Левоксимед таблетки, в/плів. обол., по 500 мг №7 (7х1)

діюча речовина: levofloxacin;

1 таблетка містить левофлоксацину (у формі левофлоксацину гемігідрату) 500 мг;

допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, гідроксипропілметилцелюлоза, кросповідон, кремнію діоксид колоїдний безводний, магнію стеарат;

склад плівкового покриття: Опадрі® II жовтий (85G32281): спирт полівініловий, тальк, титану діоксид (Е 171), поліетиленгліколь, лецитин, заліза оксид жовтий (Е 172), IA63400/IC07484 тальк/заліза оксид червоний (Е 172) (3:1).

Лікарська форма

Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Фармакотерапевтична група. Антибактеріальні засоби групи хінолонів. Фторхінолони. Код АТС J01M А12.

Клінічні характеристики.

Інфекційно-запальні захворювання, спричинені чутливими до препарату мікроорганізмами:

• інфекції ЛОР-органів: гострий синусит;
• інфекції нижніх дихальних шляхів: загострення хронічного бронхіту, позагоспітальні пневмонії;
• ускладнені інфекції нирок та сечовивідних шляхів, включаючи пієлонефрит;
• неускладнені інфекції сечовивідних шляхів, простатит;
• інфекції шкіри та м’яких тканин.

Підвищена чутливість до левофлоксацину або інших хінолінів, епілепсія, хворі зі скаргами на побічні реакції з боку сухожиль після попереднього застосування хінолінів.

Левоксимед застосовують внутрішньо по 250-500 мг 1-2 рази/добу незалежно від прийому їжі, не розжовуючи та запиваючи достатньою кількістю рідини. Дози визначають за характером та тяжкістю інфекції, а також чутливістю до ймовірного збудника.

Пацієнтам з нормальною або помірно зниженою функцією нирок (кліренс креатиніну >50 мл/хв) для лікування можна радити такий режим дозування препарату:

• гострий синусит: по 500 мг 1 раз/добу; курс лікування – 10-14 днів;
• загострення хронічного бронхіту: по 250-500 мг 1 раз/добу; курс лікування – 7-10 днів;

- позагоспітальні пневмонії: по 500 мг 1-2 рази/добу; курс лікування – 7-14 днів;

• неускладнені інфекції сечовивідних шляхів: по 250 мг 1 раз/добу; курс лікування – 3 дні;
• ускладнені інфекції сечовивідних шляхів: по 250 мг 1 раз/добу; курс лікування – 7-10 днів;
• хронічний бактеріальний простатит: по 500 мг 1 раз/добу; курс лікування – 28 днів;
• інфекції шкіри та м’яких тканин: по 250-500 мг 1-2 рази/добу; курс лікування – 7-14 днів.

Пацієнтам з порушенням функції нирок необхідна корекція режиму дозування залежно від величини кліренсу креатиніну.

Дозування для пацієнтів з порушеною функцією нирок, у яких кліренс креатиніну менше 50 мл/хвилину:

1 Після гемодіалізу або хронічного амбулаторного перитонеального діалізу (ХАПД) додаткові дози не потрібні.

Дозування для пацієнтів з порушеною функцією печінки: корекція дози не потрібна, оскільки левофлоксацин незначною мірою метаболізується в печінці.

Дозування для пацієнтів літнього віку: якщо ниркова функція не порушена, немає потреби в корекції дози.

Самостійна перерва або дострокове припинення лікування неприпустиме.

З боку шкіри та загальні реакції підвищеної чутливості.

У деяких випадках: свербіж та почервоніння шкіри.

Рідко: загальні реакції підвищеної чутливості (анафілактичні та анафілактоїдні) з такими ознаками, як кропив’янка, спазм бронхів і, можливо, тяжка ядуха, а також, дуже рідко, набряк шкіри та слизових оболонок (наприклад шкіри обличчя і слизової оболонки глотки).

Дуже рідко: раптове зниження артеріального тиску та шок; подовження QT–інтервалу, підвищена чутливість до сонячного та ультрафіолетового проміння.

Поодинокі випадки: тяжкі висипання на шкірі і слизових оболонках з утворенням пухирів, такі як синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла) та ексудативна мультиформна еритема. Загальним реакціям підвищеної чутливості можуть інколи передувати більш легкі реакції з боку шкіри. Такі реакції можуть з’явитися вже після першої дози та протягом кількох хвилин або годин після прийому.

З боку травного тракту/обміну речовин.

Часто: нудота, діарея.

У деяких випадках: відсутність апетиту, блювання, біль у животі, розлади травлення.

Рідко: діарея з кров’ю, яка інколи може бути ознакою ентероколіту кишечнику, в тому числі псевдомембранозного коліту.

Дуже рідко: зниження вмісту цукру в крові (гіпоглікемія), що має, можливо, особливе значення для хворих на цукровий діабет. Ознаками гіпоглікемії можуть бути: підвищений апетит, нервозність, потіння, тремтіння кінцівок.

Стосовно інших хінолонів відомо, що вони, можливо, здатні спричинити напади порфірії у хворих з наявністю порфірії. Це може стосуватись також і Левоксимеду.

З боку нервової системи.

У поодиноких випадках: головний біль, запаморочення, скутість, сонливість, розлади сну.

Рідко: неприємні відчуття, наприклад парестезія у кистях, тремтіння, неспокій, стани страху, судомні напади та сплутаність свідомості.

Дуже рідко: розлади зору та слуху, порушення смакових відчуттів та нюху, знижене відчуття дотику, психотичні реакції, такі як галюцинації та депресивні зміни настрою. Розлади процесів руху, у т.ч. під час ходьби. Сенсорна або сенсомоторна периферична нейропатія.

З боку серця та кровообігу.

Рідко: тахікардія, зниження артеріального тиску.

Дуже рідко: колапс, подібний до шоку; подовження інтервалу QT на електрокардіограмі.

З боку м’язів, сухожиль та кісток.

Рідко: ураження сухожилля, в тому числі його запалення, біль у суглобах або м'язах.

Дуже рідко: розрив сухожилля (наприклад ахіллового). Ця побічна дія може проявитися протягом 48 годин від початку лікування та уразити ахіллове сухожилля обох ніг. Можлива м'язова слабкість, яка особливого значення набуває для хворих на тяжку міастенію.

Поодинокі випадки: ураження мускулатури (рабдоміоліз).

З боку печінки.

Часто: підвищені показники печінкових ензимів (наприклад АЛТ, АСТ).

У деяких випадках: підвищені показники білірубіну сироватки крові.

Дуже рідко: печінкові реакції, такі як запалення печінки.

З боку нирок.

У деяких випадках: підвищені показники креатиніну сироватки крові.

Дуже рідко: погіршення функції нирок, аж до гострої ниркової недостатності, наприклад, внаслідок алергічних реакцій (інтерстиціальний нефрит).

Дія на формені елементи крові.

У деяких випадках: еозинофілія, лейкопенія.

Рідко: нейтропенія, тромбоцитопенія, яка може спричинити підвищену схильність до крововиливів або кровотеч.

Дуже рідко: агранулоцитоз, що може призвести до тяжких симптомів хвороби (тривала або рецидивуюча гарячка, фарингіт, виражене хворобливе самопочуття).

Поодинокі випадки: гемолітична анемія, панцитопенія.

Інфекції та інвазії.

У деяких випадках: грибкова інфекція (та проліферація інших резистентних мікроорганізмів).

Психічні розлади.

У деяких випадках: безсоння, нервозність.

Рідко: психотичні розлади, депресія, сплутаність свідомості, ажитація, тривожність.

Дуже рідко: психотичні реакції з небезпечною для хворого поведінкою, включаючи суїцидальні думки та дії, галюцинації.

З боку дихальної системи.

Рідко: бронхоспазм, диспное.

Дуже рідко: алергічний альвеоліт.

Загальні розлади.

У деяких випадках: астенія.

Дуже рідко: гіпертермія.

Невідомо: біль (включаючи біль у спині, грудях та кінцівках).

Інші побічні реакції.

В окремих випадках: загальна слабкість (астенія).

Дуже рідко: гарячка, алергічні реакції з боку легенів (алергічний пневмоніт) або невеликих кровоносних судин (васкуліт). Застосування будь-яких антибактеріальних засобів може призвести до порушень, пов`язаних з їх впливом на нормальну мікрофлору людського організму. З цієї причини може розвинутись вторинна інфекція, яка потребує додаткового лікування.

Інші небажані реакції – екстрапірамідні симптоми та розлади координації рухів.

Найважливіші передбачувані симптоми передозування стосуються центральної нервової системи (сплутаність свідомості, запаморочення, порушення свідомості та судомні напади); реакції з боку травної системи, такі як нудота та ерозія слизових оболонок. Згідно з результатами досліджень при застосуванні доз, вищих від терапевтичних, спостерігалось подовження QT-інтервалу. У випадках передозування необхідно проводити ретельне спостереження за пацієнтом, включаючи ЕКГ.

Лікування симптоматичне. У разі гострого передозування призначають промивання шлунка. Для захисту слизової шлунка застосовують антацидні засоби.

Гемодіаліз, у тому числі перитонеальний діаліз або ХАПД, не є ефективним для виведення левофлоксацину з організму. Не існує жодних специфічних антидотів.

Дітям не можна застосовувати препарат (з огляду на вірогідність ураження суглобового хряща).

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Адсорбція левофлоксацину суттєво зменшується при одночасному прийомі з антацидами, які містять магній та алюміній, а також з препаратами, які містять солі заліза. Рекомендований проміжок часу між прийомом Левоксимеду та вищезазначених препаратів повинен становити не менше двох годин.

Біодоступність препарату значно зменшується при одночасному прийомі з сукралфатом. Проміжок часу між прийомом цих препаратів повинен становити не менше двох годин.

Хоча клінічні дослідження не встановили взаємодії між левофлоксацином і теофіліном, проте можливе суттєве зниження судомного порогу при одночасному застосуванні хінолонів з теофіліном, нестероїдними протизапальними препаратами та іншими агентами, які зменшують судомний поріг.

Концентрація левофлоксацину за наявності фенбуфену була приблизно на 13 % вище, ніж при прийомі лише левофлоксацину.

Пробенецид і циметидин статистично достовірно впливають на виведення левофлоксацину. Нирковий кліренс левофлоксацину знижується за наявності пробенециду на 34 %, а циметидину – на 24 %. Завдяки цьому обидва препарати здатні блокувати канальцеву екскрецію левофлоксацину.

Період напівжиття циклоспорину збільшується на 33 % при одночасному прийомі з левофлоксацином.

При одночасному застосуванні з антагоністами вітаміну К, наприклад варфарином, підвищуються коагуляційні тести (ПЧ/міжнародне нормалізаційне співвідношення) та/або кровотечі, які можуть бути вираженими. Зважаючи на це, пацієнтам, які одержують паралельно антагоністи вітаміну К, необхідно здійснювати контроль показників коагуляції.

Одночасне застосування з глюкокортикостероїдами (ГКС) підвищує ризик розвитку розривів сухожиль.

Левоксимед, як і інші фторхінолони, слід призначати з обережністю пацієнтам, які приймають препарати, що подовжують інтервал QT (антиаритмічні препарати класу ІА та ІІІ, трициклічні антидепресанти, макроліди).

Не рекомендується застосування левофлоксацину одночасно з алкоголем.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка.

Левоксимед – протимікробний засіб широкого спектра дії з групи фторхінолонів, лівообертаючий ізомер офлоксацину – L-офлоксацин. Інгібуючи ДНК-гіразу і топоізомеразу IV, порушує процес утворення бактеріальної ДНК.

Левофлоксацин активний відносно більшості штамів мікроорганізмів в умовах як in vitro, так і in vivo:

• аеробні грампозитивні мікроорганізми: Corynebacterium diphtheriae, Enterococcus spp. (у т.ч. Enterococcus faecalis), Listeria monocytogenes, Staphylococcus spp., Staphylococcus aureus, Staphylococcus epidermidis, Streptococcus spp. групи С і G (у т.ч. Streptococcus agalactiae, Streptococcus pneumoniae, Streptococcus pyogenes, Streptococcus viridans);
• аеробні грамнегативні мікроорганізми: Acinetobacter baumannii, Acinetobacter spp., Actinobacillus actinimycetemcomitans, Citrobacter freundii, Eikenella corrodens, Enterobacter aerogenes, Enterobacter agglomerans, Enterobacter spp. (у т.ч. Enterobacter cloacae), Escherichia coli, Gardnerella vaginalis, Haemophilus ducreyi, Haemophilus influenzae, Haemophilus parainfluenzae, Helicobacter pylori, Klebsiella spp. (у т.ч. Klebsiella oxytoca, Klebsiella pneumoniae), Moraxella cattaralis, Morganella morganii, Neisseria gonnorrhoeae, Neisseria meningitidis, Pasteurella spp. (у т.ч. Pasteurella conis, Pasteurella dagmatis, Pasteurella multocida), Proteus mirabilis, Proteus vulgaris, Providencia spp. (у т.ч. Providencia rettgeri, Providencia stuartii), Pseudomonas spp. (у т.ч. Pseudomonas aeruginosa), Salmonella spp., Serratia spp. (Serratia marcescens);
• анаеробні мікроорганізми: Bacteroides fragilis, Bifidobacterium spp., Clostridium perfringens, Fusobacterium spp., Peptostreptococcus spp., Propionibacterum spp., Veilonella spp.;
• інші мікроорганізми: Bartonella spp., Chlamydia pneumoniae, Chlamydia psittaci, Chlamydia trachomatis, Legionella pneumophila, Legionella spp., Mycobacterium spp. (у т.ч. Mycobacterium leprae, Mycobacterium tuberculosis), Mycoplasma hominis, Mycoplasma pneumoniae, Rickettsia spp., Ureaplasma urealyticum.

Фармакокінетика.

Левофлоксацин при пероральному застосуванні швидко і повністю всмоктується із травного тракту. Максимальна концентрація в плазмі крові досягається через 1-2 години. Біодоступність – 99 %. Зв’язування з білками плазми – 24-38 % (переважно з альбуміном).

Добре проникає в органи та тканини: легені, слизову оболонку бронхів, мокроту, передміхурову залозу, поліморфноядерні лейкоцити, альвеолярні макрофаги.

Виводиться з організму переважно нирками шляхом клубочкової фільтрації та канальцевої секреції. Після перорального прийому приблизно 85 % від прийнятої дози виділяється з сечею в незміненому вигляді протягом 48 годин і менше 4 % - з фекаліями за 72 години. Період напіввиведення – 6-8 годин.

Інструкція для: Левоксимед таблетки, в/плів. обол., по 500 мг №7 (7х1)

Виробник: Біофарма Ілач Сан.ве Тідж. А.Ш. для "Уорлд Медицин Лтд", Туреччина/Великобританія

Фарм. група: Засоби, що застосовуються в офтальмології. Протимікробні засоби. Левофлоксацин.

Реєстрація: № UA/12659/01/01 від 29.12.2012. Наказ № 1136 від 29.12.2012

МНН: Levofloxacin

Код АТХ:

(J) Протимікробні лікарські засоби для системного використання

(J01) Антибактеріальні препарати для системного призначення

(J01M) Антибактеріальні хінолони

(J01MA) Фторхінолони

(J01MA12) Левофлоксацин