Польпролол+Asa капс. тверд. 10 мг + 75 мг блистер №30

діюча речовина: bisoprolol fumarate, acetylsalicylic acid;

1 капсула містить 5 мг бісопрололу фумарату і 75 мг ацетилсаліцилової кислоти або 10 мг бісопрололу фумарату і 75 мг ацетилсаліцилової кислоти;

допоміжні речовини: крохмаль кукурудзяний, кислота стеаринова, целюлоза мікрокристалічна, магнію стеарат, барвник Opadry OY-B-28920 (спирт полівініловий, титану діоксид (Е 171), тальк, лецитин (соєвий), ксантанова камедь); оболонка капсули: желатин, титану діоксид (Е 171), чорнило (шелак, заліза оксид чорний (Е 172), пропіленгліколь, амонію гідроксид).

Лікарська форма

Капсули тверді.

Основні фізико-хімічні властивості: білі непрозорі капсули, з написом ASАBIS на кришці капсули та (5/75 мг, 10/75 мг) на тілі капсули, що містять білу таблетку та білий або практично білий порошок.

Фармакотерапевтична група

Селективні блокатори бета-адренорецепторів. Бісопролол, комбінації. Код АТС C07A B57.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка.

Бісопролол – селективний β1-адреноблокатор. При застосуванні у терапевтичних дозах не має внутрішньої симпатоміметичної активності і клінічно виражених мембраностабілізувальних властивостей. Чинить антиангінальну та гіпотензивну дію. Зменшує потребу міокарда в кисні завдяки зменшенню ЧСС і зменшенню серцевого викиду та зниженню артеріального тиску, збільшує постачання міокарда киснем за дуже низької спорідненості із β2-рецепторами гладкої мускулатури бронхів і судин, а також із β2-рецепторами ендокринної системи.

Ацетилсаліцилова кислота чинить антитромботичну дію, яка опосередковується через інгібування активності тромбоцитів. Ацетилсаліцилова кислота також інгібує агрегацію тромбоцитів шляхом неборотного ацетилювання циклооксигенази тромбоцитів.

Фармакокінетика.

Польпролол + ASA – комбінований лікарський засіб, який містить бісопролол та ацетилсаліцилову кислоту.

Бісопролол майже повністю всмоктується в шлунково-кишковому тракті. При дуже незначному ефекті першого проходження через печінку біодоступність становить приблизно 90 %. Препарат виводиться однаково через печінку та нирками. Період напіввиведення із плазми (10-12 годин) забезпечує добову (24 години) ефективність після прийому дози один раз на добу. Близько 95 % активної речовини лікарського препарату виводиться нирками, половина її – бісопролол у незміненому вигляді. Активні метаболіти виділяються з організму людини.

Всмоктування неіонізованої ацетилсаліцилової кислоти відбувається в шлунку та верхньому відділі кишкового тракту. Гідроліз до саліцилової кислоти відбувається швидко в кишковому тракті та в кровообігу. Помітні концентрації в плазмі крові виявляються менш ніж через 30 хвилин. Після одноразового прийому максимальне значення досягається приблизно через 2 години, а потім поступово знижується. Саліцилати активно зв’язуються з білками плазми (50-90 %); ацетилсаліцилова кислота меншою мірою. Ацетилсаліцилова кислота та саліцилати швидко розподіляються в усіх тканинах організму. Вони з’являються в молоці і проникають в плаценту.

Саліцилат в основному виділяється з організму шляхом печінкового метаболізму, його метаболітами є: саліцилова кислота, фенольний глюкуронід саліцилової кислоти, ацил-глюкуронід саліцилової кислоти, гентизинова кислота та гентизурова кислота. У результаті кінетики нульового порядку рівноважні концентрації саліцилатів у плазмі крові зростають непропорційно дозі. Саліцилати також виводяться у незміненому вигляді з сечею до ступеня, що залежить від дози та рН сечі. Виведення нирками охоплює клубочкову фільтрацію, активну канальцеву секрецію нирок і пасивну канальцеву реабсорбцію.

Лікування артеріальної гіпертензії.

Лікування стабільної стенокардії.

• Гостра серцева недостатність або серцева недостатність у стадії декомпенсації, що вимагають інотропної терапії;
• кардіогенний шок;
• атріовентрикулярна блокада ІІ і ІІІ ступеня (за винятком такої у пацієнтів зі штучним водієм ритму);
• синдром слабкості синусового вузла;
• синоатріальна блокада;
• симптоматична брадикардія;
• симптоматична артеріальна гіпотензія;
• тяжка форма бронхіальної астми або тяжке хронічне обструктивне захворювання легенів;
• пізні стадії порушення периферичного кровообігу або хвороби Рейно;
• нелікована феохромоцитома;
• метаболічний ацидоз;
• гіперчутливість до бісопрололу або ацетилсаліцилової кислоти чи до інших нестероїдних протизапальних препаратів або до будь-якої з допоміжних речовин препарату;
• гіпопротромбінемія, гемофілія або активна пептична виразка (у тому числі в анамнезі).

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Комбінації, які не рекомендовано застосовувати.

Лікування хронічної серцевої недостатності.

• Антиаритмічні засоби І класу (наприклад, хінідин, дизопірамід, лідокаїн, фенітоїн, флекаїнід, пропафенон): можливе потенціювання ефекту щодо атріовентрикулярної провідності та посилення негативного інотропного ефекту.

Всі показання.

• Антагоністи кальцію (групи верапамілу, меншою мірою – дилтіазему): негативний вплив на скорочувальну функцію міокарда та атріовентрикулярну провідність. Внутрішньовенне введення верапамілу у пацієнтів, які приймають ß-блокатори, може призвести до вираженої артеріальної гіпотензії та атріовентрикулярної блокади.
• Гіпотензивні препарати з центральним механізмом дії (клонідин, метилдопа, моксонідин, рилменідин): можливе погіршення перебігу серцевої недостатності внаслідок зниження центрального симпатичного тонусу (зниження частоти серцевих скорочень і серцевого викиду, вазодилатація). Раптова відміна препарату, особливо якщо йому передує відміна блокаторів ß-адренорецепторів, може підвищити ризик виникнення рикошетної гіпертензії.

Комбінації, які слід застосовувати з обережністю.

Лікування артеріальної гіпертензії або ішемічної хвороби серця (стенокардії).

• Антиаритмічні засоби І класу (наприклад, хінідин, дизопірамід, лідокаїн, фенітоїн, флекаїнід, пропафенон): можливе потенціювання ефекту щодо атріовентрикулярної провідності та посилення негативного інотропного ефекту.

Всі показання.

• Антагоністи кальцію типу дигідропіридинового ряду (наприклад, ніфедипін, фелодипін, амлодипін): можливе підвищення ризику виникнення артеріальної гіпотензії. Не виключається можливість зростання негативного впливу на інотропну функцію міокарда у пацієнтів із серцевою недостатністю.
• Антиаритмічні препарати ІІІ класу (наприклад, аміодарон): можливе потенціювання впливу на атріовентрикулярну провідність.
• ß-блокатори місцевої дії (наприклад, що містяться в очних краплях для лікування глаукоми): можливе підсилення системних ефектів бісопрололу.
• Парасимпатоміметики: можливе збільшення часу атріовентрикулярної провідності та підвищення ризику брадикардії.
• Інсулін та пероральні гіпоглікемізуючі засоби: підсилення гіпоглікемічної дії. Блокада ß-адренорецепторів може маскувати симптоми гіпоглікемії.
• Засоби для анестезії: підвищується ризик пригнічення функції міокарда і виникнення артеріальної гіпотензії (див. розділ «Особливості застосування»).
• Серцеві глікозиди: зниження частоти серцевих скорочень, збільшення часу атріовентрикулярної провідності.
• Нестероїдні протизапальні засоби (НПЗЗ): можливе послаблення гіпотензивного ефекту бісопрололу.
• ß-симпатоміметики (наприклад, орципреналін, ізопреналін, добутамін): застосування у комбінації з препаратом Польпролол+ASA може призвести до зниження терапевтичного ефекту обох засобів. Для лікування алергічних реакцій можуть бути потрібні вищі дози адреналіну.
• Симпатоміметики, які активують α- і ß-адренорецептори (наприклад, адреналін, норадреналін): можливий прояв опосередкованого через α-адренорецептори судинозвужувального ефекту, що призводить до підвищення артеріального тиску та посилення переміжної кульгавості. Подібна взаємодія вірогідніша при застосуванні неселективних ß-блокаторів.

При сумісному застосуванні з антигіпертензивними засобами та засобами, що виявляють гіпотензивний ефект (наприклад, трициклічні антидепресанти, барбітурати, фенотіазин) можливе підвищення ризику артеріальної гіпотензії.

Комбінації, що можливі.

• Мефлохін: можливе підвищення ризику розвитку брадикардії.
• Інгібітори МАО (за винятком інгібіторів МАО типу В): підвищення гіпотензивного ефекту ß-блокаторів, але є ризик розвитку гіпертонічного кризу.
• Саліцилати можуть посилювати вплив антикоагулянтів, пригнічувати уретичний вплив пробенециду і може вплинути на дію нестероїдних протизапальних препаратів.
• Алкоголь і кортикостероїди можуть посилювати вплив ацетилсаліцилової кислоти на шлунково-кишковий тракт.
• Ацетилсаліцилова кислота може посилювати вплив кумаринових антикоагулянтів і пероральних гіпоглікемічних засобів сульфонілсечовинного типу.
• Токсичність метотрексату може посилюватися при одночасному застосуванні ацетилсаліцилової кислоти.

Особливості застосування

Лікування стабільної хронічної серцевої недостатності із застосуванням бісопрололу слід розпочинати з фази титрування.

Пацієнтам із ішемічною хворобою серця лікування не слід припиняти раптово без нагальної потреби, тому що це може призвести до транзиторного погіршення стану. Ініціювання та припинення лікування бісопрололом вимагає регулярного моніторингу.

На даний час немає достатнього терапевтичного досвіду лікування серцевої недостатності у пацієнтів із наступними захворюваннями і патологічними станами: цукровий діабет І типу (інсулінозалежний), тяжкі порушення функції нирок, тяжкі порушення функції печінки, рестриктивна кардіоміопатія, вроджені вади серця, гемодинамічно значущі набуті клапанні вади серця, інфаркт міокарда протягом останніх 3 місяців.

Препарат слід застосовувати з обережністю пацієнтам при таких станах:

• бронхоспазм (при бронхіальній астмі, обструктивних захворюваннях дихальних шляхів);
• цукровий діабет зі значними коливаннями рівня глюкози в крові, при цьому симптоми гіпоглікемії (тахікардія, серцебиття, пітливість) можуть бути приховані;
• сувора дієта;
• проведення десенсибілізаційної терапії. Як і інші ß-блокатори, бісопролол може підсилювати чутливість до алергенів та збільшувати важкість анафілактичних реакцій. У таких випадках лікування адреналіном не завжди дає позитивний терапевтичний ефект; 
• атріовентрикулярна блокада I ступеня;
• стенокардія Принцметала;
• облітеруючі захворювання периферичних артерій (на початку терапії можливе посилення скарг);
• загальна анестезія.

Незважаючи на те, що кардіоселективні ß-блокатори (ß₁) мають менший вплив на функцію легень порівняно із неселективними ß-блокаторами, слід уникати їх застосування, як і всіх ß-блокаторів, при обструктивних захворюваннях дихальних шляхів, якщо немає вагомих причин для проведення терапії. У разі необхідності препарат Польпролол+ASA слід застосовувати з обережністю. У пацієнтів із обструктивними захворюваннями дихальних шляхів лікування бісопрололом слід розпочинати із найнижчої можливої дози та слід спостерігати за станом пацієнтів щодо виникнення нових симптомів (таких як, задишка, непереносимість фізичних навантажень, кашель).

При бронхіальній астмі або інших хронічних обструктивних захворюваннях легень, що можуть викликати симптоми, показана супутня терапія бронходилататорами. У деяких випадках на тлі прийому препарату пацієнти з бронхіальною астмою через підвищення резистентності дихальних шляхів можуть потребувати більш високих доз ß2-симпатоміметиків.

У пацієнтів, яким планується загальна анестезія, застосування ß-блокаторів знижує випадки аритмії та ішемії міокарда впродовж введення в наркоз, інтубації та післяопераційного періоду. Рекомендовано продовжувати застосування ß-блокаторів під час периопераційного періоду. Необхідно обов?язково повідомити анестезіолога, що пацієнт приймає бісопролол через можливі взаємодії з іншими препаратами, в результаті чого може виникнути брадіаритмія, послаблення рефлекторної тахікардії і зниження рефлекторної здатності компенсувати втрату крові. Якщо необхідне припинити лікування бета-блокаторами перед операцією, це треба робити поступово і повністю припинити приблизно за 48 годин до застосування анестезії.

Капсули з бісопрололом та ацетилсаліциловою кислотою не слід призначати дітям. Їх необхідно призначати з обережністю пацієнтам із пептичною виразкою або порушенням згортання крові (коагуляцією) в анамнезі. Вони можуть спричинити шлунково-кишкову кровотечу.

Поєднання бісопрололу з антагоністами кальцію типу верапаміл або дилтіазем, із антиаритмічними препаратами І класу і з антигіпертензивними препаратами центральної дії, як правило, не рекомендується (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Пацієнтам із псоріазом або із псоріазом в анамнезі слід призначати бета-блокатори (наприклад бісопролол), тільки тоді, коли користь переважатиме над ризиками.

Пацієнтам з феохромоцитомою (медулярною парагангліомою) бісопролол можна призначати тільки після попередньої терапії альфа-адреноблокаторами.

При лікуванні бісопрололом симптоми тиреотоксикозу можуть маскуватися.

Спортсменам слід мати на увазі, що цей препарат містить активні речовини, які можуть дати позитивну реакцію при допінг-контролі.

Ацетилсаліцилову кислоту застосовують з обережністю при:

• гіперчутливості до аналгетичних, протизапальних, протиревматичних засобів, а також за наявності алергії на інші речовини;
• виразках шлунково-кишкового тракту, включаючи хронічні та рекурентні виразкові хвороби або шлунково-кишкові кровотечі в анамнезі;
• одночасному застосуванні антикоагулянтів;
• порушеннях функцій нирок і/або печінки.

У разі тривалого застосування ацетилсаліцилової кислоти перед початком прийому ібупрофену пацієнт повинен проконсультуватися з лікарем.

Капсули для перорального прийому. Приймати по одній капсулі щодня вранці, запиваючи водою. Доза для одноразового прийому – 1 капсула препарату Польпролол + ASA 5 мг/75 мг. У разі необхідності можливе збільшення дози до 10 мг/75 мг.

Для пацієнтів з порушенням функцій печінки або нирок легкого та середнього ступеня тяжкості підбір дози робити не потрібно.

Діти.

Застосування протипоказано.

Нижче наведено побічні реакції, що класифікуються за частотою їх виникнення так:

дуже часто (>1/10);

часто (>1/100, < 1/10);

нечасто (>1/1 000, < 1/100);

рідко (>1/10 000, < 1/1 000);

дуже рідко (< 1/10 000);

невідомо (частота не визначається за даними).

З боку серця

Дуже часто: брадикардія (у пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю).

Часто: ознаки погіршення серцевої недостатності (у пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю).

Нечасто: брадикардія (у пацієнтів з артеріальною гіпертензією або ішемічною хворобою серця), порушення передачі АВ-провідності, ознаки погіршення серцевої недостатності (у пацієнтів з артеріальною гіпертензією або ішемічною хворобою серця).

З боку органів слуху

Рідко: порушення слуху.

З боку органів зору

Рідко: зменшення сльозовиділення (слід розглянути, якщо пацієнт використовує лінзи).

Дуже рідко: кон’юнктивіт.

З боку травного тракту

Часто: нудота, блювання, діарея, запор.

Загальні порушення

Часто: астенія (у пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю), втомлюваність*

Нечасто: астенія (у пацієнтів з артеріальною гіпертензією або ішемічною хворобою серця).

З боку кістково-м’язової системи

Нечасто: м’язова слабкість, судоми.

З боку печінки та жовчного міхура

Рідко: гепатит.

З боку нервової системи

Часто: втома*, виснаження*, запаморочення*, головний біль, парестезія.

Рідко: синкопе.

Психічні розлади.

Нечасто: депресія, порушення сну.

Рідко: нічні кошмари, галюцинації.

З боку репродуктивної системи

Рідко: порушення потенції.

З боку дихальної системи

Нечасто: бронхоспазм у пацієнтів із бронхіальною астмою або обструктивним захворюванням дихальних шляхів в анамнезі.

Рідко: алергічний риніт.

З боку шкіри та сполучних тканин

Рідко: реакції гіперчутливості, включаючи свербіж, висипання, почервоніння, підвищена пітливість.

Дуже рідко: бета-блокатори можуть спровокувати або ускладнити псоріаз або спричинити псоріазоподібний висип, алопецію.

З боку судинної системи

Часто: відчуття холоду або оніміння в кінцівках, артеріальна гіпотензія (у пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю).

Нечасто: ортостатична гіпотензія (у пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю), артеріальна гіпотензія (у пацієнтів з артеріальною гіпертензією або ішемічною хворобою серця).

Лабораторні показники.

Рідко: підвищення рівня тригліцеридів у крові, підвищення активності печінкових ферментів у плазмі крові (АСТ, АЛТ).

* Стосується тільки пацієнтів з артеріальною гіпертензією або ішемічною хворобою серця. Ці симптоми виникають особливо на початку лікування. Вони, як правило, легкі і зазвичай зникають протягом 1-2 тижнів.

Ацетилсаліцилова кислота

Диспепсія, нудота і блювання.

Рідко: виразки та шлунково-кишкової кровотечі.

У разі виникнення побічних явищ або небажаних реакцій необхідно негайно проінформувати лікаря.

При передозуванні (наприклад, застосування добової дози 15 мг замість 7,5 мг) були зафіксовані випадки розвитку атріовентрикулярної блокади ІІІ ступеня, брадикардії та запаморочення. Найбільш поширені симптоми, очікувані від передозування ß-блокатором: брадикардія, артеріальна гіпотензія, бронхоспазм, гостра серцева недостатність і гіпоглікемія. На сьогодні спостерігалось кілька випадків передозування пацієнтів із артеріальною гіпертензією та /або ішемічною хворобою серця (максимальна доза – 2000 мг) бісопрололу. Відмічалися брадикардія та/або артеріальна гіпотензія. Всі пацієнти одужали. Існує широка міжіндивідуальна варіабельність чутливості до однієї і тієї ж високої дози бісопрололу, пацієнти із серцевою недостатністю можуть бути більш чутливі до препарату. Тому лікування слід починати з поступовим збільшенням дозування (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Лікування.

Загалом, якщо виникає передозування, лікування бісопрололом необхідно припинити і провести підтримувальне та симптоматичне лікування. Обмежені дані свідчать про те, що бісопролол навряд чи піддається діалізу. З огляду на очікувану фармакологічну дію та рекомендації щодо інших бета-блокаторів необхідно розглянути нижчезазначені заходи, якщо це клінічно виправдано.

Брадикардія

Ввести внутрішньовенно атропін. Якщо відповідь незадовільна, можна обережно ввести ізопреналін або іншу речовину з позитивними хронотропними властивостями. За певних обставин може бути необхідним встановлення трансвенозного кардіостимулятора.

Артеріальна гіпотонія

Слід призначити рідини для внутрішньовенного введення і вазопресори (судинозвужувальні речовини, що підвищують артеріальний тиск). Може бути корисним внутрішньовенне введення глюкагону (пептидний гормон).

АВ-блокада (другого або третього ступеня)

Пацієнти повинні перебувати під ретельним контролем і отримати лікування у вигляді інфузії ізопреналіну або встановлення трансвенозного кардіостимулятора.

Гостре погіршення серцевої недостатності

Необхідно ввести внутрішньовенно діуретики, інотропні препарати, вазодилататори (судинорозширювальні препарати).

Бронхоспазм

Слід провести лікування бронходилататорами (бронхорозширювальні препарати), такими як ізопреналін, ß2-симпатоміметики та/або еуфілін.

Гіпоглікемія

Необхідно ввести внутрішньовенно глюкозу.

Передозування ацетилсаліциловою кислотою призводить до запаморочення, шуму у вухах, пітливості, нудоти і блювання, сплутаності свідомості і гіпервентиляції. Сильне передозування може призвести до пригнічення центральної нервової системи (ЦНС) і коми.

Симптомами отруєння саліцилатами (сіль або ефір саліцилової кислоти) є: криваве блювання, гіпертермія, гіпоглікемія, гіпокаліємія, тромбоцитопенія, підвищення INR (міжнародне нормалізоване відношення/МНВ)/PTR (пептидилтрансфераза), внутрішньосудинне згортання крові, ниркова недостатність і несерцевий набряк легенів.

Лікування передозування полягає в промиванні шлунка і примусовому лужному діурезі. Гемодіаліз є методом вибору при лікуванні тяжкого отруєння, який слід розглядати для пацієнтів із концентраціями саліцилатів у плазмі крові > 700 мг/л (5,1 ммоль/л) або більш низькими концентраціями, що пов'язані з тяжкими клінічними або метаболічними ознаками.

Застосування протипоказано.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

У ході досліджень за участю пацієнтів з ішемічною хворобою серця препарат не впливав на здатність керувати автомобілем. Однак в індивідуальних випадках препарат може вплинути на здатність керувати автотранспортом або працювати зі складними механізмами. Особливу увагу необхідно приділяти на початку лікування, при зміні дози препарату або при взаємодії з алкоголем.

Термін придатності

3 роки.

Умови зберігання

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 ^оС.

Зберігати в недоступному для дітей місці.

Упаковка

По 10 капсул у блістерах; по 3 блістери в картонній коробці.

Категорія відпуску

За рецептом.

Інструкція для: Польпролол+Asa капс. тверд. 10 мг + 75 мг блистер №30

Виробник: Польфарма С.А.,Фармацевтичний завод, Польща

Фарм. група: Селективні блокатори бета-адренорецепторів. Бісопролол, комбінації.

Реєстрація: UA/13298/01/02

МНН: Bisoprolol, combinations

Код АТХ:

(C) Лікарські засоби для лікування захворювань серцево-судинної системи

(C07) Бета-блокатори

(C07F) Бета-блокатори та антигіпертензивні препарати

(C07FX) Бета-адреноблокатори в комбінації з іншими засобами

(C07FX04) Бісопролол в комбінації з ацетилсаліциловою кислотою