Холера – смертельна хвороба брудної води

Одним з індикаторів успішності розвитку суспільства є його санітарно-гігієнічне благополуччя. І відсутність небезпечних захворювань, пов'язаних із забрудненням водних ресурсів, є найважливішим показником соціально-економічної ситуації у країні чи окремому регіоні. Одним з таких захворювань є холера, що є глобальною загрозою громадській охороні здоров'я. Це інфекційне захворювання виникає через відсутність доступу до чистої питної води в країнах з низьким рівнем санітарії, внаслідок війн або стихійних лих, переважно в теплих або помірних регіонах планети. Відсутність належного лікування може призвести до смерті. Що таке холера та які її симптоми? Як передається холера? Чи є лікування від холери? Як не заразитись? Чи існує вакцина проти цієї хвороби?

Згідно зі статистикою, щороку у всьому світі на холеру хворіють 3-5 мільйонів людей, з яких 100-120 тис. людей гине. Найбільший ризик зараження припадає на Африку, Південну Азію та Латинську Америку.

     ЗМІСТ:

Що таке холера?

Холера – це дуже заразне інфекційне захворювання шлунково-кишкового тракту, поширення якого має епідемічний характер. Основним симптомом хвороби є сильний пронос та блювання. Без лікування людина може загинути за добу від зневоднення.

Збудником холери є грамнегативна бактерія Vibrio cholerae, що нагадує за своїм виглядом кому. Довгий хвіст надає їй хорошу рухливість у середовищі. Людина є єдиним відомим хазяїном Vibrio cholerae. Вперше бактерія була виявлена в 1883 дослідником і лікарем Робертом Кохом під час епідемії в Єгипті. Оптимальна температура для розвитку бактеріальних колоній становить від 30 до 40 градусів, хоча вони можуть існувати у великому діапазоні температур. Бактерія відносно швидко гине в дистильованій воді, а також важко виживає в сухих умовах, але в питній воді, стічних водах, у фекаліях людини і в мокрому одязі може зберігати життєздатність протягом декількох днів. У людини, зараженої холерою, кількість цих бактерій досягає близько 500 млн. на кубічний сантиметр кишкової рідини. Інфекція зникає з виділень хворого через кілька днів (зазвичай через тиждень) після його одужання.

             Холера має короткий інкубаційний період від 2 годин до 5 днів.

Бактерія виділяє ентеротоксин, званий холерагеном. Він є білоком, що складається з субодиниць А і В. Субодиниця B зв'язується зі специфічним рецептором, розташованим на поверхні клітинної мембрани кишечника (ентероциту), і таким чином дозволяє субодиниці A проникати в цитоплазму клітини і пошкоджувати її. Це дозволяє холерному токсину викликати надто сильне виділення ізотонічного електролітного розчину через слизову оболонку тонкої кишки.

Бактерії з цього виду розрізняються за структурою поверхневих антигенів. Тому вони були поділені на так звані серогрупи:

• Серогрупа 01 включає штами, здатні викликати епідемії. Ці бактерії мають здатність виділяти холерний токсин;
• Серогрупа 0139 була виділена під час епідемії холери в Бангладеші (1992) і вона також є токсикогенним штамом;
• Не-01 і не-0139 серогрупи – до цієї групи входять 137 серогруп Vibrio cholerae, що залишилися, які викликають легшу діарею, що має меншу епідеміологічну небезпеку.

Епідемії холери в історії людства

Відомо, що в історії людства дотепер вирували 7 пандемій холери зі світовим охопленням та численні сучасні епідемії, переважно в країнах Африки та Азії.

Перший точний опис холери дав у 16 столітті Гарсія де Орта. Відомо, що в 17 столітті хвороба потрапила до Індонезії і була описана в 1628 році голландським лікарем Джеймсом Бонтіусом. Згідно з китайськими джерелами, хвороба потрапила з Індії до Китаю в 1669 році. У 19 столітті було принаймні чотири великі спалахи холери, від яких постраждали мільйони людей на великих територіях за межами Індії. Між 1817 та 1824 роками перший великий спалах холери стався в районах Шрі-Ланки, Маврикія, узбережжя Східної Африки, Китаю та Японії. Через арабські країни хвороба дісталася з Персії та Сирії до російської імперії. Другий спалах, що досягнув величезних розмірів, тривав з 1828 по 1837 рік і поширився Китаєм, Росії та Європі, до Атлантичного океану та Сполучених Штатів. Тоді стало зрозуміло, що хвороба здатна поширюватися в країнах із дуже різним кліматом: від спекотної тропічної Індії до північної Норвегії.

Наступна масова пандемія холери охопила всі північні райони Європи та Америки у 1846-1863 роках. Інфекція поширювалася транспортними шляхами і її поширення зростало з удосконаленням транспортних засобів. Після винаходу залізниць та пароплавів пандемія холери поширювалася набагато швидше. Тоді вона тривала з 1865 до 1875 року.

До кінця 19 століття після великого спалаху холери в Гамбурзі слідкувала епідемія в росії. У 20 столітті хвороба з'явилася у Європі у вигляді невеликих епідемій серед військовослужбовців та біженців під час Балканської війни 1913 року, а також у таборах для військовополонених під час Першої світової війни.

У сучасну епоху спалахи холери відбуваються здебільшого у тих районах, де інфраструктура подачі чистої питної води ушкоджується внаслідок стихійного лиха чи воєнного стану. Остання епідемія холери розпочалася на Гаїті у жовтні 2010 року. Причиною цієї епідемії стала низька якість води після землетрусу, який спричинив великі руйнування. У 2017 році в Ємені був зареєстрований ще один серйозний спалах холери на тлі воєнного стану, що забрав життя понад 125 тис. людей.

Як передається холера: шляхи зараження

Зараження холерою відбувається декількома способами:

• Фекально-оральним шляхом;
• Вживання зараженої води та їжі.

Хвора на холеру людина або носій інфекції, яка може не відчувати симптомів, виділяє у величезній кількості збудників хвороби з фекаліями, які потрапляють у стічні води або інші місця утилізації каналізаційних відходів. Джерела води, що використовуються для питних потреб, для миття посуду або господарських потреб, можуть забруднюватися стічними водами. Тут бацили можуть зберігатися дуже тривалий час - до кількох тижнів.

Зараження відбувається через травний тракт, переважно через вживання води, що забруднена фекаліями людини. Зараження може відбуватися і через продукти харчування, переважно через морепродукти, а також погано вимиті фрукти та овочі. Крім того, збудники холери можуть розмножуватися в молоці та зберігатися у молочних продуктах тривалий час. Рідше зараження відбувається при контакті з хворою людиною та її оточенням, коли бактерії передаються через заражені руки. Діти віком до п'яти років, які страждають від недоїдання, особливо схильні до ризику зараження холерою.

Температура є фактором, що обмежує поширення холери у воді, тому інфекції найчастіше виявляються у теплих кліматичних зонах. Нещодавні дослідження показують, що глобальне потепління створює сприятливі умови зростання цих бактерій.

Основними факторами, що підвищують ризик поширення холери, є:

• Відсутність належної інфраструктури водопостачання та каналізації;
• Висока щільність населення та тлі поганих санітарно-гігієнічних умов;
• Теплий та вологий клімат, що сприяє розвитку холери у воді та на вологих поверхнях;
• Вживання страв без термічної обробки чи миття;
• Вживання сирих морепродуктів з прибережних зон;
• Вживання води з джерел, не позначених для питного використання;
• Купання у водоймах із високим рівнем забруднення;
• Відсутність особистої гігієни.

Симптоми та ознаки холери

Потрапивши до шлунково-кишкового тракту людини, холера здебільшого гине в кислому середовищі шлунка. Однак деякі збудники виживають і починають колонізувати слизову оболочку тонкої кишки. Розмножуючись у кишечнику, бактерії виділяють складний білковий ентеротоксин – холераген. Цей токсин викликає порушення водно-електролітного балансу у тонкій кишці, що є причиною основних симптомів захворювання. Організм втрачає значну кількість рідини через діарею і, як наслідок, входити до стану сильного зневоднення.

Найчастіше захворювання виникає раптово, без попередніх ознак. Типові симптоми холери включають:

• Розвиток ацидозу – зсунення кислотно-лужного балансу організму в бік підвищення кислотності;
• Рідина діареї характерного білуватого кольору, яка виводиться з організму в кількості до десятка літрів на день, при цьому діарея не супроводжується болями в животі та жаром;
• Блювота без нудоти;
• Надмірна сухість слизових оболонок та шкіри;
• М'язові судоми;
• Сосудовий колапс – зменшення обсягу плазми;
• Зниження температури тіла;
• Припинення сечовипускання.

Патологічні зміни є результатом величезної втрати організмом рідини, а з нею хлоридів та лужних металів. Існує також значна втрата рівня калію. Швидкість кровообігу знижується, викликаючи збільшення кількості еритроцитів відносно об'єму рідини, а також збільшення концентрації білків у плазмі. Підвищується пітома вага крові та знижується артеріальний тиск. Припиняється виділення сечі та збільшується кількість сечовини у крові.

Через сильне зневоднення шкіра у пацієнта зморщується, риси обличчя стають загостреними, щоки та очі запалими. Такий синдром відомий як "обличчя Гіппократа". Дихання стає швидким та поверхневим, а пульс швидким та слабким. М'язи живота та кінцівок сильно скорочуються, іноді призводячи до їх розривів. Голос слабшає і мова наближається до шепоту. Хворий відчуває спрагу, яку важко вгамувати.

               Холера лише за кілька годин може вбити людину від зневоднення.

В дуже тяжких випадках хвороба може призвести до комі. Смерть хворого може наступити через відсутність належного лікування у 50% випадків, тоді як для людей, які проходять лікування, ризик смерті падає до 1%.

Тяжкість симптомів холери може бути різною. Близько 75% людей, інфікованих Vibrio cholerae, не мають жодних симптомів (безсимптомна інфекція), хоча бактерії присутні у їх фекаліях протягом 7-14 днів після зараження та є джерелом інфекції для оточуючих. Більшість випадків симптоматичної холери мають атиповий перебіг, який варіює від харчового отруєння до легкої діареї (переважно у дітей). Типовий перебіг хвороби зустрічається лише у 10-20%.

Лікування та діагностика холери

Діагностика холери заснована на мікробіологічному аналізі калу з подальшим визначенням підтипу збудника холери.

Специфічних ліків від холери не знайдено. Лікування хвороби полягає в активному відновленні водно-електролітного балансу та антибіотикотерапії.

Хворих обов'язково госпіталізують до зникнення у результатах аналізів збудника хвороби. Крім цього, всі особи з оточення хворого, які приймали їжу разом із хворим протягом 5 днів, що передували появі симптомів захворювання, повинні перебувати під наглядом та тестуватися на наявність холери.

Поповнення дефіциту електролітів та дегідратації при необхідності можуть проводитися внутрішньовенно. Всесвітня організація охорони здоров'я рекомендує вводити спеціальну суміш, до складу якої входять хлорид натрію, цитрат натрію, хлорид калію, а також глюкоза. В аптечних варіаціях це оральні регідратаційні сольові препарати: Іоніка, Регідрон, Регісол, Регісол, Хумана Електроліт, Ресоль, Ізі Солт.

Антибіотикотерапія при холері ґрунтується на препаратах тетрациклінового ряду. Як правило, це доксициклін, азитроміцин, фуразолідон або ципрофлоксацин, залежно від результатів аналізу на чутливість збудника. Прийом препаратів триває не менше 3-5 днів. Антибіотики знищують бактерії холери, але це не впливає на перебіг хвороби після появи перших симптомів через холерний токсин, що залишився у клітинах кишківника.

Смертність серед хворих на холеру без належного лікування може досягати 50%.

Більшість пацієнтів видужують від хвороби приблизно за дві тижні і лише деякі залишаються носіями бактерий.

Вакцина від холери

Існує вакцина проти холери, але рекомендацій щодо використання в Україні немає. Вона може бути використана в окремих локальних районах, у яких у зв'язку з воєнними діями порушено доступ до чистої питної води. Така вакцина є питним розчином, що містить інактивованих збудників холери. Імунізація складається з двох доз за базовою схемою для дорослих та дітей старше 6 років з інтервалом 1-6 тижнів. Дітям віком 2-6 років вводять три дози вакцини з інтервалом 1-6 тижнів кожна. Імунітет зберігається протягом 2 років у дорослих та дітей віком від 6 років, а у дітей віком 2-6 років – до 6 місяців, після чого слід ввести одну бустерну дозу. Усі дози вакцини приймають щонайменше за 1 тиждень до потенційно можливого інфікування. Ефективність вакцини становить близько 85%.

Профілактика: як не заразитися холерою

Епідемії холери у Європі протягом усієї історії давали величезний поштовх розвитку суспільної гігієни. Після смертоносних епідемій у великих містах було встановлено каналізаційні системи та організовано фільтрацію води для питних потреб. Належна санітарна система, яка існує в розвинених країнах світу, є необхідною та достатньою умовою для запобігання епідемії холери. У ряді країн, що розвиваються, все ще залишається ризик поширення даного захворювання.

Найкращим способом захиститися від холери була і залишається гарна гігієна. Хорошою новиною є те, що збудник холери чутливий до більшості дезінфікуючих засобів, які з легкістю його деактивують.

Як запобігти інфікуванню холерою:

• Пийте лише кип'ячену воду, заводські бутильовані або консервовані газовані напої. Уникайте неперевірених джерел води: бювети, джерела, річки, водопровідні крани;
• Їжте їжу тільки після хорошої термічної обробки, добре мийте овочі та фрукти, а краще обдати їх окропом;
• Не їжте сирі листові овочі та ягоди, які важко мити;
• Не вживайте молочні, рибні та м'ясні страви, що зберігаються у холодильнику, оскільки низька температура не вбиває бактерій холери;
• Часто робіть прибирання будинку із застосуванням дезінфікуючих засобів. Особливо ефективні засоби із вмістом сполук хлору;
• Суворо дотримуйтесь правил особистої гігієни.

Важливо не забувати мити руки чистою водою з милом після виходу з туалету, перед кожним прийомом їжі, а також перед приготуванням їжі.

Здоров'я безцінно – бережіть себе!
Моя Аптека – з любов'ю та турботою.
Слава Україні!