Фінлепсин 400 Ретард табл. пролонг. дії 400 мг №200

іюча речовина:carbamazepine;

1 таблетка мiстить карбамазепiну 400 мг;

допоміжні речовини: сополімери мета крилату, триацетин, тальк, целюлоза   мікрокристалічна, кремнію діоксид колоїдний безводний, магнію стеарат, кросповідон.

Лікарська форма

Таблетки пролонгованої дії.

Фармакотерапевтична   група

Проти епілептичні засоби. 

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка. Проти судомний засіб, похідне трициклічного іміностильбену. Має помірну антидепресивну і нормотемічну дію. Терапевтичний ефект перш за все зумовлений гальмуванням синаптичної передачі збудження, і тим самим, зменшенням поширення судомних нападів. У більш високих концентраціях карбамазепін   спричиняє зниження пост тетанічного потенціювання. Знижує больові відчуття при невралгії трійчастого нерва. Цей ефект зумовлений гальмуванням синаптичної передачі подразнень у спінальному ядрі трійчастого нерва.

Фармакокінетика. Після перорального застосування карбамазепін всмоктується повільно і майже повністю.

Період напівусмоктування складає 8,5 години і має великий діапазон (приблизно 1,72-12 годин). Після одноразового прийому максимальна концентрація карбамазепіну в плазмі крові у дорослих досягається через 4-16 годин (дуже рідко –   через 35 годин), у дітей –   приблизно через 4-6 годин. Концентрація карбамазепіну у плазмі крові не знаходиться в лінійній залежності від дози і при застосуванні більш високих доз крива концентрації в плазмі має вигляд плато.

При застосуванні таблеток пролонгованої дії досягається більш низька концентрація карбамазепіну в плазмі крові, ніж при застосуванні звичайних таблеток.

Рівноважна концентрація досягається через 2-8 днів. Не існує тісної кореляції між дозою карбамазепіну і концентрацією стабільної рівноваги в плазмі крові.

Стосовно терапевтичних і токсичних концентрацій карбамазепіну в плазмі крові вказується, що напад можуть зникнути при рівні його в плазмі крові 4-12 мкг/мл. Концентрації лікарського засобу в плазмі крові, які перевищують 20 мкг/мл, погіршують картину захворювання.

При концентрації активної речовини у плазмі крові 5-18 мкг/мл усуває болі при невралгії трійчастого нерва.

70-80 % карбамазепіну зв’язується з білками плазми крові. Частка незв’язаного з білками карбамазепіну при його концентрації 50 мкг/мл залишається постійною. 48-53%   фармакологічно активного метаболіту карбамазепін-10,11-епоксиду зв’язується з білками плазми крові. Концентрація карбамазепіну у спинномозковій рідині складає 33 % від концентрації у   плазмі крові.

Карбамазепін проникає крізь плацентарний бар’єр, потрапляє в материнське молоко.

Після прийому одноразової дози карбамазепін виводиться з плазми крові з періодом напіврозпаду 36 годин. При тривалому лікуванні період напіврозпаду знижується на 50 % у зв’язку з індукцією мікросомальних ферментів печінки.

У здорових людей загальний плазматичний кліренс складає приблизно 19,8 мл/год/кг, у хворих при моно терапії – приблизно 54,6 мл/год/кг, у хворих при комбінованому лікуванні–   приблизно 113,3 мл/год/кг.

Після одноразового прийому карбамазепіну внутрішньо 72 % дози у вигляді метаболітів виводиться з організму нирками. Інші 28 % виводяться разом з калом, частково в незміненому вигляді. Тільки 2-3 %   речовини, виведеної разом із сечею, –   це карбамазепін у незміненому вигляді.

Фармацевтичні характеристики:

основні фізико-хімічні властивості:від білого до жовтуватого кольору, круглі плоскі таблетки, які формою нагадують «листочки конюшини» зі скошеними краями, з хрестоподібною лінією розлому з обох боків та 4 зарубками по боках, із гладенькою поверхнею і цільними краями.

• епілепсія:
• парцiальнi напади з елементарною симптоматикою (джексонівські судоми); парцiальнi напади зi складною симптоматикою (психомоторні судоми); великі епілептичні напади, зокрема фокальної природи (нічна епілепсія, дифузна епілепсія); змішані форми епілепсії;
• невралгiя трiйчастого нерва;

• генуїнна глософарингеальна невралгiя;

• біль при дiабетичнiй невропатiї ;

• не епілептичні судоми у людей, які страждають на розсіяний склероз, наприклад, тригемінальна невралгія, тонічні судоми, пароксизмальна дизартрія та атаксія, пароксизмальна парестезія та напади болю;

• запобігання розвитку судомних нападiв при алкогольному абстинентному синдромi;

• профілактика маніакально-депресивних фаз при неефективній   терапії   літієм, коли пацієнти зазнають змін швидкої фази при прийомі літію або якщо літій не можна застосовувати для лікування.

• Ураження кісткового мозку, пригнічення функції кісткового мозку в анамнезі пацієнта.

• Антріовентрикулярна блокада.

• Відома підвищена чутливість до карбамазепіну, трициклічних антидепресантів або до інших складових препарату.

• Гостра перемiжна   порфірія.

• Супутнє лікування інгібітором моноамін оксидази.

• Супутнє лікування вориконазолом, оскільки він може стати причиною невдачі лікування.

• Діти віком до 6 років.

У   нижче наведених   випадках Фінлепсин 400 ретард необхідно призначати лише після ретельного вивчення потенційної користі застосування препарату порівняно з можливим ризиком:

• будь-які наявні   або у минулому захворювання кровотворної системи, будь-які реакції   з боку системи крові на інші лікарські препарати в анамнезі пацієнта;

• порушення натрієвого обміну;

• серйозні функціональні порушення серця, печінки та нирок;

• міотонічна дистрофія, оскільки при цьому порушенні часто має місце порушення серцевої провідності.

Лiкування препаратом Фiнлепсин 400 ретард розпочинають обережно, призначають препарат у низьких дозах iндивiдуально для кожного хворого, залежно вiд перебігу і тяжкостi   хвороби. Потiм дозу повiльно пiдвищують до досягнення найбiльш ефективної пiдтримуючої дози. Оптимальну для хворого дозу препарату, особливо при комбiнованiй терапiї, визначають за рiвнем його в плазмi кровi. Як свiдчить накопичений досвiд терапевтична концентрацiя препарату Фiнлепсин 400 ретард у плазмi кровi становить 4-12 мкг/мл.

Замiну одного протиепiлептичного засобу препаратом Фiнлепсин 400 ретард слід проводити поступово, зменшуючи дозу препарату, який застосовувався ранiше. При можливості, протиепiлептичний засiб застосовують тiльки для монотерапiї. Лiкування проводять під   наглядом лiкаря.

Загальноприйнятий дiапазон доз – 400-1200 мг препарату Фiнлепсину 400 ретард на добу роздiляють на 1-2 прийоми.   Перевищення загальної добової дози, яка становить 1200 мг не має сенсу. Максимальна добова доза не має перевищувати 1600 мг, тому що вищі дози можуть сприяти збiльшенню числа побiчних дiй.

В окремих випадках необхiдна для лiкування доза може значно вiдхилятися вiд рекомендованої початкової та пiдтримуючої дози (наприклад, внаслiдок прискореного метаболiзму у зв’язку з iндукцiєю мiкросомальних ферментiв печiнки або спричиненi взаємодiєю лiкарських засобiв при комбiнованiй терапiї).

Без спецiальних вказiвок лiкаря керуються такою орiєнтовною схемою застосування препарату.

Проти епілептичне   лiкування

Початкову дозу для дорослих, яка становить  0,5-1 таблетку пролонгованої дії (вiдповiдає 200-400 мг карбамазепiну), повiльно пiдвищують до пiдтримуючої дози, яка дорiвнює 2-3 таблеткам пролонговної дії (вiдповiдає 800-1200 мг карбамазепiну).

Рекомендується така схема дозування:

                                                Початкова доза щоденно                 Пiдтримуюча доза щоденно

Дорослим призначають           по 200-300 мг увечерi                       по 200-600 мг уранцi

                                                                                                              по 400-600 мг увечерi

Дiтям призначають                       (Див. вказiвку)

вiд 6 до 10 рокiв                             по 200 мг увечерi                         по 200 мг уранцi

                                                                                                                по 200-400 мг увечерi

вiд 11 до 15 рокiв                             по 200 мг увечерi                         по 200-400 мг уранцi

                                                                                                                по 400-600 мг увечерi

Вказівка:через відсутність досвіду застосування препарату дітям до 6 років Фінлепсин 400 ретард уповільненого вивільнення не призначають цій віковій категорії пацієнтів. Пiдтримуюча доза карбамазепiну для дiтей в середньому становить 10 –20 мг/кг маси тiла на добу.

Невралгiя трiйчастого нерва, генуїнна глософарингеальна невралгiя

З початкової дози для дорослих 0,5-1 таблетки пролонгованої дії  (вiдповiдає 200-400 мг карбамазепiну) добову дозу збільшують у середньому до 1 або 2 таблеток пролонгованої дії (вiдповiдає 400-800 мг карбамазепiну), якi   приймають  1-2 рази на добу до повного зникнення болю. Пiсля цього у певної частини хворих лiкування можна продовжувати бiльш низькою пiдтримуючою дозою, яка ще може запобігати нападам болю i складає 1 таблетку пролонгованої дії 1 раз на добу або 1 таблетку пролонгованої дії 2 рази на добу (вiдповiдає

400 мг карбамазепiну).

Хворим літнього вiку i чутливим хворим Фiнлепсин 400 ретард призначають у початковiй дозi, яка становить 0,5 таблетки пролонгованої дії 1 раз на добу (вiдповiдає 200 мг карбамазепiну).

Болi при дiабетичнiй невропатiї

Середня добова доза – 0,5   таблетки пролонгованої дії вранцi i 1 таблетки пролонгованої дії ввечерi (вiдповiдає 600 мг карбамазепiну). У виняткових випадках Фiнлепсин 400 ретард можна призначати дозою по 1,5 таблетки пролонгованої дії 2 рази на добу (вiдповiдає 1200 мг карбамазепiну).

Запобігання розвитку судомних нападiв при алкогольному абстинентному синдромi

Середня добова доза – 0,5   таблетки пролонгованої дії вранцi, увечерi призначають 1 таблетку пролонгованої дії (вiдповiдає 600 мг карбамазепiну). У тяжких випадках у першi днi доза може бути пiдвищена до 1,5 таблетки пролонгованої дії 2 рази на добу (вiдповiдає 1200 мг карбамазепiну).

Не епілептичні судоми   у людей, які страждають на розсіяний склероз

Середня добова доза складає 0,5-1 таблетку пролонгованої дії 2 рази   на добу (вiдповiдає 400-  800 мг карбамазепiну).

Профiлактика манiакально-депресивних станів

Початкова доза, що, як правило, також достатня як пiдтримуюча доза, складає 0,5-1 таблетку пролонгованої дії на добу (вiдповiдає 200 – 400 мг карбамазепiну), які приймають 1 раз на добу. При необхiдностi цю дозу можна пiдвищувати до 2 таблеток пролонгованої дії 1 раз на добу (вiдповiдає 800 мг карбамазепiну).

Пацієнтам із тяжкими серцево-судинними захворюваннями, ураженнями печiнки i нирок, а також особам літнього вiку призначають нижчi дози препарату.

Таблетки пролонгованої дії мають роздільну насічку, їх приймають пiд час або пiсля їди, запиваючи достатньою кiлькiстю рiдини (наприклад, склянкою води). Таблетки пролонгованої дії можна застосовувати пiсля попереднього розчинення їх у водi (у виглядi суспензiї). Пролонгована дiя зберiгається i пiсля розчинення таблетки у водi.

Тривалiсть застосування залежить вiд показання та iндивiдуальної реакцiї хворого на препарат.

Лiкування епiлепсiї проводиться довго. Питання про переведення хворого на Фiнлепсин 400 ретард, тривалiсть застосування i вiдмiну його в кожному окремому випадку   вирiшує лiкар. Взагалi дозу медикаменту можна спробувати знизити або зовсiм припинити лiкування не ранiше, нiж пiсля 2-3-рiчної вiдсутностi нападiв.

Лiкування припиняють поступовим зниженням дози препарату протягом 1-2 рокiв. При цьому у дiтей необхiдно враховувати збільшення маси тiла. Показники енцефалограми при цьому не повиннi погiршуватись.

При лiкуваннi невралгiї корисним виявилося застосування   препарату Фiнлепсин 400 ретард у пiдтримуючiй дозi, якраз ще достатнiй для зняття болю, протягом кiлькох тижнiв. Обережно знижуючи дозу, необхiдно з’ясувати чи не настала спонтанна ремiсiя симптомiв хвороби. При поновленнi больових атак лiкування продовжують проводити попередньою пiдтримуючою дозою.

Тривалiсть лiкування болю при дiабетичнiй нейропатiї та епiлепти формних судом при розсiяному склерозi встановлена така ж, як i при невралгiях.

Лiкування алкогольного абстинентного синдрому   препаратом Фiнлепсин 400 ретард припиняють поступовим зниженням дози протягом 7-10 днiв.

Профiлактика манiакально-депресивних фаз є тривалою. Тривалість лікування залежить від

випадку і визначається лікарем, який проводить лікування.

Побiчнi дiї, що спостерiгалися, частiше виникали при комбiнованому лiкуваннi, нiж при монотерапiї. Залежно вiд дози i в основному на початку лiкування можуть виникати певнi побiчнi дiї. Загалом вони зникають самостійно за 8-14 днів   або після тимчасового зменшення дози.

З боку центральної   нервовової   системи   та психіки.

Часто можуть виникати затьмарення свiдомостi, сонливiсть, запаморочення, втома, порушення ходи i рухiв (мозочкова атаксiя) i головний боль. У хворих літнього вiку можуть розвинутися сплутанiсть свiдомостi i неспокiй.

У поодиноких випадках спостерiгаються депресивний поганий настрiй, агресивна поведiнка, загальмованiсть мислення, згасання мотивацій, а також розлади сприйняття (галюцинацiї) i шум у вухах. При лiкуваннi   препаратом Фiнлепсин 400 ретард можуть активiзуватися латентнi психози.

Рiдко виникають мимовiльнi рухи, як, наприклад, велико розмашистий тремор, скорочення м’язiв або посмикування очного яблука (нiстагм). Крiм того, у хворих літнього вiку i з ураженнями головного мозку можуть виникати мимовiльнi рухи у щелепно-лицьовій ділянцi у виглядi гримасування (щелепно-лицьовi дискiнезiї), обертальнi рухи (хореоатетоз), злоякісний нейролептичний синдром, полі невропатія. Повiдомлялося про окремi випадки порушення мовлення, хибних вiдчуттiв, слабкостi м’язiв, запалення нервiв (периферiйний неврит), а також проявiв паралiчу нижнiх кiнцiвок (парези), та розладiв смакових відчуттів.

З боку органу зору.

В окремих випадках виникають запалення слизової оболонки ока (кон’юнктивiти), що iнодi переходять у розлади зору (порушення акомодацiї ока, подвоєння в очах, розпливчастiсть зображення), підвищення внутрішньо очного тиску. Повiдомлялося про випадки помутнiння кришталика. У двох пацієнтів після тривалої терапії карбамазепіном була помічена ретино токсичність. Після припинення прийому карбамазепіну стан пацієнтів покращувався.

З боку органів слуху: зниження слуху, підвищення слухової чутливості, порушення сприйняття висоти тону.

З боку опорно-рухової системи.

У поодиноких випадках спостерiгалися болi в суглобах та м’язах (артралгiї, мiалгiї), а також спазми м’язiв. Цi явища зникали пiсля припинення прийому медикаменту.

З боку шкiри   та слизової оболонки.

Повiдомлялося про випадки алергiчних реакцiй шкiри з пропасницею або без неї, як, наприклад, кропив’янка (уртикарiя), шкiрний свербiж, iнодi великопластинчастi або лускатi запалення шкiри (ексфолiативний дерматит, еритродермiя), некроз поверхневих дiлянок шкiри з утворенням пухирцiв (синдром Лайєлла), свiтлочутливiсть (фотосенсибiлiзацiя), почервонiння шкiри з полiморфними висипаннями у виглядi плям i утворенням вузлiв, з геморагiями (ексудативна мультиформна еритема, вузлувата еритема, синдром Стiвенса- Джонсона), петехiальнi крововиливи в шкiру та червоний вовчак (червоний дисемiнований вовчак). У поодиноких або рiдкiсних випадках вiдмiчалося випадіння волосся (алопецiя) та пiтливiсть (дiафорез), зміни пігментації шкіри, вугрі, гірсутизм та васкуліт.

З боку кровоносної та лiмфатичної системи.

При лiкуваннi   препаратом Фiнлепсин 400 ретард можуть виникати такі порушення картини кровi: збiльшення (лейкоцитоз, еозинофiлiя) або зменшення (лейкопенiя) кількості лейкоцитiв або тромбоцитiв (тромбоцит опенiя) у периферичнiй кровi. За даними лiтератури, найчастiше виникає доброякiсна форма лейкопенiї (приблизно в 10 % випадкiв тимчасова, а в 2 % випадкiв – стійка).

Вiдомо про поодинокi випадки захворювання кровi, якi iнодi навiть загрожують життю хворого, такi як агранулоцит оз, а пластична анемiя поряд з iншими формами анемiї (гемолiтична, мегалобластична), ретикулоцитоз, панцитопенія, еритроцитарна аплазія, а також   збiльшення   селезiнки та лiмфатичних вузлiв.

Як правило, це трапляється у перші чотири місяці лікування.

З боку травного   тракту.

Інодi виникає зниження апетиту, сухiсть у ротi, нудота та блювання, рiдко виникає пронос або запор. Вiдомi поодинокi випадки болю в животi та запалення слизових оболонок порожнини носоглотки (стоматит, гiнгiвiт, глосит).

У лiтературi зустрiчаються вказiвки на те, що карбамазепiн може iнодi викликати запалення пiдшлункової залози (панкреатит).

З боку печiнки   і   жовчного міхура.

Інодi виявляються змiни показникiв функцiональної проби печiнки, у деяких випадках виникає жовтяниця, у поодиноких випадках спостерігаються рiзнi форми гепатиту (холестатичний, гепатоцелюлярний, гранульоматозний, змiшаний).   У поодиноких випадках   у перші кілька місяців на алергічній основі розвивався гострий із загрозою для життя гепатит із печінковою недостатністю.  

Гормональний, водний i сольовий обмiн.

Повiдомлялося про окремi випадки збiльшення молочних залоз у чоловiкiв (гiнекомастiя) i спонтанне витiкання молока iз молочних залоз у жiнок (галакторея).

Фiнлепсин 400 ретард може впливати на показники функцiї щитовидної залози (трийодтиронин, тироксин, тиреотропний гормон і вiльний тироксин), особливо при комбiнуваннi його з iншими протиепiлептичними засобами.

Найпошииренішим побічним ефектом була гіпонатріємія, яка інколи супроводжувалася затримкою рідини в організмі, збільшенням ваги та зменшенням осмотичної концентрації плазми. У рідкісних випадках це призводило до водної інтоксикації із блюванням, головним болем, сплутаністю свідомості, сонливістю та іншими неврологічними розладами.

Спостерiгалися окремi випадки появи набрякiв i збільшення маси тiла.

Фiнлепсин 400 ретард може знижувати рiвень кальцiю у сироватцi кровi. В поодиноких випадках це призводить до розм’якшення кiсток (остеомаляцiї). У вкрай поодиноких випадках можуть зростати сироваткові рівні холестерину, включаючи холестерин високої густини та три гліцериди, а також вільний кортизол.

Карбамазепін може зменшувати рівень фолієвої кислоти у сироватці. Також повідомлялося про зниження під впливом карбамазепіну рівнів вітаміну B12у сироватці і підвищення рівнів гомо цистеїну.

У двох випадках виникала гостра інтермітуюча порфірія.

З боку дихальної системи.

Були описанi окремi порушення, що супроводжувалися пропасницею, ядухою (диспное), запаленням i фiброзами легенів.

З боку   сечостатевої системи.

Рiдко виникають порушення функцiї нирок, що виявляються пiдвищеним вмiстом бiлка в сечi (протеїнурiя), появою кровi в сечi (гематурiя), зменшеним видiленням сечi (олiгурiя), інтерстиціальний нефрит, в поодиноких випадках вони переростають у ниркову недостатнiсть. Можливо, цi порушення зумовленi власне антидиуретичним ефектом лiкарської речовини. Інодi виникають дизурiя, полакiурiя та затримка сечi.

Крiм того, вiдомi випадки статевих розладiв, як, наприклад, імпотенція, зниження

статевого потягу, порушення сперматогенезу.

З боку серцево-судинної   системи

Дуже рiдко, в основному у людей похилого вiку або у хворих із порушеннями функцiї серця,

можуть виникнути зниження частоти серцевих скорочень (брадикардiя), порушення серцевого

ритму, застійна серцева недостатність, циркуляторний колапс, а також погiршання перебігу

коронарної хвороби серця. Рiдко вiдзначаються порушення проведення збудження

в серцi (атріовентрикулярна блокада),   що зрiдка супроводжуються непритомнiстю.

Крiм того, в окремих випадках сильно знижується або пiдвищується кров’яний тиск.

Падiння артерiального тиску в основному вiдбувається при застосуваннi препарату у великих

дозах. Також спостерiгалися васкулiт, тромбофлебiт i тромбоемболiя.

Реакцiї пiдвищеної чутливостi.

Рiдко розвиваються уповiльненi реакцiї пiдвищеної чутливостi до препарату, що перебігають

із пропасницею, висипанням на шкiрi, запаленням судин, збiльшенням лiмфатичних вузлiв, болем у суглобах, змiненою кількістю лейкоцитiв у периферичнiй кровi, збiльшенням печiнки i селезiнки, змiною показникiв функцiональних проб печiнки, якi можуть виникати в рiзних комбiнацiях, а також втягувати в процес iншi органи, наприклад,   легенi, нирки, пiдшлункову залозу i мiокард.

У поодиноких випадках спостерiгалися гостра генералiзована реакцiя i асептичне запалення мозкової оболонки з мiоклонiями i еозинофiлiєю, анафілактичні реакції та ангіо невротичний набряк.

Передозування препарату вимагає термiнового лiкарського втручання. Картина передозування   препарату Фiнлепсин  400 ретард характеризується посиленням таких побiчних дiй, як, наприклад, тремтiння (тремор), судомнi напади, що виникають при збудженнi головного мозку (тонiко-клонiчнi судоми), збудження, а також порушення дихання i функцiї серцево-судинної системи з часто зниженим (iнодi також пiдвищеним) кров’яним тиском, пiдвищена частота серцевих скорочень (тахiкардiя) i порушення проведення збудження в серцi (атрiовентрикулярна блокада, змiни ЕКГ), зупинка серця,   що супроводжується   втратою свідомості та пригнічення дихання.   Можуть виникати: запаморочення, атаксія, сонливість, ступор, нудота, блювання, збудження, сплутаність свідомості, неконтрольовані рухи, розширення зіниць, ністагм, припливи крові до верхніх шарів шкіри, затримка сечі, ціаноз, опістотонус, аномальні рефлекси (ослаблення або посилення рефлексів).

У поодиноких випадках спостерiгались лейкоцитоз, лейкопенiя, нейтропенiя, глюкозурiя або ацетонурiя, що встановлювалися за змiненими показниками лабораторних аналiзiв. При оцінці інтоксикації необхідно враховувати можливість множинної інтоксикації з іншими фармакологічними препаратами, які могли застосовуватися   із суїцидальними намірами.

Інтоксикація карбамазепіном виникає в основному при прийомі дуже високих доз   від           4 до 10 грамів). Плазмові рівні понад 20 мкг/мл. Люди виживали після навмисного або випадкового прийому високих доз карбамазепіну, що викликали плазмові концентрації 38 мкг/мл.

Специфiчного антидоту для лiкування гострих отруєнь   препаратом Фiнлепсин 400 ретард   немає. Лiкування передозувань Фiнлепсином 400 ретард, як правило, проводять залежно вiд тяжкості отруєння в умовах стацiонару. Передозування лікують симптоматично: якомога швидко видаляють токсичну речовину з шлунка шляхом викликання блювання чи/та примивання шлунка, а також застосуванням активованого вугілля і проносних засобів.

При судомних нападах можливо застосовувати проти судомні засоби. Не рекомендується призначати барбітурати внаслідок пригнічення дихання, особливо у дітей.

У зв’язку з високим зв’язуванням карбамазепіну з білками крові форсований діурез, а також гемодіаліз або перитонеальний діаліз при отруєннях малоефективні.

Застосування препарату у вагітних жінок, хворих на епілепсію, потребує особливої уваги.

Якщо жінка, яка отримує Фінлепсин 400 ретард, завагітніла, планує вагітність або під час вагітності з`являється необхідність застосування препарату, слід ретельно зважити потенційну користь застосування препарату порівняно з можливим ризиком (особливо у I триместрі вагітності). Жінкам репродуктивного віку, по можливості Фінлепсин 400 ретард слід призначати як моно терапію, оскільки частота випадків вроджених вад у дітей тих жінок, які отримували комбіновану терапію проти епілептичними засобами, є вищою, ніж у жінок, які отримували проти епілептичну моно терапію.

Рекомендується призначати мінімальні ефективні дози та здійснювати моніторинг рівня карбамазепіну в плазмі крові. Пацієнтки повинні бути проінформовані про можливість підвищення ризику розвитку вроджених вад та їм слід надавати можливість антенатального скринінгу.

Відомо, що під час вагітності можливий розвиток недостатності фолієвої кислоти. Проти епілептичні препарати можуть підвищувати рівень недостатності фолієвої кислоти. Даний вид недостатності може призводити до підвищення частоти випадків розвитку вроджених вад у дітей тих жінок, які отримують проти епілептичну терапію. Таким чином, рекомендується додаткове призначення фолієвої кислоти перед та в період вагітності.

Карбамазепін проникає у грудне молоко. Переваги грудного вигодовування з віддаленою імовірністю розвитку побічних ефектів у немовлят слід ретельно зважити. Матері, які отримують Фінлепсин 400 ретард, можуть годувати груддю за тієї умови, що немовля спостерігається на предмет розвитку можливих побічних реакцій (наприклад, надмірної сонливості, алергічних шкірних реакцій).

Діти.

У зв’язку з високим вмiстом дiючої речовини i недостатнiм досвiдoм застосування таблеток пролонгованої дії Фiнлепсин 400 ретард не слід призначати дiтям   вiком до 6 рокiв.

Здатність впливати   на швидкість   реакції при керуванні авто транспортом або роботі з іншими механізмами.

Внаслідок побічних ефектів на ЦНС, зокрема запаморочення, сонливість та втомлюваність, що виникають на початку лікування, після збільшення дози або при застосуванні комбінації із іншими препаратами, що діють на центральну нервову систему, Фінлепсин 400 ретард навіть при правильному застосуванні може впливати на реакції пацієнтів (незалежно від ефекту на основне захворювання, яке лікують) настільки, що погіршується здатність управляти автомобілем, працювати з машинами або без належних захисних засобів. Цей ефект посилюється у поєднанні з алкоголем.

Підчас застосування препарату не можна керувати авто транспортом або працювати з

іншими механізмами.

Особливості застосування.

Оскільки Фiнлепсин 400 ретард може провокувати новi або пiдсилювати вже iснуючi спецiальнi форми нападiв (так званi абсанси), його не рекомендується призначати хворим, якi страждають на цi форми нападiв.

Фiнлепсин 400 ретард не слід застосовувати одночасно з iнгiбiторами МАО. Терапiю, що проводиться iнгiбiторами МАО, припиняють не пiзнiше, нiж за 14 днiв до початку лiкування   препаратом Фiнлепсин 400 ретард.

Хворим літнього   вiку Фiнлепсин 400 ретард призначають у менших дозах.

У зв’язку з можливим виникненням побiчних дiй, а також реакцiй пiдвищеної чутливостi до препарату рекомендується (особливо при тривалому прийомi) перiодично проводити аналiзи картини кровi i перевiряти функцiю печiнки i нирок. Це роблять до початку лiкування, потiм у перший мiсяць лiкування 1 раз на тиждень, а пiсля цього  – 1 раз на мiсяць. Пiсля перших

6 мiсяцiв лiкування цей контроль роблять 2 – 4 рази на рiк.   У перелічених нижче випадках потрібен ретельний моніторинг стану пацієнта: жар, інфекції, висипання, загальне відчуття слабкості,   ангіна, виразки у ротовій порожнині,   легкість утворення синців, зростання трансаміназ, зниження лейкоцитів нижче 3,000/мм3та   гранулоцитів нижче 1,500/мм3, зниження   тромбоцитів   нижче  125,000/мм3, зростання   рівнів   заліза   у   сироватці   понад     150 мкг %.,   зниження ретікулоцитів   нижче 0.3 % = 20,000 / мм.

Прийом карбамазепіну слід припинити у випадках зменшення кількості   еритроцитів нижче

4 мільйонів/мм3, петехіальних або пурпурних крововиливах,   зменшення гематокрітного числа нижче 32 %, зниження гемоглобіну нижче 11 г %, зниження лейкоцитів нижче         2,000/мм3, гранулоцитів нижче 1,000/мм3і тромбоцитів нижче 80,000 мм3, симптоматичних порушеннях кровотворення.

Також треба регулярно контролю вати концентрацію препарату Фiнлепсин 400 ретард та iнших протиепiлептичних засобiв у плазмi кровi при проведеннi комбiнованої терапiї та при необхiдностi знижувати добовi дози.

Припинення лiкування препаратом   Фiнлепсин 400 ретард у хворих на епiлепсiю i переведення їх на iнший протиепiлептичний засiб здiйснюють не раптово, а поступово, знижуючи його дозу.

У хворих на глаукому регулярно контролюють внутрiшньоочний тиск.

Необхiдно враховувати, що побiчнi дiї   препарату Фiнлепсин 400 ретард можуть бути подiбнi до явищ абстиненцiї при алкоголiзмi.

Якщо у виняткових випадках для профiлактики манiакально-депресивних фаз при недостатнiй ефективностi одного лiтiю Фiнлепсин 400 ретард   призначають разом з ним, то для уникнення небажаних взаємодiй необхiдно слiдкувати, щоб не перевищувалася певна концентрацiя карбамазепiну в плазмi кровi (8 мкг/мл), вмiст лiтiю пiдтримувався в низькому терапевтичному дiапазонi (0,3-0,8 мекв/л), лiкування нейролептиками було проведено бiльше 8 тижнiв тому, а також, щоб воно не проводилось одночасно.

Якщо у пацієнта під час лікування   препаратом Фінлепсин 400 ретард з’являються такі симптоми як жар, ангіна або алергічні шкірні реакції у формі висипань із збільшенням лімфатичних вузлів чи грипозними симптомами, лікарю потрібно одразу зробити аналіз крові. У разі виявлення серйозних алергічних реакцій прийом   препарату Фінлепсин 400 ретард одразу припиняють.

Фiнлепсин 400 ретард не слід комбiнувати iз седативно-гiпнотичними засобами. Однак вiдповiдно до клiнiчних вимог, при необхiдностi Фiнлепсин 400 ретард можна комбiнувати з iншими речовинами, що застосовуються для лiкування алкогольної абстиненцiї. В ходi лiкування необхiдно регулярно контролю вати вмiст   препарату Фiнлепсин 400 ретард у плазмi кровi.

У зв’язку з розвитком побiчних дiй з боку центральної та вегетативної нервової системи за хворими встановлюють ретельний   клiнiчний нагляд.

Під час лікування карбамазепіном пацієнти не повинні перебувати під яскравим сонячним світлом, щоб попередити небезпеку фото сенсибілізації.

У випадку переходу із   лікарської форми безпосереднього вивільнення   на таблетки уповільненого вивільнення   Фінлепсин 400 ретард   необхідно переконатися, що досягаються еквівалентні сироваткові рівні карбамазепіну.

Одночасний прийом карбамазепіну з соком грейпфрута призводить до підвищення рівня карбамазепіна в плазмі крові, тому Фінлепсин 400 ретард не слід запивати грейпфрутовим соком.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Цитохром Р 450 3А 4 (CYP3A4) є основним ферментом, що каталізує утворення активного метаболіту карбамазепіну-10,11- епоксиду. Одночасне застосування інгібіторів CYP3A4   може спричиняти підвищення концентрації карбамазепіну в плазмі крові, що в свою чергу, може призводити до розвитку побічних реакцій. Одночасне застосування індукторів

CYP3A4 може посилювати метаболізм карбамазепіну, що призводить до потенційного зниження концентрації карбамазепіну в сироватці крові та терапевтичного ефекту. Подібним чином припинення прийому індуктора CYP3A4   може знижувати швидкість метаболізму карбамазепіну, що призводить до підвищення рівня карбамазепіну в плазмі крові.

Карбамазепін є потужним індуктором CYP3A4, тому може знижувати концентрації інших   препаратів у плазмі крові, які переважно метаболізуються шляхом індукції їхнього метаболізму.

Препарати, які можуть підвищувати рівень карбамазепіну в плазмі крові.

Оскільки підвищення рівня карбамазеніну в плазмі крові може призводити до появи небажаних реакцій, то дозування препарату необхідно відповідно коригувати та/або контролю вати його рівні в плазмі при одночасному застосування з такими препаратами.

• Макролідні антибіотики:   еритроміцин, тролеандоміцин, йосаміцин, кларітроміцин.

• Протитуберкульозні препарати: ізоніазід.

• Серцево - судинні препарати: верапаміл, дилтіазем.

• Інгібітори карбоангідрази: ацетазоламід.

• Антидеприсанти: вілоксазин, флуоксетин, нефазодон, десипрамін та флувоксамін, тразодон.

• Протигрибкові засоби: ітраконазол, кетоконазол, флуконазол.

• Антигістамінні препарати: терфенадин, лоратадин.

• Препарати для лікування захворювань ШКТ: циметидин.

• Противірусні препарати: ритонавір.

Інші речовини:   нікотинамід (у дорослих, тільки у високих дозах).

Підвищені плазмові рівні   карбамазепін-10,11-епоксід можуть спричиняти запаморочення, втомлюваність, хитку ходу, диплопію. Дозування карбомазепіну у разі виникнення цих симптомів слід відповідно коригувати та / або контролю вати рівень препарату в плазмі крові, якщо Фінлепсин 400 ретард приймають одночасно з препаратами: локсапін, кветіапін, примі- дон, прогабід, вальпроєва кислота, валпромід.

Вплив препарату Фінлепсин 400 ретард на рівень у плазмі крові одночасно призначених препаратів.

Карбамазепін може   знижувати рівень деяких препаратів у плазмі крові та зменшувати або нівелювати їх ефекти. Тому їх дозу необхідно коригувати відповідно до клінічних потреб.

Це стосується зокрема таких сполук:

Інші антиконвульсанти: наприклад, клоназепам, етосуксимід, фелбамат, примідом, ламотриджин, окскарбазепін, тіагабін, топірамат, вальпроєва кислота. Під впливом карбамазепіну можуть зростати або зменшуватися плазмові концентрації фенітоїну. У виняткових випадках це може викликати стан сплутаності свідомості і навіть кому.

• Бензодіазепіни: алпразолам, клобазам.

• Типові нейролептики: (галоперідол, бромперідол) та атипові нейролептики (клозапін, оланзапін, рисперидон, кветіапін).

• Трициклічні антидепресанти: наприклад, іміпрамін, амітриптилін, нортриптилін, кломіпрамін.

• Тетрациклічні препарати: наприклад, доксициклін.

• Протигрибкові препарати азолового типу: наприклад, воріконазол, ітраконазол, оскільки протигрибкові препарати можуть стати причиною невдачі лікування.

• Антигільмінтні препарати: празиквантел..

• Противірусні препарати:   індінавір.

• Анальгетики, протизапальні препарати: метадон, парацетамол, трамадол.

• Антибіотики: доксициклін.

• Анксіолітики: мідазолам, алпразолам.

• Кортикостероїди (наприклад, преднізолон, дексаметазон), циклоспоріни, такролімус.

• Антикоагулянти (наприклад, варфарин, фенпрокоумон, дикумарол).

• Гормональні контрацептиви.

У пацієнток, які приймають гормональні контрацептиви, може знизитись ефективність   контрацепції і раптово початися між менструальна кровотеча. Тому необхідно приймати пероральні контрацептиви з вмістом понад 50 мг естрогену. Також таким пацієнткам можна рекомендувати інші, негормональні, методи контрацепції.

Препарати, які можуть знижувати рівні карбамазепіну в плазмі крові.

Може бути необхідною корекція дози препарату при одночасному застосуванні з такими препаратами.

• Інші антиконвульсанти: фенобарбітал, фенітоїн, примідон, фелбамат, метсуксимід.  

• Протитуберкульозні препарати: рифампіцин

• Бронходилататори або проти астматичні препарати: теофілін, амінофілін.

• Протипухлинні препарати: доксорубіцин, цисплатін

• Інші:   препарати що містять звіробій (Hypericum perforatum)

Комбінації препаратів, які вимагають окремого розгляду.

Супутній прийом літію з карбамазепіном може посилювати нейротоксичні ефекти обох препаратів. Тому необхідно ретельно контролю вати рівні обох речовин у крові. Пацієнтам не варто паралельно приймати нейролептики ні у восьмитижневий підготовчий період перед лікуванням карбамазепіном, ні під час власне лікування. Необхідно спостерігати наступні нейротоксичні симптоми: хитка хода, атаксія, горизонтальний ністагм, посилення м’язових пропріоцептивних рефлексів, сіпання м’язів (фасцикулація м’язів).

У літературі публікувалися відомості про те, що у пацієнтів, які приймали карбамазепін разом з нейролептиками, зростав ризик злоякісного нейролептичного синдрому та злоякісної ексудативної еритеми.

Комбіноване застосування Фінлепсин 400 ретард із більшістю діуретиків (гідрохлортіазид, фуросемид) може викликати симптоматичну гіпонатріємію.

Під впливом Фінлепсин 400 ретард може послаблюватися ефективність   м’язових релаксантів (наприклад, панкуронію). Тому пацієнти, що приймають міо релаксанти, потребують нагляду і, при необхідності, збільшення дози цих препаратів.

У випадках, коли Фінлепсин 400 ретард приймають разом з ізотретиноїном (засіб проти вугрів), необхідно спостерігати плазмові рівні карбамазепіну.

Карбамазепін може посилювати виведення тиреоїдного гормону, внаслідок чого зростає потреба у цьому гормоні серед пацієнтів з гіпотиреозом. Тому на початку та наприкінці терапії Фінлепсин 400 ретард необхідно визначити параметри щитовидної залози пацієнтів що отримують гормональну замісну терапію. При необхідності коригують дозу препарату тиреоїдного гормону. Може змінюватися функція щитовидної залози, особливо у поєднанні карбамазепіну з іншими проти судомними засобами (зокрема фенобарбіталом).

Карбамазепін можливо прискорює метаболізм зотепіну.

Зберігати при   температурі не вище 30°С.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Термін придатності.

3 роки.

Упаковка

По 10 таблеток у блістері. По 5, 10, 20   блістерів в   картонній коробці.

Категорія відпуску

За рецептом.

Інструкція для: Фінлепсин 400 Ретард табл. пролонг. дії 400 мг №200

Виробник: Тева Оперейшнз Поланд, ТОВ, Польща/Ізраїль

Фарм. група: Засоби, діючі на нервову систему. Протиепілептичні засоби. Інші протиепілептичні засоби. Топірамат.

Реєстрація: UA/9848/01/02

МНН: Carbamazepine

Код АТХ:

(N) Засоби, що діють на нервову систему

(N03) Протиепілептичні препарати

(N03A) Протиепілептичні препарати

(N03AF) Похідні карбоксамідів

(N03AF01) Карбамазепін