Весняний алергічний риніт: як впоратися із сезонним загостренням

З настанням весни у багатьох людей з'являються характерні симптоми: закладеність носа, часте чхання, сльозотеча, свербіж в області очей та носа. Причина – весняний алергічний риніт, спричинений підвищеною чутливістю організму до пилку квітучих рослин.

За даними ВООЗ, сезонний алергічний риніт зачіпає до 30% дорослого населення та до 40% дітей. Незважаючи на поширеність, цей стан часто недооцінюється, а симптоми можуть значно знижувати якість життя, заважаючи роботі, навчанню та повноцінному відпочинку.

У цьому матеріалі ми розберемося, що є весняний алергічний риніт, які методи профілактики та лікування на сьогоднішній день вважаються найбільш ефективними.

     ЗМІСТ:

Весняний алергічний риніт: що таке?

Весняний алергічний риніт — це сезонне алергійне захворювання, при якому відбувається запалення слизової оболонки носа у відповідь на контакт з пилком рослин, що активно поширюється в повітрі навесні в період цвітіння. Це одна з форм алергічного риніту, що виникає саме в теплу пору року, коли починають цвісти дерева, чагарники та трави.

З точки зору медицини, весняний алергічний риніт є гіперчутливою реакцією негайного типу, при якій імунна система реагує на пилок так, ніби це шкідливий агент, виробляючи антитіла IgE. При повторному контакті з алергеном відбувається викид біологічно активних речовин (насамперед, гістаміну), що викликає типові симптоми: закладеність носа, рідкий нежить, чхання та свербіж.

Весняний риніт не заразний і не пов'язаний з вірусами або бактеріями, проте за симптомами часто нагадує звичайну застуду, що ускладнює самодіагностику. У деяких випадках він може супроводжуватися запаленням очей (алергічним кон'юнктивітом) та іншими алергічними проявами.

Алергічний риніт у весняний період – досить поширений стан. Ним страждає до 20-30% населення. Часто розвивається у дитячому чи підлітковому віці, але може вперше проявитися і у дорослих. У деяких людей симптоми з'являються щорічно в той самий період.

Причини алергічного нежитю

Весняний алергічний риніт розвивається внаслідок аномальної реакції імунної системи на нешкідливі речовини з навколишнього середовища — насамперед на пилок рослин. Це захворювання відноситься до атопічних алергій, при яких організм виробляє надмірну кількість імуноглобуліну E (IgE) у відповідь на контакт з алергеном.

Основні причини:

• Пилок рослин (поліноз). Головна причина весняного алергічного нежитю – пилок дерев та чагарників, що активно поширюється у повітрі з березня по травень (залежно від регіону). Найчастіше алергію викликають: береза, вільха, ліщина (ліщина), тополя, ясен, клен, верба. Пилок цих рослин надзвичайно дрібний, легкий і вітрогонний - він здатний проникати глибоко в дихальні шляхи і викликати потужну алергічну реакцію навіть у малих концентраціях.

• Підвищена чутливість імунної системи (спадкова схильність). Якщо в одного або обох батьків є алергічні захворювання (астма, атопічний дерматит, риніт) ризик розвитку риніту у дитини значно зростає.
• Порушення імунітету. У деяких людей імунна система схильна до гіперреактивності - замість ігнорувати пилок, як це відбувається у здорової людини, організм сприймає її як загрозу і запускає запальну реакцію.
• Несприятлива екологічна ситуація. Забруднення повітря (вихлопні гази, пил, промисловий зміг) посилює алергенний потенціал пилку і підвищує проникність слизових оболонок, роблячи людину сприйнятливішою до алергенів.
• Переїзд до іншої кліматичної зони. Люди, які переїхали в регіон із новою для них рослинністю, можуть зіткнутися з алергією, навіть якщо раніше не страждали від подібних реакцій.
• Слабкий контакт з алергенами у дитинстві (гігієнічна гіпотеза). Існує теорія, що надмірна стерильність у дитячому віці заважає формуванню «правильної» імунної відповіді та збільшує ймовірність розвитку алергічних захворювань.

Додаткові фактори ризику, що посилюють прояви весняного алергічного риніту

Навіть за наявності алергії на пилок не завжди симптоми бувають вираженими. Однак під впливом певних факторів ризик загострення значно зростає. Ці фактори не викликають алергію безпосередньо, але посилюють чутливість організму до алергенів і провокують яскравіші та триваліші прояви алергічного риніту.

• Спадкова схильність. Якщо в сім'ї є випадки алергічних захворювань (бронхіальна астма, атопічний дерматит, кропив'янка), ризик розвитку риніту та його тяжкого перебігу значно зростає.
• Міське середовище та забруднення повітря. Загазоване повітря (особливо поблизу жвавих доріг) і промислові викиди подразнюють слизову оболонку дихальних шляхів, посилюють її проникність, а також посилюють алергенні властивості пилку, роблячи його «агресивнішим».
• Куріння (активне та пасивне). Дим тютюну порушує місцевий імунітет слизової носа та дихальних шляхів, посилює запалення та може провокувати посилення алергічної реакції.
• Сухий та теплий клімат. При спекотній і сухій погоді пилок легше поширюється повітрям, концентрація алергенів стає вищою. У той же час волога погода та дощ знижують концентрацію пилку, тимчасово полегшуючи стан.
• Інфекції дихальних шляхів. Перенесені застудні захворювання або загострення хронічного синуситу/тонзиліту можуть послабити слизову оболонку носа, роблячи її більш сприйнятливою до алергенів.
• Порушення роботи шлунково-кишкового тракту. Дисбактеріоз, гастрит та інші хвороби ШКТ можуть посилювати схильність до алергічних реакцій, особливо у дітей.
• Тривалий прийом деяких ліків. Деякі препарати (наприклад, бета-блокатори, аспірин, антидепресанти) можуть посилювати алергічні прояви або ускладнювати лікування алергічного риніту.
• Нестача сну та стрес. Хронічне перевтома, недосипання та психоемоційні навантаження послаблюють імунний захист, сприяючи посиленню симптомів.

Контакт з іншими алергенами: домашній пил, пліснява, шерсть тварин. Якщо людина страждає відразу від кількох видів алергії (що нерідко), їхній вплив підсумовується, і перебіг захворювання стає більш важким.

Основні симптоми алергічного риніту

Симптоми даного стану викликані не вірусами чи бактеріями, а є алергічну реакцію негайного типу, яка розвивається протягом декількох хвилин або годин після контакту з алергеном.

• Чихання (багаторазове, нападоподібне) – один із ранніх і характерних симптомів. Чихання при алергії відрізняється від звичайного. Воно багаторазове і серіями (іноді людина не може зупинитися). Виникає раптово, особливо після виходу на вулицю у сезон цвітіння. Може супроводжуватися свербінням у носі і не приносить полегшення.
• Закладеність носа (утруднене носове дихання). Може бути порушено односторонньо або двосторонньо, причому закладеність посилюється в положенні лежачи, може бути перемежується (то одна ніздря, то інша), посилюється вночі, порушуючи сон.

При алергічному риніті закладеність не пов'язана з густим слизом – це набряк слизової оболонки носа у відповідь на алерген.

• Виділення з носа зазвичай рясні, прозорі, рідкі як вода. На відміну від застуди виділення не стають каламутними чи густими, жовтими чи зеленими.
• Сверблячка в носі, очах, горлі, вухах – це одна з типових ознак алергії.
• Сльозотеча та почервоніння очей (алергічний кон'юнктивіт). Алергічний риніт часто супроводжується запаленням кон'юнктиви очей, особливо навесні. Виникає почервоніння очних яблук, рясна сльозотеча, світлобоязнь (посилення симптомів при яскравому сонячному світлі), відчуття «піску в очах».
• Зниження нюху та смаку через постійну закладеність носа та набряку слизової. Стає важко розрізняти запахи, можливе спотворення смакових відчуттів.
• Втома, зниження концентрації уваги, дратівливість. Хоча риніт не викликає температуру або ломоту в тілі як застуда, він відчутно погіршує загальне самопочуття. Постійне чхання, свербіж, нежить і поганий сон виснажують нервову систему, діти та підлітки з алергією можуть гірше вчитися, бути розсіяними, у дорослих – зниження продуктивності та стомлюваність.
• Кола під очима («алергічні синці») через порушення кровообігу та постійного сверблячки. Під очима можуть з'являтися сині або темні кола, припухлості (особливо вранці).

Симптоми з'являються в період цвітіння "алергенних" рослин і зазвичай зберігаються кілька тижнів, але можуть тривати все літо. Посилюються вони при виході на вулицю, особливо у суху та вітряну погоду.

Як відрізнити алергічний весняний риніт від застуди?

Весняний алергічний риніт часто маскується під застуду, особливо якщо людина вперше зіткнулася з алергією.

• Він не супроводжується лихоманкою, ломотою чи ознобом.
• Виділення з носа зазвичай прозорі та водянисті, а чхання – часте та нападоподібне.
• Головні «підказки» – сезонність, виражений свербіж, а також позитивна реакція на антигістамінні препарати.

Якщо симптоми тривають більше тижня, посилюються на вулиці, супроводжуються свербінням та сльозотечею – швидше за все, йдеться про алергію, а не про інфекцію.

Перша допомога: як полегшити симптоми на початку сезону

Існує ряд доступних заходів, які дозволяють знизити вираженість симптомів вже в перші дні прояву захворювання:

• Регулярне промивання носа фізіологічним чи розчином морської солі допомагає очищати слизову оболонку від пилку та зменшувати запалення.
• Після повернення з вулиці рекомендується вмивати обличчя, мити руки та міняти одяг, щоб видалити пилок зі шкіри та волосся.
• Провітрювання приміщення бажано проводити в ранковий або вечірній час, коли концентрація пилку в повітрі мінімальна.
• Зволоження повітря у приміщенні (за допомогою зволожувачів або відкритих ємностей з водою) сприяє покращенню стану слизових оболонок.

Як мінімізувати контакт з пилком

• Щоб обмежити попадання алергенів у дихальні шляхи, важливо дотримуватися таких запобіжних заходів:
• Плануйте прогулянки на ранній ранковий або вечірній годинник, коли концентрація пилку нижче.
• Перебуваючи на вулиці, використовуйте головні убори та сонцезахисні окуляри, щоб знизити попадання пилку на волосся та слизові очі.
• Не рекомендується сушити одяг та білизну на відкритому повітрі, особливо в періоди активного пилення рослин.
• Після перебування на вулиці бажано прийняти душ, щоб змити частинки пилку зі шкіри та волосся.

Лікування алергічного риніту

Алергічний риніт потребує комплексного та індивідуального підходу до лікування. Метою терапії є контроль симптомів, покращення якості життя пацієнта та запобігання можливим ускладненням, таким як бронхіальна астма або хронічні синусити.

Препарати для лікування алергічного нежитю

Найбільш часто використовуваними групами лікарських засобів при лікуванні алергічного риніту є антигістамінні та протинабрякові засоби.

• Антигістамінні препарати. Препарати цієї групи блокують дію гістаміну – медіатора алергічної реакції, що виділяється у відповідь на контакт з алергеном. Антигістаміни доступні у вигляді таблеток, сиропів, крапель очей і назальних спреїв. Найбільш відомі: Лоратадин, Кларітін, Едем, Цетірізін, Суправсітн, Діазолін, Еріус.

Деякі антигістаміни можуть викликати седативний ефект та зниження концентрації уваги. Докладніше про цю групу препаратів читайте у нашій статті.

• Протинабрякові засоби. Застосовуються усунення закладеності носа. Вони можуть бути у формі таблеток чи назальних спреїв. Короткочасне використання (до 5 днів) припустиме при вираженій симптоматиці. До них відносять кошти: Тизін Ксіло, Отрівін, Назік, Нокспрей, Назівін.

Ці препарати можуть викликати побічні ефекти, включаючи підвищення артеріального тиску, головний біль та дратівливість. Тривале використання назальних спреїв може призвести до медикаментозного риніту.

• Назальні глюкокортикостероїди. Є одним із найефективніших засобів лікування алергічного риніту. Мають виражену протизапальну дію, сприяють зниженню набряку слизової та зменшенню вираженості основних симптомів. Найбільш популярні: Флікс, Назонекс, Моміксон, Гленсперей.

Сучасні препарати цієї групи діють переважно місцево та рідко викликають системні побічні ефекти. Серед можливих локальних реакцій – сухість слизової оболонки, подразнення, рідше – носові кровотечі.

• Інгібітори лейкотрієнів. Призначаються в окремих випадках, особливо при поєднанні алергічного риніту із бронхіальною астмою. Блокують дію лейкотрієнів – речовин, що сприяють розвитку запалення. Вони можуть викликати побічні ефекти з боку нервової системи та шкір. Найбільш популярні: Монтел, Монтелукаст, Аллергінол.
• Алерген-специфічна імунотерапія. Це єдиний метод лікування, спрямований на усунення причин алергічного риніту, а не лише контроль симптомів. Суть терапії полягає у введенні зростаючих доз причинного алергену з метою формування толерантності. Тривалість лікування становить від 3 до 5 років. За даними ВООЗ, імунотерапія показана пацієнтам з підтвердженою алергією на клінічно значущі алергени за відсутності протипоказань.
• Сольові розчини. Регулярне зрошення носа ізотонічними або гіпертонічними сольовими розчинами сприяє видаленню алергенів та зниженню симптомів. Цей метод є безпечним і може використовуватися більшістю пацієнтів.

Термін лікування алергічного нежитю залежить від характеру алергії. При весняному риніті терапія проводиться в періоди пилкової активності, при цілорічних формах може знадобитися постійне лікування. Без належного лікування алергічний риніт підвищує ризик розвитку бронхіальної астми, синуситів та отитів.

Ефективне лікування включає комбінацію фармакологічних засобів, уникнення контакту з алергенами, місцеві процедури та, при показаннях, алерген-специфічну імунотерапію. Індивідуальний підбір терапії з урахуванням клінічної картини, характеру алергії та способу життя пацієнта дозволяє досягти значного поліпшення стану та підвищення якості життя.

Весняний алергічний риніт – поширений, але контрольований стан. Це дуже дискомфортне захворювання, яке дуже знижує якість життя. При грамотному підході та дотриманні рекомендацій можна значно покращити якість життя у сезон цвітіння рослин. Сучасна медицина пропонує ефективні способи симптоматичного лікування та довгострокової терапії, включаючи імунотерапію.