Запор: чому виникає і як його позбутися?

Число людей, які страждають на закрепи, постійно збільшується. Ця недуга є однією з найпоширеніших проблем із травленням у розвинених країнах світу. Він може виникнути в будь-якому віці, але, у людей похилого віку запори зустрічаються досить часто і сильно впливають на якість життя. Що таке запор? Чому він з'являється? Що робити при запорах? Які таблетки від запору можуть допомогти?

     ЗМІСТ:

Що таке запор: види та симптоми?

Запор – це тривала затримка кишкового вмісту в травному тракті (частіше в товстій кишці) або проблеми з виведенням калових мас з кінцевого відділу травного тракту (прямої кишки). Це симптом, а не хвороба, з яким можуть боротися люди різного віку.

Нормальним вважається частота випорожнення 1 раз на добу, проте дефекація не менше 3-х разів на тиждень також вважається нормою, за умови, що стілець має правильну консистенцію, колір та склад. Він повинен бути напівм'яким та сформованим, не надто пухким та не надто щільним. В результаті більш тривалого утримання в товстій кишці її вміст стає надмірно концентрованим за рахунок всмоктування води, і випорожнення при цьому значно зменшується в об'ємі, стають більш твердими і щільними. Залишковий кишковий вміст у травному тракті ускладнює повсякденне функціонування, оскільки у людини виникають проблеми з проходженням випорожнень. Їй потрібно багато зусиль та часу для дефекації, більше того, спроби очистити кишечник часто виявляються безрезультатними. Твердий стілець найчастіше виходить із зусиллям або навіть із болем. Дуже часто хворих на запори також супроводжує почуття неповної дефекації.

Основне завдання товстого кишечника – поглинання води із залишків їжі, коли вона проходить через систему травлення. Потім кишківник утворює калові маси. М'язи товстої кишки проштовхують їх через задній прохід, щоб видалити відходи та шкідливі продукти життєдіяльності з організму. У здоровому кишечнику процес виведення відходів працює правильно. Біомеханічний механізм процесу випорожнення спрацьовує в той момент, коли стілець досягає певної міри твердості. Коли відходи накопичуються в нижній частині товстої кишки, у м'язах кишкових стінок створюється рух, що викликає поперемінне скорочення та розширення. Роботу кишечника часто порівнюють із рухом тіла гусениці. Рух м'язів кишечника створює тиск, щоб проштовхнути фекалії з кишечника в область заднього проходу. Цей процес називається перистальтикою і є невід'ємною частиною правильного функціонування травної системи.

Види запорів

Залежно від причини запори ділять на 3 типи:

• Функціональний запор – буває атонічним та спастичним. Функціональний атонічний запор пов'язаний із уповільненням перистальтики кишечника, що призводить до надмірного всмоктування води в товстій кишці та згущення калових мас. Через це кишечник не реагує на позиви до випорожнення. Функціональний спастичний запор виникає внаслідок появи спазму в якомусь відділі кишечника, що викликає звуження навколо калових мас і заважає нормальному просуванню калових мас.
• Органічний – пов'язаний з механічною перешкодою проходження калових мас за рахунок звуження просвіту кишківника, пухлини, рубця, спайок або аномалії розвитку кишківника.
• Ідіопатичний – найбільш поширений тип, причиною якого є порушення у роботі травного тракту. Діагностується приблизно у 90% людей. Він пов'язаний з неправильним харчуванням, низькою фізичною активністю та недостатнім прийомом води протягом дня.

За характером проблеми запор ділиться на:

• Випадковий запор – виникає через різні життєві ситуації, наприклад, подорожі, різкої зміни дієти, голодування, стресової ситуації.
• Короткочасні запори – зазвичай мають уривчастий та рецидивуючий характер. Характеризуються тим, що чергуються з етапами нормальної дефекації.
• Хронічний запор – це тривалий стан, який триває понад 6 місяців. Лікування вимагає зміни способу життя та дієти, а іноді й медичної допомоги.

Незалежно від виду затримка дефекації може призвести до серйозних ускладнень, включаючи ерозію, розвиток геморою, випадання кишки і навіть до розвитку раку.

Симптоми запору

Основним симптомом запору є нечаста дефекація (2 рази на тиждень). Також пацієнти часто повідомляють про інші скарги:

• Здуття живота;
• Нудота;
• Відчуття наповненості живота;
• Відчуття неповного випорожнення кишечника;
• Біль при дефекації;
• Твердий стілець;
• Кров у стільці;
• Втрата апетиту;
• Необхідність надмірного напруження під час дефекації;
• Втрата ваги;
• Біль у животі ночами.

Запор: причини та фактори ризику

Значною мірою причини запору часто криються у способі життя та неправильному режимі харчування. Ця проблема стосується 20-30% населення і в багато разів частіше зустрічається у жінок, ніж у чоловіків. Причина гендерного впливу невідома, але вважається, що це пов'язано із гормональними особливостями жіночого організму. Запори у людей похилого віку, а також у людей з обмеженою рухливістю також зустрічаються дуже часто. Стрес, зміни у розпорядку дня та умови, які уповільнюють скорочення м'язів товстої кишки або затримують позиви до туалету, теж можуть призвести до запорів.

Найбільш поширеними причинами є:

• Раціон харчування з низьким вмістом клітковини, особливо дієта з високим вмістом м'яса, молока та сиру;
• Зневоднення, недостатнє споживання води;
• Подорожі або інші зміни у порядку дня;
• Вагітність та післяпологовий період;
• Функціональні розлади (спазм сфінктера);
• Неврологічні захворювання (розсіяний склероз, хвороба Паркінсона, пухлина спинного мозку, цереброваскулярні захворювання, діабетична невропатія);
• Психічні захворювання (депресія, нервова анорексія);
• Захворювання сполучної тканини (системний склероз, дерматоміозит);
• Захворювання товстої кишки (дивертикульоз, рак);
• Стенози при різних запалення (хвороба Крона);
• Захворювання ануса та прямої кишки (анальний стеноз, рак, геморой, анальна тріщина, випадання прямої кишки);
• Ендокринні та метаболічні захворювання (цукровий діабет, гіпотиреоз, феохромоцитома, порфірія, уремія, гіперпаратиреоз, гіперкальціємія, гіпокаліємія);
• Подовження товстої кишки з порушенням іннервації;
• Звуження просвіту кишки пухлиною, що росте всередину кишки або давить на кишку зовні;
• Рак яєчників або матки;
• Ендометріоз;
• Синдром подразненого кишечника.

Іноді проблеми з дефекацією можуть виникати і у пацієнтів, які страждають на захворювання, що вимагають застосування лікарських препаратів, які ще більше посилюють симптоми. До них відносяться знеболювальні препарати (опіоїди, нестероїдні протизапальні засоби), антихолінергічні засоби, антидепресанти (наприклад, амітриптилін), протисудомні засоби (карбамазепін), протипаркінсонічні (дофамінергічні ліки), що містять кальцій або алюміній, антигіпертензивні засоби (діуретики, клонідин, β-блокатори, блокатори кальцієвих каналів), антагоністи 5-HT3-рецепторів, контрацептивні засоби.

Запор при вагітності

Запори у вагітних трапляються у більше половини жінок і можуть бути дуже болючими. У першу чергу це пов'язано зі зміною гормонального фону і тиском, який чинить на кишечник матка, що збільшується. Зростаюча матка може стискати деякі відділи травної системи, включаючи тонкий і товстий кишечник. У цій ситуації вміст просувається по кишечнику набагато повільніше. Дуже часто у майбутніх мам підвищується реабсорбція води, що значно сприяє згущенню калових мас. Запори у вагітних також можуть бути спричинені зниженням фізичної активності та прийомом препаратів заліза.

Як боротися із запором вагітним жінкам? Насамперед слід обговорити цю проблему з лікарем. З безпечних способів слід відзначити ведення дієти, багатою клітковиною, а також легкі фізичні вправи для вагітних. Хорошим рішенням є споживання таких продуктів, як цільнозерновий хліб, ячна і гречана крупи, рис. Варто пам'ятати про регулярну гідратацію організму, а також про вживання сухофруктів, особливо зі слив та яблук.

Як позбутися запору?

Лікування запору залежить від його причини. У більшості випадків достатньо змінити дієту, ввести фізичну активність та відповідні звички, пов'язані з дефекацією, або відмовитися від ліків, що спричиняють порушення перистальтики кишечника. У зв'язку з тим, що запори можуть бути наслідком багатьох захворювань, рекомендується насамперед відвідати сімейного лікаря. За наявності основного захворювання, симптомом якого є запор, лікування полягає у терапії цієї хвороби.

Боротьба з порушенням дефекації повинна завжди починатися з прийому харчових волокон і відповідних стимуляторів або осмотичних проносних, за якими, за необхідності, слідують стимулятори або прокінетичні препарати від запору.

Лікування запору в домашніх умовах

Лікування запору завжди має починатися зі зміни харчових звичок та способу життя. До найважливіших змін відносяться:

• Збільшення кількості харчових волокон у раціоні до рекомендованої дози (25-30 г/добу);
• Вживання великої кількості рідини (близько 3-х літрів на добу);
• Включення до раціону кисломолочних продуктів;
• Обмеження споживання жирних продуктів та солодощів.

Дієта при запорі повинна включати велику кількість продуктів, багатих на клітковину. Добова норма харчових волокон міститься у більш ніж 0,5 кг овочів та фруктів. Пшеничні висівки також є багатим джерелом клітковини (3-4 столові ложки містять 15-20 г клітковини), 5 г клітковини міститься у 3 яблуках, 5 бананах, 2 апельсинах чи грушах. Харчування при запорах повинно включати сливи, родзинки, фініки, ківі, лляне насіння, квашену капусту, цільнозернові продукти (цільнозерновий хліб, крупи грубого помелу, макарони), оливкова або рапсова олія, насіння соняшнику, гарбуза, свіжу зелень, буряк у будь-якому вигляді, авокадо. Серед продуктів, що рекомендуються, від запору слід відзначити кисломолочні (йогурт, кефір, ацидофільне молоко). Вони містять молочну кислоту, яка сприяє розвитку корисної бактеріальної флори та зменшує процеси гниття у кишечнику.

Що не можна їсти при запорах? Зменшити у раціоні слід кількість м'яса, рису, білого хліба, глютена. При запорах може допомогти не лише правильна дієта, а й регулярність вживання їжі. Рекомендується їсти 4-5 разів на день через рівні проміжки часу.

Також важливо збільшити фізичну активність, яка є фактором, що стимулює перистальтику кишківника. Помірні фізичні навантаження по 30-60 хвилин на день значно покращують консистенцію випорожнень та зменшують газоутворення. Це може бути ходьба, біг, плавання. Крім того, слід дотримуватися правила, згідно з яким при появі перших позивів до дефекації слід якнайшвидше відвідати туалет.

Види лікарських препаратів від запору

Препарати для збільшення об'єму випорожнень

За відсутності позитивної реакції на зміну харчових звичок та способу життя можна перейти на лікування препаратами, які збільшують обсяг випорожнення за рахунок всмоктування рідини. Їх основою є харчові волокна, особливо ефективне насіння подорожника Plantago psyllium (Дефенорм, Мукофальк, Псіліум). Проносні цього типу необхідно приймати з великою кількістю води. Вони вбирають рідину в кишечнику і можуть зробити стілець м'якшим, що сприяє розтягуванню кишкових стінок і запускає моторику кишечника. Як правило, це безпечні засоби від запору, але вони можуть впливати на всмоктування деяких ліків.

Препарати для розм'якшення калових мас

До складу розм'якшувальних препаратів від запору входять гліцерин, парафін, вазелінова, оливкова олія, докузат натрію (Докулак ІС). Ці компоненти просочують калові маси вологою, розм'якшуючи їх та збільшуючи об'єм. Крім цього, препарати змащують слизову оболонку кишківника, полегшуючи акт дефекації. Розм'якшувальні препарати часто призначають людям похилого віку, оскільки через малорухливий спосіб життя моторика кишечника порушується і запор стає для них частою проблемою. Також маслянисті проносні препарати застосовують перед проведенням діагностичної колоноскопії.

Осмотичні ліки від запору

Якщо лікування засобами збільшення об'єму випорожнень не приносить бажаних результатів чи викликає побічні ефекти у вигляді здуття живота, можна перейти до лікування осмотичними препаратами. Вони також викликають збільшення кількості рідини у калі за рахунок втягування молекул води в порожнину кишечника. Цей клас препаратів використовується для людей з ідіопатичними запорами. Осмотичні препарати мають проносний ефект і можуть містити у складі солі магнію, макрогол (Форлакс, Фортранс, Легколакс) або лактулозу (Дуфалак, Нормолакт, Біофлоракс, Трансулоза, Лактувіт, Лактулозід).

Стимулюючі проносні засоби

Якщо ефекту після використання осмотичних препаратів також не було, то додають стимулюючі проносні препарати. Діючі компоненти таких ліків подразнюють нервові клітини слизової оболонки товстої кишки та викликають ритмічні скорочення м'язів кишківника. Це засоби з найшвидшим ефектом, але й з найбільшою кількістю побічних реакцій та протипоказань. До цієї групи належать препарати на основі бісакодила, касторової олії, екстракту сенни, пікосульфату натрію (Піколакс, Гутталакс, Піконорм, Регулакс, Слабілакс).

Пробіотики при запорах

Також слід згадати, що величезну роль у запорах грає мікрофлора кишечника. Препарати корисних бактерій сприяють відновленню травної системи та збалансують природну флору кишечника. Однак, незважаючи на великий інтерес до ролі пробіотиків у лікуванні запорів, нині немає достатніх доказів їх ефективності при хронічних функціональних запорах.

Клізми від запору

Препарати у формі мікроклізми дозволяють отримати найшвидший ефект випорожнення кишківника. Вони включають до складу розчини натрієвих солей фосфорних кислот (Енема) або розчин цитрату натрію, натрію лаурилсульфоацетату або сорбіту (Мікролакс), докузат натрію (Норгалакс, Пікосен Мікра).

Чим небезпечний тривалий прийом проносних препаратів?

Однак слід сказати, що безконтрольний прийом проносних засобів є неприпустимим, оскільки часте їх вживання лише посилює проблему і може викликати нові порушення. Важливо, щоб дефекація відбувалася природним чином, а не з допомогою проносних. Натуральні чи хімічні проносні можуть бути корисними лише у гострих ситуаціях для вирішення симптоматичної проблеми. Наше тіло має властивість працювати економно, тому якщо діяльність кишечника відбувається без його природної участі, воно поступово припиняє свої зусилля в цьому напрямку. Тобто може виникнути стан "кишкової лінощі". Це означає, що кишечник перестає витрачати зусилля на рух м'язів кишечника. Відсутність природної перистальтики вимагає постійного прийому проносних, щоб зробити акт дефекації. Так розвивається залежність від проносних засобів.

Приймати рішення про застосування лікарських засобів від запору слід лише після того, як буде використано всі можливості немедикаментозного лікування. Фармакологічні препарати не усувають причин запорів, а лише допомагають боротися із симптомами. Також важливо розуміти, що деякі натуральні проносні, такі як екстракт з листя сенни, який містить фітохімічні речовини антрахінони, викликають млявість кишечника так само, як і хімічні проносні. Це може викликати порушення балансу рідини та солей в організмі. Слід виявляти обережність при прийомі соку чорносливу або вживання чорносливу протягом тривалого часу.

Здоров'я безцінно – бережіть себе!
Моя Аптека – з любов'ю та турботою.