Посттравматичний стресовий розлад (ПТСР): ознаки та симптоми

Війна проти окупації росії позбавила мільйони українців почуття безпеки і викликала сильний стрес, психологічні наслідки якого можуть бути дуже небезпечними для здоров'я фізичного та ментального. Дуже багато людей будуть змушені боротися з посттравматичним стресовим розладом. Такий психологічний розлад може виникнути у військових, які захищають нас на передовій, і у мирних громадян, які стали свідками смертей, руйнувань, поранень, знущань російських окупантів. Симптоми, які суттєво вплинуть на життєдіяльність потерпілого, можуть з'явитися вже через місяць після переживання стресової ситуації. Що ж таке ПТСР із медичної точки зору? Які симптоми та ознаки ПТСР можуть з'явитися? Які основні причини стресу? Хто сильніше схильний до шкоди від пережитого негативного психологічного досвіду? Чи є лікування від ПТСР? Як допомогти близькій людині пережити наслідки травмуючих подій?

     ЗМІСТ:

Що таке ПТСР?

Посттравматичний стресовий розлад (ПТСР) — це психічний розлад, що класифікується як тривожний розлад. В його основі лежить сильне переживання внаслідок стресових факторів, пов'язаних із загрозою власного життя або життя близької людини, загрозою фізичної чи психічної недоторканності, що перевищує когнітивні можливості людини на той момент. Сюди належить пережитий досвід під час стихійних лих, воєнних дій, терористичних атак, пожеж, сексуального та фізичного насильства. Однак фактори, що викликають посттравматичний стресовий розлад, включають не тільки події надзвичайного характеру, але й важкі життєві ситуації, наприклад, розлучення, смерть коханої людини, жалобу, фінансові проблеми. Підраховано, що захворювання може торкатися майже 6% населення світу. Найчастіше це жертви зґвалтувань та військовослужбовці, які беруть участь в активних бойових діях.

Психологічна травма, що спричинена сильним стресом, не в кожної людини викликає симптоми ПТСР.

Згідно з Міжнародною класифікацією хвороб МКБ-11, ПТСР віднесено до групи розладів, пов'язаних зі стресом, з кодами:

• 6B40 – посттравматичний стресовий розлад;
• 6B41 – Комплексний посттравматичний стресовий розлад.

Розлад вважається хронічним, але в даний час для його лікування пропонуються ефективні психологічні та психіатричні методи, які сприяють повному одужанню.

Перші згадки про сильну кореляцію між травматичними подіями та їх впливом на психічне здоров'я відносяться ще до часів цивілізації Стародавнього Риму, Греції та Єгипту. Опис ментальних травм, пов'язаних з участю у бойових діях, можна знайти у багатьох роботах того часу. Ще Одіссей описував як він відчував повторювані спогади про війни, у яких брав участь. ПТСР переслідує людство з його зародження, оскільки будь-якої миті можуть статися різні стресові, травмуючі події.

Однозначне визначення посттравматичного стресового розладу у медичних класифікаціях було надано лише у 70-х роках минулого століття. На той час військовий досвід оцінювався серед учасників війни у В'єтнамі та серед жертв Голокосту. Надалі дослідження було розширено, що дозволило оцінити вплив стресу, спричиненого, наприклад, участю у дорожньо-транспортній пригоді, нападом чи зґвалтуванням.

У 20-му столітті поступовому введенню терміну в медичну номенклатуру передувало багато суперечок щодо визначення посттравматичного стресового розладу. Деякі фахівці вважали, що зіткнення з надзвичайно стресовою подією або переживання ситуації, що травмує, пов'язане з очевидним стражданням, тому немає необхідності додавати додаткові вимірювання до патологічних симптомів.

Стадії ПТСР

Як і за будь-якого стресового розладу, в ході ПТСР вирізняють кілька стадій:

• Фаза відчаю – сильна тривога без усвідомлення справжньої суті події;
• Стадія заперечення – супроводжується безсонням, амнезією, ступором, апатією;
• Нав'язливість – характеризується перепадами настрою, спалахами гніву, постійним станом перезбудження, порушеннями сну;
• Опрацювання – усвідомлення обставин, причин травми, почуття горя;
• Стадія завершення стресу – здатність планування подальшого життя та погляд у майбутнє.

Причини ПТСР

Посттравматичний стресовий розлад може бути викликаний безліччю надзвичайно стресових, травмуючих, незвичайних подій, які перевищують здатність людини впоратися з ними. Тому неможливо чітко перерахувати усі можливі причини. Так само, як одна людина може краще впоратися з важкою подією, інша людина може реагувати на неї набагато гірше і зрештою у неї розвинеться психологічне захворювання.

Травмуючі події, що призводять до ПТСР, можна розділити на кілька груп:

• Безпосередній досвід травматичної події – людина, яка зазнала небезпечної для життя події.
• Свідок від першої особи травматичної події, що пережила інша людина. У деяких випадках серйозна психічна реакція на травму проявляється навіть тоді, коли вона пережита побічно.
• Повторювані травми або постійна дія стресу. Сюди відносять життя в окупації за тривалих бойових дій, працівників екстреної медичної служби, рятувальників, військовослужбовців.

Симптоми ПТСР

Ознаки ПТСР, як правило, починають проявлятися приблизно через 4-6 місяців після травмуючої події. Однак, якщо причина стресу діє тривалий час (наприклад, постійні обстріли та страх за своє життя, часті повітряні тривоги, життя в окупації), то ментальна хвороба прискорить темпи свого розвитку та ознаки ПТСР насуплять раніше. При цьому, як і при будь-якому психологічному захворюванні, перебіг посттравматичного синдрому сильно залежатиме від особистості та сили характеру людини, тому симптоми можуть посилюватися або слабшати у певні періоди.

Синдром посттравматичного стресового розладу може викликати безліч психічних та фізичних симптомів у постраждалого. Найчастіше згадують 3 основні симптоми.

• Переживання травми, що повторюються. Це так звані "флешбеки", коли людина неодноразово переживає травматичні спогади протягом дня або у вигляді нічних кошмарів. Спогади відрізняються яскравістю, свіжістю та силою переживання, як і у момент трагедії. За впливу стимулу, що пов'язаний з травмою, людина реагує сильним дистресом, так, ніби травма повторилася. Флешбеки завжди супроводжуються соматичними симптомами, такими як підвищена пітливість, прискорене дихання та серцебиття.
• Уникнення та ступор. Травмована людина уникає місць, предметів і навіть вживання слів, які почали асоціюватися з травмою. Наприклад, людина чинитиме опір відвідуванню певного місця і готова пройти набагато довший маршрут або, навпаки, скасувати всю поїздку, просто щоб уникнути місця, пов'язаного з травмою. Крім фізичного уникнення, людина також уникає думок про травму та розмов про неї. Вона ніби намагається відсторонитися від усього, що нагадує їй про тяжку подію. Це призводить до того, що людина емоційно черствіє, вона спустошена, важко переживає і демонструє позитивні емоції, такі як радість та любов ♥. ЇЇ інтереси звужуються, і він почувається відчуженим від навколишніх людей і подій. Він уникає думок та розмов про майбутнє.
• Підвищене фізичне збудження. Перезбудження проявляється у проблемах зі сном, надмірної реакції на навколишні шуми та різкі рухи, постійному почутті настороженості, труднощі з концентрацією уваги та навчанням, нападах гніву та дратівливості по відношенню до оточуючих. Інші симптоми можуть включати почуття сорому та провини, скарги на біль у тілі, почуття безпорадності та безнадійності, порушення режиму харчування (переїдання чи голод), а також порушення міжособистісних стосунків. На додаток до цих проявів додаються фізичні, які часто включають головний біль, печію, біль у животі, печію, нудоту, блювання, підвищення кров'яного тиску, прискорене серцебиття та дихання.

Люди, які страждають на посттравматичні стресові розлади, відчувають, серед іншого:

• Нав'язливі та лякаючі думки;
• Нічні кошмари;
• Панічні атаки;
• Тривогу;
• Апатію;
• Ізоляцію;
• Суїцидальні думки.

Іноді посттравматичний розлад також викликає ангедонію (нездатність почуватися щасливим) та депресивний настрій. Залежно від сприйнятливості у потерпілого можуть виникнути супутні залежності, наприклад, від алкоголю, наркотиків, сигарет, азартних ігор. Крім іншого, посттравматичний стресовий розлад часто супроводжується “синдромом того, хто вижив”, про який докладніше можна дізнатися з цієї публікації.

Слід зазначити, що симптоми ПТСР можуть згодом змінювати свою виразність. Буває, що якийсь час людина відчуває різні нездужання і згодом їхня інтенсивність зменшується. Однак, почувши про подію, близьку до пережитої травми, симптоми повертаються з тією ж чи навіть більшою інтенсивністю.

ПТСР: фактори ризику

Підвищений ризик посттравматичного стресового розладу існує за наявності таких факторів:

• Будь-який психічний розлад анамнезі (тривожний розлад, панічні атаки, афективний розлад, депресія, дистимія);
• Особливості характеру, що включають інтроверсію та знижену самооцінку;
• Генетична схильність;
• Наявність психологічної травми у минулому;
• Досвід домашнього насильства;
• Нерозуміння у сім'ї, емоційна холодність батьків;
• Відсутність достатньої соціальної підтримки після травми;
• Жіноча стать (жінки середнього віку схильні до ПТСР сильніше за інші групи населення);
• Підлітковий вік (наголошується підвищений ризик захворювання у підлітків).

Діагностика ПТСР

Діагностикою посттравматичного стресового розладу займаються психіатри. Для встановлення діагнозу необхідно пройти докладне опитування та обстеження психічного стану. Серед діагностичних критеріїв посттравматичного стресового розладу одним з найважливіших аспектів є те, що симптоми людини повинні виникати у зв'язку з якоюсь конкретною травмуючою подією.

Одним із найвикористовуваніших інструментів для вимірювання реакції на посттравматичний стрес є діагностичний тест. Він складається з 3 груп симптомів ПТСР, розділених на 22 частини. Завдяки цьому тесту можна визначити стрес та тривогу, що спричинені травмуючими подіями протягом останніх 7 днів з моменту виникнення травми. Випробовуваний відповідає на кожне із заданих питань щодо поведінки, почуттів та думок, пов'язаних із травмуючою подією.

Правильна оцінка симптомів посттравматичного стресового розладу та загального стану здоров'я пацієнта дозволяє правильно вибрати тактику лікування.

Лікування посттравматичного стресового розладу

При лікуванні ПТСР найкращі результати демонструє поєднання психотерапії та лікарської терапії. Головна мета терапії полягає в тому, щоб допомогти пацієнтові повернутися до нормального життя та функціонування. І психотерапія, і фармакотерапія запобігають стійким змінам у психіці хворого (у тому числі розладу особистості).

Медикаментозне лікування

На жаль, не існує спеціального медикаментозного лікування, яке усуває симптоми посттравматичного стресового розладу. Лікарські засоби можуть допомогти зменшити депресію та знизити тривожність, але вони мають поєднуватися з психологічними методами. Медикаментозне лікування хронічного ПТСР може тривати до двох років.

Для лікування ПТСР використовуються лікарські препарати з кількох груп:

• Антидепресанти групи селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну (СІОЗС), інгібіторів зворотного захоплення серотоніну і норадреналіну, трициклічні антидепресанти.
• Анксіолітичні препарати за наявності тривожного розладу;
• Нормотимічні перпарати з нормалізації настрою;
• Ноотропні препарати (Біфрен, Когнум, Гліцин, Ноофен, Нообут, Аміналон);
• β-адреноблокатори;
• Снотворне (Сонобарбовал, Донорміл, Мелатонін, Сондокс, інші рецептурні препарати).

Психотерапевтичне лікування

Терапевтичне лікування хворих з діагнозом посттравматичний стресовий розлад здійснюється за допомогою наступних методик:

• Когнітивно-поведінкова терапія, ідея якої полягає в тому, щоб опрацьовувати поточні проблеми та знаходити рішення.
• Динамічна психотерапія. Це психодинамічний метод із екзистенційно-гуманістичним баченням природи людини, збагачений транскультуральним підходом та поведінковими техніками.
• Десенсибілізація. Метод заснований на систематичному поступовому зменшенні чутливості людини до предметів, подій чи людей, які викликають тривожність та фобії.
• EMDR-терапія, розроблена спеціально для реабілітації пацієнтів із ПТСР. Вона передбачає, що за допомогою руху очей активізуються ділянки мозку, які відповідають за переробку інформації.
• Експозиційна терапія, яка полягає в експозиції пацієнта до джерела тривоги або її контексту, без прямої небезпеки.
• Групова терапія з учасниками, які мають схожі проблеми.

Психотерапія для подолання тривоги у людей з діагнозом ПТСР має такі цілі:

• Навчання подоланню стресу;
• Навчання релаксації;
• Навчання позитивного мислення;
• Підвищення впевненості у собі;
• Способи блокування нав'язливих думок;
• Психологічна освіта;
• Посилення власної незалежності;
• Відновлення довіри;
• Розпізнавання травматичного досвіду.

Тривалість терапії посттравматичного стресового розладу залежить від низки факторів, у тому числі від загальної оцінки стану здоров'я потерпілого, виразності симптомів захворювання та лікувального процесу, а також від обраних психологічних методів та прийомів. Про одужання пацієнта свідчить насамперед зникнення специфічних симптомів, поведінки та думок, пов'язаних із травмою.

Здоров'я безцінно – бережіть себе!
Моя Аптека – з любов'ю та турботою.
Слава Україні!