Бетфер -1B ліофіл. д/р-ну д/ін. 9600000 МО фл., з розч. у амп. 2 мл №10

діюча речовина: interferon beta-1b;

1 флакон містить 0,3 мг (9 600 000 МО) рекомбінантного інтерферону бета-1b людини;

1 мл приготованого розчину містить 0,25 мг (8 000 000 МО) рекомбінантного інтерферону бета-1b людини;

допоміжні речовини: маніт (Е 421), альбумін людини;

розчинник: натрію хлорид 0,54 %.

Лікарська форма

Ліофілізат для розчину для ін'єкцій.

Основні фізико-хімічні властивості: ліофілізат від білого до бежевого кольору, вільний від чужорідних часток.

Фармакотерапевтична група

Імуностимулятори. Інтерферони. Інтерферон бета-1b.

Код АТХ L03A B08.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка.

Чинить противірусну та імуномодулюючу дію. Активність інтерферону бета-1b є видоспецифічною. Механізми дії інтерферону бета-1b при розсіяному склерозі остаточно не встановлені. Однак відомо, що біологічний ефект інтерферону бета-1b опосередковується його взаємодією зі специфічними рецепторами, виявленими на поверхні клітин людини. Зв’язування інтерферону бета-1b з цими рецепторами індукує експресію речовин, що розглядаються як медіатори біологічних ефектів інтерферону бета-1b. Інтерферон бета-1b знижує зв’язуючу здатність і експресію рецепторів до інтерферону гама, підсилює їх розпад. Крім того, інтерферон бета-1b підвищує супресорну активність мононуклеарних клітин периферичної крові.

Застосування препарату при розсіяному склерозі дає змогу затримати подальше прогресування захворювання і настання інвалідності, у тому числі тяжкої, терміном до 12 місяців. Цей ефект спостерігається у пацієнтів як із загостреннями захворювання, так і без них, а також із будь-яким ступенем інвалідизації. У дослідженні брали участь пацієнти з оцінкою до 5,5 бала за шкалою EDSS. Як при ремітуючому, так і при вторинно-прогресуючому розсіяному склерозі лікування препаратом знижує частоту і тяжкість загострень хвороби, кількість госпіталізацій і потребу в лікуванні стероїдами, також подовжує тривалість ремісії.

Фармакокінетика.

Фармакокінетичні властивості лікарського засобу не вивчались.

Розсіяний склероз із рецидивуючим ремітуючим типом перебігу, що характеризується не менш як двома загостреннями протягом попередніх 3 років і відсутністю ознак його безперервного прогресуючого перебігу між рецидивами з новим або неповним відновленням неврологічного дефіциту. Вторинно-прогресуючий розсіяний склероз з активним перебігом захворювання, який характеризується загостренням або значним погіршенням неврологічних функцій протягом останніх трьох років.

• Період вагітності або годування груддю (див. розділ «Застосування у період вагітності або годування груддю»).
• Підвищена чутливість в анамнезі до природного або рекомбінантного інтерферону бета, альбуміну людини або до будь-якої з допоміжних речовин.
• Наявна тяжка депресія та/або суїцидальні настрої в анамнезі (див. розділи «Особливості застосування», «Побічні реакції»).
• Захворювання печінки в стадії декомпенсації (див. розділи «Особливості застосування», «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій», «Побічні реакції»).
• Епілепсія без належного терапевтичного супроводу.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Вплив препарату у разі застосування у дозі 8 000 000 МО через день на метаболізм лікарських речовин у хворих на розсіяний склероз не вивчено. При лікуванні загострень хвороби в пацієнтів, які одержували препарат, переносимість кортикостероїдів чи препаратів адренокортикотропного гормону (АКТГ) застосовуваних курсами до 28 днів, була доброю. Застосування препарату одночасно з іншими імуномодуляторами, окрім кортикостероїдів або АКТГ, не вивчалося.

Інтерферони знижують активність печінкових цитохромів, Р450-залежних ферментів у людини і тварин. Необхідно дотримуватись обережності при призначенні препарату у комбінації з лікарськими засобами, що мають вузький терапевтичний індекс та кліренс яких значною мірою залежить від печінкової системи цитохрому Р450 (наприклад, протиепілептичні засоби). Необхідно також дотримуватись обережності при одночасному застосуванні із будь-якими препаратами, що впливають на систему кровотворення.

Особливості застосування

Хворих треба інформувати про те, що побічними реакціями на інтерферон бета-1b можуть бути депресія і суїцидальні думки, з появою яких варто негайно звернутися до лікаря. У поодиноких випадках ці стани можуть призвести до спроб самогубства. При наявності депресії і суїцидальних думок варто негайно припинити лікування.

Пацієнтам з депресією, особам, в анамнезі яких є вказівка на депресію або судоми, а також хворим, які одержують протиепілептичні засоби, препарат варто застосовувати з обережністю.

Інтерферон бета-1b необхідно застосовувати з обережністю пацієнтам із захворюваннями серця, зокрема хворим із серцевою недостатністю ІІІ–IV функціонального класу за класифікацією NÝНА та хворим з кардіоміопатіями. Якщо спостерігається зв’язок між виникненням кардіоміопатії та застосуванням інтерферону бета-1b, препарат слід відмінити.

До призначення препарату і на тлі лікування варто регулярно проводити розгорнутий аналіз крові, включаючи визначення лейкоцитарної формули, а також визначати активність АСТ, АЛТ і γ-глутамілтрансферази. У разі підвищення активності трансаміназ у сироватці крові слід проводити ретельний огляд та обстеження хворого. Препарат необхідно відмінити при значному підвищенні активності печінкових ферментів чи появі симптомів гепатиту. При відсутності клінічних ознак ураження печінки після нормалізації активності печінкових ферментів можна спробувати поновити терапію з ретельним контролем функції печінки. Клінічних даних про застосування препарату хворим з порушеною функцією печінки або нирок немає.

У поодиноких випадках спостерігався панкреатит, часто зумовлений гіпертригліцеридемією.

У клінічних дослідженнях у 41 % хворих з ремітуючим розсіяним склерозом відзначалася поява сироваткових нейтралізуючих антитіл до інтерферону бета-1b (два послідовних титри ≥ 20). У дослідженні у хворих із вторинно-прогресуючим розсіяним склерозом поява нейтралізуючих антитіл виявлена в 28 % випадків. Вплив утворення антитіл на клінічну ефективність інтерферону бета-1 b у даний час вивчається. Наявні результати суперечливі і не дозволяють зробити однозначний висновок. Ознак негативного впливу нейтралізуючих антитіл на перебіг хвороби при вторинно-прогресуючому розсіяному склерозі не виявлено.

In vitro встановлено, що нейтралізуючі антитіла проти рекомбінантного інтерферону бета-1b взаємодіють також із природним бета інтерфероном, хоча й менше.

In vivo цей ефект не вивчався, тому клінічне його значення невідоме.

Відомості про хворих, які завершили терапію інтерфероном бета-1b, незважаючи на появу нейтралізуючих антитіл, нечисленні і непереконливі.

У хворих, які одержували інтерферон бета-1b, описано випадки некрозу у місці ін'єкції. З появою множинних чи великих вогнищ некрозу лікування варто припинити до їх повного загоєння. При наявності одного вогнища і відсутності великого некрозу лікування може бути продовжено.

Щоб зменшити ризик розвитку некрозу в місці ін’єкції, слід суворо дотримуватися правил асептики при виконанні ін’єкцій, а також постійно змінювати місця ін’єкції.

Необхідно дотримуватися обережності при лікуванні хворих з мієлосупресією, анемією або тромбоцитопенією.

Застосування цитокінів хворим з моноклональною гаммапатією іноді супроводжувалося системним підвищенням проникності капілярів із шокоподібними симптомами і летальним наслідком.

Невідомо, чи здатний інтерферон бета-1b спричиняти ураження плода при лікуванні вагітних та/або впливати на репродуктивну функцію людини. У контрольованих клінічних дослідженнях у хворих на розсіяний склероз відзначалися випадки самовільного аборту. При дослідженнях у макак резус інтерферон бета-1b чинив ембріотоксичну дію, а в більш високих дозах спричиняв збільшення частоти абортів. Отже, інтерферон бета-1b протипоказаний у період вагітності. Жінкам репродуктивного віку при лікуванні цим препаратом слід використовувати надійні методи контрацепції. У разі настання вагітності під час лікування чи планування вагітності жінку слід інформувати про потенційний ризик і рекомендувати припинення лікування. Невідомо, чи проникає інтерферон бета-1b у грудне молоко. Враховуючи потенційну можливість розвитку серйозних небажаних реакцій на інтерферон бета-1b у дітей грудного віку, необхідно припинити годування груддю або відмінити препарат. Ефективність і безпечність застосування інтерферону бета-1b дітям і підліткам (віком до 18 років) не вивчали, у зв'язку з цим препарат не слід призначати пацієнтам даної вікової групи.

Лікарський засіб містить людський альбумін, що є чинником потенційного ризику для передачі вірусних захворювань, включаючи передачу хвороби Крейтцфельда–Якоба.

Пацієнтам із захворюванням щитовидної залози в анамнезі рекомендується регулярно перевіряти функцію щитовидної залози, в інших випадках – за клінічними показаннями.

При лікуванні пацієнтів з анемією, тромбоцитопенією, лейкопенією (окремо або в поєднанні з іншими розладами) може виникнути потреба у більш ретельному моніторингу розгорнутого аналізу крові, включаючи диференційний аналіз та визначення кількості тромбоцитів. У пацієнтів з нейтропенією можливий розвиток пропасниці та інфекцій.

З обережністю застосовувати пацієнтам з хворобами печінки в анамнезі, клінічними ознаками активного захворювання печінки, при зловживанні алкоголем. Лікування препаратом припинити, якщо з’являються жовтяниця або інші клінічні симптоми дисфункції печінки. Під час застосування бета-інтерферонів інколи повідомлялося про ураження печінки тяжкого ступеня, включаючи гостру печінкову недостатність.

Найбільш серйозні випадки часто спостерігалися при одночасному застосуванні інших препаратів або речовин, що асоціюються з розвитком гепатотоксичності, або за наявності у пацієнта супутніх станів або захворювань (наприклад злоякісних пухлин з метастазами, тяжких інфекційних захворювань або сепсису, алкогольної залежності).

З обережністю застосовувати пацієнтам з нирковою недостатністю, серцевою аритмією, ішемічною хворобою серця. Пацієнтам із захворюванням серця слід моніторувати їхній клінічний стан на початку терапії. Симптоми грипоподібного синдрому, пов’язаного з інтерфероном, можуть спричинити стрес у пацієнтів із серцево-судинними захворюваннями.

Під час лікування препаратами бета інтерферону повідомлялося про випадки нефротичного синдрому, які були наслідком різних нефропатій, включаючи колапсуючий фокальний сегментарний гломерулосклероз, нефропатію з мінімальними змінами, мембрано-проліферативний гломерулонефрит та мембранозну нефропатію. Ці випадки траплялися через різні проміжки часу під час лікування, навіть через кілька років після початку терапії. Під час лікування препаратом рекомендується регуляторний моніторинг ранніх ознак та симптомів, таких як набряк, протеїнурія та ураження функції нирок, особливо у пацієнтів з високим ризиком розвитку хвороби нирок. У разі розвитку нефротичного синдрому необхідно негайно розпочати відповідне лікування з розглядом доцільності припинення лікування препаратом.

Можуть спостерігатися серйозні реакції гіперчутливості (поодинокі, проте в гострій і тяжкій формі, такі як бронхоспазм, анафілаксія та кропив’янка).

Препарат практично не містить натрію.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами

Побічні ефекти з боку центральної нервової системи (ЦНС), зумовлені застосуванням інтерферону бета-1b, у чутливих осіб можуть вплинути на здатність керувати транспортом та працювати з потенційно небезпечними механізмами.

8 000 000 МО інтерферону бета-1b (1 мл приготованого розчину) вводити підшкірно через день. Для одержання розчину препарату у флакон з Бетфером^®-1b вводити 1,2 мл розчинника (0,54 % розчин натрію хлориду). Ліофілізат повинен розчинитися повністю без струшування; перед використанням слід оглянути готовий розчин. При наявності часток або зміни кольору розчин застосовувати не можна.

На даний час залишається невирішеним питання тривалості терапії інтерфероном бета-1b. У контрольованому клінічному дослідженні ефект лікування зберігався протягом усіх 3 років спостережень.

Тривалість лікування визначає лікар залежно від перебігу хвороби та індивідуальної реакції пацієнта.

Діти

Ефективність і безпека застосування інтерферону бета-1b дітям і підліткам (віком до 18 років) не вивчали, у зв’язку з цим препарат не слід призначати пацієнтам даної вікової групи.

Грипоподібні симптоми: пропасниця, озноб, міалгія, загальне нездужання, пітливість, біль, біль у грудній клітці, периферичні набряки, астенія, головний біль, біль у суглобах, біль у спині, кінцівках, артралгія, міастенія.

З боку травної системи: запор, діарея, біль у животі, анорексія, збільшення/зменшення маси тіла, печінкова недостатність. Можливі нудота і блювання. У поодиноких випадках у хворих на гіпертригліцеридемію може виникнути небезпека розвитку панкреатиту. При застосуванні препарату в рекомендованій дозі можливе підвищення активності АСТ, АЛТ і γ-глутамілтрансферази; описано випадки гепатиту, вірогідно, лікарської етіології.

З боку печінки та жовчовивідних шляхів: підвищення рівня АЛТ, АСТ, білірубіну і γ-глутамілтрансферази; описано випадки гепатиту, вірогідно, ятрогенного, порушення функції печінки (у тому числі гепатит), печінкова недостатність.

Психічні розлади: при лікуванні препаратом у деяких випадках спостерігалися відчуття тривоги, деперсоналізація.

З боку ЦНС: головний біль, парестезії, запаморочення, безсоння, мігрень, втрата координації. При лікуванні препаратом у деяких випадках спостерігалися депресія, відчуття тривоги, емоційна лабільність, деперсоналізація, судоми, суїцидальні тенденції і сплутаність свідомості.

З боку серцево-судинної системи: вазодилатація, гіпертензія, синдром підвищеної проникності капілярів при моноклональній гаммапатії в анамнезі, розвиток кардіоміопатії; біль за грудниною, тахікардія або пальпітація.

Інфекції та інвазії: інфекції, абсцес.

З боку крові (лабораторних показників): можливі лейкопенія, лімфопенія, нейтропенія, анемія, тромбоцитопенія (у поодиноких випадках – виражена). Збільшення рівня білірубіну крові, гіпоглікемія.

Розлади харчування та обміну речовин: зниження рівня глюкози в крові, підвищення рівня тригліцеридів у крові, анорексія, збільшення/зменшення маси тіла.

З боку органів зору: порушення зору, кон’юнктивіт.

Місцеві та шкірні реакції: свербіж, висипання, абсцес у місці ін’єкції, кропив’янка, шкірні розлади, порушення пігментації шкіри, атрофія шкіри в місці ін’єкції. Місцеві реакції у вигляді гіперемії, набряків, зміни кольору шкіри, запалення, болю, гіперчутливості, некрозу, лімфаденопатії.

З боку скелетно-м’язової та сполучної тканин: гіпертонус, міалгія, міастенія, біль у спині, біль у кінцівках, червоний вовчак, індукований застосуванням лікарського засобу, артралгія.

Системні прояви: анафілактичні реакції, інфекції. Можуть виникнути тяжкі реакції гіперчутливості (рідко спостерігаються такі реакції, як бронхоспазм, анафілаксія).

З боку дихальної системи: інфекції верхніх дихальних шляхів, синусит, посилення кашлю, кашель, диспное, біль у грудях, бронхоспазм. Описані окремі випадки задишки після ін’єкцій препарату.

З боку сечостатевої системи: затримка/нетримання сечі, протеїнурія, імперативні позиви до сечовипускання, часте сечовипускання, нефротичний синдром, гломерулосклероз, дисменорея, метрорагія, менорагія, імпотенція, периферичні набряки. У жінок, які не досягли менопаузи, можуть виникнути порушення менструального циклу.

Загальні розлади та ускладнення у місці введення: реакції у місці ін’єкції (різного типу, включають всі побічні реакції, що розвиваються у місці введення препарату, зокрема крововиливи, підвищена чутливість, запалення, припухлість, некроз, біль, реакції у місці введення, набряк та атрофія тканин).

З боку імунної системи: анафілактичні реакції, синдром підвищеної проникності капілярів при моноклональній гаммапатії.

З боку органів слуху: біль у вухах, синусит.

Ендокринні порушення: рідко на тлі лікування препаратом відзначалися порушення функції щитовидної залози (гіпертиреоз, а також гіпотиреоз).

Інші порушення: при лікуванні препаратом у деяких випадках спостерігалися гіпокальціємія і гіперурикемія, іноді – гіпертригліцеридемія. Відомі випадки підвищення м’язового тонусу. Рідко спостерігається алопеція. Зазвичай при продовженні лікування частота реакцій у місці введення препарату знижується.

Повідомлення про підозрювані побічні реакції

Повідомлення про підозрювані побічні реакції після реєстрації лікарського засобу є важливими. Вони дають змогу проводити безперервний моніторинг співвідношення користь/ризик застосування препарату. Медичні працівники повинні повідомляти про будь-які підозрювані побічні реакції.

Не встановлено.

Протипоказане.

Термін придатності

2 роки.

Умови зберігання

Зберігати в оригінальній упаковці для захисту від дії світла при температурі від 2 до 8 ºС. Термін придатності приготованого розчину – до 3 годин при температурі від 2 до 8 ºС.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Упаковка

По 0,3 мг (9 600 000 МО) ліофілізату у флаконах. По 2 мл розчинника (натрію хлориду 0,54 % розчин) в ампулах.

По 5 флаконів препарату та 5 ампул розчинника у блістері. По 2 блістери у пачці.

Категорія відпуску

За рецептом.

Інструкція для: Бетфер -1B ліофіл. д/р-ну д/ін. 9600000 МО фл., з розч. у амп. 2 мл №10

Виробник: Біофарма, ПрАТ/Біофарма ФЗ, ТОВ, Україна

Фарм. група: Імуностимулятори. Інтерферони. Інтерферон бета-1b.

Реєстрація: UA/13962/01/01

МНН: Iinterferon beta-1b

Код АТХ:

(L) Протипухлинні лікарські засоби та імуномодулятори

(L03) Імуностимулятори

(L03A) Імуностимулятори

(L03AB) Інтерферони

(L03AB08) Інтерферон бета-1b