливо активними розповсюджувачами інфекції є щури та миші. При цьому, сільськогосподарські тварини, такі як велика рогата худоба, свині, вівці, коні також часто є зараженими лептоспірою.

Поза організмом спірохети Leptospira швидко гинуть, вони дуже чутливі до висихання, прямих сонячних променів, високої температури, дезінфікуючих засобів та змін кислотності середовища. При цьому бактерії дуже добре виживають за низьких температур. Заморозки їм також не страшні. У стоячій воді або вологому ґрунті спірохети можуть зберігати життєздатність до півроку.

Шляхи зараження лептоспірою

Джерелом лептоспірозної інфекції найчастіше є сеча заражених тварин. Найбільш швидко лептоспірози розмножуються в печінці, звідки повторно потрапляють у кровотік та сечу. Заражені тварини можуть виявляти ознаки хвороби або симптоми можуть бути повністю відсутні. Гризуни, інфіковані бактеріями, все життя виділяють її із сечею і таким чином забруднюють довкілля та особливо водойми.

Зараження людини на лептоспіроз зазвичай відбувається після контакту з водою або грунтом, забруднених сечею інфікованих ссавців. Передача інфекції також може статися через харчові продукти та предмети, які забруднені сечею хворої тварини. Мікроорганізми при цьому потрапляють в організм людини через пошкоджені покриви шкіри або слизову оболонку носа, рота, очей. При заковтуванні води мікроби проникають крізь слизові оболонки шлунково-кишкового тракту.

До групи ризику зараження хворобою входять ті, хто має контакт із тваринами та їх природними виділеннями, наприклад ветеринари, працівники скотобійні, фермери. Також наражається на ризик кожен, хто контактує із забрудненими прісними водоймищами, купається в них або ходить босоніж по землі, яка може бути забруднена виділеннями тварин диких або домашніх.

Лептоспіроз: симптоми та ознаки

Симптоми лептоспірозу з'являються раптово після інкубаційного періоду 5-14 днів. Близько 90% інфікованих людей не мають жодних симптомів або дуже слабкої виразності, які проходять самостійно протягом короткого часу. Інші 10% інфікованих страждають від більш серйозної форми захворювання, яка може пошкодити різні органи і навіть призвести до смерті без належного лікування.

Загальними симптомами є лихоманка, головний біль і м'язові болі (особливо в гомілках та попереку), схожі на грип або застуду. Такі симптоми зазвичай тривають 5-7 днів, а потім зникають самостійно. Іншими симптомами є почервоніння кон'юнктиви очей, нудота, блювання, біль у животі, кашель і іноді висипання на шкірі.

Захворювання часто протікає у два етапи:

• Перша стадія захворювання зазвичай триває близько 7 днів. Початкові симптоми, пов'язані з появою збудника в крові, виявляються у вигляді підвищення температури тіла, головного болю, болю у м'язах та суглобах. Крім того, хворі можуть страждати на висипання від герпесу, кон'юнктивіт та гіперемію слизової оболонки глотки, шкірну еритему або висип різної форми, іноді генералізований геморагічний діатез. Також можуть виникнути гемодинамічні порушення. Після цих початкових симптомів зазвичай знижується висока температура і настає тимчасове покращення самопочуття. У цей період спірохети зникають з кровотоку та розташовуються в різних органах та тканинах, призводячи до токсичних та запальних змін.
• На другій стадії лихоманка знову посилюється через ураження мікроорганізмами внутрішніх органів. Цей період характеризується великою різноманітністю симптомів та пов'язаний з реакцією імунної системи організму. Хворі скаржаться на дуже сильний головний біль, ригідність потиличних м'язів, світлобоязнь, тобто симптоми менінгіту. З'являється задишка, біль у животі, почервоніння кон'юнктиви і навіть кашель із кров'ю. У деяких випадках з'являється жовтяниця. Тяжка жовтяниця при лептоспірозі називається хворобою Вейля. Крім того, лептоспіроз викликає ураження нирок, що проявляється гематурією та протеїнурією, а також мозкових оболонок, серця, очей, легень.

Лептоспіроз у вагітної жінки може серйозно пошкодити плід аж до внутрішньоутробної загибелі та викидня.

Найбільш частим ускладненням лептоспірозу є:

• Пневмонія;
• Міокардит;
• Ураження печінки та нирок (проявляється протеїнурією або гематурією);
• Васкуліт (характеризується синцями на шкірі, кровохарканням та носовими кровотечами);
• Гостра дихальна недостатність.

При хворобі Вейля смертність становить близько 10% і часто є результатом дихальної недостатності, масивних крововиливів та ниркової недостатності.

Діагностика лептоспірозу

Діагностувати захворювання лептоспіроз у людини досить складно, особливо при легко виражених симптомах першої стадії, що нагадують звичайний грип. За медичною допомогою хворі звертаються, як правило, вже тоді, коли з'являється сильне нездужання, задишка, кашель із домішкою крові, жовтяниця, труднощі із сечовипусканням.

Діагноз захворювання ґрунтується, як правило, на лікарському опитуванні хворого, спостереженні симптомів. Підтвердженням зараження лептоспірами є мікробіологічне ПЛР дослідження біологічних рідин (наприклад, крові, сечі) чи тканин. У хворих, інфікованих лептоспірозом, спостерігається велика кількість лейкоцитів та еритроцитів, білок у сечі. Остаточний діагноз можливий після серологічних тестів.

Лікування лептоспірозу

За будь-якої підозри на лептоспіроз слід негайно звернутися до лікаря загальної практики. Як правило, легкий перебіг хвороби не потребує лікування. Якщо лихоманка супроводжується жовтяницею, утрудненим диханням, ознобом, болями у м'язах, головним болем, діареєю, кровотечею, діурезом, то хворому потрібна термінова медична допомога та госпіталізація.

Лікування лептоспірозу має відбуватися в інфекційному відділенні, стаціонарі. Основними ліками від лептоспірозу є антибіотики з групи пеніцилінів, тетрациклінів, левоміцетину або цефалоспоринів. Антибіотикотерапія може застосовуватись у високих дозах протягом кількох тижнів. У зв'язку з тривалим очікуванням результатів бактеріального посіву антибактеріальну терапію починають на підставі анамнезу контакту зі спірохетами та характерними симптомами. Пацієнту з ускладненим захворюванням зазвичай потрібне лікування для відновлення функцій печінки та нирок. Крім того, може виникнути потреба у лікуванні геморагічних, неврологічних та серцевих ускладнень.

Як не заразитися лептоспірозом?

Щоб звести до мінімуму ризик зараження цим потенційно небезпечним захворюванням, слід насамперед дотримуватися елементарних правил гігієни: мити руки перед кожним прийомом їжі та після контакту з тваринами. Якщо на шкірі є пошкодження або ранки, їх слід добре захистити від контакту з тваринами, їх сечею, м'ясом або кров'ю. Також важливою є боротьба з гризунами, особливо з пацюками, які є основними переносниками бактерій, що викликають лептоспіроз. Також слід:

• Уникати купання у водоймах, забруднених сечею хворих тварин та позначеними місцевою владою як «непридатні для купання»;
• Дотримуватись обережності при контакті з водою з каналізації та стічними водами;
• Завжди носити захисне взуття та одяг під час роботи з сільськогосподарськими та дикими тваринами.

Здоров'я безцінно – бережіть себе!
Моя Аптека – з любов'ю та турботою.
Слава Україні!