Кандесар табл. 16 мг №10

діюча речовина: candesartan;

1 таблетка містить кандесартану цилексетилу 4 мг, або 8 мг, або 16 мг;

допоміжні речовини: таблетки по 4 мг - лактози моногідрат, крохмаль, кальцію карбоксиметилцелюлоза, гідроксипропілцелюлоза, поліетиленгліколь 4000, магнію стеарат; таблетки по 8 мг, 16 мг - лактози моногідрат, крохмаль, кальцію карбоксиметилцелюлоза, гідроксипропілцелюлоза, поліетиленгліколь 4000, магнію стеарат, оксид заліза червоний (Е 172).

Лікарська форма

Таблетки.

Фармакотерапевтична група

Засоби, що діють на ренін-ангіотензинову систему. Прості препарати антагоністів рецепторів ангіотензину II. Код АТС С09С А06.

Фармакологічні властивості. 

Фармакодинаміка.

Ангіотензин ІІ – це основний вазоактивний гормон ренін-ангіотензин-альдостеронової системи; він бере участь у патофізіології гіпертензії, серцевої недостатності та інших розладів серцево-судинної системи, а також у патогенезі гіпертрофії та пошкодження органів-мішеней. Основні фізіологічні ефекти ангіотензину ІІ, такі як вазоконстрикція, стимуляція альдостерону, регулювання водно-сольового гомеостазу та стимуляція росту клітин опосередковується через рецептори типу 1 (АТ1).

Кандесартану цилексетил – це проліки для орального застосування. Вони швидко перетворюються на активну речовину, кандесартан, шляхом ефірного гідролізу в ході всмоктування зі шлунково-кишкового тракту. Кандесартан – це АРА ІІ, що селективно діє на АТ1 рецептори, щільно зв'язується та повільно дисоціює від рецепторів. Не виявляє властивостей агоністу.

Кандесартан не пригнічує АПФ, що перетворює ангіотензин І на ангіотензин ІІ та розщеплює брадикінін. Він не впливає на АПФ і не потенціює дію брадикініну чи речовини Р. У контрольованих клінічних дослідженнях із порівняння кандесартану із інгибіторами АПФ частота кашлю була меншою у пацієнтів, які приймали кандесартану цилексетил. Кандесартан не зв'язується і не блокує рецептори інших гормонів або іонні канали, що відіграють важливу роль у регуляції серцево-судинної системи. Антагонізм до рецепторів ангіотензину ІІ (АТ1) призводить до дозозалежного зростання плазмових рівнів реніну, ангіотензину І та ІІ та зниження плазмових концентрацій альдостерону.

Гіпертензія

У хворих на гіпертензію кандесартан викликає дозозалежне тривале зниження артеріального тиску. Гіпотензивна дія досягається шляхом зменшення системного периферичного опору без рефлекторного зростання частоти серцевих скорочень. Не спостерігалося серйозної чи надмірної гіпотензії після першої дози чи “ефекту рикошету” після припинення лікування.

Початок гіпотензивної дії після прийому разової дози кандесартану цилексетилу загалом настає протягом 2 годин. При постійному застосуванні препарату найбільше зниження артеріального тиску за будь-якої дози зазвичай досягається впродовж чотирьох тижнів та зберігається протягом тривалого лікування. За результатами мета-аналізу, середній додатковий ефект від збільшення дози із 16 мг до 32 мг раз на добу був невеликим. Враховуючи індивідуальну варіабельність, в деяких пацієнтів цей ефект може бути більшим за середній. Застосування кандесартану цилексетилу 1 раз на добу забезпечує ефективне та плавне зниження артеріального тиску протягом 24 годин із невеликою різницею між максимальним та мінімальним ефектом впродовж інтервалу між прийомами. Гіпотензивна дія та переносимість кандесартану у порівнянні із лосартаном розглядалися у двох рандомізованих подвійних сліпих дослідженнях за участю загалом 1268 пацієнтів із легкою чи помірною гіпертензією. Найменше зниження артеріального тиску (систолічного/діастолічного) становило 13,1/10,5 мм рт. ст. у групі кандесартану цилексетилу 32 мг раз на добу та 10,0/8,7 мм рт. ст. у групі лосартану калію 100 мг раз на добу (різниця у зниженні артеріального тиску 3,1/1,8 мм рт. ст. р<0,0001/р<0,0001).

При застосуванні кандесартану цилексетилу разом із гідрохлоротиазидом спостерігається адитивний гіпотензивний ефект. Посилення гіпотензивної дії відбувається також при поєднанні кандесартану цилексетилу із амлодипіном чи фелодипіном.

Лікарські засоби, що блокують ренін-ангіотензин-альдостеронову систему, чинять менш виражений вплив на пацієнтів негроїдної раси (популяція із зазвичай низьким рівнем реніну) порівняно із пацієнтами іншого етнічного походження. Те саме відбувається і із кандесартаном. У відкритому клінічному дослідженні за участю 5156 пацієнтів із діастолічною гіпертензією зниження артеріального тиску на фоні застосування кандесартану у пацієнтів негроїдної рази було зазвичай значно меншим, ніж у решти учасників (14,4/10,3 мм рт. ст. та 19,0/12,7 мм рт. ст. відповідно, р<0,0001/р<0,0001).

Кандесартан посилює нирковий кровотік та не впливає на або прискорює гломерулярну фільтрацію, в той час як опір ниркових судин та фільтраційна фракція зменшуються. В 3-місячному клінічному дослідженні у хворих на гіпертензію із діабетом типу 2 та мікроальбумінурією гіпотензивна терапія кандесартаном цилексетилом знижувала виведення альбуміну із сечею (співвідношення альбуміну/креатініну, в середньому на 30%, 95% ДІ 15-42%). На даний час немає даних щодо впливу кандесартану на прогресування діабетичної нефропатії.

Вплив кандесартану цилексетилу в дозі 8-16 мг (середня доза 12 мг) раз на добу на серцево-судинну смертність та захворюваність розглядався у рандомізованому клінічному дослідженні за участю 4937 пацієнтів літнього віку (у віці 70-89 років; 21% - у віці від 80 років чи старші) зі слабкою чи помірною гіпертензією, за якими спостерігали в середньому протягом 3,7 років (дослідження когнітивної діяльності та прогнозування подальшого перебігу у хворих). Пацієнти приймали кандесартану цилексетил або плацебо, а також, за потреби, інші гіпотензивні засоби. Артеріальний тиск у групі кандесартану знизився із 166/90 до 145/80 мм рт. ст. та із 167/90 до 149/82 мм рт. ст. у контрольній групі. Статистично значущої різниці за основною кінцевою точкою, значними серцево-судинними подіями (смертність від серцево-судинних подій, нефатальний інсульт та нефатальний інфаркт міокарду) не спостерігалося. В групі кандесартану було зареєстровано 26,7 явищ на 1000 пацієнто-років, у групі контролю – 30,0 явищ на 1000 пацієнто-років (відносний ризик 0,89, 95% ДІ 0,75-1,06. р=0,19).

Серцева недостатність

За даними програми CHARM (Оцінка зниження смертності та захворюваності при застосуванні кандесартану у хворих на серцеву недостатність) застосування кандесартану цилексетилу дозволяє зменшити рівні смертності, госпіталізації через серцеву недостатність, а також пом'якшує симптоми у пацієнтів із систолічною дисфункцією лівого шлуночка.

Ця програма плацебо-контрольованих подвійних сліпих досліджень у пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю (ХСН) функціонального класу II-IV за класифікацією Нью-Йоркської кардіологічної асоціації (NYHA) складалася із трьох окремих досліджень: CHARM-Alternative (n=2028) за участю пацієнтів із ФВЛШ ≤ 40%, які не застосовували інгибітори АПФ через непереносимість (переважно кашель 72%), CHARM-Added (n=2548) за участю пацієнтів із ФВЛШ ≤ 40%, які застосовували інгибітори АПФ, та CHARM-Preserved (n=3023) за участю пацієнтів із ФВЛШ > 40%. Пацієнти, як знаходилися на оптимальному режимі лікування ХСН на початковому етапі, були рандомізовані до груп плацебо або кандесартану цилексетилу (титрування дози від 4 мг чи 8 мг раз на добу до 32 мг раз на добу або до найбільшої переносимої дози; середня доза 24 мг). Медіана подальшого спостереження становила 37,7 місяців. Через 6 місяців лікування 63% пацієнтів, які все ще приймали кандесартан (89%), вживали препарат у цільовій дозі 32 мг.

В дослідженні CHARM-Alternative частота комбінованої кінцевої точки – смертності від серцево-судинних подій або першої госпіталізації через ХСН – у групі кандесартану була значуще меншою, ніж у групі плацебо; відносний ризик (ВР) становив 0,77 (95% ДІ: 0,67-0,89, р<0,001). Це відповідає зниженню відносного ризику на 23%. Кінцева точка була зареєстрована у 33,0% пацієнтів групи кандесартану (95% ДІ: 30,1-36,0) та 40,0% групи плацебо (95% ДІ: 37,0-43,1); абсолютна різниця становила 7,0% (95% ДІ: 11,2-2,8). Кількість пролікованих пацієнтів для запобігання одного випадку загибелі від серцево-судинних подій чи госпіталізації через серцеву недостатність протягом дослідження становила 14. Частота комбінованої кінцевої точки, що охоплювала смерть із будь-яких причин та першу госпіталізацію через ХСН, також була значуще нижчою у групі кандесартану; ВР становив 0,80 (95% ДІ: 0,70-0,92, р=0,001). Ця кінцева точка була зареєстрована у 36,6% пацієнтів групи кандесартану (95% ДІ: 33,7 – 39,7) та 42,7% групи плацебо (95% ДІ: 39,6-45,8); абсолютна різниця становила 6,0% (95% ДІ: 10,3-1,8). Обидві складові цієї комбінованої кінцевої точки – і смертність, і захворюваність (госпіталізація через ХСН) – свідчили про сприятливий ефект кандесартану. Застосування кандесартану цилексетилу призводило до покращення функціонального класу за NYHA (р=0,008).

В дослідженні CHARM-Added частота комбінованої кінцевої точки – смертності від серцево-судинних подій або першої госпіталізації через ХСН – у групі кандесартану була значуще меншою, ніж у групі плацебо; ВР становив 0,85 (95% ДІ: 0,75-0,96, р=0,011). Це відповідає зниженню відносного ризику на 15%. Кінцева точка була зареєстрована у 37,9% пацієнтів групи кандесартану (95% ДІ: 35,2-40,6) та 42,3% групи плацебо (95% ДІ: 39,6-45,1); абсолютна різниця становила 4,4% (95% ДІ: 8,2-0,6). Для запобігання одного випадку загибелі від серцево-судинних подій чи госпіталізації через серцеву недостатність протягом дослідження знадобилося пролікувати 23 пацієнтів. Частота комбінованої кінцевої точки, що охоплювала смерть із будь-яких причин та першу госпіталізацію через ХСН, також була значуще нижчою у групі кандесартану; ВР становив 0,87 (95% ДІ: 0,78-0,98, р=0,021). Ця кінцева точка була зареєстрована у 42,2 % пацієнтів групи кандесартану (95% ДІ: 39,5-45,0) та 46,1% групи плацебо (95% ДІ: 43,4-48,9); абсолютна різниця становила 3,9 % (95%ДІ: 7,8-0,1). Обидві складові цієї комбінованої кінцевої точки – і смертність, і захворюваність – свідчили про сприятливий ефект кандесартану. Застосування кандесартану цилексетилу призводило до покращення функціонального класу за NYHA (р=0,020).

В дослідженні CHARM-Preserved не спостерігалося статистично значущого зниження частоти комбінованої кінцевої точки, що об'єднувала смертність від серцево-судинних подій та першу госпіталізацію через ХСН. Відносний ризик становив ВР 0,89 (95% ДІ: 0,77-1,03, р=0,118).

Частота смертності із будь-яких причин не досягала рівня статистичної значущості у кожному із трьох досліджень CHARM окремо. Однак цей показник також розглядався у сукупних популяціях пацієнтів: CHARM-Alternative та CHARM-Added, ВР=0,88 (95%ДІ: 0,79-0,98, р=0,018) та всіх трьох досліджень, ВР =0,91 (95%ДІ: 0.83-1,00; р=0,055).

Сприятливий ефект кандесартану відмічався незалежно від віку, статі та застосування супутніх препаратів. Кандесартан ефективно діяв також у пацієнтів, які одночасно приймали бета-блокатори та інгибітори АПФ, і сприятливий ефект досягався незалежно від того, чи пацієнти приймали чи ні інгибітори АПФ у цільовій дозі, рекомендованій керівництвами із лікування.

У пацієнтів іх ХСН та пригніченою функцією систолічною лівого шлуночка (фракція викиду лівого шлуночка, ФВЛШ≤40%), кандесартан знижує системний судинний опір та тиск заклинювання легеневих капілярів, підвищує активність реніну плазми та концентрації ангіотензину ІІ і знижує рівні альдостерону.

Фармакокінетика.

Всмоктування та розподіл

Після перорального застосуваня кандесартану цилексетил перетворюється на активну речовину кандесартан. Абсолютна біодоступність кандесартану після прийому орального розчину кандесартану цилексетилу становить приблизно 40%. Відносна біодоступність таблеток порівняно із цим же оральним розчином становить приблизно 34% і варіабельність дуже мала. Отже, розрахункова абсолютна біодоступність таблеток становить 14%. Середня пікова концентрація у сироватці (Cmax) досягається через 3-4 години після прийому таблетки. Концентрації кандесартану у сироватці зростають лінійно при збільшенні доз у терапевтичному діапазоні. Залежності фармакокінетики кандесартану від статі не спостерігалося. Площа під кривою залежності концентрації кандесартану у сироватці від часу (AUC) при одночасному прийомі їжі значним чином не змінюється.

Кандесартан значним чином зв'язується із білками плазми крові (більше ніж на 99%). Уявний об'єм розподілу кандесартану становить 0,1 л/кг.

Їжа не впливає на біодоступність кандесартану.

Біотрансформація та виведення

Кандесартан виводиться переважно у незміненому вигляді із сечею та жовчю і зазнає лише незначного печінкового метаболізму (CYP2C9). Наявні дані досліджень взаємодії не свідчать про вплив препарату на CYP2C9 та CYРЗА4. За даними досліджень in vitro, не очікується взаємодії in vivo із препаратами, метаболізм яких залежить від ізоферментів цитохрому Р450 CYP1A1, CYP2A6, CYP2C9, CYP2C19, CYP2D6, CYP2E та CYP3A4. Термінальний період напівжиття кандесартану становить приблизно 9 годин. Акумуляції після багатократних доз не спостерігається.

Загальний плазмовий кліренс кандесартану становить приблизно 0,37 мл/хв/кг, нирковий – близько 19 мл/хв/кг. Ниркове виведення кандесартану відбувається як шляхом гломерулярної фільтрації, так і активної канальцевої секреції. Після перорального прийому 14С-міченого кандесартану цилексетилу приблизно 26% дози виводиться із сечею у вигляді кандесартану і 7% - у вигляді неактивного метаболіту, а 56% дози виводиться із калом у вигляді кандесартану та 10% - у вигляді неактивного метаболіту.

Фармакокінетика у пацієнтів особливих груп

У пацієнтів літнього віку (більше 65 років) Cmax та AUC кандесартану приблизно на 50% та 80% відповідно вище, ніж у молодих пацієнтів. Однак реакція з боку артеріального тиску та частота небажаних явищ після застосування дози препарату у молодих та літніх пацієнтів подібні (див. розділ 4.2 “Спосіб застосування та дози”).

У пацієнтів із порушенням ниркових функцій легкого та помірного ступеня тяжкості Cmax та AUC кандесартану при повторному застосуванні зростали на 50% та 70% відповідно, порівняно із пацієнтами із нормальними функціями нирок, але t½ лишався незмінним. У пацієнтів із тяжкими порушеннями ниркових функцій ці показники зростали відповідно на 50% та 110%. Термінальний t½ кандесартану у пацієнтів із тяжкими порушеннями функції нирок зростав приблизно вдвічі. AUC кандесартану у пацієнтів, які знаходилися на діалізі, була подібною до пацієнтів із тяжкими порушеннями ниркових функцій.

В одному із двох досліджень за участю пацієнтів із порушеннями печінкових функцій легкої та помірної тяжкості середнє значення AUC кандесартану зростало приблизно на 20% та на 80% - в другому. Досвід застосування препарату у пацієнтів із тяжкими порушеннями функцій печінки відсутній.

Основні фізико-хімічні властивості

таблетки 4мг: білі або майже білі, круглі, двоопуклі, не вкриті таблетки з тисненням «4» на одному боці;

таблетки 8 мг: рожевого кольору, круглі, двоопуклі, не вкриті таблетки з тисненням «8» на одному боці;

таблетки 16 мг: рожевого кольору, круглі, двоопуклі, не вкриті таблетки з тисненням «16» на одному боці.

• Артеріальна гіпертензія у дорослих;
• Серцева недостатність та порушення систолічної функції лівого шлуночка (фракція викиду лівого шлуночка ≤ 40 %) у дорослих у якості додаткової терапії до інгибіторів ангіотензин-перетворюючого ферменту (АПФ) або у випадку непереносимості інгибіторів АПФ.

• Гіперчутливість до кандесартану цилексетилу або до будь-якої зі складових препарату.
• Вагітність у другому та третьому триместрі.
• Тяжкі порушення функції печінки та/або холестаз.

Діти

Безпечність та ефективність застосування кандесартану для лікування гіпертензії та серцевої недостатності у новонароджених та дітей віком до 18 років не встановлена. Дані відсутні.

Особливості застосування

Порушення функції нирок

Як і у випадку інших препаратів, що пригнічують систему ренін-ангіотензин-альдостерону, при застосуванні Кандесару можливі зміни ниркових функцій у схильних до цього пацієнтів.

При застосуванні Кандесару у хворих на гіпертензію із порушеннями функції нирок, рекомендується регулярний моніторинг сироваткових рівнів калію та креатиніну. Досвід застосування препарату у пацієнтів із дуже тяжкими порушеннями функції нирок або термінальною стадією ниркової недостатності (кліренс креатиніну <15 мл/хв) обмежений. Таким пацієнтам дозу слід підвищувати з обережністю, періодично перевіряючи артеріальний тиск.

У пацієнтів із серцевою недостатністю, особливо віком від 75 років та більше, а також осіб із порушенням ниркових функцій слід періодично функції нирок. При збільшенні дози препарату рекомендується контролювати сироваткові рівні креатиніну та калію. Застосування препарату у пацієнтів із серцевою недостатністю та рівнем креатиніну у сироватці >265 мкмоль/л (>3 мг/дл) в клінічних дослідженнях не розглядалося.

Супутнє застосування інгибіторів АПФ у пацієнтів із серцевою недостатністю

При одночасному застосуванні Кандесару та інгибіторів АПФ може зростати ризик небажаних реакцій, особливо порушення функції нирок та гіперкаліємії. За пацієнтами, які лікуються за такою схемою, рекомендований регулярний та ретельний нагляд.

Гемодиаліз

Під час диалізу артеріальний тиск може бути особливо чутливим до блокади АТ1-рецепторів в результаті зниженого об'єму плазми та активації ренін-ангіотензин-альдостеронової системи. Тому у пацієнтів, які знаходяться на гемодиалізі, дозу препарату слід титрувати обережно, регулярно перевіряючи артеріальний тиск.

Стеноз ниркових артерій

Лікарські засоби, що впливають на ренін-ангіотензин-альдостеронову систему, в тому числі антагоністи рецепторів ангіотензину ІІ (АРАІІ), можуть підвищувати рівень сечовини крові та сироваткового креатиніну у пацієнтів із двобічним стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної нирки.

Трансплантація нирок

Досвід застосування Кандесару у пацієнтів, яким недавно була зроблена трансплантація нирки, відсутній.

Гіпотензія

Гіпотензія може виникнути на тлі застосування Кандесару у пацієнтів із серцевою недостатністю. Також можливий розвиток гіпотензії у хворих на гіпертензію зі зниженим внутрішньосудинним об'ємом, наприклад тих, хто застосовує сечогінні засоби у високих дозах. Лікування слід розпочинати з обережністю і зробити спробу усунення гіповолемії.

Анестезія та хірургічне втручання

Під час анестезії та хірургічного втручання у пацієнтів, які застосовують антагоністи ангіотензину ІІ, може розвинутися гіпотензія, внаслідок блокади ренін-ангіотензинової системи. В дуже рідкісних випадках гіпотензія може бути настільки тяжкою, що може виникнути потреба у внутрішньовенному введенні рідини та/або вазопресивних засобів.

Стеноз аортального та мітрального клапанів (обструктивна гіпертрофічна кардіоміопатія)

Як і у випадку застосування інших вазодилататорів, слід дотримуватися особливої обережності у пацієнтів із гемодинамічно значущим стенозом аортального чи мітрального клапанів або обструктивною гіпертрофічною кардіоміопатією.

Первинний гіперальдостеронізм

Пацієнти із первинним гіперальдостеронізмом загалом не реагують на гіпотензивні препарати, дія яких зумовлена пригніченням ренін-ангіотензин-альдостеронової системи. Тому застосування Кандесару в цій популяції не рекомендовано.

Гіперкаліємія

Супутнє застосування Кандесару та калійзберігаючих діуретиків, харчових добавок калію, замінників кухонної солі, що містять калій або інших препаратів, що можуть підвищувати рівень калію в крові (наприклад, гепарину), може призводити до зростання сироваткових концентрацій калію у хворих на гіпертензію. В таких випадках необхідний контролю рівня калію.

У пацієнтів із серцевою недостатністю на фоні застосування Кандесару може розвинутися гіперкаліємія. Рекомендується періодичний моніторинг рівня калію у сироватці. Комбінація інгибіторів АПФ, калійзберігаючих диуретиків (наприклад спіронолактону) та Кандесару не рекомендована і може застосовуватися лише після ретельної оцінки потенційної користі та ризиків

Вагітність

Лікування АРА ІІ не слід розпочинати в період вагітності. Окрім випадків, коли продовження терапії АРА ІІ вважається вкрай важливим, пацієнток, які планують завагітніти, слід перевести на альтернативні гіпотензивні препарати, доведено безпечні для застосування в період вагітності. У випадку встановлення вагітності, застосування АРА ІІ слід негайно припинити та, у відповідних випадках, розпочати терапію альтернативними засобами

Загальні застереження

У пацієнтів, чий судинний тонус та функції нирок залежать переважно від активності ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (наприклад, пацієнти із тяжкою застійною серцевою недостатністю або фоновою хворобою нирок, в тому числі стенозом ниркових артерій), лікування іншими препаратами, що впливають на цю систему, супроводжувалося гострою гіпотензією, азотемією, олігоурією або, у рідкісних випадках, гострою нирковою недостатністю. Не можна виключати можливість розвитку подібних явищ на фоні терапії АРА ІІ. Як і у випадку застосування будь-яких гіпотензивних препаратів, надмірне зниження артеріального тиску у пацієнтів із ішемічною кардіопатією або ішемічним порушенням мозкового кровообігу може призвести до інфаркту міокарду або інсульту.

Гіпотензивний ефект кандесартану може посилюватися іншими лікарськими засобами, що мають гіпотензивні властивості, призначеними як для зниження артеріального тиску, так і за іншими показаннями.

Таблетки Кандесару містять лактозу. Пацієнтам із рідкісними спадковими проблемами непереносимості галактози, лактазною недостатністю або глюкозо-галактозною мальабсорбцією не слід вживати цей препарат.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами

Досліджень впливу кандесартану на здатність керувати автомобілем та працювати із механізмами не проводилося. Однак, слід мати на увазі, що на тлі застосування Кандесару може виникати запаморочення або відчуття втоми.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші форми взаємодій

В клінічніх дослідженнях фармакокінетики розглядалися такі сполуки як гідрохлоротиазид, варфарин, дигоксин, оральні контрацептиви (наприклад етинілестрадіол/левоноргестрел), глібенкламід, ніфедипін та еналаприл. Клінічно значущих фармакокінетичних взаємодій із цими лікарськими засобами помічено не було.

Супутнє застосування калійзберігаючих діуретиків, харчових добавок калію, замінників кухонної солі, що містять калій, або інших препаратів (наприклад, гепарину) може підвищувати рівні калію. У відповідних випадках слід рекомендований моніторинг рівнів калію.

На фоні супутнього застосування препаратів літію із інгибіторами АПФ відмічалося зворотне зростання концентрації літію у сироватці та токсичний вплив. Подібний ефект може виникати при застосуванні АРА ІІ. Одночасне застосування кандесартану та літію не рекомендується. За необхідності застосування такої комбінації слід ретельно контролювати рівень літію у сироватці крові.

При супутньому застосуванні АРА ІІ із нестероїдними протизапальними препаратами (НПЗП) (наприклад, селективними інгибіторами ЦОГ-2, ацетилсаліциловою кислотою в дозі >3 г/добу) та неселективними НПЗП) гіпотензивний ефект може послаблюватися.

Як і у випадку застосування інгибіторів АПФ, супутнє застосування АРАІІ та НПЗП може підвищувати ризик погіршення ниркових функцій, в тому числі можливої гострої ниркової недостатності та збільшення рівня калію у сироватці, особливо у пацієнтів із від початку послабленими функціями нирок. Цю комбінацію слід застосовувати з обережністю, особливо у пацієнтів літнього віку. Пацієнтам слід споживати належну кількість рідини і їх ниркові функцій слід перевіряти після початку супутнього застосування та періодично по тому.

Застосування у хворих на гіпертензію

Рекомендована початкова та звичайна підтримуюча доза Кандесару при артеріальній гіпертензії становить 8 мг 1 раз на добу орально. Найбільш виражений антигіпертензивний ефект досягається впродовж 4 тижнів. Якщо артеріальний тиск контролюється недостатньо, дозу можна збільшити до 16 мг 1 раз на добу та до максимальної – 32 мг 1 раз на добу. Дозу корегують відповідно до змін артеріального тиску.

Кандесар можна застосовувати разом із іншими гіпотензивними препаратами. Застосування гідрохлоротиазиду у поєднанні із різними дозами Кандесару викликає адитивний гіпотензивний ефект.

Пацієнти літнього віку

Пацієнтам літнього віку корекція початкової дози не потрібна.

Пацієнти зі зниженням внутрішньосудинного об'єму

Пацієнтам, яким загрожує ризик гіпотензії, наприклад особам із можливим зниженням внутрішньосудинного об'єму, лікування слід починати із дози 4 мг.

Пацієнти із порушенням функції нирок

Початкова доза для пацієнтів із порушенням функції нирок, в тому числі тих, хто знаходиться на гемодиалізі, становить 4 мг. Дозу титрують в залежності від реакції організму. Досвід застосування препарату у пацієнтів із дуже тяжкими порушеннями чи термінальною стадією хвороби нирок (кліренс креатиніну < 15 мл/хв) обмежений.

Пацієнти із порушенням функції печінки

Рекомендована початкова доза для пацієнтів із порушенням печінкової функції легкого та помірного ступеня тяжкості становить 4 мг раз на добу. Дозу корегують в залежності від реакції організму. Кандесар протипоказаний пацієнтам із тяжкими порушеннями печінкової функції та /або холестазом.

Пацієнти негроїдної раси

Гіпотензивна дія кандесартану у пацієнтів негроїдної раси виражена менше, ніж у інших пацієнтів. Тому для контролю артеріального тиску у пацієнтів негроїдної раси підвищувати дозу Кандесару та супутня терапія може знадобитися частіше, ніж у пацієнтів іншого етнічного походження.

Застосування при серцевій недостатності

Звичайна рекомендована початкова доза Кандесару при серцевій недостатності становить 4 мг раз на добу. Підвищення дози до цільового рівня 32 мг раз на добу (максимальна доза) чи до найбільшої переносимої дози проводиться шляхом її подвоєння з інтервалом не менше 2 тижнів. Оцінка стану пацієнтів із серцевою недостатністю завжди має включати оцінку ниркових функцій, в тому числі моніторинг сироваткових рівнів креатініну та калію. Кандесар можна застосовувати разом з іншими препаратами для лікування серцевої недостатності, в тому числі інгибіторами АПФ, бета-блокаторами, діуретиками, препаратами наперстянки або комбінацією цих засобів. Комбінація інгибіторів АПФ, калійзберігаючих діуретиків (наприклад спіронолактону) та Кандесару не рекомендована і може застосовуватися лише після ретельної оцінки потенційної користі та ризиків.

Пацієнти особливих груп

Пацієнтам літнього віку, хворим зі зменшеним внутрішньосудинним об'ємом, порушенням функції нирок чи порушенням функції печінки легкого чи помірного ступеня тяжкості корекція початкової дози не потрібна.

Діти

Безпечність та ефективність застосування кандесартану для лікування гіпертензії та серцевої недостатності у новонароджених та дітей віком до 18 років не встановлена. Дані відсутні.

Лікування гіпертензії

Небажані реакції, відмічені у ході контрольованих клінічних досліджень, були легкими та тимчасовими. Загальна частота небажаних явищ не залежала від дози препарату чи віку пацієнтів. Частота припинення лікування через небажані явища була подібною у групах застосування кандесартану цилексетилу (3,1%) та плацебо (3,2%).

В сукупному аналізі даних клінічних досліджень пацієнтів із гіпертензією небажані реакції на кандесартану цилексетил визначалися за частотою небажаних явищ, що відмічалися на тлі застосування кандесартану цилексетилу щонайменше на 1% частіше, ніж на тлі прийому плацебо. Виходячи із цього визначення, найбільш поширеними небажаними реакціями були запаморочення/вертиго, головний біль та інфекції дихальних шляхів.

За частотою небажані явища поділяються на: дуже часті (≥1/10) часті (≥1/100 та <1/10), нечасті (≥1/1000 та <1/100), рідкісні (≥1/10000 та <1/1000), дуже рідкісні (<1/10000).

Інфекції та інвазії

Часті: Інфекції дихальних шляхів

Порушення з боку крові та лімфатичної системи

Дуже рідкісні: Лейкопенія, нейтропенія та агранулоцитоз

Розлади харчування та обміну речовин

Дуже рідкісні: Гіперкаліємія, гіпонатріємія

Порушення з боку нервової системи

Часті: Запаморочення/вертиго, головний біль

Порушення з боку ШКТ

Дуже рідкісні: Нудота

Порушення з боку гепатобіліарної системи

Дуже рідкісні: Підвищена активність печінкових ферментів, порушення функції печінки або гепатит

Порушення з боку шкіри та підшкірної клітковини

Дуже рідкісні: Ангіоневротичний набряк, висип, кропив'янка, свербіж

Порушення з боку опорно-рухової системи та сполучної тканини

Дуже рідкісні: Біль у спині, артралгія, міалгія

Порушення з боку сечовидільної системи

Дуже рідкісні: Порушення функції нирок, в тому числі ниркова недостатність у схильних до неї пацієнтів.

Результати лабораторних аналізів

Загалом, не відмічалося клінічно значущого впливу кандесартану на звичайні лабораторні показники. На фоні застосування інших інгибіторів ренін-ангіотензин-альдостеронової системи спостерігалося невелике зниження рівня гемоглобіну. Регулярний моніторинг лабораторних показників пацієнтам, які застосовують кандесартан, зазвичай не потрібен. Однак пацієнтам із порушеннями функції нирок рекомендований періодичний контроль сироваткових рівнів кальцію та креатиніну.

Лікування серцевої недостатності

Профіль небажаних явищ кандесартану у пацієнтів із серцевою недостатністю узгоджувався із фармакологією препарату та станом здоров'я пацієнтів. У програмі клінічних досліджень CHARM із порівняння кандесартану в дозах до до 32 мг (n=3803) із плацебо (n=3796) застосування препарату через небажані явища припинив 21% пацієнтів групи кандесартану цилексетилу та 16,1% - групи плацебо. Найбільш часто відміченими небажаними явищами були гіперкаліємія, гіпотензія та порушення функції нирок. Ці явища частіше траплялися у пацієнтів старших 70 років, хворих на діабет або осіб, які застосовували інші препарати, що впливають на ренін-ангіотензин-альдостеронову систему, зокрема інгибітори АПФ та/або спіронолактон.

Нижче наведені небажані реакції, відмічені в ході клінічних досліджень та у постмаркетинговому періоді. За частотою небажані явища поділяються на: дуже часті (≥1/10) часті (≥1/100 та <1/10), нечасті (≥1/1000 та <1/100), рідкісні (≥1/10000 та <1/1000), дуже рідкісні (<1/10000).

Порушення з боку крові та лімфатичної системи

Дуже рідкісні: Лейкопенія, нейтропенія та агранулоцитоз

Розлади харчування та обміну речовин

Часті: Гіперкаліємія

Дуже рідкісні: Гіпонатріємія

Порушення з боку нервової системи

Дуже рідкісні: Запаморочення, головний біль

Порушення з боку судинної системи

Часті: Гіпотензія

Порушення з боку ШКТ

Дуже часті: Нудота

Порушення з боку гепатобіліарної системи

Дуже часті: Підвищення рівня печінкових ферментів, порушення функції печінки або гепатит

Порушення з боку шкіри та підшкірної клітковини

Дуже рідкісні: Ангіоневротичний набряк, висип, кропив'янка, свербіж

Порушення з боку опорно-рухової системи та сполучної тканини

Дуже рідкісні: Біль у спині, артралгія, міалгія

Порушення з боку сечовидільної системи

Часті: Порушення функції нирок, в тому числі ниркова недостатність у схильних до неї пацієнтів.

Результати лабораторних аналізів

У пацієнтів із серцевою недостатністю на фоні застосування кандесартану часто розвиваються гіперкаліємія та порушення функції нирок. Рекомендується періодичний моніторинг рівнів креатініну та калію у сироватці крові.

Виходячи із фармакологічних властивостей, основними проявами передозування вірогідно будуть симптоматична гіпотензія та запаморочення. В поодиноких випадках передозування (до 672 мг кандесартану цилексетилу) пацієнти одужували без ускладнень.

У випадку симптоматичної гіпотензії слід надати симптоматичне лікування та контролювати показники життєвих функцій. Пацієнта слід покласти на спину та трохи підняти ноги. Якщо цього недостатньо, слід збільшити об'єм плазми шляхом інфузії, наприклад, ізотонічного розчину. Якщо вищезазначених заходів недостатньо, можуть бути застосовані симпатоміметичні препарати.

Кандесартан не виводиться шляхом гемодіалізу.

Вагітність

Не рекомендується застосування антагоністів рецепторів ангіотензину II (АРА ІІ), до яких належить і кандесартан, в першому триместрі вагітності. В другому та третьому триместрі вагітності застосування АРА ІІ протипоказано.

Отримані в ході епідеміологічних досліджень дані щодо ризику тератогенного ефекту інгібіторів АПФ у випадку застосування їх у першому триместрі вагітності неоднозначні; однак невелике зростання ризику виключати не можна. Хоча даних контрольованих епідеміологічних досліджень АРА ІІ немає, подібний ризик може існувати і для цього класу препаратів. Окрім випадків, коли продовження терапії АРА ІІ вважається вкрай важливим, пацієнток, які планують завагітніти, слід перевести на альтернативні гіпотензивні препарати, доведено безпечні для застосування в період вагітності. У випадку встановлення вагітності, застосування АРА ІІ слід негайно припинити та, у відповідних випадках, розпочати терапію альтернативними засобами.

Застосування АРА ІІ у другому та третьому триместрі вагітності у людини призводить до токсичного впливу на плід (погіршення ниркових функцій, олігогідроамніон, затримка осифікації кісток черепа) та новонародженого (розвиток ниркової недостатності, гіпотензії та гіпокаліємії).

У випадку експозиції АРА ІІ починаючи із другого триместру вагітності, рекомендується ультразвукове обстеження функції нирок та стану черепа плоду.

За немовлятами, матері яких застосовували АРА ІІ, слід ретельно наглядати на випадок розвитку гіпотензії.

Годування груддю

Оскільки немає інформації щодо застосування Кандесару в період годування груддю, прийом препарату не рекомендується, і бажано вдатися до альтернативної терапії засобами, безпечність яких в період годування груддю встановлена краще, особливо у випадку вигодовування новонароджених та недоношених дітей.

Термін придатності

2 роки.

Умови зберігання

Зберігати в недоступному для дітей, сухому місці при температурі не вище 25°С.

Упаковка

По 10 таблеток у блістері. По 1 блістеру у картонній коробці.

Категорія відпуску

За рецептом.

Інструкція для: Кандесар табл. 16 мг №10

Виробник: Сан Фармасьютикал Індастріз Лтд, Індія

Фарм. група: Засоби, що діють на ренін-ангіотензинову систему. Прості препарати антагоністів рецепторів ангіотензину II.

Реєстрація: UA/6363/01/03

МНН: Candesartan

Код АТХ:

(C) Лікарські засоби для лікування захворювань серцево-судинної системи

(C09) Препарати, які вливають на ренін-ангіотензинову систему

(C09C) Антагоністи рецепторів ангіотензину-II, прості

(C09CA) Антагоністи рецепторів ангіотензину-II, прості

(C09CA06) Кандесартан