Дапігра табл. в/плів. обол. 60 мг блістер №3

діюча речовина: дапоксетин;

1 таблетка, вкрита плівковою оболонкою, містить дапоксетину гідрохлориду еквівалентно дапоксетину 30 або 60 мг;

допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, лактози моногідрат, натрію кроскармелоза, кремнію діоксид колоїдний безводний, магнію стеарат, покриття Opadry Grey 20G275000;

склад покриття Opadry Grey 20G275000: гідроксипропілцелюлоза, макрогол 400, макрогол 6000, тальк, титану діоксид (Е 171), заліза оксид чорний (Е 172), заліза оксид жовтий (Е 172), заліза оксид червоний (Е 172).

Фармакодинаміка.

Дапоксетин є сильнодіючим селективним інгібітором зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС). Еякуляція у людини регулюється насамперед симпатичною нервовою системою. Еякуляцію запускає спінальний рефлекторний центр за участю стовбура мозку, на який має первинний вплив низка ядер мозку (медіальні преоптичні і паравентрикулярні ядра).

Механізм дії дапоксетину при передчасній еякуляції пов’язаний імовірно, з інгібуванням зворотного захоплення серотоніну нейронами і подальшим посиленням впливу нейромедіаторів на пре- і постсинаптичні рецептори.

Клінічна ефективність і безпека.

Ефективність дапоксетину при лікуванні передчасної еякуляції була встановлена ??при проведенні 5 подвійних сліпих клінічних досліджень із контролем плацебо, у рамках яких був рандомізований загалом 6081 пацієнт. Вік пацієнтів був від 18 років. За 6 місяців до включення даних осіб у дослідження в них у більшості статевих актів була передчасна еякуляція. Передчасна еякуляція визначалася відповідно до діагностичних критеріїв DSM-IV (Керівництво з діагностики і статистики психічних розладів): короткий час настання еякуляції (латентний час інтравагінальної еякуляції [IELT, (Intravaginal Ejaculatory Latency Time — інтравагінальний латентний час еякуляції) інтравагінальної еякуляції] становить менше ніж 2 хвилини, що вимірювався з використанням секундоміра у 4 дослідженнях), слабкий контроль над еякуляцією, а також обумовлені даним станом значний стрес або складності в міжособистісних стосунках.

Особи з іншими видами статевої дисфункції, включаючи еректильну дисфункцію, а також особи, які застосовують інші лікарські засоби для лікування передчасної еякуляції, були виключені з усіх досліджень.

Результати всіх рандомізованих досліджень зіставні. Ефективність спостерігалася після 12 тижнів лікування. Одне дослідження включало пацієнтів як з країн ЄС, так і з інших країн, лікування тривало 24 тижні. У дослідженні 1162 пацієнти були рандомізовані: 385 пацієнтів приймали плацебо, 388 пацієнтів приймали дапоксетин 30 мг у разі потреби, 389 пацієнтів приймали дапоксетин 60 мг у разі потреби. Середнє значення і середній IELT у кінці дослідження наведені в таблиці 1, а загальний розподіл пацієнтів, які досягли принаймні певного рівня середнього показника IELT у кінці дослідження наведені в таблиці 2. Інші дослідження та сукупний аналіз даних на 12-му тижні дали схожі результати.

Таблиця 1

Середнє значення та медіана показника IELT у кінці дослідження, обчислені методом найменших квадратів*

* Фонове (вихідне) значення, перенесене на пацієнтів, стосовно яких немає початкових даних.

** Різниця була статистично значущою (значення р <= 0,001).

Таблиця 2

Пацієнти, які досягли принаймні характерного рівня середнього IELT в кінці дослідження*

* Вихідне значення, перенесене на пацієнтів з відсутністю вихідних даних.

Величина подовження IELT була пов’язана із вихідним IELT і була непостійною в окремих пацієнтів: клінічна значимість ефективності лікування дапоксетином продемонстрована у наведених показниках ефективності та аналізі даних пацієнтів із терапевтичним ефектом.

Пацієнт із терапевтичним ефектом визначався як такий, що мав принаймні 2 категорію збільшення в контролі еякуляції плюс принаймні 1 категорію зменшення розладів еякуляції. Статистично терапевтичний ефект мали більшість пацієнтів у кожній із груп пацієнтів, які застосовували дапоксетин порівняно з плацебо-групою в кінці дослідження: тиждень 12 або 24. Спостерігався більш високий відсоток пацієнтів з терапевтичним ефектом у групі прийому дапоксетину 30 мг (11,1–95% CI [7,24; 14,87]) і дапоксетину 60 мг (16,4–95% CI [13,01; 19,75]), порівняно із групою плацебо на 12 тижні (узагальнений аналіз).

Клінічне значення ефекту від застосування дапоксетину представлено на прикладі групи для вимірювання результату Загального клінічного враження пацієнта (CGIC), у якій пацієнтів попросили порівняти їх передчасну еякуляцію із самого початку дослідження, з градацією відповідей: від «набагато краще» до «набагато гірше». У кінці дослідження (тиждень 24) 28,4% (група 30 мг) і 35,5% (група 60 мг) пацієнтів повідомили, що їх стан став кращим або набагато кращим порівняно з 14% пацієнтів у групі плацебо. Також 53,4% і 65,6% пацієнтів, які приймали дапоксетин 30 мг і 60 мг відповідно, повідомили, що їх стан був принаймні дещо кращим порівняно з 28,8% у групі плацебо.

Фармакокінетика.

Всмоктування. Дапоксетин швидко всмоктується і досягає максимальної концентрації у плазмі крові (C_max) приблизно через 1–2 години після прийому таблетки. Абсолютна біодоступність становить 42% (діапазон 15–76%), а в діапазоні від 30 мг до 60 мг C_max і AUC (площа під кривою «концентрація-час») підвищувалися пропорційно дозі. Після багаторазового прийому значення AUC для дапоксетину і активного метаболіту десметилдапоксетину збільшилися приблизно на 50% порівняно зі значеннями AUC після прийому препарату в одноразовій дозі. Вживання жирної їжі незначно знижувало C_max (на 10%) і незначно підвищувало AUC дапоксетину (на 12%), а також злегка подовжував час досягнення C_max дапоксетину. Ці зміни не були клінічно значущими. Препарат Дапігра можна приймати незалежно від вживання їжі.

Розподіл. Більше 99% дапоксетину in vitro зв’язується з білками сироватки у людини. Активний метаболіт десметилдапоксетин зв’язується з білками на 98,5%. Середній об’єм розподілу дапоксетину в рівноважному стані становить 162 л.

Біотрансформація. За даними досліджень in vitro дапоксетин метаболізується численними ферментними системами у тканини печінки і нирок (насамперед CYP2D6, CYP3A4) і флавін, що містить монооксигеназу (FMO1). Дапоксетин після перорального прийому ¹⁴C активно метаболізується з утворенням численних метаболітів із залученням насамперед таких шляхів біотрансформації: N-окислення, N-деметилювання, гідроксилювання нафтилу, глюкуронізації і сульфатування. Є свідчення про наявність пресистемного ефекту першого проходження після прийому внутрішньо.

Більшість речовин, які циркулюють у плазмі крові, являли собою інтактний дапоксетин і N-оксид дапоксетину. Дані досліджень зв’язування та транспорту, проведені in vitro, показали, що N-оксид дапоксетину неактивний. Додаткові метаболіти, включаючи десметилдапоксетин і дидесметилдапоксетин, становили менше 3% від загальної кількості речовин у плазмі крові, зв’язаних із лікарським засобом. Дані досліджень зв’язування, проведені in vitro, показали, що десметилдапоксетин і дапоксетин мають однакову ефективність, а активність дидесметилдапоксетину становить приблизно 50% активності дапоксетину. Концентрація вільного десметилдапоксетину (AUC і C_max) становить відповідно 50% і 23% концентрації вільного дапоксетину.

Виведення. Метаболіти дапоксетину виводяться насамперед із сечею як кон’югати. Активну речовину в незміненому стані у сечі не виявляли. Після перорального прийому початковий період напіврозпаду дапоксетину (фармакокінетика) становив приблизно 1,5 години, рівень у плазмі крові становив менше 5% C_max через 24 години після прийому, а кінцевий період напіврозпаду становить приблизно 19 годин, як і кінцевий період напіврозпаду десметилдапоксетину.

Фармакокінетика в особливих групах пацієнтів.

Метаболіт десметилдапоксетину сприяє фармакологічному ефекту дапоксетину, зокрема, коли вплив десметилдапоксетину збільшується. Нижче представлено збільшення показників активної фракції у деяких групах пацієнтів. Це підсумок вільного впливу дапоксетину і десметилдапоксетину. Десметилдапоксетину має таку ж силу дії, як і дапоксетин. Попередній розрахунок передбачає рівномірний розподіл десметилдапоксетину в ЦНС, але невідомо, чи буде це так.

Раса. Аналіз клінічної фармакології одноразової дози 60 мг дапоксетину не показав статистично значущих відмінностей у пацієнтів різних рас.

Аналіз дослідження клінічної фармакології після одноразового прийому дапоксетину в дозі 60 мг статистично значущої різниці між представниками латиноамериканців, а також європеоїдної, негроїдної та монголоїдної рас не виявив. Клінічні дослідження, які були проведені для порівняння фармакокінетики дапоксетину у японців та європейців виявили, що у японців більш високий рівень дапоксетину у плазмі крові (на 10–20%) (AUC і C_max) завдяки більш низькій масі тіла. Значущого клінічного ефекту, якщо концентрація трохи вища, не очікується.

Пацієнти літнього віку (віком від 65 років).

Аналіз фармакології досліджень одноразової дози 60 мг дапоксетину не показав істотних відмінностей у фармакокінетичних параметрах (C_max, AUC_inf, T_max) здорових літніх чоловіків і здорових молодих чоловіків. Ефективність та безпека не були встановлені для пацієнтів даної групи.

Пацієнти із порушеннями функції нирок.

Клінічне фармакологічне дослідження застосування одноразової дози 60 мг дапоксетину було проведено за участю пацієнтів з легким (кліренс креатиніну від 50 до 80 мл/хв), середнім (кліренс креатиніну від 30 до < 50 мл/хв) і тяжким порушенням функції нирок (кліренс креатиніну < 30 мл/хв) та пацієнтів із нормальною функцією нирок (кліренс креатиніну > 80 мл/хв). Не спостерігалося тенденції до збільшення AUC дапоксетину зі зменшенням ниркової функції. AUC у пацієнтів із тяжкою нирковою недостатністю була приблизно у 2 рази більша, ніж у пацієнтів з нормальною функцією нирок, хоча є обмежені дані щодо пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю. Фармакокінетика дапоксетину не була оцінена у пацієнтів, які потребують гемодіалізу.

Пацієнти із порушеннями функції печінки.

У пацієнтів із помірними порушеннями функції печінки вільне значення C_max дапоксетину зменшується на 28%, а вільне значення AUC залишається незмінним. Вільне значення C_max і AUC активної фракції (сума вільного впливу дапоксетину та десметилдапоксетину) було знижено на 30% і 5% відповідно. У пацієнтів із помірними порушеннями печінки вільне значення C_max дапоксетину майже не змінюється (зниження на 3%) і вільне AUC збільшується на 66%. Вільне значення C_max активної фракції дапоксетину та десметилдапоксетину було майже незмінним, а AUC — у 2 рази збільшено.

У пацієнтів із тяжкою печінковою недостатністю вільне значення C_max дапоксетину було знижено на 42%, але вільне значення AUC було збільшено приблизно на 223%. C_max і AUC активної фракції мали подібні зміни.

Поліморфізм CYP2D6.

Клінічне фармакологічне дослідження застосування одноразової дози 60 мг дапоксетину показало, що концентрація у плазмі крові в повільних метаболізаторів CYP2D6 була вищою, ніж у швидких метаболізаторів CYP2D6 (приблизно на 31% вище для C_max, на 36% вище для AUC_inf дапоксетину, на 98% вище для C_max та на 161% вище для AUC_inf десметилдапоксетину). Активна фракція дапоксетину може бути збільшена приблизно на 46% щодо C_max і приблизно на 90% щодо AUC. Це збільшення може призвести до більш високої захворюваності та серйозних дозозалежних побічних ефектів, таких як залежність від дози. Безпека застосування дапоксетину у повільних метаболізаторів CYP2D6 спричиняє особливу занепокоєність при одночасному застосуванні з іншими лікарськими засобами, які можуть пригнічувати метаболізм дапоксетину, такими як помірні та сильні інгібітори CYP3A4.

Лікування передчасної еякуляції у дорослих чоловіків віком від 18 до 64 років.

Дапігра рекомендовано призначати тільки пацієнтам, які відповідають таким критеріям:

• латентний час інтравагінальної еякуляції (IELT) становить менше ніж 2 хвилини;

• персистуюча або повторна еякуляція після мінімальної сексуальної стимуляції перед, під час або незабаром після статевого проникнення, яка настає раніше бажаного для пацієнта моменту;

• виражений стрес або труднощі, що виникали у міжособистісних взаємовідносинах як наслідок передчасної еякуляції;

• недостатній контроль за настанням еякуляції;
• початок передчасної еякуляції у більшості спроб здійснення статевого акту за останні 6 місяців.

   

  Дапігра слід приймати у разі потреби з метою лікування перед передбачуваним статевим актом. Препарат не можна призначати для затримки еякуляції чоловікам, яким не був поставлений діагноз передчасної еякуляції.

• Підвищена чутливість до діючої речовини або до будь-якої допоміжної речовини препарату.
• Серцева недостатність (II-IV класів за NYHA).
• Порушення провідності, такі як АV-блокада або синдром слабкості синусового вузла.
• Виражена ішемічна хвороба серця.
• Виражена вада клапанів серця.
• Наявність в анамнезі непритомності.
• Наявність в анамнезі манії або тяжкої депресії.
• Одночасний прийом інгібіторів моноаміноксидази (МАО) або якщо після припинення їх прийому пройшло менше 14 днів. Застосування препарату Дапігра слід припинити щонайменше за 7 днів до початку терапії інгібіторами МАО.
• Одночасний прийом тіоридазину або протягом 14 днів після закінчення його прийому. Застосування препарату Дапігра слід припинити щонайменше за 7 днів до початку терапії тіоридазином.
• Одночасний прийом СІЗЗС, інгібіторів зворотного захоплення серотоніну-норадреналіну (СІЗЗСН), трициклічних антидепресантів (ТЦА) або інших лікарських засобів/препаратів рослинного походження із серотонінергічною дією [наприклад, L-триптофан, триптани, трамадол, лінезолід, літій, звіробій звичайний (Hypericum perforatum)] або протягом 14 днів після відміни даних лікарських засобів/препаратів рослинного походження. Дані лікарські засоби/препарати рослинного походження не слід приймати протягом 7 днів після закінчення прийому препарату Дапігра.
• Одночасний прийом сильнодіючих інгібіторів CYP3А4, таких як кетоконазол, ітраконазол, ритонавір, саквінавір, телітроміцин, нефазодон, нелфінавір, атазанавір тощо (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
• Порушення функції печінки середнього або тяжкого ступеня.

Рекомендована початкова доза для пацієнтів віком від 18 до 64 років становить 30 мг, яку слід приймати за 1–3 години до передбачуваного статевого акту. Лікування препаратом Дапігра не можна починати з дози 60 мг.

Препарат Дапігра не призначений для постійного щоденного застосування, його слід приймати тільки у разі передбачуваного статевого акту. Лікарський засіб не слід приймати частіше ніж через 24 години.

Якщо індивідуальна реакція на препарат у дозі 30 мг недостатня і у пацієнта не було побічних реакцій середнього або тяжкого ступеня, а також продромальних симптомів, що дають змогу припустити можливий розвиток непритомності, дозу можна підвищити до максимальної рекомендованої дози 60 мг, яку слід приймати у разі потреби приблизно за 1–3 години до статевого акту. Частота і тяжкість побічних реакцій при прийомі препарату в дозі 60 мг підвищується.

Якщо у пацієнта виникли ортостатичні реакції після прийому препарату в початковій дозі, не рекомендовано підвищувати дозу до 60 мг. Не слід перевищувати максимальну рекомендовану дозу.

Необхідний ретельний аналіз переваги користі над можливим ризиком при прийомі препарату після перших 4 тижнів лікування (або принаймні після 6 доз лікування), щоб визначити, чи доцільно продовжувати лікування препаратом.

Дані, що стосуються ефективності та безпеки прийому дапоксетину протягом понад 24 тижнів, обмежені. Клінічна необхідність продовження лікування та співвідношення ризику та переваг лікування препаратом повинні переглядатися принаймні кожні 6 місяців.

Пацієнти літнього віку (віком від 65 років).

Ефективність та безпека прийому препарату не були встановлені для пацієнтів віком від 65 років.

Порушення функції нирок.

При прийомі препарату пацієнтами із порушеннями функції нирок легкого або середнього ступеня слід дотримуватися обережності. Пацієнтам із тяжкими порушеннями функції нирок не рекомендується приймати препарат.

Порушення функції печінки.

Пацієнтам із порушеннями функції печінки середнього або тяжкого ступеня препарат протипоказаний.

Пацієнти із встановленим повільним метаболізмом CYP2D6 або пацієнти, які лікуються сильнодіючими інгібіторами CYP2D6.

Слід з обережністю збільшувати дозу до 60 мг пацієнтам, які мають встановлений генотип повільних метаболізаторів CYP2D6, або пацієнтам, які одночасно отримують сильнодіючі інгібітори CYP2D6.

Пацієнти, які приймають інгібітори CYP3A4 середньої сили або сильнодіючі інгібітори CYP3A4.

Одночасний прийом сильнодіючих інгібіторів CYP3A4 протипоказаний. Пацієнтам, які одночасно приймають інгібітори CYP3А4 середньої сили, необхідно дотримуватися обережності і не перевищувати дозу в 30 мг.

Спосіб застосування.

Препарат призначений для перорального застосування. Щоб уникнути гіркого смаку, таблетки слід ковтати, не розламуючи. Таблетки слід приймати, запиваючи достатньою кількістю води. Препарат Дапігра можна приймати незалежно від вживання їжі.

При проведенні клінічних випробувань повідомлялося про виникнення непритомності і ортостатичної гіпотензії.

Найбільш часто у фазі 3 клінічних випробувань зафіксовано такі побічні реакції, залежні від дози: нудота (11,0% і 22,2% у групах, які отримували дапоксетин у разі потреби в дозі 30 мг і 60 мг відповідно), запаморочення (5,8% і 10,9%), головний біль (5,6% і 8,8%), діарея (3,5% і 6,9%), безсоння (2,1% і 3,9%) і стомлюваність (2,0% і 4,1%). Найчастішими небажаними явищами, що призводили до відміни препарату, були нудота (2,2% пацієнтів, які отримували дапоксетин) і запаморочення (1,2% пацієнтів, які отримували дапоксетин).

Безпека дапоксетину оцінювалася у 4224 пацієнтів із передчасною еякуляцією, які брали участь у 5 подвійних сліпих клінічних дослідженнях із контролем плацебо. З 4224 пацієнтів 1616 застосовували дапоксетин 30 мг у разі потреби, а 2608 — у дозі 60 мг у разі потреби або 1 раз на добу. Частота побічних ефектів представлена нижче відповідно до таких критеріїв: дуже часто (> 1/10), часто (≥ 1/100 і < 1/10), нечасто (≥ 1/1000 і < 1/100), рідко (≥ 1/10 000 і < 1/1000).

З боку психіки: часто – тривога, збудження, неспокій, безсоння, незвичні сновидіння, зниження лібідо; нечасто – депресія, пригнічений настрій, ейфорійний настрій, мінливий настрій, підвищена збудливість, байдужість, апатія, сплутаність свідомості, дезорієнтація, порушення мислення, надмірна настороженість, порушення сну, порушення засинання, інтрасомнічні розлади, нічні жахи, бруксизм, втрата лібідо, аноргазмія.

З боку нервової системи: дуже часто – головний біль, запаморочення; часто- сонливість, порушення уваги, тремор, парестезія; нечасто – непритомність, вазовагальна непритомність, постуральне запаморочення, акатазія, дисгевзія, гіперсомнія, млявість, седативний ефект, зниження рівня свідомості; рідко — запаморочення при фізичному навантаженні, раптове засинання.

З боку органів зору: часто — розмитість зору; нечасто — мідріаз, біль в очах, порушення зору.

З боку органів слуху та рівноваги: часто — дзвін у вухах; нечасто — вертиго.

З боку серцево-судинної системи: нечасто — блокада синоатріального вузла, синусова брадикардія, тахікардія; часто — припливи; нечасто — артерільна гіпотензія, систолічна гіпертензія.

З боку дихальної системи: часто — набряк придаткових пазух носа, позіхання.

З боку травного тракту: дуже часто — нудота; часто — діарея, блювання, запор, біль у животі, біль в епігастрії, диспептичні явища, метеоризм, відчуття дискомфорту в шлунку, здуття живота, сухість у роті; рідко — імперативні позиви до дефекації.

З боку шкіри та підшкірної клітковини: часто — підвищена пітливість; нечасто — свербіж, холодний піт.

З боку репродуктивної системи: часто — еректильна дисфункція; нечасто — недостатність еякуляції, порушення чоловічого оргазму, чоловіча генітальна парестезія.

Загальні порушення: часто — стомлюваність, дратівливість; нечасто — слабкість, відчуття жару, відчуття тривоги, незвичні відчуття, відчуття сп’яніння.

Додаткові методи дослідження: часто — підвищення артеріального тиску; нечасто — підвищення частоти серцевих скорочень, підвищення діастолічного артеріального тиску, підвищення ортостатичного артеріального тиску.

Опис окремих побічних реакцій.

У клінічних дослідженнях спостерігалася непритомність при брадикардії або внаслідок припинення активності синусового вузла, які пов’язані з прийомом лікарського засобу, у пацієнтів, які проходили холтерівський моніторинг. Більшість випадків відбулися протягом перших 3 годин після прийому препарату, після прийому першої дози або пов’язані з процедурами проведення досліджень у клінічних умовах (такими як взяття крові для аналізу та ортостатичні процедури, вимірювання артеріального тиску). Продромальним симптомам часто передувала непритомність.

Виникнення непритомності і, можливо, продромальних симптомів залежить від дози, частіші випадки спостерігалися у пацієнтів, які отримували вищі, ніж рекомендовані, дози у фазі 3 клінічних досліджень.

У клінічних дослідженнях спостерігалася ортостатична гіпотонія. Частота непритомності, яка характеризується як втрата свідомості у програмі клінічних досліджень дапоксетину, варіюється залежно від досліджуваної популяції та коливається від 0,06% (30 мг) до 0,23% (60 мг) у пацієнтів, включених у фазу 3 плацебо-контрольованого клінічного випробування, до 0,64% (всі дози комбіновані) для фази 1 дослідження за участю здорових добровольців.

Інші особливі популяції

Слід з обережністю призначати збільшену дозу до 60 мг пацієнтам, які приймають сильнодіючі інгібітори CYP2D6 або у яких встановлений генотип повільних метаболізаторів CYP2D6.

Синдром відміни прийому препарату.

Раптове припинення постійного прийому СІЗЗС для лікування хронічних депресивних розладів призводить до таких симптомів: дисфоричний розлад, дратівливість, збудження, запаморочення, порушення чутливості (наприклад, парестезія, така як чутливість до удару електричним струмом), тривога, сплутаність свідомості, головний біль, млявість, емоційна лабільність, безсоння і гіпоманія.

Результати дослідження безпеки прийому препарату показали частіші симптоми легкого або помірного безсоння та запаморочення у пацієнтів, які перейшли на плацебо після 62 днів щоденного прийому препарату.

Про випадки передозування не повідомлялося.

При проведенні дослідження клінічної фармакології дапоксетину непередбачуваних побічних реакцій при його застосуванні у добовій дозі до 240 мг не спостерігалося (препарат у двох дозах по 120 мг, прийнятий із різницею в 3 години). В цілому, симптоми передозування СІЗЗС включають серотонін-опосередковані побічні реакції, такі як сонливість, порушення з боку шлунково-кишкового тракту, нудота і блювання, тахікардія, тремор, збудження і запаморочення.

Лікування. Специфічного антидоту немає. Лікування може бути симптоматичним та підтримуючим. У зв’язку з високим ступенем зв’язування з білками і великим об’ємом розподілу дапоксетину гідрохлориду малоймовірно, що форсований діурез, діаліз, гемоперфузія і обмінне переливання крові принесуть користь.

Лікарський засіб застосовується чоловіками.

Зберігати при температурі не вище 25 °С в оригінальній упаковці.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Інструкція для: Дапігра табл. в/плів. обол. 60 мг блістер №3

Виробник: Нобел Ілач Санаї Ве Тіджарет А.Ш., Туреччина

Фарм. група: Засоби, що застосовуються в урології. Інші засоби, що застосовуються в урології.

Реєстрація: UA/17210/01/02 з 30.01.2019 по 30.01.2024

МНН: Dapoxetine

Код АТХ:

(G) Лікарські засоби для лікування захворювань урогенітальних органів та статеві гормони

(G04) Препарати для лікування урологічних захворювань

(G04B) Засоби, що застосовуються в урології

(G04BX) Інші засоби, що застосовуються в урології

(G04BX14) Дапоксетин