Торендо Q-Tab табл., дисперг. в рот. порожнині 1 мг №60

діюча речовина: рисперидон;

1 таблетка, що диспергується в ротовій порожнині, містить 0,5 мг, 1 мг або 2 мг рисперидону;

допоміжні речовини: маніт (Е 421), акрилатний сополімер, повідон, целюлоза мікрокристалічна, гідроксипропілцелюлоза низькозаміщена, аспартам (Е 951), кросповідон, заліза оксид червоний (Е 172), ароматизатор м’яти кучерявої, ароматизатор м’яти перцевої, кальцію силікат, магнію стеарат.

Лікарська форма

Таблетки, що диспергуються в ротовій порожнині.

Фармакотерапевтична група

Антипсихотичні засоби. Рисперидон.

Код АТС N05A X08.

Фармацевтичні характеристики

Основні фізико-хімічні властивості

таблетки, що диспергуються в ротовій порожнині, по 0,5 мг, 1 мг або 2 мг: круглі, дещо двоопуклі, рожеві з мармуровим відтінком, таблетки.

• Лікування шизофренії;
• лікування маніакальних епізодів від середнього до тяжкого ступеня при біполярних розладах;
• короткострокове лікування (до 6 тижнів) персистуючої агресії у пацієнтів з альцгеймерівською деменцією від помірного до тяжкого ступеня, які не відповідають на терапію без застосування фармакологічних препаратів, і тому у таких пацієнтів існує ризик завдати шкоди собі або оточуючим;
• короткострокове симптоматичне лікування (до 6 тижнів) персистуючої агресії при поведінкових порушеннях у дітей віком від 5 років та підлітків з рівнем розумових функцій, нижчим за середній чи затримкою розумового розвитку, які було діагностовано відповідно до критеріїв DSM-IV, у яких тяжкість агресивності чи інших проявів деструктивної поведінки вимагають лікування медичними засобами. Лікування медичними засобами має бути інтегрованою частиною повнішої програми лікування, яка включає психологічну підтримку та освітні компоненти.

Підвищена чутливість до рисперидону або до будь-якої допоміжної речовини препарату.

Шизофренія.

Дорослі.

Торендо® Q-Tab® застосовують 1-2 рази на добу.

Розпочинати прийом препарату слід з дози 2 мг на добу, на другий день дозу можна збільшити до 4 мг. Після цього дозу можна підтримувати без змін або у разі необхідності продовжувати індивідуальну корекцію дози. Для більшості пацієнтів встановлюється доза 4-6 мг на добу. Деяким пацієнтам може бути показане поступове підвищення дози та знижена початкова і підтримуюча доза.

Дози, які перевищують 10 мг на добу, не виявили вищої ефективності порівняно з меншими дозами, але вони можуть спричиняти появу екстрапірамідних симптомів. Оскільки безпека доз, що перевищують 16 мг на добу, не вивчалась, ці дози застосовувати не можна.

Пацієнти літнього віку.

Рекомендована початкова доза − по 0,5 мг 2 рази на добу. Дозу можна індивідуально збільшити з 0,5 мг 2 рази на добу до 1-2 мг 2 рази на добу.

Маніакальні епізоди, асоційовані з біполярним розладом.

Дорослі.

Рекомендована початкова доза препарату Торендо® Q-Tab® становить 2 мг 1 раз на добу. Дозу можна індивідуально збільшити, додаючи дози по 1 мг/добу не частіше ніж через день. Оптимальною дозою для більшості пацієнтів є доза 1-6 мг на добу. У пацієнтів з маніакальними епізодами добові дози рисперидону понад 6 мг не досліджені. Як і при будь-якому симптоматичному лікуванні, подальше застосування Торендо® Q-Tab® має бути оцінене та затверджене відповідно до поточної клінічної картини.

Пацієнти літнього віку.

Рекомендована початкова доза 0,5 мг двічі на добу. У разі необхідності цю дозу можна індивідуально збільшити, додаючи дози по 0,5 мг двічі на добу для досягнення дози від 1 до 2 мг двічі на добу. Слід виявляти обережність, зважаючи на те, що досвід лікування у пацієнтів літнього віку обмежений.

Персиситуюча агресія у пацієнтів з деменцією альцгеймерівського типу від помірного до тяжкого ступеня.

Рекомендована початкова доза – 0,25 мг двічі на добу. У разі необхідності дозу можна збільшити шляхом додавання по 0,25 мг двічі на добу не частіше ніж через день. Оптимальною дозою для більшості пацієнтів є доза по 0,5 мг двічі на добу. Однак для деяких пацієнтів ефективна доза може бути збільшена до 1 мг двічі на добу.

Торендо® Q-Tab® не рекомендується застосовувати понад 6 тижнів пацієнтам з персистуючою агресією при деменції альцгеймерівського типу.

Протягом усієї терапії за станом пацієнта слід проводити постійний регулярний нагляд та періодично переглядати необхідність продовження терапії.

Порушення поведінки.

Діти віком від 5 до 18 років. Призначає рисперидон дитячий невролог, а також дитячий психіатр або лікар, добре обізнаний з лікуванням поведінкових порушень у дітей та підлітків.

Для пацієнтів з масою тіла ≥ 50 кг рекомендована початкова доза становить 0,5 мг 1 раз на добу. У разі необхідності дозу дозволяється коригувати шляхом додавання 0,5 мг 1 раз на добу не частіше ніж через день. Оптимальна доза для більшості пацієнтів – 1 мг 1 раз на добу. Однак для деяких пацієнтів для досягнення позитивного ефекту достатньо не більше 0,5 мг 1 раз на добу, в той час як інші можуть потребувати 1,5 мг 1 раз на добу.

Для пацієнтів з масою тіла < 50 кг рекомендована початкова доза становить 0,25 мг 1 раз на добу. При необхідності дозу дозволяється коригувати шляхом додавання 0,25 мг 1 раз на добу не частіше ніж через день. Оптимальна доза для більшості пацієнтів – 0,5 мг 1 раз на добу. Однак для деяких пацієнтів достатньо не більше ніж 0,25 мг 1 раз на добу для досягнення позитивного ефекту, в той час як інші можуть потребувати 0,75 мг 1 раз на добу.

Як і при інших видах симптоматичного лікування, доцільність довготривалого застосування препарату Торендо® Q-Tab® необхідно періодично переглядати і коригувати дози протягом усієї терапії.

Пацієнти із захворюваннями печінки та нирок.

Пацієнти з нирковою недостатністю мають меншу здатність виводити активну антипсихотичну фракцію, ніж дорослі з нормальним функціонуванням нирок. Пацієнти з порушенням функції печінки мають підвищену концентрацію вільної фракції рисперидону у плазмі крові. Для пацієнтів з порушенням функції нирок або печінки незалежно від симптомів початкова та подальша доза мають бути вдвічі меншими, також потрібно повільніше титрувати дозу.

Спосіб застосування.

Торендо® Q-Tab® призначений для перорального застосування. Їжа не впливає на абсорбцію препарату.

Припиняти застосування препарату рекомендовано поступово. Гострі симптоми відміни включають нудоту, блювання, потіння та безсоння (див. розділ «Побічні реакції»). Може також статися рецидив психотичних симптомів, виникнення розладів мимовільної рухової активності (таких як акатизія, дистонія та дискінезія).

Перехід з терапії іншими антипсихотичними препаратами.

Якщо це клінічно виправдано, під час терапії препаратом Торендо® Q-Tab® рекомендується поступово припинити попередню терапію іншими препаратами. При цьому, якщо пацієнт переводиться з терапії антипсихотичними препаратами у формі «депо», лікування препаратом Торендо® Q-Tab® рекомендується розпочати замість наступної запланованої ін'єкції. Періодично слід оцінювати необхідність у продовженні поточної терапії антипаркінсонічними препаратами.

Не відкривати блістер, якщо ви не готові до застосування. Зняти фольгу з блістера над таблеткою. Не витискати таблетку крізь фольгу, тому що таблетка може розламатися. Виймати таблетку з блістера сухими руками. Негайно покласти таблетку під язик. Таблетка почне диспергуватися за кілька секунд. При необхідності можна вживати воду.

Для досягнення дози 0,25 мг рекомендується застосовувати рисперидон у формі розчину для перорального застосування, 1 мг/мл.

Рисперидон зазвичай добре переноситься. Слід зазначити, що у багатьох випадках небажані побічні ефекти важко відрізнити від симптомів основного захворювання.

З боку кровоносної та лімфатичної системи:

нейтропенія, тромбоцитопенія, анемія, гранулоцитопенія, агранулоцитоз.

З боку ендокринної системи:

галакторея, порушення менструального циклу та аменорея¹, гінекомастія¹.

З боку метаболізму:

гіперглікемія та посилення наявного цукрового діабету, гіпоглікемія, водна інтоксикація через полідипсію або синдром порушення секреції антидіуретичного гормона (СПСАГ), підвищений або знижений апетит, анорексія, діабетичний кетоацидоз, діабетична кома.

Психічні розлади:

тривога, збудження, безсоння, нервовість, в’ялість, притупленість емоцій, розлади сну, манія, апатія.

З боку нервової системи:

безсоння, головний біль, екстрапірамідні симптоми², сонливість, запаморочення, порушення концентрації уваги, седація, дискінезія, пізня дискінезія, злоякісний нейролептичний синдром, напади, паркінсонізм, акатизія, тремор, дистонія³, летаргія, транзиторна ішемічна атака, слинотеча, цереброваскулярні розлади, дизартрія, розлади рівноваги, гіперсомнія, відсутність реакції на подразник, аномальна координація, притупленість емоцій, сплутаність свідомості, втрата свідомості, пригнічення рівня свідомості, розлади мовлення, координації, гіпестезія, розлади рухів, ритмічне похитування голови, ішемія головного мозку.

З боку органів зору:

нечіткість зору, кон’юнктивіт, інфекції ока, гіперемія очей, виділення з очей, закочування очей, набряк повік, припухлість очей, кірка на краю повіки, сухість очей, сльозотеча, фотофобія, глаукома, зниження гостроти зору, оклюзія ретинальної артерії.

З боку органів слуху:

біль у вухах, інфекції вуха, середній отит, хронічний середній отит, дзвін у вухах, шум у вухах.

З боку серцево-судинної системи:

артеріальна гіпотензія (у тому числі ортостатична гіпотензія), гіпертензія, тахікардія (у тому числі рефлекторна тахікардія), відчуття серцебиття, синусова брадикардія, синусова тахікардія, атріовентрикулярна блокада, блокада гілки пучка Гіса, артеріальна гіпотензія, гіперемія, фібриляція передсердь, венозна тромбоемболія, включаючи випадки емболії легеневої артерії та випадки тромбозу глибоких вен.

У постмаркетинговий період під час застосування рисперидону, як і інших антипсихотичних засобів, дуже рідко спостерігалась пролонгація інтервалу QT. Інші впливи на серце спостерігалися при застосуванні антипсихотичних препаратів, які подовжують інтервал QT. Ці впливи включають: шлуночкові аритмію, фібриляцію шлуночків, шлуночкову тахікардію, раптовий летальний наслідок, серцевий напад та тріпотіння-мерехтіння шлуночків.

З боку дихальної системи, торакальної та медіастинальної системи:

риніт, назофарингіт, синусит, пневмонія, аспіраційна пневмонія, диспное, носова кровотеча, ринорея, біль у фаринголарингічний ділянці, легеневий застій, фарингіт, тонзиліт, бронхіт, бронхопневмонія, інфекції респіраторного тракту, інфекції верхніх дихальних шляхів, респіраторні розлади, трахеобронхіт, дихання зі свистом, дисфонія, кашель, продуктивний кашель, застійні явища у дихальних шляхах, вологі хрипи, набряклість носової порожнини, закладеність носа, гіпервентиляція, синдром апное у сні.

З боку травного тракту:

запор, диспепсія, нудота, блювання, біль у животі, діарея, гіперсекреція слини, сухість у роті, розлади смакових відчуттів, абдомінальний біль, відчуття дискомфорту у шлунку, нетримання калу, фекалома, гастрит, дисфагія, припухлість губ, хейліт, аптіалізм, кишкова непрохідність, панкреатит.

З боку гепатобіліарної системи:

жовтяниця.

З боку шкіри та підшкірної клітковини:

шкірний висип та інші алергічні реакції, целюліт, зміни з боку шкіри, сухість шкіри, лупа, себорейний дерматит, гіперкератоз, еритема, акне, свербіж, оніхомікоз, акародерматит, зміна кольору шкіри, еритематозні висипи, папульозні висипи, генералізовані висипи, макулопапульозні висипи, ангіоневротичний набряк, алопеція.

З боку кістково-м’язової системи:

біль у спині, артралгія, біль у кінцівках, порушення постави, міалгія, біль у шиї, біль у м’язах грудної клітки, скутість суглобів, набрякання суглобів, м’язова слабкість, рабдоміоліз.

З боку сечовидільної системи:

нетримання сечі, затримка сечі, інфекції сечовивідних шляхів, енурез, полакіурія, цистит, дизурія.

З боку репродуктивної системи та молочних залоз:

порушення еякуляції, галакторея, пріапізм, припливи, аноргазмія, зниження лібідо, аменорея, гінекомастія, вагінальні виділення, порушення ерекції, менструальні розлади, збільшення молочних залоз, ретроградна еякуляція.

З боку імунної системи:

гіперчутливість, анафілактичні реакції.

Загальні розлади:

підвищена втомлюваність, набряки, порушення регуляції температури тіла, астенія, пірексія, периферичні набряки, порушення ходи, падіння, дискомфорт у грудях, вірусні інфекції, локалізовані інфекції, спрага, грипоподібний синдром, грипозний стан, нездужання, набряклість обличчя, дискомфорт, генералізований набряк, озноб, відчуття холоду у кінцівках, синдром відміни препарату, гіпотермія.

Лабораторні дослідження:

гіперпролактинемія¹, підвищення рівня трансаміназ, збільшення рівня креатинфосфокінази крові, прискорення серцевого ритму, підвищення або зниження температури тіла, збільшення маси тіла, підвищення рівня аланінамінотрансферази, анормальна електрокардіограма, збільшення кількості еозинофілів, підвищення рівня аспартатамінотрансферази, зменшення кількості лейкоцитів, підвищення рівня глюкози крові, зниження гемоглобіну, зниження гематокриту, зниження артеріального тиску, подовження інтервалу QT на кардіограмі.

¹ Гіперпролактинемія: рисперидон може викликати залежне від дози збільшення концентрації пролактину. Можливими проявами цього є галакторея, гінекомастія, порушення менструального циклу та аменорея.

² Екстрапірамідні симптоми: паркінсонізм (гіперсекреція слини, скутість у м’язах та суглобах, слинотеча, феномен «зубчатого колеса», брадикінезія, гіпокінезія, маскоподібне обличчя, акінезія, ригідність потиличних м’язів, м’язова ригідність, паркінсонічна хода та порушення глабелярного рефлексу), акатизія (акатизія, неспокій, гіперкінезія та синдром неспокійних ніг), тремор, дискінезія (дискінезія, м’язові посмикування, хореоатетоз, атетоз та міоклонус), дистонія.

³ Дистонія: включає дистонію, м’язові спазми, гіпертонус, кривошию, мимовільні скорочення м’язів, мязові контрактури, блефароспазм, рух очних яблук, параліч язика, спазм обличчя, ларингоспазм, міотонію, опістотонус, орофарингеальний спазм, плевротонус, спазм язика та тризм. Тремор включає тремор та паркінсонічний тремор спокою. Слід зазначити, що включений більш широкий спектр симптомів, які не обов’язково мають екстрапірамідне походження.

Додаткові побічні реакції, наприклад: збільшення маси тіла, підвищення рівня гаммаглутамілтрансферази, підвищення рівня печінкових ферментів, брадикардія, нейтропенія, парестезія, судоми, блефароспазм, вертиго, зубний біль, спазм язика, екзема, біль у сідницях, інфекція нижнього відділу дихальних шляхів, інфекція, гастроентерит, підшкірний абсцес, падіння, артеріальна гіпертензія, депресія, пов’язані із застосуванням ін’єкційної форми рисперидону.

Пацієнти літнього віку з деменцією.

Побічними реакціями, які зустрічаються частіше у пацієнтів цієї групи, є транзиторна ішемічна атака та інсульт, інфекції сечовивідних шляхів, периферичний набряк, летаргія та кашель.

Діти.

У дітей частіше, ніж у дорослих спостерігалися: сонливість/седація, стомленість, головний біль, підвищений апетит, блювання, інфекції верхніх дихальних шляхів, закладеність носа, запаморочення, кашель, пірексія, тремор, діарея та енурез.

Ознаки

Посилення відомих фармакологічних ефектів препарату. Це проявляється сонливістю, седативними ефектами, тахікардією, гіпотензією та екстрапірамідними симптомами. Відомо про прийом 360 мг препарату. За наявними даними можна встановити широкий діапазон безпеки. При передозуванні у поодиноких випадках спостерігається збільшення інтервалу QT. Відзначається, що передозування Торендо® Q-Tab® у комбінації з пароксетином пов’язане з виникненням тріпотіння-мерехтіння шлуночків. У випадку гострого передозування слід розглянути можливість взаємодії багатьох препаратів.

Лікування

Забезпечення вільної прохідності дихальних шляхів, адекватної оксигенації та вентиляції. Можна провести промивання шлунка (після інтубації, якщо пацієнт знаходиться у непритомному стані) та призначити активоване вугілля разом з проносним засобом не пізніше ніж за годину після прийому препарату. Необхідно одразу розпочати спостереження за діяльністю серцево-судинної системи, включаючи проведення ЕКГ-моніторингу для виявлення можливої аритмії. Рисперидон не має спеціального антидоту. Тому необхідно вжити відповідні підтримуючі заходи. При артеріальній гіпотензії та циркуляторному колапсі слід провести такі заходи, як внутрішньовенне введення рідини та/або симпатоміметичних засобів. У випадку появи гострих екстрапірамідних симптомів рекомендується призначити антихолінергічний засіб. До одужання пацієнта потрібен ретельний медичний нагляд.

Вагітність. Немає досвіду застосування препарату вагітним. У новонароджених спостерігалися оборотні екстрапірамідні симптоми, якщо антипсихотичні засоби (у тому числі рисперидон) застосовувалися матір’ю протягом останнього триместру вагітності. Ці симптоми включали ажитацію, незвично підвищений або знижений м’язовий тонус, тремор, сонливість, розлади дихання або проблеми з годуванням. Ці ускладнення можуть бути різної тяжкості. У деяких випадках вони самі зникали через певний проміжок часу, у деяких – потребувався моніторинг стану немовлят у відділенні інтенсивної терапії або тривала госпіталізація. Рисперидон не мав тератогенного впливу у дослідженнях на тваринах, однак спостерігались інші прояви репродуктивної токсичності. Потенційний ризик для людей невідомий. Тому Торендо® Q-Tab® не рекомендується застосовувати під час вагітності, якщо на те немає абсолютної необхідності. Якщо під час вагітності необхідно припинити застосування препарату, то це не слід робити різко.

Період годування груддю. У дослідженнях на тваринах рисперидон і 9-гідроксирисперидон проникали у молоко. Є спостереження, що рисперидон і 9-гідроксирисперидон можуть також проникати у грудне молоко людини у невеликій кількості. Немає даних щодо побічних реакцій у немовлят, яких годують груддю. Тому переваги годування груддю мають бути зваженими відносно потенційних ризиків для дитини.

Діти

Через нестачу даних щодо ефективності рисперидон не рекомендовано застосовувати дітям, хворим на шизофренію. Рисперидон не рекомендовано для застосування дітям з біполярною манією через брак даних з ефективності. Рисперидон не застосовують дітям віком до 5 років, оскільки досвід застосування препарату дітям віком до 5 років обмежений. Перед тим як призначити рисперидон дитині чи підлітку з порушенням поведінки, потрібно повністю перевірити наявність фізичних та соціальних причин агресивної поведінки, таких як біль та невідповідні зовнішні потреби. У цій групі пацієнтів седативний ефект рисперидону має бути ретельно контрольованим через імовірні наслідки впливу на здатність до навчання. Зміна у часі застосування рисперидону може покращити вплив седації на здатність концентрувати увагу дітей та підлітків. Застосування рисперидону пов’язане з середнім підвищенням маси тіла та індексу маси тіла (ІМТ). Зміни у рості були у межах очікуваних відповідно до віку норм. Ефект від довготривалого лікування рисперидоном на статеве дозрівання та ріст не вивчався адекватно. Через потенційний вплив пролонгованої гіперпролактинемії на ріст та статеве дозрівання дітей та підлітків потрібно проводити регулярне медичне обстеження гормонального статусу, яке включає вимірювання зросту, маси тіла, рівня статевого розвитку, моніторинг менструальної функції та інших функцій та параметрів, на які впливає пролактин. Під час лікування рисперидоном слід здійснювати регулярну оцінку екстрапірамідних симптомів та інших розладів рухової активності. Рекомендації щодо способу застосування дітям та підліткам див. у розділі «Спосіб застосування та дози».

Особливості застосування

Пацієнти літнього віку з деменцією.

Серед пацієнтів літнього віку з деменцією, які лікувалися атиповими антипсихотичними лікарськими засобами, спостерігався відносно підвищений рівень летальності.

Одночасне застосування з фуросемідом.

У пацієнтів літнього віку з деменцією при одночасному застосуванні фуросеміду з рисперидоном спостерігався підвищений рівень летальності. Одночасне застосування рисперидону з іншими діуретиками (в основному тіазидними діуретиками, які застосовувались у низькій дозі) не було асоційоване з подібними результатами. Слід дотримуватися особливої обережності при призначенні препарату у таких випадках. Потрібно провести оцінку ризиків та користі цієї комбінації або одночасного застосування з іншими потенційними діуретиками, перш ніж призначати препарат.

Цереброваскулярні небажані реакції.

Ризик виникнення цереброваскулярних побічних реакцій був істотно вищим у пацієнтів з деменцією змішаного або судинного типу порівняно з пацієнтами з альцгеймерівською деменцією. Тому пацієнтам з іншими типами деменції, ніж альцгеймерівська, не слід лікуватись рисперидоном.

Лікарям рекомендовано оцінювати ризики та користь застосування рисперидону пацієнтам літнього віку з деменцією, враховуючи фактори ризику інсульту індивідуально в кожного пацієнта. Пацієнтів або осіб, що доглядають хворих, потрібно попередити про необхідність негайного звернення до лікаря у разі виникнення симптомів потенційних цереброваскулярних реакцій, таких як раптова слабкість або оніміння обличчя, рук або ніг, а також проблеми із зором або мовленням. Стратегію лікування слід негайно переглянути, можливо припинивши застосування рисперидону.

Рисперидон рекомендується застосовувати лише протягом короткого періоду для лікування персистуючої агресії у пацієнтів з альцгеймерівською деменцією від помірного до тяжкого ступеня як додаток до терапії без застосування медичних препаратів, яка мала обмежену ефективність або була зовсім неефективною, та у разі, коли існує ризик, що пацієнт може завдати шкоди собі чи оточуючим.

Потрібно регулярно проводити повторні огляди пацієнтів, а також переглядати потребу у подальшому лікуванні.

Альфа-блокуюча активність.

Рисперидон через наявність альфа-блокуючої активності може викликати (ортостатичну) гіпотензію, особливо на початку лікування. Рисперидон слід застосовувати з обережністю пацієнтам із серцево-судинними захворюваннями (наприклад із серцевою недостатністю, інфарктом міокарда, порушенням провідності), дегідратацією, гіповолемією або цереброваскулярними порушеннями). Збільшення дози слід проводити поступово згідно з рекомендаціями. При появі гіпотензії рекомендується зменшити дозу.

Пізня дискінезія та/або екстрапірамідні симптоми.

Застосування препаратів з антагоністичними властивостями щодо дофамінових рецепторів супроводжувалося появою пізньої дискінезії, що характеризується ритмічними мимовільними рухами переважно язика та/або обличчя. Відзначалося, що фактором ризику для появи пізньої дискінезії є наявність екстрапірамідних симптомів. Оскільки рисперидон менше впливає на розвиток екстрапірамідних симптомів, ніж класичні нейролептики, він рідше викликає пізню дискінезію порівняно з класичними нейролептиками. При появі ознак пізньої дискінезії рекомендується припинити застосування всіх антипсихотичних засобів.

Нейролептичний синдром.

При застосуванні класичних нейролептиків відзначалася поява нейролептичного злоякісного синдрому, що характеризується гіпертермією, ригідністю м'язів, нестабільністю вегетативної нервової системи, порушенням свідомості та підвищенням рівня креатинфосфокінази. У такому разі необхідно припинити застосування всіх антипсихотичних засобів, включаючи цей препарат.

Додаткові ознаки включають міоглобінурію (рабдоміоліз) та гостре порушення функції нирок.

Рекомендується вдвічі зменшити як початкову дозу, так і подальше підвищення дози для пацієнтів літнього віку та хворих із нирковою недостатністю.

Також з обережністю слід проводити лікування пацієнтам із хворобою Паркінсона, оскільки рисперидон теоретично може викликати посилення цієї хвороби.

Відомо, що класичні нейролептики здатні знижувати поріг появи припадків. Тому лікування пацієнтів з епілепсією слід проводити з обережністю.

Хвороба Паркінсона та деменція з тільцями Леві.

Лікарі мають зважувати небезпеку і користь при призначенні антипсихотичних засобів, у тому числі рисперидону, пацієнтам з хворобою Паркінсона або деменцією з тільцями Леві. Застосування рисперидону може погіршити перебіг хвороби Паркінсона. Пацієнти, хворі на будь-яке з зазначених вище захворювань, мають підвищений ризик нейролептичного злоякісного синдрому, а також підвищену чутливість до антипсихотичних препаратів; таких пацієнтів було виключено з клінічних досліджень. Додатково до екстрапірамідних симптомів прояви такої підвищеної чутливості можуть включати сплутаність свідомості, притуплення больової чутливості та нестійкість постави з частими падіннями.

Гіперпролактинемія.

Рисперидон потрібно з обережністю застосовувати пацієнтам з наявною гіперпролактинемією та пацієнтам з імовірними пролактинозалежними пухлинами.

Гіперглікемія.

Гіперглікемія або загострення існуючого діабету спостерігалися у поодиноких випадках під час лікування рисперидоном. Відповідний медичний нагляд рекомендований для пацієнтів з діабетом та для пацієнтів з факторами ризику розвитку цукрового діабету.

Подовження інтервалу QT.

Слід з обережністю застосовувати рисперидон пацієнтам із брадикардією чи порушеннями електролітного обміну (гіпокаліємія, гіпомагніємія), оскільки підвищується ризик аритмогенних реакцій, та при сумісній терапії препаратами, що подовжують інтервал QT.

Напади.

Слід з обережністю застосовувати рисперидон пацієнтам, які мають напади судом чи інші стани в анамнезі, які потенційно знижують судомний поріг.

Пріапізм.

Існує можливість виникнення пріапізму під час лікування рисперидоном унаслідок його альфа-адренергічної блокуючої дії.

Регуляція температури тіла.

Антипсихотичні лікарські засоби можуть порушувати здатність тіла до зниження основної температури тіла. Рекомендується відповідний догляд пацієнтам, яким призначено рисперидон, якщо вони будуть піддаватися впливу умов, що можуть спричиняти підвищення основної температури тіла, а саме: інтенсивні фізичні тренування, вплив високих температур зовнішнього середовища, супровідна терапія препаратами з антихолінергічною активністю чи зневоднення.

Венозна тромбоемболія.

Оскільки пацієнти, які лікуються антипсихотичними лікарськими засобами, часто мають набуті фактори ризику виникнення венозної тромбоемболії, всі можливі фактори розвитку тромбоемболії необхідно ідентифікувати перед та під час лікування рисперидоном та провести відповідні превентивні заходи.

Зміни лейкоцитарної формули крові.

Під час застосування антипсихотичних засобів, включаючи рисперидон, спостерігались випадки лейкопенії, нейтропенії та агранулоцитозу. За пацієнтами зі значущим зменшенням кількості лейкоцитів в анамнезі або з індукованою медичними препаратами лейкопенією/нейтропенією слід ретельно наглядати протягом перших декількох місяців лікування та припинити застосування рисперидону, як тільки зявляться ознаки значущої лейкопенії за відсутності інших причин для виникнення цього явища. За пацієнтами із клінічно значущою нейтропенією слід спостерігати стосовно виникнення гарячки та інших ознак інфекції і лікувати відповідним чином при виявленні симптомів. Пацієнтам з тяжкою нейтропенією (<1 х 10⁹/л) лікування рисперидоном слід припинити.

Інші.

Для пацієнтів літнього віку, із захворюваннями нирок та/або печінки необхідно проводити адекватне зниження дози під ретельним медичним контролем.

Через можливе збільшення ваги тіла пацієнтам слід порекомендувати утримуватись від надмірного вживання їжі.

Особливі застереження стосовно допоміжних речовин

До складу препарату входить аспартам, що являє небезпеку для хворих на фенілкетонурію.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами

Препарат може впливати на швидкість реакції при виконанні роботи, яка потребує особливої уваги. Тому рекомендується утримуватися від керування автомобілем або роботи з іншими механічними засобами.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Як і з іншими антипсихотичними лікарськими засобами, слід дотримуватися обережності при застосуванні рисперидону одночасно з лікарськими засобами, що подовжують інтервал QT, такими як антиаритмічні препарати класу Іа (наприклад, хінідин, дизопірамід, прокаїнамід), антиаритмічні препарати класу ІІІ (наприклад, аміодарон, соталол), трициклічними антидепресантами (тобто амітриптилін), тетрациклічними антидепресантами (тобто мапротилін), деякими антигістамінними препаратами, іншими антипсихотичними засобами, деякими протималярійними (тобто хініс та мефлохін) та з лікарськими засобами, які спричиняють електролітичний дисбаланс (гіпокаліємію, гіпомагніємію), брадикардію, чи такими, які пригнічують печінковий метаболізм рисперидону. Цей список є індикативним та не є вичерпним.

Вплив рисперидону на інші лікарські засоби.

Враховуючи те, що рисперидон має вплив, у першу чергу, на центральну нервову систему, його слід з обережністю застосовувати сумісно з іншими препаратами центральної дії, такими як алкоголь, опіати, антигістамінні препарти та бензодіазепіни через підвищений ризик седації.

Рисперидон може протидіяти ефекту леводопи та інших агоністів допаміну. Якщо така комбінація вважається необхідною, зокрема в останній стадії хвороби Паркінсона, рекомендовано призначити найнижчу ефективну дозу для кожного типу лікування.

Клінічно значуща артеріальна гіпотензія спостерігалась при одночасному застосуванні рисперидону та антигіпертензивних ліків у постмаркетинговому періоді.

Рисперидон не проявляє клінічно значущих ефектів на фармакокінетику літію, вальпроату, дигоксину або топірамату.

Вплив інших лікарських засобів на рисперидон.

При застосуванні карбамазепіну відмічалося зниження концентрації активної антипсихотичної фракції рисперидону у плазмі крові. Аналогічні ефекти можуть спостерігатись при застосуванні, наприклад, рифампіцину, фенітоїну та фенобарбіталу, які також індукують печінковий фермент CYP 3A4 та Р-глікопротеїн. При відміні карбамазепіну та інших індукторів печінкових ферментів CYP 3A4 та Р-глікопротеїну (P-gp) дозу рисперидону необхідно переглянути.

Флуоксетин і пароксетин, 2D6-інгібітори печінкових ферментів, підвищують концентрацію рисперидону у плазмі крові, але менше, ніж активну антипсихотичну фракцію. На початку лікування або при відміні флуоксетину або пароксетину дозу рисперидону необхідно відкоригувати.

Верапаміл, інгібітор CYP 3A4 та P-gp, підвищує концентрацію рисперидону у плазмі крові.

Галантамін та донезепіл не виявляють клінічно значущих ефектів на фармакокінетику рисперидону та активної антипсихотичної фракції.

Фенотіазини, трициклічні антидепресанти та деякі ß-блокатори можуть підвищувати концентрацію рисперидону в плазмі крові, але не концентрацію антипсихотичної фракції.

Амітриптилін не впливає на фармакокінетику рисперидону або активну антипсихотичну фракцію. Циметидин та ранітидин підвищують біодоступність рисперидону, але лише мінімально активну антипсихотичну фракцію. Еритроміцин, інгібітор печінкових ферментів CYP ЗА4, не змінює фармакокінетику рисперидону та активної антипсихотичної фракції.

Застосування психостимуляторів (наприклад метилфенідату) у комбінації з рисперидоном дітям та підліткам не змінює фармакокінетику та ефективність рисперидону.

Стосовно підвищеної летальності серед пацієнтів літнього віку з деменцією, які одночасно застосовують фуросемід див. розділ «Особливості застосування».

Одночасне застосування рисперидону перорально з паліперидоном не рекомендується, оскільки паліперидон є активним метаболітом рисперидону, і їх комбінація може призвести до додаткового впливу активної антипсихотичної фракції.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Рисперидон є селективним моноамінергічним антагоністом з характерними властивостями. Він має велику спорідненість як до серотонінергічних рецепторів 5-НТ2, так і до дофамінергічних рецепторів D2. Рисперидон також зв’язується з α1-адренергічними рецепторами та (з меншою спорідненістю) з Н1-гістамінергічними і α2-адренергічними рецепторами. Рисперидон не має спорідненості до холінергічних рецепторів. Хоча рисперидон є потужним антагоністом D2-рецепторів, завдяки чому він зменшує вираженість позитивних симптомів шизофренії, цей препарат рідше викликає пригнічення рухової активності та каталепсію, ніж класичні нейролептики. Збалансований центральний антагонізм щодо серотоніну і дофаміну може призводити до зниження частоти появи екстрапірамідних побічних ефектів та розширення терапевтичної активності щодо негативних та афективних симптомів шизофренії.

Фармакокінетика.

Рисперидон після перорального введення майже повністю всмоктується, досягаючи максимальної концентрації у плазмі крові через 1-2 години. Наявність їжі у шлунку не впливає на абсорбцію, тому рисперидон можна приймати як з їжею, так і без неї.

Рисперидон розпадається за допомогою ферменту CYP2D6 з утворенням 9-гідроксирисперидону, який має таку саму фармакологічну активність, як і рисперидон. Рисперидон разом з 9-гідроксирисперидоном утворюють активну антипсихотичну фракцію. Ще одним метаболічним шляхом рисперидону є N-дезалкілування.

Період напіввиведення рисперидону становить приблизно 3 години. Період напіввиведення 9-гідроксирисперидону та активної антипсихотичної фракції становить 24 години.

У більшості пацієнтів стабільна концентрація рисперидону у плазмі крові досягається протягом 1 доби, а 9-гідроксирисперидону – протягом 4-5 днів. У межах терапевтичних доз концентрація рисперидону у плазмі крові змінюється пропорційно до введеної дози.

В організмі відбувається швидкий розподіл рисперидону. Об’єм розподілу становить 1-2 л/кг. З білками плазми (альбуміни та альфа1-кислотні глікопротеїни) зв’язується 88 % рисперидону, при цьому 77 % у цій кількості належить 9-гідроксирисперидону.

Через 1 тиждень після введення із сечею виводиться 70 %, а з калом – 14 % від введеної дози. У сечі рисперидон та 9-гідроксирисперидон становить 35-45 % від введеної дози. Іншу частину складають неактивні метаболіти.

При проведенні досліджень з одноразовим введенням препарату було показано, що у людей літнього віку та у пацієнтів з порушенням функції нирок відбувається збільшення концентрації активної речовини у плазмі та уповільнення виведення рисперидону. У пацієнтів з порушенням функції печінки концентрація рисперидону у плазмі крові залишалась нормальною.

Зберігати при температурі не вище 30 °C. Зберігати в недоступному для дітей місці.

Термін придатності

3 роки.

Упаковка

По 10 таблеток у блістері; по 3 або 6 блістерів у картонній упаковці.

Категорія відпуску

За рецептом.

Інструкція для: Торендо Q-Tab табл., дисперг. в рот. порожнині 1 мг №60

Виробник: КРКА, д.д., Ново место, Словенія

Фарм. група: Антипсихотичні засоби. Рисперидон.

Реєстрація: UA/5800/02/02

МНН: Risperidone

Код АТХ:

(N) Засоби, що діють на нервову систему

(N05) Психолептичні засоби

(N05A) Антипсихотичні препарати

(N05AX) Інші антипсихотичні препарати

(N05AX08) Рисперидон