Бісопролол-Апотекс табл. п/плен. оболочкой 5 мг банка №100

діюча речовина: бісопролол;

1 таблетка містить бісопрололу фумарату 5 мг;

допоміжні речовини: лактоза, моногідрат; целюлоза мікрокристалічна; магнію стеарат; кросповідон; плівкова оболонка: гіпромелоза; гідроксипропілцелюлоза; поліетиленгліколь; титану діоксид (Е 171), заліза оксид червоний (Е 172).

Лікарська форма

Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Основні фізико-хімічні властивості:

оранжево-рожеві круглі двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою, з рискою, гравіруванням «BI» та під ним «5» – з одного боку таблетки; гравіруванням «АРО» – з іншого боку таблетки.

Фармакотерапевтична група

Селективні блокатори бета-адренорецепторів.

Код АТХ

C07A В07.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка.

Бісопролол є синтетичним бета1-селективним (кардіоселективним) блокатором адренорецепторів без значної мембраностабілізуючої активності або внутрішньої симпатоміметичної активності у терапевтичному діапазоні доз. Чинить антиангінальну та гіпотензивну дію.

Найбільш значимою дією бісопрололу є негативний хронотропний ефект, унаслідок чого знижується частота серцевих скорочень (ЧСС) як у стані спокою, так і при навантаженні. Спостерігається зниження хвилинного об’єму серця у стані спокою і при фізичному навантаженні при невеликій зміні ударного об’єму і лише незначному збільшенні тиску у правому передсерді або легеневого капілярного тиску заклинювання як у стані спокою, так і при навантаженні. Збільшує постачання міокарда киснем за рахунок зменшення діастолічного тиску і подовження діастоли.

Гіпотензивна дія, ймовірно, зумовлена зменшенням серцевого викиду, гальмуванням секреції реніну нирками, а також впливом на барорецептори дуги аорти і каротидного синуса.

При тривалому застосуванні Бісопрололу-Апотекс знижується, у першу чергу, підвищений периферійний судинний опір. При хронічній серцевій недостатності засіб пригнічує активовану симпатоадреналову і ренін-ангіотензин-альдостеронову систему. Бісопролол-Апотекс має дуже низьку спорідненість з бета2-рецепторами гладкої мускулатури бронхів і судин, а також з бета2-рецепторами ендокринної системи. Препарат тільки у поодиноких випадках може впливати на гладку мускулатуру бронхів і периферичних артерій, а також на метаболізм глюкози. При одноразовому застосуванні дія Бісопрололу-Апотекс зберігається протягом 24 годин.

Фармакокінетика.

Бісопролол має лінійну кінетику, яка не залежить від віку.

Після прийому внутрішньо бісопролол добре абсорбується зі шлунково-кишкового тракту. Біодоступність становить близько 90 % і не залежить від прийому їжі. Максимальна концентрація у плазмі крові досягається через 2-3 години після прийому. Зв’язування з білками плазми крові становить близько 30 %. Об’єм розподілу становить 3,5 л/кг.

Бісопролол виводиться з організму двома шляхами: 50 % біотрансформується у печінці з утворенням неактивних метаболітів та виводиться нирками, 50 % виводиться нирками у незміненому вигляді. Метаболізм бісопрололу, за даними досліджень in vitro, відбувається за участю CYP3A4 (приблизно 95 %), CYP2D6 відіграє лише невелику роль. Загальний кліренс бісопрололу становить 15 л/год. Період напіввиведення становить 10-12 годин.

Артеріальна гіпертензія; ішемічна хвороба серця (стенокардія); хронічна серцева недостатність із систолічною дисфункцією лівого шлуночка у комбінації з інгібіторами ангіотензинперетворювального ферменту, діуретиками, у разі необхідності – серцевими глікозидами.

Підвищена чутливість до бісопрололу або до інших компонентів препарату; гостра серцева недостатність або серцева недостатність у стані декомпенсації, що потребує інотропної терапії; кардіогенний шок; атріовентрикулярна блокада II і III ступеня (за винятком такої у пацієнтів зі штучним водієм ритму); синдром слабкості синусового вузла; виражена синоатріальна блокада; симптоматична брадикардія; симптоматична артеріальна гіпотензія; тяжка форма бронхіальної астми; тяжкі хронічні обструктивні захворювання легень; пізні стадії порушення периферичного кровообігу або хвороби Рейно; феохромоцитома, що не лікувалася; метаболічний ацидоз; одночасне застосування з флоктафеніном і сультопридом.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Протипоказані комбінації

• Флоктафенін, оскільки бета-блокатори можуть перешкоджати компенсаторним серцево-судинним реакціям, пов’язаним з артеріальною гіпотензією або шоком, спричинені флоктафеніном.
• Сультоприд, оскільки при цьому зростає ризик шлуночкової аритмії.

Комбінації, які не рекомендується застосовувати

Лікування хронічної серцевої недостатності

• Антиаритмічні засоби І класу (наприклад хінідин, дизопірамід, лідокаїн, фенітоїн, флекаїнід, пропафенон): негативний вплив на атріовентрикулярну провідність та інотропну функцію міокарда.

Усі показання

• Антагоністи кальцію на зразок верапамілу, меншою мірою – дилтіазему: негативний вплив на скорочувальну функцію міокарда та атріовентрикулярну провідність. Внутрішньовенне введення верапамілу може призвести до вираженої гіпотензії та атріовентрикулярної блокади у пацієнтів, які застосовують бета-блокатори.
• Гіпотензивні препарати з центральним механізмом дії (клонідин, метилдопа, моксонідин, рилменідин): можуть призвести до погіршення серцевої недостатності за рахунок зменшення тонусу симпатичної нервової системи (зменшення ЧСС та хвилинного об’єму серця, вазодилатації). При комбінованій терапії раптова відміна цих засобів може підвищити ризик рефлекторної гіпертензії.

Комбінації, які слід застосовувати з обережністю

Лікування артеріальної гіпертензії або ішемічної хвороби серця (стенокардії)

• Антиаритмічні засоби І класу (наприклад хінідин, дизопірамід, лідокаїн, фенітоїн, флекаїнід, пропафенон): можуть підвищувати негативний вплив на атріовентрикулярну провідність та інотропну функцію міокарда.

Усі показання

• Антагоністи кальцію на зразок дигідропіридину (наприклад ніфедипін, фелодипін, амлодипін): можуть підвищувати ризик виникнення артеріальної гіпотензії. Не виключається можливість зростання негативного впливу на інотропну функцію міокарда у пацієнтів із серцевою недостатністю.
• Антиаритмічні препарати ІІІ класу (наприклад аміодарон): можуть підвищувати негативний вплив на атріовентрикулярну провідність.
• Бета-блокатори місцевої дії (наприклад ті, що містяться в очних краплях для лікування глаукоми): дія бісопрололу може підсилюватися.
• Парасимпатоміметики: може збільшуватися час атріовентрикулярної провідності та підвищується ризик брадикардії.
• Інсулін та пероральні гіпоглікемізуючі засоби: посилюється дія цих препаратів. Ознаки гіпоглікемії можуть бути замасковані.
• Засоби для анестезії: підвищується ризик пригнічення функції міокарда і виникнення артеріальної гіпотензії.
• Серцеві глікозиди (препарати наперстянки): знижують ЧСС, збільшують час атріовентрикулярної провідності.
• Нестероїдні протизапальні засоби (НПЗЗ): можуть послаблювати гіпотензивний ефект бісопрололу.
• Бета-симпатоміметики (наприклад ізопреналін, добутамін): у комбінації з бісопрололом знижується терапевтичний ефект обох засобів.
• Симпатоміметики, які активують альфа- і бета-адренорецептори (наприклад адреналін, норадреналін): підвищують артеріальний тиск. Подібна взаємодія більш вірогідна при застосуванні неселективних бета-блокаторів.
• Засоби інших груп з антигіпертензивним ефектом (наприклад трициклічні антидепресанти, барбітурати, фенотіазин): підвищують ризик гіпотензії.

Можливі комбінації

• Мефлохін: можливий розвиток брадикардії.
• Інгібітори МАО (за винятком інгібіторів МАО типу В): підвищують гіпотензивний ефект бета-блокаторів. Є ризик розвитку гіпертонічного кризу.

Особливості застосування

Препарат слід застосовувати з обережністю при:

• бронхоспазмі (бронхіальній астмі, обструктивних захворюваннях дихальних шляхів);
• цукровому діабеті з різкими коливаннями рівня глюкози в крові, враховуючи, що симптоми гіпоглікемії можуть бути приховані (наприклад тахікардія, відчуття серцебиття, підвищене потовиділення);
• суворій дієті;
• під час десенсибілізуючої терапії;
• атріовентрикулярній блокаді I ступеня;
• стенокардії Принцметала;
• порушеннях периферичного кровообігу (можливе збільшення скарг, особливо на початку терапії);
• загальній анестезії.

Необхідно обов’язково попередити лікаря-анестезіолога про прийом блокаторів бета-адренорецепторів. У пацієнтів, яким планується загальна анестезія, застосування бета-блокаторів знижує імовірність аритмії та ішемії міокарда під час наркозу, інтубації та післяопераційного періоду. Рекомендовано продовжувати застосування бета-блокаторів під час інтраопераційного періоду. Анестезіолог повинен враховувати потенційну взаємодію з іншими ліками, яка може призвести до брадіаритмії, рефлекторної тахікардії та зниження можливостей рефлекторного механізму компенсації падіння тиску. Дозу слід поступово зменшити та припинити прийом препарату приблизно за 48 годин до загальної анестезії.

При бронхіальній астмі або інших хронічних обструктивних захворюваннях легень показана супутня терапія бронходилататорами. У деяких випадках на тлі прийому препарату пацієнти з бронхіальною астмою через підвищення тонусу дихальних шляхів можуть потребувати більш високих доз бета2-симпатоміметиків.

На цей час немає достатнього терапевтичного досвіду лікування хронічної серцевої недостатності у пацієнтів з такими захворюваннями і патологічними станами: цукровий діабет І типу, тяжкі порушення функції нирок та/або печінки, рестриктивна кардіоміопатія, вроджені пороки серця, гемодинамічно значущі набуті клапанні пороки серця, інфаркт міокарда, який стався за останні 3 місяці.

Пацієнтам із феохромоцитомою призначають препарат Бісопролол-Апотекс тільки на тлі попередньої терапії альфа-адреноблокаторами.

Як і інші бета-адреноблокатори, бісопролол може підсилювати чутливість до алергенів і вираженість анафілактичних реакцій. Лікування адреналіном не завжди забезпечує очікуваний терапевтичний ефект.

Хворим на псоріаз (у т. ч. в сімейному анамнезі) бета-адреноблокатори призначають після ретельної оцінки співвідношення користь/ризик.

Симптоми тиреотоксикозу можуть бути замасковані на тлі прийому препарату. При застосуванні препарату Бісопролол-Апотекс може відмічатись хибнопозитивний результат при проведенні допінг-контролю.

Не рекомендується застосовувати бісопролол у поєднанні з блокаторами кальцієвих каналів, антиаритмічними засобами І класу, гіпотензивними засобами з центральним механізмом дії (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Препарат містить лактозу. Якщо у Вас встановлена непереносимість деяких цукрів, проконсультуйтесь з лікарем, перш ніж приймати цей лікарський засіб. 

Препарат слід приймати вранці натще або під час сніданку, не розжовуючи і запиваючи невеликою кількістю рідини.

Артеріальна гіпертензія; ішемічна хвороба серця (стенокардія)

Рекомендована доза становить 5 мг (1 таблетка) один раз на добу. У випадку помірної гіпертензії (діастолічний тиск до 105 мм рт. ст.) підходить доза 2,5 мг.

За необхідності добова доза може бути підвищена до 10 мг (2 таблетки) один раз на добу.

Максимальна рекомендована доза становить 20 мг (4 таблетки) на добу.

Зміну та коригування дози встановлює лікар індивідуально залежно від стану пацієнта.

Бісопролол-Апотекс обов’язково застосовують з обережністю пацієнтам з артеріальною гіпертензією або ішемічною хворобою серця, що супроводжується серцевою недостатністю.

Хронічна серцева недостатність із систолічною дисфункцією лівого шлуночка у комбінації з інгібіторами ангіотензинперетворювального ферменту (АПФ), діуретиками, у разі необхідності – серцевими глікозидами

Стандартна терапія хронічної серцевої недостатності: інгібітори АПФ (або блокатори ангіотензинових рецепторів у разі непереносимості інгібіторів АПФ), блокатори бета-адренорецепторів, діуретики і, при необхідності, серцеві глікозиди.

Бісопролол-Апотекс призначають для лікування пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю без ознак загострення.

Лікування хронічної серцевої недостатності бісопрололом розпочинається відповідно до поданої нижче схеми титрування та можна коригувати залежно від індивідуальних реакцій організму.

• 1,25 мг* бісопрололу фумарату 1 раз на добу протягом 1 тижня, підвищуючи до
• 2,5 мг бісопрололу фумарату 1 раз на добу протягом наступного 1 тижня, підвищуючи до
• 3,75 мг* бісопрололу фумарату 1 раз на добу протягом наступного 1 тижня, підвищуючи до
• 5 мг бісопрололу фумарату 1 раз на добу протягом наступних 4-х тижнів, підвищуючи до
• 7,5 мг бісопрололу фумарату 1 раз на добу протягом наступних 4-х тижнів, підвищуючи до
• 10 мг бісопрололу фумарату 1 раз на добу як підтримувальну терапія.

*Бісопролол-Апотекс, таблетки по 5 мг, не можна застосовувати на початку лікування хронічної серцевої недостатності. На початку лікування рекомендується застосовувати таблетки з меншим вмістом бісопрололу.

Максимальна рекомендована доза бісопрололу становить 10 мг 1 раз на добу.

На початку лікування стійкої хронічної недостатності необхідно проводити регулярний моніторинг. Протягом фази титрування необхідний контроль показників життєдіяльності (артеріального тиску, ЧСС) і симптомів прогресування серцевої недостатності.

Модифікація лікування

Якщо під час фази титрування або після неї спостерігається погіршення серцевої недостатності, розвивається артеріальна гіпотензія або брадикардія, рекомендується коригування дози препарату, що може потребувати тимчасового зниження дози бісопрололу або, можливо, призупинення лікування. Після стабілізації стану пацієнта продовжувати лікування препаратом.

Курс лікування тривалий.

Не слід припиняти лікування раптово та змінювати рекомендовану дозу без консультації з лікарем, оскільки це може призвести до погіршення стану пацієнта. У разі необхідності лікування препаратом слід завершувати повільно, з поступовим зниженням дози.

Пацієнти літнього віку не потребують коригування дози.

Пацієнти з печінковою та нирковою недостатністю

Артеріальна гіпертензія; ішемічна хвороба серця

Для пацієнтів із порушенням функцій печінки або нирок легкого і середнього ступеня тяжкості підбір дози зазвичай робити не потрібно.

Для пацієнтів із тяжкою формою ниркової недостатності (кліренс креатиніну менше 20 мл/хв) і пацієнтів із тяжкою формою печінкової недостатності доза не має перевищувати добову дозу 10 мг Бісопрололу-Апотекс.

Хронічна серцева недостатність

Відсутні дані щодо фармакокінетики бісопрололу у пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю, що мають порушення функції печінки та/або нирок, тому збільшувати дозу необхідно з обережністю. 

Діти.

Препарат не рекомендований для лікування дітей через відсутність даних щодо ефективності і безпеки препарату.

Психіатричні розлади: депресія, порушення сну, нічні кошмари, галюцинації.

Порушення з боку нервової системи: запаморочення*, головний біль*, непритомність.

Порушення з боку органів зору: зниження сльозовиділення (треба враховувати при носінні контактних лінз), кон’юнктивіт.

Порушення з боку органів слуху: погіршення слуху.

Порушення з боку серця: брадикардія, ознаки погіршення серцевої недостатності, порушення атріовентрикулярної провідності (у пацієнтів з артеріальною гіпертензією або ішемічною хворобою серця).

Порушення з боку судин: відчуття холоду або оніміння в кінцівках, артеріальна гіпотензія (особливо у пацієнтів з серцевою недостатністю).

Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: бронхоспазм у пацієнтів з бронхіальною астмою в анамнезі та хронічними обструктивними захворюваннями дихальних шляхів, алергічний риніт.

Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: нудота, блювання, діарея, запор.

Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: гепатит.

Порушення з боку шкіри та підшкірної клітковини: реакції гіперчутливості (свербіж, почервоніння, висипання); алопеція. При лікуванні бета-блокаторами може спостерігатись погіршення стану хворих на псоріаз у вигляді псоріатичного висипання.

Порушення з боку кістково-м’язової та сполучної системи: м’язова слабкість, судоми.

Порушення з боку репродуктивної системи та молочних залоз: порушення потенції.

Загальні розлади: астенія, втомлюваність*.

Лабораторні показники: підвищення рівня тригліцеридів у крові, підвищення активності печінкових ферментів у плазмі крові (АСТ, АЛТ).

* Стосується тільки пацієнтів з артеріальною гіпертензією або ішемічною хворобою серця. Ці симптоми зазвичай виникають на початку терапії, слабко виражені і зникають протягом перших 1-2 тижнів.

У разі виникнення побічних явищ або небажаних реакцій необхідно негайно проінформувати лікаря.

Симптоми: брадикардія, артеріальна гіпотензія, гостра серцева недостатність, бронхоспазм, гіпоглікемія. Існує широка варіабельність індивідуальної чутливості до одноразової високої дози бісопрололу, пацієнти з серцевою недостатністю можуть бути більш чутливі до препарату.

У випадку передозування необхідно негайно звернутися до лікаря.

Лікування: відміняють препарат, призначають підтримувальну та симптоматичну терапію. Існують обмежені дані, що бісопролол важко піддається діалізу.

При брадикардії: внутрішньовенне введення атропіну. Якщо реакція неадекватна, з обережністю призначають ізопреналін або інші препарати з позитивною хронотропною дією; при необхідності – трансвенозна імплантація кардіостимулятора.

При артеріальній гіпотензії: застосування судинозвужувальних препаратів, внутрішньовенне введення глюкагону, рідин.

При атріовентрикулярній блокаді II і III ступеня: інфузійне введення ізопреналіну під пильним медичним наглядом; при необхідності – трансвенозна імплантація кардіостимулятора. 

Погіршення стану при серцевій недостатності: внутрішньовенне введення діуретичних засобів, вазодилататорів, інотропних препаратів.

При бронхоспазмі: бронхолітичні препарати (наприклад ізопреналін), бета2-адреноміметики та/або амінофілін.

При гіпоглікемії: внутрішньовенне введення глюкози.

У період вагітності препарат можна застосовувати тільки тоді, коли очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. Як правило, бета-адреноблокатори зменшують кровотік у плаценті та можуть вплинути на розвиток плода. Якщо лікування бета-блокатором необхідне, бажано щоб це був селективний бета1-блокатор. Необхідно контролювати кровотік у плаценті та матці. Після пологів новонароджена дитина має перебувати під ретельним наглядом. Симптоми гіпоглікемії та брадикардії можна очікувати протягом перших трьох діб.

Невідомо, чи проникає бісопрололу фумарат у грудне молоко, тому під час терапії Бісопрололом-Апотекс годування груддю необхідно припинити.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

В окремих випадках препарат може вплинути на здатність керувати автотранспортом або працювати зі складними механізмами. Особливо уважними при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами потрібно бути на початку лікування та/або при зміні дози препарату.

Термін придатності

3 роки.

Умови зберігання

Зберігати у недоступному для дітей місці при температурі не вище 25 °C.

Упаковка

По 30, 60 або 100 таблеток у поліетиленовій банці, закритій поліпропіленовою кришкою.

По 30, 60 або 100 таблеток у поліетиленовій банці, закритій поліпропіленовою кришкою, у картонній коробці. 

Категорія відпуску

За рецептом.

Інструкція для: Бісопролол-Апотекс табл. п/плен. оболочкой 5 мг банка №100

Виробник: Апотекс Інк., Канада

Фарм. група: Блокатори бета-адренорецепторів. Селективні блокатори бета-адренорецепторів.

Реєстрація: UA/6427/01/02

МНН: Bisoprolol

Код АТХ:

(C) Лікарські засоби для лікування захворювань серцево-судинної системи

(C07) Бета-блокатори

(C07A) Бета-блокатори

(C07AB) Бета-блокатори, селективні

(C07AB07) Бісопролол