Бупівакаїн-Гріндекс Спінал розчин д/ін., 5 мг/мл по 4 мл в амп. №5

діюча речовина: bupivacaine;

1 мл розчину містить бупівакаїну гідрохлориду 5 мг;

допоміжні речовини: натрію хлорид; 0,1 М розчин кислоти хлористоводневої / 0,1 М розчин натрію гідроксиду до рН 4,0-6,5; вода для ін’єкцій до 1 мл.

Лікарська форма

Розчин для ін’єкцій.

Фармакотерапевтична група

Засоби для місцевої анестезії. Аміди.

Код АТХ N01В В01.

Спінальна анестезія в хірургії (наприклад, при урологічних хірургічних операціях, хірургії нижніх кінцівок тривалістю 2-3 години, абдомінальній хірургії тривалістю 45-60 хв).

• Підвищена чутливість до будь-якого компонента препарату або до місцевих анестетиків групи амідів;
• гостре та активне захворювання центральної нервової системи ЦНС (наприклад, менінгіт, пухлини мозку, поліомієліт та внутрішньочерепна кровотеча);
• спінальний стеноз та захворювання в активній фазі (спондиліт, пухлини) або нещодавно перенесена травма хребта (наприклад, перелом);
• септицемія;
• перніціозна анемія з підгострою комбінованою дегенерацією спинного мозку;
• піогенна інфекція шкіри у місці або поряд з місцем пункції;
• кардіогенний або гіпоглікемічний шок;
• туберкульоз хребта;
• парацервікальна блокада у період пологів;
• пацієнтам з підвищеним внутрішньочеревним тиском;
• порушення згортання крові або одночасне лікування антикоагулянтами.

Шлях введення – інтратекально. При призначенні пацієнту певної дози препарату, лікар повинен оцінити його фізичний стан. Спінальне введення препарату проводитися тільки після чіткого визначення субарахноїдального простору при люмбальній пункції (поки через голку для люмбальної пункції або при аспірації не буде отримана прозора спинномозкова рідина). Тривалість анестезії залежить від дози, але можуть виникнути складнощі у визначенні інфільтрації лікарського засобу на сегментарних рівнях, особливо при використанні ізобаричного (простого) розчину препарату. У випадку неефективної анестезії нову спробу введення препарату слід робити лише на іншому рівні з меншим об’ємом анестетика. Однією з причин недостатнього ефекту може бути неправильний розподіл препарату в інтратекальному просторі. В такому випадку достатній ефект досягається при зміні положення тіла пацієнта.

Дозу, що вводиться, зменшують для літніх пацієнтів та пацієнток на пізніх стадіях вагітності.

Зазначені в таблиці 1 дози для блокади необхідно розглядати, як усереднені для дорослої людини середнього віку. Місцем введення ін’єкції є міжхребцевий простір на рівні L3-L4.

На сьогодні немає досвіду застосування доз, що перевищують 20 мг.

Таблиця 1

Діти з масою тіла до 40 кг.

Бупівакаїн Гріндекс Спінал 5 мг/мл можна також застосовувати дітям.

Єдина відмінність між дорослими і дітьми, яку слід враховувати, - це відносно великий об’єм цереброспінальної рідини у новонароджених та дітей. Тому необхідна дещо більша доза препарату на 1 кг маси тіла, щоб досягти адекватного ступеня блокади.

Таблиця 2

Більшість побічних реакцій при проведенні спінальної анестезії пов’язані з блокадою нервів, а не з препаратом, який застосовують. Побічні реакції, спричинені анестетиком, важко відрізнити від фізіологічних ефектів впливу блокади на нервові закінчення (наприклад, зменшення артеріального тиску, брадикардія, тимчасова затримка сечі). Також важко виділити стани, спричинені безпосередньо процедурою (спінальна гематома) або опосередковані пункцією (менінгіт, епідуральний абсцес), або стани, пов’язані з втратою цереброспінальної рідини (поступальний головний біль після пункції).

Нижче наведені небажані явища, про які повідомлялося.

Нервова система: головний біль після проведення люмбальної пункції, запаморочення, судоми, збудженість, неспокій, депресія, сонливість, відчуття страху, сплутаність свідомості, істерія, ністагм, симптоми токсичності з боку нервової системи (судоми, парестезія в області роту, оніміння язика, гіперакузія , порушення зору, втрата свідомості, оглушення, шум у вухах, тремор, легке запаморочення, дизартрія), дизестезія, парез, випадкова повна спінальна блокада, параплегія, параліч, нейропатія, арахноїдит, оборотна повна втрата функції стовбура головного мозку, транзиторне ішемічне порушення мозкового кровообігу, пошкодження периферичних нервів.

Кістково-м’язові: слабкість та млявість м’язів, біль у спині, біль у місці ін’єкції, некроз тканин.

Шлунково-кишковий тракт: уповільнення евакуації вмісту шлунка, нудота, блювання.

Серцево-судинна система: артеріальна гіпо- та гіпертензія, вентрикулярна тахікардія, брадикардія, серцеві аритмії, кардиогенний шок, зупинка серця.

Кровоносна та кровотворна системи: інгібування агрегації тромбоцитів.

Дихальні шляхи: пригнічення дихання, зупинка дихання.

Очі: подвоєння в очах.

Метаболізм: гіпоглікемія.

Печінка: збільшення рівня печінкових ферментів.

Сечостатева система: затримка сечі, нетримання сечі.

При застосуванні Бупівакаїну Гріндекс Спінал у зазначених вище дозах неможливо досягти такої концентрації препарату в крові, щоб спричинити системну токсичність. Але якщо одночасно застосовувалися й інші засоби місцевої анестезії, токсична дія може посилюватися і спричинити системні токсичні реакції, оскільки токсичні ефекти цих препаратів є адитивними.

Симптоми: системні токсичні реакції, головним чином, виявляються у ЦНС та в серцево-судинній системі. Найбільш часто симптоми передозування можуть бути спричинені високою концентрацією місцевого анестетика в крові при випадковому внутрішньо судинному введенні, передозуванням або при особливо швидкій абсорбції з сильною циркуляцією крові. Симптоми з боку ЦНС схожі для всіх місцевих анестетиків групи амідів, а симптоми з боку серцево-судинної системи більшою мірою залежать від властивостей лікарського засобу, який був введений. Випадкові внутрішньо судинні ін’єкції місцевих анестетиків можуть спричинити негайні (від кількох секунд до кількох хвилин) системні токсичні реакції. У випадку передозування системна токсичність проявляється пізніше (через 15-60 хв після ін’єкції) через повільніше збільшення концентрації місцевого анестетика в крові.

Центральна нервова система.

Токсичний вплив препарату на ЦНС виявляється поступовим розвитком симптомів із збільшенням тяжкості симптомів та реакцій. Перші симптоми – це легке запаморочення, оніміння навколо рота й оніміння язику, гіперакузія, загострення слуху, шум у вухах і погіршення зору. Більш серйозні порушення проявляються у вигляді артикуляції судомних рухів або тремору, які з’являються перед генералізованими судомами. Ці ознаки не слід змішувати з невротичною поведінкою. Надалі можуть статися втрата свідомості та великий епілептичний напад, які можуть тривати від хвилини до декількох хвилин. Після судом швидко настає гіпоксія та гіперкапнія через посилену роботу м’язів та недостатній газообмін в легенях. У тяжких випадках можливе апное. Ацидоз посилюють токсичні ефекти місцевих анестетиків. Зменшення ступеня токсичності реакції залежить від швидкості виділення лікарського засобу з ЦНС, а також від його метаболізму. Це відбувається швидко, за виключенням випадків, коли були введені дуже великі кількості лікарського засобу.

Серцево-судинна система.

Токсичні реакції з боку серцево-судинної системи можна спостерігати тільки у тяжких випадках передозування лікарського засобу. Цим ефектам зазвичай передують ознаки токсичності з боку ЦНС, які, однак, можуть маскуватися загальною анестезією або глибокою седацією, що досягається такими препаратами як бензодіазепіни або барбітурати. Як наслідок високих системних концентрацій місцевих анестетиків можуть розвинутися зниження артеріального тиску, брадикардія, аритмія та навіть зупинка серця.

Серцево-судинні токсичні ефекти часто пов’язані з пригніченням системи провідності серця та міокарду, що призводять до зменшення серцевого викиду, гіпотензії, AV блокад, брадикардії та іноді – вентрикулярним аритміям, включаючи вентрикулярну тахікардію, вентрикулярну фібриляцію та зупинку серця. Цим станам часто передують ознаки тяжкої токсичності з боку ЦНС, наприклад, у формі конвульсій, проте в рідких випадках зупинка серця наставала без попередніх ефектів з боку ЦНС. Після дуже швидкої внутрішньовенної ін’єкції в коронарних сосудах може досягатися така висока концентрація бупівакаїну в крові, що вплив на систему кровообігу настає самостійно або до виникнення ефектів з боку ЦНС. Враховуючи цей механізм, пригнічення міокарду може розвинутися навіть як перший симптом інтоксикації.

Лікування ускладнень.

У випадку тотальної спінальної блокади слід забезпечити достатню вентиляцію легенів (прохідність дихальних шляхів пацієнта, забезпечення киснем (оксигенацію), інтубацію та штучну вентиляцію легенів (ШВЛ), якщо це необхідно). При зниженні артеріального тиску необхідно ввести вазопресорний засіб (бажано з ізотропним ефектом), наприклад 5-10 мг ефедрину внутрішньовенно.

При виникненні ознак гострої системної токсичності застосування місцевих анестетиків необхідно негайно припинити. Лікування потрібно спрямувати на підтримання належної вентиляції легенів, оксигенації та кровообігу. За потреби слід проводити ШВЛ. Якщо судоми спонтанно не припиняються протягом 15-20 секунд, внутрішньовенно вводять 1-3 мг/кг тіопенталу натрію, щоб полегшити вентиляцію легенів, або вводять внутрішньовенно 0,1 мг/кг діазепаму (діє значно повільніше). Тривалі судоми загрожують диханню пацієнта та оксигенації. Ін’єкція міорелаксантів (наприклад, суксаметонію 1 мг/кг) створює сприятливі умови для забезпечення вентиляції легенів пацієнта та оксигенації, проте потребує досвіду проведення трахеальної інтубації та ШВЛ.

Якщо спостерігають небезпечне пригнічення серцево-судинної системи (артеріальна гіпотензія, брадикардія), внутрішньовенно вводять 5-10 мг ефедрину і, у разі потреби, введення ефедрину повторюють через 2-3 хв. У разі зупинки кровообігу негайно починають кардіопульмональну реанімацію. Важливо підтримувати належне насичення крові киснем, дихання та кровообіг одночасно з корекцією ацидозу.

При передозуванні бупівакаїну гемодіаліз неефективний. При зупинці серця можуть знадобитися тривалі реанімаційні заходи.

При лікуванні системної токсичності у дітей слід застосовувати дози, що відповідають віку та масі тіла дитини.

Шкідливого впливу на репродуктивну функцію не спостерігалося. Слід пам’ятати про необхідність зниження дози жінкам на пізніх стадіях вагітності.

Якщо Ви годуєте дитину груддю, перед введенням розчину бупівакаїну повідомте про це лікаря.

Проникає у грудне молоко у дуже незначних кількостях. Вважається, що ризик несприятливої дії на грудну дитину практично відсутній. Немає доказів, що бупівакаїн впливає на лактацію.

Поява небажаних ефектів у плода, зумовлених місцевою анестезією, таких як брадикардія плода, найбільш явно спостерігалась при проведенні парацервікальної блок-анестезії. Таки ефекти можуть бути зумовлені високими концентраціями анестетика, що досягає плоду.

Діти

Застосовують в педіатричній практиці. Дозу для дітей розраховують, виходячи з маси тіла.

Особливості застосування

Перед початком лікування необхідно провести пробу на індивідуальну чутливість.

Інтратекальну анестезію потрібно проводити тільки під контролем досвідченого фахівця в обладнаній операційній.

Регіонарну анестезію потрібно проводити тільки у спеціально обладнаних місцях та за наявності лікарських засобів для проведення реанімаційних заходів.

Доступ для внутрішньовенного введення ліків потрібно забезпечити до початку проведення інтратекальної анестезії.

Пацієнти у поганому загальному стані через вік або інші причини, такі як часткова або повна блокада серцевої провідності, тяжкі порушення печінкової або ниркової функції, потребують особливої уваги, оскільки регіонарна анестезія може бути оптимальною при проведенні хірургічних втручань у цих пацієнтів. У таких випадках пацієнти повинні бути попереджені про підвищений ризик анестезії для того, щоб вони проінформували лікаря про всі свої захворювання.

Пацієнти, які застосовують антиаритмічні засоби ІІІ класу (наприклад аміодарон), повинні перебувати під ретельним наглядом персоналу; потрібно проводити контроль ЕКГ через можливі серцеві ускладнення.

Аналогічно всім анестетикам бупівакаїн може токсично впливати на центральну нервову та серцево-судинну системи внаслідок можливої високої концентрації препарату у крові при випадковому внутрішньосудинному введенні (вентрикулярна аритмія, фібриляція, випадковий серцево-судинний колапс та смерть). Однак високі системні концентрації не очікуються при дотриманні рекомендованих доз для інтратекальної анестезії.

Епідуральна анестезія може призвести до зниження артеріального тиску та брадикардії. Цей ризик можна зменшити шляхом внутрішньовенного введення кристалоїдного або колоїдного розчину. Зниження артеріального тиску слід коригувати негайно, наприклад, шляхом внутрішньовенного введення ефедрину 5-10 мг, яке за потреби повторюють. Дітям ефедрин вводять у дозі, що відповідає віку та масі тіла.

Великі блокади перефіричних нервів можуть потребувати застосування великих об’ємів місцевого анестетика на сильно васкуляризованих ділянках, часто поблизу великих судин. У таких випадках існує підвищений ризик внутрішньо судинної ін’єкції та/або системної абсорбції, що може призвести до високих концентрацій у плазмі.

Деякі методики реґіонарної анестезії можуть бути пов’язані з тяжкими побічними реакціями, як зазначено нижче:

• епідуральна анестезія може спричинити пригнічення серцево-судинної функції, особливо у випадках супутньої гіповолемії. Слід дотримуватися обережності при застосуванні препарату у пацієнтів з порушенням серцево-судинної функції;
• в поодиноких випадках ретробульбарні ін’єкції можуть досягти черепного субарахноїдального простору та спричинити, наприклад, тимчасову сліпоту, серцево-судинну недостатність, апное та судоми. Ці симптоми слід негайно лікувати;
• ретро- та навколобульбарні ін’єкції місцевих анестетиків можуть становити певний ризик розвитку стійкої дисфункції очних м’язів.

Основними причинами є травматичне ураження нервів та/або місцеві токсичні ефекти введеного місцевого анестетика на м’язи та нерви. З цієї причини слід обирати найнижчу ефективну дозу. Випадкові інтраваскулярні введення в області шиї та голови можуть викликати церебральні симптоми навіть у низьких дозах. Слід дотримуватися обережності при наявності у пацієнтів AV блокади ІІ та ІІІ ступеня, оскільки місцеві анестетики можуть знизити провідність міокарда. У таких випадках пацієнти мають бути попереджені про підвищений ризик анестезії для того, щоб вони проінформували лікаря про всі свої захворювання. Епідуральна анестезія може спричинити виникнення паралічу межреберних мязів та погіршенню дихання у пацієнтів з плевральним випотом.

У хворих з септицемією збільшується ризик розвитку інтраспінальних абсцесів, особливо у післяопераційному періоді. Обережно - у пацієнтів з аортокавальною оклюзією внаслідок новоутворення або на пізніх стадіях вагітності.

Дуже рідким, але тяжким ускладненням спінальної анестезії є висока або повна спінальна блокада, що може призвести до кардіоваскулярного та респіраторного пригнічення. Кардіоваскулярне пригнічення є наслідком поширеної симпатичної блокади, що, у свою чергу, може бути причиною тяжкої артеріальної гіпотензії та брадикардії або навіть зупинки серця. Пригнічення дихання може бути наслідком блокади іннервації дихальних м’язів, включаючи діафрагму.

Пацієнти літнього віку або жінки на пізніх стадіях вагітності є групою ризику розвитку високої або повної спінальної блокади. Таким пацієнтам дозу слід зменшити.

Раптова та тяжка артеріальна гіпотензія зазвичай розвивається у пацієнтів із гіповолемією внаслідок геморагії або дегідратації незалежно від того, який анестетик вводиться. Артеріальна гіпотензія, що виникає після інтратекальної блокади у дорослих, нечасто зустрічається у дітей віком до 8 років.

Рідко при проведенні інтратекальної анестезії зустрічаються неврологічні порушення, що проявляються у вигляді парестезій, анестезій, слабкості рухової функції та паралічу. Дуже рідко ці явища необоротні.

Не очікується загострення таких неврологічних захворювань, як розсіяний склероз, геміплегія, параплегія та нейром'язові порушення при проведенні інтратекальної анестезії, але такі пацієнти потребують особливої уваги. Перед застосуванням анестетика слід зважити потенційний ризик та користь для пацієнта від проведення процедури.

Розчинність бупівакаїну знижується при рН>6,5, тому необхідно це враховувати при взаємодії з лужними розчинами.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами

Місцеві анестетики можуть незначною мірою впливати на координацію рухів, тимчасово порушувати рухові функції та швидкість психомоторних реакцій при керуванні автотранспортом.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Лікарські засоби, наприклад, інші засоби місцевої анестезії і антиаритмічні засоби (лідокаїн, мексилетин, аміодарон), можуть вплинути на дію та розрахунок правильної дози розчину бупівакаїну, а також підвищити ризик адитивної токсичної дії. При одночасному застосуванні з барбітуратами можливе зменшення концентрації бупівакаїну в крові.

Застосування з інгібіторами МАО (прокарбазин, селегелін) підвищує ризик надмірного зниження артеріального тиску. Місцеві анестетики підсилюють ефект лікарських засобів із пригнічувальною дією на ЦНС, а також підвищують ризик розвитку кровотеч у разі одночасного призначення антикоагулянтів. При обробці місця ін’єкції бупівакаїну дезінфікуючими розчинами, що містять важкі метали, підвищується ризик розвитку місцевої реакції у вигляді болючості та набряку. Поєднання із загальною інгаляційною анестезією галотаном збільшує ризик розвитку кардіотоксичності бупівакаїну. Бупівакаїн підсилює і подовжує ефект міорелаксуючих лікарських засобів, проявляє антагонізм із антиміастенічними лікарськими засобами щодо дії на скелетну мускулатуру, особливо при застосуванні у високих дозах, що потребує додаткової корекції лікування міастенії. Інгібітори холінестерази знижують метаболізм місцевоанестезуючих лікарських засобів.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Бупівакаїн - місцевий анестетик амідного типу тривалої дії. Оборотно блокує проведення імпульсів нервовими волокнами за рахунок впливу на натрієві канали через нервові мембрани. Подібні ефекти також можуть спостерігатися на збуджувальних мембранах мозку та міокарда. Препарат призначений для гіпербаричної спінальної анестезії. При спинномозковій анестезії бупівакаїн спричиняє помірне розслаблення м’язів нижніх кінцівок тривалістю 2–2,5 год. При міжреберній блокаді дія бупівакаїну триває 7–14 год; при епідуральній блокаді – 3-4 год; при блокаді м’язів живота – 45-60 хв.

Фармакокінетика. Бупівакаїн добре розчиняється у жирах з коефіцієнтом розподілу олія/вода 27,5. Всмоктування відбувається у дві фази. Періоди напіввиведення становлять відповідно 50 та 400 хв. Повільна фаза всмоктування є чинником, який обмежує швидкість виведення бупівакаїну. Концентрація бупівакаїну в плазмі залежить від дози, способу введення і кількості кровоносних судин у місці ін’єкції. Після епідурального введення час досягнення максимальної концентрації в крові (tmax) становить 20-21 хв. Збільшення максимальної плазмової концентрації становить 0,4 мг/л на кожні введені 100 мг.

Загальний кліренс із плазми після ін’єкції становить 580 мл/хв, об’єм розподілу у стані рівноваги – 73 л, кінцевий період напіввиведення – 2,7 год, коефіцієнт печінкової екстракції – 0,4. Кліренс бупівакаїну відбувається за рахунок метаболізму в печінці і залежить від печінкового кровообігу й активності печінкових ферментів. Зв’язування з білками плазми становить 96 %. Метаболіти також є фармакологічно активними, але значно меншою мірою порівняно з бупівакаїном.

Бупівакаїн метаболізується в печінці шляхом гідроксилювання до 4-гідроксибупівакаїну і шляхом N-деалкілювання до 2,6-піпеколоксилідину (РРХ), медіатором обох процесів є цитохром Р450 ЗА4.

Виводиться головним чином нирками, тільки 5–6 % бупівакаїну виводиться в незміненому вигляді з сечею.

Бупівакаїн проникає крізь плацентарний бар’єр. Зв’язування з білками плазми в організмі плода нижче, ніж в організмі матері, концентрація незв’язаної фракції в організмі плода і матері однакова. Проникає у грудне молоко.

Фармацевтичні характеристики

Основні фізико-хімічні властивості: прозора безбарвна рідина.

Несумісність

Не рекомендується додавання інших препаратів.

Термін придатності. 3 роки.

Не застосовувати після закінчення терміну придатності, зазначеного на упаковці.

Умови зберігання.

Зберігати при температурі не вище 25 °C. Не заморожувати!

Зберігати в недоступному для дітей місці!

Упаковка.

По 4 мл в ампулі з безбарвного скла гідролітичного класу № 1 з лінією або крапкою розлому та двома маркувальними кільцями синього кольору.

По 5 ампул у чарунковій упаковці з плівки полівінілхлоридної без покриття (піддон).

По одній чарунковій упаковці у пачці з картону.

Категорія відпуску. За рецептом.

Інструкція для: Бупівакаїн-Гріндекс Спінал розчин д/ін., 5 мг/мл по 4 мл в амп. №5

Виробник: Гріндекс, АТ, Латвія

Фарм. група: Засоби для місцевої анестезії. Аміди.

Реєстрація: № UA/7270/01/01 від 18.03.2014. Наказ № 193 від 18.03.2014

МНН: Bupivacaine

Код АТХ:

(N) Засоби, що діють на нервову систему

(N01) Анестетики

(N01B) Анестетики, місцеві

(N01BB) Аміди

(N01BB01) Бупівакаїн