Авонекс р-н д/ін. 6 млн МО шприц 0,5 мл, у компл. з голками №4

діюча речовина: interferon beta-1a;

0,5 мл розчину містить 30,0 мкг (6 млн МО) інтерферону бета-1а;

допоміжні речовини: натрію ацетат, тригідрат; кислота оцтова льодяна; аргініну гідро- хлорид; полісорбат 20; вода для ін’єкцій. 

Лікарська форма

Розчин для ін’єкцій.

Основні фізико-хімічні властивості: жовтуватого кольору, прозорий або злегка мутний, майже вільний від видимих часток розчин.

Фармакотерапевтична група

Імуностимулятори. Інтерферони.

Код АТХ L03A B07.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка.

Інтерферони є природними білками, що продукуються еукаріотичними клітинами у відповідь на вірусну інфекцію і дію інших біологічних факторів. Інтерферони є цитокінами, що являються медіаторами антивірусної, антипроліферативної та імуномодулюючої системи організму.

Клас імуностимуляторів включає інтерферони 3 різновидів (альфа, бета, гамма). Вищевказані інтерферони поділяються на типи I (альфа і бета) та ІІ (гамма) та мають перехресну, але чітко виражену біологічну активність. Інтерферони людини поділяють на групи залежно від типу клітин, якими вони синтезуються. Бета-інтерферон синтезується різними видами клітин, включаючи фібробласти і макрофаги. Натуральний інтерферон і препарат Авонекс (інтерферон бета-1а) існують у глікозильованому стані та мають у своєму складі єдиний комплексний вуглеводневий фрагмент, зв’язаний з атомом N. Глікозилювання білків впливає на їх стабільність, активність, розподіл і період напіввиведення. Однак, дія інтерферону бета, що залежить від глікозилювання, до кінця не з’ясована.

Біологічні властивості препарату Авонекс визначаються здатністю інтерферону бета-1а зв’язуватися зі специфічними рецепторами на поверхні клітин. У результаті цього зв’язування запускається складний каскад міжклітинних взаємодій, що призводить до інтерферон-зумовленої експресії багаточисельних генних продуктів і маркерів, до яких належить основний комплекс гістосумісності І класу, білок Мх,  2'/5'-олігоаденілатсинтетаза, β2-мікроглобулін і неоптерин. Наявність деяких із даних сполук було виявлено в сироватці крові і клітинних фракціях крові пацієнтів, які застосовували препарат Авонекс. Після внутрішньом’язового введення однієї дози препарату вміст вказаних сполук у сироватці залишається підвищеним протягом 4-7 днів.

Взаємозв’язок механізму дії препарату Авонекс при лікуванні розсіяного склерозу із запуском біологічних взаємодій, описаних вище, невідомий, оскільки недостатньо вивчена патофізіологія розсіяного склерозу.

Фармакокінетика.

Фармакокінетичні характеристики препарату Авонекс (інтерферону бета-1а) досліджували за результатами вимірювань антивірусної активності інтерферону. Цей метод аналізу є обмеженим, оскільки він чутливий до інтерферону взагалі, та неспецифічний щодо інтерферону бета. Альтернативні методи аналізу не є достатньо чутливими.

Після одноразового внутрішньом’язового введення препарату пікових рівнів антивірусної активності досягає в період від 5 до 15 годин. Період напіввиведення становить близько 10 годин. Враховуючи швидкість абсорбції лікарського засобу з місця введення, біодоступність препарату становить приблизно 40 %. Біодоступність препарату вища без врахування вищезазначеного показника. Внутрішньом’язове введення не може бути замінене на підшкірне.

• Рецидивуючий розсіяний склероз, що характеризується не менш, ніж двома рецидивами протягом попередніх трьох років і відсутністю ознак його безперервного прогресуючого перебігу між рецидивами.
• Одиничний випадок демієлінізації внаслідок активного запального процесу, що потребував внутрішньовенного введення кортикостероїдів, за винятком іншого, ніж розсіяний склероз, діагнозу, а також при наявності високого ступеня ризику розвитку клінічно вираженого розсіяного склерозу.

Підвищена чутливість до природного або рекомбінантного інтерферону бета, або інших компонентів препарату в анамнезі, період вагітності, тяжка депресія та/або суїцидальні думки у пацієнтів.

Особливі заходи безпеки

Шприц та шприц-ручка з ін’єкційною голкою з препаратом Авонекс призначені тільки для одноразового застосування.

Перед застосуванням шприц з препаратом необхідно дістати з холодильника і залишити при кімнатній температурі (15-30 ºС) протягом 30 хвилин для нагрівання.

Для нагрівання препарату не слід використовувати зовнішні джерела тепла (наприклад, гарячу воду).

Кожна попередньо заповнена шприц-ручка містить лише одну дозу препарату Авонекс.

Необхідно перед введенням перевірити зовнішній вигляд розчину. У шприц-ручці розчин можна побачити в овальному віконці-індикаторі. Препарат не підлягає застосуванню у разі виникнення нерозчинного осаду або зміни кольору. У комплект входить також 1 ін’єкційна голка. Лікарський засіб не містить консервантів. Залишки препарату необхідно знищити відповідно до діючих вимог. 

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Спеціальних досліджень взаємодії Авонексу з іншими лікарськими засобами, в тому числі з кортикостероїдами та препаратами адренокортикотропного гормону (АКТГ), не проводили. Результати клінічних досліджень свідчать про можливість сумісного застосування Авонексу з кортикостероїдами та АКТГ під час загострення захворювання.

Відомо, що інтерферони мають властивість знижувати активність ферментів системи цитохром Р450 у людей та тварин. Вплив застосування високих доз препарату Авонекс на Р450-залежний метаболізм був оцінений в експериментах на тваринах. Не було виявлено жодних змін метаболічних можливостей печінки. У зв’язку з цим необхідно з обережністю застосовувати Авонекс з лікарськими засобами, що мають вузьке терапевтичне вікно і кліренс яких значною мірою залежить від печінкової системи цитохрому Р450, наприклад, протиепілептичні засоби та деякі класи антидепресантів.

Особливості застосування

Авонекс необхідно з обережністю застосовувати пацієнтам з поточними та депресивними розладами в анамнезі, особливо пацієнтам із суїцидальними думками в анамнезі. Відомо, що при застосуванні інтерферонів можливе виникнення депресивного стану та поява суїцидальних думок, у пацієнтів з розсіяним склерозом частота цих явищ зростає. Пацієнтів необхідно про це попередити і при виникненні будь-яких проявів депресії та/або суїцидальних думок негайно звернутися до лікаря. За такими хворими необхідно встановити ретельне спостереження протягом лікування і при необхідності застосовувати відповідні лікувальні заходи. У деяких випадках може виникнути потреба припинити прийом препарату Авонекс.

Слід з обережністю застосовувати препарат хворим, у яких раніше спостерігалися судомні напади і хворим, які застосовують протиепілептичні препарати, особливо у випадках, коли їх прийом не забезпечує належного контролю захворювання.

Існують повідомлення про випадки розвитку тромботичної мікроангіопатії, що проявлялася у вигляді тромботичної тромбоцитопенічної пурпури (ТТП) або гемолітико-уремічного синдрому (ГУС), причому деякі з цих випадків мали летальні наслідки. Тому під час лікування препаратом рекомендується уважно стежити за появою ранніх симптомів цих патологій, а саме за розвитком гіпертензії та тромбоцитопенії, а також за ураженням функції нирок. У разі розвитку ТТП або ГУС потрібно негайно розпочати їхнє лікування і припинити застосування препарату.

Під час лікування препаратами інтерферону бета повідомлялося про випадки нефротичного синдрому, які були наслідком різних нефропатій, включаючи колапсуючий фокальний сегментарний гломерулосклероз, нефропатію з мінімальними змінами, мембранопроліферативний гломерулонефрит та мембранозну нефропатію. Ці випадки траплялися через різні проміжки часу під час лікування, навіть через кілька років після початку терапії.

Під час лікування препаратом рекомендується проведення регулярного моніторингу ранніх ознак та симптомів, таких як набряк, протеїнурія та ураження функції нирок, особливо у пацієнтів з високим ризиком розвитку хвороби нирок. У разі розвитку нефротичного синдрому необхідно негайно розпочати відповідне лікування з розглядом доцільності припинення лікування препаратом. З обережністю застосовувати Авонекс пацієнтам з нирковою недостатністю. 

При застосуванні інтерферону бета у постмаркетинговому періоді було відзначено виникнення явищ порушення функції печінки у вигляді підвищення рівня печінкових ферментів в сироватці крові, гепатиту, аутоімунного гепатиту, печінкової недостатності. У деяких випадках ці явища виникають при застосуванні інших лікарських засобів з гепатотоксичною дією. До призначення препарату і на тлі лікування варто регулярно проводити розгорнутий аналіз крові, включаючи визначення лейкоцитарної формули, а також визначати активність АСТ, АЛТ і γ-глутамілтрансферази. У випадку підвищення активності трансаміназ у сироватці крові слід проводити ретельне спостереження та обстеження хворого. Препарат необхідно відмінити при значному підвищенні активності печінкових ферментів чи появі симптомів гепатиту. При відсутності клінічних ознак ушкодження печінки, після нормалізації активності печінкових ферментів можна спробувати відновити терапію під ретельним контролем функції печінки. Клінічних даних про застосування препарату у хворих з порушеною функцією печінки або нирок немає. Найбільш серйозні випадки часто спостерігалися при одночасному застосуванні інших препаратів або речовин, що асоціюються із розвитком гепатотоксичності або при наявності у пацієнта супутніх станів або захворювань (наприклад, злоякісних пухлин з метастазами, важких інфекційних захворювань або сепсису, алкогольної залежності). Необхідно ретельно контролювати стан хворих щодо виникнення ознак порушень функції печінки, особливо при сумісному застосуванні з гепатотоксичними препаратами.

З обережністю слід розпочинати лікування препаратом пацієнтів із серйозними захворюваннями печінки в анамнезі, з клінічно підтвердженими гострими печінковими захворюваннями та при підтвердженні надмірного вживання алкоголю або підвищення сироваткових рівнів АЛТ (більш ніж у 2,5 раза порівняно з ВМН). Лікування препаратом слід припинити у випадку розвитку жовтяниці або інших клінічних симптомів печінкових розладів.

Препарат може спричинити серйозні ушкодження печінки, включаючи гостру печінкову недостатність.

Пацієнтам із тяжкою формою ниркової або печінкової недостатності, а також у випадках вираженого пригнічення кістковомозкового кровотворення необхідно з обережністю та під ретельним наглядом лікаря застосовувати препарат.

Пацієнтам із серцево-судинними захворюваннями, такими як стенокардія, застійна серцева недостатність або аритмія, необхідно ретельно контролювати клінічні лабораторні показники та слідкувати за перебігом захворювання під час терапії Авонексом. Прояви грипоподібного симптому, обумовленого застосуванням препарату, можуть призвести до стресового стану у таких хворих.

При застосуванні інтерферонів виникають відхилення лабораторних показників, тому окрім лабораторних аналізів, що проводять хворим із розсіяним склерозом, у ході лікування рекомендується контролювати кількість формених елементів крові, включаючи тромбоцити, визначення лейкоцитарної формули та біохімічний аналіз крові, включаючи печінкові проби. Хворі з ознаками пригнічення кісткового мозку можуть потребувати більш ретельного дослідження крові.

При застосуванні препарату Авонекс у сироватці крові можуть з’являтися антитіла, що знижують активність інтерферону бета-1а in vitro (нейтралізуючі антитіла). Поява нейтралізуючих антитіл супроводжується зниженням біологічної дії препарату Авонекс in vivo та потенційно може зменшувати його клінічну ефективність. Дані свідчать, що через 12 місяців після лікування приблизно у 5-8 % пацієнтів у сироватці крові з’являються нейтралізуючі антитіла до інтерферону бета-1а.

Застосування різних тестів для виявлення сироваткових антитіл до інтерферонів обмежують можливість порівняння антигенних властивостей різних препаратів.

Вміст натрію в допоміжних речовинах.

Лікарський засіб містить менше 1 ммоль натрію (23 мг) в одній дозі, тобто по суті є «вільним від натрію».

Початок терапії препаратом проводити під ретельним спостереженням лікаря, який має досвід лікування подібних захворювань.

Дорослі. Рекомендована доза для лікування рецидивуючого розсіяного склерозу становить 30 мкг (0,5 мл розчину) один раз на тиждень. Препарат вводити внутрішньом’язово. Збільшення терапевтичного ефекту у разі введення препарату у збільшених дозах (60 мкг) один раз на тиждень не підтверджено.

Титрування. Для зниження частоти та тяжкості грипоподібного синдрому лікування можна розпочати з титрування. Для цього слід застосовувати Авонекс у формі попередньо наповненого шприца. На початку лікування пацієнтам слід вводити ¼ дози, поступово збільшуючи дозу на ¼ протягом 4 тижнів і доводити її до повної рекомендованої дози (30 мкг/тиждень). Альтернативна схема титрування складається з ½ дози Авонексу один раз на тиждень до досягнення повної рекомендованої дози.

Для забезпечення належної ефективності препарату подальше його введення після адаптаційного періоду повинно становити 30 мкг (0,5 мл розчину) один раз на тиждень протягом курсу терапії. Після досягнення повної дози можна застосовувати Авонекс у шприц-ручці. 

Перед введенням препарату і протягом послідуючих 24 годин після його введення пацієнтам рекомендується застосовувати анальгетик-антипіретик для зниження активності грипоподібного симптому, зумовленого введенням Авонексу. Дані симптоми зазвичай спостерігаються протягом перших місяців терапії.

Тривалість курсу лікування достовірно не встановлена і визначається лікарем індивідуально.

Після 2-х років лікування пацієнт повинен пройти клінічне обстеження та продовжувати курс терапії за індивідуальним призначенням лікаря. Слід припинити терапію у випадку розвитку хронічного прогресуючого розсіяного склерозу.

Препарат знаходиться у вигляді готового розчину для ін’єкцій у шприц-ручках. Кожна одноразова попередньо заповнена шприц-ручка містить по одній дозі препарату. Для самостійного введення препарату Авонекс пацієнтам слід пройти спеціальне навчання.

Рекомендоване місце для внутрішньом’язової ін’єкції шприц-ручки Авонекс – зовнішня поверхня верхньої частини стегна. Місце внутрішьом’язового введення препарату необхідно змінювати кожнен тиждень.

Пацієнти літнього віку за результатами показників виведення препарату не потребують коригування доз. Однак під час клінічних досліджень у достатньої кількості пацієнтів старше 65 років визначення відмінностей реакцій порівняно з молодими пацієнтами не проводили.

Діти

Дані щодо безпеки та ефективності застосування препарату Авонекс дітям віком від 12 до 16 років відсутні. На даний час немає ніяких рекомендацій щодо способу застосування та режиму дозування для цієї групи пацієнтів (див. розділ «Побічні реакції»).

Дані щодо безпеки та ефективності застосування препарату Авонекс дітям віком до  12 років відсутні, тому їм не слід призначати цей препарат.

Найчастішим проявом побічної реакції інтерферонів є грипоподібний синдром. Симптоми: міалгія, гарячка, озноб, підвищена пітливість, астенія, головний біль і нудота. Титрування препарату Авонекс на початку терапії сприяє зниженню частоти та тяжкості грипоподібного синдрому. Ці симптоми зазвичай більш виражені на початку лікування, їх частота зменшується при подовженні терапії препаратом.

Протягом лікування можливе виникнення транзиторних неврологічних симптомів, схожих на загострення розсіяного склерозу: транзиторний гіпертонус м’язів та/або тяжка м’язова слабкість, що обмежують можливість довільних рухів. Ці епізоди тимчасово пов’язані з ін’єкціями і можуть повторюватися при наступних введеннях. У деяких випадках вони можуть супроводжуватися грипоподібними симптомами.

Інтерферони бета потенційно можуть спричиняти серйозні ураження печінки. Механізм розвитку цієї рідкісної печінкової дисфункції, яка супроводжується клінічними проявами, поки не з’ясований. Більшість випадків тяжкого ураження печінки спостерігається впродовж перших шести місяців лікування. Будь-які специфічні фактори ризику розвитку цього стану не виявлені. У разі розвитку жовтяниці чи інших клінічних проявів розладів печінкової функції лікування препаратом слід припинити.

Небажані ефекти за частотою виникнення класифікують за такими категоріями:

дуже часто (≥ 1/10), часто (≥ 1/100, < 1/10), нечасто (≥ 1/1 000, < 1/100), рідко (≥ 1/10 000, < 1/1 000), дуже рідко (< 1/10 000), невідомо (частота не визначена за наявними даними).

У кожному системно-органному класі побічні реакції зазначені в порядку зниження їх клінічного значення.  

Зміни лабораторних показників.

Часто: зниження кількості лімфоцитів, лейкоцитів, нейтрофілів у крові, зниження рівня гематокриту, підвищення рівня калію, азоту сечовини в крові. 

Нечасто: зниження кількості тромбоцитів крові.

Невідомо: збільшення або зменшення маси тіла, відхилення показників печінкових ферментів.

З боку серцево-судинної системи.

Часто: припливи.

Невідомо: вазодилатація, кардіоміопатія, застійна серцева недостатність, пальпітації, аритмія, тахікардія.

З боку крові та лімфатичної системи.

Дуже часто: анемія.

Рідко: тромботична мікроангіопатія, включаючи тромботичну тромбоцитопенічну пурпуру/гемолітико-уремічний синдром.

Невідомо: панцитопенія.

З боку нервової системи.

Дуже часто: головний біль².

Часто: м’язові спазми, гіпестезія.

Невідомо: неврологічні симптоми, синкопе³, гіпертонус м’язів, запаморочення, парестезії, судоми, мігрень.

З боку дихальної системи.

Часто: ринорея.

Рідко: диспное.

З боку шлунково-кишкового тракту.

Часто: блювання, діарея, нудота².

З боку шкіри.

Часто: висипання, підвищена пітливість, гематома.

Нечасто: алопеція.

Невідомо: ангіоневротичний набряк, свербіж, пухирчате висипання, кропив’янка, загострення псоріазу.

З боку кісток та м’язів.

Часто: м’язові судоми, біль у шиї, міалгія², артралгія, больові відчуття в кінцівках, біль у спині, ригідність м’язів, ригідність скелетно-м’язова

Невідомо: системний червоний вовчак, м’язова слабкість, артрити.

З боку нирок та сечовивідних шляхів.

Рідко: нефротичний синдром, гломерулосклероз (див. розділ «Особливості застосування»).

З боку ендокринної системи.

Невідомо: гіпотиреоз, гіпертиреоз*.

Порушення метаболізму.

Невідомо: анорексія.

Інфекції та інвазії.

Невідомо: абсцес у місці введення1.

Загальні розлади.

Дуже часто: грипоподібні симптоми, підвищення температури², озноб², пітливість².

Часто: біль/еритема/синець у місці введення ін’єкції, астенія², біль, підвищена втомлюваність², нездужання, нічна пітливість.

Нечасто: відчуття печіння у місці введення.

Невідомо: реакції запалення/некрозу/кровоточивості та запалення підшкірної жирової тканини1 у місці ін’єкції, біль у грудях.

З боку імунної системи.

Невідомо: анафілактичні реакції, анафілактичний шок, реакції гіперчутливості, включаючи ангіоневротичний набряк, утруднене дихання, кропив’янка, висипання, свербіж.

З боку печінки.

Нечастогепатит з або без жовтяниці.

Невідомо: аномальні показники тестів функції печінки, печінкова недостатність, гепатит, автоімунний гепатит.

З боку репродуктивної системи.

Рідко: маткові кровотечі, менорагія.

Психічні розлади.

Часто: депресія, інсомнія.

Невідомо: суїцидальні тенденції, психоз, неспокій, емоціональна лабільність.

Примітка.

1Реакції у місці ін’єкції, в т.ч. больові відчуття, запалення, в рідкісних випадках – абсцеси або запалення підшкірної жирової тканини, що потребують хірургічного втручання.

2Частота проявів на початку лікування більш висока.

3Після введення препарату можливе синкопе (втрата свідомості), зазвичай одноразово на початку лікування і не повторюється при наступних введеннях препарату.

* Пацієнтам із захворюванням щитовидної залози в анамнезі рекомендується регулярно перевіряти функцію щитовидної залози.

Діти. Обмежені опубліковані дані свідчать, що профіль безпеки препарату при застосуванні підліткам віком від 12 до 16 років препарату Авонекс внутрішньом’язово один раз на тиждень є подібним до профілю препарату при застосуванні дорослим.

Випадки передозування невідомі. У випадку передозування необхідно звернутися до лікаря для спостереження і своєчасного проведення симптоматичної терапії. 

Вагітність. У зв’язку з обмеженими даними та потенційним ризиком розвитку побічних реакцій, включаючи збільшений ризик викидня, протипоказано розпочинати терапію препаратом.

Жінки репродуктивного віку. Жінкам репродуктивного віку слід застосовувати відповідні засоби контрацепції. Якщо жінка стає вагітною або планує завагітніти під час прийому препарату Авонекс, вона має бути проінформована про потенційну небезпеку та можливість припинення терапії. При високій частоті рецидивів до початку терапії ризик тяжкого загострення у випадку припинення застосування препарату Авонекс у період вагітності збільшується. У даних випадках необхідно оцінити ризик загострення хвороби та ймовірного викидня.

Годування груддю. Даних щодо проникнення препарату в грудне молоко немає. У зв’язку з можливим розвитком побічних реакцій у новонародженого необхідно припинити годування груддю або застосування препарату Авонекс.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами

Вплив Авонексу на швидкість при керуванні автотранспортом та роботі зі складними механізмами не досліджувався. Деякі побічні реакції з боку центральної нервової системи можуть впливати на здатність керувати автотранспортом або працювати зі складними механізмами. 

Термін придатності

3 роки. 

Умови зберігання

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі 2-8 ºС.

Не заморожувати. Зберігати в недоступному для дітей місці!

Можливе зберігання протягом одного тижня при температурі 15-30 ºС.

Упаковка

По 0,5 мл у попередньо наповненому шприці; по 1 шприцу разом з 1 голкою у пластиковому лотку; по 4 пластикових лотки у картонній коробці.

По 0,5 мл у картриджі, вкладеному у шприц-ручку; по 1 шприц-ручці з 1 голкою та захисним ковпачком у картонній пачці; по 4 або 12 картонних пачок у картонній коробці.

Категорія відпуску

За рецептом.

Інструкція для: Авонекс р-н д/ін. 6 млн МО шприц 0,5 мл, у компл. з голками №4

Виробник: Біоген Айдек Мануфактурінг АпС, Данія/Сполучене Королівство

Фарм. група: Імуностимулятори. Інтерферони.

Реєстрація: UA/10296/02/01

МНН: Iinterferon beta-1b

Код АТХ:

(L) Протипухлинні лікарські засоби та імуномодулятори

(L03) Імуностимулятори

(L03A) Імуностимулятори

(L03AB) Інтерферони

(L03AB07) Інтерферон бета-1a