Фентаніл Калцекс р-н д/ін. 0,05 мг/мл амп. 2 мл №100

діюча речовина: fentanyl;

2 мл розчину (1 ампула) містить 0,1 мг фентанілу (у вигляді фентанілу цитрату 0,157 мг);

10 мл розчину (1 ампула) містить 0,5 мг фентанілу (у вигляді фентанілу цитрату 0,785 мг);

допоміжні речовини: кислота хлористоводнева розведена, вода для ін’єкцій

Лікарська форма

Розчин для ін’єкцій.

Основні фізико-хімічні властивості: безбарвна прозора рідина.

Фармакотерапевтична група

Засоби для опіоїдної анестезії. Код АТ9Х N01А Н01.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка.

Фентаніл є синтетичним опіоїдним болезаспокійливим засобом, який подібний до морфіну. Йому притаманна швидка і короткочасна болезаспокійлива дія. При парантеральному введенні фентаніл спричиняє виражену аналгезію, пригнічення дихання, брадикардію та інші характерні для морфіну ефекти (блювання, запор, фізичну залежність, деякі вагусні ефекти та седацію різного ступеня). Максимальний ефект триває приблизно 30 хвилин.

Фармакокінетика.

Фармакокінетичні параметри фентанілу:

• зв’язок з протеїнами плазми крові ? 80 %;
• об’єм розподілення ? 4,0±0,4 л/кг; кліренс ? 13±2 мл/хв/кг;
• виділення із сечею ? 8 %;
• кінцевий період напіввиведення ? 141-853 хвилини.

Фентаніл Калцекс застосовується:

• у малих дозах для знеболювання під час малих операцій;
• у великих дозах для знеболювання та зменшення частоти спонтанного дихання при штучній вентиляції легень;
• у комбінації з нейролептичними засобами для нейролептаналгезії;
• для полегшення тяжких болів, наприклад болю при інфаркті міокарда.

• Підвищена чутливість до діючої речовини, до інших морфіноміметичних засобів або до будь-якої допоміжної речовини препарату.
• Пригнічення дихання, обструктивна хвороба дихальних шляхів.
• Травми голови, підвищений внутрішньочерепний тиск.
• Наркоманія.
• Печінкова недостатність.
• Період вагітності або годування груддю
• Дитячий вік до 2 років.
• Застосування з інгібіторами моноаміноксидази (ІМАО) одночасно або протягом 2 тижнів після припинення застосування ІМАО.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодії

Вплив інших лікарських засобів на дію фентанілу

Дію фентанілу, що пригнічує дихання, може посилити або подовжити застосування опіоїдів (для премедикації), барбітуратів, бензодіазепінів, нейролептичних засобів, летючих галогенів та інших неселективних депресантів центральної нервової системи (ЦНС) (наприклад, алкоголю).

Якщо пацієнт застосував депресанти ЦНС, доза фентанілу повинна бути меншою за звичайну.

Фентаніл швидко та широко метаболізується за допомогою CYP3A4. Ітраконазол (потужний інгібітор CYP3A4) при застосуванні внутрішньо у дозі 200 мг/день протягом 4 днів значною мірою не впливав на фармакокінетику фентанілу, який був введений внутрішньовенно.

Ритонавір (один із найпотужніших інгібіторів CYP3A4) при застосуванні внутрішньо на 2/3 зменшував кліренс фентанілу, який був введений внутрішньовенно. Проте одноразове внутрішньовенне введення не впливало на максимальну концентрацію фентанілу.

При одноразовому застосуванні фентанілу одночасно із сильним інгібітором CYP3A4, наприклад ритонавіром, необхідно ретельно спостерігати за пацієнтом.

При одночасному застосуванні фентанілу із флуконазолом або вориконазолом (інгібітори CYP3A4 середньої сили) може посилитися дія фентанілу.

При тривалому застосуванні фентанілу одночасно із інгібіторами CYP3A4 може виникнути необхідність зменшити дозу фентанілу для уникнення його накопичення, що підвищує ризик тривалого або уповільненого пригнічення дихання.

У пацієнтів, які не отримували антихолінергічні засоби в достатній кількості, а також у разі одночасного застосування фентанілу з міорелаксантами без ваголітичного ефекту може розвинутися брадикардія та зупинка діяльності серця. Брадикардію можливо усунути атропіном.

Одночасне застосування із дроперидолом може частіше спричиняти артеріальну гіпотензію.

Блокатори кальцієвих каналів (наприклад, дилтіазем, верапаміл) можуть збільшити концентрацію фентанілу у плазмі крові, в результаті посилюючи ефекти опіоїдів.

Застосування при ввідному наркозі магнію сульфату у додаток до фентанілу значно покращує умови інтубації без застосування міорелаксантів.

Сік грейпфруту уповільнює метаболізм фентанілу, таким чином зменшуючи його дію.

Серотонінергічні засоби

Одночасне застосування фентанілу та серотонінергічних засобів, наприклад селективних інгібіторів зворотного зв’язування серотоніну (СІЗЗС), інгібіторів зворотного зв’язування серотоніну і норадреналіну (ІЗЗСН) та ІМАО, збільшує ризик розвитку серотонінового синдрому – потенційно небезпечного для життя стану.

Вплив фентанілу на дію інших лікарських засобів

Після застосування фентанілу слід зменшити дози інших депресантів ЦНС.

При одночасному застосуванні з фентанілом значно (у 2-3 рази) зростає концентрація етомідату у плазмі крові. При одночасному застосуванні з фентанілом загальний плазмовий кліренс етомідату та об’єм розподілення зменшується у 2-3 рази, напівперіод залишається незмінним.

Одночасне внутрішньовенне введення фентанілу та мідазоламу спричиняє збільшення термінального напівперіоду плазмового мідазолату та зменшення плазмового кліренсу. При одночасному застосуванні цих лікарських засобів з фентанілом може виникнути необхідність зменшити їх дози.

Особливості щодо застосування

Застереження

Можуть розвинутися звикання та залежність (нижче див. підрозділ «Лікарська залежність та потенціал до зловживання»).

Після внутрішньовенного введення фентанілу може різко знизитися артеріальний тиск, особливо у пацієнтів із гіповолемією. Ця дія минає. Слід проводити необхідні заходи для підтримки стабільного артеріального тиску.

При введенні доз фентанілу, які перевищують 200 мкг, розвивається тяжке пригнічення дихання. Цей та інші фармакологічні ефекти фентанілу можливо усунути, застосовуючи специфічні антагоністи наркотичних засобів (наприклад, налоксон). Можливе введення додаткових доз антагоністів наркотичних засобів, оскільки пригнічення дихання може зберегтися довше часу дії опіоїдного антагоніста.

У пацієнтів, які не отримали антихолінергічні засоби в достатній кількості, а також при одночасному введенні фентанілу та м’язових релаксантів без ваголітичного ефекту може з’явитися брадикардія та зупинитися серце. Брадикардію можливо усунути атропіном.

Можлива м’язова ригідність (морфіноподібний ефект). Для запобігання ригідності, яка може зачепити м’язи грудної клітки, слід:

• вводити препарат внутрішньовенно повільно (зазвичай достатньо малими дозами);
• здійснювати премедикацію бензодіазепінами;
• вводити міорелаксанти.

Можливі (міо)клонічні рухи, не пов’язані з епілепсією.

Особливі застереження

Фентаніл можна вводити тільки у випадках, коли можливий контроль дихання кваліфікованим спеціалістом.

Для пацієнтів із myasthenia gravis перед проведенням загальної анестезії, а також під час анестезії, якщо вона включає внутрішньовенне введення фентанілу, необхідно оцінити доцільність застосування рекомендованих антихолінергічних засобів та засобів, які викликають нейром?язову блокаду.

Пацієнтам літнього віку та ослабленим хворим слід зменшити дозу фентанілу.

Слід обережно підбирати дози пацієнтам із гіпотиреозом, захворюваннями легенів, зниженим резервним об’ємом легень, порушеннями діяльності печінки або нирок, а також залежним від алкоголю пацієнтам; може потребуватися тривалий нагляд за пацієнтом у післяопераційний період.

Пацієнтам, які тривало застосовують терапію опіоїдами, та пацієнтам із опіоїдною залежністю в анамнезі можуть бути необхідні більші дози.

Пацієнти повинні бути проінформовані про особливості дії фентанілу та нейролептичних засобів (наприклад, дроперидолу) при їх одночасному застосуванні, особливо про відмінність тривалості їх дії. При одночасному застосуванні цих лікарських засобів частіше спостерігаються випадки гіпотензії. Нейролептичні засоби можуть викликати появу екстрапірамідних симптомів, які можливо усунути за допомогою протипаркінсонічних засобів.

Також, як і інші опіоїди, внаслідок антихолінергічної дії фентаніл може спричиняти підвищення тиску у жовчовивідних протоках та в деяких випадках ? спазми сфінктера Оddi.

Застосування фентанілу під час пологів може спричинити пригнічення дихання у новонародженого.

Також, як і у разі застосування усіх потужних опіоїдів, повна аналгезія пов’язана із вираженим пригніченням дихання, яке може зберегтися або відновитися у ранньому післяопераційному періоді. Після застосування великих доз фентанілу або застосування фентанілу у вигляді інфузії, слід дотримуватися обережності для забезпечення пацієнту відповідного спонтанного дихання після відновлення від наркозу ще до його переміщення.

Реанімаційне обладнання, а також антагоністи опіоїдів, повинні бути у швидкому доступі. Гіпервентиляція під час анестезії може змінити реакцію пацієнта на СО₂, таким чином, впливаючи на дихання після операції.

Слід уникати швидкого болюсного введення опіоїдів пацієнтам з порушеннями діяльності мозку. У таких пацієнтів короткочасне зниження кров’яного тиску іноді спричиняє короткочасне зниження внутрішньомозкового кров’яного тиску.

Серотоніновий синдром

Слід дотримуватися обережності при одночасному застосуванні фентанілу з лікарськими засобами, які впливають на серотонінергічну нейропередачу.

При одночасному застосуванні із серотонінергічними засобами, наприклад СІЗЗС, ІЗЗСН та засобами, які послаблюють метаболізм серотоніну (у тому числі ІМАО), може розвинутися стан, небезпечний для життя, ? серотоніновий синдром. Він може проявитися при застосуванні фентанілу у рекомендованих дозах.

Серотоніновий синдром може включати зміни психічного стану (наприклад, збудження, галюцинації, кому), нестабільність вегетативної нервової системи (наприклад, тахікардію, лабільний артеріальний тиск, гіпертермію), нейром?язові порушення (наприклад, посилення рефлексів, порушення координації, ригідність) та/або симптоми з боку травної системи (наприклад, нудоту, блювання, пронос).

При підозрі на серотоніновий синдром може бути необхідним швидке припинення застосування фентанілу.

Лікарська залежність та потенціал до зловживання

Регулярне застосування опіоїдів може призвести до розвитку толерантності, фізичної та психологічної залежності. Ризик збільшується у пацієнтів із зловживанням психоактивними речовинами в анамнезі (у т. ч. зловживанням алкоголем або наркотиками, або у пацієнтів із залежністю від даних речовин).

Синдром відміни

Повторне введення препарату через короткі інтервали протягом тривалого періоду часу може призвести до розвитку синдрому відміни після припинення терапії, що може проявлятися виникненням наступних побічних ефектів: нудоти, блювання, діареї, тривоги, ознобу, тремору та пітливості.

Діти

Вид аналгезії, який застосовують дітям, які дихають спонтанно, слід застосовувати тільки як метод анестезії або частину метода седації/аналгезії за умови проведення аналгезії досвідченим персоналом, який здатний провести необхідну інтубацію в разі раптової ригідності грудної клітки, а у разі зупинки дихання – забезпечити дихання.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Вагітність. Немає достатніх даних про застосування фентанілу вагітним. Фентаніл може проникати через плаценту на ранній стадії вагітності. Дослідження на тваринах довели репродуктивну токсичність. Потенційний ризик для людини невідомий.

Оскільки фентаніл проникає через плаценту, його не рекомендують застосовувати під час пологів (також у випадку кесаревого розтину), оскільки дихальний центр плода особливо чутливий до опіоїдів.

Годування груддю. Фентаніл проникає у грудне молоко, тому введення препарату протипоказано.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Якщо пацієнта швидко виписують із лікарні, його слід попередити про те, що не можна керувати транспортними засобами та обслуговувати механізми протягом 24 годин після застосування препарату.

Дозу підбирають індивідуально залежно від віку, маси тіла, фізичного стану пацієнта, супутніх захворювань пацієнта, застосування інших лікарських засобів, виду хірургічного втручання та виду анестезії.

Фентаніл можна вводити тільки у тих випадках, коли можливий контроль дихання кваліфікованим спеціалістом.

Фентаніл вводять внутрішньовенно як у вигляді болюсної ін’єкції, так і у вигляді інфузії, а також внутрішньом?язово.

Внутрішньовенно препарат можливо застосовувати дорослим і дітям.

Дорослі пацієнти

Рекомендовані дози

Дози, які перевищують 200 мкг, застосовують тільки у випадку анестезії. Для премедикації розчин Фентаніл Калцекс можливо вводити внутрішньом?язово по 1-2 мл за 45 хвилин до анестезії.

У хірургічних процедурах з низькою інтенсивністю болю внутрішньовенне введення 2 мл розчину Фентаніл Калцекс пацієнтам без премедикації забезпечує достатню аналгезію тривалістю 10-20 хвилин. Болюсне введення 10 мл розчину забезпечує аналгезію тривалістю приблизно 1 годину. Викликана аналгезія достатня для хірургічних процедур із болем помірної інтенсивності. Сильна аналгезія тривалістю від 4 до 6 годин досягається при введенні фентанілу в дозі 50 мкг/кг маси тіла, що достатньо для інтенсивних хірургічних маніпуляцій.

Фентаніл Калцекс можна вводити також у вигляді інфузій. Пацієнтам, яким проводять штучну вентиляцію легень, початкову дозу можна вводити у вигляді ступеневої інфузії, тобто 1 мкг/кг/хв протягом перших 10 хвилин, далі вводять 0,1 мкг/кг/хв. Початкову дозу можна вводити також у вигляді болюсної ін’єкції. Швидкість інфузії слід підібрати у відповідності з індивідуальною реакцією пацієнта; можливе зменшення швидкості інфузії. Якщо у післяопераційний період штучна вентиляція легень не передбачена, інфузію слід припинити приблизно за 40 хвилин до закінчення операції.

Менша швидкість інфузії, наприклад 0,05-0,08 мкг/кг/хв, необхідна, якщо збережене спонтанне дихання. Більшу швидкість інфузії (до 3 мкг/кг/хв) застосовують при операції на серці.

Пацієнти літнього віку та ослаблені хворі

Початкову дозу необхідно зменшити. Для визначення додаткових доз слід враховувати ефект початкової дози.

Пацієнти з порушенням функції нирок та/або печінки

Початкову дозу необхідно зменшити.

Діти.

Діти віком від 12 до 17 років: застосовують такі ж дози, як і для дорослих.

Діти віком від 2 до 11 років:

Препарат застосовують дітям для аналгезії під час операції, посилення анестезії при збереженні спонтанного дихання.

Вид аналгезії, який застосовують дітям, що дихають спонтанно, слід використовувати тільки як метод анестезії або як частину седативних/аналгетичних методів за умови проведення аналгезії досвідченим спеціалістом, який здатний провести необхідну інтубацію при раптовій ригідності грудної клітки, а у випадку апное ? забезпечити дихання (див. розділ «Особливості застосування»).

Найчастіше спостерігають такі побічні дії: нудота, блювання, м’язова ригідність, артеріальна гіпотензія/гіпертензія, брадикардія та седація.

Побічні реакції, які зазначені нижче, спостерігалися при застосуванні фентанілу під час клінічних досліджень та у постмаркетинговий період.

Побічні реакції приводяться у відповідності до класифікації систем органів, а також за частотою виникнення (MedDRA): дуже часто (≥ 1/10), часто (від ≥ 1/100 до < 1/10), нечасто (від ≥ 1/1000 до < 1/100), рідко (від ≥ 1/10 000 до < 1/1000), дуже рідко (< 1/10 000), частота невідома (неможна визначити за наявними даними).

З боку імунної системи: частота невідома ? алергічні реакції (анафілактичний шок, анафілактична реакція, кропив’янка).

З боку психіки: часто ? збудженість; нечасто ? ейфорія; дуже рідко ? безсоння, порушення сексуальної функції (послаблений статевий потяг); частота невідома – делірій (симптомами можуть бути поєднання таких реакцій як збудження, занепокоєння, дезорієнтація, сплутаність свідомості, страх, зорові і слухові галюцинації, порушення сну, нічні кошмари).

З боку нервової системи: дуже часто ? м’язова ригідність (може зачепити також м’язи грудної клітки); часто – дискінезія, седація, запаморочення; нечасто – головний біль; частота невідома ? судоми, втрата свідомості, міоклонус.

З боку органів зору: часто ? порушення зору.

З блоку серцево-судинної системи: часто – брадикардія, тахікардія, аритмія; рідко ? асистолія.

З боку системи крові: часто – артеріальна гіпотензія/гіпертензія, біль у венах, розширення кровоносних судин; нечасто ? флебіт, коливання артеріального тиску.

З боку дихальної системи: часто ? пригнічення дихання, ларингоспазм, бронхоспазм, апное; нечасто ? гіпервентиляція, гикавка; рідко – повторне пригнічення дихання.

З боку травного тракту: дуже часто – нудота, блювання.

З боку шкіри: часто ? алергічний дерматит; частота невідома – свербіж.

Загальні порушення та реакції в місці введення: нечасто – озноб, гіпотермія; частота невідома – синдром відміни препарату (див. розділ «Особливості застосування»).

Травми, отруєння та ускладнення, пов’язані з маніпуляціями: часто ? сплутаність свідомості після операцій; нечасто ? ускладнення у дихальних шляхах, пов’язані з анестезією.

При тривалому застосуванні препарату може послабитися його дія (розвинутися звикання) та з’явитися залежність (див. розділ «Особливості застосування»).

При застосуванні фентанілу разом із нейролептичними засобами можуть виникнути такі побічні дії: озноб та/або тріпотіння, занепокоєння, у післяопераційний період ? галюцинації та екстрапірамідні симптоми (див. розділ «Особливості застосування»).

Симптоми. Симптоми передозування фентанілу зазвичай відображають його посилену фармакологічну дію. Залежно від індивідуальної чутливості спостерігають пригнічення дихання різного ступеня, яке варіює від брадипное до апное.

Лікування. Гіповентиляція або апное: подача кисню, штучне дихання.

Пригнічення дихання: слід ввести специфічний антагоніст наркотичного засобу (наприклад, налоксон). Це не виключає негайного проведення заходів для лікування передозування.

Пригнічення дихання може зберігатися довше дії антагоніста, тому може виникнути необхідність введення додаткової дози антагоніста наркотичного засобу.

М’язова ригідність: слід внутрішньовенно ввести міорелаксант для полегшення штучного дихання.

Слід ретельно спостерігати за станом пацієнта, зігріти й забезпечити введення відповідної кількості рідини. Якщо гіпотензія тяжка або тривала, слід розглянути імовірність гіповолемії. У разі гіповолемії слід застосувати парентеральні розчини.

Зберігати при температурі не вище 25 °С.

Зберігати в оригінальній упаковці для захисту від дії світла. Не охолоджувати та не заморожувати.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Термін придатності

5 років.

Несумісність

Фентаніл хімічно несумісний із засобами для ввідного наркозу тіопентоном та міорелаксантом через велику різницю рН розчинів.

Упаковка

По 2 мл або 10 мл в ампулі із безкольорового скла І гідролітичного класу з лінією або крапкою розламу та маркувальними кільцями.

По 5 ампул (2 мл та 10 мл) в контурній чарунковій упаковці (піддоні) із полівінілхлоридної плівки.

По 1, 2 або 20 контурних чарункових упаковок (піддонів) з ампулами об’ємом 2 мл або 2 контурні чарункові упаковки (піддони) з ампулами об’ємом 10 мл у пачці із картону з контролем першого відкриття у вигляді самоклеючого стікеру на кожній частині пачки, що відкривається.

Категорія відпуску

За рецептом.

Інструкція для: Фентаніл Калцекс р-н д/ін. 0,05 мг/мл амп. 2 мл №100

Виробник: АТ "Калцекс" (Латвія)

Фарм. група: Засоби для опіоїдної анестезії.

Реєстрація: UA/15323/01/01

МНН: Fentanyl

Код АТХ:

(N) Засоби, що діють на нервову систему

(N02) Анальгетики

(N02A) Опіоїди

(N02AB) Похідні фенілпіперідинів

(N02AB03) Фентаніл