Синдром дефіциту уваги та гіперактивності у дітей

Багато дітей дуже активні та неуважні в юному віці, їм складно вчитися і всидіти на одному місці. Енергія у маленьких дітей не закінчується навіть пізно ввечері. Це вважається нормою. Запідозрити якийсь неврологічний розлад у такої дитини можна лише з початком навчання, коли викладачі регулярно скаржаться на успішність та поведінку юного учня. І в деяких випадках батьки стикаються з неприємною несподіванкою у вигляді діагнозу СДУГ.

Що таке СДУГ? Як відрізнити «погану» поведінку дитини від симптомів СДУГ? Чому виникає це захворювання? Які варіанти лікування ефективні? Чи проходить СДУГ з віком?

     ЗМІСТ:

Синдром дефіциту уваги з гіперактивністю вважається поширеним захворюванням, особливо в західних країнах, яке вражає близько 8-10% дітей та 2,5% всього дорослого населення світу. Найчастіше воно зустрічається у хлопчиків, ніж у дівчаток в співвідношенні 1:4. Це може бути пов'язано з тим, що у хлопчиків більш яскраво виражена компонента гіперактивності, що дозволяє легше діагностувати СДУГ.

В останні роки багато досліджень показали зростання захворюваності СДУГ в багатьох західних країнах. Але існують розбіжності щодо того, чи пов'язане зростання цього показника з підвищенням обізнаності про дане захворювання або з різними характеристиками західного способу життя.

Що таке синдром дефіциту уваги та гіперактивності?

Синдром дефіциту уваги та гіперактивності (СДУГ) – це група порушень розвитку нервової системи, які з'являються в дитинстві і характеризуються труднощами концентрації та підтримки уваги, гіперактивністю та імпульсивністю, які відхиляються від норми. Розлад було описано ще в 18 столітті, а його перший систематизований науковий опис з'явився в 1902 році.

Дитину зі СДУГ часто вважають неслухняною, неохайною, ледачою та навіть нерозумною. Про неї часто можна почути такі фрази, як «не може всидіти ні хвилини» або «некерований». Але важливо розуміти, що це не її вибір, просто її думки блукають без її дозволу. Мозок дитини просто не може правильно пов'язати всі події і довго утримувати увагу на одному завданні.

Малюк одночасно бачить безліч стимулів і ставиться до них однаково. Він не може виділити один стимул і зосередитися тільки на ньому, ігноруючи інші. Школяру важко довго сидіти в класі і слухати вчителя, не звертаючи уваги при цьому на всі інші відволікаючі фактори в класі. Це також ускладнює виконання будь-якої монотонної діяльності, наприклад читання книги, пасивне сидіння в класі та інше. Навіть при великому інтересі до справи (гра на комп'ютері або перегляд телевізора) не обходиться без труднощі з увагою.

Це серйозний неврологічний розлад, який при відсутності лікування може завдати серйозної шкоди функціонуванню та здоров'ю людини, а також супроводжується значною кількістю супутніх захворювань, особливо в поведінковій та психічній сферах.

Існує хибна думка, що хвороба пройде з віком. Численні дослідження довели, що СДУГ супроводжує людину протягом усього життя, однак симптоми стають менш вираженими. Крім того, він характеризується значною кількістю супутніх захворювань.

В цілому, СДУГ являє собою розлад, дуже близьке до нормального функціонування дитини, проте він може завдавати значні страждання самому юному пацієнтові та його оточенню. Саме ця особливість робить цей розлад таким важким для діагностики та лікування.

Механізм захворювання

Синдром дефіциту уваги і гіперактивності має доведену та відому біологічну основу. У різних дослідженнях візуалізації було виявлено, що порушення структурно пов'язане з лобовими частками, особливо з правою лобною часткою, і зосереджено на лобно-смугастому колі. Дослідження, що вивчають функцію, показали відносне зниження використання цукру та споживання кисню в ситуаціях, що вимагають концентрації в цих областях мозку.

У більшості випадків захворювання є результатом хімічного дисбалансу або дефіциту певних нейротрансмітерів в головному мозку. Ці хімічні речовини допомагають мозку регулювати поведінку та відповідальні за увагу. Доведено, що два нейротрансмітери (адреналін та дофамін) задіяні у виникненні порушення. Серед інших згадуються серотонін та норадреналін.

Дофамін – особливо важливий нейротрансмітер, що виконує безліч функцій в багатьох областях мозку. Була виявлена менш ефективна передача та менш ефективне всмоктування під час міжклітинної передачі. Зниження рівня дофаміну призводить до порушення виконання завдань, погіршує здатності самоорганізовуватися, концентруватися, керувати багатьма діями. Таку ситуацію можна порівняти з грою оркестру без диригента, коли кожен з музикантів вміє виконувати свою роль в творі, але через відсутність диригента, який координує їх, виходить какофонія. Саме це відбувається в свідомості людей, які страждають на СДУГ.

Класифікація

СДУГ прийнято розділяти на декілька видів:

• Переважно неуважний (без гіперактивності) – характеризується великими труднощами з увагою, виконанням завдань та дотримуванням правилам. Це тип, що складно діагностується та найчастіше зустрічається у дівчаток.
• Переважно гіперактивний/імпульсивний – проявляється в дуже активній, нестриманій та різкій поведінці, включаючи втручання в розмову інших людей, труднощі з очікуванням в черзі. Характерні також труднощі з концентрацією та увагою. Це тип захворювання, найбільш часто виявляється та частіше зустрічається у хлопчиків.
• Комбінований – являє собою комбінацію двох типів і є найбільш поширеним типом.

Симптоми СДУГ

Прояви синдрому гіперактивності та дефіциту уважності впливають на всі сфери життя. Вони заважають навчанню та міжособовим відносинам, викликають невпевненість в собі. Основні симптоми діляться на дві основні групи: неуважність та гіперактивно-імпульсивна поведінка.

Симптоми нестачі уваги:

• Дитина часто не звертає уваги на деталі або робить помилки в школі або при інших заняттях;
• Складно утримувати увагу тривалий час на будь-якої діяльності (іграх, розмовах, перегляді телевізора, навчанні);
• Часто здається, що дитина не слухає, коли до неї звертаються, навіть за відсутності явного відволікання;
• Не дотримується правил та зазнає труднощів з виконанням будь-яких завдань;
• Труднощі з організацією завдань та заходів, наприклад насилу підтримує порядок у своїй кімнаті, зовнішній вигляд, не стежить за часом;
• Не любить або не хоче займатися діяльністю, що вимагає тривалих розумових зусиль, наприклад, домашнім завданням;
• Часто втрачає речі, такі як ручки, олівці, зошити;
• Часто відволікається на зовнішні подразники.

Принаймні 6 з цих ознак необхідні в рамках клінічної діагностики розладу у дітей та підлітків до 16 років. Кожен симптом повинен бути присутній не менше 6 місяців.

Симптоми гіперактивності-імпульсивності:

• Малюк не може спокійно сидіти або грати, він нервово совається, хаотично рухає руками та ногами;
• Часто встає зі стільця в ситуаціях, коли повинен сидіти, наприклад, в класі;
• Схильний бігати та лазити в невідповідних ситуаціях;
• Не може спокійно грати або займатися дозвіллям;
• Поводиться дуже енергійно в невідповідних місцях та ситуаціях;
• Схильний перебільшувати при описі подій;
• Схильний відповідати ще до того, як питання буде поставлено до кінця або перебивати мовця;
• Особливий дискомфорт приносить очікування в черзі;
• Часто турбує інших людей, використовує чужі речі без дозволу;
• Часто розмовляє без угаву.

Для постановки діагнозу необхідно не менше 6 вищевказаних ознак у дітей та підлітків до 16 років, які тривають не менше півроку.

Симптоми СДУГ зазвичай виявляються у віці 12 років, хоча іноді батьки і вчителі ретроспективно вказують, що вони з'являлися в більш юному віці. У деяких дітей симптоми можуть бути виявлені вже у віці 3-х років. Важливо відзначити, що вони можуть сильно відрізнятися за ступенем вираженості та інтенсивності у різних дітей і навіть у одієї і тієї ж дитини в різні періоди та різних ситуаціях. Характер прояву ознак також змінюється з віком.

Синдром дефіциту уваги та гіперактивності: причини

Хоча точні причини розвитку СДУГ досі невідомі, багато дослідників впевнені, що причини поєднують в собі біологічні компоненти та іноді навіть генетичну схильність, яка супроводжується наступними психологічними і соціальними поведінковими реакціями відповідно до впливів навколишнього середовища. Визнаючи, при цьому, що фактор навколишнього середовища найбільш важливий для посилення або згасання симптомів розладу.

• Генетичний фактор. Передбачається, що основна причина синдрому гіперактивності є генетичною. Було виявлено, що він може передаватися з покоління в покоління і у людей з цим розладом ризик передачі його майбутнім поколінням становить від 75% до 80%. Тобто ймовірність передачі від покоління до покоління зростає.
• Фактори довкілля. Різні чинники навколишнього середовища збільшують ризик розвитку захворювання у дітей, включаючи вплив свинцевих іграшок або парів свинцю. Високий рівень свинцю в крові у дітей збільшує ризик СДУГ у 2,3 рази.
• Фактори внутрішньоутробного розвитку. Ускладнення під час вагітності та пологів, такі як внутрішньоутробне зараження інфекціями (особливо в першому триместрі) були пов'язані з початком захворювання в більш пізньому віці. Ризик виникнення підвищується в 2-3 рази навіть при незначному дефіциті гормонів щитовидної залози у матері, під час пологів раніше терміну навіть на один-два тижні, при наявності ожиріння у матері навіть до вагітності. Куріння та алкоголь також підвищують ризики захворювання у плода.
• Психосоціальні фактори. У дітей з емоційною депривацією, які стали жертвами насильства, часто спостерігаються дефіцит уваги та гіперактивність, наприклад, дітей з дитячих будинків. Інша соціальна причина – це ступінь жорсткості та соціальних вимог. Чим більш технологічно розвинуте суспільство, тим довше буде необхідний період навчання та підготовки малюка. Встановлено, що жорсткі вимоги з боку батьків, негативне ставлення і множинні покарання також пов'язані з погіршенням симптомів.

Ускладнення та супутні захворювання

Численні дослідження показали, що СДУГ збільшує ризик інших хронічних станів та супутніх захворювань. Згідно з даними, від 50 до 80% дітей з розладами аутистичного спектру також мають ознаки синдрому, а також 25% дітей з епілепсією. Дане захворювання часто супроводжується іншими психічними розладами, в тому числі нездатністю до навчання, порушенням регуляції настрою, розладом опозиційної поведінки, поведінковим розладом, біполярним розладом та синдромом Туретта, в три рази частіше виникають мовні проблеми.

У багатьох дослідженнях синдром дефіциту уваги також був пов'язаний з порушеннями сну, включаючи труднощі із засинанням, неспокійний сон, труднощі з пробудженням. Було показано, що невилікуваний СДУГ призводить до розвитку тривоги і депресії, суїцидальної поведінки та схильності до вживання заборонених наркотичних речовин.

Діти з синдромом дефіциту уваги, як правило, мають серйозні поведінкові розлади в школі, частіше потрапляють в аварії в дитинстві та підлітковому віці, страждають від низької самооцінки, схильні до соціальної дисфункції та більш схильні до алкогольної і наркотичної залежності.

Як діагностується СДУГ?

Незважаючи на добру вивченість та розуміння біологічної основи цього розладу, на сьогоднішній день не розроблено ефективних діагностичних інструментів, що дозволяють точно ставити діагноз. Дуже важливо диференціювати розлад від різних станів, деяких нормальних і деяких патологічних, включаючи психічні розлади, розлади адаптації, поведінкові розлади, порушення здатності до навчання, різні фізичні порушення, наприклад зорові або слухові.

В даний час не існує єдиного дослідження, яке однозначно підтверджує або спростовує діагноз СДУГ.

Часто діагноз грунтується на дослідженні клінічних симптомів психіатрами, неврологами та педіатрами, що спеціалізуються на дитячому розвитку. Лікарі використовують бесіди з дітьми та батьками, спостереження за дітьми та батьками, поведінкові шкали, фізичні, неврологічні та когнітивні тести, анкетування. У деяких ситуаціях рекомендується оцінити мовні навички та провести діагностику органів почуттів.

Розлад дефіциту уваги і гіперактивності важко діагностувати в ранньому дитинстві, тому що багато індикаторів діагнозу пов'язані з конкретними шкільними умовами навчання. Крім того, в ранньому дитинстві складно оцінити імпульсивність та гіперактивність. Незважаючи на це, можна знайти дітей у віці від двох до трьох років, яким важко утримувати увагу при таких заняттях, як перегляд книжки з картинками разом з дорослим. При цьому, діагноз, встановлений в ранньому дитинстві, настільки ненадійний, що в більшості випадків виявляється невірним через рік або два.

У дошкільних установах також дуже складно відрізнити синдром дефіциту уваги від інших емоційних проблем та проблем розвитку. Занепокоєння дитини може вказувати на емоційний розлад. Діти, які страждають проблемами уваги на початку початкової школи, мали емоційні та соціальні проблеми ще в дошкільному віці. У дитячому садку спостерігалися труднощі у взаєминах з дітьми їхнього віку, екстравертність поведінку і прояви тривоги.

Якщо ви вважаєте, що у вашої дитини синдром дефіциту уваги, найкраще почати з розмови з сімейним лікарем або педіатром. Також рекомендується поговорити з його вчителями або вихователями дитячих садків про прояв симптомів або незвичайної поведінки.

Лікування синдрому дефіциту уваги з гіперактивністю

В даний час не існує єдиного методу лікування СДУГ. Варіанти терапії включають поведінкову терапію, прийом лікарських препаратів, підтримку з боку сім'ї та викладачів. Всі методики спрямовані на зменшення впливу симптомів на повсякденне життя та навчання дитини.

Медикаментозна терапія

Ліки є ефективним способом допомогти впоратися з симптомами неврологічного розладу у дітей, особливо коли вони використовуються у поєднанні з поведінкової терапією. Але з огляду на складність захворювання, не існує єдиної схеми прийому препаратів від СДУГ. Грунтуючись на симптомах, лікар самостійно підбирає ліки або комбінацію та встановлює тривалість курсу.

Стимулюючі препарати. Найбільш поширеними ліками, котрі призначаються дітям з СДУГ, є стимулюючі препарати – амфетаміни та метилфенідат, що відпускаються строго рецептурно. Вони допомагають регулювати певні хімічні речовини в мозку (дофамін та норадреналін) підвищуючи когнітивний контроль та покращуючи концентрацію, пильність та увагу.

• Стимулятори амфетаміну: амфетамін, декстроамфетамин, сульфат декстроамфетамін, метамфетамін, дімезілат ліздексамфетаміна;
• Стимулятори метилфенідата: дексметілфенідат, метилфенідат.

Однією з відмінностей між препаратаімі є швидкість їх дії для полегшення симптомів. Стимулятори короткої дії приймаються в міру появи симптомів і починають діяти вже через 30 хвилин. Ефект триває до 6 годин. Стимулятори тривалої дії володіють уповільненим вивільненням, іноді випускаються у вигляді пластиру, який приклеюється на шкіру. Стимулятори тривалої дії можуть діяти в середньому від 8 до 12 годин залежно від складу.

Нестимулюючі препарати. Хоча нестімулятори є ефективними ліками для лікування СДУГ, вони впливають на мозок інакше, ніж стимулятори, оскільки не виділяють дофамін. Через те повільніше показують результати, ніж стимулятори. Нестимулятори часто призначають, якщо стимулятори або не допомогли пацієнтові, або вони не підходять з урахуванням його історії хвороби. До них відносяться:

• Атомоксетин – селективний інгібітор зворотного захоплення норепінефрину. Дозволяє гормону норадреналіну залишатися в мозку протягом більш тривалих періодів часу;
• Клонідин та гуанфацин – призначаються для лікування високого кров'яного тиску та менш ефективно стримують симптоми СДУГ.

Побічні ефекти ліків від СДУГ

Як і у більшості лікарських засобів у даних препаратів є ряд побічних ефектів.

Побічні ефекти стимуляторів:

• Порушення сну, наприклад безсоння;
• Зниження апетиту;
• Втрата ваги;
• Підвищений кров'яний тиск;
• Головний біль;
• Розлад шлунка та нудота;
• Запаморочення;
• Дратівливість;
• Ризик залежності.

Побічні ефекти нестимуляторів:

• Розлад шлунку;
• Нудота;
• Запаморочення;
• Втома;
• Дратівливість та перепади настрою;
• Головний біль;
• Проблеми з печінкою;
• Суїцидальні думки.

Поведінкова терапія

Поведінкова терапія – важлива частина лікування СДУГ. Батьки та вчителі також проходять терапію і отримують інструкції, які допоможуть впоратися із захворюванням юного пацієнта. Мета когнітивно-поведінкової терапії полягає в зміцненні та заохочення позитивної поведінки, одночасно зменшуючи або усуваючи небажане. Наприклад, за спокійне сидіння за столом під час їжі, малюк отримує невелику винагороду. На цьому тренінгу батьки та викладачі вчаться тому, як хвалити і винагороджувати навіть найменші ознаки прогресу. За допомогою цієї терапії дитина може також навчитися виражати свої почуття таким чином, щоб це не заважало оточуючим.

Здоров'я безцінне – бережіть себе!
Моя Аптека – з любов'ю і турботою.