Торендо Q-Tab табл., дисперг. в рот. порожнині 3 мг блістер №30

діюча речовина: рисперидон;

1 таблетка, що диспергується в ротовій порожнині, містить 3 мг або 4 мг рисперидону;

допоміжні речовини: маніт (Е 421), акрилатний сополімер, повідон, целюлоза мікрокристалічна, гідроксипропілцелюлоза низькозаміщена, аспартам (Е 951), кросповідон, заліза оксид червоний (Е 172), ароматизатор м’яти кучерявої, ароматизатор м’яти перцевої, кальцію силікат, магнію стеарат.

Лікарська форма

Таблетки, що диспергуються в ротовій порожнині.

Фармакотерапевтична група

Антипсихотичні засоби. Рисперидон.

Код АТС N05A X08.

Фармацевтичні характеристики

Основні фізико-хімічні властивості

таблетки, що диспергуються в ротовій порожнині, по 3 мг або 4 мг: круглі, дещо двоопуклі, рожеві з мармуровим відтінком, таблетки.

Препарат Торендо^® Q-Tab^® показаний для лікування шизофренії.

Препарат Торендо^® Q-Tab^® показаний для лікування маніакальних епізодів від середнього до тяжкого ступеня при біполярних розладах.

Препарат Торендо^® Q-Tab^® показаний для короткострокового лікування (до 6 тижнів) стійкої агресії у пацієнтів з деменцією Альцгеймера від середнього до тяжкого ступеня у вигляді доповнення до нефармакологічних заходів при їхній неефективності та при наявності потенційної небезпеки для самого пацієнта або його оточення.

Препарат Торендо^® Q-Tab^® показаний для короткострокового симптоматичного лікування (до 6 тижнів) стійкої агресії при поведінкових порушеннях у дітей віком від 5 років та підлітків зі зниженим інтелектуальним рівнем або розумовою відсталістю за критеріями DSM-IV, у яких тяжкість агресивної або іншої деструктивної поведінки вимагає фармакологічного лікування. Лікування медичними засобами має бути інтегрованою частиною повнішої програми лікування, яка включає психологічну підтримку та освітні компоненти.

Підвищена чутливість до активної речовини чи до будь-якої допоміжної речовини препарату.

Шизофренія

Дорослі

Препарат Торендо^® Q-Tab^® можна приймати 1 або 2 рази на добу.

Лікування слід розпочинати з дози 2 мг* рисперидону на добу. На другий день цю дозу можна збільшити до 4 мг. В подальшому дозу індивідуально встановлюють або залишають без змін. Звичайною оптимальною добовою дозою є 4–6 мг рисперидону. Деяким пацієнтам може бути корисно поступове підвищення дози та знижена початкова доза. Дози, які перевищують 10 мг на добу, не виявили вищої ефективності порівняно з меншими дозами, проте зростає ризик розвитку екстрапірамідної симптоматики. Дози більше 16 мг на добу загалом не оцінювалися на предмет безпеки, тож їх не слід застосовувати.

Пацієнти літнього віку

Початковою рекомендованою дозою є 0,5 мг* рисперидону двічі на добу. Цю дозу можна збільшувати на 0,5 мг* рисперидону до досягнення дози 1-2 мг* двічі на добу.

Маніакальні епізоди при біполярному розладі

Дорослі

Препарат Торендо^® Q-Tab^® призначають 1 раз на добу, розпочинаючи з дози 2 мг* рисперидону. Дозу можна індивідуально збільшити, додаючи дози по 1 мг/добу не частіше ніж через день. Для індивідуальної оптимізації ефективності та переносимості пацієнтами рисперидон можна призначати гнучкими дозами у діапазоні 1-6 мг/добу. Дози рисперидону понад 6 мг на добу серед пацієнтів із маніакальними епізодами не досліджувалися.

Як будь-яке симптоматичне лікування, постійний прийом препарату Торендо^® Q-Tab^® вимагає регулярної оцінки та обґрунтування.

Пацієнти літнього віку

Початковою рекомендованою дозою є 0,5 мг* рисперидону двічі на добу. Цю дозу можна збільшувати на 0,5 мг* рисперидону до досягнення дози 1-2 мг* двічі на добу. Оскільки клінічний досвід лікування пацієнтів літнього віку обмежений, препарат слід застосовувати з обережністю.

Стійка агресія у пацієнтів з деменцію Альцгеймера від середнього до тяжкого ступеня

Початковою рекомендованою дозою є 0,25 мг* рисперидону двічі на добу. Цю дозу можна індивідуально збільшувати на 0,25 мг* рисперидону двічі на добу, але таке збільшення слід проводити не частіше ніж через день, у разі необхідності. Для більшості пацієнтів оптимальною дозою є 0,5 мг* двічі на добу. Проте деяким пацієнтам можуть знадобитись дози до 1 мг* двічі на добу.

Препарат Торендо^® Q-Tab^® не слід застосовувати понад 6 тижнів пацієнтам зі стійкою агресією при деменції Альцгеймера. Під час лікування необхідна регулярна та часта переоцінка стану пацієнтів і обґрунтування потреби у подальшому лікуванні.

Порушення поведінки

Діти та підлітки віком від 5 до 18 років

Для пацієнтів з масою тіла ≥ 50 кг початковою рекомендованою дозою є 0,5 мг* один раз на добу. Цю дозу можна індивідуально збільшувати на 0,5 мг* рисперидону двічі на добу, але таке збільшення слід проводити не частіше ніж через день, у разі необхідності. Для більшості пацієнтів оптимальною дозою є 1 мг* один раз на добу. Проте деяким пацієнтам достатньо не більше 0,5 мг один раз на добу, тоді як іншим потрібна доза 1,5 мг* один раз на добу. Для пацієнтів з масою тіла <50 кг початковою рекомендованою дозою є 0,25 мг* один раз на добу. Цю дозу можна індивідуально збільшувати на 0,25 мг* рисперидону один раз на добу, але таке збільшення слід проводити не частіше ніж через день, у разі необхідності. Для більшості пацієнтів оптимальною дозою є 0,5 мг* один раз на добу. Проте деяким пацієнтам можуть знадобитись дози від 0,25 мг* один раз на добу, тоді як іншим потрібна доза 0,75 мг* один раз на добу.

Як будь-яке симптоматичне лікування, постійний прийом препарату Торендо^® Q-Tab^® вимагає регулярного коригування.

Торендо^® Q-Tab^® не рекомендується застосовувати дітям віком до 5 років, оскільки досвід застосування дітям до 5 років з цим порушенням відсутній.

Ниркова та печінкова недостатність

Порівняно з пацієнтами з нормальною функцією нирок, у пацієнтів із нирковою недостатністю знижена здатність виведення активної антипсихотичної фракції препарату. У пацієнтів з порушенням функції печінки зростають плазмові концентрації вільної фракції рисперидону.

Незалежно від показань, для пацієнтів із нирковою або печінковою недостатністю необхідно наполовину зменшити початкову та подальші коригувальні дози, а також повільніше проводити титрування дози.

Застосування препарату Торендо^® Q-Tab^® цим групам пацієнтів вимагає обережності.

Спосіб застосування

Препарат Торендо^® Q-Tab^® призначений для перорального застосування. Прийом їжі не впливає на всмоктування препарату Торендо^® Q-Tab^®.

Оскільки таблетки, що розпадаються в ротовій порожнині, є крихкими, забороняється видавлювати їх через фольгу, оскільки це може порушити цілісність таблетки. Блістер відкривають відтягнувши вгору край фольги та знявши її повністю. Тоді таблетку можна вийняти. Таблетку слід прийняти одразу після виймання її з блістера. Таблетка починає розпадатися протягом декількох секунд, як тільки покласти її на язик. Воду застосовувати не потрібно. Не слід намагатися поділити таблетку.

Таблетку також можна покласти у склянку з водою та одразу випити.

В кінці лікування рекомендується поступово зменшувати дози. Після раптового прийому високих доз антипсихотичних засобів спостерігалися поодинокі випадки гострих симптомів відміни, у тому числі нудота, блювання, підвищене потовиділення та безсоння. Також можливе відновлення психотичних симптомів, повідомлялося про випадки неконтрольованих рухів (зокрема акатизія, дистонія та дискінезія).

Перехід з інших антипсихотичних засобів

При медичній потребі рекомендується поступове припинення попереднього лікування і одночасний початок терапії препаратом Торендо^® Q-Tab^®. Разом з тим, при медичній потребі у разі переведення пацієнтів із лікування депо-формами антипсихотичних засобів рекомендується замість чергової запланованої ін’єкції розпочати терапію препаратом Торендо^® Q-Tab^®. Також необхідно періодично оцінювати потребу у подальшому застосуванні протипаркінсонних препаратів.

* Застосовують лікарський засіб Торендо^® Q-Tab^® у відповідних дозуваннях (0,5 мг, 1 мг, 2 мг).

Найчастіше повідомлялося про такі небажані реакції (частота виникнення ≥ 10%): паркінсонізм, головний біль та безсоння.

Зазначені нижче явища є побічними реакціями, що відзначалися у клінічних дослідженнях та постмаркетингових спостереженнях.

Оцінка частоти виникнення:

• Дуже часто (≥ 1/10)
• Часто (від ≥ 1/100 до <1/10)
• Іноді (від ≥ 1/1,000 до <1/100)
• Рідко (від ≥ 1/10,000 до <1/1,000)
• Дуже рідко (< 1/10,000)
• Невідомо (не можна підрахувати за наявними даними)

В межах кожної групи за частотою, побічні реакції представлені в порядку зменшення серйозності.

Побічні реакції перераховані за класом системи органів та частотою виникнення.

Дослідження

• часто: збільшення рівня пролактину в крові¹, збільшення маси тіла;
• іноді: збільшення інтервалу QT на кардіограмі, аномальна електрокардіограма, збільшення рівня трансамінази, зменшення кількості лейкоцитів, збільшення температури тіла, збільшення кількості еозинофілів, зниження рівня гемоглобіну, збільшення рівня креатинфосфокінази у крові;
• рідко: зниження температури тіла.

Порушення з боку серця

• часто: тахікардія;
• іноді: атріовентрикулярна блокада, блокада лівої або правої гілки пучка Гіса, фібриляція передсердь, синусова брадикардія, пальпітація.

Порушення з боку крові та лімфатичної системи

• іноді: анемія, тромбоцитопенія;
• рідко: гранулоцитопенія;
• невідомо: агранулоцитоз.

Порушення з боку нервової системи

• дуже часто: паркінсонізм², головний біль;
• часто: акатизія², запаморочення, тремор², дистонія², сонливість, седативний ефект, загальмованість, дискінезія^2;
• іноді: відсутність реакції на подразники, втрата свідомості, синкопе, депресивний стан свідомості, інсульт, транзиторна ішемічна атака, дизартрія, порушення уваги, гіперсомнія, ортостатичне запаморочення, розлади рівноваги, пізня дискінезія, розлади мови, анормальна координація, гіпестезія;
• рідко: злоякісний нейролептичний синдром, діабетична кома, цереброваскулярний розлад, ішемія головного мозку, розлади рухів.

Порушення з боку органів зору

• часто: нечіткість зору;
• іноді: кон’юнктивіт, гіперемія очей, виділення з очей, набряк повік, сухість очей, посилене сльозовиділення, фотофобія;
• рідко: зниження гостроти зору, кругові рухи очних яблук, глаукома.

Порушення з боку слуху та внутрішнього вуха

• іноді: біль у вухах, шум у вухах.

Порушення з боку дихальних шляхів, грудної клітки та середостіння

• часто: задишка, носова кровотеча, кашель, закладеність носа, біль у глотці та гортані;
• іноді: свистяче дихання, аспіраційна пневмонія, застійна пневмонія, розлад дихання, хрипи, гіперемія дихальних шляхів, дисфонія;
• рідко: синдром нічного апное, гіпервентиляція.

Порушення з боку шлунково-кишкового тракту

• часто: блювання, діарея, запор, нудота, абдомінальний біль, диспепсія, сухість у роті, дискомфорт у шлунку;
• іноді: дисфагія, гастрит, нетримання калу, каловий конкремент;
• рідко: кишкова непрохідність, панкреатит, набряк губ, хейліт.

Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів

• часто: енурез;
• іноді: затримка сечі, дизурія, нетримання сечі, полакіурія.

Порушення з боку шкіри та підшкірної клітковини

• часто: висипи, еритема;
• іноді: ангіоневротичний набряк, виразки шкіри, запалення шкіри, свербіж, акне, зміна кольору шкіри, алопеція, себорейний дерматит, сухість шкіри, гіперкератоз;
• рідко: лупа.

Порушення з боку м’язово-скелетного апарату та сполучної тканини

• часто: артралгія, біль у спині, біль у кінцівках;
• іноді: слабкість м’язів, міалгія, біль у шиї, набряк суглобів, порушення постави, скутість суглобів, біль у м’язах та біль у грудній клітці;
• рідко: рабдоміоліз.

Порушення з боку ендокринної системи

• рідко: порушення секреції антидіуретичного гормону.

Порушення з боку метаболізму та травлення

• часто: збільшення або зниження апетиту;
• іноді: цукровий діабет³, анорексія, полідипсія, гіперглікемія;
• рідко: гіпоглікемія;
• дуже рідко: діабетичний кетоацидоз;
• невідомо: водна інтоксикація.

Інфекції та інвазії

• часто: пневмонія, грип, бронхіт, інфекції верхніх дихальних шляхів, інфекції сечовивідних шляхів;
• іноді: синусит, вірусні інфекції, інфекції вуха, тонзиліт, целюліт, середній отит, очні інфекції, локалізовані інфекції, акародерматит, інфекції дихальних шляхів, цистит, оніхомікоз;
• рідко: хронічний середній отит.

Порушення з боку судинної системи

• іноді: гіпотензія, ортостатична гіпотензія, припливи;
• невідомо: при застосуванні антипсихотичних препаратів повідомлялося про випадки тромбоемолії вен, включаючи випадки емболії легеневих судин та випадки тромбозу глибоких вен.

Загальні порушення і реакції у місці введення

• часто: гіпертермія, підвищена втомлюваність, периферичний набряк, астенія, біль у грудній клітці;
• іноді: набряк обличчя, порушення ходи, порушення чутливості, неповороткість, схожі на грип захворювання, спрага, біль у грудній клітці, озноб;
• рідко: генералізований набряк, гіпотермія, синдром відміни препарату, периферичні набряки.

Порушення з боку імунної системи

• іноді: підвищена чутливість;
• рідко: підвищена чутливість до препарату;
• невідомо: анафілактичні реакції.

Порушення з боку печінки та жовчного міхура

• рідко: жовтяниця.

Вплив на перебіг вагітності, післяпологовий період та перинатальний стан

• невідомо: прояв синдрому відміни у новонародженого.

Порушення з боку репродуктивної системи та молочних залоз

• іноді: аменорея, сексуальна дисфункція, еректильна дисфункція, ретроградна еякуляція, галакторея, гінекомастія, нерегулярна менструація, піхвові виділення;
• невідомо: пріапізм.

Психічні порушення

• дуже часто: безсоння;
• часто: тривожність, ажитація, розлади сну;
• іноді: сплутаність свідомості, манія, зниження лібідо, апатія, нервозність;
• рідко: аноргазмія, притупленість емоцій.

¹ У деяких випадках гіперпролактинемія може призводити до гінекомастії, порушень менструального циклу, аменореї, галактореї

² Можливі такі екстрапірамідні порушення: паркінсонізм (збільшена секреція слини, тугорухомість скелетних м’язів, паркінсонізм, посилене слиновиділення, ригідність на зразок «зубчастого колеса», брадикінезія, гіпокінезія, маска обличчя, напруженість м’язів, акінезія, ригідність потилиці, ригідність м’язів, паркінсонова хода і порушення глабелярного рефлексу), акатизія (акатизія, збудженість, гіперкінезія та синдром неспокійних ніг), тремор, дискінезія (дискінезія, м’язові судоми, хореоатетоз, атетоз та міоклонус), дистонія. Дистонія може проявлятися власне дистонією, м’язовими спазмами, гіпертонією, кривошиєю, самовільними скороченнями м’язів, скороченням м’язів, тонічним блефароспазмом, рухами очного яблука, паралічем язика, спазмом обличчя, спазмом гортані, міотонією, опістотонусом, ротоглотковим спазмом, вигином тулуба у бік більшого скорочення м’язів, спазмом язика та тризмом. Під тремором мається на увазі власне тремор і паркінсонний тремор у стані спокою. Варто зазначити, що наводиться більш широкий спектр симптомів, які не обов’язково мають екстрапірамідну природу.

³ В ході плацебо-контрольованих досліджень цукровий діабет відмічався у 0,18% пацієнтів, які застосовували рисперидон, порівняно з 0,11% в групі плацебо. Загальна частота виникнення за даними всіх клінічних досліджень становила 0,43% в усіх пацієнтів, які застосовували рисперидон.

Нижченаведений перелік включає побічні реакції, пов’язані із застосуванням рисперидону, що були ідентифіковані як побічні реакції під час клінічних досліджень при вивченні ін’єкційної форми рисперидону тривалої дії, але не визначені як побічні реакції у клінічних дослідженнях пероральної форми рисперидону. У таблиці виключено побічні реакції, які, зокрема, пов’язані із застосуванням ін’єкційної форми рисперидону.

Додаткові побічні реакції, які відмічалися при застосуванні ін’єкційної форми рисперидону тривалої дії, але не пероральної форми рисперидону за класами систем органів.

Дослідження

Збільшення маси тіла, підвищення рівня гамма-глутамілтрансферази, підвищення рівня печінкових ферментів.

Порушення з боку серця

Брадикардія.

Порушення з боку системи крові та лімфатичної системи

Нейтропенія.

Порушення з боку нервової системи

Парестезія, судоми.

Порушення з боку органів зору

Блефароспазм.

Порушення з боку слуху та внутрішнього вуха

Вертиго.

Порушення з боку шлунково-кишкового тракту

Зубний біль, спазм язика.

Порушення з боку шкіри та підшкірної клітковини

Екзема.

Порушення з боку м’язово-скелетного апарату та сполучної тканини

Біль у сідницях.

Інфекції та інвазії

Інфекція нижнього відділу дихальних шляхів, інфекція, гастроентерит, підшкірний абсцес.

Пошкодження та отруєння

Падіння.

Порушення з боку судинної системи

Гіпертензія.

Загальні порушення і реакції у місці введення

Біль.

Психічні порушення

Депресія.

Вплив на системи органів

У постмаркетинговий період під час застосування рисперидону, як і інших антипсихотичних засобів, дуже рідко спостерігалась пролонгація інтервалу QT. Інші впливи на серце спостерігалися при застосуванні антипсихотичних препаратів, які подовжують інтервал QT. Ці впливи включають: шлуночкову аритмію, фібриляцію шлуночків, шлуночкову тахікардію, раптовий летальний наслідок, серцевий напад та тріпотіння-мерехтіння шлуночків.

Збільшення маси тіла

Частина дорослих хворих на шизофренію, які застосовували рисперидон, та пацієнтів, які застосовували плацебо, з критерієм збільшення маси тіла ≥ 7 %, порівнювались в об’єднаних 6- та 8-тижневих плацебо-контрольованих дослідженнях. Результати цих досліджень вказують на статистично значущу більшу частоту збільшення маси тіла пацієнтів, які застосовували рисперидон (18 %), порівняно з групою, у якій застосовували плацебо (9 %). В об’єднаних плацебо-контрольованих тритижневих дослідженнях за участі дорослих пацієнтів з манією у гострій формі частота збільшення маси тіла, що становила ≥ 7 %, була порівнянною в групі, в якій застосовували рисперидон (2,5 %), та в групі плацебо (2,4 %) і була трохи вищою в активній контрольній групі (3,5 %).

У довготривалих дослідженнях у групі дітей та підлітків з розладами поведінки та іншими деструктивними поведінковими порушеннями відмічалось збільшення маси тіла в середньому на 7,3 кг після 12 місяців лікування. Очікуване підвищення маси тіла для дітей віком 5-12 років з нормальним ступенем розвитку становить від 3 до 5 кг на рік. Для дітей та підлітків віком 12-16 років значення збільшення маси тіла від 3 до 5 кг на рік зберігається для дівчат, у той час як збільшення маси тіла у хлопців становить близько 5 кг на рік.

Додаткова інформація для особливих груп пацієнтів

Побічні реакції, які відмічались з більшою частотою у пацієнтів літнього віку з деменцією чи дітей, на відміну від дорослих пацієнтів, описані нижче.

Пацієнти літнього віку з деменцію

Побічними реакціями, про які повідомлялося у клінічних дослідженнях пацієнтів літнього віку з деменцією, були транзиторна ішемічна атака та інсульт з частотою виникнення 1,4 % та 1,5 % відповідно. Крім того, нижчезазначені побічні реакції спостерігалися з частотою ≥ 5 % у пацієнтів літнього віку з деменцією і з щонайменше вдвічі більшою частотою, ніж в інших групах дорослих пацієнтів: інфекції сечовивідних шляхів, периферичний набряк, летаргія та кашель.

Діти

Нижчезазначені побічні реакції спостерігались у групі педіатричних пацієнтів (віком від 5 до 17 років) з частотою ≥ 5 % та щонайменше з вдвічі більшою частотою, ніж у групі дорослих пацієнтів у клінічних дослідженнях: сонливість/седація, підвищена втомлюваність, головний біль, підвищений апетит, блювання, інфекції верхніх дихальних шляхів, закладеність носа, абдомінальний біль, запаморочення, кашель, гіпертермія, тремор, діарея та енурез.

Симптоми

Загалом симптоми передозування, що спостерігались – це відомі фармакологічні ефекти рисперидону у посиленій формі. Ці ефекти включають сонливість і седацію, тахікардію та артеріальну гіпотензію, а також екстрапірамідні симптоми. При передозуванні у поодиноких випадках спостерігалося подовження інтервалу QT. Відзначалось, що передозування рисперидоном у комбінації з пароксетином пов’язане з виникненням тріпотіння-мерехтіння шлуночків.

У разі гострого передозування слід проаналізувати можливість лікарської взаємодії кількох препаратів.

Лікування

Слід забезпечити та підтримувати вільну прохідність дихальних шляхів для забезпечення адекватної вентиляції та оксигенації. Слід розглянути можливість промивання шлунка (після інтубації, якщо пацієнт непритомний) та призначення активованого вугілля разом із проносним засобом не пізніше ніж за годину після прийому препарату. Показаний серцево-судинний моніторинг, що включає безперервну реєстрацію ЕКГ для виявлення можливих аритмій.

Рисперидон не має специфічного антидоту. Таким чином, слід вживати відповідних підтримувальних заходів. Артеріальну гіпотензію та судинний колапс слід лікувати такими заходами, як внутрішньовенні вливання та/або симпатоміметичні препарати. У разі розвитку гострих екстрапірамідних симптомів потрібно призначати антихолінергічні препарати. Слід продовжувати постійне медичне спостереження та моніторинг до моменту, коли пацієнт одужає.

Вагітність

Немає достатнього досвіду застосування препарату вагітними жінками. Відповідно до постмаркетингових даних, спостерігались оборотні екстрапірамідні симптоми у новонароджених під час застосування рисперидону протягом останнього триместру вагітності. Тому слід ретельно спостерігати за станом новонароджених. Рисперидон не чинив тератогенний вплив у дослідженнях на тваринах, однак спостерігались інші прояви репродуктивної токсичності. Ризик для людей невідомий. Тому препарат Торендо^® Q-Tab^® не слід застосовувати під час вагітності, якщо немає абсолютної необхідності. Якщо під час вагітності необхідно припинити застосування препарату, то це не слід робити різко.

Новонароджені, які зазнали впливу антипсихотичних засобів (включаючи рисперидон) протягом третього триместру вагітності, знаходяться в групі ризику виникнення побічних реакцій, включаючи екстрапірамідні симптоми та/або симптоми відміни, які можуть варіювати за частотою й тяжкістю після пологів. Були повідомлення про ажитацію, гіпертонію, гіпотонію, тремор, втому, утруднення дихання або порушення харчування. Тому слід ретельно спостерігати за станом новонароджених.

Лактація

У дослідженнях на тваринах рисперидон і 9-гідроксирисперидон проникали у молоко. Є спостереження, що рисперидон і 9-гідроксирисперидон можуть також проникати у грудне молоко людини у невеликій кількості. Немає даних щодо побічних реакцій у немовлят, яких годують груддю. Тому треба зважити переваги годування груддю для дитини та ризики.

Діти

Унаслідок нестачі даних щодо ефективності рисперидон не рекомендовано застосовувати дітям хворим на шизофренію.

Рисперидон не рекомендовано для застосування дітям з біполярною манією внаслідок нестачі даних з ефективності.

Торендо^® Q-Tab^® не рекомендується застосовувати дітям віком до 5 років, оскільки досвід застосування препарату дітям віком до 5 років обмежений.

Перед тим як призначити рисперидон дитині чи підлітку з порушеннями поведінки, їх потрібно повністю перевірити на наявність фізичних та соціальних причин агресивної поведінки, таких як біль та невідповідні зовнішні потреби.

У даній групі пацієнтів седативний ефект рисперидону має бути ретельно контрольованим через імовірні наслідки впливу на здатність до навчання. Зміна у часі застосування рисперидону може покращити вплив седації на здатність концентрувати увагу дітей та підлітків.

Застосування рисперидону пов’язане з середнім підвищенням маси тіла та індексу маси тіла (ІМТ). Зміни у зрості у довготривалих відкритих дослідженнях були у межах очікуваних відповідних до віку норм. Ефект від довготривалого лікування рисперидоном на статеве дозрівання та зріст не вивчався адекватно.

Унаслідок потенційних впливів пролонгованої гіперпролактинемії на ріст та статеве дозрівання дітей та підлітків потрібно проводити регулярне медичне обстеження гормонального статусу, яке включає вимірювання зросту, маси тіла, рівня статевого розвитку, моніторуванню менструальної функції та інших функцій та параметрів, на які впливає пролактин.

Під час лікування рисперидоном слід здійснювати регулярну оцінку екстрапірамідних симптомів та інших розладів рухової активності. Для специфічних рекомендацій щодо способу застосування дітям та підліткам див. розділ «Спосіб застосування та дози».

Особливості застосування

Пацієнти літнього віку з деменцію

Торендо^® Q-Tab^® не показаний для лікування порушень поведінкових реакцій у пацієнтів з деменцією.

Підвищена смертність серед пацієнтів літнього віку з деменцією

Метааналіз 17 випробувань атипічних антипсихотичних засобів у контрольованих дослідженнях, включаючи рисперидон, виявив підвищену, порівняно з плацебо, смертність серед пацієнтів літнього віку із деменцією при їх лікуванні атиповими антипсихотичними засобами. У плацебо-контрольованих дослідженнях рисперидону у цій популяції частота смертності становила у групі рисперидону 4,0 % порівняно з 3,1 % у групі плацебо. Середній вік (діапазон) померлих пацієнтів становив 86 років (67-100). Дані, одержані під час двох масштабних спостережних досліджень, свідчать про те, що серед пацієнтів літнього віку з деменцією, які одержували лікування зазначеними антипсихотичними засобами, також спостерігалося підвищення ризику смерті порівняно з пацієнтами, які не одержували лікування. Існує недостатньо даних для оцінки точної величини ризику; причина підвищення ризику невідома. Відповідна роль антипсихотичного засобу та характеристик пацієнта у підвищенні рівня смертності в обсерваційних дослідженнях залишається невизначеною.

Одночасне застосування з фуросемідом

У плацебо-контрольованих дослідженнях рисперидону за участю пацієнтів літнього віку з деменцією вищий ризик смертності спостерігався при одночасному застосуванні фуросеміду з рисперидоном (7,3 %; середній вік 89 років, діапазон 75-97), порівняно з пацієнтами, які лікувалися тільки рисперидоном (3,1 %; середній вік 84 роки, діапазон 70-96) або фуросемідом (4,1 %; середній вік 80 років, діапазон 67-90). Збільшення випадків смертності серед пацієнтів на комбінації фуросемід плюс рисперидон спостерігалося у двох з чотирьох клінічних випробуваннях. Одночасний прийом рисперидону разом з іншими сечогінними засобами (головним чином низькодозовими тіазидними діуретиками) не був пов'язаний із такими змінами.

Патофізіологічні механізми цих змін не виявлені, також були відсутні закономірності причин летальних випадків. Тому слід дотримуватися обережності, призначати лікування необхідно лише після ретельного вивчення ризиків та терапевтичних переваг таких комбінацій або супутнього прийому з іншими потужними діуретиками.

Серед пацієнтів, які приймали разом із рисперидоном інші діуретики, ризик летального наслідку не збільшувався. Незалежно від лікування загальним фактором ризику летального наслідку є дегідратація, що вимагає ефективної профілактики у пацієнтів літнього віку з деменцією.

Цереброваскулярні побічні реакції (ЦВПР)

Приблизно у три рази вищий ризик цереброваскулярних побічних реакцій спостерігався під час проведення рандомізованих, плацебо-контрольованих клінічних досліджень у пацієнтів із деменцією при застосуванні деяких нетипових антипсихотичних засобів. Узагальнені дані 6 плацебо-контрольованих досліджень за участю переважно пацієнтів літнього віку (> 65 років) з деменцією свідчать про те, що ЦВПР (серйозні та несерйозні, об’єднані) відзначалися у 3,3 % (33/1009) пацієнтів, які одержували рисперидон, та у 1,2 % (8/712) пацієнтів, які одержували плацебо. Ймовірність успішного результату (95% точного довірчого інтервалу) становила 2,96 (1,34, 7,50).

Механізм цього підвищеного ризику невідомий. Підвищений ризик не можна виключити щодо інших антипсихотичних засобів або інших популяцій пацієнтів. Препарат Торендо^® Q-Tab^® слід з обережністю застосовувати пацієнтам з факторами ризику виникнення інсульту.

Ризик ЦВПР значно вищий у пацієнтів із деменцією змішаного або васкулярного типу, ніж у хворих на деменцію Альцгеймера. Тому пацієнтів із деменцією іншого типу (не Альцгеймера) не рекомендується лікувати рисперидоном.

Лікарям слід оцінити ризики та переваги застосування препарату Торендо^® Q-Tab^® для пацієнтів літнього віку із деменцією, враховуючи прогностичні фактори ризику інсульту у конкретного пацієнта. Пацієнтів та їх оточення необхідно попередити про необхідність термінового повідомлення про симптоми потенційних ЦВПР, зокрема про раптову слабкість або оніміння обличчя, рук чи ніг, порушення мовлення чи зору. У цьому випадку терміново розглядають усі терапевтичні варіанти, включаючи припинення прийому рисперидону.

При стійкій агресії у пацієнтів із деменцією Альцгеймера препарат Торендо^® Q-Tab^® призначають лише для короткочасного застосування як доповнення до нефармакологічних заходів при їх неефективності або обмеженості за умови відсутності потенційної небезпеки для самого пацієнта чи його оточення.

Необхідна регулярна переоцінка стану пацієнтів і обґрунтування потреби у подальшому лікуванні.

Ортостатична гіпотензія

Альфаблокаторна активність рисперидону може спричиняти артеріальну гіпотензію (ортостатичну), особливо під час прийому початкової дози та у період титрування. Постмаркетинговий нагляд виявив клінічно значущу артеріальну гіпотензію при одночасному застосуванні рисперидону з гіпотензивними препаратами. Препарат Торендо^® Q-Tab^® слід застосовувати з обережністю пацієнтам із відомими серцево-судинними хворобами (наприклад, із серцевою недостатністю, інфарктом міокарда, порушеннями провідності, дегідратацією, гіповолемією або хворобами судин головного мозку) і обов’язково поступово збільшувати дозу. При виникненні артеріальної гіпотензії розглядають можливість зменшення дози.

Екстрапірамідні симптоми та пізня дискінезія (ЕПС/ПД)

Лікарські засоби з антагоністичними властивостями до допамінових рецепторів пов’язані із виникненням пізньої дискінезії, яка характеризується ритмічними самовільними рухами, головним чином язика та/або обличчя. Поява екстрапіраміних симптомів є фактором ризику пізньої дискінезії. При виникненні симптомів пізньої дискінезії розглядають можливість припинення прийому всіх антипсихотичних засобів.

Злоякісний нейролептичний синдром (ЗНС)

При лікуванні антипсихотичними засобами повідомлялося про випадки злоякісного нейролептичного синдрому, що характеризується гіпертермією, ригідністю м’язів, вегетативною нестабільністю, зміненою свідомістю та підвищенням рівнів креатинфосфокінази. Серед інших ознак можуть спостерігатися міоглобінурія (гострий некроз скелетних м’язів) та гостра ниркова недостатність. У цьому випадку припиняють прийом усіх антипсихотичних препаратів, включаючи препарат Торендо^® Q-Tab^®.

Хвороба Паркінсона та деменція із тільцями Леві

При призначенні антипсихотичних засобів, включаючи препарат Торендо^® Q-Tab^®, пацієнтам із хворобою Паркінсона або деменцією з тільцями Леві лікарю слід оцінити співвідношення ризиків з очікуваними терапевтичними перевагами. Прийом рисперидону може викликати загострення хвороби Паркінсона. Обидві групи можуть мати підвищений ризик злоякісного нейролептичного синдрому, а також мати підвищену чутливість до антипсихотичних лікарських засобів; ці пацієнти були виключені з клінічних досліджень.

Серед проявів підвищеної чутливості - сплутаність свідомості, оглушення (одна зі стадій коми) та нестабільність ходи з частими падіннями та екстрапірамідними симптомами.

Гіперглікемія та цукровий діабет

Під час лікування рисперидоном повідомлялося про гіперглікемію, цукровий діабет та загострення вже наявного цукрового діабету. У деяких випадках повідомлялося про попереднє підвищення маси тіла, що могло бути фактором ризику. Дуже рідко прийом рисперидону пов’язували з кетоацидозом та діабетичною комою. Рекомендується відповідний клінічний моніторинг відповідно до норм застосування антипсихотичних засобів. Пацієнти, які приймають будь-які атипові антипсихотичні засоби, включаючи рисперидон, мають бути обстежені щодо симптомів гіперглікемії (таких як полідипсія, поліурія, поліфагія та слабкість). Також пацієнтам з діабетом рекомендовано проводити відповідний клінічний моніторинг щодо погіршення контролю глюкози.

Збільшення ваги тіла

Під час лікування рисперидоном повідомлялося про суттєве збільшення маси тіла. Слід регулярно контролювати масу тіла.

Гіперпролактинемія

Дослідження на культурах тканин вказують на те, що ріст клітин у пухлинах молочної залози людини може бути стимульований пролактином. Хоча клінічні та епідеміологічні дослідження не виявили безпосереднього зв’язку з прийомом антипсихотичних засобів, рекомендовано дотримуватися обережності пацієнтам з відповідним анамнезом. Препарат Торендо^® Q-Tab^® слід застосовувати з обережністю пацієнтам з раніше існуючою гіперпролактинемією та пацієнтам, у яких не виключена наявність пролактин-залежних пухлин.

Подовження інтервалу QT

Подовження інтервалу QT дуже рідко спостерігалося у постмаркетинговому періоді. Як і у випадку з іншими антипсихотичними засобами, слід бути обережними при застосуванні рисперидону пацієнтам із відомими серцево-судинними захворюваннями, подовженням інтервалу QT у сімейному анамнезі, брадикардією або електролітними порушеннями (гіпокаліємією, гіпомагнеземією), оскільки це може збільшити ризик аритмогенних впливів, та при одночасному застосуванні з препаратами, що подовжують інтервал QT.

Епілептичні напади

Препарат Торендо^® Q-Tab^® слід застосовувати з обережністю пацієнтам з епілептичними нападами в анамнезі або з іншими порушеннями, що можуть знижувати епілептичну границю.

Пріапізм

Внаслідок альфа-адренергічних блокувальних ефектів лікування рисперидоном може супроводжуватися виникненням пріапізму.

Регуляція температури тіла

З антипсихотичними засобами пов’язують порушення здатності організму регулювати внутрішню температуру тіла. Рекомендується відповідна обережність при призначенні препарату Торендо^® Q-Tab^® пацієнтам, спосіб життя яких пов'язаний із впливами, що можуть збільшувати внутрішню температуру тіла, наприклад інтенсивні фізичні навантаження, дія високих температур, супутнє лікування засобами з антихолінергічною активністю, стани дегідратації.

Венозна тромбоемболія

Описані випадки венозної тромбоемболії при застосуванні антипсихотичних лікарських препаратів. Оскільки пацієнти, які лікуються антипсихотичними лікарськими засобами, часто мають набуті фактори ризику для виникнення венозної тромбоемболії, всі можливі фактори розвитку тромбоемболії необхідно ідентифікувати перед та під час лікування Торендо^® Q-Tab^® та провести відповідні превентивні заходи.

Діти та підлітки

Перед тим як призначити рисперидон дитині чи підлітку з порушеннями поведінки, їх потрібно повністю перевірити на наявність фізичних та соціальних причин агресивної поведінки, таких як біль та невідповідні зовнішні потреби.

У цій групі пацієнтів седативний ефект рисперидону має бути ретельно контрольованим через імовірні наслідки впливу на здатність до навчання. Зміна у часі застосування рисперидону може покращити вплив седації на здатність концентрувати увагу дітей та підлітків.

Застосування рисперидону пов’язане з середнім підвищенням маси тіла та індексу маси тіла (ІМТ). Зміни у зрості у довготривалих відкритих дослідженнях були у межах очікуваних відповідних до віку норм. Ефект від довготривалого лікування рисперидоном на статеве дозрівання та зріст не вивчався адекватно.

Через потенційні впливи пролонгованої гіперпролактинемії на ріст та статеве дозрівання дітей та підлітків потрібно проводити регулярне медичне обстеження гормонального статусу, яке включає вимірювання зросту, маси тіла, рівня статевого розвитку, моніторинг менструальної функції та інших функцій та параметрів, на які впливає пролактин.

Під час лікування рисперидоном слід здійснювати регулярну оцінку екстрапірамідних симптомів та інших розладів рухової активності.

Спеціальна інформація про деякі компоненти препарату

Препарат Торендо^® Q-Tab^® містить аспартам (E951), який є джерелом фенілаланіну та може спричинювати шкідливий вплив на пацієнтів з фенілкетонурією.

Препарат Торендо^® Q-Tab^® містить сорбіт (E420). Пацієнтам із рідкісною спадковою непереносимістю фруктози не слід приймати цей препарат.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами

Торендо^® Q-Tab^® може чинити незначний або помірний вплив на здатність керувати автотранспортом та працювати з іншими механізмами внаслідок потенційного впливу на нервову систему та органи зору. Тому пацієнтам рекомендується утриматися від керування автотранспортом або роботи з іншими механізмами, доки не стане відомою індивідуальна чутливість до препарату.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Як і у випадку з іншими антипсихотичними лікарськими засобами, слід дотримуватися обережності при застосуванні рисперидону одночасно з лікарськими засобами, що подовжують інтервал QT, такими як антиаритмічні препарати класу Іа (наприклад, квінідин, дизопірамід, прокаїнамід), антиаритмічні препарати класу ІІІ (наприклад, аміодарон, соталол), трициклічними антидепресантами (тобто амітриптилін), тетрациклічними антидепресантами (тобто мапротилін), деякими антигістамінними препаратами, іншими антипсихотичними засобами, деякими протималярійними засобами (тобто хініс та мефлоквін) та з лікарськими засобами, які спричиняють електролітичний дисбаланс (гіпокаліємію, гіпомагніємію), брадикардію чи такими, які пригнічують печінковий метаболізм рисперидону. Цей список є індикативним та не є вичерпним.

Вплив препарату Торендо^® Q-Tab^® на інші лікарські засоби

Рисперидон слід з обережністю застосовувати одночасно з іншими препаратами центральної дії, такими як алкоголь, опіати, антигістамінні препарати та бензодіазепіни, через підвищений ризик седації.

Рисперидон може протидіяти ефекту леводопи та інших агоністів допаміну. Якщо така комбінація видається необхідною, зокрема в останній стадії хвороби Паркінсона, рекомендовано призначити найнижчу ефективну дозу для кожного типу лікування.

Клінічно значуща артеріальна гіпотензія спостерігалась при одночасному застосуванні рисперидону та антигіпертензивних засобів у постмаркетинговому періоді.

Рисперидон не проявляє клінічно значущих ефектів на фармакокінетику літію, вальпроату, дигоксину або топірамату.

Вплив інших лікарських засобів на препарат Торендо^® Q-Tab^®

При застосуванні карбамазепіну відмічалося зниження концентрації активної антипсихотичної фракції рисперидону у плазмі крові. Аналогічні ефекти можуть спостерігатись при застосуванні, наприклад, рифампіцину, фенітоїну та фенобарбіталу, які також індукують печінковий фермент CYP 3A4 та Р-глікопротеїн. На початку лікування або при відміні карбамазепіну та інших індукторів печінкових ферментів CYP 3A4 / Р-глікопротеїну (P-gp) лікар має переглянути дозу препарату Торендо^® Q-Tab^®.

Флуоксетин і пароксетин, 2D6-інгібітори печінкових ферментів, підвищують концентрацію рисперидону у плазмі крові, але менше, ніж активну антипсихотичну фракцію. Очікується, що інші інгібітори CYP 2D6, наприклад хінідин, також здатні аналогічним чином впливати на плазмові концентрації рисперидону. На початку лікування або при відміні флуоксетину або пароксетину лікар має переглянути дозу препарату Торендо^® Q-Tab^®.

Верапаміл, інгібітор CYP 3A4 та P-gp підвищує концентрацію рисперидону у плазмі крові.

Галантамін та донезепіл не виявляють клінічно значущих ефектів на фармакокінетику рисперидону та активну антипсихотичну фракцію.

Фенотіазини, трициклічні антидепресанти та деякі ß-блокатори можуть підвищувати концентрацію рисперидону в плазмі крові, але не концентрацію активної антипсихотичної фракції.

Амітриптилін не впливає на фармакокінетику рисперидону або активну антипсихотичну фракцію. Циметидин та ранітидин підвищують біодоступність рисперидону, але лише мінімально активну антипсихотичну фракцію. Еритроміцин, інгібітор печінкових ферментів CYP ЗА4, не змінює фармакокінетику рисперидону та активної антипсихотичної фракції.

Застосування психостимуляторів (наприклад метилфенідату) одночасно з рисперидоном дітям та підліткам не змінює фармакокінетику та ефективність рисперидону.

Одночасне застосування препарату Торендо^® Q-Tab^® перорально з паліперидоном не рекомендується, оскільки паліперидон є активним метаболітом рисперидону і їхня комбінація може призвести до додаткового впливу на активну антипсихотичну фракцію.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Механізм дії

Рисперидон – це селективний моноамінергічний антагоніст з унікальними властивостями. Він виявляє високу спорідненість до серотонінергічних 5?HT₂ і дофамінергічних D₂-рецепторів. Рисперидон зв’язується також з альфа11-адренергічними рецепторами та з меншою спорідненістю – з H₁-гістамінергічними та альфа2-адренергічними рецепторами. Рисперидон не виявляє спорідненості до холінергічних рецепторів. Хоча рисперидон є потужним D2-антагоністом, що пов’язують із його ефективністю щодо продуктивної симптоматики шизофренії, він не спричиняє значного пригнічення моторної активності і меншою мірою індукує каталепсію порівняно з класичними антипсихотичними засобами. Збалансований центральний антагонізм до серотоніну та дофаміну зменшує схильність до екстрапірамідних побічних ефектів і розширює терапевтичний вплив препарату з охопленням негативних та афективних симптомів шизофренії.

Фармакодинамічний ефект

Шизофренія

Ефективність рисперидону при нетривалому лікуванні шизофренії була встановлена у 4 дослідженнях тривалістю від 4 до 8 тижнів за участю понад 2500 пацієнтів з діагнозом шизофренія за критеріями DSM IV. Під час 6 тижневого плацебо-контрольованого дослідження при титруванні рисперидону в дозах до 10 мг/добу, що застосовувався двічі на добу, рисперидон виявив надзвичайно високу ефективність порівняно з плацебо за короткою психіатричною оціночною шкалою (BPRS). У 8 тижневому плацебо-контрольованому дослідженні із застосуванням чотирьох фіксованих доз рисперидону (2, 6, 10, та 16 мг/добу, двічі на добу) в усіх чотирьох групах, які застосовували рисперидон, виявлена надзвичайно висока ефективність порівняно з групою плацебо за шкалою оцінки негативних та позитивних симптомів (PANSS). У 8 тижневому дослідженні порівняння доз із застосуванням чотирьох фіксованих доз рисперидону (1, 4, 8, 12, та 16 мг/добу, двічі на добу) в групах, які застосовували рисперидон в дозах 4, 8, та 16 мг/добу, виявлена надзвичайно висока ефективність порівняно з групою, яка приймала рисперидон в дозі 1 мг, за шкалою оцінки негативних та позитивних симптомів. У 4 тижневому плацебо-контрольованому дослідженні порівняння доз із застосуванням двох фіксованих доз рисперидону (4 та 8 мг/добу, один раз на добу) в обох групах, які приймали рисперидон, виявлена надзвичайно висока ефективність порівняно з групою плацебо за декількома оцінками за шкалою PANSS, включаючи загальну шкалу PANSS та вимірювання реакції (>20% зниження за загальною шкалою PANSS). У більш тривалому дослідженні дорослі пацієнти, які одержували лікування в амбулаторних умовах і переважно відповідали критеріям шизофренії за DSM-IV, а також були клінічно стабільними протягом мінімум 4 тижнів при застосуванні антипсихотичних лікарських засобів, були рандомізовані для застосування рисперидону в дозах від 2 до 8 мг/добу або галоперидолу протягом 1-2 років спостереження щодо виникнення повторних рецидивів. У пацієнтів, які одержували рисперидон, відзначали значно довший час виникнення повторних рецидивів протягом цього періоду часу порівняно з пацієнтами, які одержували галоперидол.

Маніакальні епізоди при біполярному розладі

Ефективність монотерапії рисперидоном у лікуванні гострої форми манії при біполярних розладах I ступеня була продемонстрована в трьох подвійних сліпих, плацебо-контрольованих дослідженнях монотерапії за участю приблизно 820 пацієнтів з біполярними розладами I ступеня за критеріями DSM?IV. У 3 дослідженнях рисперидон в дозах від 1 до 6 мг/добу (починаючи з дози 3 мг у двох дослідженнях та 2 мг в одному дослідженні) показав значно вищу ефективність порівняно з плацебо у попередньо визначеній первинній кінцевій точці, а саме зміну початкових даних за шкалою Янга для визначення ступеня вираженості маніакальних симптомів (YMRS) на 3-му тижні лікування. Вторинні результати ефективності узгоджуються з первинними результатами. Відсоток пацієнтів зі зниженням на ≥ 50% балів за шкалою YMRS порівняно з початковими значеннями у 3-тижневій терапії був значно вищим у групі рисперидону порівняно з групою плацебо. Одне з трьох досліджень включало дослідження галоперидолу та 9?тижневу подвійну сліпу фазу стабілізації. Ефективність була збережена протягом 9-тижневого підтримувального лікування. Зміна початкових даних за шкалою YMRS відображала безперервне покращення та була зіставлена з рисперидоном та галоперидолом на 12-му тижні лікування.

Ефективність рисперидону, окрім стабілізаторів настрою, у лікуванні гострої форми манії була продемонстрована в одному з двох 3?тижневих подвійних сліпих досліджень за участю приблизно 300 пацієнтів, які відповідали DSM-IV критеріям біполярних розладів I ступеня. В одному 3?тижневому дослідженні рисперидон в дозах від 1 до 6 мг/добу, починаючи з дози 2 мг/добу, окрім препаратів літію або вальпроату, показав вищу ефективність порівняно з препаратами літію або вальпроату при застосуванні як монотерапії у попередньо визначеній первинній кінцевій точці, а саме зміну початкових даних за шкалою YMRS на 3-му тижні лікування. У другому 3?тижневому дослідженні рисперидон в дозах від 1 до 6 мг/добу, починаючи з дози 2 мг/добу, одночасно з препаратами літію, вальпроату або карбамазепіну, не показав вищу ефективність порівняно з препаратами літію, вальпроату або карбамазепіну при застосуванні як монотерапії стосовно зменшення суми балів за шкалою YMRS. Можливим поясненням негативних результатів цього дослідження була індукція кліренсу рисперидону та 9-гідроксирисперидону карбамазепіном, що призводило до субтерапевтичних рівнів рисперидону та 9-гідроксирисперидону. При виключенні групи пацієнтів, які застосовували карбамазепін, з ретроспективного аналізу рисперидон в комбінації з препаратами літію або вальпроату показав вищу ефективність порівняно з препаратами літію, вальпроату при застосуванні як монотерапії стосовно зменшення суми балів за шкалою YMRS.

Стійка агресія при деменції

Ефективність рисперидону у лікуванні поведінкових та психологічних симптомів деменції (BPSD), які включають розлади поведінки, а саме: агресивність, ажитацію, психоз, порушення діяльності та афективні розлади була продемонстрована у трьох подвійних сліпих, плацебо-контрольованих дослідженнях за участю 1150 пацієнтів літнього віку з деменцією від середньої тяжкості до тяжких форм. В одному дослідженні брали участь пацієнти, які застосовували рисперидон в дозах 0,5, 1 та 2 мг/добу. У двох дослідженнях з гнучким режимом дозування брали участь пацієнти, які застосовували рисперидон в дозах від 0,5 до 4 мг/добу та від 0,5 до 2 мг/добу відповідно. Рисперидон показав статистично значущу та клінічно важливу ефективність при лікуванні агресії та меншою мірою – при лікуванні ажитації та психозу у пацієнтів літнього віку з деменцією (за шкалою оцінки психічного стану при хворобі Альцгеймера [BEHAVE?AD] та відповідно до анкети Коен-Мансфілда для визначення рівня збудження [CMAI]). Ефект лікування рисперидоном не залежав від результатів короткої шкали оцінки психічного статусу (MMSE) (та, відповідно, ступеня тяжкості деменції); седативних властивостей рисперидону; наявності та відсутності психозу; типів деменції, хвороби Альцгеймера, судинних або змішаних.

Порушення поведінки

Ефективність рисперидону у короткостроковому лікуванні розладів поведінки була продемонстрована у двох подвійних сліпих, плацебо-контрольованих дослідженнях за участю приблизно 240 пацієнтів віком 5-12 років з порушеннями поведінки за DSM?IV (DBD) та зниженим інтелектуальним рівнем або розумовою відсталістю / порушенням здатності до навчання помірного або середнього ступеня тяжкості. У двох дослідженнях рисперидон в дозі 0,02-0,06 мг/кг/добу показав вищу ефективність порівняно з плацебо у попередньо визначеній первинній кінцевій точці, а саме зміну початкових даних за субшкалою оцінки поведінкових проблем бланку шкали оцінки розладів поведінки Nisonger?Child (N?CBRF) на 6-ому тижні лікування.

Фармакокінетика.

Рисперидон метаболізується до 9-гідроксирисперидону, який має подібну до рисперидону фармакологічну дію (див. розділ «Біотрансформація та виведення»).

Всмоктування

Після перорального прийому рисперидон повністю абсорбується та досягає пікових концентрацій у плазмі крові у межах від однієї до двох годин. Абсолютна біодоступність рисперидону при пероральному прийомі становить 70 % (CV=25 %). Відносна біодоступність рисперидону при пероральному прийомі таблетованої форми становить 94 % (CV=10 %) порівняно із препаратом у формі розчину. Їжа не впливає на абсорбцію препарату, тому рисперидон можна призначати незалежно від прийому їжі. Рівноважна концентрація рисперидону в організмі у більшості пацієнтів досягається протягом 1 дня. Рівноважна концентрація 9-гідроксирисперидону досягається протягом 4-5 діб.

Розподіл

В організмі відбувається швидкий розподіл рисперидону. Об’єм розподілу становить 1-2 л/кг. В плазмі крові рисперидон зв’язується з альбумінами та альфа1-кислотними глікопротеїнами. З білками плазми зв’язується 90 % рисперидону, при цьому 77 % у цій кількості належить 9-гідроксирисперидону.

Біотрансформація та виведення

Рисперидон метаболізується CYP 2D6 до 9-гідроксирисперидону, який чинить аналогічну до рисперидону фармакологічну дію. Рисперидон і 9-гідроксирисперидон утворюють активну антипсихотичну фракцію. CYP 2D6 є об’єктом генетичного поліморфізму. Швидкі CYP 2D6 метаболізатори швидко перетворюють рисперидон на 9-гіроксирисперидон, у той час як повільні CYP 2D6 метаболізатори перетворюють його набагато повільніше. Хоча швидкі метаболізатори мають нижчі концентрації рисперидону та вищі 9-гідроксирисперидону, ніж повільні, фармакокінетична дія рисперидону та 9-гідроксирисперидону є поєднаною (тобто вони становлять активну антипсихотичну фракцію), після застосування однієї або багатьох доз є однаковою у повільних та швидких метаболізаторів CYP 2D6.

Іншим шляхом метаболізму рисперидону є N-дезалкілювання. Дослідження in vitro на мікросомах печінки людини вказують на те, що рисперидон у клінічно обґрунтованих концентраціях істотно не інгібує метаболізм лікарських засобів, які метаболізуються ізозимами цитохрому Р450, включаючи CYP 1А2, CYP 2А6, CYP 2С8/9/10, CYP 2D6, CYP 2Е1, CYP ЗА4 та CYP ЗА5. Через тиждень після застосування препарату 70 % дози виводиться з сечею, 14 % – з калом. Концентрація рисперидону і 9-гідроксирисперидону у сечі дорівнює 35-45 % прийнятої дози. Іншу частину становлять неактивні метаболіти. Після перорального прийому у хворих на психози період напіввиведення становить приблизно 3 години. Період напіввиведення 9-гідроксирисперидону та активної антипсихотичної фракції досягає 24 годин.

Лінійність

Концентрації рисперидону у плазмі крові пропорційні до дози препарату у межах терапевтичних доз.

Пацієнти літнього віку з печінковою та нирковою недостатністю

Дослідження одноразового прийому препарату виявило в середньому на 43 % вищий рівень активної антипсихотичної фракції у плазмі крові, на 38 % довший період напіввиведення і зниження кліренсу активної антипсихотичної фракції на 30 % у пацієнтів літнього віку. Концентрації активної антипсихотичної фракції у плазмі крові в середньому на 60 % вищі у пацієнтів з нирковою недостатністю. У пацієнтів з печінковою недостатністю спостерігались нормальні рівні концентрації рисперидону у плазмі крові, але середнє значення вільної фракції рисперидону у плазмі крові було збільшене на 35 %.

Діти

Фармакокінетика рисперидону, 9-гідроксирисперидону та активної антипсихотичної фракції у дітей подібна до такої у дорослих.

Стать, раса та куріння

Популяційний фармакокінетичний аналіз не виявив видимого впливу статі, раси чи куріння на фармакокінетику рисперидону чи активної антипсихотичної фракції.

Лікарський засіб не потребує спеціальних умов зберігання.

Зберігати в недоступному для дітей місці.

Термін придатності

2 роки.

Упаковка

По 10 таблеток у блістері; по 3 або 6 блістерів у картонній упаковці.

Категорія відпуску

За рецептом.

Інструкція для: Торендо Q-Tab табл., дисперг. в рот. порожнині 3 мг блістер №30

Виробник: КРКА, д.д., Ново место, Словенія

Фарм. група: Антипсихотичні засоби. Рисперидон.

Реєстрація: UA/5800/02/04

МНН: Risperidone

Код АТХ:

(N) Засоби, що діють на нервову систему

(N05) Психолептичні засоби

(N05A) Антипсихотичні препарати

(N05AX) Інші антипсихотичні препарати

(N05AX08) Рисперидон