Стрикарб р-н д/інф. 10 мг/мл фл. 45 мл

діюча речовина: carboplatin;

1 мл розчину містить карбоплатину 10 мг;

допоміжна речовина: вода для ін’єкцій.

Лікарська форма

Розчин для інфузій.

Основні фізико-хімічні властивості: прозорий розчин від безбарвного до світлого жовтого кольору.

Фармакотерапевтична група

Антинеопластичні засоби. Сполуки платини. Карбоплатин.

Код АТХ L01X A02.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка.

Карбоплатин – протипухлинний засіб, що являє собою неорганічну комплексну сполуку платини. Протипухлинна активність карбоплатину порівнянна з активністю цисплатину щодо широкого спектра пухлин незалежно від їхньої локалізації. Механізм його протипухлинної дії пов’язаний з пригніченням синтезу нуклеїнових кислот, що призводить до загибелі клітини. Здатність препарату спричиняти регресію первинних пухлин та метастазів пов’язана також з його впливом на імунну систему організму.

Дослідження методом лужної елюції ДНК і аналізи зв’язування ДНК продемонстрували якісну подібність механізмів дії карбоплатину і цисплатину. Карбоплатин, як і цисплатин, спричиняє зміни в суперспіральній конформації ДНК, які асоціюються з ефектом вкорочення ДНК. Також він спричиняє утворення міжниткових і внутрішньониткових зшивок у ДНК.

Фармакокінетика.

Концентрація карбоплатину та вільної платини в плазмі крові після внутрішньовенного введення зменшується відповідно до двофазної кінетики. Початковий період напіввиведення вільної платини становить приблизно 1–2 години, а термінальний період напіввиведення – 3–6 годин; загальна платина характеризується подібним початковим періодом напіввиведення, але термінальний період напіввиведення в неї триваліший (приблизно 24 години). При повторних введеннях дози протягом чотирьох днів поспіль накопичення платини в плазмі не спостерігається. Приблизно 85 % дози платини в плазмі крові зв’язується з білками протягом 24 годин після введення.

У плазмі крові концентрація платини в складі молекули карбоплатину значно перевищує концентрацію вільної платини. Карбоплатин зв’язується з білками плазми крові і повільно виводиться з організму, в основному нирками. 30 % введеної дози виводиться в незміненому вигляді. У пацієнтів із кліренсом креатиніну понад 60 мл/хв приблизно 60–80 % застосованої дози виводиться із сечею протягом 12 годин після введення.

Як монотерапія або в комбінації з іншими антинеопластичними засобами показаний для лікування таких захворювань:

• епітеліальний рак яєчників;
• дрібноклітинний рак легенів.

Гіперчутливість до карбоплатину або до інших сполук платини.

Тяжка мієлосупресія.

Недавня значна крововтрата.

Порушення функції нирок (кліренс креатиніну < 30 мл/хв).

Порушення слуху.

Вагітність і період годування груддю.

Дитячий вік.

Одночасне застосування вакцини проти жовтої лихоманки.

Особливі заходи безпеки

Лікування карбоплатином має здійснюватися під наглядом лікаря-онколога в умовах стаціонару за наявності засобів для адекватного моніторингу стану пацієнта.

При маніпуляціях із препаратом слід дотримуватися правил роботи з цитостатиками.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Через підвищений ризик розвитку тромбозів при пухлинних захворюваннях часто призначають антикоагулянтну терапію. Високі інтраіндивідуальні коливання показників згортання крові під час хвороби, а також можлива взаємодія мід пероральними антикоагулянтами і хіміопрепаратом потребують регулярного контролю показників МНО.

Застосування разом з вакцинами проти жовтої лихоманки протипоказана, оскільки є ризик розвитку летальної генералізованої інфекції.

Застосування у комбінації з живими ослабленими вакцинами (окрім вакцини протижовтої лихоманки) не рекомендується через ризик розвитку системного, імовірно, летального захворювання. Цей ризик підвищується у хворих з ослабленим імунітетом через основне захворювання. Слід застосовувати інактивовані вакцини у разі наявності (поліомієліт).

При комбінованій терапії карбоплатином у поєднанні з іншими мієлосупресивними препаратами пригнічення функції кісткового мозку посилюється.

При одночасному використанні карбоплатину та петлевих діуретиків можуть частіше виникати порушення функції нирок та слуху.

При комбінуванні карбоплатину з іншими речовинами, що пригнічують кістковий мозок, можуть посилювати дію карбоплатину та/або додатково призначених медикаментів на кістковий мозок. При одночасному застосуванні з іншими нефротоксичними засобами у пацієнтів може розвинутися тяжка та довготривала мієлотоксичність за рахунок зниження ниркового кліренсу карбоплатину.

При одночасному прийомі карбоплатину і варфарину слід бути дуже обережним, оскільки спостерігалися випадки підвищення показників МНО.

Не рекомендується застосовувати разом з фенітоїном, фосфенітоїном через ризик виникнення конвульсій, оскільки цитотоксичні препарати знижують абсорбцію фенітоїну у шлунково-кишковому тракті, а також через ризик підвищення токсичності або втрати ефективності цитотоксичних препаратів у зв’язку з підвищенням метаболізму фенітоїну у печінці.

Карбоплатин не слід призначати одночасно з препаратами, котрі мають у своєму складі хелатні частини, оскільки теоретично вони можуть послабляти протипухлинну дію карбоплатину. Однак експериментальні і клінічні дослідження показали, що діетилдитіокарбамат не впливає на протипухлинну дію карбоплатину.

Одночасне застосування циклоспорину, а також такролімусу і сіролімусу може призвести до розвитку лімфопроліферативних захворювань через посилену імуносупресію.

Експериментально встановлено, що карбоплатин діє синергічно з етопозидом і віндесином.

Карбоплатин вступає в реакцію з алюмінієм з утворенням осаду чорного кольору. Тому при застосуванні препарату Стрикарб, як під час приготування розчину, так і при його введенні, слід уникати використання голок, шприців, катетерів та інфузійних систем, до складу яких входить алюміній.

Особливості застосування

Застереження.

Лікування карбоплатином слід проводити під наглядом досвідченого лікаря-онколога. Для проведення лікування та попереджання ускладнень у лікарні мають бути доступні засоби діагностики стану пацієнта.

Необхідно регулярно проводити аналіз крові, а також функціональні тести для визначення роботи нирок і печінки, та у разі виявлення значного пригнічення функції спинного мозку або аномального функціонування нирок або печінки, застосування лікарського засобу слід припинити.

Пацієнти, котрі вже пройшли серйозне попереднє лікування (особливо з застосуванням цисплатину), пацієнти з поганим загальним станом здоров’я або віком від 65 років, або пацієнти, які отримують одночасно лікування нефротоксичними лікарськими засобами, можуть, як і пацієнти з важким порушенням функції нирок, страждати тяжкою або довготривалою мієлосупресією.

Для цих груп пацієнтів початкове дозування повинно бути зменшене наступним чином (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Необхідно проводити регулярні обстеження крові з метою спостереження за результатами взаємодії карбоплатину. Мієлосупресивна дія карбоплатину тісно пов’язана з нирковим кліренсом. У пацієнтів з обмеженою функцією нирок необхідно контролювати параметри функції нирок перед початком лікування та під час його проведення. Слід припинити терапію препаратом у разі виникнення значних відхилень від норми показників роботи кісткового мозку або аномальної функції нирок або печінки.

Зазвичай тривалість інтервалів між курсами терапії має бути не менше 4 тижнів. Введення карбоплатину спричиняє тромбоцитопенію, лейкопенію та анемію.

Гематологічна токсичність. Гемолітична анемія з наявністю серологічних антитіл, викликаних препаратом було зареєстровано у пацієнтів, які проходили лікування карбоплатином. Виникнення такої реакції може призвести до летального наслідку.

Лейкопенія, нейтропенія, тромбоцитопенія залежить від дози і є дозолімітуючим фактором при лікуванні. Під час лікування карбоплатином та після його завершення необхідний частий контроль параметрів периферичної крові і, у разі виявлення токсичної дії, лікування карбоплатином слід припинити до моменту нормалізації показників. У пацієнтів, які отримують ін’єкції карбоплатину у рамках монотерапії, максимальне зниження рівнів нейтрофілів, як правило, відбувається на 21 день, а у пацієнтів, які отримують комбіновану терапію – на 15 добу. Під час лікування карбоплатином та після його завершення необхідний частий контроль параметрів периферичної крові. Взагалі не можна розпочинати наступний курс лікування карбоплатином до нормалізації показників лейкоцитів та тромбоцитів. У даному випадку діють наступні норми: для лейкоцитів – 2000 лейкоцитів/мм³, для тромбоцитів – 100000 тромбоцитів/мм³.

Анемія може бути кумулятивною, і в деяких випадках може знадобитися переливання крові.

Мієломупресивні ефекти можуть мати кумулятивний характер при супутній хіміотерапії. Пацієнти з важкою та стійкою мієлосупресією перебувають у групі високого ризику виникнення інфекційних ускладнень, в тому числі з летальним наслідком. При виникненні таких ефектів слід негайно припинити терапію крабоплатином.

Щоб мінімізувати адитивні ефекти, необхідно дуже ретельно планувати комбіновану терапію, яка включає карбоплатин та інші мієлосупресивні речовини, особливо дозування та графік терапії. Пацієнтам, у котрих спостерігається тяжке пригнічення функції кісткового мозку, може знадобитися підтримуюча трансфузійна терапія.

Повідомлялося про випадки виникнення гострої промієлоцитарної лейкемії і мієлодиспластичного синдрому (МДС) / гострого мієлоїдного лейкозу (ГМЛ) через кілька років після терапії з карбоплатином та іншими протипухлинними засобами.

Гемолітично-уремічний синдром (ГУС) є небезпечиним для життя побічним ефектом. Карбоплатин слід припинити при перших ознаках мікроангіопатичної гемолітичної анемії, таких як швидке зниження гемоглобіну із супутньою тромбоцитопенією, підвищенням сироваткового білірубіну, сироваткового креатиніну, азоту сечовини крові, або ЛДГ. Ниркова недостатністиь може бути необоротною після припинення терапії та потребуватиме проведення діалізу.

Алергічні реакції. При прийомі карбоплатину інколи виникають алергічні реакції, наприклад, еритема, лихоманка без видимої причини та свербіж. У деяких випадках виникала анафілаксія, набряк Квінке та анафілактоїдні реакції, включаючи бронхоспазм, кропив’янку та набряк обличчя, дуже рідко лікування також закінчується летальним наслідком. Необхідно негайно припинити лікування та розпочати відповідні лікувальні заходи. Реакції схожі з тими, що спостерігаються при використанні інших препаратів, що містять сполуки платини, вони можуть виникнути через декілька хвилин після введення засобу. Частота алергічних реакцій може зростати у зв’язку з попередньою взаємодією засобів, що містять сполуки платини, навіть якщо ці реакції спостерігалися тільки після призначення карбоплатину. Необхідно уважно спостерігати за можливими алергічними реакціями пацієнтів та проводити підтримуюче лікування, включаючи введення антигістамінних препаратів, адреналіну та/або глюкокортикоїдів.

Ниркова токсичність і вплив на функціонування печінки. Карбоплатин може призвести до порушення функції нирок та печінки. Дуже високі дози карбоплатину (перевищення рекомендованої дози у 5 разів у рамках монотерапії) призвели до тяжких аномалій функції печінки та нирок. До теперішнього часу не з’ясовано, чи можна за допомогою відповідної гідратації боротися з даним впливом на функцію нирок. У випадку зміни функції нирок або печінки середнього та тяжкого ступеня тяжкості необхідне зниження дози або переривання лікування (див. розділ «Побічні реакції»).

У пацієнтів з обмеженою функцією нирок ще до початку лікування карбоплатином, нефротоксичний ефект може виникати частіше та мати більш тяжку форму. Окрім того, виникнення порушення функції нирок є більш вірогідним у тих пацієнтів, у котрих під дією цисплатину виникла нефротоксичність. Хоча на даний момент немає клінічніх даних, що свідчать про посилення нефротоксичного ефекту, карбоплатин не рекомендується комбінувати з аміноглікозидами або іншими нефротоксичними речовинами.

Венооклюзивна хвороба печінки. Повідомлялося про випадки обструкції печінкових вен (синдром синусоїдальної осбструкції печінки), деякі з летальним наслідком. Слід перевіряти пацієнтів на наявність ознак і сиптомів порушення функції печінки або портальної гіпертензії, яка імовірно не є результатом метастазів в печінці.

Неврологічна токсичність. Необхідно регулярно проводити неврологічні обстеження та перевірку слуху – перш за все у пацієнтів, котрі приймають великі дози карбоплатину. Інколи виникають такі прояви нейротоксичності як парестезія, зниження глибоких сухожильних рефлексів та ототоксичність, котрі, як правило, є легко вираженими. Виникнення цих симптомів більш вірогідне у пацієнтів віком від 65 років або у тих, котрі вже пройшли курс лікування препаратами, що містять сполуки платини, або іншими медикаментами, що чинять негативний вплив на слух. Повідомлялося про порушення зору, включаючи втрату зору, при високому дозуванні карбоплатину. Після закінчення лікування високими дозами препарату зір відновлювався протягом декількох тижнів, як правило, у повному обсязі або з невеликими обмеженнями.

Випадки виникнення синдрому зворотної задньої лейкоенцефалопатії (RPLS) було зареєстровано у пацієнтів, які отримували карбоплатин в комбінованій хіміотерапії. RPLS є рідкісним, оборотним після припинення лікування, неврологічне захворювання, що швидко розвивається, яке може сключати в себе виникнення судом, гіпертонії, головного болю, сплутаності свідомості, сліпоту та інші візуальні та неврологічні порушення. Діагноз RPLS підтверджується результатами обстеження головного мозку, переважно з використанням МРТ (магнітно-резонансної томографії).

Синдром лізису пухлини (TLS). В результаті постмаркетингового досвіду застосування, повідомлялося про випадки синдрому лізису пухлин у пацієнтів, які проходили лікування карбоплатином у монотерапії або в комбінації з іншими хіміотерапевтичними засобами. Слід контролювати пацієнтів з високим ризиком виникнення TLS, тобто тих, які мають пухдини, клітини яких характеризуються високою проліферативною здатністю, з високою поширеністю пухлини і пацієнтів з високою чутливістю до цитотоксичних засобів, та проводити відповідні запобіжні заходи.

Дослідження з вивчення комбінованої терапії з застосуванням карбоплатину та циклофосфаміду показали, що у пацієнтів літнього віку тромбоцитопенія розвивається частіше, ніж у молодших. Оскільки у пацієнтів літнього віку функція нирок часто знижена, необхідно враховувати цей фактор при визначенні дози препарату (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Застосування живих або аттенуйованих живих вакцин у пацієнтів з порушенням імунної системи під час проведення хіміотерапії, у тому числі з використанням карбоплатину, може призвести до розвитку тяжких інфекцій або інфекцій, що призводять до летальних наслідків. З цієї причини слід уникати вакцинації пацієнтів із застосуванням живої вакцини під час проведення лікування карбоплатином. Неживі або інактивовані вакцини можна застосовувати, однак реакція на такі вакцини може бути зниженою (див. також розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Канцерогенний потенціал карбоплатину не був досліджений, але сполуки з подібним механізмом дії та мутагенністю, як повідомляється, можуть бути канцерогенними. Вторинні злоякісні новоутворення були зареєстровані в асоціації з множинною лікарською терапією.

Безпека та ефективність застосування карбоплатину у дітей та підлітків не встановлена.

Карбоплатин може спричинити нудоту та блювання. Згідно з відгуками предмедикація протиблювальними засобами може зменшити частоту та інтенсивність побічних дій.

При виготовленні та введенні карбоплатину не можна використовувати інструменти, що містять алюміній (див. розділ «Несумісність»).

Тільки для внутрішньовенного застосування.

Стрикарб можна застосовувати у комбінації з іншими антинеопластичними засобами.

Дорослим пацієнтам, які раніше не лікувалися даним препаратом, за умови нормальної функції нирок карбоплатин вводять у дозі 400 мг/м² поверхні тіла шляхом коротких внутрішньовенних інфузій (тривалістю 15–60 хв).

Дози також можуть бути розраховані за допомогою формули Кальверта на основі швидкості клубочкової фільтрації (ШКФ) хворого і бажаної площі під фармакокінетичною кривою «концентрація-час» (AUC). Необхідно звернути увагу на те, що дози за формулою Кальверта розраховують у міліграмах, а не в міліграмах на м².

Доза (мг) = бажана AUC (мг/мл × хв) × [ШКФ (мл/хв) + 25]

Таблиця 1

Курси терапії можуть повторюватися з інтервалами 4 тижні і/або коли кількість нейтрофілів становить не менше 2 000/мм³, а тромбоцитів – не менше 100 000/мм³.

Пацієнтам, що належать до групи ризику (яким раніше призначали препарати з активною мієлосупресивною дією і/або променеву терапію, а також хворим із загальним поганим станом здоров’я), карбоплатин призначають у початковій дозі 300–320 мг/м² поверхні тіла.

За наявності у пацієнтів порушень функції нирок дози карбоплатину необхідно зменшувати відповідно до швидкості клубочкової фільтрації згідно з рекомендаціями, наведеними у Таблиці 2.

Таблиця 2

При лікуванні пацієнтів літнього віку дози карбоплатину необхідно коригувати залежно від загального стану здоров’я хворого.

Приготування розчинів

Розчини необхідно готувати безпосередньо перед їх застосуванням.

Перед введенням препарат розводять 5 % розчином глюкози чи 0,9 % розчином натрію хлориду до концентрації 0,4 мг/мл.

Свіжоприготовлені розчини є фізично і хімічно стабільними протягом 24 годин при зберіганні в холодильнику (2–8 ^оС).

З мікробіологічної точки зору розведений розчин слід вводити негайно.

Стрикарб не можна вводити через інфузійні системи, до складу яких входить алюміній, або через голки, що містять алюміній (може утворюватися осад).

Перед введенням розчин Стрикарбу необхідно візуально перевірити на наявність сторонніх часток і зміну забарвлення, у разі виявення яких застосовувати препарат не слід.

Набирати розчин з флакона слід безпосередньо перед застосуванням.

Дозволяється лише одноразовий відбір препарату з флакона.

При маніпуляціях із препаратом слід дотримуватися правил роботи з цитостатиками.

Діти.

Протипоказано.

Більшість побічних реакцій зумовлені терапевтичною дією препарату, який не є селективним щодо злоякісних клітин і вражає усі клітини, що швидко діляться. Як наслідок, розвиток побічних реакцій можна очікувати у тих тканинах і органах, де нормальний поділ клітин відбувається достатньо швидкими темпами, наприклад у кістковому мозку, лімфоретикулярній тканині, слизовій оболонці травного тракту, шкірі і гонадах, а також у плоді. Побічні дії можуть не проявлятися впродовж днів або навіть тижнів залежно від застосованих лікарських засобів і швидкості поділу клітин у певній тканині та можуть мати кумулятивний характер. Найбільш серйозна побічна дія, яка до того ж обмежує можливості продовження терапії, проявляється у вигляді мієлосупресії. Терапію Стрикарбом необхідно проводити у спеціалізованих центрах із залученням кваліфікованого персоналу.

Частота виникнення побічних реакцій класифікається наступним чином:

дуже часті (≥ 1/10), часті (≥ 1/100 до < 1/10), нечасті (≥ 1/1000 до < 1/100), рідкі (≥ 1/10000 до < 1/1000), дуже рідкі (< 1/10000), невідома (неможливо розрахувати частоту на підставі доступних даних).

Інфекції та інвазії. Часті: інфекції*. Невідомо: пневмонія.

Доброякісні, злоякісні та неспецифічні новоутворення (включаючи кісти та поліпи). Нечасті: розвиток повторних пухлин (включаючи промієлоцитарний лейкоз, котрий розвивався через 6 років після проведення монотерапії карбоплатином та попередньої променевої терапії) спостерігалося після закінчення монотерапії карбоплатином, а також комбінованої терапії (причинно-наслідковий зв’язок не встановлено).

З боку крові та лімфатичної системи. Дуже часті: тромбоцитопенія, нейтропенія, лейкопенія, анемія; дозолімітуючим фактором при лікуванні карбоплатином є обмежені функції кісткового мозку. У пацієнтів з порушеною функцією нирок, після попередньої променевої терапії, з поганим загальним станом здоров’я та віком від 65 років мієлосупресія може протікати у більш тяжкій та тривалій формі. Окрім того, пригнічення кісткового мозку посилюється при поєднанні карбоплатину з іншими засобами, що мають схожу мієлосупресивну дію. Якщо карбоплатин використовувати у рамках монотерапії та у рекомендованій дозі і відповідно до показань для застосування (частота прийому засобу), пригнічення кісткового мозку, як правило, є оборотним та некумулятивним.

При застосуванні максимально переносимих доз карбоплатину у рамках монотерапії у близько 25 % пацієнтів спостерігалася тромбоцитопенія зі зниженням кількості тромбоцитів до мінімального значення – менше 50000/мм³. Мінімальне значення досягається, як правило, на 14–21 день терапії, нормалізація відбувається упродовж 35 днів після початку лікування. Приблизно у 14 % пацієнтів спостерігалася лейкопенія з концентрацією лейкоцитів > 2000/мм³, нормалізація показників починається з дня досягнення мінімального значення (на 14-28 добу) та відбувається більш повільно, як правило, протягом 42 днів після початку терапії. Приблизно у 18 % пацієнтів спостерігалася нейтропенія з кількістю гранулоцитів < 1000/мм³. У 15 % пацієнтів з нормальними початковими показниками спостерігався низький рівень гемоглобіну – менше 8 г/дл. Анемія розвивається часто та може протікати кумулятивно. У невеликої кількості пацієнтів лейкопенія і тромбоцитопенія спричиняли такі симптоматичні реакції, як інфікування та кровотеча.

Часті: геморагія*, інфекційно-зумовлені ускладнення у пацієнтів з поганим загальним станом (< 1 % призводить до летального наслідку). Невідомо: порушення кровотворення, фебрильна нейтропенія, гемолітико-уремічний синдром.

З боку імунної системи. Часті: реакції гіперчутливості, анафілактоїдні реакції. Анафілактоїдні реакції, що рідко призводять до летального наслідку, можуть виникати протягом декількох хвилин після введення ін’єкції. До симптомів відносяться бронхоспазм, свербіж, пропасниця, ангіоедема, кропив’янка, набряк та почервоніння обличчя, задишка, гіпотензія, запаморочення, анафілактичний шок, свистяче дихання та тахікардія (див. розділ «Особливості застосування»).

З боку обміну речовин та харчування. Дуже часті: після лікування карбоплатином було зареєстровано зниження електролітів у сироватці крові (магнію, калію, натрію та кальцію), однак ці прояви були не настільки серйозними, щоб спричинити клінічні ознаки або симптоми. У тому числі повідомлялося про випадки ранньої гіпонатріємії. Рідкі: анорексія, гіпонатріємія. Невідомо: обезводнення, синдром лізису пухлини.

З боку нервової системи. Часті: периферична нейропатія, парестезія, зниження глибоких сухожильних рефлексів, порушення чутливості, дисгевзія.

Частота виникнення периферичної нейропатії після лікування карбоплатином становить 4 %. У більшості пацієнтів нейротоксичність обмежується парестезіями та зниженням глибоких сухожильних рефлексів. У пацієнтів віком від 65 років або після попереднього лікування цисплатином підвищується частота та інтенсивність побічних дій. Парестезії, які є ще до початку лікування карбоплатином, спричинені перш за все попередньою терапією із застосуванням цисплатину, у ході лікування карбоплатином можуть зберігатися або погіршуватися.

В окремих випадках повідомлялося про симптоми зі сторони центральної нервової системи, котрі, однак, часто можуть пояснюватися одночасним застосуванням протиблювальних препаратів.

У 1 % пацієнтів спостерігалися клінічно значущі порушення чутливості (наприклад, порушення зору, зміни смаку).

Частота виникнення неврологічних побічних ефектів була вища у пацієнтів, котрі отримували карбоплатин у рамках комбінованої терапії. Це може бути пов’язано з кумулятивним впливом.

Дуже рідкі: інсульт головного мозку*. Невідомо: синдром зворотної задньої лейкоенцефалопатії. Можливі галюцинації, тривожність і жахи (жахливі сновидіння).

З боку органів зору. Часті: зрідка при лікуванні засобами, що містять сполуки платини, були зареєстровані тимчасові порушення зору, аж до повної втрати зору. Ці порушення, як правило, виникають тільки при терапії підвищеними дозами у пацієнтів з порушенням функції нирок. У рамках постмаркетингового моніторингового дослідження після виведення засобу на ринок були зареєстровані випадки розвитку невриту зорового нерва.

З боку органів слуху. Дуже часті: на підставі аудіометричних досліджень у 15 % пацієнтів після лікування карбоплатином спостерігалися субклінічні порушення слуху з обмеженнями у верхньому діапазоні частот (4000–8000 Гц). Часті: клінічна ототокстичність. Тільки у 1 % пацієнтів мали місце клінічні симптоми, котрі переважно проявлялися у вигляді шуму у вухах. У пацієнтів зі зниженою гостротою слуху внаслідок лікування цисплатином, порушення слуху можуть зберігатися або погіршуватися.

Клінічно значуща втрата слуху спостерігалася у дітей, котрі отримували більш високі дози карбоплатину, ніж це рекомендовано, у поєднанні з іншими препаратами, що спричиняють негативний вплив на слух.

З боку серця. Часті: серцево-судинні захворювання*. Дуже рідкі: повідомлялося про поодинокі випадки серцево-судинних захворювань (серцева недостатність, емболія), а також цереброваскулярних захворюваннях (інсульти) (причинно-наслідковий зв’язок із застосуванням карбоплатину не встановлений), аритмія. Були зареєстровані поодинокі випадки гіпертонії.

З боку судин. Нечасті: геморагічні ускладнення. Невідомо: емболія*, гіпертонія, гіпотонія.

З боку дихальних шляхів, грудної порожнини та середостіння. Часті: фіброз легенів зі стискаючим болем у грудях та задишкою, інтерстиціальне захворювання легенів, бронхоспазм; це варто враховувати, якщо можна виключити легеневу гіперчутливість.

З боку шлунково-кишкового тракту. Дуже часті: блювання, нудота, коліки, біль у животі; приблизно у 15 % пацієнтів спостерігалася нудота без блювання. 65 % пацієнтів повідомили про блювання, у третини з них було сильне блювання. Нудота та блювання виникали в основному через 6–12 годин після введення карбоплатину. Ці симптоми, як правило, минають при застосуванні протиблювальних засобів та зникають зазвичай упродовж перших 24 годин після лікування. У чверті пацієнтів не виникає ні нудоти, ні блювання. Тільки у 1 % пацієнтів спостерігалося блювання, котре не піддавалося медикаментозному лікуванню. У пацієнтів, котрі раніше отримували лікування, особливо із застосуванням цисплатину, блювання виникає частіше.

17 % пацієнтів повідомили про больові відчуття у ділянці шлунково-кишкового тракту.

Часті: діарея (8 %), запор (6 %), мукозит, запалення стравоходу. Невідомо: стоматит, панкреатит.

З боку гепатобіліарної системи. Дуже часті: повідомлялося про зміни функції печінки легкої або середньої тяжкості приблизно у третини пацієнтів з нормальними початковими показниками, котрі отримують лікування з застосуванням карбоплатину. Лужна фосфатаза підвищується частіше (у 24 % пацієнтів), ніж сироваткова глютамінова оксалоацетинова трансаміназа (у 15 % пацієнтів), аланінамінотрансфераза у сироватці крові або загальний білірубін (у 5 % пацієнтів). Більшість відхилень від норми спонтанно нормалізуються упродовж курсу лікування. У половини пацієнтів ці зміни були в основному легкими та зворотними.

В обмеженій групі пацієнтів, які отримували високі дози карбоплатину для ін’єкцій та яким робили автогенну трансплантацію кісткового мозку, відзначали порушення з боку функціональних показників печінки.

Невідомо: Тяжкі порушення функції печінки (включаючи гострі некрози печінки) виникають після прийому більш високих доз карбоплатину, ніж це рекомендовано.

З боку шкіри та підшкірної клітковини. Часті: алопеція, шкірні захворювання. Невідомо: кропив’янка, еритема, свербіж.

З боку опорно-рухового апарату та сполучної тканини. Часті: захворювання опорно-рухового апарату, астенія.

З боку репродуктивної системи. Невідомо: азоспермія та аменорея.

З боку нирок та сечовивідних шляхів. Часті: у 27 % пацієнтів може спостерігатися порушення функції нирок з кліренсом креатиніну < 60 мл/хв. У пацієнтів, у котрих спостерігалася обмежена функція нирок до початку лікування карбоплатином, нефротоксична дія може виникати частіше або мати більш тяжку форму.

Невідомо, чи можна компенсувати цю дію за допомогою адекватної гідратації. У випадку зміни функції нирок середнього (кліренс креатиніну 41-59 мл/хв) або тяжкого (кліренс креатиніну 21-40 мл/хв) ступеню необхідно зменшити дозу або припинити прийом засобу.

Часті: урогенітальні порушення.

Нечасті: у цілому нефротоксична дія не потребує зниження дози або профілактичних мір, як, наприклад, введення великих об’ємів рідини або форсованого діурезу.

Тим не менше, може спостерігатися підвищення рівня сечовини у крові (у 5 % пацієнтів) та рівня азоту сечовини крові або креатиніну сироватки крові (у 6 % пацієнтів), гемолітико-уремічний синдром, зафіксовано випадки гематурії і появи набряків.

При значних відхиленнях результатів ниркових тестів необхідно знижувати дозу або припиняти терапію карбоплатином, провести симптоматичне лікування.

Реакції у місці введення. Часті: астенія. Невідомо: гарячка та озноб без ознак інфекції, біль, еритема, набряк, кропив’янка і некроз, нездужання. Некроз внаслідок екстравазації.

Загальні розлади. Часті: озноб, пропасниця, головний біль.

Дослідження. Дуже часті: зниження кліренсу креатиніну, підвищення сечовини у крові, підвищення лужної фосфатази, підвищення аспартатамінотрансферази, відхилення показників функції печінки, зниження вмісту натрію, калію, кальцію і магнію у крові. Часті: підвищення білірубіну у крові, підвищення креатиніну та рівня сечовини у крові.

* Призводить до летального наслідку у < 1 % пацієнтів, летальні серцево-судинні захворювання, включаючи серцеву недостатність, у < 1 % пацієнтів, емболія і цереброваскулярні захворювання.

Інші побічні реакції: були повідомлення про вторинні гострі злоякісні пухлини після цитостатичної комбінованої терапії. Спостерігалися випадки алопеції, гарячки і ознобу, мукозиту, астенії, загального нездужання, а також десгевзії. В окремих випадках, зафіксовано гемолітично-уремічний синдром. Є повідомлення про поодинокі випадки серцево-судинних інцидентів (серцева недостатність, емболія), а також поодинокі випадки інсультів.

Випадки гіпертонії було зареєстровано.

Симптоми предозування. На першому етапі дослідження карбоплатин вводити у дозах до 1600 мг/м² за один курс. При цьому дозуванні спостерігалися такі небезпечні для життя гематологічні побічні реакції як гранулоцитопенія, тромбоцитопенія та анемія. На 9-25 добу (у середньому на 12-17 добу) були зареєстровані найнижчі показники гранулоцитів, тромбоцитів і гемоглобіну. Через 8-14 днів (у середньому через 11 днів) гранулоцити знову досягли показника ≥ 500/µл, тромбоцити знову досягли показника ≥ 25 000/µл через 3-8 днів (у середньому через 7 днів).

Крім того, спостерігалися наступні негематологічні побічні реакції: порушення функції нирок зі зниження швидкості клубкової фільтрації на 50 %, нейропатії, ототоксичність, втрата зору, розвиток облисіння, гіпербілірубінемія, мукозит, діарея, нудота і блювання з головним болем, еритема та тяжка інфекція. Слухові порушення у більшості випадків були короткочасними та зворотними.

Лікування передозування. Специфічного антидоту для лікування передозування карбоплатином не існує. Можливі ускладнення при передозуванні засобу можуть стосуватися пригнічення функції кісткового мозку, а також порушення функції печінки і нирок. При лікуванні гематологічних побічних реакцій ефективними засобами можуть бути трансплантація кісткового мозку і трансфузії (тромбоцити, кров).

Препарат протипоказаний у період вагітності та годування груддю через високу токсичність. Пацієнткам необхідно вживати заходів для запобігання вагітності в період лікування карбоплатином і негайно інформувати лікаря про можливу вагітність. Під час терапії препаратом Стрикарб слід припинити годування груддю.

Фертильність. Під час лікування карбоплатином, а також протягом щонайменше 6 місяців після завершення лікування жінкам репродуктивного віку слід використовувати надійні методи контрацепції для попередження вагітності. Вагітним та пацієнткам, котрі завагітніли під час лікування, рекомендується отримати консультацію генетика.

Карбоплатин є генотоксичним. Пацієнтам чоловічої статі рекомендується не зачинати дитину під час лікування карбоплатином, а також протягом не менше 6 місяців після закінчення терапії. Перед початком терапії рекомендується проконсультуватися відносно консервації сперми, оскільки лікування карбоплатином може призвести до безпліддя.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Дослідження впливу препарату на здатність керувати автотранспортом та працювати з іншими механізмами не проводилися.

Враховуючи, що в чутливих хворих при застосуванні препарату можуть виникнути побічні реакції (галюцинації, порушення функції кісткового мозку), таким пацієнтам на час прийому препарату слід утриматися від керування автотранспортом або роботи з іншими механізмами, що потребує концентрації уваги.

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 ^оС.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Термін придатності

2 роки.

Несумісність

Карбоплатин вступає в реакцію з алюмінієм з утворенням осаду чорного кольору. Тому при застосуванні препарату Стрикарб, як під час приготування розчину, так і при його введенні, слід уникати використання голок, шприців, катетерів та інфузійних систем, до складу яких входить алюміній.

Не застосовувати розчинники, які не вказані в розділі «Спосіб застосування та дози».

Не змішувати в одній ємності з іншими препаратами.

Упаковка

По 5 мл або 15 мл, або 45 мл, або 60 мл препарату у скляному флаконі, закупореному гумовою пробкою та алюмінієвим обтискним ковпачком, спорядженим кришкою фліп-оф, що забезпечує контроль першого відкриття.

По 1 флакону разом з інструкцією для медичного застосування у пачці з картону.

Категорія відпуску

За рецептом.

Інструкція для: Стрикарб р-н д/інф. 10 мг/мл фл. 45 мл

Виробник: Онко Терапіз Лтд. для "М. Біотек Лтд", Індія/Великобританія

Фарм. група: Антинеопластичні засоби. Сполуки платини. Карбоплатин.

Реєстрація: UA/12244/01/01

МНН: Carboplatin

Код АТХ:

(L) Протипухлинні лікарські засоби та імуномодулятори

(L01) Протипухлинні препарати

(L01X) Інші протипухлинні препарати

(L01XA) Сполуки платини

(L01XA02) Карбоплатин