Метаприл капс. тверд. 500 мг + 5 мг блистер, в пачке №30

діючі речовини: мельдоній, лізиноприл;

1 капсула містить 500 мг мельдонію та 5 мг, або 10 мг, або 20 мг лізиноприлу;

допоміжні речовини: крохмаль кукурудзяний прежелатинізований, крохмаль картопляний, кремнію діоксид, повідон, кальцію стеарат;

капсула (корпус і кришечка): титану діоксид (Е 171), желатин.

Лікарська форма

Капсули тверді.

Фармакотерапевтична група

Інші кардіологічні препарати. Код АТС С01Е В.

Клінічні характеристики.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка.

Мельдоній - структурний аналог γ–бутиробетаїну - речовини, що є в кожній клітині організму людини. В умовах підвищеного навантаження мельдоній відновлює рівновагу між доставкою і потребою клітин у кисні, усуває накопичення токсичних продуктів обміну в клітинах, захищаючи їх від ушкодження; має також тонізуючий вплив. У результаті його застосування підвищується стійкість організму до навантажень і здатність швидко відновлювати енергетичні резерви. У результаті зниження концентрації карнітину посилено синтезується γ-бутиробетаїн, який має вазодилатуючі властивості. У випадку гострого ішемічного ушкодження міокарда мельдоній уповільнює утворення некротичної зони, зменшує тривалість реабілітаційного періоду. При хронічній серцевій недостатності поліпшує скорочувальну функцію міокарда, збільшує толерантність до фізичного навантаження, знижує частоту нападів стенокардії. При гострих і хронічних ішемічних порушеннях мозкового кровообігу покращує циркуляцію крові в осередку ішемії, сприяє перерозподілу крові на користь ішемізованої ділянки. Препарат усуває функціональні порушення нервової системи у хворих на хронічний алкоголізм при синдромі абстиненції.

Лізиноприл - інгібітор АПФ. Він блокує утворення ангіотензину II та зменшує його судинозвужувальну дію. На тлі дії препарату відбувається зниження артеріального систолічного та діастолічного тиску, зменшується опір судин нирок та поліпшується кровообіг.

У більшості пацієнтів антигіпертензивний ефект лізиноприлу виявляється через 1-2 години після перорального застосування, максимальний – приблизно через 6-9 годин. Стабілізація терапевтичного ефекту спостерігається через 3-4 тижні від початку лікування. Синдрому відміни не зареєстровано.

Фармакокінетика.

Мельдоній

Після прийому внутрішньо мельдоній швидко всмоктується. Біодоступність - 78 %. Максимальна концентрація в плазмі крові досягається через 1-2 години після прийому внутрішньо. Метаболізується в організмі з утворенням двох основних метаболітів, які виводяться нирками. Період напіввиведення при прийомі внутрішньо залежить від дози та становить 3-6 годин.

Лізиноприл

Після прийому лізиноприлу внутрішньо всмоктування в шлунково-кишковому тракті повільне та часткове. У середньому всмоктується 30 % прийнятого лізиноприлу, але, залежно від індивідуальних особливостей пацієнта, ця величина може коливатися від 6 до 60 %. Біодоступність – 25 %. Майже не зв’язується з білками плазми крові. Максимальна концентрація в плазмі крові (90 нг/мл) досягається через 7 годин. Проникність через гематоенцефалічний і плацентарний бар’єри низька.

Лізиноприл не біотрансформується в організмі. Виводиться нирками в незміненому вигляді. Період напіввиведення становить 12 годин.

У пацієнтів із ХСН абсорбція та кліренс лізиноприлу знижені.

У пацієнтів з нирковою недостатністю концентрація лізиноприлу в декілька разів перевищує концентрацію в плазмі крові, відзначається збільшення часу досягнення максимальної концентрації в плазмі крові та подовження періоду напіввиведення.

У пацієнтів літнього віку концентрація препарату в плазмі крові та площа під кривою в 2 рази більші, ніж у пацієнтів молодого віку.

Основні фізико-хімічні властивості

капсули 500/5 мг: тверді желатинові капсули білого кольору з написом чорного кольору М+5. Вміст – білий кристалічний порошок зі слабким запахом. Порошок гігроскопічний;

капсули 500/10 мг: тверді желатинові капсули білого кольору з написом чорного кольору М+10. Вміст – білий кристалічний порошок зі слабким запахом. Порошок гігроскопічний;

капсули 500/20 мг: тверді желатинові капсули білого кольору з написом чорного кольору М+20. Вміст – білий кристалічний порошок зі слабким запахом. Порошок гігроскопічний.

• Артеріальна гіпертензія (АГ), у тому числі симптоматична;
• хронічна серцева недостатність (ХСН) I-III функціонального класу за NYHA (у складі комплексної терапії).

• Підвищена чутливість до мельдонію, лізиноприлу або до будь-якого з компонентів препарату;
• підвищена чутливість до інших інгібіторів АПФ;
• підвищення внутрішньочерепного тиску (при порушенні венозного відтоку, внутрішньочерепних пухлинах), органічні ураження центральної нервової системи (ЦНС);
• ангіоневротичний набряк в анамнезі під час попереднього лікування інгібіторами АПФ;
• спадковий або ідіопатичний ангіоневротичний набряк;
• вагітні жінки або жінки, які планують завагітніти.

Особливості застосування

Симптоматична гіпотензія. Клінічні прояви артеріальної гіпотензії рідко зустрічаються у пацієнтів з неускладненою артеріальною гіпертензією. У пацієнтів з гіпертензією, які приймають Метаприл, вірогідність виникнення гіпотензії вища, якщо існує дегідратація, наприклад, при терапії діуретиками, діареї, внаслідок блювання, застосування безсольової дієти, діалізу, або у тих, хто має тяжку форму ренінзалежної гіпертензії. У пацієнтів із серцевою недостатністю з або без ниркової недостатності може спостерігатися симптоматична гіпотензія. Вірогідність її виникнення вища у пацієнтів з більш тяжкими формами серцевої недостатності, що спостерігається при застосуванні високих доз петльових діуретиків, гіпонатріємії або функціональній нирковій недостатності. Початок терапії і корекцію дози для пацієнтів з підвищеним ризиком симптоматичної гіпотензії потрібно проводити під ретельним медичним наглядом. Схожі заходи перестороги потрібно вживати стосовно пацієнтів з ішемічною хворобою серця або цереброваскулярними захворюваннями, у яких надмірне зниження артеріального тиску може призвести до інфаркту міокарда або інсульту.

Якщо спостерігається артеріальна гіпотензія, пацієнта слід покласти на спину та, за необхідності, ввести шляхом внутрішньовенної інфузії фізіологічний розчин. Тимчасове зниження артеріального тиску не є протипоказанням для подальшого прийому препарату. Як тільки артеріальний тиск підвищиться після відновлення об’єму рідини, препарат можна застосовувати без застережень.

У деяких пацієнтів із серцевою недостатністю, які мають нормальний або низький артеріальний тиск, при застосуванні Метаприлу може спостерігатися додаткове зниження системного артеріального тиску. Цей ефект є очікуваним і зазвичай не є причиною припинення лікування. Якщо прояви артеріальної гіпотензії набувають клінічного характеру, можливо, необхідно зменшити дозу або припинити застосування препарату.

Артеріальна гіпотензія при гострому інфаркті міокарда. Лікування Метаприлом не слід розпочинати пацієнтам із гострим інфарктом міокарда, у яких існує ризик подальших гемодинамічних ускладнень після лікування вазодилататорами. До цієї групи належать пацієнти, у яких систолічний артеріальний тиск становить 100 мм рт. ст. або нижче, або ті, у яких розвинувся кардіогенний шок. Якщо протягом перших 3-х діб після інфаркту систолічний артеріальний тиск становить 120 мм рт. ст. або нижче, дозу потрібно зменшити. Якщо систолічний артеріальний тиск становить 100 мм рт. ст. або нижче, потрібно зменшити підтримуючу дозу до 500/5 мг або тимчасово до 500/2,5* мг. Терапію Метаприлом слід відмінити, якщо артеріальна гіпотензія зберігається (систолічний артеріальний тиск нижче 90 мм рт. ст. протягом більше ніж 1 години).

Стеноз аортального і мітрального клапанів/гіпертрофічна кардіоміопатія. Метаприл слід з обережністю призначати пацієнтам зі стенозом мітрального клапана та обструкцією відтоку з лівого передсердя, наприклад зі стенозом аорти або гіпертрофічною кардіоміопатією.

Порушення функції нирок. У випадку ниркової недостатності (кліренс креатиніну < 80 мл/хв) початкову дозу Метаприлу необхідно призначати згідно з кліренсом креатиніну пацієнта (див. таблицю), а надалі ? згідно з реакцією пацієнта на лікування. У таких пацієнтів регулярний моніторинг рівня калію та креатиніну є складовою звичайної медичної практики. У пацієнтів із серцевою недостатністю артеріальна гіпотензія, що виникає на початку лікування, може призвести до подальшого порушення ниркової функції. У таких випадках повідомлялося про гостру ниркову недостатність, яка зазвичай має оборотний характер. У деяких пацієнтів з двобічним стенозом ниркової артерії або стенозом артерії єдиної нирки спостерігалося збільшення рівня сечовини крові та креатиніну в сироватці, що зазвичай мало оборотний характер після припинення терапії. Це особливо властиво пацієнтам з нирковою недостатністю. Якщо також розвивається реноваскулярна гіпертензія, ризик виникнення тяжкої артеріальної гіпотензії та ниркової недостатності збільшується. Лікування таких пацієнтів слід починати під пильним медичним наглядом із призначенням низьких доз препарату та ретельним титруванням дози. Зважаючи на те, що лікування діуретиками може бути фактором, що сприяє виникненню вищезазначених явищ, перед застосуванням Метаприлу їх прийом необхідно відмінити і контролювати функцію нирок протягом перших тижнів лікування Метаприлом.

У деяких пацієнтів з артеріальною гіпертензією без явних проявів порушень судин нирок спостерігалося збільшення рівня сечовини крові і креатиніну сироватки, зазвичай незначне та оборотного характеру, особливо при комбінованому застосуванні Метаприлу з діуретиками. Вірогідність появи таких явищ вища у пацієнтів з існуючою нирковою недостатністю. У таких випадках може бути необхідним зменшення дози та/або припинення прийому діуретиків та/або Метаприлу.

При гострому інфаркті міокарда лікування Метаприлом пацієнтів, які мають ознаки порушення функції нирок (концентрація креатиніну у сироватці крові вища 177 мкмоль/л та/або протеїнурія вища 500 мг/г), не розпочинають. Якщо ниркова недостатність виникла під час лікування Метаприлом (концентрація креатиніну у сироватці крові вища 265 мкмоль/л або вдвічі перевищує рівень, який спостерігався до початку лікування), лікар повинен прийняти рішення про припинення терапії Метаприлом.

Гіперчутливість/ангіоневротичний набряк. Інколи повідомлялося про розвиток ангіоневротичного набряку обличчя, кінцівок, губ, язика, голосової щілини та/або гортані у пацієнтів, які приймають Метаприл. Ці явища можуть виникнути у будь-який момент протягом лікування. У таких випадках потрібно негайно відмінити прийом Метаприлу, призначити відповідне лікування і проводити постійний моніторинг до повного зникнення симптомів у пацієнта.

У випадках, коли набряк локалізовано в ділянці язика без виникнення проблем з диханням, пацієнт може потребувати довготривалого спостереження, якщо лікування гістаміном та кортикостероїдами виявляється недостатнім.

Дуже рідко повідомлялося про летальні наслідки ангіоневротичного набряку, пов’язаного з набряком гортані або язика. У пацієнтів з набряком у ділянці язика, голосової щілини або гортані можлива обструкція дихальних шляхів, особливо у таких, які мали оперативні втручання на дихальних шляхах. У таких випадках необхідно негайно вжити заходів невідкладної допомоги.

Вони можуть включати введення адреналіну та/або підтримання прохідності дихальних шляхів

пацієнта. Пацієнт повинен знаходитися під ретельним медичним наглядом до повного та стійкого зникнення симптомів.

Пацієнти з ангіоневротичним набряком в анамнезі, навіть якщо його розвиток не пов’язаний з інгібіторами АПФ, мають підвищений ризик виникнення ангіоневротичного набряку під час терапії Метаприлом.

Анафілактичні реакції протягом аферезу ліпопротеїдів низької щільності (ЛНЩ). Рідко у пацієнтів протягом аферезу ЛНЩ із сульфатом декстрину спостерігалися анафілактичні реакції, що загрожували життю. Виникнення таких реакцій можна уникнути, якщо тимчасово припинити терапію Метаприлом перед проведенням аферезу.

Десенсибілізація. У пацієнтів, які приймають Метаприл, під час лікування (наприклад, отрутою перетинчастокрилих) можуть виникнути анафілактичні реакції. Вони зникають під час тимчасового припинення застосування Метаприлу, але вони можуть знову з’явитися при необережному повторному призначенні препарату.

Печінкова недостатність. Дуже рідко застосування Метаприлу пов’язують із синдромом, який починається з холестатичної жовтяниці або гепатиту і прогресує до фульмінантного некрозу печінки та (іноді) смерті. Механізм виникнення цього синдрому невідомий. Якщо у пацієнтів, які приймають Метаприл, розвинулася жовтяниця або помічено зростання рівня ензимів печінки, то необхідно припинити застосування препарату і надати відповідну медичну допомогу. Нейтропенія/агранулоцитоз. Повідомлялося про випадки розвитку нейтропенії/агранулоцитозу, тромбоцитопенії та анемії у пацієнтів, які приймали Метаприл. У пацієнтів з нормальною функцією нирок, які не мають інших ускладнень, нейтропенія зустрічається рідко. Нейтропенія і агранулоцитоз зникають після припинення терапії. Слід дуже обережно застосовувати Метаприл пацієнтам, які мають колагеноз судин, приймають імуносупресивну терапію, лікуються алопуринолом або прокаїнамідом або мають декілька із цих ускладнюючих факторів, особливо у випадку вже наявних порушень функції нирок. У деяких з цих пацієнтів розвиваються серйозні інфекції, при яких інтенсивна антибіотикотерапія не дає бажаного результату. Якщо Метаприл призначають таким пацієнтам, то рекомендується проводити періодичний моніторинг кількості лейкоцитів, а також необхідно проінформувати пацієнтів про необхідність повідомляти лікаря про будь-які ознаки інфекції.

Раса. Інгібітори АПФ з більш високою частотою спричиняють виникнення ангіоневротичного набряку у представників негроїдної раси порівняно з представниками інших рас. Метаприл може бути менш ефективним за необхідності зменшити артеріальний тиск у представників негроїдної раси порівняно з представниками інших рас, можливо, завдяки більш поширеному серед пацієнтів негроїдної раси з артеріальною гіпертензією стану, що характеризується низьким реніновим статусом.

Кашель. Повідомлялося про випадки виникнення кашлю, що був спричинений застосуванням Метаприлу. У типових випадках це був непродуктивний та стійкий кашель, але такий, що швидко зникає після припинення лікування. Під час диференційної діагностики кашлю необхідно враховувати, що виникнення кашлю може бути спричинене лікуванням Метаприлу.

Хірургічні втручання/анестезія. У пацієнтів, які перенесли значне хірургічне втручання або анестезію засобами, що спричиняють артеріальну гіпотензію, Метаприл може блокувати утворення ангіотензину II після компенсаторної секреції реніну. Якщо у результаті дії цього механізму виникла артеріальна гіпотензія, необхідно відновити рівень рідини.

Гіперкаліємія. Збільшення рівня калію у сироватці крові спостерігається у деяких пацієнтів, які приймають Метаприл. Підвищений ризик виникнення гіперкаліємії існує у пацієнтів з нирковою недостатністю, цукровим діабетом або у тих, які одночасно застосовують калійзберігаючі діуретики або солезамінники, що містять калій; або у пацієнтів, які приймають інші ліки, застосування яких пов’язане зі зростанням рівня калію в сироватці крові (наприклад гепарин). Якщо одночасне застосування вищезгаданих речовин є необхідним, рекомендується проводити регулярний моніторинг рівня калію в сироватці крові.

Хворі на цукровий діабет. Протягом першого місяця застосування Метаприлу хворим на цукровий діабет, які застосовують протидіабетичні препарати перорально або інсулін, необхідно ретельно проводити глікемічний контроль.

Застосування пацієнтам з трансплантованою ниркою. Досвіду призначення Метаприлу пацієнтам, яким нещодавно було проведено трансплантацію нирки, немає. Тому лікування Метаприлом не рекомендується.

Літій. Одночасний прийом літію та Метаприлу зазвичай не рекомендується.

Призначення препарату повинно проводитися під наглядом лікаря.

Під час терапії препаратом необхідний регулярний контроль АТ, функції нирок, показників гемограми, маси тіла, а також рівня білка та калію в плазмі крові, сечовини та креатиніну, дотримання дієти.

Не рекомендується застосування препарату пацієнтам, які перебувають на гемодіалізі з використанням діалізних мембран з високою проникністю, через ризик розвитку анафілактоїдних реакцій.

Під час лікування рекомендується утримуватись від вживання алкогольних напоїв через ризик посилення антигіпертензивного ефекту.

Слід дотримуватись обережності при фізичних навантаженнях, особливо в спекотну погоду, через ризик розвитку дегідратації та підвищення антигіпертензивного ефекту.

* При необхідності застосування дози лізиноприлу 2,5 мг слід застосовувати лізиноприл у відповідному дозуванні або лікарській формі.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Антикоагулянти та циклоспорин при одночасному застосуванні з Метаприлом підвищують ризик розвитку гіперкаліємії.

Діуретики. Антигіпертензивний ефект зазвичай є більш вираженим, якщо додатково до терапії Метаприлом пацієнтам призначають діуретики. У пацієнтів, які отримують діуретики, особливо у тих, які почали це лікування нещодавно, після додавання Метаприлу іноді може спостерігатися значне падіння артеріального тиску. Вірогідність виникнення симптоматичної гіпотензії, спричиненої Метаприлом, можна зменшити, якщо припинити застосовування діуретиків перед початком лікування Метаприлом.

Харчові добавки, що містять калій, калійзберігаючі діуретики або солезамінники, що містять калій. Хоча рівень калію у сироватці крові зазвичай залишається на нормальному рівні, у деяких пацієнтів спостерігалася гіперкаліємія. Факторами ризику, що сприяють розвитку гіперкаліємії, є ниркова недостатність, цукровий діабет або одночасне застосування калійзберігаючих діуретиків (наприклад спіронолактону, тріамтерену або амілориду), харчових добавок, які містять калій, або солезамінників, які містять калій.

При одночасному прийомі Метаприлу та калійзберігаючих діуретиків може розвинутися гіперкаліємія, спричинена діуретиками.

Літій. При одночасному прийомі літію та інгібіторів АПФ повідомлялося про оборотне збільшення концентрації літію у сироватці крові і зростання токсичності. Одночасне призначення тіазидних діуретиків з інгібіторами АПФ збільшує ризик отруєння літієм і посилює вже підвищений ризик токсичності літію. Одночасний прийом літію і Метаприлу не рекомендований, але якщо їх сумісне застосування необхідне, слід проводити ретельний моніторинг рівня літію у сироватці крові.

Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗШ. включаючи ацетилсаліцилову кислоту у дозі ≥3 г/добу). Довготривале застосування НПЗП може зменшити антигіпертензивний ефект інгібіторів АПФ. НПЗП та інгібітори АПФ спричиняють додатковий ефект зростання рівня калію в сироватці крові і можуть призвести до погіршення функції нирок. Ці явища зазвичай носять оборотний характер. Рідко спостерігається гостра ниркова недостатність, головним чином у пацієнтів з порушеною функцією нирок, таких як пацієнти літнього віку або пацієнти з дегідратацією.

Інші антигіпертензивні препарати. Одночасне застосування таких ліків може збільшити гіпотензивний ефект Метаприлу. Одночасне застосування нітрогліцерину та інших нітратів або інших судинорозширювальних засобів може призвести до подальшого зменшення артеріального тиску.

Трициклічні антидепресанти/нейролептики/анестетики. Одночасне застосування певних анестетиків, трициклічних антидепресантів та антипсихотичних засобів разом з інгібіторами АПФ може призвести до подальшого зменшення артеріального тиску.

Симпатоміметики. Симпатоміметики можуть зменшувати антигіпертензивний ефект інгібіторів АПФ.

Протидіабетичні препарати. Епідеміологічні дослідження свідчать, що одночасний прийом інгібіторів АПФ та протидіабетичних препаратів (інсулінів, пероральних гіпоглікемічних засобів) може спричинити посилене зменшення рівня глюкози у крові з ризиком виникнення гіпоглікемії. Цей ефект частіше спостерігається протягом перших тижнів комбінованої терапії та у пацієнтів з порушенням функції нирок.

Ацетилсаліцилова кислота, тромболітики, бета-блокатори, нітрати. Метаприл можна застосовувати разом з ацетилсаліциловою кислотою (у кардіологічних дозах), тромболітиками, бета-блокаторами та/або нітратами.

Алкоголь. Потенціює гіпотензивну дію Метаприлу.

Алопуринол, цитостатики, імунодепресанти, кортикостероїди, прокаїнамід. При одночасному застосуванні з Метаприлом можуть спричинити лейкопенію.

Лікарські засоби, які пригнічують функцію кісткового мозку. При одночасному застосуванні з Метаприлом підвищують ризик виникнення нейтропенії і/чи агранулоцитозу.

Естрогени. При одночасному призначенні можливе зменшення гіпотензивного ефекту Метаприлу за рахунок затримки рідини в організмі.

Антациди та колестирамін можуть знизити всмоктування Метаприлу.

Метаприл може підсилювати дію нітрогліцерину, ніфедипіну, бета-адреноблокаторів, гіпотензивних засобів і периферичних вазодилататорів.

Метаприл не можна застосовувати одночасно з іншими мельдоній- та лізиноприлвмісниими препаратами.

Препарат приймають внутрішньо, незалежно від прийому їжі.

У зв’язку з можливою збуджувальною дією мельдонію не рекомендується застосовувати Метаприл незадовго до сну.

Перед початком лікування необхідно компенсувати втрату рідини та солей. Під час терапії необхідно контролювати функцію нирок і концентрацію калію в сироватці крові.

Дозування терапії мельдонієм/лізиноприлом індивідуальне для кожного конкретного пацієнта залежно від показників артеріального тиску. Індивідуальний підбір підтримуючої дози здійснює лікар титруванням доз відповідно до рекомендованої схеми:

• по 1 капсулі 500/2,5* мг на добу;
• по 2 капсули 500/2,5* мг на добу;
• по 1 капсулі 500/5 мг і 1 капсулі 500/2,5* мг на добу;
• по 2 капсули 500/5 мг на добу;
• по 1 капсулі 500/10 мг і 1 капсулі 500/2,5* мг на добу;
• по 1 капсулі 500/10 мг і 1 капсулі 500/5 мг на добу;
• по 1 капсулі 500/20 мг або по 2 капсули 500/10 мг на добу.

Повний гіпотензивний ефект Метаприлу зазвичай розвивається через 2-4 тижні від початку лікування, що слід врахувати при збільшенні дози.

Максимальна добова доза Метаприлу не повинна перевищувати 1000/20 мг на добу. 

Для монотерапії артеріальної гіпертензії мельдоній/лізиноприл призначають 1 раз на добу, в першій половині дня, з початкової дози 500/2,5* мг. Якщо очікуваного ефекту не спостерігається, здійснюють індивідуальний підбір дози.

Якщо пацієнт отримував попереднє лікування діуретиками, то прийом діуретиків необхідно припинити за 2-3 дні до початку застосування Метаприлу. Якщо це неможливо, то початкова доза Метаприлу не повинна перевищувати 1000/5 мг на добу. Прийом першої дози слід проводити під наглядом лікаря (максимальний ефект настає приблизно через 6-7 годин) у зв’язку з можливим зниженням АТ.

При недостатньому клінічному ефекті можливе комбінування препарату з іншими гіпотензивними засобами.

При реноваскулярній гіпертензії або інших станах з підвищеною активністю ренін-ангіотензин-альдостеронової системи доцільно розпочинати терапію з низьких доз лізиноприлу по 2,5*-5 мг на добу під наглядом лікаря (контроль АТ, функцій нирок, концентрації калію в сироватці крові). Підтримуючу дозу визначають залежно від динаміки АТ та приймають під наглядом лікаря.

При лікуванні хронічної серцевої недостатності в складі комплексної терапії мельдоній/лізиноприл застосовують в комбінації з діуретиками та, при наявності показань з дигіталісом або бета-блокаторами. Лікування можна розпочинати з початкової дози 500/2,5* мг 1 раз на добу під медичним наглядом для визначення початкового впливу препарату на артеріальний тиск.

Дозу препарату слід збільшувати з інтервалом не менше 2-х тижнів, враховуючи клінічну реакцію конкретного пацієнта.

При діабетичній нефропатії добова доза лізиноприлу для інсуліннезалежних хворих із цукровим діабетом та артеріальною гіпертензією становить 10 мг (по 1 капсулі Метаприлу 500/10 мг або 2 капсули 500/5 мг) 1 раз на добу. За необхідності дозу можна збільшити: по 1 капсулі Метаприлу 500/20 мг або по 2 капсули 500/10 мг 1 раз на добу для досягнення стійкого АТ <90 мм рт. ст.

При порушенні функції нирок необхідно стежити за рівнем креатиніну. Залежно від реакції, слід визначити підтримуючу дозу в умовах частого контролю функції нирок, рівня калію, натрію в сироватці крові.

* При необхідності застосування дози лізиноприлу 2,5 мг слід застосовувати лізиноприл у відповідному дозуванні або лікарській формі.

При порушенні функції печінки необхідно стежити за рівнем печінкових трансаміназ.

У людей літнього віку часто спостерігається більш виражена тривала гіпотензивна дія, яка пов’язана зі зменшенням швидкості виведення лізиноприлу. Тому під час лікування необхідна корекція режиму дозування Метаприлу.

В клінічному дослідженні тривалість лікування Метаприлом складала 8 тижнів.

Діти

Безпека та ефективність при застосуванні дітям не доведена. Тому Метаприл не застосовують в педіатричній практиці.

Під час лікування повідомлялося про виникнення нижчезазначених побічних реакцій, які класифіковано відповідно до частоти виникнення: дуже часто (≥ 1/10), часто (≥ 1/100 та < 1/10), нечасто (≥ 1/1000 та < 1/100), рідко (≥ 1/10 000 та < 1/1000), дуже рідко (< 1/10 000), частота невідома (не можна оцінити на основі наявних даних).

З боку кровотворної та лімфатичної системи:

рідко: зменшення рівня гемоглобіну і гематокриту та еозинофілів;

дуже рідко: пригнічення кісткового мозку, анемія, тромбоцитопенія, лейкопенія, нейтропенія, агранулоцитоз, гемолітична анемія, лімфаденопатія, аутоімунні захворювання.

З боку обміну речовин і живлення:

дуже рідко: гіпоглікемія.

З боку нервової системи та психіки:

часто: запаморочення, головний біль;

нечасто: раптові зміни настрою, парестезія, вертиго, порушення смакових відчуттів, порушення сну;

рідко: сплутаність свідомості, порушення рівноваги, дезорієнтація, суб’єктивне відчуття шуму у вухах та зниження гостроти зору, синкопе;

частота невідома: симптоми депресії, непритомність.

З боку серцево-судинної системи:

часто: ортостатичні ефекти (включаючи артеріальну гіпотензію);

нечасто: інфаркт міокарда та інсульт, імовірно, як ускладнення артеріальної гіпотензії у пацієнтів високого ризику, відчуття серцебиття, аритмія (передсердна тахікардія, брадикардія), синдром Рейно.

При застосуванні Метаприлу у пацієнтів із гострим інфарктом міокарда можливі, особливо у перші 24 години, атріовентрикулярна блокада ІІ-III ступенів, тяжка артеріальна гіпотензія та/або порушення функції нирок, у поодиноких випадках ? кардіогенний шок.

З боку дихальної системи:

часто: кашель, бронхіт;

нечасто: риніт;

дуже рідко: бронхоспазм, синусит, алергічний альвеоліт/еозинофільна пневмонія, глосит.

З боку травного тракту:

часто: діарея, блювання;

нечасто: нудота, абдомінальний біль та порушення травлення;

рідко: сухість у роті;

дуже рідко: панкреатит, кишковий ангіоневротичний набряк, гепатоцелюлярний або холестатичний гепатит, жовтяниця або печінкова недостатність.

З боку шкіри та її похідних:

нечасто: висипання, свербіж, гіперчутливість/ангіоневротичний набряк: ангіоневротичний набряк обличчя, кінцівок, губ, язика, голосової щілини та/або гортані;

рідко: кропив’янка, алопеція, псоріаз;

дуже рідко: надмірне потовиділення, пухирчатка, токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона, мультиформна еритема, псевдолімфома шкіри.

Повідомлялося про комплекс симптомів, який може включати: гарячку, васкуліт, міалгію, артралгію/артрит, позитивні антинуклеарні антитіла (ПАА), підвищення швидкості осідання еритроцитів (ШОЕ), еозинофілію і лейкоцитоз, висипання, світлочутливість або виникнення інших дерматологічних проявів.

Алергічні реакції:

рідко: шкірні алергічні реакції (висипання, екзема, кропив’янка);

дуже рідко: гарячка, ангіоневротичний набряк, у тому числі губ, обличчя, гортані, глотки та/або язика, кінцівок, підвищення титру антинуклеарних антитіл.

З боку сечовидільної системи:

часто: порушення функції нирок;

рідко: уремія, гостра ниркова недостатність;

дуже рідко: олігурія/анурія.

З боку репродуктивної системи та молочних залоз:

нечасто: імпотенція;

рідко: гінекомастія.

Загальні розлади:

нечасто: втомлюваність, астенія, гіпоглікемія.

Інші: збільшення маси тіла, розвиток інфекцій, у тому числі оперізувального герпесу, цукровий діабет, дегідратація.

Існує обмежена кількість даних про випадки передозування людини.

Симптоми: можливі різкі зміни артеріального тиску, артеріальна гіпотензія, судинний колапс, електролітний дисбаланс, ниркова недостатність, гіпервентиляція, тахікардія, прискорене серцебиття, брадикардія, запаморочення, тривожність, кашель, головний біль та загальна слабкість.

Лікування. У випадку передозування препарату рекомендованим лікуванням є внутрішньовенна інфузія фізіологічного розчину. У випадку виникнення артеріальної гіпотензії пацієнта необхідно покласти у горизонтальне положення з низьким узголів’ям. За необхідності проводять лікування інфузією ангіотензину II та/або призначають катехоламіни внутрішньовенно. Якщо препарат був прийнятий нещодавно, вживають заходів загальної детоксикації (наприклад промивання шлунка, блювання, прийом абсорбентів або натрію сульфату). За наявності резистентної до лікування брадикардії може бути показане застосування водія ритму. Необхідно постійно контролювати показники життєво важливих функцій, рівень електролітів у сироватці крові та концентрацію креатиніну.

Лікарський засіб не повинен застосовуватися вагітними або жінками, які планують завагітніти. Якщо під час лікування цим засобом підтверджується вагітність, його застосування необхідно негайно припинити і замінити іншим лікарським засобом, дозволеним до застосування у вагітних.

Метаприл проникає через плацентарний бар’єр і в грудне молоко. При необхідності застосування в період годування груддю грудне вигодовування слід припинити.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами

У зв’язку з можливістю виникнення запаморочення та розвитку втомлюваності препарат може впливати на здатність керувати транспортними засобами або працювати зі складними механізмами.

Термін придатності

3 роки.

Не застосовувати після закінчення терміну придатності, зазначеного на упаковці.

Умови зберігання

Зберігати в сухому місці при температурі не вище 25 °С.

Зберігати в недоступному для дітей місці.

Упаковка

По 10 капсул у блістері. По 2, 3 або 6 блістерів у картонній пачці.

Категорія відпуску

За рецептом.

Інструкція для: Метаприл капс. тверд. 500 мг + 5 мг блистер, в пачке №30

Виробник: Гріндекс, АТ, Латвія

Фарм. група: Засоби, що впливають на серцево-судинну систему. Інші кардіологічні препарати.

Реєстрація: UA/12633/01/01

МНН: Comb drug

Код АТХ:

(C) Лікарські засоби для лікування захворювань серцево-судинної системи

(C01) Препарати для лікування захворювань серця

(C01E) Інші препарати для лікування захворювань серця (кардіологічні препарати)

(C01EB) Інші препарати для лікування захворювань серця (кардіологічні препарати)

(C01EB29) Інші