Пієлонефрит: інфекційне запалення нирок

Завдання нирок – виведення із сечею шкідливих продуктів метаболізму з нашого організму. Крім цього, вони підтримують правильний артеріальний тиск, об'єм рідини в організмі і контролюють інші важливі функції. Порушення функціонування нирок може виникнути через ураження їх будь-якою інфекцією. Інфекційні захворювання нирок зустрічаються досить рідко в порівнянні з циститом, що діагностується дуже часто. Найчастіше така проблема виявляється у жінок. Близько 90% випадків пієлонефриту припадає на жінок у порівнянні з чоловіками. У дітей діагностується досить рідко. Які причини та симптоми пієлонефриту? У чому відмінність гострого пієлонефриту від хронічного? Як лікувати запалення нирок?

     ЗМІСТ:

Пієлонефрит: що це і чому виникає?

Пієлонефрит – це інфекційне захворювання нирок, викликане проникненням бактерій з сечового міхура по сечоводу в нирки. У більшості випадків основними мікроорганізмами, що викликають пієлонефрит, є шлунково-кишкові бактерії, такі як кишкова паличка та ентерококи. Внаслідок запалення ушкоджується інтерстиціальна тканина нирок та клітини ниркових канальців. Захворювання входить у ширшу групу інфекцій сечостатевої системи, тобто інфекцій сечовивідних шляхів.

Це дуже серйозний інфекційний процес, який потребує негайної медичної допомоги. Відсутність лікування може призвести до незворотного пошкодження тканин нирок та додаткових серйозних ускладнень.

Розрізняють два типи пієлонефриту: гострий та хронічний. Гостра фаза пов'язана з раптовим та надмірним зростанням патогенних бактерій. При хронічній формі уражаються обидві нирки, хворий має легкі симптоми, а стадії ремісії чергуються з періодами загострення і такими ж ознаками, як і при гострій формі.

                       Найчастіше на пієлонефрит страждають жінки.

Причинами пієлонефриту є патогенні бактерії, яким вдалося проникнути ззовні до сечовивідних шляхів, а звідти через сечоводи в нирки. У переважній більшості випадків вони досягають нирок внаслідок появи інфекції у сечовому міхурі (цистит). Бактерії, що викликають цистит, можуть іноді підніматися сечоводом і інфікувати нирки. У поодиноких випадках бактеріям вдається проникнути в сечовивідні шляхи через кров.

Збудниками гострого пієлонефриту можуть бути:

• Бактерії – у більшості випадків (близько 80%) гострий пієлонефрит виникає в результаті інфікування бактеріями, що надходять з нижніх відділів сечовивідних шляхів висхідним шляхом по сечоводам в нирки. Найчастіше це бактерії кишкової палички, рідше стафілококи мікоплазми та гонококи.
• Віруси – найчастіше причиною інфекції є віруси з сімейства Herpes, що передаються статевим шляхом.
• Грибки – можуть бути причиною пієлонефриту у хворих зі зниженим імунітетом, які отримують лікування антибіотиками або імунодепресантами, а також у хворих з тривалою катетеризацією.

Гострий пієлонефрит також може бути наслідком потрапляння патогенних мікроорганізмів у нирки з кров'ю. Інфікування може статися і в результаті потрапляння збудника з крові або лімфи, але це 2% від усіх випадків. Такий шлях зараження можливий для пацієнтів з ослабленим імунітетом та тяжкими захворюваннями.

Причиною хронічного пієлонефриту є не проліковані інфекції уретри або сечового міхура, коли бактерії, що залишаються у сечовивідних шляхах, потрапляють через сечовод у нирку та викликають запалення. А також може розвиватися при тривалому знаходженні у стані гострого пієлонефриту.

Фактори ризику

Деякі люди можуть бути схільні сильніше до появи запалення нирок внаслідок наступних факторів ризику:

• Жіноча стать – жінки більш схильні до захворювання, ніж чоловіки, через анатомічні особливості будови сечовивідних шляхів. Близькість ануса до отвору уретри, а також коротка уретра дозволяють бактеріям відносно легко потрапляти в сечовивідні шляхи.
• Анатомічні дефекти сечовидільної системи – існують різноманітні анатомічні дефекти, що підвищують ризик зараження. Найбільш поширена анатомічна аномалія, що пов'язана з пієлонефритом, називається рефлюкс сечовивідних шляхів. У цій ситуації можливе повернення сечі з сечового міхура до нирок. У нормальному стані сеча не повинна повертатися з сечового міхура вгору протоками, але коли це відбувається, значно зростає ризик розвитку хронічного пієлонефриту та ураження нирок.
• Затримка сечовипускання – у випадках затримки сечі через збільшення передміхурової залози, злоякісного новоутворення, каменів у нирках або ряду інших станів створюються сприятливі умови для розмноження бактерій у сечовивідних шляхах.
• Використання катетера – тривале використання катетера збільшує ризик потрапляння бактерій у сечовивідні шляхи з катетера. Багато бактерій можуть розмножуватися на пластику, з якого виготовлено катетер. Чим частіше або довше використовується катетер, тим вищий ризик.
• Неврологічні розлади з порушеннями випорожнення сечового міхура, наприклад, при спинномозковій грижі або після перенесеного інсульту;
• Літній вік – ослаблення імунітету, гормональні зміни у жінок, а чоловіки більш схильні до захворювань передміхурової залози;
• Вагітність та післяпологовий період – інфекції сечовивідних шляхів частіше зустрічаються у другому та третьому триместрах вагітності;
• Велика кількість статевих партнерів;
• Діабет – призводить до підвищеного ризику різних інфекцій;
• Камені у нирках – застій сечі або аномальний її відтік може вплинути на розвиток інфекції;
• Лікування препаратами, що пригнічують імунну систему (імунодепресанти).

Симптоми пієлонефриту

При гострій формі запалення нирок головним симптомом є раптовий різкий біль (з однієї або двох сторін) в ділянці попереку та середньої частини спини, яка може віддавати в пах. Крім цього, з'являються симптоми, характерні для запалення сечовивідних шляхів. Вони зазвичай розвиваються протягом кількох годин або швидше:

• Субфебрильна температура або значне підвищення температури;
• Загальна слабкість;
• Підвищення артеріального тиску;
• Біль в животі;
• Нудота та блювання;
• Діарея;
• Біль при сечовипусканні;
• Кров у сечі;
• Мутна і смердюча сеча;
• Часті позиви до сечовипускання;
• Печіння під час сечовипускання.

Хронічна форма запалення нирок буває малосимптомною та безсимптомною. Іноді жоден зі специфічних симптомів не виявляється, і єдиним симптомом буде загальне погане самопочуття. У дітей з пієлонефритом іноді можуть бути судоми, втрата ваги, дратівливість та різні проблеми з прийомом їжі.

Ускладнення запалення нирок

Інфекційне ураження нирок є більш небезпечним захворюванням, ніж інфекції сечового міхура та нижніх сечовивідних шляхів. Особливу небезпеку пієлонефрит становить для деяких груп людей, наприклад тих, що страждають на діабет і маленьких дітей. Люди з діабетом можуть страждати від гнійних абсцесів у нирках внаслідок запалення. Запалення на фоні каменів сечовивідних шляхів може викликати ксантогранулематозний тип пієлонефриту, що виявляється повним руйнуванням нирки та потребує її хірургічного видалення.

У випадках хронічного запалення нирок, при якому запалення виникало двічі протягом останніх шести місяців або тричі протягом останнього року, тканина нирок може рубцюватись і втрачати можливість виконувати свою функцію. Цей стан зустрічається в основному у маленьких дітей, і чим молодший пацієнт, тим вище ризик втрати ниркової функції.

При затяжній інфекції нирок хвороботворні мікроби можуть потрапляти в кров, що призводить до розвитку сепсису – дуже небезпечного стану, який часто загрожує пацієнтові смертю .

      Хронічна форма пієлонефриту може призвести до ниркової недостатності.

Хронічний пієлонефрит може призвести до тяжкої ниркової недостатності, коли нирки не зможуть виконувати свою функцію. У цьому випадку буде потрібна замісна ниркова терапія (найчастіше діаліз) або трансплантація органу.

Виходячи з вищеописаного, лікувати інфекцію сечовивідних шляхів слід якнайшвидше і якісніше, щоб запобігти поширенню запалення на нирки.

Діагностика запалення нирок

Швидкий і точний діагноз при пієлонефриті дуже важливий, оскільки несвоєчасне лікування може призвести до розвитку хронічної ниркової недостатності та інших ускладнень.

Діагноз даного захворювання ґрунтується головним чином на типових скаргах, до яких належать: підвищення температури, біль у попереку, скарги на печіння при сечовипусканні та часті позиви до сечовипускання. Сімейний лікар може діагностувати пієлонефрит за цими симптомами. Для підтвердження діагнозу потрібні лабораторні аналізи, які можуть визначити вид збудника захворювання:

• Загальний аналіз сечі – покаже рівень нітритів та лейкоцитів у сечі, підвищення рівня креатиніну також свідчить про ураження нирок;
• Бактеріальний посів сечі – визначить кількість та вид бактерій у сечі;
• Аналіз крові – у деяких випадках в аналізі крові може виникнути підвищення рівня лейкоцитів та інших показників запалення.

Важливо пам'ятати, що діагноз пієлонефрит ставиться лише при поєднанні відповідних результатів лабораторних досліджень та клінічних скарг.

Пацієнту з підозрою на пієлонефрит також проводять ультразвукове дослідження, візуалізуючи нирки. У ході захворювання спостерігається зміна їхньої поверхні, вона стає нерівною через численні рубцеві зміни інтерстиціальної тканини.

Менш точним тестом є постукування ребром руки по спині в ділянці нирок по черзі з кожного боку. При запаленні нирок такі дії викликають у пацієнта сильний біль. Якщо запалення є наслідком запущеного циститу, також виникає дискомфорт і при натисканні на надлобкову область.

Лікування пієлонефриту

За результатами аналізу сечі в залежності від присутніх видів бактерій та їх чутливості лікар підбирає препарати для антибактеріальної терапії, яка триватиме близько 14 днів. Ліки допоможуть усунути інфекцію. Слід використовувати препарат, який діятиме саме на ті бактерії, що були виявлені в аналізах. Часто до отримання результатів біологічного посіву лікар може призначити звичайний антибіотик, який використовується при інфекціях сечових шляхів для полегшення болісних симптомів пієлонефриту. Дуже важливо суворо дотримуватись вказівок лікаря. Пацієнт не повинен відмовлятися від прийому антибіотика раніше за призначений термін. Після лікування антибіотиками приблизно через 2 тижні проводять контрольний аналіз сечі з посівом.

Для боротьби жаром та болем призначають нестероїдні протизапальні препарати, наприклад, ібупрофен. При необхідності лікар випише сильніші знеболювальні.

Під час хвороби слід обмежити фізичну активність та приймати не менше 2-х літрів рідини на день.

Більшість людей, які раніше не мали проблем із нирками, повністю одужують при своєчасному лікуванні.

Якщо причиною захворювання є порушення відтоку сечі (наприклад, при сечокам'яній хворобі), може знадобитися хірургічне лікування, метою якого є введення катетера в сечовий міхур (катетеризація сечового міхура) або сечоводу через сечівник (зондування сечоводу).

У більшості випадків антибіотики усунуть інфекцію, але госпіталізація до стаціонарного відділення лікарні буде потрібна, якщо:

• Широке поширення інфекції;
• Інфекція не реагує лікування антибіотиками;
• Високий ризик зневоднення внаслідок блювоти або часте сечовипускання;
• Інші тяжкі захворювання, наприклад, цукровий діабет.

У лікарні застосовують антибіотики внутрішньовенно. Такий спосіб введення ліків забезпечує максимальну швидкість дії. Якщо аналізи показують, що інфекція викликана каменем у нирках, закупоркою сечоводу або іншим дефектом, може знадобитися хірургічне втручання.

Невилікуване або надто пізнє лікування запалення нирок може призвести до утворення рубців у нирках. Потім це перетворюється на хронічний пієлонефрит, який може призвести до хронічної ниркової недостатності. Ось чому так важливо не зволікати з появою тривожних симптомів з боку сечовидільної системи і якнайшвидше звернутися до лікаря.

Здоров'я безцінно – бережіть себе!
Моя Аптека – з любов'ю та турботою.