Олнайт табл. п/плен. оболочкой 100 мг блистер №1

діюча речовина: sildenafil;

1 таблетка, вкрита плівковою оболонкою, містить силденафілу цитрату, у перерахуванні на силденафіл 50 мг або

1 таблетка, вкрита плівковою оболонкою, містить силденафілу цитрату, у перерахуванні на силденафіл 100 мг;

допоміжні речовини: лактоза, моногідрат; целюлоза мікрокристалічна; повідон К 29-32; натрію кроскармелоза; магнію стеарат; Opadry Blue 03F20404 (гіпромелоза, титану діоксид (Е 171), макрогол 6000, індигокарміну алюмінієвий лак).

Лікарська форма

Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Основні фізико-хімічні властивості:

50 мг: блакитні, двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою, овальної форми, з надписом «SL50» з одного боку;

100 мг: блакитні, двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою, овальної форми, з надписом «SL100» з одного боку.

Фармакотерапевтична група

Засоби, що застосовуються при еректильній дисфункції. Силденафіл. Код АТХ G04B E03.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка.

Механізм дії

Силденафіл - це лікарський засіб, що застосовується для лікування еректильної дисфункції. При сексуальній стимуляції він відновлює порушену еректильну функцію шляхом збільшення притоку крові до статевого члена.

Фізіологічний механізм, що відповідає за ерекцію статевого члена, включає вивільнення оксиду азоту (NO) до кавернозного тіла під час сексуальної стимуляції. Потім оксид азоту активує фермент гуанілатциклази, що викликає підвищення рівнів циклічного гуанозинмонофосфату (цГМФ), призводячи до розслаблення гладкого м’яза у кавернозному тілі і викликаючи приплив крові.

Силденафіл є потужним селективним інгібітором цГМФ специфічної фосфодіестерази 5-го типу (ФДЕ5) у кавернозному тілі, де ФДЕ5 відповідає за деградацію цГМФ. Силденафіл діє на ерекцію периферійно. Силденафіл не виявляє прямого розслаблюючого впливу на ізольоване кавернозне тіло людини, але дуже підсилює розслаблюючу дію NO на цю тканину. Коли шлях NO/цГМФ активований, як це відбувається при сексуальній стимуляції, пригнічення ФДЕ5 за допомогою силденафілу призводить до підвищення рівнів цГМФ у кавернозному тілі. Таким чином, сексуальна стимуляція потрібна для досягнення фармакологічного ефекту силденафілу.

Фармакодинамічний ефект

Дослідження in vitro продемонстрували, що силденафіл є селективним до ФДЕ5, що бере участь у процесі ерекції. Вплив силденафілу на ФДЕ5 потужніший, ніж на інші відомі фосфодіестерази. Цей вплив у 10 разів потужніший, ніж вплив на ФДЕ6, що бере участь у процесах фотоперетворення у сітківці. При застосуванні максимальних рекомендованих доз селективність силденафілу до ФДЕ5 у 80 разів перевищує його селективність до ФДЕ1, у 700 разів вища, ніж до ФДЕ2, 3, 4, 7, 8, 9, 10 та 11. Зокрема, селективність силденафілу до ФДЕ5 у 4000 разів перевищує його селективність до ФДЕЗ – цАМФ-специфічної ізоформи фосфодіестерази, що бере участь у регуляції серцевої скоротливості.

Клінічна ефективність та безпека

Два клінічні дослідження були спеціально розроблені для оцінки інтервалу часу після дозування, протягом якого силденафіл може викликати ерекцію у відповідь на сексуальну стимуляцію. У дослідженні, у якому пацієнти брали участь натще, при проведенні плетизмографії статевого члена (RigiScan) медіана часу до початку ерекції для тих пацієнтів, які досягли ерекції з ригідністю 60% (достатньої для статевого акту), становила 25 хвилин (в діапазоні 12-37 хвилин) при застосуванні силденафілу. В окремому дослідженні з використанням RigiScan силденафіл все ще міг викликати ерекцію у відповідь на сексуальну стимуляцію через 4-5 годин після застосування.

Силденафіл викликає легке і короткочасне зниження артеріального тиску, яке в більшості випадків не має клінічних проявів. Середнє максимальне зниження систолічного артеріального тиску в положенні пацієнта лежачи після перорального застосування силденафілу в дозі 100 мг становило 8,4 мм рт.ст. Відповідна зміна діастолічного артеріального тиску в положенні пацієнта лежачи становила 5,5 мм рт.ст. Ці зниження артеріального тиску вказують на судинорозширювальну дію силденафілу, можливо, внаслідок підвищення рівнів цГМФ в гладких м’язах судин. Одноразове пероральне застосування силденафілу в дозах до 100 мг у здорових добровольців не викликало жодних клінічно значущих змін на ЕКГ.

У дослідженні гемодинамічних ефектів при одноразовому пероральному застосуванні силденафілу в дозі 100 мг у 14 пацієнтів з тяжкою ішемічною хворобою серця (зі стенозом принаймні однієї коронарної артерії на > 70%) середні систолічний та діастолічний артеріальний тиск у стані спокою знизилися на 7 і 6% відносно початкового рівня відповідно. Середній систолічний тиск в легеневій артерії знижувався на 9%. Силденафіл не викликав зміни показників серцевого викиду і не зменшував кровотік по стенозованих коронарних артеріях.

У подвійних сліпих плацебо-контрольованих дослідженнях з використанням тесту з фізичним навантаженням брали участь 144 пацієнти з еректильною дисфункцією і хронічною стабільною стенокардією, які постійно застосовували антиангінальні лікарські засоби (крім нітратів). Результати не продемонстрували жодних клінічно значимих відмінностей для часу до виникнення лімітуючої стенокардії при застосуванні силденафілу в порівнянні з плацебо.

Легкі і тимчасові порушення здатності розрізняти кольори (блакитний/зелений) виявлено у деяких пацієнтів при проведенні 100-відтінкового тесту Фарнсворта-Манселла через 1 годину після застосування силденафілу у дозі 100 мг; ці ефекти повністю зникали через 2 години після прийому препарату. Можливий механізм цієї зміни в розпізнаванні кольорів пов’язаний з інгібуванням ФДЕ6, яка бере участь у фотоперетворювальному каскаді реакцій в сітківці. Силденафіл не впливає на гостроту зору або контрастну чутливість. У невеликому плацебо-контрольованому дослідженні за участю пацієнтів з документально підтвердженою макулярною дистрофією (n=9) застосування силденафілу (разова доза 100 мг) не викликало суттєвих змін в результатах проведених досліджень зору (гострота зору, сітка Амслера, моделювання розпізнавання кольорів світлофора, периметр Хамфрі і фотострес).

Фармакокінетика.

Абсорбція

Силденафіл швидко абсорбується. Максимальна концентрація препарату в плазмі крові досягається протягом 30-120 хв (з медіаною 60 хв) після його перорального застосування натще. Середня абсолютна біодоступність після перорального застосування становить 41 % (з діапазоном від 25 до 63 %). У рекомендованому діапазоні доз (від 25 до 100 мг) показники AUC і Сmax силденафілу після його перорального застосування підвищуються пропорційно дозі.

При застосуванні силденафілу під час прийому їжі ступінь абсорбції знижується із середнім подовженням tmax до 60 хв і середнім зниженням Cmax на 29 %.

Розподіл

Середній рівноважний об’єм розподілу (Vd) силденафілу становить 105 л, який свідчить про розподіл препарату в тканинах організму. Після одноразового перорального застосування силденафілу в дозі 100 мг середня максимальна загальна концентрація силденафілу в плазмі крові становить приблизно 440 нг/мл (коефіцієнт варіації – 40%). Оскільки зв’язування силденафілу (та його головного N-десметил-метаболіту) з білками плазми складає 96%, середня максимальна концентрація вільного силденафілу в плазмі крові становить 18 нг/мл (38 нмоль). Ступінь зв’язування з білками плазми крові не залежить від загальних концентрацій силденафілу.

У здорових добровольців, які застосовували силденафіл одноразово в дозі 100 мг, через 90 хв в еякуляті визначалося <0,0002% (у середньому 188 нг) від прийнятої дози.

Метаболізм

Метаболізм силденафілу здійснюється головним чином за участю мікросомальних ізоферментів печінки CYP3A4 (головний шлях) та CYP2C9 (другорядний шлях). Головний циркулюючий метаболіт утворюється шляхом N-деметилювання силденафілу. Профіль селективності цього метаболіту відносно фосфодіестерази схожий на такий силденафілу, а активність метаболіту відносно ФДЕ5 становить приблизно 50 % активності вихідної речовини в умовах in vitro. Плазмова концентрація цього метаболіту становить приблизно 40 % концентрації силденафілу в плазмі крові. N-деметильований метаболіт метаболізується надалі, а його період напіввиведення складає близько 4 годин.

Виведення

Загальний кліренс силденафілу в організмі становить 41 л/год, що зумовлює тривалість його заключної фази періоду напіввиведення 3-5 годин. Як після перорального, так і після внутрішньовенного застосування екскреція силденафілу у вигляді метаболітів відбувається головним чином з калом (приблизно 80 % від введеної перорально дози) і меншою мірою – з сечею (приблизно 13% від застосованої перорально дози).

Фармакокінетика в особливих групах пацієнтів

Пацієнти літнього віку

У здорових добровольців літнього віку (від 65 років) відзначалося зниження кліренсу силденафілу, що зумовлює підвищення плазмових концентрацій силденафілу та його активного N-деметильованого метаболіту на приблизно 90% порівняно з відповідними концентраціями у здорових добровольців молодшого віку (18-45 років). У зв’язку з віковими відмінностями при зв’язуванні з білками плазми відповідне підвищення плазмової концентрації вільного силденафілу становило близько 40%.

Ниркова недостатність

У добровольців з порушеннями функції нирок легкого та помірного ступеня тяжкості (кліренс креатиніну становить 30-80 мл/хв) фармакокінетика силденафілу залишалася незміненою після його одноразового перорального застосування у дозі 50 мг. Середні AUC і Cmax N-деметильованого метаболіту підвищувалися на 126 і 73% відповідно в порівнянні з тими ж показниками у добровольців аналогічного віку без порушень функції нирок. Однак через високу внутрішньоіндивідуальну варіабельність ці відмінності не були статистично значущими. У добровольців з тяжкими порушеннями функції нирок (кліренс креатиніну <30 мл/хв) кліренс силденафілу знижувався, що призводило до середніх підвищень AUC і Cmax на 100 % і 88 % відповідно в порівнянні з відповідними показниками добровольців аналогічного віку без порушень функції нирок. Крім того, значення AUC і Cmax N-деметильованого метаболіту підвищувалися на 79 % і 200 % відповідно.

Печінкова недостатність

У добровольців з цирозом печінки легкого та помірного ступеня тяжкості (типи А і В за класифікацією Чайлда-П’ю) кліренс силденафілу знижувався, що призводило до підвищення AUC (84 %) і Cmax (47 %) у порівнянні з такими у добровольців аналогічного віку без порушень функції печінки. Фармакокінетика силденафілу у пацієнтів з порушеннями функції печінки тяжкого ступеня не вивчалася.

Застосування дорослим чоловікам з еректильною дисфункцією, що являє собою нездатність досягати або утримувати пенільну ерекцію, достатню для статевого акту.

Для ефективної дії препарату Олнайт необхідна сексуальна стимуляція.

Підвищена чутливість до активної речовини або до будь-якої з допоміжних речовин.

Відповідно до відомих впливів на шляхи оксиду азоту/циклічного гуанозинмонофосфату (цГМФ) силденафіл продемонстрував посилення гіпотензивної дії нітратів, а його супутнє введення з донорами оксиду азоту (наприклад амілнітритом) або нітратами у будь-якій формі, таким чином, протипоказане.

Стани, при яких не рекомендована сексуальна активність (наприклад тяжкі серцево-судинні розлади, такі як нестабільна стенокардія або серцева недостатність тяжкого ступеня).

Олнайт протипоказаний пацієнтам, із втратою зору на одному оці у зв’язку з передньою неартеріальною ішемічною невропатією зорового нерва незалежно від того, чи був цей епізод пов’язаний з попереднім лікуванням інгібіторами фосфодіестерази 5-го типу (ФДЕ5).

Наявність таких захворювань, як порушення функції печінки тяжкого ступеня, артеріальна гіпотензія (артеріальний тиск нижче 90/50 мм рт. ст.), нещодавно перенесений інсульт або інфаркт міокарда та відомі спадкові дегенеративні захворювання сітківки, такі як пігментний ретиніт (невелика кількість таких пацієнтів має генетичні розлади фосфодіестераз сітківки), оскільки безпека силденафілу не досліджувалася у таких підгрупах пацієнтів.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Вплив інших лікарських засобів на силденафіл

Дослідження в умовах in vitro

Силденафіл метаболізується головним чином за допомогою ізоформ 3A4 (основний шлях) і 2C9 (другорядний шлях) цитохрому P450 (CYP). Таким чином, інгібітори цих ізоферментів можуть зменшити кліренс силденафілу, а індуктори цих ізоферментів можуть підвищити кліренс силденафілу.

Дослідження в умовах in vivo

Популяційний фармакокінетичний аналіз даних клінічного випробування продемонстрував зниження кліренсу силденафілу при супутньому застосуванні з інгібіторами CYP3A4 (такими як кетоконазол, еритроміцин, циметидин). Хоча збільшення випадків виникнення побічних явищ не спостерігалося у цих пацієнтів, при введенні силденафілу одночасно з інгібіторами CYP3A4 слід розглядати початкову дозу, що становить 25 мг.

Супутнє введення інгібітору протеази ВІЛ ритонавіру, який є сильнодіючим інгібітором Р450, в рівноважному стані (500 мг двічі на день) з силденафілом (одноразова доза 100 мг) призводило до 300% (в 4 рази) збільшення Cmax силденафілу і 1000% (в 11 разів) збільшення AUC силденафілу у плазмі крові. Через 24 години концентрація силденафілу в плазмі становила приблизно 200 нг/мл, тоді як при застосуванні тільки силденафілу ця концентрація становила 5 нг/мл. Це відповідає помітній дії ритонавіру на велику кількість субстратів Р450. Силденафіл не впливає на фармакокінетику ритонавіру. На підставі цих фармакокінетичних результатів супутнє введення силденафілу з ритонавіром не рекомендоване, а максимальна доза силденафілу у жодному разі не повинна перевищувати 25 мг за 48 годин.

Супутнє введення інгібітору протеази ВІЛ саквінавіру, який є інгібітором CYP3A4, в рівноважному стані (1200 мг тричі на день) з силденафілом (одноразова доза 100 мг) призводило до 140% збільшення Cmaxсилденафілу і 210% збільшення AUC силденафілу. Силденафіл не впливає на фармакокінетику саквінавіру. Сильніші інгібітори CYP3A4, такі як кетоконазол та ітраконазол, мають сильніший вплив.

При введенні разової дози силденафілу, що становить 100 мг, з еритроміцином – помірним інгібітором CYP3A4, в рівноважному стані (500 мг два рази на день протягом 5 днів) спостерігалося збільшення системної експозиції силденафілу (AUC) на 182%. Здорові чоловіки-добровольці не продемонстрували жодних доказів ефекту азитроміцину (500 мг щодня протягом 3 днів) на AUC, Cmax, tmax, константу швидкості елімінації або подальше напіввиведення силденафілу або його основного циркулюючого метаболіту. Циметидин (800 мг), що є інгібітором цитохрому Р450 і неспецифічним інгібітором CYP3A4, викликав підвищення концентрації силденафілу в плазмі на 56% при супутньому введенні з силденафілом (50 мг) здоровим добровольцям.

Грейпфрутовий сік, який є слабким інгібітором CYP3A4, впливає на метаболізм у стінці кишечнику і може викликати помірне підвищення концентрацій силденафілу у плазмі крові.

Однократне застосування антацидних засобів (магнію гідроксиду/алюмінію гідроксиду) не впливало на біодоступність силденафілу.

Хоча специфічні дослідження взаємодії не проводилися для всіх лікарських засобів, популяційний фармакокінетичний аналіз не продемонстрував будь-якого впливу на фармакокінетику силденафілу супутньої терапії інгібіторами CYP2C9 (такими як толбутамід, варфарин, фенітоїн), інгібіторами CYP2D6 (такими як селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну, трициклічні антидепресанти) з тіазидом та пов’язаними з ним діуретиками, петльовими та калійзберігаючими діуретиками, інгібіторами ангіотензинперетворюючого ферменту, антагоністами кальцієвих каналів, блокаторами бета-адренергічних рецепторів або індукторами метаболізму CYP450 (наприклад з рифампіцином, барбітуратами). У дослідженні, що проводилося за участю здорових чоловіків-добровольців, супутнє введення антагоніста ендотеліну, а саме босентану (індуктор CYP3A4 [помірний], CYP2C9 і, можливо, CYP2C19), в рівноважному стані (125 мг два рази на день) з силденафілом в рівноважному стані (80 мг три рази на день) призвело до зниження AUC (середньої концентрації у сечі) та Cmax силденафілу на 62,6% і 55,4% відповідно. Таким чином, супутнє застосування сильних індукторів CYP3A4, таких як рифампіцин, призводить до більшого зниження концентрації силденафілу в плазмі крові.

Нікорандил є гібридом активатора калієвих каналів та нітрату. Через нітратний компонент він має потенціал до серйозної взаємодії з силденафілом.

Вплив силденафілу на інші лікарські засоби

Дослідження в умовах in vitro

Силденафіл є слабким інгібітором цитохрому P450 ізоформ 1A2, 2C9, 2C19, 2D6, 2E1 і 3A4 (IC50 > 150 мкм). Враховуючи пікові концентрації силденафілу в плазмі, що становлять приблизно 1 мкм після введення рекомендованих доз, Олнайт навряд чи змінить кліренс субстратів цих ізоферментів.

Дані про взаємодію силденафілу з неспецифічними інгібіторами фосфодіестерази, такими як теофілін або дипіридамол, відсутні.

Дослідження в умовах in vivo

Відповідно до відомих впливів на шляхи оксиду азоту/циклічного гуанозинмонофосфату (цГМФ) силденафіл продемонстрував посилення гіпотензивної дії нітратів, а його супутнє введення з донорами оксиду азоту або нітратами у будь-якій формі, таким чином, протипоказане.

Супутнє застосування силденафілу з альфа-блокаторами може викликати симптоматичну гіпотензію у невеликої кількості чутливих осіб, що, швидше за все, спостерігатиметься протягом 4 годин після введення дози силденафілу. У трьох специфічних дослідженнях взаємодії лікарських засобів альфа-блокатор доксазозин (4 мг і 8 мг) і силденафіл (25 мг, 50 мг або 100 мг) вводили одночасно пацієнтам з доброякісною гіперплазією передміхурової залози, які отримували доксазозин для стабілізації їхнього стану. У цих пацієнтів спостерігалися середні додаткові зниження артеріального тиску у положенні лежачи на спині, що складали 7/7 мм рт.ст., 9/5 мм рт.ст., і 8/4 мм рт.ст., а також додаткові середні зниження артеріального тиску в положенні стоячи, що складали 6/6 мм рт.ст., 11/4 мм рт.ст. і 4/5 мм рт.ст. відповідно. Коли силденафіл і доксазозин вводили одночасно пацієнтам, які отримували доксазозин для стабілізації їхнього стану, з’являлися нечасті повідомлення про виникнення симптоматичної постуральнї гіпотензії, запаморочення і марення, але без непритомності.

Жодних суттєвих взаємодій не було виявлено при супутньому застосуванні силденафілу (50 мг) з толбутамідом (250 мг) або варфарином (40 мг), обидва з яких метаболізуються за допомогою CYP2C9.

Силденафіл (50 мг) не викликав збільшення часу кровотечі, спричиненої ацетилсаліциловою кислотою (150 мг).

Силденафіл (50 мг) не підсилював гіпотензивну дію алкоголю у здорових добровольців з середнім максимальним рівнем алкоголю в крові 80 мг/дл.

У пацієнтів, які застосовували силденафіл, не спостерігалося жодних відмінностей профілю побічних ефектів порівняно з плацебо при одночасному застосуванні таких класів гіпотензивних лікарських засобів, як діуретики, блокатори β-адренорецепторів, інгібітори АПФ, антагоністи ангіотензину ІІ, антигіпертензивні лікарські засоби (судинорозширювальні та центральної дії), блокатори адренергічних нейронів, блокатори кальцієвих каналів та блокатори α-адренорецепторів. У специфічному дослідженні взаємодії, у якому силденафіл (100 мг) застосовували разом з амлодипіном пацієнтам з гіпертонічною хворобою, спостерігалося додаткове зниження артеріального систолічного тиску у положенні лежачи на спині, що становило 8 мм рт.ст. Спостерігалося відповідне додаткове зниження артеріального діастолічного тиску у положенні лежачи на спині, що складало 7 мм рт.ст. Ці додаткові зниження артеріального тиску були подібними до тих, що спостерігаються при монотерапії силденафілом у здорових добровольців.

Силденафіл (100 мг) не впливав на фармакокінетику в рівноважному стані інгібіторів протеази ВІЛ саквінавіру та ритонавіру, обидва з яких є субстратами CYP3A4.

У здорових чоловіків-добровольців застосування силденафілу в рівноважному стані (80 мг тричі на день) призвело до збільшення AUC босентану на 49,8% і Сmax босентану (125 мг двічі на день) на 42%.

Особливості застосування

До початку терапії слід зібрати медичний анамнез пацієнта та провести фізикальне обстеження для діагностики еректильної дисфункції та визначення її можливих причин.

Фактори ризику серцево-судинних захворювань. Оскільки сексуальна активність супроводжується певним ризиком з боку серця, до початку будь-якого лікування еректильної дисфункції лікар має оцінити стан серцево-судинної системи пацієнта. Силденафіл чинить судинорозширювальну дію, що проявляється легким та короткочасним зниженням артеріального тиску. До призначення силденафілу лікар має ретельно зважити, чи може такий ефект несприятливо впливати на пацієнтів із певними основними захворюваннями, особливо у комбінації із сексуальною активністю. До пацієнтів із підвищеною чутливістю до вазодилататорів належать пацієнти із обструкцією вивідного тракту лівого шлуночка (наприклад зі стенозом аорти, гіпертрофічною обструктивною кардіоміопатією) та пацієнти із рідкісним синдромом мультисистемної атрофії, одним із проявів якої є тяжке порушення регуляції артеріального тиску з боку вегетативної нервової системи.

Олнайт потенціює гіпотензивний ефект нітратів.

У постмаркетинговому періоді повідомлялося про тяжкі побічні реакції з боку серцево-судинної системи, включаючи інфаркт міокарда, нестабільну стенокардію, раптову серцеву смерть, шлуночкову аритмію, цереброваскулярні крововиливи, транзиторну ішемічну атаку, артеріальну гіпертензію та артеріальну гіпотензію, які за часом збігалися із застосуванням препарату Олнайт. У більшості пацієнтів, але не у всіх, існували фактори ризику серцево-судинних захворювань. Багато таких побічних реакцій спостерігалося під час або одразу після статевого акту і лише кілька відзначалося невдовзі після застосування препарату Олнайт без сексуальної активності. Тому неможливо визначити, пов’язаний розвиток таких побічних реакцій безпосередньо із факторами ризику чи їх розвиток зумовлений іншими чинниками.

Пріапізм. Засоби для лікування еректильної дисфункції, у тому числі й силденафіл, слід призначати з обережністю пацієнтам із анатомічними деформаціями пеніса (такими як ангуляція, кавернозний фіброз або хвороба Пейроні) та пацієнтам зі станами, що сприяють розвитку пріапізму (такими як серпоподібноклітинна анемія, множинна мієлома або лейкемія).

Після виходу препарату на ринок повідомлялося про випадки подовженої ерекції та пріапізму. Якщо ерекція триває більш ніж 4 години, пацієнтам слід негайно звернутись за медичною допомогою. За відсутності негайного лікування пріапізм може призвести до пошкодження тканин пеніса та до стійкої втрати потенції.

Одночасне застосування з іншими інгібіторами ФДЕ5 або іншими препаратами для лікування еректильної дисфункції. Безпека та ефективність одночасного застосування силденафілу з іншими інгібіторами ФДЕ5 або іншими препаратами для лікування гіпертензії легеневої артерії, які містять силденафіл (наприклад Ревацио), чи з іншими препаратами для лікування еректильної дисфункції не вивчалися. Тому застосування таких комбінацій не рекомендоване.

Вплив на зір. Надходили спонтанні повідомлення про виникнення дефектів зору, що асоціювалися із застосуванням силденафілу та інших інгібіторів ФДЕ5. Про випадки неартеріальної передньої ішемічної невропатії зорового нерва, що є рідкісним станом, надходили спонтанні повідомлення та повідомлялося у наглядовому дослідженні як про асоційовані із застосуванням силденафілу та інших інгібіторів ФДЕ5. Пацієнтів слід попередити, що у разі раптового порушення зору застосовування препарату Олнайт слід припинити та негайно звернутися до лікаря.

Одночасне застосування з ритонавіром. Одночасне застосування силденафілу та ритонавіру не рекомендується.

Одночасне застосування з блокаторами α-адренорецепторів. Пацієнтам, які застосовують блокатори α-адренорецепторів, застосовувати силденафіл слід з обережністю, оскільки така комбінація може призвести до симптоматичної гіпотензії у деяких схильних до цього пацієнтів. Симптоматична гіпотензія зазвичай виникає протягом 4 годин після застосування силденафілу. З метою мінімізації можливого розвитку постуральної гіпотензії у пацієнтів, які застосовують блокатори α-адренорецепторів, їх стан потрібно стабілізувати за допомогою блокаторів α-адренорецепторів до початку застосовування силденафілу. Також слід розглянути можливість застосування початкової дози 25 мг. Крім того, слід проінформувати пацієнтів, як діяти у разі появи симптомів ортостатичної гіпотензії.

Вплив на кровотечі. Дослідження тромбоцитів людини продемонстрували, що in vitro силденафіл потенціює антиагрегаційні ефекти натрію нітропрусиду. Немає жодної інформації щодо безпеки застосування силденафілу пацієнтами із порушеннями згортання крові або гострою пептичною виразкою. Таким чином, застосування силденафілу пацієнтами цієї групи можливе лише після ретельної оцінки співвідношення користі та ризиків.

Плівкова оболонка таблеток містить лактозу. Препарат Олнайт не слід застосовувати чоловікам із такими рідкісними спадковими порушеннями, як непереносимість галактози, недостатність лактази Лаппа або мальабсорбція глюкози-галактози.

Після застосування дози 100 мг здоровими добровольцями не спостерігалося впливу на морфологію чи рухливість сперматозоїдів.

Втрата слуху. Слід порадити пацієнтам припинити застосування інгібіторів ФДЕ5, включаючи препарат Олнайт, та негайно звернутися за медичного допомогою у разі раптового зниження чи втрати слуху. Про ці явища, які також можуть супроводжуватися дзвоном у вухах та запамороченням, повідомлялося як про асоційовані у часі із застосуванням інгібіторів ФДЕ5, включаючи препарат Олнайт. Визначити, пов’язані ці явища із застосуванням інгібіторів ФДЕ5 чи з іншими факторами, неможливо.

Одночасне застосування із гіпотензивними препаратами. Олнайт чинить системну судинорозширювальну дію та може в подальшому знижувати артеріальний тиск у пацієнтів, які застосовують гіпотензивні лікарські засоби. У окремому дослідженні лікарської взаємодії одночасне застосування амлодипіну (5 мг або 10 мг) та препарату Олнайт (100 мг) перорально спостерігалося середнє додаткове зниження систолічного тиску на 8 мм рт. ст. та діастолічного – на 7 мм рт. ст.

Захворювання, що передаються статевим шляхом. Застосування препарату Олнайт не захищає від захворювань, що передаються статевим шляхом. Слід поінформувати про це пацієнтів та проінструктувати щодо необхідних запобіжних заходів для захисту від захворювань, що передаються статевим шляхом, включаючи вірус імунодефіциту людини.

Препарат застосовують перорально.

Дорослі. Рекомендована доза становить 50 мг, що приймається у разі потреби приблизно за одну годину до статевого акту. На основі ефективності і переносимості дозу можна збільшити до 100 мг або знизити до 25 мг (застосовується лікарський засіб у відповідному дозуванні). Максимальна рекомендована доза становить 100 мг. Максимальна рекомендована частота прийому – один раз на день. Якщо Олнайт приймається з їжею, початок дії препарату може бути відкладений у порівнянні з прийомом натще.

Пацієнти літнього віку. Для пацієнтів літнього віку (вік ≥ 65 років) коригування дози не потрібне.

Пацієнти із нирковою недостатністю. Пацієнтам із нирковою недостатністю легкого та помірного ступеня (кліренс креатиніну 30-80 мл/хв) рекомендована доза препарату є такою ж, як наведено вище у розділі «Дорослі».

Оскільки у пацієнтів з нирковою недостатністю тяжкого ступеня (кліренс креатиніну < 30 мл/хв) кліренс силденафілу знижений, слід розглянути можливість застосування дози 25 мг. Залежно від ефективності та переносимості препарату при необхідності дозу можна збільшити поступово до 50 мг та до 100 мг.

Пацієнти з печінковою недостатністю. Оскільки кліренс силденафілу знижується у пацієнтів з печінковою недостатністю (наприклад з цирозом печінки), слід розглядати дозу 25 мг. На підставі даних ефективності і переносимості дозу можна поступово збільшити до 50 мг і до 100 мг у разі необхідності.

Застосування пацієнтам, які приймають інші лікарські засоби. За винятком ритонавіру, для якого супутнє введення з силденафілом не рекомендоване, для пацієнтів, які проходять супутнє лікування інгібіторами CYP3A4, слід розглянути початкову дозу 25 мг.

Для того, щоб звести до мінімуму можливість розвитку постуральної гіпотензії у пацієнтів, яких лікують альфа-блокаторами, стан пацієнтів необхідно стабілізувати за допомогою альфа-блокаторів до початку лікування силденафілом. Крім того, початкову терапію силденафілом слід розглядати у дозі 25 мг.

Профіль безпеки силденафілу базується на даних, отриманих від 9570 пацієнтів у 74 подвійних сліпих плацебо-контрольованих клінічних дослідженнях. У клінічних дослідженнях серед пацієнтів, які приймали силденафіл, найчастіше повідомляли про такі побічні реакції, як головний біль, гіперемія, диспепсія, закладеність носа, запаморочення, нудота, припливи жару, порушення зору, ціанопсія і нечіткість зору.

Побічні реакції, про які повідомлялося під час постмаркетингового спостереження, були зібрані за період > 10 років. Оскільки не про всі побічні реакції було повідомлено, частота виникнення цих реакцій не може бути точно визначена.

У таблиці нижче за системно-органним класом та частотою виникнення перелічені всі важливі з медичної точки зору побічні реакції, які спостерігалися під час проведення клінічних випробувань і виникали частіше, ніж при застосуванні плацебо (дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100 до <1/10 ), нечасто (≥1/1000 до <1/100), рідко (≥1/10,000 <1/1000)). Крім того, частота виникнення важливих з медичної точки зору побічних реакцій, про які повідомлялося під час пост-маркетингового періоду, визначена як «невідомо». У кожній групі за частотою побічні реакції представлено в порядку зниження серйозності.

*Повідомлялося виключно протягом постмаркетингового спостереження.

**Візуальні спотворення кольору: хлоропсія, хроматопсія, ціанопсія, еритропсія та ксантопсія.

*** Порушення сльозовиділення: синдром сухого ока, порушення сльозовиділення та підвищення сльозотечі.

Повідомлення про підозрювані побічні реакції

Повідомлення про підозрювані побічні реакції після отримання дозволу на продаж лікарського засобу є важливим. Це дає змогу продовжувати моніторинг балансу користь/ризик лікарського засобу. Лікарям слід звітувати про будь-які підозрювані побічні реакції відповідно до вимог законодавства.

У добровольців, які приймали одноразову дозу до 800 мг, побічні реакції були аналогічні тим, які спостерігалися при більш низьких дозах, але частота виникнення та серйозність побічних реакцій були підвищені. Дози, які становили 200 мг, не підвищували ефективність, а частота виникнення побічних реакцій (головний біль, припливи, запаморочення, диспепсія, закладеність носа, зміна зорового сприйняття) зросла.

У разі передозування необхідно вжити загальних підтримуючих заходів, якщо це потрібно. Прискорення кліренсу силденафілу при гемодіалізі малоймовірне внаслідок високого ступеня зв’язування препарату з білками плазми крові та відсутності елімінації силденафілу із сечею.

Олнайт не призначений для застосування жінками.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Досліджень впливу препарату на здатність керувати транспортними засобами та працювати з іншими механізмами не проводилося. Оскільки у ході клінічних досліджень застосування силденафілу повідомлялося про випадки запаморочення та порушення з боку органів зору, перед тим як сідати за кермо транспортного засобу або працювати з іншими механізмами, пацієнтам необхідно з’ясувати, якою є їхня індивідуальна реакція на застосування препарату Олнайт.

Діти.

Олнайт не застосовують дітям (віком до 18 років).

Термін придатності

3 роки.

Умови зберігання

Зберігати в оригінальній упаковці, при температурі не вище 30 °С.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Упаковка

По 1 або по 4 таблетки, вкриті плівковою оболонкою, у блістері; по 1 блістеру у картонній пачці.

Категорія відпуску

За рецептом.

Інструкція для: Олнайт табл. п/плен. оболочкой 100 мг блистер №1

Виробник: Актавіс Лтд. для "Біосайнс Лтд", Мальта/Великобританія

Фарм. група: Засоби, які застосовують при еректильній дисфункції. Силденафіл.

Реєстрація: UA/15460/01/02

МНН: Sildenafil

Код АТХ:

(G) Лікарські засоби для лікування захворювань урогенітальних органів та статеві гормони

(G04) Препарати для лікування урологічних захворювань

(G04B) Засоби, що застосовуються в урології

(G04BE) Засоби, що застосовуються у разі еректильної дисфункції

(G04BE03) Силденафіл