Соціофобія: у полоні страху спілкування з людьми

У світі, де соціальні зв'язки відіграють ключову роль у нашому повсякденному житті, а успіх часто вимірюється взаємодією з оточуючими, існують люди, чиї дні насичені тривогою, а будь-яка взаємодія з людьми стає полем битви. Страх перед комунікацією для них це не просто неприємне переживання, а справжнє випробування для психіки.

У цій статті буде розкрито розуміння соціального тривожного розладу, його вплив на життя людини та причини появи, ознаки соціофобії та медичні критерії діагностики, а також способи, як позбутися соціальної фобії.

     ЗМІСТ:

Соціальний тривожний розлад: що це?

Соціальний тривожний розлад або соціофобія — це психічний розлад, що характеризується стійким ірраціональним страхом соціальних ситуацій, що призводить до уникнення спілкування через побоювання бути засудженим чи негативно оціненим. Більшість людей визнає, що їхні страхи необґрунтовані та надмірні.

Соціальний тривожний розлад (СТР) впливає на міжособистісні стосунки та повсякденне життя, обмежуючи можливості професійного та особистісного зростання. Він може набувати двох форм:

• Генералізована форма – тривога виникає у більшості випадків міжособистісних контактів, виключаючи найближчих людей. Характеризується високою вираженістю симптомів.
• Негенералізована форма – помірна соціальна фобія, яка не обмежує функціонування та взаємодію з людьми. Для цієї форми характерний прояв симптомів лише у певних соціальних ситуаціях, наприклад, під час публічних виступів або під час нових знайомств.

Це поширене психічне захворювання у всьому світі, яке торкається за різними оцінками близько 7-13% людей у якийсь момент життя. Зазначено, що жінки схильні до соціального страху у 1,5-2 рази сильніше, ніж чоловіки. Незважаючи на широке поширення, проблема часто залишається не діагностованою через брак знань, її помилково сприймають за сором'язливість або просто особливість людини. А самі люди, які страждають на соціофобію, як правило, приховують її і пристосовують свій спосіб життя до реалій.

Уявлення про поширеність СТР може змінюватись залежно від методів дослідження, культурних відмінностей, а також ступеня поінформованості та діагностики у різних країнах. Часто люди з соціофобією не звертаються за допомогою через страх осуду чи нерозуміння, що це є психічним розладом, тому оцінити реальний рівень поширеності досить складно.

Чого саме бояться люди соціофоби?

Люди, які страждають на соціофобію, бояться соціальних ситуацій і можливої негативної оцінки з боку оточуючих, їх страх часто зосереджується на можливості бути збентеженими або приниженими. Цей страх може бути спрямований на різні аспекти соціальної взаємодії:

• Страх перед оцінкою – страх того, що їх зовнішність, поведінка, мова чи інші аспекти особистості критикуватимуться чи нехтуватимуться оточуючими. Люди з СТР бояться виглядати безглуздо чи ніяково;
• Страх перед засудженням – побоювання того, що дії чи слова будуть сприйняті як невдалі чи недоречні, що може призвести до соціального засудження;
• Страх перед невдачею у спілкуванні – посилення тривоги щодо своїх комунікативних здібностей. Людина переймається тим, що не зможе підтримати розмову, встановити контакт чи підтримувати відносини;
• Страх перед суспільною увагою – події, де людина стає центром уваги (наприклад, публічні виступи, презентації) можуть викликати інтенсивний страх та призвести до бажання щоразу уникати таких ситуацій;
• Страх перед соціальною ізоляцією – соціофоби насправді побоюються того, що їхні труднощі у спілкуванні призведуть до виключення із соціальних груп і вони залишаться ізольованими, ізгоями, ще сильніше привертаючи увагу та викликаючи засудження оточуючих.

Як соціофобія впливає на життя людини?

Соціальний тривожний розлад може значно впливати на різні аспекти життя людини, як особистісні, так і професійні.

• Уникнення соціальних ситуацій: люди з соціофобією часто уникають ситуацій, в яких вони могли б опинитися в центрі уваги або де передбачається міжособистісна взаємодія, наприклад, участь у громадських заходах, спілкування з незнайомими людьми або навіть просто похід у магазин, особливо якщо в ньому немає каси самообслуговування.
• Труднощі зі здобуттям освіти та обмеження у кар'єрному зростанні: тривожний розлад може перешкоджати нормальному освітньому та професійному розвитку. Наприклад, страх перед публічними виступами може створити труднощі у навчанні та кар'єрі, де потрібна комунікація та спілкування. Дитина вважає за краще отримувати двійки, ніж відповісти біля дошки перед однокласниками, а доросла людина втрачає можливості підвищення через розширення комунікативних аспектів з підлеглими, колегами та замовниками.
• Проблеми в особистому житті: нові знайомства, особливо з протилежною статтю, та підтримка близьких відносин є вкрай складним завданням для соціофоба. Проблеми у спілкуванні часто призводять до соціальної ізоляції та самотності.
• Негативний вплив на психічне здоров'я: будь-яка фобія пов'язана з високим рівнем стресу та тривожності. Тривалий вплив цих факторів на організм може призвести до депресії, зниження самооцінки та інших психічних проблем.
• Обмеження саморозвитку: уникнення нових ситуацій та викликів може перешкоджати особистісному та професійному зростанню. Людина втрачає можливості для набуття нових навичок та досвіду.

Для багатьох людей соціальна фобія є постійною боротьбою, з якою вони стикаються у різних сферах свого життя. Це значно обмежує можливості для особистого та професійного розвитку, ускладнює особисте життя та інші аспекти, якими люди без соціальної тривожної можуть користуватися без обмежень.

Чому виникає соціальний тривожний розлад?

Що стосується більшості психічних розладів, зокрема соціальної фобії, неможливо виявити один конкретний чинник, що їх викликає. Найчастіше говорять про багатофакторну етіологію. Тобто на виникнення симптомів впливають різні чинники в різній мірі. Ось деякі з основних факторів:

• Генетичні фактори. Відіграють важливу роль у схильності до розвитку СТР, що підтверджується статистичними даними про поширеність серед близнюків та близьких родичів. Якщо людина має родичів з аналогічними розладами, це підвищує ризики у 2-6 разів. Частка генетичних чинників у розвитку тривожних розладів коливається від 30% до 70% у порівнянні з навколишнім середовищем.
• Біологічні чинники. Деякі дослідження припускають, що пацієнти з соціофобією мають порушення регуляції хімічних речовин у мозку, таких як серотонін, гамма-аміномасляна кислота (ГАМК) та норадреналін. Так, ГАМК вважається ключовим нейромедіатором, що чинить гальмуючий вплив на нервову систему. Її дефіцит призводить до стимуляції, збільшення пильності та підвищеного потенціалу для виникнення "реакції біжи". Приблизно у половини пацієнтів із соціофобією відзначається підвищений вміст норадреналіну, адреналіну та фенілетиламіну в мозку, що викликає активуючу, стимулюючу дію. Також відбуваються зміни у рівні серотоніну та дофаміну. 
• Психологічні чинники. Виховання та особистісні риси, включаючи негативний дитячий досвід, травми чи ізоляцію, можуть збільшувати ризик розвитку соціофобії. На розвиток розладу впливає дорослішання в сім'ї, в якій особлива увага приділялася думці інших людей, де батьки часто посилалися на важливість соціального стану, де дитину карали за сором'язливість, часто критикували та принижували.
• Соціокультурні чинники. Суспільство, культура та соціальне оточення також впливають. Стереотипи, високі стандарти та очікування суспільства можуть створювати додатковий тиск та стимулювати розвиток тривожних розладів.
• Гендерні відмінності. Жінки частіше стикаються із соціальним тривожним розладом, ніж чоловіки. Це може бути пов'язане з соціокультурними очікуваннями та відмінностями в емоційній лабільності.

Дані фактори зазвичай взаємодіють один з одним, посилюючи та впливаючи на ймовірність розвитку СТР у конкретної людини. Слід відзначити, що кожен випадок унікальний, і механізми виникнення психологічних порушень завжди дуже відрізняються в різних людей. Тому при лікуванні та діагностиці захворювань у цій галузі важливий індивідуальний підхід.

Ознаки: як зрозуміти, що у людини соціофобія?

Краще переписуватися, ніж телефонувати? Розраховуєтесь на касі самообслуговування, аби не розмовляти з касиром? Уникаєте нових знайомств? Краще отримати двійку, ніж відповісти біля дошки перед класом? Боїтеся виступати публічно? Для вас надто важлива думка оточуючих? Це може бути ознаками соціального тривожного розладу, але не обов'язково. У кожного бувають моменти, коли хочеться побути самому і відпочити від спілкування.

Ознаки соціальної фобії виявляються різними стійкими симптомами, які істотно впливають на повсякденне життя людини. Ось деякі основні з них:

• Уникнення соціальних ситуацій, де потрібна соціальна взаємодія, таких як вечірки, громадські заходи, бесіди з незнайомими людьми;
• Сильний страх перед оцінкою іншими людьми є однією з характерних ознак, що є коренем цього розладу. Надмірний страх перед критикою, засудженням та оцінкою з боку інших може бути настільки інтенсивним, що людина уникає будь-якої уваги;
• Труднощі у спілкуванні та встановленні нових контактів. Особливо важко людині ініціювати та підтримувати бесіду, встановлювати близькі відносини та створювати соціальні зв'язки;
• Страх перед публічними виступами чи навіть участь у обговореннях на публіці викликають інтенсивні фізичні прояви тривоги;
• Люди з соціофобією часто схильні до самокритики і прагнуть ідеальності в соціальних взаємодіях, що посилює їхню тривожність ще більше;
• Надмірна увага до власних дій, слів, жестів та загального зовнішнього вигляду, сильне занепокоєння про те, як їх сприймуть оточуючі;
• Побоювання фізичних симптомів, які можуть викликати збентеження, таких як почервоніння обличчя (еритрофобія), пітливість, тремтіння рук або тремтіння голосу;
• Обмеження повсякденної активності, наприклад, похід у магазин, поїздка у громадському транспорті або проста бесіда з колегами на роботі.

Ще один аспект, який можна спостерігати у людей, які страждають на соціофобію, це створення електронної "бар'єрної стіни". Вона стає зручним способом уникати безпосередньої соціальної взаємодії. Людина обмежує своє спілкування з навколишніми електронними повідомленнями, виключаючи навіть дзвінки.

Фізичні симптоми соціофобії включають тремтіння, високий пульс, пітливість, почервоніння обличчя, дискомфорт у животі, нудоту, блювотні позиви, печію та інші фізіологічні прояви.

Найчастіше перші симптоми цього психічного розладу спостерігаються у віці від 10 до 20 років.

                        У 90% пацієнтів соціофобія розвивається до 23 років.

Діагноз соціофобії зазвичай встановлюється професіоналами в галузі психічного здоров'я на основі комплексної оцінки симптомів та їхнього впливу на життя людини. Якщо у вас виникли такі симптоми, рекомендується звернутися до кваліфікованого фахівця для діагностики та підтримки.

Медична діагностика соціофобії

Для встановлення діагнозу лікарю необхідно проведення бесіди з пацієнтом, а іноді і з членами його сім'ї. У пацієнта повинні спостерігатися певні критерії, що входять до однієї з двох найчастіше використовуваних діагностичних класифікацій: Міжнародної класифікації хвороб МКХ-10 або класифікації психічних розладів Американської психіатричної асоціації DSM-5.

Основні з цих критеріїв включають:

• Тривалий і стійкий страх чи тривога понад півроку щодо соціальних ситуацій, страх опинитися у центрі уваги чи незручній ситуації;
• Страх повинен включати негативну оцінку з боку інших людей (приниження, збентеження, образи, незручність);
• Наявність хоча б двох фізичних симптомів: прискорене серцебиття, почервоніння, тремтіння, посилене потовиділення, дискомфорт у животі, озноб, запаморочення, втрата свідомості, раптова потреба або страх перед сечовипусканням/дефекацією або інші.

Крім цього, повинні бути присутніми всі нижчеперелічені ознаки:

• Одні й ті ж самі соціальні ситуації майже завжди викликають страх чи тривогу;
• Активне уникнення тривожних ситуацій;
• Страх чи тривога непропорційні реальній загрозі;
• Обмеження або утруднення соціальної та професійної діяльності.

Сором'язливість = Соціофобія?       Сором'язливість – риса характеру, яка характеризується скромністю та короткістю. Діти часто бувають сором'язливими, але знаходять впевненість у собі в міру дорослішання і проблема поступово йде. Але іноді цього не відбувається і почуття збентеження від комунікації з людьми, особливо від нових знайомств або під час публічних виступів, залишається з людиною назавжди. Згідно з дослідженнями, проведеними в США, 88% людей, які вважають себе сором'язливими, не відповідають критеріям соціальної фобії. Дискомфорт, який супроводжує їх у соціальних ситуаціях, не надто інтенсивний, не породжує страждань та не сприяє порушенню функціонування чи соціальній ізоляції.

Інтроверт = Соціофоб?        Соціофобію часто приписують інтровертам. Тим часом інтровертність не є психічним розладом. Це риса характеру людини, яка цінує самотність, не любить бути у центрі уваги та уникає свого оточення. У той же час інтроверт не відчуває тривоги чи фізичних симптомів, коли доводиться зустрічатися з іншими людьми, для нього це не є проблемою чи емоційним випробуванням.

Як позбутися соціофобії: методи лікування

Лікування соціофобії зазвичай включає комбінацію психотерапії та прийому медикаментів. Вибір конкретного методу лікування залежить від тяжкості симптомів та індивідуальних потреб людини. Відзначається висока ефективність комбінованого лікування та стійке покращення якості життя пацієнтів.

На жаль, близько 20% пацієнтів із соціальним тривожним розладом не звертаються за лікуванням через страх засудження з боку оточуючих, а ті, хто звертається за лікуванням, роблять це вкрай пізно. Спонтанне лікування без терапевтичних заходів зустрічається дуже рідко у разі соціофобії, оскільки вона має хронічний характер.

Когнітивно-поведінкова терапія (КПТ)

Ефективний метод, спрямований на зміну негативних думок та поведінкових шаблонів. Пацієнти вчаться помічати та змінювати спотворене мислення. КПТ при соціофобії спрямоване на зміну наступних аспектів:

• Когнітивні спотворення. КПТ допомагає ідентифікувати негативні думки про себе і світ навколо та змінити їх у правильному напрямку.
• Поведінка уникнення. КПТ допомагає людям поступово і дозовано наражати себе на соціальні ситуації, яких вони уникають, щоб навчитися з ними справлятися.
• Фізичні симптоми тривоги. КПТ допомагає навчитися контролювати фізичні симптоми тривоги, такі як прискорене серцебиття, потовиділення та почервоніння обличчя.

Ліки від соціофобії

Спеціальних лікарських препаратів, що позбавляють від соціальної тривожності, на жаль, не існує. У комплексному лікуванні часто використовують препарати з групи анксіолітиків або антидепресантів, щоб зменшити симптоми тривоги та депресії. Серед антидепресантів найчастіше обирають бензодіазепіни та селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС). Вони повинні застосовуватися під регулярним наглядом лікаря, щоб уникнути залежності та інших побічних ефектів. В окремих випадках можуть бути рекомендовані препарати бета-блокатори для зниження частоти пульсу, тремтіння, пітливості та інших фізичних симптомів фобії. Однак важливо розуміти, що рівень тривожності вони не знижують.

8 практичних порад від психологів для боротьби із соціальною тривогою:

• Стендап перед дзеркалом: посміхайтеся, кривляйтеся, робіть смішні пики і грайте різні ролі перед дзеркалом. Такий експеримент допоможе побачити, що ви виглядаєте весело і відчути, як сміх може полегшити напругу.
• Декламація вголос: виберіть улюблений вірш або книгу та читайте їх вголос, навіть якщо вас чує хтось із оточення. Це не тільки розвиває комунікативні навички, а й підвищує впевненість у собі.
• Промова перед собою: регулярно виступайте з короткою промовою перед дзеркалом. Це допоможе звикнути до ролі оратора та відчути більшу впевненість у своїх словах.
• Спілкування з близькими: діліться своїми думками та враженнями у розмові з близькими. Розповідайте їм про свій день і питайте про їхні враження.
• Привітання незнайомих людей: зробіть правилом розпочинати розмову з привітання в обов'язкових соціальних ситуаціях, таких як зустрічі з касирами, водіями громадського транспорту, офіціантами. Це не тільки продемонструє вашу ввічливість, а й допоможе тренувати комунікативні навички.
• Спортивні тренування: запишіться на фітнес або спортивну секцію. Використовуйте фізичну активність як спосіб спрямування соціальних страхів на зусилля у тренуваннях.
• Спілкування в соціальних мережах: виберіть соціальну мережу для листування чи розмови зі співрозмовником, яка може стати легким переходом до реального спілкування.
• Посмішка незнайомцю: спробуйте усміхнутися незнайомцю, коли вам здається, що вам потрібно поспілкуватися. Посмішка створить приємну атмосферу та полегшить початок розмови.

Ці практичні поради можуть стати маленькими, але ефективними кроками у подоланні соціофобії. Пам'ятайте, що важливо застосовувати ці методи поступово, не піддавати себе надмірним емоційним навантаженням.

Соціофобія, як складний психічний розлад, є реальним випробуванням для тих, хто стикається з нею щодня. Крім емоційних страждань людина відчуває низку фізичних симптомів, які ще більше посилюють незручну ситуацію. Однак важливо не плутати цей розлад із сором'язливістю чи бажанням побути на самоті. Існують чіткі медичні критерії, які дозволяють поставити діагноз. Лікування соціальної тривожності включає в основному психотерапію, яку іноді доповнюють медикаментами антидепресантної дії. На жаль, по медичну допомогу люди звертаються рідко, адже проблему часто плутають з особливостями характеру, батьки сподіваються, що дитина “переросте” свою сором'язливість, та й взагалі афішувати психологічні розлади в суспільстві не прийнято. Самостійно подолати страх людей досить складно, особливо якщо він триває вже багато років. Доведено, що добрі результати дає когнітивно-поведінкова терапія, яка допомагає позбутися тривожних думок та скоригувати поведінку.

Здоров'я безцінно – бережіть себе!
Моя Аптека – з любов'ю та турботою.