Аутоімунний тиреоїдит або хвороба Хашимото

Щитоподібна залоза є невеликою залозою, що розташована в передній частині шиї під голосовою щілиною. Дві половини залози (долі) з'єднані ниткою тканини. У нормі щитовидну залозу не видно і важко промацується. Вона виділяє кілька гормонів, які разом називаються гормонами щитоподібної залози, і основним гормоном є тироксин, також званий Т4. Ці гормони діють у всьому організмі та впливають на швидкість обміну речовин, зростання та розвиток, а також на температуру тіла. На швидкість метаболізму вони впливають двома способами: стимулюючи майже кожну тканину організму до виробництва білків та збільшуючи кількість кисню, що використовується клітинами. Гормони щитовидної залози впливають на всі життєво важливі функції організму: частоту серцевих скорочень, частоту дихання, швидкість спалювання калорій, стан шкіри, ріст та розвиток, вироблення тепла, фертильність та травлення.

Як відомо, імунна система призначена для виявлення, атаки та знищення небажаних факторів, що проникли в наш організм. Сюди відносяться бактерії, віруси, грибки, паразити і навіть ракові пухлини та мертві клітини. Але іноді, з якоїсь причини, у деяких людей імунна система виходить з-під контролю і втрачає толерантність до компонентів свого ж організму. У такому разі імунна система атакує цілі тканини чи органи. Так виникають аутоімунні захворювання. Щитоподібна залоза також схильна до аутоімунної атаки, яка викликає тиреоїдит або хворобу Хашимото. Що це таке? Які ознаки та причини захворювання? Як діагностувати тиреоїдит? Як лікується хвороба Хашимото?

     ЗМІСТ:

Що таке аутоімунний тиреоїдит?

Аутоімунний тиреоїдит, відомий ще як хвороба Хашимото, є аутоімунним захворюванням, при якому імунна система виробляє антитіла, що атакують щитоподібну залозу. Захворювання викликає запалення щитовидної залози (тиреоїдит), що ушкоджує її здатність виробляти гормони та призводить до зниження активності (гіпотиреозу). У такій ситуації гіпофіз намагається стимулювати щитоподібну залозу до вироблення більшої кількості гормонів за допомогою ТТГ і зрештою викликає збільшення тканин залози (зоб).

Хвороба Хашимото незворотно руйнує щитовидну залозу.

Це найпоширеніше захворювання щитоподібної залози, яке відоме науці з 1912 року, коли його відкрив японський вчений на прізвище Хашимото. Хвороба Хашимото також відома як хронічний лімфоцитарний тиреоїдит. Це найчастіша причина гіпотиреозу. Оскільки захворювання хронічне, то воно викликає поступове зниження функції щитовидної залози, аж до стану гіпоактивності. Боротьба з хворобою, як правило, триває усе життя.

Симптоми захворювання розвиваються повільно та тривалий час залишаються непоміченими. Виявляється вона часто лише тоді, коли функція щитовидної залози порушується настільки, що дефіцит гормонів спричиняє серйозні симптоми. Хвороба також може протікати і в легкій формі, коли пацієнти не мають явних симптомів і може залишатися стабільною протягом багатьох років.

Хвороба Хашимото стає дедалі поширенішою проблемою у світі. Підраховано, що від неї можуть страждати 10% населення. Наголошується на переважну поширеність серед жінок у порівнянні з чоловіками у співвідношенні 10:1. Пік захворюваності припадає на вік від 30 до 60 років. При цьому з'явитися тиреоїдит може у будь-якому віці, навіть у дітей.

Симптоми хвороби Хашимото

Перші кілька років запалення щитоподібної залози зовсім не має ознак і хворі найчастіше навіть не підозрюють про подібне порушення у своєму організмі. Процес протікає дуже повільно, без будь-яких симптомів протягом багатьох років, доти, поки функція залози не порушується настільки, що вироблюваних нею гормонів стає так мало, що самопочуття починає сильно погіршуватися.

Симптоми аутоімунного тиреоїдиту виникають внаслідок нестачі гормону тироксину і часто мають мало спільного з щитоподібною залозою. Основні симптоми включають:

• Хронічну втому та слабкість;
• Підвищену чутливість до холоду;
• Запор, уповільнення роботи кишківника;
• Блідість та сухість шкіри;
• Випадання волосся;
• Набряклість обличчя;
• Охриплість голосу;
• Нез'ясовне збільшення маси тіла, в основному за рахунок затримки рідини;
• Біль, чутливість і скутість м'язів, особливо в області плечей та тазу;
• Біль та скутість у суглобах, припухлість у колінах або дрібних суглобах рук та ніг;
• Порушення менструального циклу;
• Депресія, погіршення настрою;
• Безпліддя та ранні викидні;
• Запаморочення;
• Порушення серцевого ритму;
• Утруднене дихання та задишка;
• Високий рівень холестерину в крові;
• Погіршення пам'яті та концентрації уваги.

У деяких випадках у хворих на тиреоїдит Хашимото також спостерігається ще один симптом, званий «тунельним синдромом», який проявляється в слабкості м'язів кисті та відчутті болю. Докладніше читайте у цій статті.

Тяжкість симптомів тиреоїдиту Хашимото залежить від ступеня дефіциту щитовидних гормонів і відрізняється у різних людей. Якщо молодшому віці хвороба може виявлятися лише у вигляді втоми, то у літньому – порушення здоров'я стають дедалі більше вираженими.

Аутоімунний тиреоїдит: наслідки

Прогресування хвороби Хашимото без стабілізації її лікарськими препаратами може призвести до розвитку тяжких ускладнень.

• Зоб. Стимуляція щитоподібної залози виробляти дедалі більше гормонів може призвести до збільшення об'єму її тканин. Гіпотиреоз є однією з найчастіших причин зобу. Хоча зоб зазвичай не викликає у пацієнта жодних симптомів, значне збільшення органу може заважати диханню та ковтанню на додаток до естетичного дискомфорту.
• Серцево-судинні захворювання. Тиреоїдит може бути пов'язаний з підвищеним ризиком розвитку серцево-судинних захворювань, головним чином тому, що рівень поганого холестерину має тенденцію до підвищення у людей з гіпотиреозом. Це також може призвести до збільшення серцевого м'яза, а в окремих випадках навіть до серцевої недостатності
• Порушення психічного здоров'я. Депресія може розвинутись на ранніх стадіях хвороби Хашимото і згодом може погіршуватися. Крім цього, спостерігається зниження статевого потягу (лібідо) у жінок та чоловіків, а також призводить до уповільнення когнітивних функцій та погіршення пам'яті.
• Мікседема. Це рідкісний та небезпечний для життя стан, який може розвинутися на тлі тривалої гіпофункції щитовидної залози внаслідок нелікованої хвороби Хашимото. Його ознаки та симптоми включають непереносимість холоду, сонливість, яка чергується із тривалим сном і може перейти у несвідомий стан. Кома при мікседемі може бути викликана прийомом седативних засобів, інфекцією чи стресом. Цей стан потребує негайної медичної допомоги
• Вроджені вади. Діти, які народжені жінками з нелікованим гіпотиреозом внаслідок аутоімунного тиреоїдиту, наражаються на підвищений ризик вроджених вад. Крім того, такі діти більш схильні відставати у моторному та розумовому розвитку.

Причини тиреоїдиту Хашимото

Медицина досі не знає, чому виникає тиреоїдит. Якоїсь миті у щитоподібні залозі починається запалення і організм повільно її «з'їдає». Це запалення викликається атакою власних імунних клітин, які з якоїсь причини починають вважати її чужорідною.

Хвороба Хашимото є аутоімунним захворюванням хронічного характеру, що тісно пов'язане з імунною системою. Генетичні чинники та стрес вважаються найбільш ймовірними причинами захворювання.

Інші причини появи аутоімунного тиреоїдиту включають:

• Гормональний дисбаланс під час менопаузи;
• Інфекційні захворювання;
• Надмірне споживання йоду;
• Нестача селену;
• Прийом лікарських засобів на основі солей літію;
• Цитокінова терапія.

Куріння сприяє розвитку гіпотиреозу при хворобі Хашимото.

Найімовірніше, поєднання різних факторів, у тому числі спадковість, стать та вік визначають ризик виникнення даного захворювання. На користь цього свідчить той факт, що хвороба Хашимото найчастіше зустрічається у жінок віком 30-50 років і передається спадково.

Діагностика хвороби Хашимото

В даний час загальноприйнятим способом діагностики аутоімунного тиреоїдиту є дослідження гормональної панелі, ультразвукове дослідження щитовидної залози та метод пальпації. На прийомі у лікаря ендокринолога, він дізнається про симптоми, що турбують пацієнта, і огляне шию в області розташування щитоподібної залози. У запущених випадках при промацуванні цієї зони (пальпації) можна виявити зменшення розмірів залози ще до результатів УЗД. Потім лікар направить на аналіз венозної крові на тиреотропний гормон (ТТГ), гормонів Т3 та Т4, а також антитіл до тиреоглобуліну (АТТГ). Ці прості аналізи крові дозволяють визначити рівень гормонів, що виробляються щитовидною залозою та гіпофізом. Якщо залоза недостатньо активна, то рівень вироблених нею гормонів Т4 і Т3 буде низьким. Водночас рівень ТТГ буде вищим за норму через зусилля гіпофіза стимулювати щитовидну залозу виробляти все більше і більше гормонів. Оскільки хвороба Хашимото – це аутоімунне захворювання, то організм виробляє аномальну кількість антитіл. Крім того, аналіз крові на ТТГ допомагає визначати терапевтичну дозу препарату в ході лікування.

На додаток до цього важливою є візуалізація щитовидної залози за допомогою УЗД для визначення ущільнень та новоутворень.

У деяких випадках лікар може прийняти рішення про проведення біопсії щитовидної залози з подальшим гістопатологічним аналізом зразка на наявність злоякісних процесів у клітинах.

Аутоімунний тиреоїдит: лікування

На сьогоднішній день ефективного лікування аутоімунного тиреоїдиту, на жаль, не існує. Існуюче медикаментозне лікування в першу чергу спрямоване на полегшення симптомів захворювання та запобігання тяжким ускладненням. Терапія при цьому повинна обов'язково поєднуватися з регулярним медичним наглядом та лабораторними дослідженнями. Якщо ознак гормональної недостатності не спостерігається і щитовидна залоза функціонує нормально, то лікар запропонує моніторинг за перебігом захворювання. Однак, якщо тиреоїдит викликав у пацієнта гіпотиреоз, то лікування буде спрямоване на усунення симптомів недостатньої активності щитовидної залози за допомогою замісної гормональної терапії.

Для лікування використовують рецептурні препарати на основі синтетичного гормону левотироксину. В Україні існує лише кілька брендів таких препаратів – Еутирокс, L-тироксин та Баготирокс. Синтетичний левотироксин аналогічний природному гормону тироксину, що виробляється щитоподібною залозою. Прийом цього гормону перорально відновлює рівень гормонів щитовидної залози до нормального значення і таким чином зменшує типові симптоми гіпотиреозу. На додаток до цього, препарат також сприяє поступовому зниженню рівня холестерину та позбавленню зайвих кілограмів, які накопичилися внаслідок хвороби.

Після встановлення діагнозу зазвичай починають прийом з дози від 25 мікрограмів на день. Вже через кілька тижнів після початку лікування дозування має бути скоригована відповідно до свіжих аналізів крові. Баланс гормонів зазвичай досягається протягом трьох місяців. Навіть після досягнення гормонального балансу слід продовжувати медичне спостереження. Лікування левотироксином зазвичай триває все життя, але доза препарату може іноді змінюватися. Тому потрібен періодичний моніторинг рівня ТТГ кожні 6-12 місяців.

Дуже важливо приймати ці ліки регулярно, не пропускати і не припиняти прийом ліків навіть при хорошому самопочутті. При відміні препарату симптоми хвороби поступово повертаються. Приймати гормональну таблетку слід вранці після нічного голодування і не їсти ще 30 хвилин після. Якщо після пробудження випити ліки не вдалося, прийняти їх необхідно після двогодинного голодування. На додаток до цього деякі продукти та препарати можуть перешкодити засвоєнню синтетичного гормону. Вони включають каву, горіхи, соєві продукти, лляне насіння, полівітаміни, що містять залізо та кальцій, препарати від печії та високої кислотності шлунка, препарати для зниження рівня холестерину (холестирамін та холестипол). Щоб уникнути можливих порушень всмоктування препарату, рекомендується уникати вживання цих речовин або утримуватися від них за 3-4 години до або після прийому гормонального препарату. Докладніше про особливості прийому гормональних препаратів для щитовидної залози читайте у цій публікації.

Синтетичні гормони щитовидної залози, як правило, добре переносяться і при правильному доборі дози організм буде забезпечений необхідною кількістю тироксину, дозволяючи йому нормально функціонувати. При цьому важливо пам'ятати, що надмірна кількість левотироксину може спричинити прискорену втрату кісткової маси та збільшити ризик розвитку остеопорозу. Надлишок гормону може спричинити порушення серцевого ритму. Важливо, особливо для пацієнтів похилого віку, починати лікування з низької дози і поступово збільшувати її, щоб дозволити серцевому м'язу адаптуватися до підвищеної швидкості метаболізму і уникнути небажаних побічних ефектів, таких як прискорене серцебиття, нервозність та тремор.

У поодиноких випадках хвороби Хашимото пацієнту може знадобитися операція з видалення щитовидної залози або її невеликої частини.

Селен при хворобі Хашимото

Зв'язок селену з аутоімунним тиреодитом вивчається протягом багатьох десятиліть вченими по всьому світу. Досі немає однозначних позитивних результатів досліджень, проте деякі з них демонструють, що добавки цього мікроелемента під час лікування хвороби Хашимото може мати позитивний ефект. У більшості досліджень було встановлено, що внаслідок тривалого прийому селену вдалося знизити концентрацію антитіл до тиреопероксидази у пацієнтів. Деякі аналізи також вказували на зниження антитіл до тиреоглобуліну (АТТГ) та інші позитивні зміни, наприклад, поліпшення самопочуття або ехогенності щитовидної залози. Пацієнтам призначали селен у дозах від 80 до 200 мкг на добу. Вживання такої дози селену протягом кількох місяців не має негативного впливу на функції щитовидної залози.

Спосіб життя при аутоімунному тиреоїдиті

Дієта при аутоімунному тиреоїдиті має велике значення для лікування хвороби. Крім фармакологічного лікування, людям із цим захворюванням слід дотримуватись особливих правил харчування. Добре збалансована дієта допоможе знизити рівень ТТГ і, таким чином, зменшити дозу гормонів щитовидної залози, яку необхідно приймати.

Харчування при аутоімунному тиреоїдиті має забезпечувати організм поживними речовинами та сполуками, необхідними для ефективного синтезу гормонів щитовидної залози. Оскільки недуга часто спричиняє надмірну масу тіла, слід ретельно контролювати калорійність їжі.

Хвороба Хашимото часто пов'язана з непереносимістю глютена (білка, що міститься в деяких злаках) та непереносимістю лактози, що міститься у молочних продуктах. При цьому немає необхідності виключати ці продукти, якщо не спостерігається подібна харчова алергія.

Що включити до раціону?

• Продукти з високим вмістом клітковини. Перистальтика кишечника при тиреоїдиті Хашимото уповільнюється, тому клітковина допоможе стимулювати його до роботи та покращити функціональність. Клітковина виводить токсини з організму та забезпечує почуття ситості, сприяючи тим самим зниженню ваги. Деяким пацієнтам дієтологи навіть радять вживати клітковину в кількості, яка вдвічі перевищує добову норму. Велика кількість клітковини міститься в бананах, яблуках, буряках, моркві, авокадо, мигдалі, цільнозернових злакових продуктах.
• Білок. Як відомо, білок є важливим фактором, що впливає на побудову м'язів та клітин в організмі. Крім того, він допомагає підтримувати правильну вагу. Однак не всі білки корисні для людей із хворобою Хашимото. Їм слід уникати молока, йогурту, сиру, оскільки гіпотиреоз часто супроводжується непереносимістю лактози. Наслідком непереносимості є метеоризм, підвищене газоутворення, відчуття розпирання живота. Корисний білок з м'яса та яєць.
• Складні вуглеводи. Слід уникати у щоденному раціоні простих цукрів, які містяться у батончиках, цукерках та шоколаді, адже вони швидко накопичуються у жировій тканині. Однак складні вуглеводи, які можна знайти у квасолі, нуті, сочевиці, корисні для організму. Рекомендується вживати якомога більше різноманітних зелених салатів, фруктів та овочів.
• Риба. Вживання морської риби корисне, але не дуже часто, оскільки вона містить велику кількість йоду.

Які продукти обмежити?

Люди з аутоімунним захворюванням щитовидної залози повинні насамперед навчитися читати етикетки та склад продуктів, які вони купують у магазині. Важливо, щоб у раціоні було достатньо йоду, але важливо не вживати його в надлишку.

Від яких продуктів краще відмовитись?

• Готові ковбасні вироби (сардельки, сосиски), оскільки майже всі вони містять сою, що негативно впливає на перебіг хвороби;
• Соєві боби та продукти з них (соєве м'ясо, олія, соус, соєвий лецитин);
• Пшеничний глютен слід повністю виключити з раціону, оскільки викликає глютенову хворобу, яка, у свою чергу, руйнує ворсинки у кишечнику, що відповідають за всмоктування та перетравлення їжі;
• Алкоголь;
• Кава;
• Чай чорний;
• Горіхи, особливо грецькі;
• Рис, кукурудза;
• Помідори;
• Ягоди годжі.

Особливу увагу слід приділити гойтрогенним сполукам, які ускладнюють вироблення щитоподібною залозою гормонів, перешкоджаючи потраплянню йоду до органу. Ці речовини зв'язуються з йодом і перешкоджають його приєднанню до частинок гормонів щитовидної залози. Зв'язок між гойтрогенами та функцією щитовидної залози був вперше описаний у 1928 році, коли вчені спостерігали збільшення щитовидної залози у кроликів, які їли свіжу капусту. До продуктів, що містять гойтрогенні речовини, належать зелений і чорний чай, соєві боби, арахіс, червоний перець, гірчиця. Такі овочі, як брюссельська капуста, білокачанна капуста, броколі та шпинат, слід вживати у вареному вигляді, оскільки це дозволяє знизити вміст гойтрогенних речовин. Цілком відмовлятися від цих овочів не слід, оскільки вони є цінним джерелом вітамінів та мінералів.

Здоров'я безцінно – бережіть себе!
Моя Аптека – з любов'ю та турботою.