Артроз суглобів у людей похилого віку: хто в зоні ризику і як його лікувати

Артроз є найпоширенішим захворюванням опорно-рухового апарату, особливо серед людей похилого віку. Він є другою за частотою причиною інвалідності після серцево-судинних захворювань. Ця недуга може значно погіршити якість життя, обмежуючи рухливість та викликаючи постійний біль. Щодня тисячі людей по всьому світу стикаються з цією проблемою, шукають ефективні методи лікування та прагнуть зрозуміти, як упоратися з цим захворюванням.

У цій статті ми розглянемо причини, симптоми та сучасні методи лікування артрозу, щоб допомогти вам краще зрозуміти цю недугу і навчитися з нею боротися.

     ЗМІСТ:

Що таке артроз суглобів?

Артроз або остеоартроз – це хронічне дегенеративно-дистрофічне захворювання суглобів, при якому відбувається поступове руйнування хрящової тканини внаслідок дисбалансу між руйнуванням та відновленням тканин суглобів. Інакше кажучи, хрящ не справляється з навантаженням і починає руйнуватися швидше, ніж встигає відновитися. Згодом ушкоджуються й інші структури – кістка під суглобовим хрящем, суглобова капсула, зв'язки, сухожилля та м'язи, що оточують суглоб. В результаті виникає біль та скутість суглоба, а потім деформація його контурів та обмеження рухливості.

Супроводжується артрит утворенням кісткових наростів (остеофітів), запальним процесом усередині мембрани паренхіми та навколосуглобових тканин. Захворювання клінічно проявляється болями у суглобах та обмеженням їх рухової функції.

Остеоартрит є одним з 10 захворювань, що викликають найтяжчу інвалідність у світі. Вважається, що захворювання вражає 25-30% людей віком 45-64 років, 60% людей віком від 65 років і більше 80% людей віком від 75 років. Дегенеративні зміни можуть бути виявлені на рентгенівському знімку більш ніж у 80% людей віком від 55 років, але вони можуть не викликати жодних клінічних симптомів.

Стадії остеоартрозу

• Стадія I (початкова) – зміни кісткової та хрящової тканини слабко виражені, зазвичай діагностуються лише під час проведення комп'ютерної томографії і ще не помітні на рентгенівських знімках. Біль та набряк виникають після помірних фізичних навантажень. Набряк суглобів проходить після відпочинку. Може спостерігатись легка скутість суглобів після тривалого спокою.

• Стадія II (помірна) – хрящ починає руйнуватися, краєм суглоба розростається кісткова тканина (остеофіти), суглобова щілина звужується. Набряк і біль стають інтенсивнішими і можуть турбувати навіть у стані спокою. Посилюється скутість суглобів, особливо вранці. Обмежується обсяг рухів.
• Стадія III (виражена) – обширне руйнування хряща, а також кісткової тканини, суглобна щілина звужена. Сильний біль, що значно обмежує рухливість суглоба, стає постійним. Можливі деформації суглоба.
• Стадія IV – повне руйнування хряща, значні кісткові розростання, деформація суглоба. Сильний біль, практично повна втрата рухливості суглоба, виражена деформація.

Ознаки та симптоми артрозу

Артроз непомітний для пацієнта протягом тривалого часу. Спочатку може відчуватися лише легкий хрускіт у суглобах. Згодом ця незначна неприємність починає супроводжуватись болем, особливо при фізичних навантаженнях. У міру прогресування захворювання біль може з'являтися навіть у стані спокою. Ще одним поширеним симптомом стає ранкова скутість: після пробудження суглоби наче «затікають» і вимагають деякого часу, щоб розім'ятися. Артроз продовжує розвиватися і скутість може виникати не тільки вранці, а й після тривалого сидіння. Крім того, навколо суглобів може з'явитися набряк через запалення. На пізніх стадіях захворювання значно обмежується рухливість суглобів, що суттєво знижує якість життя.

Вражає остеоартроз переважно колінні суглоби, тазостегнові, суглоби пальців рук, хребта. Плечові суглоби уражаються рідше, але можуть викликати біль та обмеження руху руки.

Характерні ознаки артрозу суглобів:

• Біль – відчуття дискомфорту в суглобах, що посилюється під час руху та навантаження. Це одна з найпоширеніших ознак артрозу. Біль може бути тупим, ниючим або гострим і локалізуватися в одному або декількох суглобах. Часто вона посилюється надвечір і після фізичної активності. Згодом вона може посилюватись і з'являтися навіть у стані спокою.
• Скутість – вранці або після тривалого періоду спокою може відчуватися скутість у суглобі, яка проходить через деякий час після початку руху – типовий симптом артрозу.
• Обмеження рухливості – поступово рухи в ураженому суглобі стають менш плавними та обмеженими. Може виникнути відчуття «заїдання» чи «блокування» суглоба.
• Хрускіт та тріск – під час руху в суглобі можуть з'являтися характерні звуки, пов'язані з тертям пошкоджених поверхонь.
• Набряк – у деяких випадках навколо ураженого суглоба може спостерігатися набряк, спричинений запальним процесом.

Симптоми артрозу розвиваються поступово. Спочатку біль може виникати тільки при фізичному навантаженні, згодом він стає більш інтенсивним і постійним. Також поступово зменшується амплітуда рухів в ураженому суглобі.

Для перебігу дегенеративного захворювання суглобів характерне чергування двох періодів:

• Періоди ремісії – у цей час симптоми або не виявляються, або залишаються практично незмінними. Біль найчастіше виникає лише при русі.
• Періоди загострення – в ці періоди симптоми посилюються. З'являється сильний біль, навіть у спокої та вночі. Суглоб може опухати через накопичення рідини всередині нього. Це відбувається через запалення, яке розвивається у відповідь на пошкодження хряща.

Отже, періоди поліпшення змінюються періодами погіршення. Причини цих коливань до кінця не вивчені, але вони пов'язані з процесами руйнування хряща та запаленням у суглобі.

Якщо у вас з'явилися біль у суглобах, обмеження рухливості, набряк або інші симптоми, характерні для артрозу, необхідно звернутися до лікаря. Рання діагностика та початок лікування допоможуть уповільнити прогресування захворювання та покращити якість життя.

Причини дегенерації суглобів при артрозі

Артроз має кілька основних причин, які сприяють його розвитку:

• Природне старіння організму. З віком хрящ втрачає свою еластичність та здатність амортизувати навантаження. Він стає тоншим та менш міцним, що робить його більш уразливим до пошкоджень. Синовіальна рідина, що змащує суглоби, стає менш в'язкою та менш ефективною у живленні хряща. Крім цього, з віком обмін речовин уповільнюється, що може призвести до накопичення в суглобах шкідливих речовин та порушення живлення хрящової тканини.
• Підвищені навантаження на суглоби протягом життя. Люди, чия робота пов'язана з важкою фізичною працею або постійними рухами, що повторюються, і вібраціями (наприклад, спортсмени, робітники на виробництві), схильні до підвищеного ризику розвитку артрозу.
• Зайва вага. Чим вища маса тіла, тим вищий ризик розвитку дегенеративних захворювань. Зайві кілограми створюють додаткове навантаження на суглоби, особливо на коліна та стегна.
• Травми. Навіть старі травми можуть призвести до розвитку артрозу у майбутньому, оскільки вони порушують структуру хряща та сприяють його передчасному зносу.
• Порушення обміну речовин. Цукровий діабет, подагра, захворювання щитовидної залози можуть прискорити розвиток артрозу.
• Захворювання опорно-рухового апарату. Остеохондроз та інші захворювання хребта або суглобів, наприклад вроджена дисплазія кульшового суглоба, вальгусна деформація колінного суглоба, можуть сприяти розвитку артрозу в інших суглобах через порушення біомеханіки руху.

Незалежно від конкретного фактора остеоартрозу, першопричиною є дисбаланс між процесами руйнування та регенерації у тканинах суглоба. На клітинному рівні це означає, що в суглобі накопичується надлишок пошкоджених та мертвих клітин, які організм не встигає видалити. З іншого боку, утворюється дуже мало нових функціональних клітин, які повинні заміщати відмерлі клітини та забезпечувати правильне функціонування суглоба.

Коли ставлять діагноз “артроз”?

Лікар-ревматолог або терапевт насамперед проводить огляд суглоба, оцінює його рухливість, наявність набряку, почервоніння та хворобливості. Підставою для постановки діагнозу є характерна симптоматика та певні зміни у структурі суглобів, які можна побачити за допомогою сучасних методів візуалізації хрящових та кісткових тканин.

• Рентгенографія – один із найпоширеніших методів діагностики артрозу. Дозволяє виявити дегенеративні зміни у суглобі на ранніх стадіях. На рентгенівському знімку помітні зміни у суглобі при артрозі: звуження суглобової щілини, утворення остеофітів (кісткових розростань), потовщення кістки, розташованої безпосередньо під хрящем.
• Ультразвукове дослідження (УЗД) – дозволяє оцінити стан м'яких тканин навколо суглоба, товщину хряща, наявність випоту в суглобовій порожнині. Воно доповнює рентгенографію, дозволяє оцінити динаміку захворювання.
• Магнітно-резонансна томографія (МРТ) – найінформативніший метод, що дозволяє оцінити стан усіх тканин суглоба, включаючи хрящ, зв'язки та м'язи. Застосовується для уточнення діагнозу у складних випадках та для планування хірургічного лікування.

Рання діагностика артрозу дозволяє розпочати лікування на ранніх стадіях, коли зміни в суглобі ще оборотні. Це значно покращує прогноз захворювання та дозволяє уникнути ускладнень.

Методи та способи лікування артрозу у людей похилого віку

Метою лікування артрозу є полегшення чи усунення симптомів хвороби та підтримання активного способу життя. За останні 15 років вчені та лікарі по всьому світу активно вивчали артроз та розробляли нові методи його лікування. Однак досі не доведено ефективності жодного препарату у придушенні руйнування суглобового хряща. Згідно з висновками дослідників, лише комплексне лікування, що поєднує у собі кілька методів, показує найкращі результати зменшення симптомів та уповільнення прогресування хвороби.

Лікувальна фізкультура ЛФК

Правильно підібрані фізичні вправи залишаються одним з найефективніших методів лікування артрозу. Спеціальний комплекс рухів при регулярному виконанні дозволяє покращити мобільність, зміцнити м'язи навколо суглобів, що підвищує їхню стабільність і рухливість. Фізична активність сприяє підтримці здорової ваги, зменшуючи навантаження на суглоби. Програма вправ має виконуватися під контролем фізіотерапевта і далі продовжуватись у домашніх умовах.

Важливо, щоб вправи зміцнювали стабілізуючі суглоб структури, не піддаючи його перевантаженням та травмам. Лікувальна фізкультура може проводитись лише після зняття запалення у період ремісії. Крім цього, вона може бути неефективною, якщо артроз є результатом фізичного навантаження та дегенеративних змін у тканинах суглоба.

         Вправи не рекомендуються при сильних болях та в період загострень.

Фахівці рекомендують людям з артрозом займатися аквааеробікою, оскільки вправи у воді зменшують навантаження на суглоби, зберігаючи при цьому ефективність тренувань. Корисні вправи з невеликою вагою для зміцнення м'язів та розтяжка, яка допомагає зберігати гнучкість суглобів та запобігає ригідності, а також скандинавськаходьба з палицями.

Фізіотерапія

Фізіотерапія відіграє важливу роль в комплексному лікуванні. Ці процедури допомагають зменшити біль, запалення, покращити кровообіг в ураженому суглобі та прискорити процес відновлення. Фізіотерапевтичні процедури можуть включати лазерну терапію, магнітотерапію, ультразвук, електростимуляцію.

Важливо розуміти, що фізіотерапевтичні процедури є частиною комплексного лікування артрозу та мають призначатися лікарем. Їх результативність багато в чому залежить від індивідуальних особливостей пацієнта, стадії захворювання та правильно підібраного комплексу процедур.

Медикаментозне лікування

У період загострень та запалень часто необхідне застосування ліків при артрозі та хондропротекторах.

• Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП) – призначені для зменшення запального процесу та усунення больових відчуттів. До цієї групи входять ібупрофен, декскетопрофен, парацетамол, напроксен, диклофенак, еторикоксиб, мелоксикам. Застосовувати їх рекомендують тільки в періоди загострення захворювання протягом якомога коротшого часу через можливі побічні ефекти, такі як подразнення шлунка, пошкодження печінки та підвищення ризику серцево-судинних захворювань. 

• Хондропротектори – це харчові добавки для відновлення структури хрящової тканини, найбільш популярними є глюкозамін і хондроїтин. Їхня ефективність до кінця не вивчена, але багато пацієнтів відзначають поліпшення стану.

Блокада (внутрішньосуглобові ін'єкції)

Якщо симптоми стають важчими, лікар може запропонувати уколи в область суглоба, які відомі також як блокади. Ін'єкційні методи лікування швидко знімають симптоми артрозу та мають тривалий ефект. Залежно від показань пацієнта можуть застосовуватися уколи гіалуронової кислоти чи кортикостероїди.

• Гіалуронова кислота є компонентом природної синовіальної рідини суглоба і застосовується на ранніх стадіях захворювання, допомагаючи покращити змащування суглобів та зменшити тертя між кістками, що зменшує біль та покращує рухливість. Такий укол вводять у колінний суглоб, але ефективність його введення до інших суглобів піддається сумнівам.
• Кортикостероїди ж призначені на більш пізніх стадіях хвороби. Вони швидко знімають запалення та біль, але часте застосування може спричинити побічні ефекти, такі як ризик пошкодження суглобів та пригнічення імунної системи. Це гормональний препарат, який вводять лише під суворим медичним наглядом та у крайніх випадках.

Зовнішні засоби

Мазі та гелі для застосування зовнішньо в ділянці суглоба, що містять нестероїдні протизапальні препарати або капсаїцин, можуть бути ефективними та, як правило, не викликають значних побічних ефектів. Ці засоби допоможуть суттєво полегшити біль та знизити запалення в уражених суглобах. Важливо розуміти, що засоби не є основним способом лікування остеоартрозу, а лише допоміжними засобами.

Хірургічне лікування

Коли консервативні методи лікування не дають бажаних результатів, може знадобитися хірургічне втручання. Однак рішення про хірургічне втручання приймається індивідуально для кожного пацієнта після ретельної оцінки стану суглоба та загального стану здоров'я.

Показаннями до хірургічного лікування є дуже сильні постійні болі, що значно обмежують повсякденну активність, відсутність ефекту від медикаментозної терапії та фізіотерапії, значна деформація суглоба, атрофія м'язів навколо суглоба, а також обмеження рухливості суглоба, що перешкоджає виконанню звичайних дій.

• Артроскопія – мінімально інвазивна процедура, коли через невеликі розрізи вводяться спеціальні інструменти для огляду суглоба та проведення лікувальних маніпуляцій. Артроскопія дозволяє видалити пошкоджені ділянки хряща, відновити меніски, видалити синовіальну оболонку та провести інші маніпуляції, спрямовані на покращення функції суглоба.
• Остеотомія – операція, яка передбачає видалення або додавання кісткової тканини для вирівнювання суглоба та зменшення навантаження на пошкоджені ділянки. Застосовується при артрозі колінного суглоба на ранніх стадіях.
• Ендопротезування суглобів – повна заміна суглоба на штучний, виготовлений із металу та пластику. Це радикальний метод лікування, який застосовується у випадках, коли інші методи не дали результату. Ендопротезування значно покращує якість життя пацієнтів, повертаючи їм рухливість.

Вибір методу хірургічного лікування залежить від рівня ураження суглоба, віку пацієнта, загального стану здоров'я та індивідуальних особливостей.

Чи можна повністю вилікувати остеоартроз?

На жаль, повністю вилікувати дегенеративний остеоартроз, тобто відновити пошкоджений хрящ, нині неможливо (хоча у цьому напрямі проводяться різноманітні дослідження). Це хронічне захворювання, яке пов'язане з руйнівними змінами у суглобах. Хрящ, що покриває суглобові поверхні, поступово стоншується і руйнується. Захворювання прогресує, з часом призводячи до інвалідності, хронічних болів та погіршення якості життя.

Однак, сучасна медицина пропонує безліч способів уповільнити прогрес захворювання, полегшити симптоми і вести активний спосіб життя.

Таким чином, остеоартроз є хронічним захворюванням, яке потребує комплексного підходу до лікування. Поєднання фізіотерапії, медикаментозного лікування, ін'єкцій та при необхідності хірургічного втручання може значно покращити стан пацієнтів та допомогти зберегти активний спосіб життя. Важливо консультуватися з лікарем для визначення індивідуально підібраного плану лікування, який відповідає вашим потребам.