Леветирацетам 500-Тева табл. п/плен. оболочкой 500 мг блистер №30

діюча речовина: леветирацетам;

1 таблетка, вкрита плівковою оболонкою, містить леветирацетаму 500 мг;

допоміжні речовини:

ядро: крохмаль кукурудзяний, повідон, натрію кроскармелоза, магнію стеарат;

покриття: гіпромелоза, титану діоксид (Е 171), макрогол, індиготин (Е 132), тартразин (Е 102), заліза оксид жовтий (Е 172).

Лікарська форма

Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Основні фізико-хімічні властивості: жовті довгасті таблетки, вкриті плівковою оболонкою, з лінією розлому з одного боку, з тисненням «9» по один бік та тисненням «3» по інший бік лінії розлому, з іншого боку таблетки – тиснення «7286».

Фармакотерапевтична група

Протиепілептичні засоби. Леветирацетам. Код ATХ N03A Х14.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Активна речовина – леветирацетам – є похідним піролідону (S-енантіомер альфа-етил-2-оксо-

1-піролідин-ацетаміду), за хімічною структурою відрізняється від відомих протиепілептичних лікарських засобів.

Механізм дії

Механізм дії леветирацетаму недостатньо вивчений. На підставі проведених досліджень in vitro і in vivo припускають, що леветирацетам не змінює основні характеристики нервової клітини і нормальну нейротрансмісію. Було продемонстровано, що леветирацетам впливає на внутрішньонейрональні рівні Са²⁺ шляхом часткового пригнічення току через Са²⁺ канали N-типу та зниження вивільнення Ca²⁺ з інтранейрональних депо. Він також частково нівелює пригнічення ГАМК- та гліцин-регульованого струму, зумовлене дією цинку та β-карболінами. Крім того, у ході досліджень in vitro леветирацетам зв'язувався зі специфічними ділянками у тканинах мозку гризунів. Місцем зв'язування є білок синаптичних везикул 2А, що бере участь у злитті везикул та вивільненні нейротрансмітерів. Спорідненість леветирацетаму та відповідних аналогів до білка синаптичних везикул 2А корелювала із потужністю їх протисудомної дії у моделях аудіогенної епілепсії у мишей. Ці результати дають змогу припустити, що взаємодія між леветирацетамом та білком синаптичних везикул 2А може частково пояснювати механізм протиепілептичної дії препарату.

Леветирацетам забезпечує захист від судом у широкому спектрі моделей парціальних та первинногенералізованих нападів у тварин, не спричиняючи просудомного ефекту. Основний метаболіт неактивний.

Активність препарату підтверджена щодо як фокальних, так і генералізованих епілептичних нападів (епілептиформні прояви/фотопароксизмальна реакція).

Фармакокінетика.

Леветирацетам характеризується високою розчинністю та проникністю. Фармакокінетика носить лінійний характер, не залежить від часу та характеризується низькою між- та інтрасуб'єктною мінливістю. Після повторного застосування препарату кліренс не змінюється. Ознак впливу статі, раси чи циркадного ритму на фармакокінетику не відзначалося. Профіль фармакокінетики був подібним у здорових добровольців та хворих на епілепсію.

Завдяки повному та лінійному всмоктуванню рівні препарату у плазмі можна передбачити, виходячи з пероральної дози леветирацетаму, вираженої у мг/кг маси тіла. Тому моніторувати плазмові рівні леветирацетаму немає потреби.

У дорослих та дітей відзначалася значна кореляція між концентрацією препарату у слині та плазмі (співвідношення концентрацій у слині/плазмі коливалося від 1 до 1,7 для таблеток та через 4 години після прийому орального розчину).

Всмоктування. Після перорального застосування леветирацетам добре абсорбується зі шлунково-кишкового тракту. Всмоктування відбувається повністю й має лінійний характер, завдяки чому концентрація в плазмі крові передбачувана залежно від прийнятої дози леветирацетаму, вираженої в мг/кг маси тіла. Ступінь всмоктування не залежить від дози й часу прийому їжі. Біодоступність становить приблизно 100 %. Максимальна концентрація в плазмі (С_mах) досягається через 1,3 години після перорального застосування леветирацетаму в дозі 1000 мг і при одноразовому застосуванні становить 31 мкг/мл, після повторного прийому (2 рази на добу) – 43 мкг/мл. Рівноважна концентрація досягається через 2 доби при дворазовому застосуванні препарату. Фармакокінетика леветирацетаму у дітей має лінійний характер у межах доз від 20 до 60 мг/кг/добу, С_mах досягається через 0,5-1 годину.

Розподіл. Даних щодо розподілу препарату у тканинах людини немає. Зв'язування леветирацетаму і його основного метаболіту з білками плазми становить менше 10 %. Об'єм розподілу (V_d) становить приблизно 0,5-0,7 л/кг.

Метаболізм. Утворення первинного фармакологічно неактивного метаболіту (ucb L057) відбувається без участі цитохрому Р450 печінки. Леветирацетам не впливає на ферментативну активність гепатоцитів.

Також були визначені два другорядних метаболіти. Один утворювався внаслідок гідроксилювання піролідонового кільця (1,6 % від дози), другий – внаслідок розімкнення піролідинового кільця (0,9 % від дози).

Інші невизначені компоненти становили лише 0,6 % від дози.

Взаємного перетворення енантіомерів леветирацетаму чи його основного метаболіту не спостерігалося.

Повідомлялося, що леветирацетам та його основний метаболіт не пригнічували активність основних ізоформ цитохрому Р450 (CYP3A4, 2A6, 2C9, 2C19, 2D6, 2E1 та 1A2), глюкуронілтрансферази (UGT1A1 та UGT1A6) та епоксидгідроксилази. Також леветирацетам не пригнічує глюкуронідацію вальпроєвої кислоти in vitro.

У культурі гепатоцитів людини леветирацетам виявляв слабкий вплив або ж зовсім не впливав на кон'югацію етинілестрадіолу чи на CYP1A1/2. У високих концентраціях (680 мкг/мл) леветирацетам спричиняв слабку індукцію CYP2B6 та CYP3A4, однак у концентраціях, приблизно подібних до C_max після повторного застосування 1500 мг двічі на добу, цей вплив не був біологічно значущим. Тому взаємодія леветирацетаму з іншими речовинами або навпаки малоймовірна.

Виведення. Період напіввиведення (T_1/2) препарату із плазми крові дорослої людини становить 7±1 годину і не залежить від способу введення й режиму дозування. Середній рівень загального кліренсу становить 0,96 мл/хв/кг. 95 % препарату виводиться нирками. Нирковий кліренс леветирацетаму й неактивного первинного метаболіту (ucb L057) становить відповідно 0,6 і 4,2 мл/хв/кг.

У пацієнтів літнього віку період напіввиведення збільшується на 40 % і становить 10-11 годин, що пов'язано з порушенням функції нирок у цієї категорії людей. Протягом 4-годинного сеансу діалізу видаляється до 51 % леветирацетаму.

У пацієнтів з порушенням функції печінки легкого й середнього ступенів тяжкості значимих змін кліренсу леветирацетаму не відбувається. У більшості пацієнтів з тяжкими порушеннями функції печінки кліренс леветирацетаму знижується більш ніж на 50 % через супутню ниркову недостатність. Період напіввиведення у дітей після одноразового перорального застосування препарату у дозі 20 мг/кг маси тіла становить 5-6 годин. Загальний кліренс леветирацетаму в дітей приблизно на 40 % вищий, ніж у дорослих, і прямо залежить від маси тіла.

Монотерапія (препарат першого вибору) при лікуванні:

• парціальних нападів із вторинною генералізацією або без такої у дорослих і дітей віком від 16 років, у яких вперше діагностовано епілепсію.

Як додаткова терапія при лікуванні:

• парціальних нападів із вторинною генералізацією або без такої у дорослих і дітей віком від 6 років, хворих на епілепсію;
• міоклонічних судом у дорослих і дітей віком від 12 років, хворих на ювенільну міоклонічну епілепсію;
• первинногенералізованих судомних (тоніко-клонічних) нападів у дорослих і дітей віком від 12 років, хворих на ідіопатичну генералізовану епілепсію.

Підвищена чутливість до леветирацетаму або інших похідних піролідону, а також до будь-яких компонентів препарату.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Протиепілептичні препарати

Леветирацетам не впливає на сироваткові концентрації існуючих протиепілептичних препаратів (фенітоїн, карбамазепін, вальпроєва кислота, фенобарбітал, ламотриджин, габапентин і примідон), і ці протиепілептичі медичні препарати не впливають на фармакокінетику леветирацетаму.

Як і у дорослих, немає ніяких доказів клінічно значущих лікарських взаємодій препарату у дітей, які отримують до 60 мг/кг/день леветирацетаму.

Необхідно враховувати, що кліренс леветирацетаму на 20 % вищий у дітей, які приймають ферментовмісні протисудомні засоби. Корекція дози не потрібна.

Леветирацетам не чинить ніякого впливу на концентрації у плазмі крові карбамазепіну, вальпроату.

Пробенецид

Є дані, що пробенецид (по 500 мг 4 рази на добу), блокуючи секрецію ниркових канальців, пригнічує нирковий кліренс первинного метаболіту леветирацетаму. Однак концентрації цього метаболіту залишаються низькими.

Пероральні контрацептиви та інші види фармакокінетичної взаємодії

Леветирацетам у добовій дозі 1000 мг не змінює фармакокінетику пероральних протизаплідних засобів (етинілестрадіолу і левоноргестрелу); ендокринні параметри (лютеїнізуючий гормон та прогестерон) не змінюються. Леветирацетам у добовій дозі 2000 мг не змінює фармакокінетику дигоксину й варфарину; протромбіновий час не змінюється. Дигоксин, пероральні протизаплідні засоби й варфарин, у свою чергу, не впливають на фармакокінетику леветирацетаму.

Їжа та алкоголь

Ступінь всмоктування леветирацетаму не змінюється залежно від прийому їжі, але швидкість всмоктування знижується. Дані про взаємодію леветирацетаму з алкоголем відсутні.

Метотрексат

Повідомлялося, що одночасне застосування леветирацетаму та метотрексату може зумовлювати зниження кліренсу метотрексату, що супроводжується підвищенням його концентрації в крові та відповідно посиленням токсичного ефекту. Тому при одночасному застосуванні цих лікарських засобів слід ретельно спостерігати за рівнями метотрексату та леветирацетаму в крові.

Послаблюючі засоби

Повідомлялося, про зниження ефективності леветирацетаму при одночасному застосуванні осмотичних послаблюючих засобів. В з’вязку з цим проносні засоби слід застосовувати принаймні за 1 годину до або 1 годину після прийому леветирацетаму.

Особливості застосування

Слід застосовувати з обережністю пацієнтам літнього віку (віком від 65 років); при тяжких порушеннях функції печінки або нирковій недостатності (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Ниркова недостатність

Пацієнтам із нирковою недостатністю може знадобитися корекція дози леветирацетаму.

Гостре ушкодження нирок

Застосування леветирацетаму дуже рідко асоціювалось з гострим ушкодженням нирок, яке розвивалось в межах від декількох днів до декількох місяців.

Порушення функції печінки

Пацієнтам із тяжкими порушеннями печінкових функцій рекомендується провести оцінку функції нирок перед тим, як визначати дозу препарату.

Суїцид

У пацієнтів, яких лікували протиепілептичними препаратами (зокрема леветирацетамом), спостерігались випадки суїциду, спроб суїциду, суїцидальне мислення та поведінка. Механізм цього ризику невідомий. Отже, за пацієнтами потрібно спостерігати стосовно появи ознак депресії та/або суїцидального мислення і поведінки та призначати відповідне лікування. Пацієнтів (і тих, хто про них піклується) попереджають про необхідність звернутися до лікаря при появі ознак депресії та/або суїцидального мислення і поведінки.

Гематологічні показники

Повідомлялось про рідкісні випадки зниження гематологічних показників (нейтропенія, агранулоцитоз, лейкопенія, тромбоцитопенія і панцитопенія), що були пов’язані із застосуванням леветирацетаму і траплялись зазвичай на початку лікування. Пацієнтам, у яких спостерігається відчуття слабкості, лихоманка, рецидивуючі інфекції або порушення згортання крові, рекомендується робити загальний аналіз крові.

Діти

Наявні дані не передбачають впливу леветирацетаму на ріст та розвиток дітей. Проте, його відстрочений вплив на здатність до навчання, розумові здібності, ендокринну систему, статевий розвиток та дітородний потенціал не відомий.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами

Леветирацетам має незначний вплив на здатність керувати автотранспортом і працювати з іншими механізмами. Через можливу індивідуальну чутливість деякі пацієнти можуть відзначати сонливість і інші симптоми, пов'язані із впливом на центральну нервову систему, особливо на початку лікування або в процесі збільшення дози. Тому таким пацієнтам слід бути обережними при занятті діяльністю, що вимагає підвищеної концентрації уваги, наприклад під час керування автомобілем або роботи з іншими механізмами. Не рекомендується керувати автомобілем або працювати з іншими механізмами якщо не перевірялася індивідуальна реакція пацієнта на застосування леветирацетаму.

Лінія розлому на таблетках призначена для розламування з метою полегшення ковтання таблетки, а не для поділу на однакові дози.

Таблетки приймають внутрішньо, запиваючи достатньою кількістю рідини, незалежно від прийому їжі. Добову дозу розподілити на 2 однакових прийоми.

Монотерапія для дорослих та підлітків віком від 16 років.

Монотерапію у дорослих і дітей віком від 16 років слід розпочинати з дози 500 мг (по 250 мг 2 рази на добу), застосовувати у відповідному дозуванні. Через 2 тижні дозу можна збільшити до початкової терапевтичної – 1000 мг (по 500 мг 2 рази на добу), застосовувати у відповідному дозуванні. Надалі дозу можна збільшувати на 250 мг 2 рази на добу кожні два тижні залежно від клінічної картини. Максимальна добова доза становить 3000 мг (по 1500 мг 2 рази на добу).

Додаткова терапія для дітей віком від 6 років та підлітків (віком від 12 до 17 років) з масою тіла менше 50 кг.

Лікар повинен призначити найбільш відповідну лікарську форму, спосіб застосування та кількість прийомів препарату залежно від маси тіла та дози.

Як додаткову терапію застосування препарату дітям віком від 6 років слід розпочинати з дози 10 мг/кг маси тіла 2 рази на добу.

Залежно від клінічної відповіді та переносимості дозу можна збільшувати до 30 мг/кг двічі на добу. Дозу не можна збільшувати чи зменшувати більше ніж на 10 мг/кг двічі на добу кожні два тижні. Слід застосовувати найменшу ефективну дозу.

Лікування дітей з масою тіла менше 25 кг бажано розпочинати з розчину леветирацетаму для перорального застосування.

Дітям з масою тіла більше 50 кг дозування здійснюють за схемою, наведеною для дорослих.

Додаткова терапія для дорослих та підлітків (віком від 12 до 17 років) з масою тіла від 50 кг.

Дорослим та дітям віком від 12 років з масою тіла > 50 кг лікування слід розпочинати з дози 1000 мг (по 500 мг 2 рази на добу), застосовувати у відповідному дозуванні. Це початкова доза, що призначається у перший день лікування. Залежно від клінічної картини і переносимості препарату добову дозу можна збільшити до максимальної – 1500 мг 2 рази на добу. Змінювати дозу на 500 мг 2 рази на добу можна кожні 2-4 тижні.

Припинення терапії

При необхідності припинити застосування леветирацетаму відміну слід здійснювати поступово (наприклад для дорослих та дітей з масою тіла від 50 кг: дозу слід знижувати на 500 мг 2 рази на добу кожні 2 чи 4 тижні; для дітей віком від 6 років та підлітків з масою тіла менше 50 кг: дозу слід знижувати не менше ніж на 10 мг/кг двічі на добу кожні 2 тижні).

Пацієнти літнього віку (від 65 років).

Коригування дози для пацієнтів літнього віку проводити за тими ж рекомендаціями, що й для пацієнтів з нирковою недостатністю (див. розділ «Ниркова недостатність»).

Ниркова недостатність.

Оскільки леветирацетам виводиться з організму нирками, при призначенні препарату пацієнтам із нирковою недостатністю і пацієнтам літнього віку дозу слід коригувати відповідно до стану функціонування нирок.

Для коригування дози дорослим використовувати наведену нижче таблицю.

Для коригування дози за таблицею необхідно визначити рівень кліренсу креатиніну (КК) у мл/хв.

КК для дорослих та підлітків з масою тіла більше 50 кг можна розрахувати, виходячи з концентрації сироваткового креатиніну, за формулою:

                            [140 – вік (роки)] × маса тіла (кг)

КК (мл/хв) = ----------------------------------------------------

                               72 × роватковий КК (мг/дл)

КК для жінок розраховують, помноживши отримане значення на коефіцієнт 0,85.

Потім КК коригується відповідно до площі поверхні тіла (ППТ):

                                             КК (мл/хв)

КК (мл/хв/1,73 м²) = --------------------------x 1.73

                                         ППТ пацієнта (м²)

Режим дозування при нирковій недостатності для дорослих і дітей з масою тіла ≥50 кг

⁽¹⁾ У перший день лікування рекомендується прийом насичувальної дози 750 мг.

⁽²⁾ Після діалізу рекомендується прийом додаткової дози 250-500 мг.

Для дітей молодшого віку та немовлят застосовують таку формулу (формула Шварца):

де ks=0,55 у дітей віком до 13 років та дівчат-підлітків; ks=0,7 у хлопців-підлітків.

Режим дозування при нирковій недостатності для дітей з масою тіла <50 кг

⁽¹⁾ У перший день лікування леветирацетамом рекомендується застосовувати насичувальну дозу 15 мг/кг.

⁽²⁾ Після діалізу рекомендується застосовувати додаткову дозу 5-10 мг/кг.

Печінкова недостатність

Для пацієнтів із печінковою недостатністю легкого або середнього ступеня коригувати дозу не потрібно. У пацієнтів із тяжкою печінковою недостатністю кліренс креатиніну може не повною мірою відображати ступінь ниркової недостатності. Тому для пацієнтів із кліренсом креатиніну <60 мл/хв/1,73 м² добову підтримуючу дозу рекомендовано знизити на 50 %.

Діти

Леветирацетам у формі таблеток рекомендований для застосування дітям віком від 6 років. Вікові обмеження, зумовлені формою захворювання, надані у розділі «Показання». Дітям з масою тіла <25 кг леветирацетам застосовують у формі перорального розчину.

Найчастіше повідомлялося про такі побічні реакції як назофарингіт, сонливість, головний біль, втома і запаморочення. Профіль безпеки леветирацетаму, як правило, схожий за віковими групами (дорослі і діти) щодо встановлених показань епілепсії.

Діти.

Повідомлялося, що у дітей від 1 місяця до 4 років з парціальними судомними нападами відзначалися побічні ефекти, пов'язані з леветирацетамом: дратівливість, судоми, сонливість, психомоторна гіперактивність, порушення сну і агресія.

Повідомлялося, що застосування леветирацетаму не має когнітивних і нейропсихологічних наслідків у дітей від 4 до 16 років з первинними парціальними судомними нападами. Спостерігалося деяке посилення агресивної поведінки. Однак ті, хто приймав препарат у довгострокових відкритих дослідженнях, не відзначали погіршення у їхніх поведінкових і емоційних функціях.

Інфекції та інвазії: інфекційні захворювання, назофарингіт.

З боку кровоносної та лімфатичної систем: тромбоцитопенія, лейкопенія, нейтропенія, панцитопенія (у деяких випадках із пригніченням кісткового мозку), агранулоцитоз.

Порушення обміну речовин і травлення: анорексія (ризик анорексії зростає при супутньому застосуванні топірамату з леветирацетамом), збільшення або втрата маси тіла, гіпонатріємія.

З боку психіки: збудження, депресія, емоційна нестабільність/зміни настрою, ворожість/агресивність, безсоння, знервованість/дратівливість, розлад особистості, патологічне мислення, аномальна поведінка, гнів, тривожність, сплутаність свідомості, галюцинації, психічні розлади, самогубство, спроби самогубства й суїцидальне мислення, панічні атаки.

З боку нервової системи: сонливість, стомлюваність, головний біль, амнезія, судоми, запаморочення, гіперкінезія, тремор, летаргія, порушення рівноваги, порушення уваги, погіршення пам'яті, парестезії, хореоатетоз, дискінезія, порушення координації/атаксія.

З боку органів зору: диплопія, втрата чіткості зору.

З боку органів слуху та рівноваги: вертиго.

З боку дихальної системи: кашель.

З боку травного тракту: абдомінальний біль, діарея, диспепсія, нудота, блювання, панкреатит.

З боку гепатобіліарної системи: печінкова недостатність, гепатити, патологічні результати печінкових проб.

З боку шкіри та її похідних: шкірний висип, екзема, свербіж, токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона, мультиформна еритема, алопеція.

З боку скелетних м'язів та сполучної тканини: міалгія, м'язова слабкість, рабдоміоліз та підвищений рівень креатинінфосфокінази крові*.

З боку імунної системи: медикаментозна реакція шкіри, що супроводжується еозинофілією та системними проявами (DRESS), гіперчутливість (включаючи ангіоневротичний набряк та анафілаксію).

З боку нирок та сечовидільної системи: гостре ушкодження нирок*.

Порушення загального характеру: астенія/підвищена втомлюваність.

Інші ускладнення: часто – випадкові травми.

Ризик анорексії є вищим при сумісному застосуванні леветирацетаму з топіраматом.

Повідомлялося про оборотність алопеції після припинення застосування леветирацетаму.

Повідомлялося про панцитопенію при наявності мієлосупресії.

Можливі прояви алергічних реакцій на леветирацетам або допоміжні речовини, що містяться у препараті.

Повідомлялось про випадки оборотної енцефалопатії після застосування леветирацетаму, які зазвичай спостерігались на початку застосування препарату (від кількох днів до кількох місяців). Прояви оборотної енцефалопатії зникали після припинення лікування.

*Поширеність даного явища більш виражена серед японських пацієнтів, ніж серед інших груп пацієнтів.

Симптоми: сонливість, збудження, агресія, пригнічення дихання, сплутаність свідомості, кома.

Лікування: прийом активованого вугілля й промивання шлунка або викликати блювання.

Спеціального антидоту немає. При необхідності проводять симптоматичне лікування в умовах стаціонару з використанням гемодіалізу (виводиться до 60 % леветирацетаму та 74 % первинного метаболіту).

При постмаркетингових дослідженнях не повідомлялося про значиме підвищення ризику значних вад розвитку при застосуванні леветирацетаму під час вагітності. Хоча ризик тератогенного впливу не може бути повністю виключений.

Терапія із застосуванням кількох протиепілептичних засобів супроводжується більш високим ризиком появи вад розвитку порівняно з монотерапією, тому слід віддавати перевагу монотерапії.

Результати досліджень на тваринах свідчать про репродуктивну токсичність. Потенційний ризик для людини невідомий. Леветирацетам не слід застосовувати у період вагітності, окрім випадків абсолютної необхідності, а також жінкам репродуктивного віку, які не застосовують контрацепцію. Фізіологічні зміни в період вагітності можуть змінювати концентрацію леветирацетаму. Зниження концентрації леветирацетаму найбільш виражене в ІІІ триместрі (до 60 % вихідної концентрації до вагітності). Припинення застосування протиепілептичних засобів може призвести до загострення хвороби, що може зашкодити матері та плоду.

Леветирацетам проникає у грудне молоко. Тому годування груддю не рекомендоване. Однак якщо леветирацетам необхідно застосовувати в період годування груддю, слід зважити користь та ризики лікування та важливість годування груддю.

Дослідження на тваринах не виявили впливу на фертильність. Потенційний ризик для людини невідомий.

Термін придатності

3 роки.

Умови зберігання

Не потребує спеціальних умов зберігання. Зберігати у недоступному для дітей місці.

Упаковка

По 10 таблеток у блістері. По 3 або по 6 блістерів в коробці.

Категорія відпуску

За рецептом.

Інструкція для: Леветирацетам 500-Тева табл. п/плен. оболочкой 500 мг блистер №30

Виробник: ТЕВА Фармацевтікал Індастріз Лтд, Ізраїль

Фарм. група: Протиепілептичні засоби. Леветирацетам.

Реєстрація: UA/14125/01/02

МНН: Levetiracetam

Код АТХ:

(N) Засоби, що діють на нервову систему

(N03) Протиепілептичні препарати

(N03A) Протиепілептичні препарати

(N03AX) Інші протиепілептичні препарати

(N03AX14) Леветірацетам