Чи можна прокинутися під час загального наркозу?

Для багатьох людей, що чекають на операцію, загальний наркоз є однією з найстрашніших її частин. Найбільш поширене побоювання стосується того, що вони можуть прокинутися під час операції та відчути жахливий біль, але будуть повністю паралізовані, щоб повідомити медичний персонал про своє пробудження. Такий сюжет часто використовується у фільмах, тому слід розібратися в даному питанні та з'ясувати, що таке загальний наркоз, які види анестезії бувають, які ризики та наслідки загального наркозу можуть виникати? І найголовніше – чи можна прокинутися під час загального наркозу?

     ЗМІСТ:

Нікому не подобається відчувати біль, але він є важливим механізмом виживання. Тому, коли планується болісна процедура або операція, то анестезія дозволяє зробити це без страждань. Але так було не завжди. До середини 19 століття хірурги ампутували кінцівки, зашивали рани та видаляли зуби без анестезії. Опіум або висококонцентрований алкоголь найчастіше використовувалися для зниження свідомості пацієнта та часткового полегшення чутливості. Ці речовини не могли повністю усунути біль і стерти важкі спогади про неймовірно травмуючу та болючу подію.

Перша анестезія була проведена в 1846, коли було виявлено, що ефір блокує відчуття болю під час медичних процедур. Через два роки був відкритий інший анестетик – хлороформ, а потім ще один революційний анестетик. Операція, яка на той час була жахливою процедурою, перетворилася на безболісну. Внаслідок цього виросла і ймовірність успішного лікування.

Якщо сьогодні один випадок загального наркозу з кожних 250 000 закінчується летально, то ще 20 років тому цей показник становив один випадок на 5 000. У галузі анестезіології відбулися значні зміни та великі досягнення. Всього 40 років тому для загальної анестезії використовували лише одну речовину, а стан пацієнта контролювався за допомогою стетоскопа та тонометра. Сьогодні загальний наркоз проводиться за допомогою великої кількості препаратів, які вводять поступово і чергують під час операції в залежності від ступеня необхідного знеболювання та завдань хірурга. Доступний дуже широкий спектр ліків, які дозволяють зробити найскладніші процедури безболісними та без спогадів. Ліки дозволяють не тільки запобігти болю, але також розслабити м'язи, полегшити роботу та покращити точність хірурга.

Що таке анестезія та які види бувають?

Анестезія – це процедура, призначена для усунення больових відчуттів за допомогою ліків. Анестетики блокують сигнали, що передаються від нервових закінчень органів тіла у мозок.

Існує кілька видів наркозу, які відрізняються, головним чином, розміром знеболюваної ділянки тіла. Тип необхідного виду знеболювання визначається анестезіологом та хірургом при огляді пацієнта залежно від стану здоров'я пацієнта та хірургічних завдань під час операції.

Місцева анестезія

Функція місцевої анестезії полягає у блокуванні провідності сигналів нервами, які з'єднують певну частину тіла з мозком, тим самим запобігаючи передачі сигналу про біль. У цей час людина залишається повністю свідома і втрачає відчуття болю в місці анестезії. Місцевий анестетик діє дуже швидко, залишаючи пацієнтові можливість відчувати лише невеликий дискомфорт у ділянці знеболювання протягом однієї до двох годин. Місцева анестезія проводиться лікарем або медсестрою без участі спеціаліста анестезіолога. Такий метод підходить для невеликих та поверхневих операцій на шкірі та очах, для стоматологічного лікування, взяття біопсії, а також при операціях на головному мозку, коли пацієнту необхідно залишатися у свідомості.

Діючими речовинами сучасних місцевих анестетиків є лідокаїн, новокаїн, бупівакаїн, маркаїн, артикаїн, мепівакаїн, прокаїн. Артикаїн та прокаїн з яких належать до групи короткодіючих препаратів, лідокаїн та мепівакаїн – до середньодіючих, а бупівакаїн – має найбільшу тривалість дії, яка триває 5-8 годин. Більшість препаратів місцевого знеболювання, як ін'єкційні, так і зовнішні, відпускаються в аптеці за рецептом від лікаря. 

Типовим прикладом місцевого наркозу є ін'єкція лідокаїну, яка дозволяє, наприклад, зашити рану на шкірі без болю або знеболювання стоматологом зуба під час лікування кореневих каналів. Анестетик також може наноситися у вигляді мазі чи спрею на шкіру чи слизові оболонки.

Регіонарна анестезія

Існує кілька методів регіонарної анестезії: спинальна, епідуральна анестезія та анестезія периферичних нервів, які забезпечують відсутність чутливості у певній кінцівці чи частині тіла.

Спинний мозок знаходиться всередині каналу зі спинномозковою рідиною та оточений хребтом. Спинальна анестезія передбачає введення тонкої голки між хребцями для впорскування анестезуючого препарату у спинномозкову рідину. При епідуральній анестезії препарат вводиться за межі оболонок спинного мозку, близько до нервових корінців у точці їх виходу зі спинного мозку. У складних випадках анестезіолог використовує ультразвуковий апарат, за допомогою якого можна побачити точне розташування нерва та зони введення уколу. Залежно кількості введеного препарату оніміння може тривати від 2-х до 48 годин.

Спинальна анестезія дозволяє «відключити» тимчасово нижню половину тіла або одну кінцівку. За допомогою епідурального наркозу можливо проводити операції на грудях, животі та нижніх кінцівках шляхом блокування нервів, які беруть початок в основанні хребта та відповідають за чутлтвість у ділянці тазу. Епідуральна ін'єкція знайома багатьом жінкам, яким потрібно знеболювання під час пологів, особливо при кесаревому розтині. Також метод використовується для полегшення болю у спині у пацієнтів із сильними хронічними болями або після операції.

Окрему кінцівку або її частину можна знеболити за допомогою анестезії периферичних нервів, наприклад в ортопедичній хірургії, щоб вправити кістки при переломі або вивиху.

Седація

Седація – найлегший вид анестезії, що використовується для виконання відносно простих операцій, що викликають дискомфорт у пацієнта, таких як колоноскопія. Поки діє седативний засіб, пацієнт не втрачає свідомість, але почуття та реакції у нього притуплюються. Це проміжний стан між притомністю та загальною анестезією. Існують різні ступені седації:

• Легка седація – пацієнт прокидається, усвідомлює, що відбувається навколо нього, трохи сонний, але чітко розуміє мову та вказівки медперсоналу, зберігає природну дихальну діяльність та нормальні показники гемодинаміки (артеріальний тиск, частоту серцевих скорочень тощо);
• Помірна седація – стан, у якому пацієнт реагує на вербальні та тактильні стимули. Самостійна дихальна активність зберігається, але іноді потрібні деякі маніпуляції для неї. Показники геодинаміки також у нормі;
• Глибока седація – характеризується тим, що реакція пацієнта трохи порушена, також може бути порушена прохідність дихальних шляхів, пацієнт може на деякий час перестати дихати самостійно, що потребує респіраторної підтримки медперсоналу. Гемодинамічний стан зазвичай зберігається.

Загальна анестезія

При серйозніших операціях потрібна загальна анестезія або загальний наркоз. Він є тимчасовим станом придушення центральної нервової системи анестезіологічними препаратами, забезпечуючи у пацієнта несвідомий стан, відсутність болю та відсутність руху. Під час наркозу пацієнт не відчуває болю, не має спогадів про подію. Загальна анестезія використовується при великих та тривалих хірургічних процедур, за яких місцева чи регіонарна анестезія може бути недостатньою.

Процедура повністю виконується за допомогою ліків, що викликають свого роду контрольовану втрату свідомості. У сучасній загальній анестезіології найчастіше використовуються суміші вдихуваних газів, таких як оксид азоту (веселячий газ) та різних похідних ефіру, поряд з ліками, що вводяться внутрішньовенно у різних комбінаціях. Речовини, що використовуються для загальної анестезії, включають снодійні, які допомагають швидко заснути і запобігти спогадам про операцію, наркотичні засоби, що зменшують больові відчуття, та препарати для паралічу м'язів, які забезпечують легкий доступ до області, що оперується. Хоча анестетики існують з 1846 року, залишається багато питань щодо їх точного механізму дії.

Оскільки препарати, що використовуються для загального наркозу, паралізують м'язи, самостійно дихати пацієнт не може. Тому в дихальні шляхи зазвичай вставляють трубку для інтубації трахеї. Протягом усієї операції анестезіолог відповідає за підтримання життєво важливих параметрів пацієнта, таких як частота серцевих скорочень, кров'яний тиск та насичення крові киснем, а також дихальну функцію. Пацієнта підключають до ряду пристроїв для контролю стану:

• Пульсоксиметр – пристрій, що прикріплюється до пальця та вимірює за допомогою світлових хвиль насичення крові киснем та частоту серцевих скорочень. Пристрій вимірює ступінь зв'язування кисню з еритроцитами та використовується для контролю функції дихальної та серцево-судинної систем. За допомогою приладу можна оцінити правильну роботу серця і легень.
• Моніторинг артеріального тиску – прилад безперервно вимірює артеріальний тиск та перевіряє відсутність аномальних підвищень чи знижень. В окремих випадках артеріальний тиск можна виміряти безпосередньо, вставивши тонку трубку в артерію.
• Апарат штучного дихання – оскільки під дією суміші анестезуючих речовин пацієнт не може самостійно дихати, то за допомогою апарату ШВЛ йому примусово подають суміш газів для дихання. Він також дозволяє вводити анестетики через дихальну систему.

Підготовка до загальної анестезії

Підготовка до загального наркозу починається із зустрічі пацієнта з лікарем анестезіологом за кілька днів до проведення операції. При собі необхідно мати медичну картку з результатами аналізів, обстеженнями серця та легень. Важливо повідомити про алергію на будь-які ліки чи речовини.

Лікар проведе бесіду та фізичне обстеження, під час якого оцінить стан здоров'я та емоційне благополуччя. Розмова допоможе знизити тривожність та страх перед процедурою, підготувавши до операції. Пацієнт також отримує письмові інструкції щодо харчування та прийому ліків.

У більшості випадків операція повинна проводитися натще, після 8-ми або 12-годинного голодування залежно від типу операції. Перед операцією необхідно зняти зубні протези, прикраси та особистий одяг. Пацієнтам, що палять, слід уникати куріння приблизно за 36 годин до анестезії, оскільки куріння підвищує кислотність у шлунку, погіршує процес окислення в крові та викликає ускладнення.

Стадії загального наркозу

Процес загальної анестезії передбачає кілька стадій. Так, на першому етапі вводяться речовини для втрати свідомості, зазвичай, шляхом ін'єкції чи інгаляції. Тут лікарі зазвичай просять пацієнта розповісти про приємні спогади або почати рахувати, щоб зрозуміти, коли він почне засипати. Після непритомності прийнято вводити анестетики. Якби така речовина не була введена, то пацієнт все одно не відчув біль, але тіло відчуло б це і відреагувало зміною кров'яного тиску та тонусу м'язів. Наступним кроком є підключення пацієнта до системи штучного дихання та введення міорелаксантів. Не кожна операція потребує використання таких препаратів, а лише ті, при яких розрізають великі м'язові системи, наприклад, операції на черевній порожнині та грудній клітині. Речовина паралізує всі м'язи тіла, у тому числі відповідальні за дихання, тому пацієнт більше не дихає самостійно. На цьому етапі пацієнт під наркозом стає об'єктом пильного контролю анестезіолога, де потрібно менше дій, а більше уваги за моніторами з життєво важливими параметрами. Фахівець повинен звернути увагу на те, чи ефект однієї з речовин почав слабшати або збільшуватися від відповідної речовини.

Вихід з-під загального наркозу починається з припинення введення анестетика. Пацієнт поступово приходить до тями, його звільняють від апаратів для дихання та моніторингу лише після того, як відновиться самостійна дихальна функція. На цьому етапі може бути введений засіб проти м'язового паралічу, щоб переконатися, що пацієнт не прокидається паралізованим. Після наркозу може виникнути почуття нудоти, головного болю чи бажання блювоти. Ці відчуття пройдуть після виведення з організму всіх препаратів, які були використані для проведення операції.

Побічні ефекти та ризики загального наркозу

Завдяки накопиченим медичним знанням, тривалій та всебічній професійній підготовці анестезіолога, новим анестетикам та новим засобам спостереження серйозні анестезіологічні ускладнення виникають досить рідко. Для переважної більшості людей анестезія проходить без ускладнень та небезпечних для життя наслідків. Загальна анестезія безпечна навіть для найтяжчих пацієнтів. Коли ускладнення вже виникають, вони зазвичай більше пов'язані з операцією або з основним станом здоров'я пацієнта, ніж виключно з анестезією.

Більшість симптомів після загальної анестезії виникають ближче до кінця операції і мають тимчасовий характер. Вони включають загальне нездужання, нудоту і блювоту, тремор, озноб, нетримання сечі, біль у горлі та дискомфорт при ковтанні, порізи губ, ушкодження зубів, кровотеча, м'язові болі та незначне тимчасове ушкодження нервів. В окремих випадках можуть виникнути серйозніші ускладнення, такі як важка алергічна реакція на анестетик, незворотне пошкодження нервів, що виявляється онімінням або паралічем, серйозні легеневі ускладнення, такі як пневмонія, пробудження під наркозом, пошкодження печінки та інших життєво важливих систем.

Через 24 години після загальної анестезії можуть спостерігатися такі побічні ефекти, як сонливість, стомлюваність або слабкість, аж до кількох днів після наркозу. Крім того, можуть виникнути проблеми з координацією та здатністю думати. Після загальної анестезії, якщо інше не вказано лікарем, не слід вживати алкогольні напої та приймати препарати, що пригнічують нервову систему протягом доби.

Встановлено, що фактори, пов'язані з ускладненнями під час загального наркозу, включають куріння, апное уві сні, ожиріння, гіпертонію, діабет, серцеві захворювання, різні захворювання легень та множинні алергії. Крім іншого, важливо повідомити анестезіологу про всі попередні випадки аномальної реакції на ліки або інші речовини.

Чи можна прокинутися під час операції під загальним наркозом?

Пробудження під час операції під загальною анестезією – одне з найстрашніших побоювань пацієнтів. Чи може таке статися? На жаль, так, такі випадки трапляються. Однак не варто лякатися, адже це дуже рідкісне ускладнення, що виникає приблизно у 0,18% операцій.

Пробудження під час анестезії виникає тоді, коли кількість введеного анестетика виявляється недостатньою для пацієнта. Кількість анестетика є тонким балансом між надійним забезпеченням сну і тим, щоб менше наражати пацієнта на небезпеку від впливу на організм анестезуючих препаратів. Деякі пацієнти, які зловживають наркотичними речовинами, потребують більше препарату, щоб гарантувати повну втрату свідомості під час операції. Тому приховування від лікаря такої інформації може призвести до непередбачуваних наслідків.

Вийти з-під загального наркозу – досить стресове явище, особливо коли тіло паралізоване міорелаксантом, а горло заблоковане трубкою. У такому стані складно покликати на допомогу. Не варто хвилюватися, адже прилади, що відстежують життєві показники, одразу ж дадуть лікареві зрозуміти про пробудження пацієнта. Крім цього, не всі пацієнти відчувають сильний біль, оскільки перебувають під дією сильних знеболювальних препаратів.

Таким чином, якщо вам належить операція під загальним наркозом, високий рівень обізнаності та інформаційної підготовки допоможе значно знизити рівень тривожності та занепокоєння перед майбутньою процедурою.

Здоров'я безцінно – бережіть себе!
Моя Аптека – з любов'ю та турботою.