Поліпи в порожнині носа та алергія: який тут зв'язок?

Стан верхніх дихальних шляхів істотно впливає на наше здоров'я та якість життя. Одним з найпоширеніших захворювань, що торкаються носової порожнини і приносять чимало занепокоєння, є поліпи у носі. Ці пухлиноподібні утворення, що розвиваються на слизовій оболонці носових пазух, можуть стати причиною низки неприємних симптомів та деяких ускладнень. Причини їх появи досі неясні, проте вчені говорять про тісний зв'язок з алергією. Тому в цій статті ми розберемо, що таке поліпи в носі, чому вони виникають, які симптоми викликають, як лікують поліпи носа, а також яку роль алергія відіграє у розвитку цього захворювання.

     ЗМІСТ:

Що таке поліпи носової порожнини?

Поліпи в носовій порожнині – це доброякісні непухлиноподібні новоутворення, що розвиваються у слизовій оболонці носових пазух. Вони мають вигляд м'яких, рідких утворень, що виступають усередину порожнини слизової тканини. Вони виникають, коли слизова оболонка піддається гіпертрофії. У таких випадках слизова тканина розростається та наповнюється густою рідиною. Поступово це скупчення набуває певної мішковидної форми. Розмір цих наростів може варіювати від дрібних до досить великих, що блокують носові ходи. Вони можуть бути одиничними чи множинними.

На відміну від поліпів, які з'являються в сечовому міхурі або товстій кишці, носові нарости становлять мінімальний ризик розвитку раку.

Носові поліпи як отоларингологічне захворювання може торкатися людей різних вікових груп, проте найчастіше зустрічається серед дорослих середнього віку (30-40 років) і дуже рідко у дітей віком до 10 років. Вважається, що у чоловіків це захворювання зустрічається частіше, ніж у жінок. За оцінками фахівців, воно торкається приблизно 1-5% всього населення світу.

Захворювання найчастіше є результатом хронічного запалення слизової оболонки носових пазух через тривалу інфекцію, дію алергенів, а також деяких імунних розладів.

Види поліпів носа включають кілька груп:

• Залізистого типу – характеризуються тим, що набрякова сполучна тканина містить великі кісти та залози;
• Набряклого типу – складаються з набряклої сполучної тканини, яка вистелена незміненою слизовою оболонкою;
• Змішаного типу – містить ознаки обох груп.

Крім згаданих вище поліпів носа існує ще один рідкісний вид — хоанальний поліп (фіброміксома носоглотки). Він тісно пов'язаний із запальним процесом, що відбувається у гайморовій пазусі. Це утворення виростає з гайморової пазухи та проникає в порожнину носа. Більше того, воно може вирости навіть до горла.

Причини появи поліпів у носі

Розуміння причин появи хвороби – це ключовий аспект для діагностики та лікування. Дане захворювання є результатом складних взаємодій між організмом та зовнішнім середовищем, а також різноманітних факторів, що сприяють розвитку запальних процесів у носовій порожнині. Традиційно фахівці вважають, що цей процес пов'язаний з певним типом алергії, але є й аналогічні випадки, за яких поліпи не виникають. У всякому разі, вчені встановили список основних факторів, які можуть сприяти їхньому розвитку:

• Хронічний запальний процес. Один з найпоширеніших факторів, що викликаний тривалим хронічним запаленням слизової оболонки носових пазух. Такі стани, як хронічний риносинусит або алергічний риніт, можуть викликати постійне подразнення слизової оболонки, що в кінцевому підсумку може призвести до утворення поліпів.
• Генетична схильність. Деякі дослідження свідчать, що генетичні чинники можуть грати суттєву роль у розвитку хвороби.
• Алергія. Люди, які страждають від алергічного риніту, дуже схильні до розвитку поліпів. Пилок, спори плісняви або шерсть тварин як алергени, можуть викликати постійне запалення слизової оболонки носа. Основною причиною появи поліпів вважається алергія на цвілеві гриби.
• Астма. Люди з бронхіальною астмою або іншими пульмонологічними захворюваннями також можуть перебувати в зоні підвищеної уваги.
• Куріння. Куріння викликає хронічне запалення слизової оболонки носа і навіть здатне порушити її структуру.
• Муковісцидоз. Зв'язок тут полягає у вплив захворювання на стан верхніх дихальних шляхів. На тлі хронічного запалення густі та в'язкі секрети блокують носові ходи та сприяють формуванню поліпів.
• Чутливість до аспірину та саліцилатів. У 1999 році на Міжнародному міждисциплінарному симпозіумі з непереносимості аспірину у Римі було оголошено, що до 78% поліпів носа спричинені ацетилсаліциловою кислотою та деякими протизапальними препаратами. Крім цього, саліцилова кислота міститься і в деяких продуктах (м'ята, базилік, розмарин, чебрець, фенхель, яблука, апельсини, персики, сливи, абрикоси, полуниця, малина, вишня, шпинат, помідор, огірки, броколі, куркума, гірчиця, кориця, кава, чай, мед).
• Дефіцит вітаміну D. Дефіцит цього вітаміну не є основною причиною, а, найімовірніше, діє у поєднанні з іншими факторами.

Часто поліпи в носовій порожнині розвиваються внаслідок комбінації кількох факторів. Визначення та усунення цих факторів може бути ключем до ефективного лікування та запобігання рецидивам даного стану.

Зв'язок між алергією та поліпами в носі

Алергія та поліпи в носі – два стани, які часто переплітаються та можуть взаємно впливати один на одного. Медичні дослідження та клінічний досвід свідчать про те, що існує тісний зв'язок між алергічними реакціями та розвитком поліпів у носі.

Алергічний риніт викликає свербіж у носі, нежить, закладеність носа та чхання. Існують докази, що тривале хронічне запалення, викликане алергічним ринітом, може сприяти розвитку поліпів у носі. Запалення стимулює посилене виділення слизу та набряк слизової оболонки, що зрештою може призвести до утворення наростів.

З одного боку, алергічний риніт посилює запалення слизової оболонки та сприяє зростанню поліпів, а з іншого – поліпи посилюють симптоми алергічного риніту, такі як закладеність носа та чхання.

Важливо враховувати зв'язок між алергією та поліпами при виборі методів лікування. Контроль симптомів алергії, зокрема риніту, за допомогою антигістамінних препаратів та глюкокортикостероїдних спреїв може допомогти зменшити запалення та ризик утворення поліпів.

Цей зв'язок також підкреслює важливість комплексного підходу до діагностики та лікування даних станів. Пацієнтам з алергічним ринітом слід звернути особливу увагу на свої симптоми та ризик розвитку поліпів у носовій порожнині, а також звертатися за медичною допомогою для запобігання ускладненням.

Симптоми поліпів у носі

Якщо дрібні поліпи носа можуть не турбувати пацієнта, то більші або численні вже несуть із собою низку симптомів, які погіршують дихання та життя людини загалом.

Деякі з найпоширеніших симптомів включають:

• Утруднене дихання. Нарости, що розташовані у носових ходах, блокують проходження повітря через ніс, що зумовлює відчуття хронічної закладеності носа. Постійне відчуття закладеності може створити дискомфорт та погіршити якість сну.
• Постійний нежить. Рясне виділення слизу з носа є прямим наслідком поліпів.
• Погіршення нюху. Нарости в носі, які чинять тиск на нюхові рецептори, призводять до тимчасової або постійної втрати нюху.
• Почуття тиску на обличчі. Великі поліпи чинять тиск на сусідні структури, викликаючи відчуття тиску або навіть болю в області носа, пазух і обличчя.
• Часті головні болі. Тривала присутність поліпів викликає періодичні головні болі різної інтенсивності.
• Зниження слуху. Поліпи, розташовані поблизу отвору слухової труби, можуть вплинути на слухові функції і викликати тимчасове зниження слуху.

Важливо відзначити, що симптоми поліпів у носі можуть суттєво відрізнятися у різних пацієнтів залежно від їхньої локалізації та розміру. З появою подібних симптомів важливо звернутися до лікаря для діагностики та визначення причини недуги.

Діагностика носових поліпів

Лікар отоларинголог може поставити діагноз на підставі наявних симптомів та фізичного огляду за допомогою риноскопа. Однак, якщо поліпи розташовані в пазухах, то потрібні додаткові дослідження. Обстеження носової порожнини включає різноманітні методи, спрямовані на визначення наявності, розмірів і місця розташування цих утворень. Вони необхідні для складання правильного плану лікування.

• Ендоскопія. Оцінюючи стан носової порожнини та слизової оболонки, лікар-отоларинголог може використовувати носовий ендоскоп у вигляді гнучкої трубочки з камерою для візуального вивчення порожнини носа.
• Рентгенографія носа та придаткових пазух. Рентгенівські зображення допомагають виявити загальний розмір і форму поліпів, а також запалення в носових пазухах.
• Комп'ютерна томографія (КТ). КТ-сканування надає більш детальне уявлення про поліпи, їх точне розташування та розповсюдження. Цей метод може бути особливо корисним, якщо нарости мають великі розміри або перебувають у синусах.
• Магнітно-резонансна томографія. МРТ також може надати докладні зображення поліпів та навколишніх тканин, особливо якщо необхідно вивчити м'які тканини докладніше.
• Біопсія. У поодиноких випадках, визначення злоякісності утворень, може знадобитися біопсія – взяття невеликий проби тканини для подальшого аналізу під мікроскопом.
• Аналізи  на виявлення алергії. Також важливим є визначення алергічних процесів в організмі та їх причин (алергенів). Діагностика може складатися з риноцитограми, дослідженнь крові на IgE, шкірних алергопроб.

Точна діагностика поліпів у носі є важливим кроком на шляху до ефективного лікування.

Лікування поліпів у носі

Метою лікування поліпів носа є зменшення їх розмірів або повне усунення. Застосовувані методи залежать від розміру, кількості та симптомів, що викликають ці нарости, а також наявності алергії. У деяких випадках, при невеликих і безсимптомних поліпах, лікар може рекомендувати спостереження без негайного втручання. Однак, якщо симптоми сильно впливають на якість життя, то лікування буде медикаментозним або хірургічним.

Медикаментозне лікування поліпів

Медикаментозне лікування є одним з основних методів. Воно спрямоване на зниження запалення, зменшення розмірів поліпів та симптомів, а також запобігання рецидивам. Лікар може призначити протизапальні препарати, антигістамінні засоби та стероїдні спреї для зменшення запалення та симптомів.

• Інтраназальні кортикостероїди. Глюкокортикостероїдні назальні спреї є найбільш поширеним і ефективним методом медикаментозного лікування поліпів у носі. Вони містять синтетичні версії гормонів (флутиказон, будесонід, тріамцинолон або беклометазон), які знижують запалення у слизовій оболонці носа, зменшують набряк та допомагають зменшити розміри утворень. Спреї розпорошують безпосередньо на слизову оболонку носа. Часто потрібно кілька тижнів регулярного використання для досягнення максимальної ефективності.
• Протизапальні препарати. За відсутності чутливості до нестероїдних протизапальних засобів лікар може призначити препарати з цієї групи для зменшення запалення та больових відчуттів як допоміжне лікування.
• Антигістаміни. Якщо алергічна реакція супроводжує захворювання, то антигістамінні препарати контролюватимуть симптоми алергії та допоможуть впоратися із закладеністю носа та свербіжем. Регулярний прийом протиалергічних препаратів також є засобом запобігання рецидивів.
• Сольові розчини. Спреї з морською водою та домашні сольові розчини рекомендують використовувати для зволоження слизової оболонки носа та пом'якшення симптомів закладеності.

Хірургічне втручання

Хірургічне лікування поліпів у носі може бути необхідним у випадках, коли поліпи досягають великих розмірів, викликають серйозні симптоми або не реагують на консервативні методи лікування. Оперативне втручання спрямоване на повне або часткове видалення поліпів з метою покращення дихання, зменшення симптомів та запобігання рецидивам. Воно може бути виконане традиційним методом або ендоскопічно (через носові ходи).

• Ендоскопічне видалення. Ендоскопічна поліпектомія – це найпоширеніший метод хірургічного втручання при поліпах у носі. Вона проводиться з використанням ендоскопа, невеликої гнучкої трубки з камерою, що вводиться в носові ходи. Лікар видаляє поліпи через носові отвори, мінімізуючи ушкодження навколишніх тканин. Перевагами цього методу є менший ризик кровотечі, швидше відновлення та відсутність зовнішніх рубців.
• Поліпектомія. У разі великих або складних поліпів може знадобитися поліпектомія – більш ширше хірургічне видалення, яке часто проводиться під загальним наркозом. У цьому випадку хірург може використовувати мікроскопічні інструменти та зішкрібники, які видаляють м'які тканини, включаючи слизову оболонку. Поліпектомія може вимагати більшого часу для відновлення, ніж ендоскопічна поліпектомія.

У поодиноких випадках, коли поліпи значно ускладнюють дихання або викликають серйозні ускладнення, може знадобитися складніше хірургічне втручання, таке як синусопластика – процедура розширення синусних отворів для полегшення дренажу.

Після хірургічного втручання пацієнтам слід дотримуватися рекомендацій лікаря щодо догляду та відновлення. Відновлення відбувається досить швидко і може включати використання спеціальних спреїв для носа, прийом препаратів, що рекомендуються, для зменшення набряку та контролю больових відчуттів. Регулярні візити до лікаря для контролю стану та реабілітації також є важливими для успішного відновлення. Тим не менш, незважаючи на хірургічне видалення, існує велика ймовірність рецидиву. Точно невідомо, коли, але рецидив очікується протягом десятиліття.

Таким чином, поліпи в носі – це поширений стан, який суттєво впливає на якість життя людини. Вони можуть викликати утруднене дихання, постійний нежить, погіршення нюху та інші неприємні симптоми. При підозрі на наявність поліпа в носі важливо звернутися до лікаря для діагностики та призначення найкращого способу лікування.

Здоров'я безцінно – бережіть себе!
Моя Аптека – з любов'ю та турботою.

САМОЛІКУВАННЯ МОЖЕ БУТИ ШКІДЛИВИМ ДЛЯ ВАШОГО ЗДОРОВ'Я  Інформація у статті має виключно ознайомлювальний характер. Адміністрація сайту mypharmacy.com.ua не несе відповідальності за будь-які прямі чи опосередковані наслідки, що виникли в результаті використання інформації на сайті.