Хвороба Паркінсона: дофамін та рухова активність

У всьому світі хвороба Паркінсона за темпами росту інвалідності та смертності випереджає інші неврологічні розлади серед людей віком понад 50 років. Вона характеризується порушенням рухової функції внаслідок загибелі нейронів головного мозку та асоціюється у багатьох із людьми, у яких сильно тремтять руки. Захворювання прогресує дуже повільно і перші ознаки можна виявити вже за 10-15 років до розвитку серйозних симптомів.

Поширеність хвороби Паркінсона серед населення загалом становить близько 0,15% і збільшується в 10 разів у людей віком понад 70 років. Найчастіше діагностується у людей віком від 60 років, але відомі випадки парксонізму серед людей молодших 40 років. Чоловіки страждають від недуги частіше, ніж жінки. Однак ця різниця у поширеності не надто значна.

     ЗМІСТ:

Що таке хвороба Паркінсона?

Хвороба Паркінсона (ХП) – це хронічне нейродегенеративне захворювання центральної нервової системи, яке характеризується прогресуючим відмиранням нейронів, що виробляють нейромедіатор дофамін у певних областях мозку. Це призводить до порушень рухових функцій організму.

Хвороба Паркінсона була вперше описана та досліджена англійським лікарем Джеймсом Паркінсоном. Його основна робота, звана "An Essay on the Shaking Palsy", була опублікована в 1817 році і стала важливим першим кроком у розумінні та класифікації цього нейродегенеративного захворювання. У цій роботі дослідник докладно описав симптоми та клінічну картину хвороби у 6 пацієнтів. Незважаючи на те, що вона була вперше описана більш як два століття тому, хвороба Паркінсона залишається активним об'єктом сучасних наукових досліджень.

Що відбувається с організмі?

Основний фізіологічний аспект цього захворювання пов'язаний з відмиранням нейронів головного мозку, що виробляють нейромедіатор дофамін, у певних областях мозку. Дофамін – речовина, що грає важливу роль у регуляції рухів та координації м'язової активності, настрою та інших функцій. При хворобі Паркінсона відбувається пошкодження базальних ядер, чорної речовини головного мозку та інших структур, що призводить до незворотної загибелі нейронів або зниження їхньої активності. Характерні симптоми захворювання виникають при загибелі 60-80% нейронів.

Хвороба Паркінсона та синдром Паркінсона: у чому різниця?

Хвороба та синдром Паркінсона – це не синоніми. ХП – це самостійне захворювання, яке поступово порушує функції мозку, що відповідають за координацію рухів та контроль м'язового тонусу. Синдром не є хворобою, це стан, що має схожі симптоми з ХП. Якщо ХПвикликана відмиранням нейронів, то синдром пов'язаний з іншими причинами, наприклад, з побічними ефектами прийому деяких ліків, травмою головного мозку або генетичними порушеннями.

Хвороба Паркінсона становить 70-80% випадків синдрому паркінсонізму.

Стадії хвороби

Хвороба Паркінсона є прогресуючою і проходить через кілька стадій, що характеризуються різними симптомами та рівнем функціональних здібностей.

• Стадія 0. На ранній стадії пацієнт може не відчувати помітних симптомів, але в мозку вже відбуваються зміни, пов'язані з дегенерацією клітин мозку. Ця стадія може тривати багато років до появи виражених клінічних ознак.
• Стадія I. На цій стадії зазвичай спостерігаються легкі симптоми, які можуть включати тремтіння в одній з кінцівок, легке уповільнення рухів та деяку жорсткість м'язів. Людина все ще може самостійно виконувати повсякденні завдання.
• Стадія ІІ. На цій стадії тремор кінцівок проявляється з двох сторін.
• Стадія ІІІ. Симптоми стають більш вираженими та впливають на щоденну активність. Тремтіння, жорсткість м'язів і порушення рухів більш помітні. Пацієнти можуть відчувати труднощі з рівновагою та координацією.
• Стадія ІV. Хворий вже не може рухатися, ходити та сидіти без сторонньої допомоги.
• Стадія V (інвалідність). На пізній стадії симптоми стають ще тяжчими. Людина стає прикутою до ліжка, виникають проблеми з ковтанням та мовою. Більш того, можуть виникнути ускладнення, такі як психоз, деменція, проблеми з сечовипусканням та інші.

Причини хвороби Паркінсона

Точна причина цього нейродегенеративного захворювання досі не встановлена. У медичному співтоваристві існує безліч теорій щодо причин зникнення клітин чорної речовини.

• Генетична схильність. У деяких людей хвороба може бути пов'язана з наявністю генетичних мутацій чи сімейною історією цього захворювання. Проте більшість випадків немає явної генетичної причини.
• Запалення та окислювальний стрес. Деякі дослідження припускають, що запальні процеси та окислювальний стрес у мозку можуть сприяти дегенерації нейронів головного мозку.
• Екологічні чинники. Деякі екологічні фактори, такі як тривала дія токсинів (наприклад, гербіцидів та пестицидів), може підвищити ризик розвитку хвороби у деяких людей.
• Вірусні інфекції. Існують гіпотези про можливий зв'язок між певними вірусами та відмиранням нейронів, але ця тема потребує подальших досліджень.

Ризик розвитку хвороби Паркінсона у курців у 3 рази нижчий, ніж у тих, хто не палить. Вважається, що це пов'язано з дофамін-стимулюючою дією нікотину.

Більшість випадків хвороби Паркінсона не мають однієї очевидної причини і можуть бути результатом комбінації генетичних, навколишніх та інших чинників.

Хвороба Паркінсона: симптоми та перші ознаки

Симптоми ХПзалежать від стадії захворювання та індивідуальних особливостей кожного пацієнта, але більшість з них пов'язана з порушенням рухової активності:

• Тремор – один з найхарактерніших симптомів. Тремтіння зазвичай починається в одній з кінцівок, найчастіше в одній з рук, і особливо помітне у стані спокою. Тремтіння може посилюватися при стресі або хвилюванні та зменшуватися під час фізичної активності.
• Уповільнення рухів – ускладнення та уповільнення рухової активності. Люди з хворобою Паркінсона часто відчувають втрату плавності рухів, що може виявлятися у повільних та важких кроках, затримці на початку рухів, труднощах у виконанні повсякденних завдань.
• Ригідність м'язів – м'язи стають менш рухливими та жорсткішими через підвищення тонусу. Це може викликати біль та дискомфорт. Кінцівки при згинанні та розгинанні застигають у заданому положенні.
• Втрата рівноваги та координації, що може призвести до падінь.
• Постуральна нестабільність – спостерігається на пізніх стадіях захворювання. Хворому важко розпочати рух, а почавши його, важко зупинитися. Порушується стійкість при утриманні тіла в положенні стоячи та при зміні положення
• Пом'якшення голосу та мовленнєві зміни – голос може стати більш монотонним, тихим і нерозбірливим. Це повязано зі змінами у м'язовому контролі промови.
• Мікрографія – явна зміна характеру почерку, він стає дрібним та нерозбірливим.
• Порушення дрібної моторики – труднощі при виконанні дрібних рухів, таких як застібання гудзиків або зав'язування шнурків.
• Нічні симптоми – це комплекс синдрому неспокійних ніг та синдрому порушення сну. Перший ускладнює засинання і пробуджує від сну вночі, викликаючи безсоння. Він полягає у відчутті дискомфорту у нижніх кінцівках, яке на мить зникає під впливом руху ніг.

Крім цих симптомів, іншими типовими порушеннями є пригнічений психічний настрій, проблеми з дефекацією, порушення пам'яті, уповільнена просторова орієнтація. Пацієнт також може відчувати рясне слиновиділення або сухість у роті, спостерігається себорея на обличчі та підвищена пітливість, порушується теплове регулювання організму.

Оскільки хвороба Паркінсона прогресуюча, то симптоми посилюватимуться з часом без належного лікування, і у кожного пацієнта вони можуть проявлятися по-різному.

Помічено, що ранні ознаки хвороби Паркінсона можуть виявлятись ще за 15-20 років до розвитку захворювання та характерних симптомів. Сигналом до розвитку хвороби є порушення в роботі серотонінової системи, яка відповідає за настрій, апетит, мислення та рухи.

Найбільш ранні симптоми хвороби Паркінсона включають:

• Порушення нюху;
• Пригнічений настрій або перепади настрою;
• Депресія;
• Запори;
• Порушення сну;
• Періодичний тремор руки;
• Біль у плечі;
• Мікрографія;
• Порушення рівноваги під час ходьби;
• Човгання ногами.

Хворобу нелегко розпізнати на ранній стадії через досить неспецифічні симптоми. Іноді вони настільки малопомітні, що людина може тривалий час консультуватися з різними лікарями, перш ніж буде встановлено діагноз.

Діагностика хвороби Паркінсона

Правильна діагностика захворювання має вирішальне значення для визначення методики лікування. Незважаючи на те, що розроблені рекомендації з діагностики та лікування, визначення хвороби, як і раніше, залишається складним завданням для сучасної медицини. Підраховано, що близько 20% пацієнтів із діагнозом хвороба Паркінсона насправді страждають від інших захворювань. Діагностика недуги ускладнюється тим, що її симптоми схожі на інші медичні стани. Стандартна процедура діагностики включає:

• Клінічний огляд. Лікар проводить уважний огляд пацієнта, звертаючи увагу на симптоми, такі як тремор кінцівок, жорсткість м'язів, уповільнення рухів та порушення координації;
• Медична історія. Важливими є дані про медичну історію пацієнта, включаючи сімейну історію хвороби або інші нейродегенеративні захворювання;
• Леводопа-тест. Під наглядом лікаря проводиться прийом пацієнтом препарату леводопа протягом 4-5 днів, після чого повторно оцінюється ступінь зменшення рухових порушень;
• МРТ головного мозку;
• УЗД судин головного мозку;
• Лабораторні дослідження.

Постановка діагнозу ХП може бути складним завданням, іноді потребує великої кількості обстежень і консультацій фахівців з різних областей медицини.

Хвороба Паркінсона: методи лікування

Сучасна медицина не дає точної відповіді як зупинити руйнування мозку, а способів повністю позбавитися хвороби поки не існує. Однак розроблено низку методів для контролю симптомів та уповільнення прогресування захворювання. Вибір методу залежить від вираженості симптомів та стадії хвороби. Лікування найефективніше на ранній стадії.

Лікарські препарати для лікування хвороби Паркінсона

Оскільки при хворобі Паркінсона виникає дефіцит дофаміну, що викликає дисбаланс дофамінергічної та холінергічної систем, то медикаментозне лікування спрямоване на стимуляцію вироблення дофаміну або інгібування його метаболізму. Ліки становлять основу комплексної терапії, яка має бути безперервною та довічною.

• Леводопа – стандартний препарат для лікування ХП, введений у медичну практику в 70-х роках, що досі не має аналогів за ефективністю. Він перетворюється в мозку на дофамін, допомагаючи компенсувати дефіцит цього нейромедіатора. Леводопа часто поєднується з іншими препаратами, такими як карбідопа, щоб збільшити її ефективність та зменшити побічні ефекти. Прийом починається з невеликої дози та поступово збільшується. Однак тривалий прийом препарату пов'язаний із ризиком ускладнень.
• Агоністи дофаміну – препарати, які безпосередньо стимулюють рецептори дофаміну (праміпексол, ропінірол, ротиготин). Вони мають більшу тривалість дії, ніж леводопа.
• Інгібітори моноаміноксидази типу Б – це клас лікарських препаратів, які зменшують активність ферменту, що руйнує дофамін. ІМАО-Б, таким чином, допомагають збільшити рівень дофаміну у мозку. Сюди відносять препарати на основі селегіліну та рассагіліну.
• Амантадин – препарат, відомий дуже давно як противірусний препарат. Однак важливість цієї властивості відійшла на другий план, коли було виявлено його антипаркінсонічну дію.

Фізіотерапія

Паралельно з фармакологічним лікуванням також важливо підтримувати хорошу фізичну форму. Правильно підібрані фізичні вправи покращують здатність утримувати рівновагу, зміцнюють м'язи, покращують гнучкість та координацію. Більше того, спорт підвищує настрій, зменшує частоту та тяжкість запорів, а також покращує пам'ять.

Психологічна терапія

Психологічна консультація та підтримка є важливою складовою терапії, допомагаючи пацієнтам справлятися з емоційними аспектами хвороби, такими як депресія та тривожність.

Хірургічне лікування

Нейрохірургічне лікування ХП почали застосовувати у 50-х роках минулого століття. З введенням препаратів леводопи в терапевтичний процес хірургічне лікування було припинено, але через деякий час знову повернулися до нього. Нейрохірургічне лікування рекомендувалося у випадках, коли застосування лікарських засобів не давало задовільних результатів.

Сучасна нейрохірургія пропонує 2 методи: стереотаксична термодеструкція глибинних структур мозку та технологія нейромодуляції (нейростимуляції) головного мозку. Остання передбачає вплив на нейрони локального електричного поля з метою усунення двосторонньої симптоматики паркінсонізму. Великими перевагами даного методу є його оборотність та хороша переносимість пацієнтами, включаючи хворих похилого віку.

Стереотаксична термодеструкція — це малоінвазивний метод нейрохірургічного втручання, при якому доступ до певної зони крізь товщу мозку здійснюється тонким електродом з використанням комп'ютерної просторової схеми, розрахованої за тривимірною системою координат, що забезпечує виняткову точність такого втручання та безпеки.

Лікування хвороби Паркінсона, як правило, індивідуальне для кожного пацієнта і розроблятиметься спільно з лікарем, враховуючи конкретні симптоми та особливості людини. Сучасні медичні дослідження продовжують працювати у напрямку пошуку нових методів лікування та способів зменшення симптомів.

Профілактика хвороби Паркінсона

Наукове співтовариство досі активно вивчає цю нейродегенеративну хворобу, і, на жаль, ефективних методів профілактики поки що не існує. Однак деякі дослідження вказують на те, що деякі коригування способу життя можуть допомогти підтримувати здоров'я мозку:

• Фізична активність. Регулярна фізична активність має позитивний вплив на мозок та нервову систему в цілому.
• Харчування. Рекомендується здорове та збалансоване харчування, багате на антиоксиданти та нутрієнти, що включає багато овочів, фруктів, риби, горіхів та зеленого чаю.
• Уникнення токсинів. Уникайте тривалого впливу токсинів на організм. Пестициди та гербіциди можуть бути пов'язані з підвищеним ризиком нейродегенеративних захворювань. Рекомендується вживати органічні продукти та мінімізувати контакт із токсичними хімічними речовинами.
• Зменшення стресу. Стрес має сильний негативний вплив на мозок і здоров'я всього організму. Рекомендується практикувати різні методи боротьби зі стресом, такі як медитація, йога та дихальні практики.

                                   Від розвитку хвороби Паркінсона захищає кофеїн.

• Сон. Здоровий сон має важливе значення для мозку. Дотримуйтесь регулярного режиму сну та створюйте комфортні умови для якісного сну.
• Соціальна активність та розумова діяльність. Ведіть активний спосіб життя, соціальне спілкування та підтримуйте високий рівень розумової діяльності (читання, розв'язання складних завдань, розгадування загадок, планування).

Важливо пам'ятати, що хвороба Паркінсона може бути спричинена різними факторами, включаючи генетичну схильність, тому профілактика не гарантує уникнення цього захворювання. Однак здоровий спосіб життя та турбота про мозок допомагають підтримувати його функціональність протягом усього життя.

Здоров'я безцінно – бережіть себе!
Моя Аптека – з любов'ю та турботою.