Рак кишечника: перші ознаки, методи діагностики, лікування

Рак товстої кишки є одним з найбільш поширених злоякісних новоутворень, особливо у людей старше 50 років. Раннє виявлення проблеми підвищує шанси на повне одужання на 90%. Тому кожному слід знати, за яких перших симптомах слід звернутися до лікаря. Чому виникає рак кишечника? Які методи діагностики доступні сьогодні в Україні? Які методи лікування та хірургічного втручання необхідні при онкології кишечника? Чи потрібна хіміотерапія під час лікування? Відповіді на ці та інші питання Ви знайдете в даній публікації.

     ЗМІСТ:

Як виникає рак кишечника?

Кишечник є частиною травної системи і складається з двох частин: тонкої та товстої кишки. В кінці товстої кишки знаходиться пряма кишка. Поглинена їжа спускається по стравоходу в шлунок, де починається травний процес. З шлунка їжа потрапляє в тонкий кишечник, а потім в товстий кишечник. Тонкий кишечник поглинає поживні речовини, необхідні для організму, а товстий – поглинає воду. Неперетравлені залишки виводяться через пряму кишку.

Колоректальний рак (КРР) – це тип злоякісної пухлини слизової оболонки товстої кишки (колон) або прямої кишки (ректум). Здебільшого злоякісні пухлини виникають в товстій кишці і лише в рідкісних випадках – в тонкій.

Першим етапом утворення раку кишечника є поява невеликої незлоякісною клітинної маси на його слизовій оболонці, відомої як поліпи. Вони можуть бути як поодинокими, так і множинними, та можуть виникати в будь-якому місці кишечнику. Як правило, поліпи розвиваються без симптомів, але можуть бути причиною безболісної кровотечі з прямої кишки. Ризик виникнення поліпів збільшується з віком.

Через деякий час поліпи, що утворилися, можуть перетворитися в ракові утворення, врости в більш глибокі шари та навколишні тканини. Тому їх часто називають передраковими пухлинами. За 5 років розмір поліпа може досягти 10 мм, ще через 5-10 років – перерости в злоякісну пухлину. До появи перших симптомів може пройти ще 5-10 років, а за цей час пухлина може вже досягти пізній стадії.

Ризик переродження доброякісного поліпа в колоректальний рак складає 2,5% протягом перших 5 років, 8% – протягом 10 років, 24% – протягом 20 років.

Метастази при раку кишечника поширюються по лімфатичній та кровоносній системі. Перші з них виявляються в найближчих до кишечнику лімфатичних вузлах, потім мігрують в печінку, легені, віддалені лімфовузли, але рідко вражають кісткову тканину.

Види раку кишечника

Класифікацію раку кишечника здійснюють по стадії пухлинного процесу (TNM), гістологічній структурі та типу росту новоутворення.

Система класифікації TNM (Tumor, Nodes, Metastasis) використовується як міжнародний стандарт:

• ТХ – пухлину неможливо виявити;
• Т0 – первинна пухлина не визначається;
• Тis – в слизовій тканині присутні злоякісні клітини, що не вросли в м'язовий шар;
• Т1 – проникнення пухлини в підслизову оболонку;
• T2 – вростання пухлини в м'язовий шар;
• Т3 – ураження навколишніх тканин;
• Т4 – вростання пухлини в інші органи або структури;

Стадії лімфатичних вузлів (Nx-N0-N1-N2) та метастазів (Mx-M0-M1) відображають наявність пухлини в лімфовузлах і віддалених органах у вигляді метастаз.

У спрощеній класифікації виділяють 5 стадій раку кишечника:

• Стадія 0 – поява злоякісного росту у внутрішньому шарі товстої або тонкої кишки;
• Стадія 1 – ураження внутрішньої оболонки кишки, початок проростання в м'язовий шар;
• Стадія 2 – ураження стінки кишечника без утворення метастаз;
• Стадія 3 – ураження зовнішнього шару кишки, метастазування в лімфатичні вузли;
• Стадія 4 – ураження прилеглих органів, метастазування в лімфовузли, печінку та легені.

Рак кишечника: ознаки та симптоми

Підступність раку кишечника полягає в тому, що він може розвиватися протягом багатьох років без симптомів. До появи перших ознак може пройти від 5 до 15 років. Вони залежать від розташування пухлини і стадії її прогресування. При цьому виділити специфічні симптоми складно, вони можуть бути різними та схожими з іншими захворюваннями. Так, ураження лівої частини кишечника характеризується ректальною кровотечею, діареєю або запором, болями в животі та спині. Рак сліпої кишки та правої частини кишечника проявляється у вигляді анемії, прихованої крові в калі та незрозумілої втрати ваги.

Загальні скарги при раку кишечника включають:

• Зміни в роботі кишечника – діарея, запор, зміна частоти дефекації та консистенції стільця;
• Почуття частої потреби в дефекації, яке не проходить навіть після відвідування туалету;
• Ректальна кровотеча, яка також може вказувати на геморой;
• Кров в калі видима або прихована, через що він набуває темний колір;
• Біль або спазми в животі або спині, метеоризм;
• Больові відчуття під час дефекації;
• Незрозуміла втома та слабкість;
• Різка втрата ваги, яка може вказувати на пухлину на більш пізній стадії;
• Анемія;
• На пізніх стадіях захворювання пацієнт може також страждати кишкової непрохідності.

Такі загальні симптоми можуть вказувати і на інші проблеми з травним трактом, тому при наявності подібних ознак слід звернутися до лікаря гастроентеролога. Ігнорування може привести до зростання пухлини та раптової непрохідності кишечника, що супроводжується сильними болями в животі, блювотою, нудотою та здуттям. У такій ситуації потрібна термінова операція для розтину кишечника.

Рак кишечника: фактори ризику

У більшості випадків причини виникнення колоректального раку невідомі. Як і при будь-якому злоякісному захворюванні, пухлина розвивається в результаті дефекту клітинної ДНК. У той час як здорові клітини діляться контрольованим чином, підтримуючи природну функцію тканин, то ракові клітини продовжують ділитися навіть тоді, коли це не потрібно. Вони продовжують розростатися та проникати в довколишні тканини і органи.

Існує кілька ймовірних причин раку кишечника, які включають:

• Спосіб життя. Є дані про те, що існує зв'язок між харчуванням та КРР. Дієта, багата тваринними білками та низьким вмістом харчових волокон, збільшує ризик появи даного захворювання. Крім цього в групі ризику знаходяться люди з надмірною вагою, малорухливим способом життя та курці. Крім цього, недавні дослідження показали, що недолік сну також є фактором ризику.
• Вік. Прийнято вважати, що вік є основним чинником, що підвищує ризик розвитку колоректального раку. У людей старше 60 років діагностуються 85% всіх випадків.
• Генетичний фактор. Близько 10-15% випадків КРР пояснюються генетичною схильністю або спадковістю. При цьому, ризик збільшується при наявності захворювання у родича першого ступеня споріднення (батьки, брат або сестра), особливо, якщо захворювання діагностоване у віці до 45 років. Людям із сімейним анамнезом рекомендується проходити стандартні тести на ранню діагностику. Два генетичних захворювання також вказують на ще більш високий ризик раку товстої кишки. Одне з них – це рідкісне генетичне захворювання, зване родинний аденоматозний поліпоз. Воно характеризується утворенням сотень або навіть тисяч доброякісних поліпів в шлунково-кишковому тракті і особливо в товстій та прямій кишці. Друге – спадковий неполіпозний колоректальний рак.
• Хронічні захворювання кишечника. Пацієнти з хворобою Крона та хронічним виразковим колітом також піддаються підвищеному ризику виникнення колоректального раку. Такі пацієнти повинні перебувати під наглядом і виконувати колоноскопію кожні рік або два, починаючи з сьомого року захворювання.

Діагностика та онкомаркери раку кишечника

Основна проблема при виявленні раку кишечника – відсутність симптомів на початкових стадіях. Виявлення передракових утворень (поліпів) дозволяє запобігти розвитку онкології та збільшити шанси на повне одужання на 90%.

• Аналіз калу на приховану кров. Часто прихована кровотеча в шлунково-кишковому тракті є першим, а іноді і єдиною ранньою ознакою раку кишечника. Поліпи та пухлини можуть кровоточити, що виявляється в калі. Кількість крові може бути незначною, тому не виявляється візуально в екскрементах. Позитивний результат, який вказує на наявність крові в калі, вимагає подальшого обстеження та колоноскопії. Цей тест рекомендується проходити людям старше 50 років з частотою один раз на рік незалежно від наявності спадкової схильності.
• Онкомаркери. Найбільш добре вивчені онкомаркери СА 19-9 та раковий ембріональний антиген. Для дослідження необхідне взяття венозної крові натще. Однак, на ранніх стадіях захворювання показники можуть бути в нормі, а чутливість тесту на пізніх стадіях становить 85%.
• Колоноскопія. Дослідження є найбільш ефективним для раннього виявлення та лікування. Це інвазивний метод, що виконується під наркозом або анестезією за допомогою колоноскопу – тонкої трубки з камерою та джерелом світла на кінці. Він вводиться через задній прохід і дозволяє оглядати слизову оболонку. Підготовка до дослідження включає спеціальну дієту та прийом проносного, що повністю очищає кишечник. Тест дозволяє виявити поліпи, видалити доброякісні поліпи та взяти зразки тканин з підозрілих пухлин для біопсії. Рекомендується проходити кожні три роки, починаючи з 50 років, і в більш ранньому віці за наявності факторів ризику колоректального раку.
• Сигмоскопія. Метод схожий з колоноскопією, але дозволяє оглянути тільки нижню частину ободової кишки, пряму та сигмовидну кишку. Для дослідження використовується ректоскоп та гнучкий сигмоскопію. Ректоскоп дозволяє оглянути приблизно 20 см прямої кишки, а гнучкий сигмоскоп дозволяє отримати зображення здебільшого низхідної ободової кишки та прямої кишки. Дослідження за допомогою ректоскопа не вимагає спеціальної підготовки від пацієнта та очищення кишечника проносними засобами або клізмою.

Лікування раку кишечника

Лікування раку товстої кишки залежить від стадії, на якій виявлена пухлина, та області, в якій вона розвивається. У більшості випадків потрібне хірургічне видалення пухлини. Крім цього, лікування може включати комбінацію променевої та хіміотерапії, що проводяться до або після операції.

Пухлина у вигляді поліпа або виразки на слизовій на ранніх стадіях в більшості випадків може бути видалена хірургічним шляхом під час колоноскопії. І цього буде досить за відсутності метастазів.

Хірургічні методи лікування

Починаючи з другої стадії, при доведеній злоякісності пухлини, виконується часткова резекція товстої кишки та прилеглих лімфовузлів, оскільки поліп не може бути видалений ендоскопічно через його розмір. Часто використовується «закрита» лапароскопічна операція, але можливості її проведення диктуються розташуванням уражених тканин і розміром пухлини.

Під час відкритої операції частина кишечнику, в якій знаходиться пухлина, буде видалена, а кінці будуть з'єднані один з одним, за винятком ситуацій, коли пухлина знаходиться поруч з анальним отвором. У цих випадках один кінець кишечника може бути прикріплений до отвору, створеного на поверхні шкіри в черевній стінці. Цей процес називається колостомією або ілеостомією. Отвір на животі називається стомою, на який прикріплюється пакет для збору випорожнень. У більшості випадків стома носить тимчасовий характер, і через кілька місяців можна буде виконати додаткову операцію по з'єднанню кінців кишечника. Якщо така операція неможлива, стома буде постійною.

Варіанти резекції кишечника включають повне видалення (колектомія) та часткове, іноді віддаляється лише його нижня частина – сигмовидна кишка. У разі виникнення непрохідності кишечника може знадобитися негайне хірургічне втручання, щоб його розблокувати.

Хіміотерапевтичне лікування

Лікування захворювання на стадії утворення метастазів включає хіміотерапію в поєднанні з променевою терапією, а також прийом біологічних препаратів та імунотерапію.

Хіміотерапія – це загальний термін для лікування хімічними препаратів з цитотоксичними властивостями. Це лікування включає введення внутрішньовенної інфузії. У випадках, коли рак поширився на печінку, хіміотерапія вводиться шляхом ін'єкції безпосередньо в цей орган. Як правило, потрібно кілька курсів по 6-8 циклів кожен, після кожного з яких слідує період відпочинку тривалістю 2-3 тижні.

Променева терапія

При лікуванні раку прямої кишки перед операцією призначають хіміотерапію в поєднанні з опроміненням тазової області, щоб зменшити розмір пухлини і полегшити її видалення і уникнути необхідності постійної стоми.

Променева терапія проводиться з використанням високоенергетичних променів, які ушкоджують клітинну ДНК ракової пухлини і тим самим усувають її, завдаючи якомога менше шкоди здоровим клітинам. Променева терапія зазвичай призначається у разі раку прямої кишки, а не у разі раку товстої кишки.

Біологічна терапія

В даний час терапія моноклональними антитілами широко використовується для лікування колоректального раку. Ці речовини, отримані методом генної інженерії, спеціально призначені для індивідуального лікування пухлини з конкретними характеристиками. Це зводить до мінімуму пошкодження здорових клітин, оскільки впливають лише на певний білок на поверхні ракової клітини.

Нещодавно були введені нові біологічні агенти для лікування колоректального раку і раку прямої кишки. Вони містять антитіла проти клітинного компоненту, який сприяє розвитку ракових пухлин.

Терапія моноклональними антитілами може викликати у деяких пацієнтів алергічну реакцію, яка проявиться висипом, падінням артеріального тиску, втомою, нудотою. Перша доза зазвичай вводиться повільно, протягом півтора-двох годин.

Прогнози

Шанси на одужання пацієнтів з колоректальним раком залежать від ряду факторів, головним з яких є стадія виявлення пухлини. Оскільки хворобу важко діагностувати на ранній стадії, шанси на одужання знижуються. Виявлення раку до появи метастаз дозволяє повністю вилікувати більше 90% хворих. При ураженні прилеглих органів та початку метастазування виживаність пацієнтів становить приблизно 50%. Тому щорічні обстеження особливо важливі для людей старше 50 років, а також більш молодих, які перебувають в групі ризику.

Здоров'я безцінне – бережіть себе!
Моя Аптека – з любов'ю і турботою.