Модитен Депо р-н д/ін. 25 мг/1мл амп. 1 мл №5

діюча речовина: 1 мл розчину (1 ампула) містить 25 мг флуфеназину деканоату;

допоміжні речовини: спирт бензиловий, олія кунжутна.

Лікарська форма. Розчин для ін’єкцій.

Фармакотерапевтична група

Антипсихотичні засоби. АТС N05AB02.

Тривала підтримуюча терапія хронічних форм шизофренії. Профілактика загострень шизофренії.

Підвищена чутливість до флуфеназину або до будь-якого іншого інгредієнта препарату. Явні або підозрювані субкортикальні церебральні розлади. Тяжкі розлади свідомості, виражений церебральний атеросклероз, феохромоцитома, виражена ниркова, печінкова або серцева недостатність, підвищена чутливість до інших фенотіазинів.

Гостра інтоксикація інгібіторами центральної нервової системи (алкоголь, антидепресанти, нейролептики, заспокійливі засоби, транквілізатори, снодійні засоби та наркотики).

Дитячий вік до 12 років.

Ефективна доза і частота прийому повинні визначатися індивідуально.

Звичайна початкова доза становить від 12,5 до 25 мг Модитену Депо. Наступні дози і інтервали між введеннями визначаються індивідуально. Інтервал між окремими ін'єкціями звичайно становить від 15 до 35 днів. Якщо потрібні дози вище 50 мг, вони поступово збільшуються на 12,5 мг. Разова доза не повинна перевищувати 100 мг.

Пацієнти, які раніше не лікувались фенотіазином, повинні спочатку проходити лікування ін'єкціями з короткотривалою дією або пероральними формами фенотіазину. Коли буде визначено, що пацієнти мають добру переносимість фенотіазину, вони можуть перейти на Модитен Депо. Початкова доза 12,5 мг Модитену Депо вводиться внутрішньом’язово. Якщо немає ніяких виражених побічних наслідків, то через 5-10 днів може бути призначена наступна доза 25 мг. Потім доза індивідуально регулюється відповідно до реакції пацієнта.

Якщо пацієнт вже приймав фенотіазини, вони можуть бути замінені на Модитен Депо без попереднього лікування ін’єкціями з короткотривалою дією або пероральними формами. Знову застосовується початкова внутрішньом'язова доза 12,5 мг для перевірки переносимості Модитену Депо, і потім доза регулюється індивідуально.

Пацієнти літнього віку потребують нижчих доз - від 1/3 до ¼ стандартної дози.

Якщо має місце екстрапірамідна реакція, призначають протипаркінсонічні засоби.

Препарат призначають у вигляді глибокої внутрішньом'язової ін'єкції. Голка та шприц мають бути сухими.

Якщо лікар виявляє, що доза Модитену Депо є занадто малою, то лікування можна підтримати пероральними формами фенотіазинів.

Слабші дози призначені для пацієнтів з порушеннями функції нирок.

Пацієнтам з порушенням функції печінки не слід приймати флуфеназин.

Цей розчин для ін’єкцій не слід змішувати з іншими розчинами для ін’єкцій.

За дослідженнями

У хворих, які приймають флуфеназин перорально, в окремих випадках спостерігається транзиторне збільшення концентрації холестерину в сироватці.

З боку кровяної та лімфатичної систем

Відомі поодинокі випадки дискразії крові при використанні похідних фенотіазину. Якщо у хворого виникають ознаки персистуючої інфекції, необхідно провести аналіз формених елементів крові. Повідомлялося про транзиторну лейкопенію і тромбоцитопенію. Описані зовсім поодинокі випадки появи антиядерних антитіл і розвитку системного червоного вовчака.

З боку нервової системи

Іноді розвиваються гострі дистонічні реакції. Як правило, це відбувається протягом перших 24-48 год., хоча описані випадки пізніх реакцій. В осіб з підвищеною чутливістю до препарату побічні ефекти можуть спостерігатися навіть при застосуванні малих доз. Можливий розвиток таких тяжких побічних реакцій, як окулогірний криз та опістотонус. Ці ефекти швидко зникають після внутрішньовенного введення антипаркінсонічного препарату, наприклад, проциклідину.

Стани, що нагадують паркінсонізм, можуть розвиватися між 2-ю і 5-ю добою після ін'єкції, однак часто їхня гострота знижується при подальшому лікуванні. Подібні реакції можна зменшити, знизивши дозу препарату і відповідно скоротивши інтервали між ін'єкціями або шляхом одночасного призначення антипаркінсонічних препаратів, таких як бензгексол, бензтропіл або проциклідин. При ретельному дотриманні дозувань кількість хворих, яким потрібно застосовувати антипаркінсонічні препарати, може бути зведена до мінімуму.

Іноді повідомлялося про розвиток нейролептичного злоякісного синдрому (НЗС) у хворих, які застосовували нейролептики. Синдром характеризується гіпертермією у поєднанні з одним із таких симптомів або їх комбінацією: м'язова ригідність, нестабільність вегетативних функцій (лабільний артеріальний тиск, тахікардія, пітливість), акінезія і порушення інтелектуальних функцій; іноді цей стан прогресує в ступор або кому.

Синдром може супроводжуватися розвитком лейкоцитозу, підвищенням КФК (креатинфосфокиназа), порушенням функції печінки та гострої ниркової недостатності. Якщо виникають такі побічні стани, лікування нейролептиками треба негайно припинити і водночас розпочати інтенсивне симптоматичне лікування, оскільки синдром може загрожувати життю хворого.

Як і при застосуванні інших фенотіазинів, епізодично відмічаються сонливість, летаргія, порушення гостроти зору, сухість у роті, запори, утруднення сечовипускання або нетримання сечі, легка артеріальна гіпотензія, порушення інтелектуальних функцій, а також епілептоїдні напади.

З боку органу зору

Деякі пацієнти, які лікувались флуфеназином, повідомляли про порушення зору

З боку травного тракту

Іноді мають місце сухість у роті та запор.

З боку сечовивідних шляхів та статевої системи

Повідомлялось про нічний енурез, нетримання сечі при напруженні. Може відбуватися порушення статевої функції.

З боку ендокринної системи

Гормональні ефекти фенотіазину включають гіперпролактинемію, що може спричиняти галакторею, гінекомастію і/або оліго- або аменорею.

З боку серцево-судинної системи

Іноді має місце артеріальна гіпертензія легкого ступеня.

Загальні порушення та порушення умов введення

Фенотіазини можуть спричиняти порушення терморегуляції. Реєструвалися випадки тяжкої гіпотермії і гіперпірексії при використанні помірних і високих доз фенотіазину. Літні хворі та хворі зі зниженою функцією щитоподібної залози можуть бути особливо чутливими до гіпотермії. Ризик розвитку гіперпірексії підвищується під час жаркої чи вологої погоди або при одночасному прийомі препаратів, що порушують потовиділення, наприклад препаратів для лікування паркінсонізму.

З боку імунної системи

Відомо, що фенотіазини спричинюють реакції підвищення фоточутливості, однак про такі ефекти відносно флуфеназину не повідомлялося. Епізодично повідомлялося про шкірні висипи.

З боку печінки

Іноді повідомлялося про появу жовтухи. Можливі транзиторні відхилення від норми показників функції печінки за відсутності жовтухи.

Психічні порушення

Застосування препарату може порушувати розумові і фізичні здатності, що необхідні для керування автомобілем або при роботі з використанням складних механізмів.

Інше

Повідомлялося про появу набрякання м'яких тканин під час лікування фенотіазинами.

Іноді після тривалого застосування високих доз фенотіазину спостерігається аномальна пігментація шкіри і поява зон помутніння в кришталику ока.

Літні хворі можуть бути більш чутливими до седативного або гіпотензивного ефекту препарату.

При тривалому лікуванні або після припинення лікування препаратом у деяких хворих може спостерігатися пізня дискінезія, яка проявляється мимовільними хореоатетоїдними рухами язика, м’язів обличчя, рота або щелепи (наприклад, висовування язика, надування щік, скривлення рота, жувальні рухи), м’язами тіла або кінцівок. Прояви цього синдрому та викликане їм погіршення стану можуть значно різнитися. Цей синдром виявляється або під час лікування при зниженні дози, або після завершення терапії. Дуже важливо як можна раніше виявити прояви синдрому пізньої дискінезії. Для виявлення цього синдрому у початковій стадії рекомендується періодичне зниження дози препарату (якщо це дозволяє стан пацієнта) та ретельне спостереження за пацієнтом в цей період. Такий підхід є дуже важливим, оскільки лікування нейролептиками може приховувати прояви пізньої дискінезії.

Передозування та інтоксикація можуть призвести до серйозних екстрапірамідних розладів, значного падіння артеріального тиску, міозу, гіпотермії, затримки сечі, електрокардіографічних змін і порушення серцевого ритму, схожих на ті, що виникають при передозуванні хінідину; седативного ефекту і розладу свідомості, які можуть призвести до втрати свідомості та рефлексів, спазмів і коми. Специфічного антидоту немає. Лікування є симптоматичним.

Стан пацієнта необхідно ретельно контролювати. При аритмії ефективно діють бікарбонат натрію та сульфат магнію. Екстрапірамідні розлади лікуються за допомогою ліків проти паркінсонізму. При вираженій артеріальній гіпертензії може бути призначений тільки норадреналін; адреналін буде ще більше знижувати кров'яний тиск.

Безпека застосування флуфеназину під час вагітності не встановлена. Ліки можна застосовувати під час вагітності тільки тоді, коли потенційна вигода для матері виправдовує потенційний ризик для плоду.

Флуфеназин виділяється у грудне молоко, отже, під час лікування годування груддю слід припинити.

Діти

Застосовують дітям віком від 12 років.

Особливі заходи безпеки

Модитен Депо не призначений для лікування непсихічних розладів або для короткотривалого застосування (менше 3 місяців).

Модитен Депо не є ефективним при лікуванні розладів поведінки у розумово відсталих пацієнтів.

Ліки призначають з великою обережністю пацієнтам з судомними нападами, оскільки вони знижують поріг виникнення судом, можуть спричинити судоми або генералізований епілептичний напад.

З обережністю необхідно призначати флуфеназин пацієнтам із серцево-судинними захворюваннями (серцева недостатність, ішемічна хвороба міокарда, небезпечні розлади серцевого ритму), оскільки може значно знизитись кров'яний тиск. Якщо артеріальний тиск значно впаде, то не слід застосовувати адреналін. 

Слід з обережністю призначати флуфеназин пацієнтам з нирковою недостатністю.

Особливості застосування

Модитен Депо призначають у найменш ефективних дозах пацієнтам літнього віку та ослабленим пацієнтам, тому що у цих хворих побічні ефекти можуть виникати частіше.

Флуфеназин призначають з обережністю пацієнтам, які працюють в умовах підвищеного температурного режиму або мають контакт з фосфорорганічними інсектицидами.

Пацієнти, у яких заплановано хірургічне втручання та які приймають флуфеназин, мають ризик появи гіпотензивних реакцій, тому потрібні менші дози анестезуючих засобів чи інгібіторів центральної нервової системи.

Флуфеназин не слід приймати пацієнтам з патологічними змінами крові або порушеннями функції печінки, або пацієнтам, які приймають препарати, що спричиняють подібні порушення, оскільки можуть виникнути холестатична жовтяниця або поєднана холестатично-гепатоцелюлярна жовтяниця. Зазвичай жовтяниця розвивається протягом перших двох-чотирьох тижнів лікування і необов’язково залежить від дози чи має відношення до тривалості лікування.

Слід бути обережними пацієнтам, які в анамнезі мають пухлини молочних залоз (хоча дослідження і не підтвердили будь-якого зв’язку між збільшенням виділення пролактину та пухлинами молочної залози протягом лікування фенотіазинами).

Як і з усіма фенотіазинами, при прийомі флуфеназину може розвитися “мовчазна” пневмонія.

У пацієнтів, які приймали нейролептики, включаючи флуфеназин, може розвинутись пізня дискінезія, тому застосовують найменші ефективні дози для пацієнтів, які потребують хронічного лікування, а така потреба у хронічному лікуванні регулярно переоцінюється. Якщо мають місце ознаки пізньої дискінезії, прийом нейролептиків слід припинити.

Якщо пацієнт приймає ліки проти паркінсонізму під час лікування Модитеном Депо та раптово припиняє застосування Модитену Депо, він повинен продовжувати прийом призначених ліків проти паркінсонізму ще кілька днів.

Особливі попередження щодо неактивних інгредієнтів

Спирт бензиловий протипоказаний дітям віком до 3 років.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами

Препарат може мати сильний вплив на здатність керувати автомобілем та іншими механічними засобами. Пацієнтів слід попередити про це. Лікар оцінює здатність керувати автомобілем залежно від основного захворювання, ефекту від лікування та наявністю побічних реакцій.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Засоби, що пригнічують ЦНС / алкоголь, анальгетики

При застосуванні флуфеназину підсилюється дія алкоголю, препаратів, що пригнічують ЦНС (снодійних, седативних засобів) і сильних анальгетиків. Одночасне призначення з наркотичними анальгетиками може спричинити гіпотензію, пригнічення функції ЦНС та дихання.

Трициклічні антидепресанти

Фенотіазини порушують метаболізм трициклічних антидепресантів, концентрація яких може зростати в сироватці, що, в свою чергу, підсилює або подовжує седативний та антимускариновий ефекти, а також аритмогенну дію трициклічних антидепресантів.

Препарати літію

При одночасному призначенні з флуфеназином можуть підвищувати нейротоксичність.

Інгібітори АПФ / тіазидні діуретики

При одночасному застосуванні можливе посилення гіпотензивної дії.

Антигіпертензивні засоби

Антигіпертензивна дія гуанетидину, клонідину та інших антиадренергічних засобів може знижуватися.

Клонідін

Клонідін може зменшувати антипсихотичній ефект фенотіазинів.

Бета-блокатори

Під впливом фенотіазину концентрація бета-блокаторів може підвищуватися.

Метризамід

При застосуванні одночасно з флуфеназином може спричинити судомні напади. Рекомендується припинити застосування флуфеназину за 48 год. до мієлографії і не призначати його щонайменше 24 год. після мієлографії.

Епінефрин (адреналін) та інші адреноміметики

Фенотіазини є фармакологічними антагоністами щодо зазначеної групи препаратів, внаслідок чого можливий розвиток вираженої артеріальної гіпотензії.

Леводопа

Фенотіазини можуть знижувати антипаркінсонічний ефект препарату.

Холінолітики /антимускаринові засоби

При введенні флуфеназину у поєднанні з холінолітиками можливе посилення блокування холінергичних рецепторів, особливо у людей літнього віку. Антимускаринові ефекти посилюються або пролонгуються.

Протисудомні засоби

Флуфеназин може зменшувати їх протисудомний ефект.

Антидіабетичні засоби

Фенотіазин може спричинити декомпенсацію цукрового діабету.

Циметидин

Циметидин може знижувати концентрацію фенотіазинів у плазмі крові.

Амфетамін/анорексигенні засоби

Амфетамін/анорексигенні засоби є фармакологічними антагоністами флуфеназину.

При застосуванні препарату Модитен Депо одночасно з холінолітиками або антимускариновими засобами необхідне ретельне спостереження за хворим та індивідуальний підбір доз препаратів.

При одночасному застосуванні бета-адреноблокаторів та фенотіазину рекомендується зниження дози препаратів обох груп.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Флуфеназин – дуже сильний фенотіазиновий нейролептик, що відноситься до групи класичних нейролептиків. Шизофренія обумовлена ненормальною чутливістю допамінових рецепторів. Флуфеназин є кращим блокатором церебральних допамінових D2- та D1-рецепторів, ніж інші стандартні нейролептики. Як і інші нейролептики, але меншою мірою, флуфеназин також блокує серотонінові 5HT2- та 5HT1-рецептори, адренергічні альфа-1 рецептори, гістамінові H1-рецептори та холінергічні мускаринові рецептори, тому антихолінергічний та седативний ефекти виражені меншою мірою, ніж у деяких інших класичних нейролептиків. Блокада допамінових рецепторів відбувається у всіх трьох допамінових системах, нігростріарна, мезолімбічна та тубероінфундибулярна, тому, окрім клінічної ефективності, також можливі різні небажані ефекти, зокрема екстрапірамідні реакції та збільшення секреції пролактину.

Модитен Депо – парентеральний фенотіазиновий препарат пролонгованої дії. Він має такі самі основні властивості, як і Модитен (флуфеназину гідрохлорид), за винятком тривалості дії.

Застосування даної лікарської форми препарату дуже важливо для амбулаторного лікування, оскільки психічні хворі часто приймають ліки нерегулярно або навіть відмовляються їх приймати. 

Фармакокінетика.

Флуфеназину деканоат, ефір флуфеназину та деканової кислоти, є активним інгредієнтом препарату “Модитен Депо”. Флуфеназину деканоат характеризується поступовим гідролізом з вивільненням фармакологічно активного флуфеназину, який потраплає в системний кровообіг. Початок дії становить від 24 до 72 годин. Період напіврозпаду флуфеназину з плазми становить від 7 до 10 днів та досягає 14,3 дня після декількох послідовних введень ін’єкцій. Стандартна ін’єкція Модитену Депо має індивідуальну дію на хворих на психоз від 15 до 35 днів. Стабільний стан досягається через 4-6 тижнів.

Фармацевтичні характеристики

Основні фізико-хімічні властивості: прозорий маслянистий розчин жовтуватого кольору, практично без механічних включень.

Несумісність

Модитен Депо несумісний з іншими розчинами для ін’єкцій.

Термін придатності

• 2 роки.

Умови зберігання

Зберігати в оригінальній упаковці для захисту від світла місці при температурі не вище 25 °С. Зберігати в недоступному для дітей місці.

Упаковка

По 1 мл розчину для ін’єкцій в ампулі; по 5 ампул в блістері; по 1 блістеру в картонній коробці.

Категорія відпуску

За рецептом.

Інструкція для: Модитен Депо р-н д/ін. 25 мг/1мл амп. 1 мл №5

Виробник: КРКА, д.д., Ново место, Словенія

Фарм. група: Антипсихотичні засоби. ПіперазиновI похідні фенотіазину.

Реєстрація: UA/0893/01/01

МНН: Fluphenazine

Код АТХ:

(N) Засоби, що діють на нервову систему

(N05) Психолептичні засоби

(N05A) Антипсихотичні препарати

(N05AB) Фенотіазін зі структурою піперазину

(N05AB02) Флуфеназин