Нікардипін розчин д/ін. по 10 мл в амп. №10

діюча речовина: нікардипіну гідрохлорид;

1 мл розчину містить 1 мг нікардипіну гідрохлориду;

1 ампула об’ємом 10 мл містить 10 мг нікардипіну гідрохлориду;

допоміжні речовини: сорбіт, кислота лимонна, моногідрат, натрію цитрат, кислота хлористоводнева або натрію гідроксид, вода для ін’єкцій, азот (повинен забезпечувати інертну атмосферу в ампулі).

Лікарська форма

Розчин для ін’єкцій.

Основні фізико-хімічні властивості: прозорий розчин жовтого кольору.

Фармакотерапевтична група

Антагоністи кальцію. Селективні антагоністи кальцію з переважною дією на судини.

Код АТХ C08C A04.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка.

Механізм дії

Нікардипін є інгібітором повільних кальцієвих каналів другого покоління, належить до групи фенілдигідропіридинів. Нікардипін має більшу селективність щодо кальцієвих каналів L-типу в гладких м’язах судин, ніж у серцевих міоцитах. У дуже низьких концентраціях пригнічує надходження кальцію в клітину. Він діє в основному на гладку мускулатуру артерій. Це проявляється у відносно великих і швидких змінах артеріального тиску з мінімальними інотропними змінами серцевої функції (барорефлекторний ефект).

Фармакодинамічні ефекти

При системному застосуванні нікардипін є потужним судинорозширювальним засобом, який зменшує загальний периферичний опір і знижує артеріальний тиск. Тимчасово збільшується частота серцевих скорочень; в результаті зменшення постнавантаження серцевий викид помітно і тривало збільшується.

У людей судинорозширювальна дія також проявляється як при гострому введенні дози, так і при тривалому введенні у великі та малі артерії, збільшуючи кровотік і покращуючи податливість артерій. Нирковий судинний опір знижується.

Фармакокінетика.

Розподіл

Нікардипін значною мірою зв’язується з білками плазми крові в широкому діапазоні концентрацій.

Біотрансформація

Нікардипін метаболізується за допомогою цитохрому Р450 ЗА4. Дослідження, що включали або разовий прийом, або введення 3 рази на добу протягом 3 днів, показали, що менше 0,03 % незміненого нікардипіну виводиться з сечею у людини після перорального або внутрішньовенного застосування. Найбільш поширеним метаболітом в сечі людини є гідрокси форма глюкуроніду, який утворюється шляхом окиснювального розщеплення N-метилбензильного фрагмента та окиснення піридинового кільця.

Виведення

Після одночасного введення радіоактивної внутрішньовенної дози нікардипіну з пероральною дозою 30 мг кожні 8 годин 49 % радіоактивної дози виводилося з сечею і 43 % з фекаліями протягом 96 годин. Жодна доза нікардипіну не була виявлена ??у незміненому вигляді в сечі. Профіль виведення лікарського засобу після внутрішньовенного введення складається з трьох фаз з відповідним періодом напіввиведення: альфа – 6,4 хв, бета – 1,5 години, гамма – 7,9 години.

Ниркова недостатність

Фармакокінетика внутрішньовенно введеного нікардипіну вивчалася у пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю, яка потребує гемодіалізу (кліренс креатиніну < 10 мл/хв), нирковою недостатністю легкого/помірного ступеня (кліренс креатиніну 10 – 50 мл/хв) і нормальною функцією нирок (кліренс креатиніну > 50 мл/хв). У стабільному стані C_max та AUC були значно вищими, а кліренс значно нижчим у пацієнтів з нирковою недостатністю легкого/помірного ступеня, порівняно з пацієнтами з нормальною функцією нирок. Не було виявлено суттєвих відмінностей за основними фармакокінетичними параметрами між пацієнтами з тяжкими порушеннями функції нирок та пацієнтами з нормальною функцією нирок.

Підвищена чутливість до діючої речовини або до будь-якої з допоміжних речовин.

Важкий стеноз аорти.

Компенсаторна артеріальна гіпертензія, у разі наявності артеріовенозного шунта або коарктації аорти.

Нестабільна стенокардія,

Протягом 8 днів після перенесеного інфаркту міокарда.

Особливі заходи безпеки

Попередження

Рекомендується призначати нікардипін з обережністю, щоб уникнути надмірного падіння артеріального тиску. Швидке фармакологічне зниження артеріального тиску може спричинити системну гіпотензію та рефлекторну тахікардію. Якщо будь-яке з цих явищ виникає при застосуванні нікардипіну, слід розглянути можливість зменшення дози наполовину або припинення інфузії.

Не рекомендується болюсне або внутрішньовенне введення без контролю за допомогою електронного шприцевого інфузійного або об’ємного насоса, оскільки це може підвищити ризик розвитку серйозної артеріальної гіпотензії, особливо в осіб літнього віку, дітей, пацієнтів з нирковою або печінковою недостатністю і вагітних.

Серцева недостатність

Нікардипін слід з обережністю застосовувати пацієнтам із застійною серцевою недостатністю або набряком легенів, особливо якщо ці пацієнти отримують супутні бета-блокатори, оскільки можливе загострення серцевої недостатності.

Ішемічна серцево-судинна хвороба

Нікардипін протипоказаний при нестабільній стенокардії та одразу після інфаркту міокарда.

Нікардипін слід з обережністю застосовувати пацієнтам з підозрою на коронарну ішемію. Зрідка у пацієнтів спостерігалося збільшення частоти, тривалості або тяжкості стенокардії на початку застосування нікардипіну або при підвищенні дози нікардипіну, або протягом курсу лікування.

Вагітність

Через ризик розвитку тяжкої гіпотензії у матері та потенційно летальної гіпоксії плода зниження артеріального тиску повинно бути поступовим і завжди відбуватися під ретельним наглядом. Через можливий ризик набряку легенів або надмірного зниження артеріального тиску слід дотримуватися обережності при одночасному застосуванні магнію сульфату.

Оскільки повідомлялося про випадки гострого набряку легенів у період вагітності, нікардипін слід з обережністю призначати вагітним жінкам, які повинні перебувати під ретельним наглядом для виявлення можливого виникнення гострого набряку легенів. У разі виникнення гострого набряку легенів лікування нікардипіном слід негайно припинити і розпочати відповідну терапію.

Пацієнти з порушеннями функції печінки в анамнезі або печінковою недостатністю

Повідомлялося про рідкісні випадки порушення функції печінки, можливо, пов’язані з прийомом нікардипіну. Групою потенційного ризику є пацієнти з порушеннями функції печінки в анамнезі та пацієнти з печінковою недостатністю на початку лікування нікардипіном. Нікардипін слід з особливою обережністю застосовувати пацієнтам з печінковою недостатністю.

Ниркова недостатність

Нікардипін слід з обережністю застосовувати пацієнтам з нирковою недостатністю.

Пацієнти з портальною гіпертензією

Повідомлялося, що внутрішньовенне введення нікардипіну у високих дозах погіршує гіпертензію портальної вени та індекс портосистемного колатерального кровотоку у пацієнтів з цирозом печінки.

Пацієнти з наявною внутрішньочерепною гіпертензією

Нікардипін слід з обережністю застосовувати пацієнтам з ризиком підвищення внутрішньочерепного тиску. Необхідно контролювати внутрішньочерепний тиск, щоб можна було розрахувати церебральний перфузійний тиск.

Пацієнти з інсультом

Нікардипін слід з обережністю застосовувати пацієнтам з гострим інфарктом мозку. Гіпертензивний напад, який часто супроводжує інсульт, не є показанням для проведення невідкладної (екстреної) антигіпертензивної терапії. Застосування антигіпертензивних лікарських засобів не рекомендується пацієнтам з ішемічним інсультом, за винятком випадків, коли гостра артеріальна гіпертензія перешкоджає призначенню адекватного лікування (наприклад тромболізису) або існує інше ураження кінцевих органів, яке загрожує життю у короткостроковій перспективі.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодії

Небажані комбінації

Дантролен

Дантролен, що вводиться шляхом інфузії. У дослідженнях на тваринах постійно спостерігалися летальні випадки фібриляції шлуночків при внутрішньовенному введенні верапамілу та дантролену. Тому комбінація інгібітора кальцієвих каналів та дантролену є потенційно небезпечною.

Однак кілька пацієнтів, які отримували комбінацію ніфедипіну та дантролену, не мали жодних проблем.

Комбінації, що потребують запобіжних заходів при застосуванні

Іделалісиб

Посилення побічних ефектів нікардипіну, таких як ортостатична гіпотензія, особливо у пацієнтів літнього віку. Під час лікування іделалісибом та після його припинення слід проводити клінічний моніторинг та коригувати дозу нікардипіну.

Імунодепресанти (циклоспорин, еверолімус, сиролімус, такролімус і темсиролімус) Підвищення рівня імунодепресанта в крові внаслідок пригнічення його метаболізму. Під час та після припинення лікування слід контролювати функцію нирок, визначати рівень імунодепресанта в крові та коригувати його дозування.

Індуктори та інгібітори CYP3A4

Нікардипін метаболізується цитохромом Р450 ЗА4. Одночасне застосування препаратів, що індукують фермент CYP 3A4 (наприклад карбамазепіну, фенобарбіталу, фенітоїну, фосфенітоїну, примідону та рифампіцину), може спричинити зниження концентрації нікардипіну у плазмі крові внаслідок посилення його метаболізму у печінці.

Під час лікування протисудомними препаратами та після його припинення слід проводити клінічний моніторинг та, можливо, корекцію дози нікардипіну.

Одночасне застосування потужних інгібіторів ферменту CYP3A4 (наприклад циметидину, кларитроміцину, кобіцистату, еритроміцину, ітраконазолу, грейпфрутового соку, кетоконазолу, нелфінавіру, позаконазолу, ритонавіру, телапревіру, телітроміцину, вориконазолу) може спричинити підвищення концентрації нікардипіну в плазмі.

Посилення побічних ефектів нікардипіну, частіше ортостатичної гіпотензії, особливо у пацієнтів літнього віку. Одночасне застосування блокаторів кальцієвих каналів з ітраконазолом продемонструвало підвищений ризик розвитку побічних ефектів, зокрема набряків, внаслідок зниження метаболізму блокатора кальцієвих каналів у печінці.

Під час лікування потужним інгібітором ферменту CYP3A4 та після його припинення, слід проводити клінічний моніторинг та коригування дози нікардипіну.

Комбінації, які слід брати до уваги

Потенційний адитивний антигіпертензивний ефект

До лікарських засобів, які можуть посилювати антигіпертензивний ефект нікардипіну при одночасному застосуванні та підвищувати ризик ортостатичної гіпотензії, належать баклофен, урологічні альфа-блокатори (альфузозин, доксазозин, празозин, силодозин, тамсулозин, теразозин), альфа-блокуючі антигіпертензивні засоби (доксазозин, празозин, урапідил), трициклічні антидепресанти, іміпрамінові антидепресанти, нейролептики, опіоїди та аміфостин.

Похідні нітратів та споріднені речовини

Підвищений ризик гіпотензії, зокрема ортостатичної гіпотензії.

Лікарські засоби, що викликають ортостатичну гіпотензію

Підвищений ризик артеріальної гіпотензії, особливо ортостатичної гіпотензії.

Інгаляційні анестетики

Одночасне застосування нікардипіну з інгаляційними анестетиками може спричинити потенційний адитивний або синергічний гіпотензивний ефект, а також пригнічення анестетиками барорефлекторного збільшення частоти серцевих скорочень, пов’язаного з периферичними вазодилататорами. Обмежені клінічні дані свідчать про те, що вплив інгаляційних анестетиків (наприклад ізофлурану, севофлурану та енфлурану) на нікардипін є помірним.

Посилення негативного інотропного ефекту

Нікардипін може посилювати негативний інотропний ефект бета-блокаторів (за винятком есмололу) і може спричинити артеріальну гіпотензію, серцеву недостатність у пацієнтів з латентною (прихованою) або неконтрольованою серцевою недостатністю (додавання негативних інотропних ефектів). Крім того, бета-блокатор може мінімізувати рефлекторну симпатичну реакцію, яка спрацьовує у разі надмірних гемодинамічних наслідків.

Магній

Через можливий ризик набряку легенів або надмірного зниження артеріального тиску слід бути обережними при одночасному застосуванні магнію сульфату.

Дигоксин

У фармакокінетичних дослідженнях повідомлялося, що нікардипін підвищує рівень дигоксину в плазмі крові. На початку супутньої терапії нікардипіном слід контролювати рівні дигоксину.

Зниження антигіпертензивного ефекту

Нікардипін у комбінації з внутрішньовенними кортикостероїдами (глюкокортикоїдами та мінералокортикоїдами) і тетракозактидом (за винятком гідрокортизону, який використовується як замісна терапія при хворобі Аддісона) може призвести до зниження антигіпертензивного ефекту.

Конкурентні нервово-м’язові блокатори

Обмежені дані свідчать про те, що нікардипін, як і інші блокатори кальцієвих каналів, посилює нервово-м’язову блокаду, можливо, впливаючи на постсинаптичну ділянку. Потреба в інфузійній дозі векуронію може бути зменшена при одночасному застосуванні нікардипіну. Інфузія нікардипіну, як виявляється, не впливає на усунення нервово-м’язової блокади неостигміном. Додатковий моніторинг не потрібен.

Особливості щодо застосування

Комбінація з бета-блокаторами

Слід дотримуватися обережності при застосуванні нікардипіну в комбінації з бета-блокатором пацієнтам зі зниженою серцевою функцією. У такому випадку дозування бета-блокатора слід підбирати індивідуально відповідно до клінічної ситуації.

Реакції у місці введення

Можуть виникати реакції у місці інфузії, особливо при тривалому введенні та застосуванні у периферичні вени. Рекомендується змінити місце інфузії при будь-якій підозрі на подразнення місця ін’єкції. Використання центрального венозного катетера або більшого розведення розчину може зменшити ризик виникнення реакції у місці ін’єкції.

Допоміжні речовини

1 мл розчину для ін’єкцій містить 50 мг сорбіту; 1 ампула об’ємом 10 мл містить 500 мг сорбіту. Якщо у Вас встановлена непереносимість деяких цукрів, проконсультуйтеся з лікарем, перш ніж приймати цей лікарський засіб. Пацієнтам зі спадковою непереносимістю фруктози не можна призначати цей лікарський засіб без нагальної потреби.

1 мл розчину для ін’єкцій містить 0,039 мг, що еквівалентно 0,0017 ммоль, натрію; 1 ампула об’ємом 10 мл містить 0,39 мг, що еквівалентно 0,017 ммоль, натрію. Цей лікарський засіб містить менше 1 ммоль (23 мг)/дозу натрію, тобто практично вільний від натрію.

Нікардипін слід вводити тільки шляхом безперервної внутрішньовенної інфузії.

Нікардипін повинен вводитися тільки фахівцями в добре контрольованих медичних умовах, таких як лікарні та відділення інтенсивної терапії, при постійному моніторингу артеріального тиску. Швидкість введення слід точно контролювати за допомогою електронного шприцевого інфузійного або об’ємного насоса. Артеріальний тиск і частоту серцевих скорочень слід контролювати принаймні кожні 5 хвилин під час інфузії, потім до стабілізації життєво важливих показників і щонайменше через 12 годин після закінчення введення нікардипіну.

Діти

Дослідження безпеки та ефективності внутрішньовенного застосування нікардипіну немовлятам або дітям у контрольованих клінічних дослідженнях не проводилися, тому для цієї категорії необхідна особлива обережність.

Термін придатності

2 роки.

Термін придатності після відкриття ампули: фізико-хімічна стабільність нерозведеного розчину або розведеного у розчині 5 % глюкози у поліпропіленовому шприці була продемонстрована протягом 24 годин за умови зберігання при температурі 25 °С, у захищеному від світла місці. Однак, з мікробіологічної точки зору, препарат слід використати негайно.

Умови зберігання

Зберігати в оригінальній упаковці, у захищеному від світла місці, при температурі не 

вище 25 °С. Зберігати в недоступному для дітей місці.

Несумісність

Існує ризик утворення осаду при взаємодії з препаратами, що знаходяться у розчині, з рН більше 6 (наприклад, розчин бікарбонату, розчин Рінгера, діазепам, фуросемід, метогекситал натрію, тіопентал).

У присутності сольових розчинів існує ризик абсорбції нікардипіну на пластикових матеріалах інфузійних пристроїв.

Упаковка

По 10 мл у скляній ампулі; по 10 ампул в картонній коробці.

На ампулах є система розлому OPC (одноточковий зріз / One Point Cut).

Інструкція з відкриття ампул

1. Тримати ампулу кольоровою плямою догори. Якщо у верхній частині ампули є рідина, постукайте по ній, щоб рідина витекла всередину ампули.

2. Потім візьміться за верхню частину ампули (над кінчиком) і натисніть на неї, щоб розбити ампулу.

Будь-який невикористаний лікарський засіб або відходи слід утилізувати.

Категорія відпуску

За рецептом. Тільки в умовах стаціонару.