Вазостенон конц. д/п р-ну д/інф 20 мкг/мл амп. 1 мл, у картонній упаковці №10

діюча речовина: аlprostadil;

1 ампула містить 20 мкг алпростадилу;

допоміжна речовина: етанол безводний.

Лікарська форма

Концентрат для приготування розчину для інфузій.

Основні фізико-хімічні властивості: безбарвний прозорий розчин без механічних домішок.

Фармакотерапевтична група

ПростагландиниКод АТХ С01Е А01.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка.

Алпростадил, активна речовина препарату Вазостенон, є вазодилататором. Він посилює кровотік шляхом дилатації артеріол та передкапілярних сфінктерів. Алпростадил поліпшує мікроциркуляцію та реологічні властивості крові. Після внутрішньовенного застосування у здорових добровольців та пацієнтів спостерігається підвищення еластичності еритроцитів і пригнічення їх агрегації ex vivo. Алпростадил ефективно пригнічує активацію тромбоцитів in vitro. Цей ефект розповсюджується також на форму, агрегацію, секрецію речовин, що містяться в гранулах, та на вивільнення тромбоксану – речовини, що сприяє агрегації. Препарат призводить до зменшення випадків утворення артеріальних тромбів.

У людини викликає стимуляцію фібринолізу та підвищення певних показників ендогенного фібринолізу (плазміногену, плазміну, активності активатора тканинного плазміногену).

Фармакокінетика.

Після внутрішньовенного застосування алпростадилу в дозі 60 мкг/2 год максимальна концентрація у плазмі здорових добровольців на 6 пкг/мл перевищувала максимальну концентрацію у фазі плацебо (2,4 пкг/мл). Період напіввиведення під час альфа-фази становить приблизно 0,2 хв (розрахункове значення), а під час бета-фази – приблизно 8 хв. Таким чином, рівноважна концентрація досягається невдовзі після початку інфузії.

Алпростадил метаболізується головним чином у легенях – близько 80-90% під час першого проходження. Первинні метаболіти, що формуються під час першого проходження, – 15-кето-ПГЕ₁, ПГЕ₀ (13,14-дигідроПГЕ₁) та 15-кето-ПГЕ₀(13,14-дигідро-15-кето-ПГЕ₁) – у свою чергу, зазнають подальшого розпаду, зокрема, шляхом бета-окислення та омега-окислення. Метаболіти виводяться із сечею (88%) і калом (12%). Повне виведення здійснюється за 72 години. З первинних метаболітів тільки 15-кето-ПГЕ₀ може бути виявленим in vitro з використанням гомогенатів легенів. Після застосування алпростадилу 60 мкг/2 год здоровим добровольцям ПГЕ₀ досягає максимальної концентрації у плазмі крові 11,8 пкг/мл після фази плацебо (1,7 пкг/мл), при цьому період напіввиведення становить приблизно 2 хв під час альфа-фази і приблизно 33 хв під час бета-фази. Т_max досягається через 119 хв. Відповідні значення для 15-кето-ПГЕ₀ такі: С_max 151 пкг/мл (плацебо 8 мкг/мл), t_½α приблизно 2 хв, t_½ß 20 хв і Т_max 106 хв.

Алпростадил на 93% зв’язується з макромолекулярними компонентами плазми крові.

Лікування хронічних облітеруючих захворювань периферичних артерій III та IV стадії у дорослих, у разі якщо неможливе проведення процедури, що чинить вазодилататорну дію, або якщо проведення такої процедури не мало успіху.

Внутрішньовенне введення не рекомендовано для лікування хронічних облітеруючих захворювань периферичних артерій IV стадії.

• Гіперчутливість до алпростадилу або інших складових препарату;
• порушення функції серця:

­ декомпенсована серцева недостатність III та IV класу за класифікацією Нью-Йоркської кардіологічної асоціації (NYHA);

­ серцева недостатність внаслідок попереднього неефективного лікування;

­ аритмія різної етіології, включаючи аритмію, що спричиняє гемодинамічні порушення;

­ серцева аритмія внаслідок попереднього неефективного лікування;

­ недостатність та/або стеноз аортального та/або мітрального клапанів;

­ неадекватно контрольовані коронарні захворювання серця;

­ ішемічна хвороба серця;

­ нещодавно перенесений інфаркт міокарда (протягом останніх 6 місяців);

• підозра на гострий/хронічний набряк легенів, за результатами клінічного чи рентгенологічного дослідження, набряк легенів в анамнезі або інфільтрація легенів;
• тяжкі хронічні обструктивні захворювання легенів, венооклюзивні захворювання легенів;
• захворювання печінки, зокрема наявність ознак гострої печінкової недостатності (підвищений рівень трансаміназ чи гамма-глутамілтранспептидаза) або недостатність печінки тяжкого ступеня (у тому числі в анамнезі);
• ниркова дисфункція;
• схильність до кровотечі (гостра ерозивна чи кровоточива виразка шлунка та/або дванадцятипалої кишки, політравми);
• інсульт впродовж останніх 6 місяців;
• артеріальна гіпотензія тяжкого ступеня;
• загальні протипоказання щодо інфузійної терапії (наприклад застійна серцева недостатність, набряк легенів чи мозку та гіпергідратація);
• період вагітності або годування груддю;
• дитячий вік.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

При лікуванні препаратом може посилюватися ефект гіпотензивних лікарських засобів, вазодилататорів, а також антиангінальних препаратів. При одночасному застосуванні цих препаратів з алпростадилом та при застосуванні інших вазодилататорів необхідний ретельний контроль стану серцево-судинної системи, включаючи моніторинг артеріального тиску.

Симпатоміметики, адреналін, норадреналін знижують вазодилататорну дію препарату. Одночасне застосування препарату та антитромботичних засобів (антикоагулянтів, інгібіторів агрегації тромбоцитів, тромболітичних засобів) може збільшити схильність до кровотеч. Враховуючи слабку інгібуючу дію алпростадилу на агрегацію тромбоцитів in vitro, слід з обережністю застосовувати пацієнтам, які одночасно приймають антикоагулянти.

Одночасне застосування з цефамандолом, цефаперазоном, цефатетаном знижує ефект препарату Вазостенон.

Особливості застосування

Пацієнтам із групи ризику терапію препаратом слід проводити з обережністю, пильно наглядаючи за пацієнтом впродовж введення кожної дози.

Пацієнтам, схильним до серцевої недостатності за своїм віком, і пацієнтам з ішемічною хворобою серця слід перебувати під наглядом у стаціонарі під час лікування і протягом одного дня після припинення терапії препаратом. З обережністю призначати препарат і при артеріальній гіпотензії.

Для запобігання гіпергідратації інфузійні об'єми не мають перевищувати 50-100 мл на добу (введення за допомогою пристрою для інфузій). Також слід дотримуватись рекомендацій щодо тривалості інфузії (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). Необхідними є моніторинг параметрів серцево-судинної системи пацієнта (артеріального тиску та частоти серцевих скорочень), контроль маси тіла, балансу рідини, центрального венозного тиску та ехокардіографія. Пацієнта можна виписати зі стаціонару тільки у разі встановлення стабільних показників з боку серцево-судинної системи.

Такий же самий ретельний нагляд (контроль балансу рідини та показників ниркової функції) потрібний пацієнтам з периферичними набряками чи нирковою дисфункцією (рівень креатиніну в сироватці > 1,5 мг/дл або швидкість гломерулярної фільтрації < 90 мл/хв).

Препарат з обережністю призначати пацієнтам, які перебувають на гемодіалізі (лікування проводити у післядіалізний період), хворим на цукровий діабет І типу, особливо при вираженому ураженні судин.

Вазостенон повинні вводити тільки лікарі, що мають досвід лікування облітеруючих захворювань периферичних артерій, ознайомлені із сучасними методами постійного контролю показників серцево-судинної системи та мають для цього відповідне обладнання. Не слід застосовувати алпростадил шляхом внутрішньовенного струминного (болюсного) введення.

У разі одночасного застосування з гіпотензивними препаратами, вазодилататорами та антиангінальними препаратами слід проводити ретельний моніторинг показників серцево- судинної системи (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Цей лікарський засіб містить 99,5 об. % етанолу (алкоголю), тобто 786 мг/дозу, що еквівалентно 15,9 мл пива, 6,7 мл вина у дозі. Шкідливий для пацієнтів, хворих на алкоголізм. Слід бути обережним при застосуванні пацієнтам із захворюваннями печінки та хворим на епілепсію.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Як і всі препарати, що діють на серцево-судинну систему, препарат може негативно впливати на здатність керувати транспортними засобами та іншими механізмами, особливо на початку лікування, при підвищенні дози, припиненні прийому препарату, вживанні алкоголю, може спричинити зниження систолічного артеріального тиску. Слід повідомити пацієнтів про необхідність дотримання обережності під час керування транспортними засобами та роботи з іншими механізмами.

Вазостенон призначений для внутрішньоартеріального або внутрішньовенного введення у вигляді розчину. Для введення препарату рекомендується використовувати автоматичний шприц або інфузійний насос і катетер для інфузійної терапії.

У схемі дозування представлені добові дози, розраховані для пацієнтів з нормальною функцією нирок, маса тіла яких 70 кг.

Пацієнтам зі зниженою функцією нирок, якщо рівень креатиніну в крові перевищує норму (у чоловіків > 97 мкмоль/л, у жінок > 80 мкмоль/л), на початку терапії слід зменшити добові дози в два рази. Залежно від клінічного стану пацієнта протягом 2-3 днів можна збільшити дозу до такої, що призначається для пацієнтів з нормальною функцією нирок.

Внутрішньоартеріальне введення

При внутрішньоартеріальному введенні ймовірність виникнення побічних реакцій вища у разі короткострокової інфузії. Виходячи з цього, з метою забезпечення безпеки пацієнта, інфузію рекомендується починати з малих доз і при відсутності побічних реакцій – збільшувати дозу. Для профілактики тромбоемболічних ускладнень рекомендується введення 15000 одиниць гепарину на добу.

Внутрішньоартеріальне введення протягом 12 годин. Добова доза – 5-30мкг, рекомендоване дозування 0,1 - 0,6 нг/кг/хв.

При виборі добової дози (5 - 30 мкг) Вазостенон слід розвести в 50 мл 0,9% NaCl і робити введення протягом 12 годин за допомогою автоматичного шприца.

Внутрішньоартеріальне введення протягом 1-2 годин. Добова доза – 10 - 20 мкг, рекомендоване дозування при дозі 10 мкг - 1,2 нг/кг/хв; при дозі 20 мкг – 2,4 нг/кг/хв.

Внутрішньоартеріальне введення під час операції

Під час реконструктивної хірургічної операції внутрішньовенно вводиться 5 - 40 мкг препарату, розведеного в 50 мл 0,9% NaCl.

Внутрішньовенне введення

Добова доза – 40 мкг алпростадилу 2 рази на день або 60 мкг алпростадилу 1 раз на день.

Рекомендоване дозування – 4,7 нг/кг/хв.

40 мкг алпростадилу слід розвести в 50 - 250 мл 0,9% NaCl розчину і вводити у вену протягом 2 годин вранці та ввечері.

60 мкг алпростадилу слід розвести в 50 - 250 мл 0,9% NaCl розчину і вводити у вену протягом 3 годин 1 раз на день.

Діти. Не застосовувати дітям.

Побічні явища класифіковано за частотою таким чином: дуже часто (≥ 1/10), часто (≥ 1/100, < 1/10), нечасто (≥ 1/1000, <1/100), рідко (≥ 1/10000, < 1/1000), дуже рідко (< 1/10000), невідома частота (не може бути оцінена за наявними даними).

З боку нервової системи: часто - головний біль, парестезія кінцівки, на якій проводилася маніпуляція; нечасто - сплутаність свідомості; рідко - церебральні судоми; невідома частота - інсульт.

З боку шлунково-кишкового тракту: нечасто - шлунково-кишкові захворювання, включаючи діарею, нудоту, блювання та прискорення кишкової перистальтики.

З боку серцево-судинної системи: нечасто - зниження артеріального тиску, тахікардія, стенокардія; рідко аритмії, серцева недостатність з випадками гострого набряку легенів, що може призвести до загальної серцевої недостатності; невідома частота - інфаркт міокарда.

З боку гепатобіліарної системи: рідко - порушення рівня печінкових ферментів.

З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: рідко - набряк легенів; невідома частота — диспное.

З боку системи крові та лімфатичної системи: рідко - лейкопенія, лейкоцитоз, тромбоцитопенія.

Дослідження:

нечасто - підвищення функціональних показників печінки (трансаміназ): підвищення температури, зміни показника СРБ (С-реактивного білка); після завершення лікування відбувається швидка нормалізація цих показників.

З боку шкіри і підшкірної клітковини: часто - почервоніння, набряк, припливи.

Загальні порушення і реакції у місці введення препарату: дуже часто - біль, еритема або набряк кінцівки, в яку вводили внутрішньоартеріальну інфузію; часто - відчуття потепління, відчуття припухлості, набряк у місці введення, парестезія, при внутрішньовенному введенні - почервоніння вен у місці введення інфузії; після внутрішньоартеріального введення - відчуття потепління, відчуття припухлості, набряк у місці введення, парестезія; нечасто - підвищена пітливість, озноб, гарячка; після внутрішньовенного введення - відчуття потепління, відчуття припухлості, набряк у місці введення, парестезія; невідома частота - флебіт у місці введення, тромбоз у місці введення катетера, місцеві кровотечі.

З боку імунної системи: нечасто - алергічні реакції (шкірні реакції гіперчутливості, включаючи висипання на шкірі, відчуття набряку, дискомфорту у суглобах, фебрильну реакцію, пітливість, озноб); дуже рідко - анафілактичні чи анафілактоїдні реакції.

З боку опорно-рухової системи та сполучної тканини: нечасто - суглобні симптоми, включаючи біль; дуже рідко - оборотний гіперостоз довгих трубчастих кісток після застосування препарату більше 4 тижнів.

Звітність щодо побічних реакцій.

Звітність щодо передбачуваних побічних реакцій після затвердження лікарського засобу є важливою. Це дає змогу продовжувати моніторинг балансу користь/ризик лікарського засобу. Медичних працівників просять повідомляти про будь-які передбачувані побічні реакції через національну систему звітності.

Симптоми. Передозування препарату може призвести до зниження артеріального тиску та рефлекторної тахікардії внаслідок ефекту вазодилатації. Інші можливі симптоми: вазовагусне синкопе з блідістю шкіри, підвищене потовиділення, нудота, блювання, ішемія міокарда, серцева недостатність. Можливі місцеві реакції: біль, набряк та почервоніння кінцівки, в яку проводиться інфузія, прояви гіперчутливості.

Лікування симптоматичне. Специфічного антидоту немає. У разі передозування (сильний біль, зниження артеріального тиску) слід зменшити дозу або негайно припинити введення інфузії. При зниженні артеріального тиску насамперед потрібно покласти пацієнта на спину, припіднявши нижні кінцівки. Якщо симптоми не зникають, слід перевірити/контролювати параметри серцево-судинної системи. За необхідності можна застосовувати симпатоміметики.

Не застосовувати препарат жінкам репродуктивного віку та у період вагітності. При необхідності застосування препарату в період лактації годування груддю слід припинити.

Жінкам репродуктивного віку слід застосовувати ефективні контрацептивні засоби для запобігання вагітності під час застосування препарату.

Дані доклінічних досліджень фертильності не свідчать про вплив препарату на фертильність при застосуванні клінічних доз лікарського засобу.

Термін придатності

2 роки.

Умови зберігання

Зберігати в захищеному від світла місці в оригінальній упаковці при температурі від 2 до 8° С. Зберігати в недоступному для дітей місці.

Упаковка

По 1 мл в ампулах з боросилікатного скла.

По 20 мкг алпростадилу в ампулі. По 5, 10 або 20 ампул в картонній упаковці зі спеціальним тримачем для ампул.

Категорія відпуску

За рецептом.

Інструкція для: Вазостенон конц. д/п р-ну д/інф 20 мкг/мл амп. 1 мл, у картонній упаковці №10

Виробник: Кевельт АТ, Естонія

Фарм. група: Кардіологічні препарати. Простагландини.

Реєстрація: UA/14734/01/01

МНН: Alprostadil

Код АТХ:

(C) Лікарські засоби для лікування захворювань серцево-судинної системи

(C01) Препарати для лікування захворювань серця

(C01E) Інші препарати для лікування захворювань серця (кардіологічні препарати)

(C01EA) Простагландини

(C01EA01) Алпростадил