Цефтриаксон-Фармекс пор. д/р-ну д/ін. 500 мг фл. №1

діюча речовина: 1 флакон містить цефтриаксону натрію у перерахуванні на цефтриаксон 250 мг, 500 мг, або 1 000 мг.

 Лікарська форма. Порошок для приготування розчину для ін’єкцій.

Фармакотерапевтична група

Антибактеріальні засоби для системного застосування. Бета-лактамні антибіотики. Цефтриаксон. Код АТС J01D D04.

Клінічні характеристики.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка. Цефтриаксон – напівсинтетичний цефалоспориновий антибіотик широкого спектра дії, призначений для парентерального застосування. Діє на чутливі мікроорганізми під час їх активного розмноження шляхом пригнічення біосинтезу мукопептиду клітинної стінки.

Має широкий спектр дії. Активний відносно аеробних грампозитивних (Staphylococcus aureus, у т.ч. тих, що продукують пеніциліназу, Staphylococcus epіdermіdіs, Streptococcus pneumonіae, Streptococcus pyogenes, Streptococcus agalactіae, Streptococcus vіrіdans, Streptococcus bovіs) і грамнегативних (Enterobacter aerogenes, Enterobacter cloacae, Escherіchіa colі, Acіnetobacter calcoacetіcus, Haemophіlus іnfluenzae, включаючи штами, що продукують пеніциліназу, Haemophіlus paraіnfluenzae, Klebsіella oxytoca, Klebsіella pneumonіae, Morganella morganіі, Neіsserіa menіngіtіdіs, Neіsserіa gonorrhoeae, у т.ч. пеніцилінутворюючі штами, Proteus mіrabіlіs. Proteus vulgarіs, Serratіa marcescens, багато штамів Pseudomonas aerugіnosa, Cіtrobacter spp., Salmonella spp., Provіdencіa spp., Shіgella spp., Serratіa spp., Treponema pallіdum), Vibrio spp.

(в т.ч. V. cholerae), Yersinia spp. (в т. ч. Y. enterocolitica) мікроорганізмів, анаеробів (Bacteroіdes fragіlіs, Clostrіdіum spp., Peptostreptococcus specіes, Peptococcus spp., Bacteroіdes bіvіus, Bacteroіdes melaninogenicus), Fusobacterium spp. (за винятком F. mortiferum та F. varium).

Не гідролізується R-плазмідними бета-лактамазами й більшістю хромосомоопосередкованих пеніциліназ і цефалоспориназ, може впливати на мультирезистентні штами, толерантні до пеніцилінів і цефалоспоринів «першого покоління» і аміноглікозидів. Набута нечутливість деяких штамів бактерій зумовлена продукуванням бета-лактамази, що інактивує цефтриаксон («цефтриаксонази»).

Фармакокінетика. При парентеральному введенні цефтриаксон добре проникає у тканини і рідини організму. Біодоступність цефтриаксону при внутрішньом’язовому введенні становить 100 %. Після внутрішньом’язового введення максимальна концентрація досягається через 2-3 години. При запаленні менінгеальних оболонок добре проникає у спинно-мозкову рідину. C_max при внутрішньом’язовому введенні цефтриаксону у дозі 50 мг/кг у плазмі крові становить 216 мкг/мл, у спинномозковій рідині – 5,6 мкг/мл. У дорослих через 2–24 години після введення препарату у дозі 50 мг/кг концентрація у спинномозковій рідині у багато разів перевищує мінімальні інгібуючі концентрації для найпоширеніших збудників менінгіту.

Зв’язування з білками плазми – 85 %. Об’єм розподілу (V_d) – 5,78-13,5 л. Період напіввиведення (Т_1/2) – 5,8-8,7 години, плазмовий кліренс – 0,58-1,45 л/години, нирковий кліренс – 0,32-0,73 л/години. У дорослих пацієнтів 50-60 % препарату виводиться із сечею протягом 48 годин в активній формі, частково – із жовчею. У немовлят приблизно 70 % введеної дози виділяється нирками.

У немовлят до 8 днів і в людей літнього віку (понад 75 років) період напіввиведення (Т_1/2) збільшується приблизно вдвічі. У хворих з нирковою або печінковою недостатністю фармакокінетика цефтриаксону змінюється незначною мірою, відзначається лише незначне збільшення періоду напіввиведення. Якщо порушена лише функція нирок, збільшується виведення з жовчею, якщо порушена функція печінки, збільшується виведення через нирки.

Основні фізико-хімічні властивості:

кристалічний, злегка гігроскопічний порошок білого або майже білого кольору.

Нораксон призначають для лікування інфекцій, спричинених чутливими до дії препарату мікроорганізмами, таких як:

• сепсис;
• менінгіт;
• інфекції органів черевної порожнини (перитоніт, інфекції жовчних шляхів і шлунково-кишкового тракту);
• інфекції кісток, суглобів, м’яких тканин, шкіри, а також ранові інфекції;
• інфекції у хворих з ослабленим імунним захистом;
• інфекції нирок і сечових шляхів;
• інфекції дихальних шляхів, особливо пневмонія, а також інфекції вуха, горла і носа;
• гонорея;

Для профілактики інфекцій при оперативних втручаннях.

Підвищена чутливість до цефалоспоринів та пеніцилінів. Гіпербілірубінемія у новонароджених і недоношених. Вагітність, особливо І триместр.

Ні в якому разі не можна застосовувати Нораксон з кальцієвмісними розчинами (розчин Рінгера та інші) через ризик виникнення преципітатів кальцієвих солей цефтриаксону! У новонароджених та недоношених дітей описані випадки виникнення преципітатів у легенях та нирках, які спричинили летальні наслідки при одночасному введенні цефтриаксону та препаратів кальцію.

Кальцієвмісні розчини не слід призначати протягом 48 год після останнього введення цефтриаксону.

Особливості застосування

Як і при застосуванні інших цефалоспоринів, не можна виключати можливість анафілактичного шоку – навіть якщо в докладному анамнезі немає відповідних вказівок. У разі анафілактичного шоку слід негайно вжити таких заходів, як внутрішньовенне введення адреналіну, а після цього – будь-якого глюкокортикоїду.

Для пацієнтів з нирковою недостатністю зазвичай не потрібно коригувати дозу – за рахунок подвійного шляху виведення цефтриаксону (через нирки та печінку). Рекомендується регулярно визначати концентрацію препарату в крові, особливо при одночасній тяжкій нирковій і печінковій недостатності. Для пацієнтів з нирково-печінковою недостатністю добова доза Нораксону не повинна перевищувати 2 г без моніторингу концентрації препарату в крові.

Після застосування цефтриаксону зазвичай в дозах, що перевищують стандартні рекомендовані, при ультразвуковому досліджені жовчного міхура можуть спостерігатися тіні, що помилково сприймаються за камені. Це преципітати кальцієвої солі цефтриаксону, що зникають після завершення чи припинення терапії Нораксоном. Подібні зміни рідко супроводжуються будь-якою симптоматикою, в таких випадках рекомендується лише консервативне лікування. Якщо ці явища супроводжуються клінічною симптоматикою, то рішення про відміну препарату приймає лікар.

При застосуванні цефтриаксону хворим із факторами ризику застою в жовчних шляхах описано поодинокі випадки панкреатиту, що розвинувся, імовірно, внаслідок обструкції жовчних шляхів (при цьому не можна виключати роль преципітатів).

При тривалому лікуванні необхідно регулярно контролювати картину периферичної крові, показники функціонального стану плазми і нирок.

Пацієнтам з порушенням синтезу вітаміну К або з низьким рівнем його запасу (наприклад, при захворюваннях печінки та недостатньому харчуванні) може виникнути необхідність у контролі гематологічних і коагуляційних показників під час лікування.

На фоні застосування антибактеріальних препаратів, в тому числі й цефтриаксону, можливе виникнення псевдомембранозного коліту. Тому при виникненні діареї після введення цефтриаксону необхідно виключити діагноз псевдомембранозного коліту.

Як і при лікуванні іншими антибактеріальними препаратами, можуть розвинутися суперінфекції. При застосуванні препарату можуть відзначатися хибно-позитивні результати: проби Кумбса, проби на галактоземію, при визначенні глюкози в сечі, тому під час лікування цефтриаксоном глюкозурію, при необхідності, слід визначати лише ферментним методом.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Ні в якому разі не можна застосовувати Нораксон з кальцієвмісними розчинами (розчин Рінгера та інші)! Кальцієвмісні розчини не слід призначати протягом 48 год після останнього введення цефтриаксону.

У новонароджених та недоношених дітей описані випадки виникнення преципітатів у легенях та нирках, які спричинили летальні наслідки при одночасному введенні цефтриаксону та препаратів кальцію.

Аміноглікозидні антибіотики: підсилює (взаємно) ефект аміноглікозидів стосовно багатьох грамнегативних мікроорганізмів.

Хлорамфенікол: при сумісному застосуванні цефтриаксону з хлорамфеніколом можлива антагоністична дія.

Діуретики і нефротоксичні препарати: при одночасному застосуванні з ”петльовими” діуретиками і нефротоксичними лікарськими засобами зростає ризик розвитку нефротоксичної дії.

Гормональні контрацептиви: цефтриаксон може знижувати ефективність гормональних контрацептивів, тому рекомендується використовувати додаткові (негормональні) методи контрацепції під час лікування та протягом 1 місяця після його завершення.

Також цефтриаксон взаємодіє з пробенецидом та алкоголем.

Дозу, спосіб введення та курс лікування встановлює лікар індивідуально залежно від тяжкості захворювання. Обов’язково проводиться шкірна проба на підвишену чутливість до антибіотика та лідокаїну (розчинник). Нораксон призначають внутрішньовенно або внутрішньом’язово.

Дорослі і діти старше 12 років: середня добова доза становить 1-2 г Нораксону 1 раз на добу. У тяжких випадках або у разі інфекцій, спричинених помірно чутливими патогенними мікроорганізмами, добову дозу можна збільшити до 4 г.

Новонароджені (віком до 2 тижнів): 20-50 мг/кг маси тіла 1 раз на добу. Зважаючи на недорозвиненість ферментної системи, добова доза не має перевищувати 50 мг/кг маси тіла. При визначенні дози препарату для доношених і недоношених дітей відмінностей немає.

Немовлята і діти молодшого віку (віком від 15 днів до 12 років): стандартна терапевтична доза – 20-50 мг/кг маси тіла 1 раз на добу. Для лікування тяжких інфекцій дозу можна збільшити до 80 мг/кг маси тіла у раз на добу.

Дітям з масою тіла 50 кг і більше призначають дози для дорослих.

Дозу понад 50 мг/кг маси тіла необхідно призначати у вигляді внутрішньовенної інфузії протягом 30 хв.

Літні хворі: призначають звичайні дози для дорослих, не роблячи будь-яких поправок на вік.

Тривалість курсу лікування залежить від характеру захворювання. Як прийнято при терапії антибіотиками, хворим слід продовжувати застосовувати Нораксон ще протягом як мінімум 48-72 годин після того, як температура нормалізується і аналізи покажуть відсутність збудників.

Дозування в особливих випадках

При бактеріальному менінгіті для немовлят і дітей молодшого віку початкова доза становить 100 мг/кг 1 раз на добу. Максимальна добова доза – 4 г. Як тільки збудник буде ідентифікований, а його чутливість визначена, дозу можна відповідно знизити. Найкращі результати досягалися при такій тривалості лікування:

Для лікування гонореї доза становить 250 мг одноразово внутрішньом’язово.

Для профілактики інфекцій у передопераційний і післяопераційний періоди за 30-90 хв до операції вводять 1-2 г Нораксону. При операціях на товстій і прямій кишці добре зарекомендувало себе одночасне (але окреме) введення Нораксону і одного з 5-нітроімідазолів, наприклад, орнідазолу.

Ниркова і печінкова недостатність

При нирковій недостатності (кліренс креатиніну менше 10 мл/хв) добова доза Нораксону не має перевищувати 2 г. У хворих із порушеннями функції печінки немає необхідності знижувати дозу в тому випадку, якщо функція нирок залишається нормальною. При виражених порушеннях функції печінки і нирок, а також у хворих, які перебувають на гемодіалізі, необхідно контролювати концентрацію цефтриаксону у плазмі крові, тому що в них може знижуватися швидкість його виведення.

Правила введення препарату

Для внутрішньом’язового введення 1 г препарату розводять у 3,5 мл 1 % розчину лідокаїну та вводять глибоко в сідничний м’яз. Рекомендується вводити не більше 1 г в одну сідницю.

Для внутрішньовенного струминного введення 1 г Нораксону розводять у 10 мл стерильної води для ін’єкцій та вводять повільно протягом 2-4 хв.

Для внутрішньовенних інфузій 2 г порошку розводять у 40 мл одного з наступних інфузійних розчинів, вільних від іонів кальцію: 0,9 % розчин натрію хлориду, 0,45 % розчин натрію хлориду, що містить 2,5 % глюкози, 5 % розчин глюкози, 10 % розчин глюкози, 5 % розчин фруктози, 6 % розчин декстрану. Тривалість внутрішньовенної інфузії – не менше 30 хв.

Діти

Цефтриаксон, як і деякі інші цефалоспорини, може витісняти білірубін із зв’язку з сироватковим альбуміном. Тому не слід призначати Нораксон новонародженим і недоношеним дітям з гіпербілірубінемією.

У новонароджених та недоношених дітей описані випадки виникнення преципітатів у легенях та нирках, які спричинили летальні наслідки при одночасному введенні цефтриаксону та препаратів кальцію.

Алергічні реакції: кропив’янка, пропасниця, озноб, висипання, свербіж, екзантема, алергічний дерматит, ексудативна мультиформна еритема, поліморфна еритема, гіперемія шкіри, набряки, анафілактичні або анафілактоїдні реакції, токсичний епідермальний некроліз.

З боку травної системи: порушення смакових відчуттів, нудота, блювання, біль у животі, зниження апетиту, стоматит, глосит, діарея, псевдомембранозний ентероколіт, дисфункція підшлункової залози, панкреатит, холестаз.

З боку сечовидільної системи: гематурія, олігурія, нефрит, некроз канальців нирок, збільшення рівня креатиніну сироватки, підвищення вмісту сечовини, утворення конкрементів у нирках, особливо при застосуванні дітям віком від 3 років, які отримували великі добові дози препарату (≥80 мг/кг на добу), або кумулятивні дози понад 10 г, а також які мали додаткові фактори ризику (обмежене вживання рідини, постільний режим). Утворення конкрементів у нирках може відбуватися безсимптомно або проявлятися клінічно, може спричинити ниркову недостатність, яка минає після припинення лікування цефтриаксоном.

З боку ЦНС: головний біль, запаморочення, судомні напади.

З боку серцево-судинної системи: відчуття серцебиття.

З боку системи кровотворення: еозинофілія, лейкопенія, нейтропенія, гранулоцитопенія, тромбоцитопенія, гемолітична анемія, порушення згортання крові, зменшення протромбінового часу.

З боку печінки: дисфункція печінки, підвищення рівнів печінкових трансаміназ, білірубіну в сироватці крові, затемнення на ехограмі жовчного міхура; преципітація кальцієвих солей цефтриаксону у жовчному міхурі з відповідною симптоматикою, жовтяниця.

Місцеві реакції: при внутрішньовенному введенні – флебіти, болісність по ходу вени, при внутрішньом’язовому введенні – болісність у місці введення.

Інші: суперінфекція (у т.ч. кандидомікоз, мікоз статевих органів), пропасниця, озноб, порушення зору, гіперазотемія.

Симптоми: можливі пропасниця, лейкопенія, тромбоцитопенія, гостра гемолітична анемія, шкірні, шлунково-кишкові реакції та реакції печінки, задишка, ниркова недостатність, стоматит, анорексія, тимчасова втрата слуху, втрата орієнтації у просторі.

Лікування: проводять симптоматичну і підтримуючу терапію. Гемодіаліз і перитонеальний діаліз неефективні.

Незважаючи на відсутність будь-якого мутагенного або тератогенного ефекту, Нораксон не слід призначати під час вагітності, особливо в перші 3 місяці, якщо для цього немає суворих показань.

У невеликій кількості цефтриаксон виявляється у грудному молоці, однак призначати препарат жінкам, які годують груддю, потрібно з урахуванням співвідношення ризик/користь.

Здатність впливати на швидкість реакцій при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами

У період лікування Нораксоном може знижуватися здатність концентрувати увагу, що слід враховувати при керуванні автомобілем або виконанні роботи, яка потребує підвищеної уваги.

Зберігати у недоступному для дітей, захищеному від світла місці при температурі не вище 25 °С.

Несумісність

Фармацевтично несумісний з іншими антимікробними засобами. Не допускається змішувати розчин препарату в одній ємності з іншими антибіотиками. Нораксон не можна змішувати з розчинами, які містять кальцій (розчини Хартмана та Рінгера). Несумісний з етанолом, амсакрином, ванкоміцином, флуконазолом.

Термін придатності

2 роки.

Упаковка

Флакон з порошком, по 1 або 10 флаконів у картонній коробці.

Категорія відпуску

За рецептом.

Інструкція для: Цефтриаксон-Фармекс пор. д/р-ну д/ін. 500 мг фл. №1

Виробник: Фармекс груп, ТОВ, Україна

Фарм. група: Антибактеріальні засоби для системного застосування. Інші бета-лактамні антибіотики. Цефтриаксон.

Реєстрація: UA/12591/01/01

МНН: Ceftriaxone

Код АТХ:

(J) Протимікробні лікарські засоби для системного використання

(J01) Антибактеріальні препарати для системного призначення

(J01D) Інші антибактеріальні бета-лактами

(J01DD) Цефалоспорини третього покоління

(J01DD04) Цефтріаксон