Епілепсія та надання першої допомоги

Багато з нас бачили страшну сцену епілептичного нападу у людини в громадському місці, при цьому мало хто знає, яку допомогу необхідно їй надати. У даній публікації ми розглянемо типи епілептичних нападів, їх ознаки ітасимптоми. Ви дізнаєтеся, як надати першу допомогу людині з епілепсією.

     ЗМІСТ:

Близько 50 мільйонів людей у всьому світі страждають на епілепсію. При цьому близько 70% людей успішно реагують на лікування. У решти 30% пацієнтів розвивається резистентність до ліків і вони продовжують страждати від нападів.

Епілепсія: це що таке?

Епілепсія – це неврологічне захворювання з широким спектром проявів, всі з яких пов'язані з порушенням електричної активності мозку. Проблему можна описати як свого роду коротке замикання, яке раптово починається в одній області мозку і може поширюватися на інші області, викликаючи припадок або різкі зміни в поведінці людини. При цьому, один єдиний напад в житті ще не свідчить про захворювання. Визначення епілепсії може бути застосовано в разі двох або більше неспровокованих нападів.

Найчастіше епілепсія починається в дитинстві, хоча може виникнути в будь-якому віці. Проблема частіше зустрічається у людей з обмеженими можливостями. Наприклад, близько третини людей з порушенням здатності до навчання страждають тією або іншою формою епілепсії.

Що таке епілептичний напад?

Нервові клітини мозку спілкуються одина з одною за допомогою електричних сигналів. Під час епілептичного нападу відбувається порушення цих сигналів, що змушує тіло і розум поводитися нехарактерним чином. Тяжкість та тип припадку залежить від місця розташування порушень в головному мозку та їх інтенсивності. Деякі люди можуть відчувати стан, подібний до трансу на кілька секунд або хвилин, а інші можуть втрачати свідомість та судомно рухати м'язами.

Епілепсія зазвичай не є небезпечною для життя, але може викликати травми в результаті судом. Відомі поодинокі випадки раптової та незрозумілою смерті. Число жертв оцінюється в кілька десятків людей щорічно.

Відмінність епілептичного синдрому від епілепсії

На перший погляд ці два поняття рівнозначні, проте мають істотну відмінність. Епілептичний синдром – це найчастіше наслідок перенесеного важкого захворювання або травми, а епілепсія – самостійне захворювання, причини якого достовірно невідомі. Епілептичний синдром може бути не пов'язаний з епілепсією, і існує можливість його повного зняття за умови усунення провокуючої причини. Крім того, він не впливає на розумові та фізичні здібності людини, тоді як епілепсія супроводжується серйозними психічними розладами і сприяє зниженню інтелектуальної діяльності.

Причини виникнення епілепсії

Існують різні причини виникнення порушень електричної провідності мозку, що включають вроджені вади розвитку, генетичний фактор, порушення обміну речовин, пухлини головного мозку або рубці, що утворилися в головному мозку через травми, інфекції, операції на мозку. Їх можна згрупувати на кілька типів:

• Симптоматичні причини: кіста або пухлина головного мозку, крововилив в мозок, порушення при розвитку плода;
• Генетичні: спадкова передача захворювання;
• Ідиопатичні: причина захворювання залишається невідомою навіть після ретельного обстеження.

Часто можна виділити причини виникнення епілепсії в залежності від віку пацієнта. Так, у маленьких дітей появу захворювання пов'язують з кисневим голодуванням на стадії плоду, родовими травмами, внутрішньоутробними інфекціями (герпес, цитомегаловірус, токсоплазмоз), церебральним паралічем. У дорослих причиною епілепсії може виступати важка черепно-мозкова травма, інсульти, пухлини головного мозку, зловживання алкоголем, менінгіт.

Фактори, що стимулюють виникнення нападу при епілепсії

Вважається, що певні обставини або вживання певних речовин можуть викликати напад. До таких триггерів відносять:

• Стрес;
• Недостачу сну;
• Алкоголь, особливо якщо випити велику кількість за короткий проміжок часу;
• Вживання наркотиків (кокаїн, амфетамін, екстазі, героїн, метадон, кодеїн);
• Захворювання, що супроводжуються високою температурою тіла;
• Мерехтливі вогні. Це відносно рідкісний фактор, до якого схильні лише 5% пацієнтів.

Симптоми та типи епілептичних нападів

Головний симптом епілепсії – це повторювані напади, але не тільки. Симптоми захворювання набагато ширше. Вони мінливі та залежать від того, в якій ділянці мозку починається порушення і як далеко воно поширюється.

Лікарі класифікують напади при епілепсії в залежності від ступеня пошкодження головного мозку:

Вогнищеві напади (парціальні, фокальні, локальні)

Порушення, що виникають лише в невеликій ділянці мозку, називають локальними. Виділяють два різновиди таких порушень:

• Прості парціальні – напади, за яких людина залишається в свідомості. Симптоми можуть включати зміну сприйняття дійсності, зміни у відчуттях запаху та смаку, сильне почуття дежавю, сплеск емоцій, наприклад страху або радості, скутість в м'язах кінцівок, спазми тільки на одній стороні тіла.
• Складні парціальні – напади, за яких втрачається свідомість та спогади про пережитий напад. Вони характеризуються дивною та випадковою поведінкою, наприклад морганням, потирання рук, видаванням випадкових звуків, жуванням, ковтанням. Часто під час складного нападу людина не зможе нікого чути і не згадає, що з нею сталося. Частота складних нападів становить близько 20%.

У однієї людини в різний час будуть спостерігатися різні типи нападів.

Генералізовані напади

При генералізованому типі нападів уражується велика частина мозку або відразу обидві півкулі. Виділяють два різновиди таких порушень:

Судомні:

• Тоніко-клонічні – цей тип нападу складається з двох стадій: спочатку тіло стає жорстким, а потім кінцівки починають сіпатися. У такій ситуації пацієнти втрачають свідомість, а деякі навіть втрачають контроль над сфінктерами (мимовільне спорожнення кишечника або сечового міхура).
• Тонічні – всі м'язи тіла тверднуть і людина не може рухатися, входячи в стан заціпеніння. У такій ситуації вона може втратити рівновагу і впасти.
• Атонічні – раптове розслаблення м'язів всього на кілька секунд, що викликає втрату рівноваги і падіння.
• Міоклонічні – викликає судоми рук, ніг або верхньої частини тіла, напад схожий на удар електрошокером. Триває епізод долі секунди та не викликає втрату свідомості.
• Міоклоніко-атонічні – характеризується однократними або декількома короткими скороченнями м'язів, що тривають декілька секунд.
• Епілептичні спазми – раптове згинання та розгинання м'язів тіла протягом кількох секунд. Спазми можуть бути двосторонні або односторонні.

Безсудомні (абсанси):

• Типові абсанси – проявляються частіше в дитячому віці, при цьому пацієнт завмирає та непритомніє, дивлячись в одну точку.
• Атипові абсанси – разом з раптовим відключенням свідомості пацієнт втрачає рівновагу і м'язовий тонус. Втрата свідомості може бути мінімальною, при цьому людина сильно сповільнюється в діях або робить помилкові руху.
• Міоклонічні – щоденні ритмічні рухи руками тривалістю до однієї хвилини, зазвичай двосторонні.
• Абсанси з міоклонією повік – швидкі посмикування повіками та обертанням очними яблуками з закиданням голови. Епізоди виникають кілька разів на день і тривають не більше 5 секунд.

Всього існує близько 40 різних форм епілепсії та різних типів нападів.

Діагностика епілепсії

Діагностувати епілепсію досить складно, оскільки деякі захворювання також можуть викликати судоми, наприклад мігрень або панічні атаки. Людей, у яких виникають судоми, зазвичай направляють до невролога, лікаря, який спеціалізується на лікуванні проблем, що впливають на нервову систему та мозок.

Людині, яка зазнала напад, рекомендується зібрати якомога більше інформації від людей, які були свідками її нападу, оскільки вона може і не згадати подію, що відбулася.

Сучасні діагностичні дослідження не можуть з упевненістю відрізнити епілепсію від інших захворювань, що супроводжуються нападами. Традиційними дослідженнями сьогодні є ЕЕГ та МРТ.

• Електроенцефалограма (ЕЕГ) – це основний тест для діагностики та класифікації епілептичного розладу. Він досить простий у виконанні та неінвазивний. Активність мозку вимірюється шляхом підключення електродів до голови. Під час тесту фахівець попросить випробуваного зробити глибокий вдих, закрити очі або включить миготливе джерело світла, щоб виявити зміни в активності мозку, що пов'язані з епілепсією.
• МРТ або комп'ютерна томографія головного мозку при епілепсії можуть вказати на структурні дефекти в тканині головного мозку та визначити місцезнаходження епілептичного вогнища, а також структурні зміни, включаючи пухлини, кісти, вроджені вади розвитку. Тривалість процедури складе близько 30 хвилин.
• Аналізи крові можуть допомогти виключити інфекційні або інші захворювання, які можуть пояснити напади.

Всі люди, які страждають на епілепсію, повинні щорічно проходити медичний огляд.

Лікування епілепсії

В даний час прийнятою та основною формою лікування епілепсії є медикаментозна терапія. Регулярний іа правильний прийом лікарських препаратів дозволяє зменшити частоту нападів і навіть повністю запобігти їм, значно підвищуючи якість життя пацієнта. До 70% людей, які страждають на епілепсію, можуть жити без нападів хвороби за умови належного лікування.

Медикаментозне лікування епілепсії

Після підтвердження діагнозу та визначення типу епілептичного розладу підбираються кілька протиепілептичних препаратів старого та нового покоління. Через декілька років відсутності епілептичних припадків лікар може розглянути можливість поступової відміни курсу фармакологічного лікування.

Протиепілептичні препарати приймаються постійно, а навіть невеликі зміни в прийомі ліків або різке припинення лікування може призвести до негайних та множинним нападів, що загрожують життю. Під час лікування протисудомними засобами не рекомендується використовувати інші ліки, в тому числі безрецептурні (БАДи, трави), без попередньої консультації з лікарем. Речовини, які вони містять, можуть викликати небезпечні взаємодії з протисудомними засобами і викликати повторну появу нападів.

Протисудомні препарати

Хоча протисудомні препарати і не виліковують епілепсію, але здатні успішно запобігти настанню нападів. Існує кілька типів протисудомних засобів, які призначають в залежності від типу епілептичних припадків. Підбираються вони строго індивідуально. В одних ситуаціях пацієнтові потрібна комбінація декількох ліків, а в інших – монотерапія.

• Карбамазепін використовується для лікування всіх типів парціальних та генералізованих тоніко-клонічних нападів. Цей препарат зазвичай є препаратом першого вибору для лікування епілепсії. Однак препарат неефективний і навіть може бути небезпечним при генералізованих нападах абсансах та міоклонічних нападах. Загальні побічні ефекти препаратів на основі карбамазепіну включають сонливість, запаморочення, помутніння зору, двоїння в очах, утруднене мислення, пронос, нудоту і блювоту, може викликати підвищену чутливість шкіри до ультрафіолетового випромінювання або алергічні шкірні висипання.
• Оксакарбазепін має такий же рівень ефективності, як і карбамазепін, але викликає менше побічних ефектів або взаємодій з іншими ліками. Окскарбазепін використовується як в комбінації з іншими ліками так і в монотерапії. Загальні побічні ефекти препарату включають втому, головний біль, запаморочення, сонливість, нудоту, блювоту та двоїння в очах, іноді розвивається алергічний висип.
• Вальпроєвая кислота або вальпроат використовується для лікування парціальних нападів у вигляді єдиного лікування або в поєднанні з іншими ліками. Крім того, він також використовується для лікування розладів настрою та сильного головного болю. Побічні ефекти включають нудоту і блювоту, підвищення апетиту та збільшення ваги, випадання волосся, порушення менструального циклу, тремор та підвищення ферментів печінки.
• Фенітоїн використовується як протисудомний засіб з 1938 року. Це препарат першої лінії для лікування парціальних нападів та загальних тоніко-клонічних нападів. Препарат малоефективний при міоклонічних, атонічних нападах. При високих дозах препарату можуть розвиватися проблеми з концентрацією уваги, сповільненість рухів, двоїння в очах, нудота і сонливість, набряк тканин ясен, гіпертиреоз, шкірний висип та дефіцит фолієвої кислоти.
• Леветірацетам використовується для лікування парціальних нападів у дорослих в поєднанні з іншими ліками. Побічні ефекти включають сонливість, нестабільність, інфекції, розлади поведінки та запаморочення. Ці симптоми в більшості випадків розвиваються вже в перші 4 тижні лікування. Припинення прийому препарату викликає збільшення частоти нападів.
• Ламотриджин застосовують для лікування дорослих та дітей старше 12 років в ситуаціях простих та складних парціальних нападів, а також первинних та вторинних тоніко-клонічних нападів. Побічні ефекти ламотриджину нечисленні. Існує підвищений ризик появи сильних шкірних висипань, двоїння в очах, сонливість, запаморочення, нудоти, блювоти.
• Прагабалін використовується у поєднанні з іншими ліками для лікування парціальних нападів у дорослих. Крім того, він використовується для зняття болю в нервовій системі і для лікування фіброміалгії. Побічні ефекти прагабаліну включають запаморочення, помутніння зору, збільшення ваги, сонливість, труднощі з концентрацією уваги, набряки в руках та ногах, сухість у роті.
• Барбітурати – це найстаріші протисудомні препарати (з 1912 р), призначені для лікування генералізованих тоніко-клонічних нападів та парціальних нападів у дорослих і дітей. Його також використовують для лікування міоклонічних нападів. Сьогодні використання барбітуратів скоротилося через розробку нових ліків з меншою кількістю побічних ефектів. Побічні ефекти включають сонливість, утруднене мислення, відсутність концентрації або рівноваги та гіперактивність у дітей, алергію, а також викликає сильне звикання.
• Примідон використовується для лікування парціальних нападів та генералізованих тоніко-клонічних нападів, особливо в поєднанні з іншими ліками. В організмі він перетворюється в фенобарбітон, що володіє протисудомною дією. Побічні ефекти препарату включають сонливість, утруднене мислення, нудоту, психічні зміни та нестабільність.
• Топірамат використовується в поєднанні з іншими препаратами для лікування парціальних нападів, генералізованих клонічних тонічних нападів та нападів у дорослих і дітей віком від двох років. Препарат також ефективний при міоклонічних нападах і може навіть допомогти при нападах у немовлят. Також використовується для лікування мігрені у дорослих. Побічні ефекти включають труднощі з концентрацією уваги, проблеми з мовою, уповільнення когнітивних функцій, сонливість, запаморочення, поколювання в кінцівках або обличчі, втому.
• Етосуксимід показаний для лікування нападів абсансу. Препарат заспокоює аномальні мозкові хвилі, характерні для цього типу припадків. У більшості пацієнтів, які приймають етосоксімід, електрична активність головного мозку повертається в норму. Побічні ефекти включають шлунково-кишкові проблеми (болі в животі, судоми, нудоту, блювоту, гикавку і зміну апетиту), сонливість, втому, запаморочення, проблеми зі сном та зміни поведінки.
• Зонісамід схвалений для лікування парціальних епілептичних нападів у поєднанні з іншими ліками, ефективний і при лікуванні міоклонічних припадків. Побічні ефекти включають втому та сонливість, зниження потовиділення, висипання на шкірі, втрату апетиту, депресію,  труднощі з концентрацією уваги та мовою.

Хірургічне лікування

На жаль, приблизно у 30% пацієнтів хвороба не піддається медикаментозному лікуванню, навіть після використання декількох схем. У цих випадках розглядають можливість хірургічного втручання.

Існує кілька видів хірургічного лікування епілепсії:

• Резекція епілептичного вогнища в головному мозку. У деяких випадках хірургічне втручання призводить до значного поліпшення стану пацієнта. Перед операцією пацієнту призначать діагностичні дослідження, щоб визначити місце виникнення порушень в мозку і переконатися, що це не викличе ніяких функціональних порушень після операції.
• Стимуляційні методи. Спосіб підходить для тих пацієнтів, яким протипоказана операція. Він полягає в імплантування стимулятора під шкіру, що подає електричні імпульси на структури нервової системи. Пристрій безперервно контролює електричну активність мозку і може бути навчений виявляти початок нападів, які він може перервати, подавши електричні розряди.

Дієтотерапія

До того, як в 1950-х роках почали використовувати протисудомні препарати, кетогенна дієта була одним з найбільш поширених методів лікування епілепсії. Це дієта з високим вмістом жирів та низьким вмістом вуглеводів і білків (співвідношення 5:1). Такий тип дієти змінює хімічний склад мозку та знижує ризик судом. Дієта може допомогти дітям, які погано реагують на інші види лікування, але не рекомендується дорослим.

Епілепсія: перша допомога при нападі

Ймовірно, кожен з нас спостерігав епізод епілептичного нападу у людини в громадському місці. При цьому більшість людей не можуть розпізнати цей стан як симптом епілепсії, часто проходячи в подиві повз. Як же допомогти людині, що відчуває приступ?

• Людину слід укласти на бік та підкласти під голову м'який предмет (подушку, ковдру, сумку, одяг);
• Направити рот вниз, щоб слина могла стікати в сторону і людина не захлинулася;
• Усуньте тиск на шию, який може утруднити подих;
• Приберіть гострі та інші предмети, якими пацієнт може собі нашкодити під час неконтрольованих рухів;
• Їжу слід видалити з рота, якщо напад стався під час їжі;
• Розстебніть пояс штанів, верхній гудзик сорочки та інші стискаючі чинники, наприклад ланцюжки на шиї.
• Перевірте серцебиття людини і залишайтеся з нею до закінчення нападу і ще кілька хвилин після, адже існує небезпека повторного нападу;
• Слід уникати скупчення великої кількості людей навколо пацієнта;
• По можливості зафіксуйте тривалість нападу;
• Зв'яжіться з родичами пацієнта.

Як правило, немає необхідності звертатися за медичною допомогою при епілептичному нападі, крім наступних випадків:

• Судоми виникли вперше в житті;
• Виникло порушення дихання;
• Напад триває більше 5 хвилин;
• Напади слідують один за одним;
• Судоми виникли у вагітної жінки;
• Коли судорожні рухи припинилися, але пацієнт не реагує і не повертається до свідомості;
• У випадку травми при нападі, що вимагає діагностики та лікування.

Що не потрібно робити?

• Не давайте пацієнтові ліків і не поїть його до тих пір, поки він не буде здатний ковтати;
• Не тримайте тіло пацієнта під час судом, щоб стримати їх;
• Не ставте в рот ніяких предметів або ліків;
• Не потрібно робити штучне дихання або непрямий масаж серця;

Незважаючи на поширений міф, під час нападу епілепсії не можна проковтнути мова. Хоча пацієнт і може прикусити його, загрози це не несе.

Після нападу епілепсії пацієнт може впасти в глибокий та тривалий сон. Будити його або викликати швидку не потрібно.

Здоров'я безцінне – бережіть себе!
Моя Аптека – з любов'ю і турботою.